Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
СВЯТІ ТАЙНИ.
Хрещення.
У Хрещенні людина через обмивання природною подою з призиванням імені Богa Отця, і Сина, і Святого Духа звільняється від гріха, відроджується до нового життя і зодягається в Христа і стає членом Церкви, яка є його Тілом.
Тільки після дійсного прийнятої крещения людина стає здатною для приймання інших святих тайн.
У Випадку наглої потреби можна уділяти хрещення, застосовуючи тільки те, що необхідне для правосильності.
Хрещення звичайно уділяє священик; але його уділяння належить, з дотриманням партикулярного права, до власного пароха того, хто мас бути охрещеним, або до іншого священика за дозволом цього пароха чи місцевого Ієрарха; цей дозвіл законно припускається з поважної причини.
У випадку необхідності дозволяється уділити хрещення дияконові або, за його відсутності або виникнення в нього перешкоди, іншому священнослужителеві, членові інституту посвяченого життя або якомусь іншому вірному християнинові; це дозволяється батькові або матері, якщо немає іншого, хто знає спосіб хрещення.
Здатною прийняти хрещення є кожна і тільки ще не охрещена людина.
Недоношений плід, якщо живе і якщо це можливо, слід охрестити.
Щоб дитину дозволено охрестити потрібно, щоб:
l-е- була обгрунтована надія, що вона буде вихована у вірі католицької Церкви з дотриманням ;
2-е - дали згоду батьки, принаймні одно з них, або той, хто їх законно заступає.
Покинуту і знайдену дитину, якщо немає певності щодо її хрещення, слід Охрестити.
Недоумковатих з дитинства слід хрестити як дітей.
Дитина батьків католиків чи навіть некатоликів, яка опинилася в такій небезпеці для життя, що є очевидною підставою для очікування її смерті перед віком самоусвідомлення, — дозволено охрещується.
Дитина християн некатоликів дозволено охрещується, якщо батьки або принаймні одне з них або той, хто законно їх заступає, просять про це й якщо фізично або морально неможливо звернутися до власного служителя.
Хрещення повинно уділятись згідно з літургічними приписами Церкви свого права, до якої, згідно з правом, мас бути приналежний той, хто приймає хрещення.
Відповідно до найдавнішого звичаю Церков, той, хто має бути охрещеним, повинен мати принаймні одного Хресного батька.
Для того, щоб хтось важно виконував завдання хресного батька, вимагається, щоб:
1-е - прийняв три святі тайни хрещення, миропомазання і Євхаристію;
2-е - належав до католицької Церкви, з дотриманням § 3;
3-Є - мав намір викопувати це завдання;
4-е - був призначений тим, хто мас бути охрещеним, або його батьками чи опікунами або, якщо таких немає, то служителем;
5-е - не був батьком або матір'ю чи в подружжі з тим, хто мас бути охрещеним;
6-е - не був покараний карою екскомуніки, навіть малої, суспензи, усунення, або позбавлення права викопувати завдання хресного батька.
Для того, щоб хтось дозволено виконував завдання хресного батька, крім того Потрібно, щоб він був у віці, що його вимагає партикулярне право, і вів життя, згідне з вірою і завданням, яке мас прийняти.
З виправданої причини можна допустити вірного якоїсь східної некатолицької Церкви до завдання хресного батька, але завжди разом із хресним католиком.
Якщо хрещення не було уділене ні парохом, ні в його присутності, тоді служитель повинен повідомити про це місцевого пароха.
Для підтвердження хрещення, якщо це не приносять нікому шкоди, вистачає заява одного бездоганного свідка або заява самого охрещеного, яка грунтується на безсумнівних доказах, особливо якщо прийняв хрещення тон, що вийшов з дитинства.
Миропомазання.
Треба, щоб ті, хто охрестився, були помазані святим миром, щоб, позначені печаттю дару Святого Духа, стали достойнішими свідками і співбудівннками Царства Христового.
Святе миро, яке складається з олії оливок або інших рослин та із пахощів, виготовляється тільки Єпископом, за винятком партикулярного права, згідно з яким це повноваження застерігається Патріярхові.
На підставі традиції східних Церков помазання святим миром уділяє священик сукупно з хрещенням або роздільно.
Миропомазання повинно уділятись разом із хрещенням, поза випадком справжньої необхідності, в якому, однак, треба старатись, щоб воно було якнайскоріше уділене.
Якщо уцінення миропомазання не відбувається сукупно з хрещенням, то священнослужитель зобов'язаний повідомній про це пароха місця, де було уділене хрещення.
Євхаристія.
У Божественній Літургії через службу священика, що діє в особі Христа над жертвоприношенням Церкви, силою Святого Духа продовжується те, що сам Господі. Ісус учинив па останній Вечері, який дав учням Снос Тіло, принесене у жертву за пас на хресті, і Свою Крон, пролиту за нас, установлюючи справжню і містичну жертву, у котрій кривава жертва на хресті з вдячністю згадується, здійснюється і в ній бере участь Церква як через жертвоприношення, так і через причастя для засвідчення і звершення єдності Божого народу для побудови Свого Тіла, яким є Церква.
Католицький священик може правити Божественну Літургію на престолі будь-якої католицької Церкви.
Для того, щоб священик міг правити Божественну Літургію в церкві некатоликів, потрібний дозвіл місцевого Ієрарха.
Священними дарами, які подаються в Божественній Літургії, є хліб, чисто пшеничний, свіжо спечений гак, щоб не було ніякої небезпеки зіпсуття, і вино натуральне з виноградних фон, не зіпсуте.
Місцеві Ієрархії і парохи повинні дбати, щоб вірні якнайстаранніше були навчені про обов'язок приймати Пресвяту Євхаристію в небезпеці смерті і в часи, встановлені традицією або партикулярним правом власної Церкви свого права, особливо ж у Пасхальний час, коли Христос Господь переказав євхаристійні таїнства.
Пресвяту Євхаристію роздає священик або, якщо так велить партикулярне право власної Церкви свого права, —також диякон.
Синод Єпископів патріаршої Церкви або Рада Ієрархів мають право встановити відповідні приписи, згідно з якими роздавати Пресвяту Євхаристію можуть також інші вірні.
Щодо участі дітей у Пресвятій Євхаристії, після хрещення і миропомазання, слід дотримуватися приписів літургічпих книг власної Церкви свого права з застосуванням відповідних застережень.
Не слід допускати до приймання Пресвятої Євхаристії тих, хто привселюдно поводить себе недостойно.
Пресвяту Євхаристію слід розподіляти під час відправи Божественної Літургії, хіба що виправдана причина радить щось інше. Щодо підготовки до участі в Пресвятій Євхаристії через піст, молитви та інші дії, вірні повинні сумлінно дотримуватись приписів Церкви свого права, до якої припи сані, не лише в межах території цієї ж Церкви, а й, по змозі, в цілому світі.
У церквах, де буває прилюдне богопочитання і, принаймні кілька разів у місяць, відправляється Божественна Літургія, слід берегти Пресвяту Євхаристію особливо для хворих, сумлінно дотримуючись приписів літургічних книг власної Церкви свого права, а вірні повинні з найбільшою шанобою її адорувати.
Зберігання Пресвятої Євхаристії підлягає наглядові і керівництву місцевого Ієрарха.
Свята тайна Покаяння.
У святій тайні покаяння вірні, які, згрішивши після хрещення, керовані Святим Духом, навертаються серцем до Бога і, пройняті болем за гріхи, постановляють жити по-новому, через службу священика, після сповіді перед ним н прийняттям достойного надолуження, одержують під Бога ласку прощення і заодно миряться з Церквою, яку зранили, здійснюючи гріх; таким чином ця свята тайна якнайбільше сприяє плеканню християнського життя і підготовляє до приймання Пресвятої Євхаристії.
Той, хто сам свідомий тяжкого гріха, повинен, по змозі, якнайскоріше приступити до святої тайни покаяння; усім же вірним настійно доручається часто приймати щор святу тайну особливо в часи посту й покаяння, яких треба дотримуватись у власній Церкві свого права.
Індивідуальна і повна сповідь, а також прощення гріхів становлять єдиний звичайний спосіб, за допомогою якого вірний, свідомий тяжкого гріха, осягає примирення з Богом і Церквою; тільки фізична або моральна неспроможність виправдовує відсутність такої сповіді; у такому випадку примирення можна осягнути також іншими способами.
Розрішенпя гріхів одночасно багатьом каянникам без попередньої індивідуальної сповіді не може бути надане загальним способом, хіба що:
1-е - загрожує небезпека смерті і не вистачає часу священикові або священикам для уділення тайни покаяння кожному каяникові окремо;
2-е - існує поважна необхідність, а саме, коли з уваги на кількість каянників, немає достатньої кількості священиків для уділеппя каянникам кожному зокрема святої тайни покаяння протягом відповідного часу, внаслідок-чого каяппнки без власної вини мусити б залишитись довгий час без сакраментальної ласки або прийняття Пресвятої Євхаристії; необхідність не вважається достатньою, коли сповідників немає напоготові тільки через великий наплив каянників, який може трапитись під час якоїсь великої врочистості або паломництва.
Тільки місцевий Ієрарх може спеціальним наданням дати всім пресвітерам повноваження уділяти святу тайну покаяння будь-яким вірним.
Якщо Настоятель інституту посвяченого життя наділений виконавчою владою управління, то він може надавати повноваження, про яке мова в кап. 723, § 2, згідно з приписом уставу або статутів, будь-якому пресвітерові.
Кожний священик може правосильно і дозволено розрішити від усіх гріхів будь-яких каянників небезпеці смерті, хоч би був присутнім інший священик який має повноваження уділяти святу тайну покаяння.
Апостольському Престолові застерігається право розрішати під таких гріхів:
1-е - прямого порушення таємниці сповіді;
2-е - розрішення спільника у грісі проти чистоти;
Єпархіальному Єпископові застерігається право розрішати під гріха спричинення аборту, якщо він був здійснений.
Будь-яке застереження розрішати від гріха не мас ніякої сили:
1-е - якщо сповідається хворий, який не може вийти з дому, або наречений перед обрядом вінчання;
2-е - якщо, за розсудливим рішенням сповідника, не можна домогтися у компетентної влади права розрішити без поважної шкоди для каянника або без небезпеки порушення таємниці сповіді;
3-є - поза межами території, па якій виконує повноваження влада, яка собі це застерігає.
Розрішення спільника у грісі проти чистоти є неправосильним, окрім у небезпеці смерті.
Таємниця сповіді є непорушною; тому сповідник повинен пильно берегтись,
щоб ні слоном, ні знаком, ні жодним чином, чи з будь-якої причини не зрадив
каянника. . .
Обов'язок зберігати таємницю мас також перекладач, якщо такий виступає, а * також усі інші, які якимсь чином дізналися із сповіді про гріхи.
Суворо забороняється сповідникові користуватися відомостями, одержаними у сповіді, зі шкодою для каянника, навіть за умови виключення будь-якої небезпеки виявлення.
Той, хто має владу, не може ніяким чипом у зовнішньому керівництві використовувати відомості, які він одержав про гріхи, визнані будь-коли па сповіді.
Керівники виховного інституту звичайно не повинні уділяти тайни покаяння своїм вихованцям.
8.5. Єлеопомазання.
Через тайну намащення хворих, виконану священиком разом з молитвою, вірні, які хворіють тяжкою недугою і каються у серці, одержують ласку, завдяки якій, зміцнені надією на вічну нагороду і звільнені від гріхів, наставляються на виправлення життя й отримують допомогу подолати хворобу або терпеливо її переносити.
У Церквах, де є звичай, що святу тайну єлеопомазання уділяє одночасно багато священиків, треба старатися, щоб цей звичай, по змозі, був збережений.
Вірні повинні радо приймати єлеопомазання, коли тяжко хворіють; а душпастирі та рідні хворих мають дбати, щоб хворі у відповідний час зазнавали полегші від цієї святої тайни.
Єлеопомазання хворих уділяють правосильно всі священики і тільки вони.
До парохії, парафіяльного сотрудника і всix інших священиків належить, уділяти єлеопомазання хворим, опіку над якими їм з уряду доручено; з дозволу, принаймні припущеного, вищезгаданих осіб будь-який священик може законно уділити що святу тайну, а, у випадку необхідності, навіть повинен.
Припускається, що тяжко хворі вірні, які втратили притомність або володіння розумом, хотіли, щоб їм ця свята тайна була уділена в небезпеці смерті або, на думку священика, в інший час.
У святій тайні єлеопомазання слід уживати олії, і то, поблагословленої тим священиком, який уділяє святу тайну, хіба щось інше велить партикулярне право власної Церкви свого права.
Свячення.
Через тайну свячення, здійснену Єпископом, під дією сили Святого Духа, установлюються священнослужителі, які на різних ступенях наділяються завданням і владою, довіреними Христом Господом Його Апостолам, і послуговуються нею, щоб голосити Євангеліє, бути пастирями Божого народу і його освячувати.
8.7. Святитель
Тільки Єпископ правосильно уділяє свячення через рукопокладання і молитву, приписану Церквою.
Свячення Єпископів застерігається, згідно з правом, Римському Архієреєві, Патріархові або Митрополитові так, що жодному Єпископові не дозволяється нікого висвячувати на Єпископа, хіба що раніше ствердиться законне доручення.
Єпископа повили і-святити три Єпископи, за винятком випадку крайньої необхідності.
Другим і третім Єпископами, якщо не можуть бути присутніми Єпископи тієї самої Церкви свого права, що перший висвячуючий Єпископ, можуть бути Єпископами іншої Церкви свого права.
Кандидата до дияконату або пресвітерату повинен висвячувати власний єпархіяльний Єпископ або інший епископ при наявності законної відпускної грамоти.
8.8. Суб'єкт свячення
Свячення може правосильно прийняти тільки охрещений чоловік.
Не дозволяється, щоб хтось будь-яким чином з будь-якої причини змушував до прийняття свячені, або здатного згідно з приписом права підвертав від його прийняття.
Тому, хто відмовляється прийняти вище свячення, не можна забороняти викопування прийнятого свячення, хіба що він зазнає канонічної перешкоди чи па думку єпархіяльного Єпископа або вищого Настоятеля, заважає інша поважна причина.
Вимоги від кандидатів до свячень
Для того, щоб хтось міг бути законно висвяченим, вимагається:
1-е - прийняття миропомазання;
2-е - звичаї і фізичні та психічні якості, які відповідали б прийняттю свячення;
3-е - приписаний правом вік;
4-е - належні знання;
5-е - прийняття нижчих свячень згідно з приписами партикулярного права власної Церкви свого прана;
6-е - дотримування проміжків часу, приписаних партикулярним праним.
Крім того, вимагається, щоб кандидат не май перешкод, передбачених кап. 762.
Стосовно допущення до свячень одружених, слід дотримуватись партикулярного прана власної Церкви свого права або спеціальних приписів, установлених Апостольським Престолом.
І». Перешкоди до свячень або до священнодійств Для прийняття свячень або виконувана священнодійств зазнає перешкоди той:
1-е - хто хворіє якоюсь формою безумства або іншої психічної недуги, внаслідок якої, за висновком фахівців, він вважається нездатним для належного
виконуваний служби;
2-е - хто допустився віровідступництва, єресі або схизми;
3-є - хто намагався увійти в подружжя, хоч би тільки цивільно, будучи або сам перешкоджений до вінчання унаслідок подружнього вузла або свячення, або прилюдного довічного обігу чистоти, чи заради жінки, яка правосильно одружена, або зв'язана таким самим обігом;
4-е - хто скоїв свідоме вбивство або спричинив аборт, якщо він мав місце, а також усі, хто в цьому позитивно співдіяв;
5-е - хто тяжко і навмисно покалічив себе або іншого або намагався покінчити з собою;
6-е - хто викопав акт священнодійства, зарезервований тим, які мають єпископське або пресвітерське свячення, або сам не маючи цього свячення, або маючи заборону виконувати його через якусь канонічну кару;
7-е - хто виконує заборонений священнослужителям уряд або управління, з якого повинен розраховуватися, аж поки не звільниться, залишивши уряд або управління і розрахувавшись;
8-е - неофіт, хіба що він, на думку ієрарха, є досить перевіреним.
Дії, з яких можуть виникнути перешкоди, про які мова в § І, чч. 2-6, не породжують їх, хіба що були вчинені тяжкі і зовнішні гріхи після хрещення.
Перешкоди в священнодійствах зазнає той:
1-е - хто, бувши перешкоджений до прийняття свячень, недозволено їх прийняв;
2-е - хто скоїв проступки або вчинив дії, про які мова в кап. 762, § І, чч. 2-6;
3-е - хто хворіє безумством або іншою психічною хворобою, про яку мова в кап. 762, § 1, ч. 1, поки Ієрарх, за порадою експерта, не дозволить виконувати священнодійства.
Незнання перешкод не звільняє від них.
Єпархіальний Єпископ або Ієрарх інституту посвяченого життя може диспензувати своїх підлеглих віл перешкод приймати свячення або виконувати свяченнодійства, за винятком таких випадків:
1-е - якщо факт, який становить перешкоду, передано на розгляд суду;
2-е - від перешкод, про які мова в кан. 762, § І, чч. 2-4.
Диспенза від них перешкод застерігається Патріярхові щодо кандидатів або священнослужителів, які мають постійне або тимчасове місце проживання в межах території очолюваної ним Церкви; в іншому випадку — Апостольському Престолові.
Такс ж повноваження диспензувати належить будь-якому сповідникові в наглих таємних випадках, коли не можна звернутися до компетентної влади і загрожує небезпека поважної шкоди або неслави, але тільки дня того, щоб каяиники могли законно виконувати вже прийняті свячення із збереженням обов'язку звернутися якнайскоріше до цієї влади.
8.'). Подружжя.
Подружній союз, заснований Творцем і наділений його законами, завдяки якому чоловік і жінка за невідкличною особистою згодою утворюють взаємну спільність усього жнгтя, за своєю природою призначається для добра супругів та народження і виховання дітей.
З установи Христа правосильне подружжя між хрещеними с тим самим святою тайною, якою на зразок бездоганної злуки Христа з Церквою Бог об'єднує їх і вони немов освячуються та зміцнюються ласкою тайни.
Істотними прикметами с єдність і нерозривність, які в подружжі між хрещеними набувають особливої сили з огляду па святу тайну.
На підставі подружжя між супругами виникають рівні права й обов'язки в тому, що стосується спільності подружнього життя.
Одружуватися можуть усі, яким право цього не забороняє.
Подружжя католиків, навіть якщо тільки одна сторона с католицькою, підлягає не тільки Божому праву, а й канонічному, з дотриманням компетенції державної влади стосовно чисто цивільних наслідків подружжя.
Подружжя між католицькою стороною і хрещеною некатолицькою стороною, із збереженням Божого права, керується також:
1-е - власним правом Церкви або церковної Спільноти, до якої належить некатолицька сторона, якщо ця Спільнота має власне подружнє право;
2-е - правом, яке зобов'язує некатолицьку сторону, якщо церковна Спільнота, до якої вона належить, не мас власного подружнього права.
У випадку, коли Церква повинна вирішувати про правосильність подружжя хрещених некатоликів, то:
1-е - стосовно права, яке зобов'язувало сторони під час вінчання, слід дотримуватись кап. 780, § 2.
2-е - стосовно форми обряду вінчання Церква визнає будь-яку форм)', приписану або допущену правом, якій підлягали сторони під час одруження, якщо тільки згода була висловлена в прилюдній формі, а також якщо принаймні одна з сторін належить до якоїсь некатолицької східної Церкви, то подружжя було завершене згідно із священним обрядом.
Хоч зрештою подружжя можна правосильно укласти, священик, крім інших випадків, окреслених правом, не повинен без дозволу місцевого Ієрарха благословити:
1-е - подружжя неосілих;
2-е - подружжя, яке не може бути визнане або укладене згідно з приписами цивільного права;
3-е - подружжя особи, яка зв'язана природними обов'язками щодо третьої сторони або щодо дітей, які появилися з попереднього зв'язку з'тісю стороною;
4-е - подружжя неповнолітніх без відома батьків або проти їхньої волі;
5-е - подружжя особи, якій церковний вирок" забороняє переходити до нового подружжя, поки вона не виконає певних умов;
6-е - подружжя особи, яка публічно покинула католицьку віру, навіть якщо не перейшла до некатолицької Церкви або Спільноти; але місцевий ієрарх хай не дає дозволу, поки не будуть викопані приписи в цьому випадку кап. 814, з застосуван ням відповідних модифікацій.
Розриваюча перешкода робить особу нездатною для правосильного укладання подружжя.
Перешкода, хоч би існувала тільки з боку однієї з двох сторін, робить подружжя неправосильним.
Перешкода вважається прилюдною якщо може бути доведена у зовнішня сфері; інакше вона є таємною.
Відкидається звичай, який запроваджує нову перешкоду, або суперечить перешкодам, які вже існують.