Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ
ЗАТВЕРДЖУЮ
Перший проректор
проф. Янчева Л.М.
« »_________2011 р.
(підпис)
Факультет Навчально-науковий інститут харчових технологій та бізнесу
Кафедра суспільних та гуманітарних дисциплін
|
Курс: підготовка бакалаврів денної форми навчання |
Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень |
Характеристика навчальної дисципліни |
|
Кількість кредитів, відповідних ECTS: 3 Модулів: 2 Змістових модулів: 12 Загальна кількість годин: 108 Тижневих годин: 3 |
6.051701 «Харчові технології та інженерія» 6.091700 «Технологія харчування», «Технологія хліба, кондитерських, макаронних виробів і харчо концентратів», «Технологія зберігання, консервування і переробки плодів та овочів», «Технологія зберігання, консервування та переробки молока» «Технологія зберігання, консервування та переробки м’яса» бакалавр |
За вибором Рік підготовки: 1 Семестр: 2 Лекції: 26 годин Семінарські: 28 годин Самостійна робота: 34 години Індивідуальна робота: підсумкова семестрова робота 20 годин Вид контролю: іспит |
Харків 2011
ЇЇ МІСЦЕ У НАВЧАЛЬНОМУ ПЛАНІ
Програма вивчення дисципліни “Філософія” складена відповідно з кваліфікаційною характеристикою бакалавра з напряму підготовки 6.051701
«Харчові технології та інженерія».
1.1. Мета викладання дисципліни
Мета вивчення курсу “Філософія” – формування філософської культури, мислення та пізнання навколишнього світу та самого себе, навичок застосування філософської методології; знайомство з історичними типами світової та вітчизняної філософії; вивчення різноманітних філософських вчень, шкіл та систем; оволодіння методикою філософських досліджень з допомогою першоджерел класиків філософської думки.
1.2. Завдання вивчення дисципліни
Студент повинен знати:
Студент повинен вміти:
Взаємозв’язок дисципліни з іншими дисциплінами
|
Дисципліна, що забезпечує |
Розділ |
Дисципліна, яку забезпечують |
|
1 |
2 |
3 |
|
Вихідна |
||
|
Сучасні наукові концепції потреб людини |
Релігієзнавство |
|
|
Вчення про мову. Думка та мова. |
Психологія |
|
|
Феномен української культури. Діалог культур. Роль культурних орієнтацій у розвитку суспільства |
Культурологія |
|
|
Філософія менеджменту та бізнесу |
Технологія |
|
|
Філософія науки |
Технологія галузі |
2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ
2.1. Тематичний план дисципліни з розподілом навчального часу за змістовими модулями, видами аудиторних занять, самостійною і індивідуальною роботою, оцінкою за поточним контролем знань студентів наведено в табл. 2.1 та 2.2.
Таблиця 2.1
Розподіл навчального часу за змістовими модулями, формами
аудиторних занять, самостійної та індивідуальної роботи та оцінкою за поточним контролем знань студентів денної форми навчання
Заліковий кредит |
Назва та зміст змістового модулю |
Всього годин |
У тому числі |
Оцінка за поточним контролемmax min балів |
|||
Аудиторні заняття |
Самос.робота |
Інд конс/ робота |
|||||
Лекції |
Семінарські |
||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
1 |
Модуль І. Основи філософії |
||||||
1. Філософія, її походження, проблематика і функції. |
|||||||
1.1. Філософія, її походження, проблематика і функції. |
6 |
2 |
2 |
2 |
5-4 |
||
2. Історичні типи філософії |
|||||||
2.1. Філософія Стародавньої Індії та Китаю |
5 |
2 |
2 |
1 |
5-2 |
||
2.2. Антична філософія |
5 |
2 |
2 |
1 |
5-4 |
||
2.3. Філософія Середньовіччя та Відродження |
5 |
2 |
2 |
1 |
5-2 |
||
2.4. Західноєвропейська філософія XVII-XX ст. |
5 |
2 |
2 |
1 |
5-4 |
||
2.5. Історія української філософії X-XX ст. |
10 |
4 |
4 |
2 |
5-4 |
||
Підсумок |
36 |
14 |
14 |
8 |
30 20 |
|
Модуль ІІ Онтологія, суспільна філософія |
||||||
3. Філософське розуміння світу |
|||||||
3.1. Філософське розуміння світу: буття, матерія як вихідні категорії |
2 |
2 |
6 |
3-2 |
|||
3.2. Діалектика та її альтернативи. Концепція розвитку. Свідомість. |
2 |
2 |
4 |
3-2 |
|||
3.3. Пізнання. Наукове пізнання. Природа як предмет філософського осмислення. |
2 |
2 |
4 |
3-2 |
|||
4. Суспільна філософія |
|||||||
4.1. Суспільство як об’єкт філософії. Проблема людини в філософії. Концепція потреб. |
2 |
2 |
6 |
2-1 |
|||
4.2. Культура і цивілізація. Філософія релігії, моралі, мистецтва. Аксіологія. |
2 |
2 |
4 |
2-1 |
|||
4.3. Прогрес і глобальні проблеми сучасності. Філософія науки та техніки. Філософія економіки. |
2 |
4 |
6 |
2-2 |
|||
Реферат |
16 |
15-10 |
|||||
Підсумок |
72 |
12 |
14 |
30 |
16 |
30 20 |
|
Іспит |
40-20 |
||||||
Всього за дисципліною |
108 |
26 |
28 |
38 |
16 |
100 60 |
2.2. Зміст тем дисципліни
Модуль 1. Філософія, її походження, проблематика і функції. Історичні типи філософії.
ЛЕКЦІЯ № 1
Філософія – одна з найдавніших і найцікавіших галузей людського знання. Походження та значення слова "філософія" ("любов до мудрості" – Піфагор). Філософія як синонім науки і теоретичної думки загалом.
Місце філософії в самопізнанні людини. Філософія і світогляд. Світогляд як духовно-практичний спосіб освоєння світу. Світогляд як форма самовизначення людини. Структура світогляду. Історичні типи світогляду; міфологічний, релігійний, науковий і філософський. Філософія як теоретична основа світогляду.
Міфологічна форма світогляду та притаманний їй антропоморфізм, тобто ототожнення природних сил з людськими, одухотворення їх. Риси міфологічного світогляду: усвідомлення рода як колективної особи, оберненість у минуле, де тотемний предок був ідеалом діяльності, формування анімістичної картини буття.
ЛЕКЦІЯ № 2
Філософія в системі духовної культури. Взаємовідношення філософії, науки та релігії. Основні функції філософії (світоглядна, методологічна, гносеологічна, інтегративна, критична, аксіологічна).
Предмет філософії. Коло філософських роздумів: людина і світ; мислення і буття, духовне і тілесне. Структура філософського знання. Основні теми і типи філософування. Проблема взаємовідношення буття і духу.
Соціальна спрямованість філософського знання. Духовно-творча природа філософії. Людиномірна сутність філософії. Загальнолюдські цінності у філософії. Загальноцивілізаційне і національне у філософії.
Рекомендована література:
[1; 2; 3; (Тема 1) 4; 11; 12, 75, лекція І; 76, гл.І; 77, гл.І.]
Тема 2.1. ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ ТА КИТАЮ
ЛЕКЦІЯ № 3
Релігійно-філософські вчення. Велична література про людину, її походження та існування. "Веди" (дослівно знання, відомості). "Веди" як одне з основних джерел вивчення релігійно-філософських уявлень стародавнього індо-арійського суспільства. Закон карми. Поняття сансари.
Світоглядні системи давньоіндійської філософії – брахманізм, буддизм, джайнізм. Перші філософські системи (даршани) – йога, санкх’я, міманса, веданта, вайшешика, н’яя, чарвака-локаята.
Передфілософія. "Книга перемін". Вчення про сонову світу – дві протилежні сили ян та інь. Ян ототожнюється з поняттями сонця, дня, неба, чоловічого роду, твердості, сили. Інь – з поняттями місяця, землі, ночі, жінки, слабості, м’якості. Період відділення філософії від міфології. Конфуціанство. Даосизм.
Рекомендована література:
[1; 2; 3; (Тема 2) 9; 10; 24, розд. ІІ; 36]
Тема 2.2. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
ЛЕКЦІЯ № 4
Парадигма античної філософії. Досократівська філософія. Попередники перших філософів. "Сім мудреців". Мілетська школа (Фалес Мілетський, Анаксимандр, Анаксимен). Геракліт Ефесський. Елейська школа (Парменід, Ксенофан, Зенон). Піфагор і піфагорійці. Емпедокл і Анаксагор. Давньогрецькі атомісти (Левкіпп і Демокріт).
Антропологічний переворот у античній філософії класичного періоду. Софісти. Людина як міра усіх речей (Протагор). Самопізнання та належне існування (Сократ). Людина як мікрокосм (Демокріт). Антична філософія класичного періоду. Софісти. Малі сократичні школи.
Платон та Аристотель як перші філософи-систематики. Їхня онтологія, гносеологія, етика, політика. Філософія елліністичного і римського періодів. Елліністична філософія (перипатетика, академічна філософія, епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм, еклектизм). Римська філософія (просвітительство, сакралізація, неоплатонізм).
Рекомендована література:
[1; 2; 3; (Тема 3) 12; 36; 74, тема 2, §1, 2, 3, 4; 75, лекції 2, 3, 4]
Тема 2.3. ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ВІДРОДЖЕННЯ
ЛЕКЦІЯ № 5
Теоцентризм середньовічної філософії. Формування християнської догматики. Аврелій Августин. Суперечка про універсалії. Період розквіту схоластики. Філософсько-теологічний арістотелізм. Альберт Великий і Фома Аквінський.
Філософія Ренесансу. Епоха, культура, філософія. Гуманізм в Італії. Початок італійського гуманізму (Дайте Аліг’єрі, Франческо Петрарка). Платонізм Ренесансу (Марелліо Фічіно, Пікко делла Мірандола). Арістотелізм Ренесансу (П’єтро Помпонацці). Реформація. Гуманісти заальпійських європейських країн (Мішель Ейкем де Монтень).
Натурфілософія Ренесансу і нове природознавство. Нове природознавство. Філософія природи (Микола Кузанський Бернардіно Телєзіо, Джордано Бруно). Соціальні теорії. Ідеологія централізованої держави (Ніколо Макіавеллі, Жан Боден).
Теорія природного права. Попередники утопічного соціалізму (Томас Мор, Томазо Кампанелла).
Рекомендована література:
[1; 2; 3; (Тема 4) 12; Т.ІІ, с.5-25, 50-75; 17; 24, розд.IV – V;].
Тема 2.4. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ XVII-XX ст.
ЛЕКЦІЯ № 6
Філософія Нового часу Початок формування філософської думки Нового часу (Френсіс Бекон, Рене Декарт, картезіанство, П’єр Гассенді). Англійська філософія ХVП ст. (Томас Гоббс, Джон Локк). Раціоналізм європейської філософії ХVП ст. (Бенедикт Спиноза, Лейбніц, Хрістіан Вольф). Суб’єктивно-ідеалістична завершеність сенсуалістичної філософії і критична реакція на неї (Джордж Берклі, Давид Юм).
Французька філософія ХVШ ст. Освітянство (Вольтер, Руссо, Мореллі, Кондорсе). Енциклопедисти (Ламетрі, Дідро, Гольбах, Гельвецій). Метафізичність і практичність французької філософії. Німецька класична філософія.
Основні принципи філософії Фейєрбаха. Філософія марксизму. Проблеми буття – мислення, матерії – свідомості, матеріального – ідеального. Вчення про місце і роль капіталізму в історії. К. Маркс про основні риси комуністичної формації.
Філософія у XX столітті. Головні проблеми і тенденції XX ст. Місце і роль філософії у культурі XX ст. Психоаналіз і філософія неофрейдизму. Екзистенціальна філософія. Філософська антропологія. Філософська герменевтика. Структуралізм і постструктуралізм. Аналітична філософія. "Постпозитивізм" і філософія науки (К. Поппер, Т. Кун, П. Фейєрабенд).
Рекомендована література:
[1; 2; 3; (Тема 5) 4; 15, Ч.І гл.ІІ; 41;
74, тема 2, §8; лекція 7; 77, розд. VІ, VІІ].
Тема 2.5. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ X-XX ст.
ЛЕКЦІЯ № 7
Міфологічні уявлення східних слов’ян в дохристиянський та язичеський період. "Хрещення Русі" як світоглядна революція. Вплив візантійської і західноєвропейської культури на становлення києворуської культури. Світоглядні ідеї Іларіона, Нестора, В.Мономаха, К. Туровського, Я. Мудрого.
Філософська думка в Україні в ХVІ-ХVШ ст. Діалог православної догматики та католицької схоластики. Полемісти (Г.Смотрицький, І. Вишенський, С. Зизаній і ін.). Києво-Могилянська академія – центр філософської думки в Україні у ХVП-ХVШ ст. Філософія Г.С. Сковороди. Світова велич Г. Сковороди.
Філософська думка у Харківському університеті (Каразін, Шад, Рижський, Потебня). Т. Шевченко як мислитель. "Філософія серця" П. Юркевича. Вплив його філософії на формування "російського космізму", "філософії всеєдності" В.Соловйова, "філософії спільної справи" М.Федорова. “Філософія серця" і російськомовна школа "київського гуманізму".
В. Вернадський про феномен життя, Всесвіт, людство і ноосферу. Філософія І. Франка. Філософські погляди Л.Українки і М.Коцюбинського.
Концепція національної еліти в історіософії В. Липинського, Д. Чижевського про чинники формування української духовності. Соціально-філософські погляди становлення української незалежної держави (М.Грушевський, В.Виниченко). Репресії проти філософської інтелігенції в Росії і Україні в 20-30 роках. Вплив тоталітарної системи на філософію в Росії і Україні. .Філософське відродження в незалежній Україні.
Рекомендована література:
[1; 2; 3; (Тема 6) 4; Ч.І, гл.ІІ, §10; 75, лекції 11, 12; 84; 89.].
Модуль 2.Філософське розуміння світу. Суспільна філософія. − 12 годин
Тема 3.1. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ:
БУТТЯ, МАТЕРІЯ ЯК ВИХІДНІ КАТЕГОРІЇ
ЛЕКЦІЯ № 8
Індивідуальне і суспільне буття людини. Особистість як соціо культурна форма індивідуального буття. Людське буття як "співбуття". Проблема визначеності "Я" та "інші". Індивідуально-особистісне і соціально-спільнотнісне. Проблема відношення "людина – світ". Філософський сенс категорії буття.
Типи онтології: ідеалізм, матеріалізм, реалізм, номіналізм, пантеїзм, дуалізм, монізм, плюралізм, догматизм, скептицизм та ін. Матерія як об’єктивна реальність і філософська категорія. Сучасні уявлення про структуру і рівні організації матерії. Єдність матерії і руху. Рух і спокій. Рух і розвиток.
Простір і час як форми існування світу. Еволюція уявлень про простір і час. Статичність, динамічність, циклічність, лінійність та спрямованість часу. Безконечність простору і часу. Соціальний простір і час.
Рекомендована література:
[1; 2; 3; (Тема 8) 22, Т.І, с. 123 – 256; 103, с.3 - 43;
65, гл. ІІІ; 71, с.5-49].
Тема 3.2. ДІАЛЕКТИКА ТА ЇЇ АЛЬТЕРНАТИВИ.
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ. СВІДОМІСТЬ.
ЛЕКЦІЯ № 9
Діалетика як сучасна загальна теорія розвитку всього сутнього, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях та принципах. Об’єктивна і суб’єктивна діалектика. Категорії діалектики. Їхня роль і значення в науковому пізнанні.
Поняття зв’язка. Закон єдності та боротьби протилежностей. Діалектичні протилежності. Основні типи протиріч. Закон заперечення. Діалектичне заперечення і синтез.
Альтернативи діалектики. Діалектика як теорія розвитку, як логіка та теорія пізнання. Метафізика. Розуміння метафізикою джерела розвитку, руху, змін. Спрямованість розвитку. Побудова наукової картини світу. Негативна діалектика Т. Адорно та Ж.-П. Сартра. Софістика та еклектика як різновиди метафізики. Догматизм та релятивізм.
Відображення як загальна властивість матерії, як генетична передумова свідомості. Суспільно-історична сутність свідомості. Свідомість і мова. Ідеальність свідомості. Свідомість і самосвідомість. Свідомість і духовність. Мислення і мова, мовний символізм буття. Інтерсуб’єктивна, діалогічна та ігрова природа свідомості.
Політична свідомість. Політичні відношення і політичні погляди. Зростання ролі політичної самосвідомості людей в сучасних умовах. Сутність права. Правосвідомість Концепції становлення правової і незалежної української держави. Моральна свідомість.
Свобода совісті. Проблема взаєморозуміння і співробітництва віруючих і невіруючих на сучасному етапі. Плюралізм думок, гласність і свобода дискусій як необхідна умова творчого розвитку суспільної свідомості.
Рекомендована література:
[1; 2; 3 (Тема 9) 5, ТІ, с.28-36, 50 - 89;
15, Ч.ІІ, гл.VII; 22, Т.І, Т.ІІ]
Тема 3.3. ПІЗНАННЯ. НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ. ПРИРОДА ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ. ЕКОФІЛОСОФІЯ
ЛЕКЦІЯ № 10
Теорія пізнання (гносеологія) в системі філософського аналізу. Основні принципи теорії пізнання. Історичні концепції пізнання. Пізнання як процес цілеспрямованого, соціально-детермінованого відтворення дійсності в свідомості людини. Механізми соціокультурної детермінації пізнавальної діяльності.
Чуттєве і раціональне, емпіричне і теоретичне, абстрактне і конкретне у пізнанні. Буденне знання і здоровий глузд. Опосередковане (раціональне, інтелектуальне, інтелігібельне) та безпосереднє (ірраціональне, містичне, "вчуваюче") пізнання. Основні рівні та етапи (факт, думка, ідея, проблема, гіпотеза, концепція, теорія) пізнання.
Емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання. Методи емпіричного дослідження: спостереження, експеримент, замірювання. Методи теоретичного пізнання: моделювання, формалізація, гіпотеза, теорія.
Філософський аспект співвідношення природи та суспільства. Поняття природи як частини світу, яка протистоїть суспільству та взаємодіє з ним, як природного середовища, у якому живе суспільство. Природа як необхідна умова матеріального життя суспільства.
Антропосфера, соціосфера, біотехносфера. Суперечності у системі "суспільство-природа" як наявність безмежних потреб розвитку суспільства і обмежених можливостей біосфери.
Екологія як наука про навколишнє середовище, оселю, людину, її взаємодію із цим середовищем і шляхи забезпечення умов для її життя. Народонаселення, природна передумова і суб’єкт соціальних відносин. Фінансування природоохоронних заходів. Теорії екологічної безпеки.
Рекомендована література:
[1; 2; 3 (Тема 10) 15, Ч.ІІ, гл. VІІІ; 16, с.303 – 31165, гл.V; 84.]
Тема 4. Суспільна філософія
Тема 4.1. СУСПІЛЬСТВО ЯК ОБ’ЄКТ ФІЛОСОФІЇ.
ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ В ФІЛОСОФІЇ. КОНЦЕПЦІЯ ПОТРЕБ.
ЛЕКЦІЯ № 11
Специфіка предмету соціальної філософії. Взаємодія соціальної філософії із суспільствознавчими, природознавчими та гуманітарними науками. Соціальна філософія і теоретична соціологія. Всезагальність соціально-філософського аналізу і конкретність, комплексність соціологічного дослідження. Соціальна філософія та історія, культура, ідеологія.
Сутність діалектико-матеріалістичного розуміння суспільства. Категорії "матеріально-суспільні відносини", “ідеологічні суспільні відносини”. "Базис" і "надбудова". Об’єктивне і суб’єктивне в суспільно-історичній практиці. Значення суб’єктивного фактора в історії.
Природний характер соціально-суспільнісних утворень. Поняття соціальної структури суспільства. Особистість і суспільство. Соціальний інститут сім’ї. Колектив, соціальна група, нація, народ. Поняття класів, верств, прошарків. Елітарні верстви й народні маси. Поняття соціальної стратифікації. Людина як індивід. Особа і індивідуальність. Індивідуальність і індивідуалізм. Історичні типи і перспективи розвитку особи. Проблема життя і смерті в духовному досвіді людства. Людство перед XXI віком.
Концепція потреб в філософії. Співвідношення соціального та біологічного в суспільстві. Концепції Ч. Дарвіна, З. Фрейда, К. Ціолковського, В. Вернадського, Е. Фрома. Практичне втілення концепції потреб у сфері готельно-ресторанного господарства.
Рекомендована література:
[1; 2; 3 (Тема 11) 70, Т.І, с. 14-54, 70-78, 147-151, 75, лекція 28; 88.]
Тема 4.2.. КУЛЬТУРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ.
ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ, МОРАЛІ, МИСТЕЦТВА. АКСІОЛОГІЯ
ЛЕКЦІЯ № 12
Культура як об’єкт філософського аналізу. Система культури: принципи, елементи, структура. Культура як інобуття людського духу. Багатомірність культур і цивілізацій. Людиномірна сутність культури.
Суспільство і культура. Особиста форма існування культури. Політична, правова, етична, естетична, релігійна, філософська, економічна, екологічна та інші культури. Культура виробництва, управління, національних і суспільних відносин.
Філософія історії культури та прогностика і футурологія. Майбутнє у системі ціннісних орієнтацій сучасного людства.
Сакрально-ціннісні форми мислення і філософія культури. Цінності як ядро духовного світу людини. Структура цінностей. Ціннісний характер життєвого смислу.
Цінності в структурі соціуму. Цінності як соціально-значимі орієнтири діяльності суб’єктів. Цінності як інтегруючі, соціалізуючі, комунікативні засади у житті суспільства.
Рекомендована література:
[1; 2; 3 (Тема 12) 74, Тема 20]
Тема 4.3. ПРОГРЕС І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ.
ФІЛОСОФІЯ НАУКИ ТА ТЕХНІКИ. ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ.
ЛЕКЦІЯ № 13
Поняття прогресу. Лінійна та циклічна концепції історичного часу. Поняття соціального передбачення і прогнозування майбутнього. Діалектика непередбачуваного і непередбаченого. Соціальне прогнозування. Футурологія. Концепція О. Тоффлера.
Методологія наукового пізнання. Особливості наукового пізнання та його роль у сучасній техногенній цивілізації. Концепції К. Поппера, І. Лакатоса, Т. Куна. Філософія техніки як галузь філософського знання. Етичний вимір та подальші перспективи філософії техніки у XXI сторіччі.
Філософські засади економічного знання. Парадигмальне поле взаємодії філософських та економічних наук. Гуманізація економічного циклу дисциплін у вищій школі за допомогою філософського знання.
Рекомендована література:
[1-3 (Тема 13) 12 §3, 4; 20; 21, с.4-56; 23 с. 27-45, 89-134; 29, с.75-80;]
План лекцій
Модуль 1. Філософія, її походження, проблематика і функції.
Історичні типи філософії.
ЛЕКЦІЯ № 1
1. Зародження філософської думки. Предмет філософії. Специфіка філософського знання.
2. Основне коло філософських проблем: світ і людина, буття і свідомість. Філософія і світогляд.
3. Історичні типи світоглядів. Співвідношення філософії, міфу і релігії.
ЛЕКЦІЯ № 2
1. Функції філософії.
2. Гуманізм – основна ідея сучасної філософії. Пріоритет загальнолюдських цінностей в філософському світогляді.
3. Проблема співробітництва філософії в сучасних умовах.
Тема 2.1. ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ ТА КИТАЮ
ЛЕКЦІЯ № 3
1. Філософія Стародавньої Індії.
2. Філософські школи Стародавньої Індії про світ і людину.
3. Філософія Стародавнього Китаю.
Тема 2.2. АНТИЧНА ФІЛОСОФІЯ
ЛЕКЦІЯ № 4
1. Проблема начала буття в філософії Стародавньої Греції (Фалес, Анаксимен, Геракліт). Виникнення матеріалізму (Демокріт) і ідеалізму (Платон). Становлення античної діалектики (Геракліт).
2. Проблема людини і суспільства в античній філософії.
3. Антропологічні погляди в метафізиці Платона. Арістотель про взаємопризначеність душі і тіла. Філософія еллінізму.
Тема 2.3. ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ВІДРОДЖЕННЯ
ЛЕКЦІЯ № 5
1. Схоластика в Середні віки.
2. Західноєвропейська філософія епохи Відродження (ХV-ХVІ ст.). Характерні риси Відродження. Антропоцентризм світогляду цього періоду.
3. М. Кузанський про людину. Вплив на світогляд вчень М. Коперніка, Дж. Бруно і Г. Галілея.
Тема 2.4. ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ XVII-XX ст.
ЛЕКЦІЯ № 6
1. Західноєвропейська філософія Нового часу (ХVІІ-ХVІІІ ст.). Особливості епохи Нового часу. Проблема методу пізнання. Емпіризм Ф. Бекона і раціоналізм Р. Декарта. Вчення про субстанцію Б. Спінози. Монадологія В. Лейбніца.
2. Філософія Просвітництва. Вольтер, Руссо, Дідро, Гольбах. Німецька класична філософія. “Коперніанський переворот” І. Канта. Протиріччя в його філософії. Агностицизм, раціоналізм і дуалізм. Гегель, його філософська система і метод. Протиріччя між ними.
3. Антропологічний матеріалізм Л. Фейербаха. Його метафізичний матеріалізм. Філософія марксизму.
4. Зарубіжна філософія ХХ ст. Екзістенціалізм М. Хайдегера, Ж.-П. Сартра А. Камю, К. Ясперса. Неотомізм. Неофрейдизм. Неопозитивізм. Герменевтика. Прагматизм. Плюралізм течій в філософії і проблема гуманізму, співробітництва.
Тема 2.5. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ X-XX ст.
ЛЕКЦІЯ № 7
1. Філософські ідеї в Київській Русі (ІХ-ХП ст.)
2. Соціально-політичні погляди в період формування української нації.
3. Вітчизняна філософія ХІХ - ХХ ст. Особливості розвитку української і російської духовності у XIX ст.
4. Філософія української діаспори та російська філософія.
Модуль 2.Філософське розуміння світу.
Суспільна філософія. − 12 годин
Тема 3.1. ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ:
БУТТЯ, МАТЕРІЯ ЯК ВИХІДНІ КАТЕГОРІЇ
ЛЕКЦІЯ № 8
1. Виникнення філософської проблеми буття. Категорія буття. ЇЇ сенс і специфіка. Проблема буття у ХХ ст.
2. Світоглядне і методологічне значення категорії “матерія”. Сучасні уявлення про будову і властивості матерії.
3. Основні форми існування матерії. Простір і час як форми існування світу
Тема 3.2. ДІАЛЕКТИКА ТА ЇЇ АЛЬТЕРНАТИВИ.
КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ. СВІДОМІСТЬ.
ЛЕКЦІЯ № 9
1. Загальна характеристика діалектики.
2. Закони діалектики
3. Модифікації діалектики в сучасних філософських доктринах.
4. Проблема свідомості в філософії.
5. Форми суспільної свідомості. ЇЇ виникнення і розвиток.
6. Специфіка релігійної свідомості.
Тема 3.3. ПІЗНАННЯ. НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ. ПРИРОДА ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ. ЕКОФІЛОСОФІЯ
ЛЕКЦІЯ № 10
1. Ставлення різних напрямків і шкіл до питання про природу і можливості людського пізнання. Основні принципи матеріалістичної теорії пізнання. Діалектика об’єкта і суб’єкта в пізнанні.
2. Співвідношення чуттєвого і раціонального в пізнанні. Проблема істини. Пізнання і практика.
3. Наукове – вища форма пізнавальної діяльності.
4. Основні історичні етапи взаємодії природи і суспільства.
5. Протиріччя в системі "суспільство-природа" в сучасну епоху.
6. Шляхи подолання екологічної кризи.
Тема 4. Суспільна філософія
Тема 4.1. СУСПІЛЬСТВО ЯК ОБ’ЄКТ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ.
ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ В ФІЛОСОФІЇ
ЛЕКЦІЯ № 11
1. Специфіка предмету соціальної філософії.
2. Суспільство як система, що розвивається.
3. Специфіка та актуальність соціально-філософського розуміння проблеми людини.
4. Природа, сутність і призначення людини. Природне (біологічне) і суспільне (соціальне) в людині.
Тема 4.2.. КУЛЬТУРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ.
ФІЛОСОФІЯ РЕЛІГІЇ, МОРАЛІ, МИСТЕЦТВА. АКСІОЛОГІЯ
ЛЕКЦІЯ № 12
1. Філософське розуміння культури. Матеріальна і духовна культура.
2. Культура як самоутвердження людини в різних видах діяльності. Філософія релігії, моралі, мистецтва як складова філософії культури.
3. Сучасна цивілізація: її особливості і протиріччя. Проблема кризи цивілізації і шляхи виходу з неї.
4. Аксіологія як наука про цінності. Природа цінностей.
5. Соціальна обумовленість ціннісних орієнтацій, їх зміна в історії суспільства і філософській думці.
Тема 4.3. ПРОГРЕС І ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ.
ФІЛОСОФІЯ НАУКИ ТА ТЕХНІКИ. ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ.
ЛЕКЦІЯ № 13
1. Сутність суспільного прогресу та його критерії.
2. Філософія науки та техніки.
3. Філософія економіки.
2.3. Плани семінарських занять
для студентів денної форми навчання
Назва теми курсу |
Обсяг годин |
Номер заняття |
Зміст семінарського заняття |
Форми поточного контролю |
Оцінка max−min балів |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Модуль 1. Філософія, її походження, проблематика і функції. Історичні типи філософії |
|||||
|
Філософія, її походження, проблематика і функції |
4 |
1-2 |
4. Гуманізм філософії. Пріоритет загальнолюдських цінностей в філософському світогляді. |
Опитування на заняттях. Перевірка індивідуальних завдань. |
5−4 |
|
Філософія Стародавньої Індії та Китаю |
2 |
3 |
1. Зародження філософської думки. 2. Філософія у Стародавній Індії і Стародавньому Китаї. |
Співбесіда, дискусія |
5−2 |
|
Антична філософія |
2 |
4 |
1. Філософія Стародавньої Греції, її космоцентричний характер. 2 Філософські погляди Платона. Його онтологія, гносеологія, етика, політика. 3. Внесок Арістотеля у скарбницю філософської думки. 4. Філософія еллінізму. 5. Римська філософія. Неоплатонізм. |
Співбесіда, дискусія |
5−4 |
|
Філософія Середньовіччя та Відродження |
2 |
5 |
1. Середньовічна філософія, її релігійний характер. 2. Схоластичність. Теоцентризм. Номіналізм і реалізм. 3. Філософія А. Блаженного і Ф. Аквінського. 4. Західноєвропейська філософія епохи Відродження (ХV-ХVІст.). Її антропоцентричний характер. |
Опитування на заняттях. Проведення самостійної роботи за засвоєним матеріалом. |
5−2 |
|
Західноєвропейська філософія XVII-XX ст. |
2 |
6 |
1. Західноєвропейська філософія Нового часу і Просвітництва (ХVІІ-ХVІІІст.) 2. Німецька класична філософія. Марксистська філософія 3. Особливості і основні напрямки сучасної зарубіжної філософії. 4. Екзистенціальна філософія, її основні напрямки. 5. Неопозитивізм. Філософські проблеми психоаналізу. Психоаналіз і неофрейдизм. 6. Сучасна релігійна філософія. Неотомізм, його еволюція, принципи, риси. |
Співбесіда, дискусія |
5−4 |
|
Історія української філософії X-XX ст. |
2 |
7 |
1. Філософські ідеї в Київській Русі (ІХ-ХІІ ст.). 2. Філософія Відродження та Просвітництва в Україні. 3. Києво-Могилянська академія – центр філософської думки в Україні у ХVII-ХVIII ст. Філософія Г.Сковороди 4. Українська і російська філософії ХІХ-ХХ ст. |
Співбесіда, дискусія |
5−4 |
|
Разом модуль 1 |
14 |
30-20 |
|||
|
Модуль 2. Філософське розуміння світу. Суспільна філософія |
|||||
|
Філософське розуміння світу: буття, матерія як вихідні категорії |
2 |
8 |
1. Категорія буття: її сенс і специфіка. Основні форми і діалектика буття. 2. Проблема субстанції. Категорія матерії. 3. Рух, простір і час як атрибути матерії. 4. Проблема різноманітності, єдності, вічності і безмежності матеріального світу. |
Співбесіда, |
3-2 |
|
Діалектика та її альтернативи. Концепція розвитку. Свідомість. |
2 |
9 |
1. Діалектика як вчення про універсальні зв'язки і розвиток. Об'єктивна і суб'єктивна діалектики. 2. Діалектика і догматичне мислення. Принципи діалектики. 3. Ідеалістична діалектика Гегеля і матеріалістична діалектика Маркса. Діалектична і метафізична концепції розвитку. 4. Модифікації діалектики в сучасних філософських доктринах (негативна діалектика франкфуртської школи: Адорно, Маркузе). 5. Проблема свідомості в філософії. Свідомість як світ суб'єктивної реальності. 6. Виникнення суспільних форм свідомості. Свідомість і мозок. Ідеальне і матеріальне. Структура і рівні суспільної свідомості. Форми суспільної свідомості: політика, право, мораль, мистецтво, релігія. |
Опитування на заняттях. Проведення самостійної роботи за опрацьованим матеріалом. |
3-2 |
|
Пізнання. Наукове пізнання. Природа як предмет філософського осмислення. Екофілософія |
2 |
10 |
1. Пізнання як теорія відображення і людська діяльність. Суб’єкт і об’єкт пізнання. 2. Єдність чуттєвого і раціонального в пізнанні. Практика - основа і мета пізнання, критерій істини. Об’єктивність істини. Діалектика абсолютної і відносної істини. Догматизм і релятивізм. Співвідношення і структура емпіричного і теоретичного рівнів знання. 3. "Природа" як прояв буття. Біосфера. Ноосфера. Техносфера. Ідеї В.І.Вернадського про ноосферу, їхня актуальність у сучасних умовах. 4. Діалектичний взаємозв'язок природи і суспільства. Протиріччя в системі "суспільство-природа". Екологічні про блеми та шляхи їх вирішення. |
Співбесіда, дискусія |
3-2 |
|
Суспільство як об’єкт філософії. Проблема людини в філософії. Концепції потреб людини. |
2 |
11 |
1. Специфіка предмета соціальної філософії. Суспільне життя як єдність суспільного буття і суспільної свідомості. 2. Діалектика матеріального і духовного виробництва. Зростаюча роль сфери обслуговування, зокрема – торгівлі і громадського харчування. 3. Актуальність проблеми людини. Філософське розуміння людини. Антропосоціогенез. Людина як індивідуальність, особистість. 4. Концепції потреб. Практичне втілення концепції потреб у сфері готельно-ресторанного господарства. |
Співбесіда, дискусія. |
2-1 |
|
Культура і цивілізація. Філософія релігії, моралі, мистецтва. Аксіологія |
2 |
12 |
1. Поняття культури. Культура як міра розвитку людини. Матеріальна і духовна культура. Суспільство і культура. Культура обслуговування. 2. Культура і освіченість, духовність, інтелігентність. Культура і демократія. Поняття цивілізації. Типи цивілізації. Проблеми цивілізацій ного розвитку. 3. Філософія релігії, моралі, мистецтва як складові частини духовної культури людства. 4. Поняття і природа цінностей. Цінності в структурі соціуму. |
Співбесіда, дискусія |
2-1 |
|
Прогрес і глобальні проблеми сучасності. Філософія науки та техніки. Філософія економіки |
4 |
13-14 |
1. Філософське розуміння прогресу і його критерії. Співвідношення науково-технічного, соціального і духовного прогресу в сучасну епоху. 2. Єдність і багатоманітність світової історії. Діалектика добра і зла, прогресу, свободи і справедливості. 3. Особливості наукового пі знання та його роль у сучасній техногенній цивілізації. 4. Взаємозв’язок проблем філо софії та економіки у сучасному цивілізаційному просторі.. |
Опитування на заняттях. Проведення самостійної роботи за опрацьованим матеріалом. |
2-2 |
|
Разом за модуль 2 |
14 |
15-10 |
|||
|
Разом за курс |
28 |
45-30 |
2.5. Завдання для самостійної роботи студентів
2.5.1. Форми та зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного опрацювання студентами.
Відповідно до засад кредитно-модульної системи організації навчального процесу, самостійна робота студента є однією з основних форм організації навчання оволодіння навчальним матеріалом у вільний від обов’язкових навчальних занять час.
Самостійна робота для студентів над навчальною дисципліною „Філософія” включає:
опрацювання теоретичних основ лекційного матеріалу, який викладено;
вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного опрацювання;
2.5.2. Завдання для самостійної роботи студентів
Назва теми курсу |
Обсяг годин |
Форми самостійної роботи |
Методи контролю |
Оцінка max−min балів |
|
|
Д/в |
З/в |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
|
Модуль 1. Філософія, її походження, проблематика і функції. Історичні типи філософії |
|||||
|
Філософія, її походження, проблематика і функції |
2 |
4 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Філософія як особлива форма суспільної свідомості. Предмет філософії. Філософські проблеми і напрямки. |
Опитування, дискусія на семінарському занятті |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
Філософія Стародавньої Індії та Китаю |
1 |
4 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Філософія у Стародавній Індії і Стародавньому Китаї. |
Опитування на семінарському занятті |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
Антична філософія |
1 |
4 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Філософія Стародавньої Греції, її космоцентричний характер. Внесок Арістотеля у скарбницю філософської думки. |
Опитування, дискусія на семінарському занятті |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
Філософія Середньовіччя та Відродження |
1 |
4 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Середньовічна філософія, її релігійний характер. Західноєвропейська філософія епохи Відродження (ХV-ХVІст.). Її антропоцентричний характер. |
Опитування на семінарському занятті. Проведення самостійної роботи за засвоєним матеріалом. |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
Західноєвропейська філософія XVII-XX ст. |
1 |
4 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Екзистенціальна філософія, її основні напрямки. Неопозитивізм. Сучасна релігійна філософія. Неотомізм, його еволюція, принципи, риси. |
Опитування, дискусія на семінарському занятті |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
Історія української філософії X-XX ст. |
2 |
8 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Філософські ідеї в Київській Русі (ІХ-ХП ст.). Філософія Г.Сковороди Українська і російська філософії ХІХ-ХХ ст. |
Опитування на семінарському занятті. Проведення самостійної роботи за засвоєним матеріалом. |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
Разом за модулем 1 |
8 |
28 |
|
Модуль 2. Філософське розуміння світу. Суспільна філософія |
|||||
|
Філософське розуміння світу: буття, матерія як вихідні категорії |
6 |
9 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Категорія буття: її сенс і специфіка. Основні форми і діалектика буття. Проблема субстанції. Категорія матерії. |
Опитування, дискусія на семінарському занятті |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
Діалектика та її альтернативи. Концепція розвитку. Свідомість. |
4 |
9 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Діалектика як вчення про універсальні зв'язки і розвиток. Об'єктивна і суб'єктивна діалектики. Проблема свідомості в філософії. Свідомість як світ суб'єктивної реальності. Виникнення суспільних форм свідомості. Свідомість і мозок. Форми суспільної свідомості: політика, право, мораль, мистецтво, релігія. |
Опитування на семінарському занятті. Проведення самостійної роботи за засвоєним матеріалом. |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
|
4 |
9 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Пізнання як теорія відображення і людська діяльність. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Діалектичний взаємозв'язок природи і суспільства. Протиріччя в системі "суспільство-природа". Екологічні про блеми та шляхи їх вирішення. |
Опитування на семінарському занятті. Проведення самостійної роботи за засвоєним матеріалом. |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
Суспільство як об’єкт філософії. Проблема людини в філософії. Концепції потреб людини. |
6 |
9 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Специфіка предмета соціальної філософії. Діалектика матеріального і духовного виробництва. Зростаюча роль сфери обслуговування, зокрема – торгівлі і громадського харчування. Актуальність проблеми людини. Філософське розуміння людини. Антропосоціогенез. Людина як індивідуальність, особистість. Концепції потреб. Практичне втілення концепції потреб у сфері готельно-ресторанного господарства. |
Опитування, дискусія на семінарському занятті |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
Культура і цивілізація. Філософія релігії, моралі, мистецтва. Аксіологія |
4 |
9 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Культура і освіченість, духовність, інтелігентність. Культура і демократія. Поняття цивілізації. Типи цивілізації. Філософія релігії, моралі, мистецтва як складові частини духовної культури людства. |
Опитування на семінарському занятті. Проведення самостійної роботи за засвоєним матеріалом.. |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
Прогрес і глобальні проблеми сучасності. Філософія науки та техніки. Філософія економіки |
6 |
7 |
Опрацювання лекційного матеріалу, виконання індивідуальних завдань. Самостійне вивчення питань. Єдність і багатоманітність світової історії. Діалектика добра і зла, прогресу, свободи і справедливості. Особливості наукового пі знання та його роль у сучасній техногенній цивілізації. |
Опитування, дискусія на семінарському занятті |
Оцінювання під час семінарських занять |
|
Разом за модуль 2 |
30 |
52 |
|||
|
Разом за курс |
38 |
80 |
2.6. Завдання для індивідуальної роботи студентів
денної форми навчання
2.6.1. Однією з головних форм індивідуальної роботи з курсу "Філософія" є написання рефератів. Навчальний реферат – це письмовий твір, в якому розкривається тема на основі присвячених їй наукових праць і джерел.
Теми рефератів наведено у робочій програмі, проте студент може вибрати тему, яка б відповідала його інтересам, і погодити її з викладачем.
Підготовку до написання реферату слід починати з вибору теми. Для розкриття теми потрібно звернутися до новітніх джерел, які дають можливість автору більш повно з’ясувати суть проблеми. Далі необхідно скласти план реферату за такою схемою: вступ, основна частина, висновки. У вступі автор обґрунтовує вибір теми, вказує актуальність, завдання написання реферату.
В основній частині, яка буде включати 3-4 питання, автор розкриває зміст проблеми, пропонує різні точки зору, теоретичні положення, факти, посилання, висловлює свою позицію. Основними критеріями реферату є логіка та аргументованість.
У висновках потрібно підвести підсумки, зробити висновки, подати список використаної літератури (не менше 4-ох джерел).
Кінцевим результатом процесу підготовки реферату є його оформлення належним чином. Він може бути надрукованим або розбірливо написаним. Його обсяг – до 25 сторінок рукописного тексту (15-20 друкованого).
З підготовленим рефератом можна виступити на семінарському занятті або захистити реферат. Захисту рефератів може бути присвячено окреме заняття. До захисту слід підготувати усний виступ на 7-10 хвилин, в якому аргументувати тему, основні положення, проаналізувати вивчені літературні джерела.
Реферат не може бути оцінений позитивно, якщо він написаний тільки на основі підручника або знятий з комп’ютерних мереж без індивідуального доопрацювання.
У разі відсутності студента на заняттях з поважної причини йому рекомендується виконати міні-реферат (обсягом до 5 сторінок) з однієї з зазначених тем за змістом відповідного практичного заняття, або вирішити міні-тест (оцінювання у балах за відповідне завдання).
2.5. Завдання для індивідуальної роботи студентів
денного відділення
Найменування тем |
Обсяг, години |
Форми індивідуальної роботи |
Методи контролю |
Оцінка min-max балів |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Модуль 1. Модуль 2. |
10 |
Проблема сенсу життя і безсмертя людини. |
Захист письмової роботи |
15-10 |
Індивідуально-консультаційна робота
Індивідуально-консультаційна робота здійснюється за графіком індивідуально-консультативної роботи у формі індивідуальних занять, консультацій, перевірки виконання індивідуальних завдань, перевірки та захисту завдань, що винесені на поточний контроль тощо.
Індивідуально-консультативна робота з теоретичної частини дисципліни проводиться у вигляді:
1) індивідуальних консультацій (запитання-відповідь стосовно проблемних питань теоретичного матеріалу дисципліни);
2) групових консультацій (розгляд типових прикладів, практики впровадження та використання нових методів та методик впровадження у виробничу практику).
Індивідуально-консультативна робота з практичної частини дисципліни проводиться у вигляді:
1) індивідуальних консультацій (розгляд практичних завдань стосовно яких виникли запитання);
2) групових консультацій (розгляд практичних ситуацій, які потребують колективного обговорення).
Індивідуально-консультативна робота для комплексної оцінки засвоєння програмного матеріалу проводиться у вигляді:
1) для денного відділення – індивідуального захисту підсумкової семестрової роботи у вигляді реферату, написання якого проводиться студентом протягом всього семестру;
2) для заочного відділення – написання контрольної роботи.
3. Методи навчання
Методи навчання – засоби спільної роботи викладача та студентів, за допомогою яких у тих, хто навчається формуються потрібні знання, навички, вміння. Кожний метод – це струнка система взаємопов’язаних прийомів: усний виклад навчального матеріалу, обговорення матеріалу, показ (демонстрація) вправи, практичні роботи, індивідуальні роботи. Використовуються наступні методи навчання:
- методи організації та здійснення навчальної діяльності: словесні (розповідь, бесіда, лекція), наочні (показ, демонстрація), практичні, репродуктивні і проблемні, самостійної роботи і роботи під керівництвом викладача;
- методи стимулювання і мотивації навчання: методи формування інтересу (аналіз проблемних ситуацій), методи формування відповідальності в навчанні (роз'яснення суспільної і особової значущості навчання, пред'явлення педагогічних вимог);
- методи контролю і самоконтролю (усний і письмовий контроль, фронтальний і диференційований, поточний і підсумковий)
Під час викладання дисципліни «Філософія» для активізації навчального процесу передбачено застосування сучасних навчальних технологій, таких як проблемні лекції, робота в малих групах, семінари-дискусії; кейс-метод, ділові ігри.
Розподіл форм та методів активізації процесу навчання за темами навчальної дисципліни наведено у табл. 3.1.
Проблемні лекції спрямовані на розвиток логічного мислення студентів. Коло питань теми лекції обмежується двома-трьома ключовими моментами, увага студентів концентрується на матеріалі, що не знайшов відображення в підручниках, використовується досвід закордонних навчальних закладів з роздаванням студентам під час лекцій друкованого матеріалу та виділенням головних висновків з питань, що розглядаються. При викладанні лекційного матеріалу студентам пропонуються питання для самостійного розмірковування. При цьому лектор задає запитання, які спонукають студента шукати розв'язання проблемної ситуації. Така система примушує студентів сконцентруватися і почати активно мислити в пошуках правильної відповіді.
На початку проведення проблемної лекції необхідно чітко сформулювати проблему, яку необхідно вирішити студентам. При викладанні лекційного матеріалу слід уникати прямої відповіді на поставлені запитання, а висвітлювати лекційний матеріал таким чином, щоб отриману інформацію студент міг використовувати при розв'язанні проблеми.
Семінари-дискусії передбачають обмін думками та поглядами учасників щодо даної теми, а також розвивають мислення, допомагають формувати погляди і переконання, виробляють вміння формулювати думки й висловлювати їх, вчать оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів.
Кейс-метод - метод аналізу конкретних ситуацій, який дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної, управлінської діяльності фахівців та передбачає розгляд виробничих ситуацій, проблемних ситуацій тощо.
Таблиця 3.1.
Розподіл форм та методів активізації процесу
навчання за темами навчальної дисципліни
|
Найменування теми |
Вид занять |
Обсяг, годин |
Найменування методу навчання і його короткий зміст |
|
4 |
лекція |
2 |
Проблемна лекція |
|
2.3, 4.3 |
семінарське заняття |
2 |
Семінар-дискусія |
|
2.5, 4.2, 5.1 |
семінарське заняття |
2 |
Кейс-метод |
4. Система поточного і підсумкового контролю знань студентів
Під час навчання одним із важливих моментів є оцінювання критерій знань студентів, які є невід'ємною складовою частиною любого навчального процесу.
4.1. До контрольних заходів належать поточний, модульний (проміжний) та семестровий (підсумковий) контролі, які проводяться з метою оцінювання результатів на певному етапі навчання.
Поточний контроль — це оцінювання засвоєння студентом навчального матеріалу під час проведення лекцій; практичних, семінарських, лабораторних занять тощо.
Модульний (проміжний) контроль - це оцінювання засвоєння студентом навчального матеріалу, блоків змістових модулів, винесених на цей контрольний захід. Модульний контроль проводиться під час тижнів модульного контролю за розкладом навчальних занять.
Таблиця 4.1
Шкала перерахунку оцінок результатів контролю
знань студентів
|
Національна |
Університетська |
ЕСТS |
|
5 (відмінно) |
90-100 балів |
А (відмінно) |
|
4 (добре) |
85-89 балів |
В (дуже добре) |
|
75-84 балів |
С (добре) |
|
|
3 (задовільно) |
70-74 балів |
D (задовільно) |
|
60-69 балів |
Е (достатньо) |
|
|
2 |
35-59 балів |
РХ (незадовільно) - з можливістю повторного складання блоку змістових модулів |
|
1 -34 балів |
Р (незадовільно) - з обов'язковим повторним вивченням блоку змістових модулів |
4.2. Кожний блок змістових модулів обов'язково оцінюється. Студент повинен позитивно скласти модульний (проміжний) контроль. Незадовільні оцінки складання модульного контролю вважаються академічною заборгованістю, яка не може бути компенсованою за рахунок позитивного складання інших блоків змістових модулів.
4.23. Оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни “Філософія”, формою підсумкового контролю якої є іспит, здійснюється на основі результатів поточного і підсумкового контролю знань (іспиту).
Завданням іспиту є перевірка розуміння студентом програмного матеріалу в цілому, логіки та взаємозв’язків між окремими розділами, здатності творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми навчальної дисципліни тощо.
4.24. Іспити проводяться у формі виконання письмових екзаменаційних завдань.
4.25. На іспит виносяться вузлові питання, типові та комплексні задачі, ситуації, завдання, що потребують творчої відповіді та уміння синтезувати окремі знання і застосувати їх при вирішенні практичних задач тощо.
4.26. Перелік питань, що охоплюють зміст програм дисципліни, критерії оцінювання екзаменаційних завдань визначаються кафедрою, включаються до робочої програми дисципліни і доводяться до студентів на початку семестру.
4.27. Результати іспиту оцінюються в діапазоні від 0 до 40 балів (включно).
В разі, коли відповіді студента оцінені менше ніж в 20 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами іспиту (тобто 0 балів).
4.28. Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результати поточного контролю знань та за виконання завдань, що виносяться на іспит (за умови, що на іспиті студент набрав не менше 20 балів).
Якщо на іспиті студент набрав менше 20 балів, а отже отримав незадовільну оцінку, загальна підсумкова оцінка включає лише результати поточного контролю.
4.5. Технологія оцінювання знань студентів з дисципліни „Філософія”.
4.5.1. Оцінювання знань студентів при поточному контролі
4.5.1.1. З метою підвищення об’єктивності та оперативності педагогічної діагностики з дисципліни передбачено застосування таких взаємодоповнюючих форм поточного контролю: вибіркове опитування студентів на лекціях і семінарських заняттях (в тому числі за темами, винесеними на самостійне вивчення); перевірка рефератів; перевірка якості виконанням індивідуальних робіт; захист виконаних індивідуальних завдань; тестування за вивченими темами; опорний модульний зріз знань (таблиця 4.1). Підсумковий результат поточного контролю кожного змістового модуля оцінюються в діапазоні від 20 до 30 балів і складається із оцінки 4.5.1.2. та 4.5.1.3.
4.5.1.2. Оцінювання аудиторної та позааудиторної роботи студента здійснюється викладачем, який проводить практичні заняття. Оцінка за кожним модулем обчислюється як середнє арифметичне оцінок, які отримано студентом на практичних заняттях, за самостійну роботу та виконання індивідуальних завдань. За кожним модулем ця оцінка не може перевищувати 30 балів.
4.5.1.3. Організацію та проведення опорного модульного зрізу знань (поточного модульного контролю) здійснює лектор спільно з викладачами, що проводять практичні заняття. Підготовку дидактичних матеріалів для опорного модульного зрізу знань та оцінювання результатів контролю здійснює лектор. За кожним модулем ця оцінка не може перевищувати 30 балів.
4.5.1.4. Обчислення підсумкової оцінки поточного модульного контролю проводиться за середньою арифметичною оцінок 4.5.1.2. та 4.5.1.3. Вивчення дисципліни передбачає опанування двох змістових модулів. Для допуску до іспиту студент повинен набрати від 40 до 60 балів.
4.5.2. Оцінювання знань студентів при проведенні підсумкового контролю
Формою підсумкового контролю знань з дисципліни „Філософія” іспит. На іспиті знання теоретичного матеріалу розкриттям теоретичних питань, а практичні навички вмінням стисло, логічно та обгрунтовано відповідати на питання екзаменаційного білету та розв’язувати тестові завдання.
Критеріями оцінювання знань студентів є ступень володіння теоретичним матеріалом та його практичним застосуванням, що оцінюється в діапазоні від 20 до 40 балів (включно) за такою шкалою:
4.29. До відомості обліку поточної і підсумкової успішності заносяться сумарні результати в балах поточного контролю та іспиту. Оцінки за іспит виставляються згідно з таблицею 4.2.
Таблиця 4.2. – Шкала перерахунку оцінок результатів контролю знань студентів.
|
Оцінка |
Бали |
|
5 (відмінно) |
40-34 |
|
4 (добре) |
33-27 |
|
3 (задовільно) |
26-20 |
|
2 (незадовільно) |
20-0 |
40 34 балів студент повинен дати чіткі обгрунтовані відповіді на питання екзаменаційного білету і додаткові запитання викладача. Під час складання іспиту він має показати розуміння сутності питань, знання основних філософських теорій та актуальних проблем сучасної філософії, навички оперування філософськими категоріями і засобами філософського аналізу, уміння аналізувати філософські доктрини як складові загальної духовної культури людства, уміння пов’язувати набуті теоретичні знання з практичними вимогами, вміти обгрунтовувати та відстоювати власну думку на достатньому теоретичному рівні;
33 27 балів студент отримує у разі недостатньо чітких та обгрунтованих відповідей на питання екзаменаційного білету і додаткові запитання викладача за умов виявлення ним розуміння сутності питань, знання основних філософських теорій та актуальних проблем сучасної філософії, навички оперування філософськими категоріями і засобами філософського аналізу, уміння аналізувати філософські доктрини як складові загальної духовної культури людства, уміння пов’язувати набуті теоретичні знання з практичними вимогами, вміти обгрунтовувати та відстоювати власну думку на достатньому теоретичному рівні;
26 20 балів студентові, який дав недостатньо чіткі й обгрунтовані відповіді на питання екзаменаційного білету і додаткові запитання викладача, виявив плутанину в оперуванні філософськими категоріями і відсутність умінь використання засобів філософського аналізу, необхідно показати розуміння сутності питань, знання основних філософських теорій та актуальних проблем сучасної філософії, уміння аналізувати філософські доктрини як складові загальної духовної культури людства, уміння пов’язувати набуті теоретичні знання з практичними вимогами, вміти обгрунтовувати та відстоювати власну думку на достатньому теоретичному рівні;
Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається з суми балів за результатами поточного контролю знань та за виконання завдань, що виносяться на іспит (за умови, що на іспиті студент набрав не менше 20 балів).
Якщо на іспиті студент набрав менше 20 балів він отримує незадовільну оцінку за результатами іспиту (студент під час відповідей на питання екзаменаційного білету і додаткові запитання викладача показав знання деяких аспектів філософських теорій та актуальних проблем сучасної філософії, але не виявив навички оперування філософськими категоріями і засобами філософського аналізу, уміння аналізувати філософські доктрини як складові загальної духовної культури людства, уміння пов’язувати набуті теоретичні знання з практичними вимогами, вміння обґрунтовувати та відстоювати власну думку на достатньому теоретичному рівні) тобто „2”, загальна підсумкова оцінка включає лише результати поточного контролю.
4.5.3. Зразки тестових завдань для проведення опорного модульного зрізу знань (поточного модульного контролю) та екзаменаційного білету.
Завдання № 1
1. Схарактеризуйте гносеологічні погляди Платона, покажіть їхній взаємозв'язок з теорією ідей і вченням про державу. Покажіть подальший вплив поглядів Платона на розвиток філософської думки.
2. Б. Паскаль (філософ XVII в.): "Коли я бачу сліпоту й незначність людські, коли дивлюся на німий всесвіт і на людину, покинутої в мороці на саму себе й немов заблудлу в цьому куточку всесвіту, не знаючи, хто її сюди помістив, навіщо вона сюди прийшла, що з нею стане після смерті, і нездатну все це довідатися, - я лякаюся, як той, кого сплячим привезли на пустельний жахливий острів і хто прокидається там у розгубленості й без засобу звідти вибратися". Які існують відповіді на поставлені Паскалем питання, які відповіді пропонувалися на них в історії філософії?
3. У Дельфах - найбільш значному релігійному центрі Греції - на одному із храмів було написано: "Пізнай самого себе" і "Нічого надміру". Якби ви захотіли відгукнутися на цей заклик, із чого б ви почали. До якої області філософії відносяться ці заклики, що в вченні Г.С. Сковороди подібно з ними?
Тестові завдання
1.Філософське вчення про цінності називається:
а) гносеологія; б) онтологія; в) аксіологія; г) праксіологія.
2.Античним філософом, у вченні якого буття з'являється, як сукупність безлічі неподільних матеріальних часток - атомів був:
а) Піфагор; б) Аристотель; в) Платон; г) Демокрит.
3. Відкриття категорії буття належить: а) представникам елеїської школи
(6 - 5 ст. до н.е.) б) філософам епохи Відродження;
в) російським релігійним філософам першої половини 20 в.
г) мислителям французького Просвітництва.
4. Під буттям розуміється об'єктивна реальність, здатна впливати на наші органи почуттів в навчанні:
а) матеріалістів; б) об'єктивних ідеалістів; в) суб'єктивних ідеалістів; г) соліпсистів;
5. Досократівська філософія представлена якими філософами:
а) Кант, Гегель, Маркс б) Платон, Аристотель, Сенека
в) Декарт, Лейбніц, Спіноза г) Геракліт, Піфагор, Демокрит
Перелік екзаменаційних питань
(назва вищого навчального закладу)
Спеціальність 6.051701
Навчальний предмет Філософія Семестр 1 курс 2
Екзаменаційний білет № 11
протокол № 16 від “05” червня_2012 р.
Зав. кафедрою ________________А.С, Міносян____
(підпис) (прізвище, ініціали)
Екзаменатор _________________________________
(підпис) (прізвище, ініціали)
4.5.5. Студенти, які брали участь в позаудиторній науковій роботі, додатково отримують відповідні бали, які враховуються у підсумковому поточному контролі (при цьому загальна кількість балів поточного модульного контролю не може перевищувати 60).
5. Навчально-методичні матеріали до дисципліни
5.1. Основна література
5.2. Додаткова література
Змінь і доповнень до робочої програми немає
Протокол № 16 від 05.06.2012 року.