У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

ВСТУП Актуальність дослідження

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2016-06-20

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 6.4.2025

51

                                        ВСТУП

Актуальність дослідження. Податок на додану вартість вважається найбільш досконалою сучасною формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у системі державних фінансів у більшості розвинених країн світу та країн з перехідною економікою. Сам факт його запровадження в Україні можна вважати важливим кроком на шляху формування сучасної податкової системи і розбудови ринкової економіки. На практиці податок на додану вартість (ПДВ) є найбільш проблемним податком, запозиченим з досвіду зарубіжних країн. Так, в Україні через суттєві проблеми щодо справляння ПДВ має місце відволікання оборотних коштів підприємств та створення певної напруги у виконанні бюджету, що свідчить про недосконалість механізму оподаткування. Основними причинами цього є: виникнення зобов’язань по ПДВ до надходження оплати за відвантажені товари в умовах хронічної затримки платежів між підприємствами; несвоєчасне повернення ПДВ експортерам; нераціональний розподіл податкового тиску внаслідок необґрунтованого широкого числа звільнених від сплати податку, значна кількість зловживань платників податку при користуванні пільгами і формуванні податкового кредиту. Тому, актуальним на сьогодні є дослідження суті ПДВ з метою, виявлення суперечностей нормативно-правових актів, які регулюють порядок адміністрування даного податку та порядку формування та визначення доданої вартості відповідно до класичної економічної теорії. Що дасть змогу підвищити фіскальну роль даного податку, уникнути подвійного оподаткування, адже саме з’ясування порядку формування доданої вартості дасть змогу максимально очистити таку вартість до оподаткування від непрямих податків та платежів, що включаються до неї, та спростити порядок ведення бухгалтерського обліку податкового кредиту та податкового зобов’язання з ПДВ.

Метою дослідження є вивчення та засвоєння специфіки організації технології облікового процесу, методів, принципів організації операцій з оподаткування податком на додану вартість, зокрема: систематизація, узагальнення, розширення і закріплення теоретичної підготовки, поглиблення і узагальнення економічних знань з обраної теми дослідження.

Об'єктом дослідження магістерської роботи є відображення в обліку та звітності процесу оподаткування податком на додану вартість (ПДВ).

Предметом дослідження є організація обліку ПДВ на підприємствах, порядок його відображення у фінансовій та податковій звітності.

Інформаційною база дослідження дипломної роботи слугувала спеціальна література, нормативно-правові джерела (закони України, положення, акти), які носять законодавчий характер, економічна література, конкретна література з бухгалтерського обліку, а також документи які характеризують діяльність і стан підприємства.

РОЗДІЛ І.ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

  1.  Загальна характеристика податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) вперше було введено у Франції економістом М. Лоре у 1954 році. У країнах Європейського Союзу ПДВ відіграє суттєву роль тому, що завдяки цьому податку реалізується основна мета інтеграції країн - забезпечення вільного переміщення товарів, послуг, праці та капіталу.

За відсутності економічного обґрунтування доцільності встановлення єдиної ставки ПДВ, орієнтовно стандартною ставкою ПДВ у країнах ЄС вважається рівень, не нижче 15 %. Додатково у різних країнах застосовуються підвищені та знижені ставки ПДВ. Знижені ставки застосовуються для товарів і послуг, що мають соціальне й культурно-споживче призначення (насамперед, продукти харчування, послуги громадського транспорту, періодичні видання), підвищені ставки на предмети розкоші або на так звані некорисні товари (алкоголь, тютюн). Однак наявність варіативних ставок суттєво підвищує адміністративні витрати щодо стягнення податку, і тому в зарубіжних країнах прагнуть уніфікувати кількість податкових ставок.

Практика стягнення цього податку в розвинених країнах дає підставу обговорювати питання про закономірність запровадження його диференційованих ставок за умов ефективного функціонування податкового планування, надання переваги соціальної ефективності податку, незважаючи на збільшення адміністративних витрат на його стягнення. Суттєву роль відіграє також система організаційного механізму стягнення ПДВ і контролю за його сплатою.

Слід зазначити, що в умовах перехідного періоду, на початку 90-х років, українська економіка була неготовою до введення податку на додану вартість. Нездатність державних органів влади вірно використовувати фіскальні функції ПДВ та часті зміни податкової політики призвели до прояви негативних наслідків його функціонування. Зокрема, ставки ПДВ змінювалися тричі. Законом України "Про податок на добавлену вартість" (1991 р.) було встановлено ставку ПДВ в розмірі 28 %, а вже через рік однойменним Урядовим указом ставку було знижено до 20 %. Зважаючи на значний дефіцит бюджету, з 18.05.1993 р. її знову підвищили до рівня 28 %, та враховуючи масове ухилення від його сплати, ставку ПДВ знову було знижено до 20 %. Така часта зміна дискреційної податкової політики ніколи не забезпечувала позитивних наслідків, та все ж податок на додану вартість відіграє роль ефективної форми ринкових економічних взаємовідносин держави та її суб'єктів.

Об'єктом оподаткування ПДВ в сучасних умовах, є додана вартість, на відміну від валового обороту, як це було передбачено в попередніх редакціях законодавчих актів. Саме це підкреслює, що ПДВ є найкращою формою серед інших універсальних акцизів.

Слід зазначити, що в останні роки виконання фіскальної функції ПДВ щодо мобілізації фінансових ресурсів до державного бюджету послаблюється, тобто його роль здебільшого проявляється в регулюючо-розподільчій функції.

У сучасних умовах господарювання ПДВ характеризується складним механізмом визначення об'єкта оподаткування, принципів стягнення податку та методів обчислення податкових зобов'язань і складним механізмом адміністрування. Все це збільшує ризики ухилення від сплати податку, які залежать від технічної та організаційної простоти його обчислення та стягнення.

     1.2. Нормативно-правове регулювання розрахунків з ПДВ

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує розрахунки з ПДВ є Податковий кодекс України, а саме розділ V «Податок на додану вартість та підрозділ 2, 3 розділу ХХ «Перехідні положення».

Податковим кодексом України від 2.12.2010р. визначено такі елементи ПДВ: платники, об’єкти оподаткування, база оподаткування, ставки та інше.

Платником податку згідно ст. 180 ПКУ є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку (ст. 181 ПКУ)

Якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) платником протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку.

Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

Об’єктом оподаткування (ст. 185 ПКУ) є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;

- ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

-вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

-з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони;

-з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, для їх подальшого вільного обігу на території України;

-постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об’єкту лізингу.

Ставки податку на додану вартість (ст. 193 ПКУ).

Ставки ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 17 відсотків (ст. 10 підрозділу 2 розділу ХХ встановлює, що за податковими зобов’язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків; з 01 січня 2014 року – 17 відсотків);

б) 0 відсотків.

Ставка 17 відсотків є основною.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

За нульовою ставкою оподатковуються операції з:

- експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;

- постачання товарів:

а) для заправки або забезпечення морських суден, що:

використовуються для навігаційної діяльності, перевезення пасажирів або вантажів за плату, промислової, риболовецької або іншої господарської діяльності, що провадиться за межами територіальних вод України;

використовуються для рятування або подання допомоги в нейтральних або територіальних водах інших країн;

входять до складу Військово-Морських Сил України та відправляються за межі територіальних вод України, у тому числі на якірні стоянки;

б) для заправки або забезпечення повітряних суден;

в) для заправки (дозаправки) та забезпечення космічних кораблів, космічних ракетних носіїв або супутників Землі;

г) для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством;

ґ) постачання товарів/послуг підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю (магазинах безмитної торгівлі (безмитних магазинах)), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

- постачання таких послуг:

а) міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом;

б) послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом;

в) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.

Пільги щодо оподаткування ПДВ.

Операції, що звільнені від оподаткування передбачені ст. 197 Податкового кодексу України.

Так, звільняються від оподаткування операції з:

- постачання продуктів дитячого харчування та товарів дитячого асортименту для немовлят за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

- постачання послуг із здобуття вищої, середньої, професійно-технічної та дошкільної освіти навчальними закладами, у тому числі навчання аспірантів і докторантів, навчальними закладами, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також послуг з виховання та навчання дітей у будинках культури, дитячих музичних, художніх, спортивних школах і клубах, школах мистецтв та послуг з проживання учнів або студентів у гуртожитках;

- постачання:

а) технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), послуги з їх ремонту та доставки; товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення, визначених законодавством України за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

б) комплектуючих і напівфабрикатів для виготовлення технічних та інших засобів реабілітації (крім автомобілів), товарів спеціального призначення, у тому числі виробів медичного призначення для індивідуального користування, для інвалідів та інших пільгових категорій населення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України;

в) легкових автомобілів для інвалідів уповноваженому органу виконавчої влади з їх оплатою за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та коштів фондів загальнообов’язкового державного страхування, а також операції з їх безоплатної передачі інвалідам;

- постачання послуг із доставки пенсій, страхових виплат та грошової допомоги населенню (незалежно від способу доставки) на всіх етапах доставки до кінцевого споживача;

- постачання послуг з охорони здоров’я закладами охорони здоров’я, що мають ліцензію на постачання таких послуг, а також постачання послуг реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів, що мають ліцензію на постачання таких послуг відповідно до законодавства, крім послуг, передбачених ст.197 п.1.5 ПКУ;

- постачання реабілітаційних послуг інвалідам, дітям-інвалідам, а також постачання путівок на санаторно-курортне лікування, оздоровлення та відпочинок на території України фізичних осіб віком до 18 років, інвалідів, дітей-інвалідів;

- постачання соціальних послуг (ст. 197 п.1.7 ПКУ);

- постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

- постачання релігійними організаціями культових послуг та предметів культового призначення за переліком;

- інші операції.

Порядок обчислення і сплати ПДВ (ст. 200 ПКУ).

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Податкове зобов’язання – це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником у звітному періоді.

Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Він складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Дата виникнення податкового зобов’язання і податкового кредиту залежать від виду здійснюваних операцій. Розглянемо деякі з них.

1. Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку ( дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої ( дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів (дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг (дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

2. Датою виникнення податкових зобов’язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичної передачі об’єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарю (лізингоотримувачу).

3. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

4. Датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

5. Датою виникнення податкових зобов’язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

6. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

а) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

б) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

7. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов’язаннями.

8. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об’єкта фінансового лізингу таким орендарем.

9. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Платник податку зобов’язаний подати покупцеві податкову накладну, що є звітним і одночасно розрахунковим документом. Вона складається в двох примірниках на момент виникнення податкового зобов’язання продавця, тобто з моменту відвантаження товарів, або з моменту оплати, залежно від того, яка операція була перша.

При ввезенні товарів на митну територію України документом, який посвідчує право на отримання податкового кредиту і підтверджує сплату ПДВ є митна декларація.

Якщо податкове зобов’язання має від’ємне значення, то воно відшкодовується з Держбюджету протягом місяця після подання декларації за третій звітний період, а протягом трьох періодів дозволяється зараховувати від’ємну суму в рахунок податкових зобов’язань, або в рахунок минулої податкової заборгованості по ПДВ.

Отже, можна стверджувати, що роль ПДВ як фіскального засобу в доходах Державного бюджету України є визначною. Ця форма оподаткування перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів. Проте ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки і стрімкої інфляції, стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва. Також, ПДВ дещо напружує соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування цього податку.

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує розрахунки з ПДВ є Податковий кодекс України, а саме розділ V «Податок на додану вартість та підрозділ 2, 3 розділу ХХ «Перехідні положення».

Пільги при оподаткуванні податком на додану вартість

Система пільг з податку на додану вартість досить різноманітна.

З метою врахування принципу соціальної справедливості в механізмі обчислення податку передбачено звільнення від оподаткування низки операцій. Ці операції складають 5 груп:

операції соціального змісту;

2- операції закладів освіти;

3 - послуги державних органів культури та охорони здоров'я;

4 - окремі операції виробничого змісту;

5 - інші операції.

До складу операцій першої групи належать: продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування спеціалізованими закладами, товарів, призначених для інвалідів, утримання дітей у школах-інтернатах та осіб у будинках для людей похилого віку (за рішенням Кабінету Міністрів України); послуги доставки пенсій, поховання; виконання робіт із будівництва житла для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, які загинули при виконанні службових обов'язків.

Другої - послуги закладів освіти, охорони здоров'я, культури; продаж лікарських засобів, путівок на оздоровлення дітей; послуги з утримання дітей у дошкільних закладах, послуги культового призначення (за рішенням Кабінету Міністрів України).

Третьої - послуги, які надаються державними органами та організаціями (службами зайнятості, органами реєстрації актів громадянського стану, архівними установами України - згідно з законодавством).

Четвертої - продаж товарів (крім підакцизних) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів; виконання робіт з будівництва житла для військовослужбовців за рахунок коштів інвесторів; надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та надання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва; до 1 січня 2002 р. операції з видачі сільськогосподарської продукції власного виробництва підприємств-виробників такої продукції; інші послуги.

П'ятої - передача конфіскованого майна, знахідок у розпорядження державних органів; передача земельних ділянок, коли вона дозволена згідно з положенням Земельного кодексу України; продаж товарів (робіт, послуг) для потреб дипломатичних представництв міжнародних організацій в Україні; деякі інші операції [12].

у безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об’єкту лізингу.

1.3.Економічна сутність ПДВ та місце у формуванні бюджету країни

Податок на додану вартість – частина новоствореної вартості, що сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. ПДВ є непрямим податком та одним із різновидів універсальних акцизів.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) митному режимі експорту або реекспорту.

База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з його договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цинами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування.

Сума ПДВ нараховується за формулами:

1) на товари, що обкладаються митом та акцизним збором:

ПДВ = (МВ + СМ + САЗ) х 20 %: 100;                                                 (1.1)

2) на товари, що обкладаються тільки митом:

ПДВ = (МВ + СМ) х 20 %: 100;                                                            (1.2.)

3) на товари, що обкладаються акцизним збором:

ПДВ = (МВ + САЗ) х 20 %: 100;                                                           (1.3)

4) на інші товари, що не підлягають обкладанню митом та акцизним збором:

ПДВ = МВ х 20 %:100,                                                                         (1.4)

де: МВ - митна вартість; СМ - сума ввізного мита; САЗ - сума акцизного збору.

Механізм обчислення ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту і передбачає застосування методу нарахувань.

Податкове зобов'язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит (метод нарахувань).

Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника);

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Призначенням податку на додану вартість є:

- по-перше, поповнення доходів державного бюджету країни;

- по-друге, використання податку з метою стимулювання економічного розвитку.

Переваги ПДВ:

1) відсутність подвійного оподаткування і кумулятивного ефекту;

2) рівність умов щодо сплати як виробниками так і продавцями;

3) ритмічне надходження коштів до бюджету держави;

4) регулює розмір зарплати і ціни;

5) стримує кризу перевиробництва і прискорює витіснення з ринку слабких підприємств;

6) включає механізми взаємної перевірки платниками податкових зобов’язань;

7) дає можливість стримувати невиправданий ріст цін.

Недоліки ПДВ:

1) складний механізм нарахування і сплати;

2) складний розвиток виробництва;

3) стримує інфляцію при застосуванні високих ставок;

4) негативно впливає на високотехнічні і наукомісткі виробництва;

5) можливість ухилення в умовах недосконалого бух. обліку;

6) регресивний вплив на малозабезпечені верстви населення;

7) потребує підготовки персоналу податкової служби.

Економічна сутність ПДВ полягає в тому, що ним оподатковують лише додану вартість, як різницю між вартістю продажу та вартістю придбання товару чи послуги на конкретному етапі. Це досягається завдяки тому, що підприємство, яке є платником ПДВ, отримує податковий кредит на всі оподатковувані закупівлі товарів чи послуг у підприємства, зареєстрованого платником ПДВ. Крім цього, ПДВ у сфері зовнішньоекономічної діяльності оподатковується за нульовою ставкою до експорту та через однакове оподаткування імпорту та товарів вітчизняного виробництва.

ПДВ в Україні був введений з 1 січня 1992 р., відповідно до Закону України від 20.12.1991 "Про податок на додану вартість". Проте вже через рік видано Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. "Про податок на додану вартість", який змінив названий вище закон і діяв до 1997 р. До початку 2011 р. основним нормативним документом, що регламентував стягнення податку на додану вартість, був Закон України від 03.04.1997 р., № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Введення нового закону з ПДВ було насамперед зумовлене значним падінням фіскальної ефективності податку. Останнім нормативним документом, що регламентує стягнення ПДВ є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р., № 2755-VІ.

У сучасній економічній літературі переваги ПДВ обґрунтовуються завдяки застосуванню стимулів зростання доходів і вибору варіантів господарських рішень. ПДВ – зручний податковий важіль, що дає змогу державі забезпечувати наповнення дохідної частини Державного бюджету за рахунок як простого технічного його збирання, так і наявності широкої бази оподаткування. Необхідно зазначити, що податкова система нашої держави орієнтована на надходження непрямих податків, насамперед ПДВ і акцизного збирання, які залежать не від рівня прибутковості підприємств, а від обсягів реалізації продукції. Оскільки податок на додану вартість в Україні є основним джерелом надходжень Державного бюджету, розглянемо динаміку надходжень ПДВ до Державного бюджету України протягом 2005-2009 рр. (таблиця 1.1 ).

Таблиця 1.1 Динаміка доходів Державного бюджету України за 2005-2009 рр.

Показники

2005

2006

2007

2008

2009

Доходи Державного бюджету України, млрд. грн

103,87

131,95

165,94

231,69

209,70

ВВП, млрд. грн

441,45

544,15

720,73

948,06

914,72

Податкові надходження бюджету, млрд. грн

74,48

94,81

116,67

167,88

148,9

Податок на додану вартість, млрд. грн

33,80

50,40

59,38

92,08

79,89

Темп приросту надходжень ПДВ порівняно з попередніми роками, %

+102,0

+49,1

+17,8

+55,1

-13,24

Частка ПДВ у доходах бюджету, %

32,5

38,2

35,8

39,7

37,5

Частка ПДВ у податкових надходженнях, %

45,4

53,2

50,9

54,8

56,8

Частка ПДВ у ВВП, %

7,7

9,3

8,7

9,7

9,3

Аналізуючи наведені вище дані, можна стверджувати про важливість застосування ПДВ у податковій сфері України, адже він має значний вплив на формування Державного бюджету країни загалом. Протягом 2005-2009 рр. ПДВ підтверджує статус головного бюджетотвірного податку. Так, обсяг надходжень податку на додану вартість у 2005 р. становив 33,8 млрд грн, а у 2008 р. – 92,1 млрд грн, що у 2,7 раза більше порівняно з 2005 р. Значне зростання суми ПДВ пояснюється тим, що з 2005 р. система оподаткування ПДВ була досить стабільною та принесла прогресивні результати. Крім цього, 2008 р. можна вважати "роком ПДВ", оскільки саме цьому податку приділено найбільше уваги та зроблено істотні кроки з удосконалення його адміністрування.

Податок на додану вартість на сьогодні є головним джерелом податкових надходжень Державного бюджету України. На нього припадає 57 % усіх податкових надходжень і майже 38 % загальних доходів Державного бюджету (дані 2009 р.). Обсяг мобілізації податку до державної скарбниці становить 9,3 % від ВВП. При цьому питома вага в податкових надходженнях має стійку тенденцію до зростання останніми роками в умовах фінансово-економічної кризи, що пояснюється меншою чутливістю ПДВ до змін економічної кон'юнктури.

Визначальними факторами, які вплинули на надходження ПДВ до бюджету, стали: ліквідація вексельних схем розрахунків з ПДВ на кордоні, запровадження розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у межах контрагентів, а також темпи зростання експортно-імпортних операцій, які вдвічі більші, ніж закладалися у бюджеті. Зазначені чинники позитивно вплинули на збір ПДВ загалом у державі.

У 2009 р. обсяг надходжень ПДВ до бюджету почав зменшуватись, що спричинено фінансово-економічною кризою, розпочатою у вересні 2008 р. Сума мобілізованого ПДВ знизилась на 13,24 %, порівняно з 2008 р. Загалом податок на додану вартість займає 30-40 % у доходах Державного бюджету. У структурі доходів бюджету держави цей податок становив у 2009 р. 37,5 %, а у 2008 р. – 39,7 %. Таке зменшення зумовлене передусім скороченням доходів бюджету порівняно з попереднім роком. Загалом у податкових надходженнях ПДВ посідає провідне місце і становить у 2009 р. 56,8 %. Загалом, у 2009 р. надходження ПДВ до Державного бюджету України знизилось, що зумовлено зменшенням імпортних операцій, звуженням сфери виробництва, обмеженням платоспроможного попиту населення внаслідок економічних потрясінь, насамперед інфляцією, що зумовлені економічною кризою.

Отже, можна стверджувати, що роль ПДВ як фіскального засобу в доходах Державного бюджету України є визначною. Ця форма оподаткування перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів. Проте ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки і стрімкої інфляції, стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва. Також, ПДВ дещо напружує соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування цього податку.


РОЗДІЛ ІІ. ОБЛІК ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

      2.1 Організація обліку та документування операцій з ПДВ

Основою забезпечення успішної діяльності підприємства є чіткий механізм обліку господарських процесів, у тому числі в частині бухгалтерського обліку, який включає в себе не тільки фіксування господарських операцій, але й етапи обігу документів, у яких вони зафіксовані.

Документообіг на підприємствві здійснюється в чотири етапи:

1) складання документів в первинних підрозділах;

2) передача оформлених документів для перевірки і опрацювання до бухгалтерії підприємства;

3) рух документів при обробці і здійсненні на їх підставі облікових записів;

4) рух документів від місця обробки до місця зберігання; архіву.

Єдиний організаційний регламент, який відображає ведення обліку розрахунків за податками і платежами, зокрема ПДВ, є Робочий план рахунків (див. таблицю 2.1).

Таблиця 2.1Витяг з робочий план рахунків, обліку розрахунків за податками і платежами

Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку)

Субрахунки

(рахунки другого порядку)

Примітки

Код

Назва

Код

Назва

1

2

3

4

5

Клас 6. Поточні зобов’язання

64

Розрахунки за податками і платежами

641

6410

6411

6412

6413

6414

6415

6416

6417

6418

643

644

6441

6442

Розрахунки за податками

Податок на землю

Прибутковий податок

Акцизний збір

ПДВ, розрахунковий період якого не наступив

Місцеві податки

ПДВ

Податок на прибуток

Розрахунки по єдиному податку

Розрахунки 50% від оренди

Податкові зобов’язання

Податковий кредит

Податковий кредит

Неодержані податкові накладні

На протязі всього періоду існування обліку був і залишається традиційним носієм бухгалтерської інформації аркуш паперу встановленого зразка. Натомість за останні десятиріччя поняття носія облікової інформації значно трансформувалося у звязку із розвитком обчислювальної техніки. Так, на сьогодні різного роду облікові дані можуть зберігатися як на магнітних, так і на лазерних дисках.

Але як би не змінювалися носії облікової інформації, сам документ, як свідчення факту здійснення господарської операції, залишається незмінним. Виходячи з цього, можна ствердити, що залишається і документація як елемент методу бухгалтерського обліку.

Порядок документального відображення господарських операцій, а також вимоги щодо оформлення документів регламентується “Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

У вказаному нормативному документі зазначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Для оформлення різного роду господарських операцій, в тому числі з обліку податку на додану вартість, які здійснюються на підприємстві, використовують різні за своєю формою і змістом бухгалтерські документи.

Облік податку на додану вартість здійснюють на підставі первинного документа податкової накладної.

Податкова накладна податковий документ, що підтверджує виникнення податкового зобов’язання у платника податку в зв’язку з продажем товарів, робіт, послуг і одночасно підтверджує право на податковий кредит у покупця платника податку у зв’язку з придбанням таких товарів, робіт, послуг.

В будь-якому разі податкову накладну складають у двох примірниках (оригінал і копія), оригінал якої видається покупцю.

У випадку, коли підприємство виступає продавцем товарів (робіт, послуг), відповідальна особа виписує податкову накладну за датою надходження коштів на поточний рахунок підприємства від покупця, або відвантаження товарів чи виконання робіт і послуг, порядковий номер якої відповідає порядковому номеру в Розділі І. «Видані податкові накладні» в «Реєстр виданих та отриманих податкових накладних». Оригінал накладної  видається  підприємству після перевірки надходження грошей на рахунок підприємства за випискою банку, на основі якої на податковій накладній вказують дату її виписки, також дата виписки накладної може вказуватись за датою видаткової накладної. Відповідно до пункту 11 Підрозділу 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу якщо сума ПДВ перевищує 10 тисяч гривень вона підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 днів.

Здійснюючи придбання товарів (робіт, послуг) від підприємства продавця отримує оригінал податкової накладної, виписаної останнім. Зазначений документ підприємство зберігає у порядку і протягом терміну, визначеного для зберігання облікових податкових документів та зобов’язань із сплати податків. Порядковий номер даної накладної підприємство заносить у Розділ ІІ. «Отримані податкові накладні» в «Реєстр виданих та отриманих податкових накладних».

Відповідно до пункту 11 Підрозділу 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу якщо сума ПДВ перевищує 10 тисяч гривень вона підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 днів.

У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної підприємство-покупець звертається протягом поточного податкового періоду з відповідною заявою до податкового органу за своїм місцезнаходженням. До заяви підприємство додає копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг).

На основі податкових накладних підприємство  веде “Реєстр виданих та отриманих податкових накладних” в електронному та паперовому вигляді, ведення якого регламентується Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1002. В даному реєстрі зазначаються номер за порядком, дата виписки (отримання) податкової накладної, порядковий номер, найменування контрагента його індивідуальний податковий номер, загальна сума постачання включаючи ПДВ, база оподаткування, сума ПДВ і він є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1002 передбачено, що платники ПДВ повинні вести окремий облік операцій з продажу і придбання, що обкладаються податком, звільнених від оподаткування та операцій, вартість яких не включається у валові витрати виробництва (обігу) чи не підлягає амортизації, імпортних і експортних операцій у спеціальному реєстрі.

Реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.

Реєстр ведеться в електронному вигляді у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період (квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Облік продажу товарів (робіт, послуг) підприємство здійснює Розділі І. “Видані податкові накладні” в “Реєстр виданих та отриманих податкових накладних” у момент виникнення податкових зобов’язань, датою виникнення яких є будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплати товарів, що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів.

У разі продажу товарів за готівкові грошові кошти з наступною видачею покупцеві товарного чека датою виникнення податкового зобов’язання у продавця є дата оприбуткування коштів у касі платника податку. Операції в Розділі І. “Видані податкові накладні” в “Реєстр виданих та отриманих податкових накладних” обліковують за датою, зазначеною на товарному чекові.

Для обліку розрахунків з бюджетом, зокрема з ПДВ, підприємство застосовує Оборотно-сальдову відомість, в якій групується інформація з первинних документів і відображаються записи за кредитом рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами» субрахунок 6415 “ПДВ”.

Проте, на підприємствах повинна бути програма “Податкова звітність”, яка розроблена Державною податковою адміністрацією України для формування і подання податкової звітності.

Слід зазначити, що впровадження на підприємстві автоматизованої системи подання податкової звітності та реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді має такі переваги:

- приведення до єдиних стандартів документообігу щодо ведення обліку податкових накладних, реєстру отриманих і виданих податкових накладних та податкової декларації з ПДВ при одночасному здійсненні оподатковуваних та не оподатковуваних ПДВ операцій;

- автоматизація та упорядкування документообігу при нарахуванні ПДВ по операціях з основними фондами (придбання, продаж, ліквідація);

- упорядкування податкового обліку по операціях з придбання товарів і послуг у нерезидентів;

- автоматизовані обробка та аналіз реєстру отриманих і виданих податкових накладних;

- скасування необґрунтованих виїзних перевірок;

- перехід від адміністративного до функціонального методу управління процесами оподаткування.

Таким чином, дана програма дещо полегшує процес складання і подання підприємством податкової звітності, її перевірку, аналіз і контроль, проте ведення податкового обліку в ній не закладено. А це, в свою чергу, не скорочує трудового навантаження на працівників бухгалтерії щодо здійснення податкових розрахунків, зокрема з ПДВ.

Перерахування відповідних податків на підприємстві здійснюється на підставі платіжних доручень. Крім того, про сплату податків можуть свідчити виписки банку.

           2.2 Аналітичний і синтетичний облік ПДВ

Бухгалтерський облік податку на додану вартість регламентовано в наказі Міністерства фінансів України “Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість” від 01.07.1997 р. №141.

Ця Інструкція встановлює правила (кореспонденцію рахунків) бухгалтерського обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Для відображення у бухгалтерському обліку інформації про податкові зобов’язання, податковий кредит та розрахунки з бюджетом з податку на додану вартість використовують активно-пасивний синтетичний рахунок 64 “Розрахунки за податками й платежами” та субрахунки до нього: 641 “Розрахунки за податками”; 643 “Податкові зобов’язання”; 644 “Податковий кредит”.

На кредиті рахунку № 64 Розрахунки за податками й платежами відображаються нараховані платежі до бюджету, на дебеті – належні до відшкодування з бюджету податки, їх сплата, списання тощо.

На субрахунку № 641 Розрахунки за податками ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки).

На субрахунку № 643 “Податкові зобов'язання” ведеться облік суми податку на додану вартість, визначену виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).

На субрахунку № 644 Податковий кредит ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання.

Облік податку на додану вартість у системі рахунків передбачає розмежування не тільки за поділом на податкові зобов’язання і податковий кредит, але і за термінами їх виникнення.

Дати виникнення податкових зобов’язань, а також дати виникнення права платника ПДВ на податковий кредит визначені статтею 187 Податкового кодексу України.

Для аналітичного обліку цих розрахунків  застосовують окремий субрахунок 6415 “Розрахунки за податком на додану вартість”, за кредитом якого відображають суми податкових зобов’язань, а за дебетом податковий кредит.

В де-яких підприємствах використовуєть заліковий метод обчислення ПДВ. Основу обчислення складає вартість оподатковуваного обороту, тобто вартість реалізованої продукції без включення в неї самого податку при обов'язковій наявності права на відрахування податку, сплаченого постачальникам за придбані товарно-матеріальні цінності.

Відображення нарахування ПДВ розглянемо у таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Методологія кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку

Зміст господарської операції

Кореспондуючі рахунки

Дебет

Кредит

Сума

1

2

3

4

5

І. Реалізація при надходженні попередньої оплати від покупця

1-ша подія

Надійшла на поточний рахунок передоплата від покупця. Документ: Банківська виписка

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

681 "Розрахунки за авансами одержаними"

120

Відображено податкове зобов'язання з ПДВ. Податкова накладна відсутня

643 "Податкові зобов'язання"

6415 “Розрахунки за податком на додану вартість”

20

2-га подія

Відображення у складі доходу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за продажними цінами. Документ: Видаткова накладна

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"

703 "Дохід від реалізації робіт і послуг"

120

Зараховано передоплату за реалізовану продукцію

681 "Розрахунки за авансами одержаними"

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"

120

Відображено суму ПДВ, раніше включену до податкових зобов'язань

703 "Дохід від реалізації робіт і послуг"

643 "Податкові зобов'язання"

20

Списана собівартість реалізованої послуги

903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг

26 "Готова продукція"

50

Перераховано суму ПДВ

6415 “Розрахунки за податком на додану вартість”

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

20

Віднесено суму доходу (виручки) від реалізації за мінусом ПДВ на збільшення фінансового результату від основної діяльності

703 "Дохід від реалізації робіт і послуг"

791 "Результат основної діяльності"

100

Списано собівартість реалізованої продукції на зменшення фінансового результату від основної діяльності

791 "Результат основної діяльності"

903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг"

50

II. Реалізація без попередньої оплати покупцем

1-ша подія

Відвантажено готову продукцію (товари, роботи, послуги) покупцю і майбутню виручку відображено у складі доходу від реалізації продукції за реалізаційними цінами. Документ: Видаткова накладна.

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями

703 "Дохід від реалізації робіт і послуг"

120

Нараховане ПДВ, обов'язкові платежі. Документ: Податкова накладна

703 "Дохід від реалізації робіт і послуг"

6415 “Розрахунки за податком на додану вартість”

20

Перераховане суму ПДВ до державного бюджету. Документ: Платіжне доручення, Виписка банк

6415 “Розрахунки за податком на додану вартість”

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

20

Списано собівартість реалізованої продукції

903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг

26 "Готова продукція"

50

Віднесено суму доходу (виручку) від реалізації за мінусом ПДВ на збільшення фінансового результату від основної діяльності

703 "Дохід від реалізації робіт і послуг"

791 "Результат основної діяльності"

100

2-га подія

Списано собівартість реалізації на зменшення фінансового результату від основної діяльності

791 "Результат основної діяльності"

903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг"

50

Надійшла на поточний рахунок оплата від покупця. Документ: виписка банку

311 "Поточні рахунки в національній валюті"

361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями

120

У регістрах бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами, записи в яких здійснюються на підставі первинних документів (податкових накладних, митних декларацій, платіжно-розрахункових документів, накладних тощо) суми податку на додану вартість виділяються в окремі графи.

Суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, визначають як різницю між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якими поставками (продажем) продукції, товарів, робіт, послуг протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту, що підлягає відшкодуванню у звітному періоді.

Згідно статті 196.1.6. Податкового кодексу України підприємства не вносить до податкових зобов’язань суми фінансування з місцевого бюджету, які призначаються для виплати заробітної плати.

Сплата до бюджету податкових зобов’язань з ПДВ згідно з Податковою декларацією з податку на додану вартість відображається наступним записом: Д-т 6415 К-т 311.

Сплата ПДВ за податковий період проводиться підприємством не пізніше 30 числа місяця, що настає за звітним періодом. У разі несвоєчасної сплати податку виникають податковий борг, пеня та штрафні санкції.

2.3 Податковий облік ПДВ та відображення у фінансовій і податковій  звітності

         Податковий облік - це система групування інформації для визначення податкової бази за податками на підставі первинних документів, згрупованих у відповідності з порядком, передбаченим діючим податковим законодавством.

Податковий облік ведеться з метою формування повної та достовірної інформації про порядок обліку господарських операцій, що були проведені платником протягом звітного періоду з метою оподаткування, а також забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів для контролю за вірністю нарахування, повнотою та своєчасністю перерахування податків до відповідних бюджетів.

Законодавчо сформульовані лише загальні принципи організації податкового обліку. Як його вести кожен бухгалтер має визначити самостійно. Якщо, наприклад, для ведення бухгалтерського обліку затверджені певні форми реєстрів обліку (журнали-ордери тощо), то в податковому обліку таких форм не існує.

Головна задача податкового обліку - сформувати повну та достовірну інформацію про те, як врахована для цілей оподаткування господарська операція.

Підтвердженням даних податкового обліку є:

- первинні облікові документи;

- аналітичні реєстри податкового обліку;

- розрахунок податкової бази тощо.

Об'єктом оподаткування є додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість певних товарів.

В зв'язку з переходом на національні стандарти, найбільш раціональним вбачається варіант формування оподатковуваної бази шляхом коригування фінансового прибутку на суми доходів та витрат, які з метою оподаткування виключаються чи додаються до даних фінансової звітності, і на цій основі визначається об'єкт оподаткування.

Звітність завершальний результат фінансового, виробничого, податкового та статистичного обліку. Вона призначена для використання зовнішніми і внутрішніми користувачами.

Податкова звітність сукупність дій платника податку по складанню, веденню і поданню документів, які містять інформацію про результати діяльності платника податку, його майновий стан і фіксують процес обчислення податку, а також суму, яка має бути сплачена до бюджету. Податкова звітність складається платником податків самостійно і подається до податкових органів за результатами звітного періоду у встановлені законодавством терміни.

Основним звітним документом з ПДВ є Податкова декларація з податку на додану вартість.

Порядок заповнення Декларації з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 № 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 № 1342) "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість"

Особливістю заповнення Декларації з податку на додану вартість є те, що вона заповнюється тільки за звітний період без наростаючого підсумку з початку року.

Декларація з податку на додану вартість складається зі вступної частини, чотирьох розділів та восьми додатків.

Вступна частина містить: назву декларації, звітний період за який вона подається, звітний період за який виправляється помилка, назву платника податку, код ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер, номер свідоцтва про реєстрацію платником податку, податкову адресу, назву податкової служби до якої подається декларація.

У Розділі 1 “Податкові зобов’язання” відображаються операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою; операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, що не є об’єктом оподаткування. Також відображається об’єм послуг отриманих від нерезидента, місце постачання визначено на митній території України, коригування податкових зобовязань. В цьому розділі визначається сума податкових зобов’язань платника податку за звітний період.

Розділ 2 “Податковий кредит” відображає об’єми придбаних з ПДВ чи без ПДВ на митній території України чи ввезених (пересланих) з-за кордону товарів, основних фондів і нематеріальних активів. В цьому розділі визначається сума податкового кредиту платника податку за звітний період.

У Розділі 3 “Розрахунки за звітний період” розраховується різниця між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом, а також визначаються напрямки відшкодування, якщо сума податкового кредиту є більшою за суму податкових зобов’язань. (грошовими коштами на поточний рахунок, в рахунок майбутніх платежів з ПДВ)

Розділ 4 заповнюється податковим органом і містить відомості про проведення даних з нарахуванням або відшкодуванням податку в особовому рахунку платника та відмітку про проведення перевірки.

Податкову декларацію з податку на додану вартість підприємство подає незалежно від того, виникло в звітному періоді у нього податкове зобов’язання чи ні, протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Після підготовки підприємством податкового документа в електронному вигляді на нього накладаються електронні цифрові підписи (далі ЕЦП) посадових осіб підприємства у такому порядку: першим ЕЦП головного бухгалтера, другим ЕЦП керівника, третім ЕЦП, що є аналогом відбитка печатки підприємства.

Після накладення ЕЦП підприємство здійснює шифрування податкового документа в електронному вигляді та направляє його до органів Державної податкової служби (далі ДПС) через телекомунікаційні канали зв’язку. Другий примірник податкового документа в електронному вигляді та на паперових носіях зберігається на підприємстві.

Після одержання від підприємства податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату. Після чого на підприємство надсилаєються квитанції.

Перша квитанція є підтвердженням передачі підприємством податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу, з якої було надіслано податкову звітність. Якщо на електронну адресу підприємства не надходить перша квитанція, або надходить з зауваженням, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням прийняття податкових документів від підприемства до бази даних ДПС для нього є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі.

В ній зазначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність його затвердженому формату електронного документа, результати перевірок ЕЦП, інформація про підприємство, дата і час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування й надсилання підприємству.

Якщо надіслані податкові документи сформовано підприємством з помилкою, то воно отримує другу квитанцію в електронному вигляді в текстовому форматі про неприйняття податкових документів із зазначенням причин.

Що стосується термінів подання податкових документів в електронному вигляді, то вони можуть бути надіслані до органів ДПС в будь-який зручний для підприємства час, за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів у паперовій формі.

Така схема подання підприємством податкової звітності має ряд переваг і недоліків.

Серед переваг подання звітності в електронному вигляді виділяють такі: економія робочого часу та коштів на придбання бланків, гарантоване оперативне відстеження змін до форм звітності, і не тільки податкової, арифметичний контроль за показниками декларації, без паперова технологія подання звітності, уникнення витрат часу на черги при поданні звітності, надходження підтвердження прийняття звітності та інші.

Основним недоліком електронної звітності є випадки порушення обміну інформацією внаслідок несправності каналів зв’язку або перебоїв у мережах живлення. В таких ситуаціях звітність може вважатися незданою, якщо підприємством не отримано квитанції про приймання звітності. І хоча вини підприємства у цьому немає, відповідати за неподання звітності буде воно.

Тому, зважаючи на можливі проблеми, відправляти звітність бажано за кілька днів до настання граничного терміну її подання.даний вартість облік

Бухгалтерський облік як ядро інформаційної системи і важливіша функція управління не може розвиватися без раніше окресленої стратегії спрямованої на підвищення його оперативності, дієвості, ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Основою забезпечення успішної діяльності підприємства є чіткий механізм обліку господарських процесів, у тому числі в частині бухгалтерського обліку, який включає в себе не тільки фіксування господарських операцій, але й етапи обігу документів, у яких вони зафіксовані.

Для оформлення різного роду господарських операцій, в тому числі з обліку податку на додану вартість, які здійснюються на підприємстві, використовують різні за своєю формою і змістом бухгалтерські документи.

Первинним документом з обліку ПДВ є податкова накладна, документ, яка фіксує факти здійснення господарських операцій.

Для обліку розрахунків з бюджетом, зокрема з ПДВ, підприємство застосовує Оборотно-сальдову відомість, в якій групується інформація з первинних документів і відображаються записи за кредитом рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”, складення Головної книги.

РОЗДІЛ ІІІ. Переваги і недоліки податку на додану вартість

Простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку на додану вартість переваги перед іншими типами оподаткування обороту або універсальними акцизами.

Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг. Зупинимося на деяких з них більш детально. Не дивлячись на те, що він представляє собою, по суті, різновид акцизу, це все ж таки універсальний фінансовий інструмент.

Так, з допомогою ПДВ з'являється можливість регулювання фонду заробітної плати і ціни. Він дає можливість ліквідувати лишні ланки господарського управління. Крім того, податок дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій.

Застосування ПДВ в країнах з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й в регулюючому аспекті, дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників.

ПДВ має внутрішній "вбудований" механізм взаємної звірки платниками податкових зобов'язань. Він не знає дискримінації платників в залежності від їх ролі і місця в господарському процесі, ПДВ нейтральний по відношенню до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів.

ПДВ через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки ПДВ дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати неоправдане збільшення цін.

До найбільш цінних економічних переваг податку на додану вартість належить його здатність не спотворювати поведінку платників як учасників господарсько-комерційного процесу, не міняти економічних рішень під впливом ПДВ.

Проте, необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять дуже актуальними дискусії щодо необхідності справляння даного податку. Розглянемо деякі з цих моментів.

Являючись, в принципі, податком на кінцеве споживання, який лягає на населення і бюджетну сферу, ПДВ при досить високій ставці і високих темпах інфляції перетворюється в один із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідок зростання цін і стримування на основі цього можливостей оплати покупцем товарів (робіт, послуг). Звісно, ці кошти повернуться до покупця (або з бюджету, або в той момент, коли він сам реалізує продукцію), але при умові, що ланцюг актів реалізації не перерветься або настане з певним кроком "запізнення", коли частково ці кошти будуть знецінені інфляцією [24].

Крім цього, застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємні виробництва. Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. Саме в зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18%.

Зайнявши домінуючі позиції в світовій податковій системі, ПДВ зберігає й деякі негативні риси, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій.

Світовий досвід також показує, що важливою проблемою введення податку на додану вартість є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

ПДВ є масовим регресивним податком на товари і послуги широкого споживання. Справді, якби весь дохід, отриманий платником протягом життя, використовувався виключно на споживання, ПДВ можна було б вважати пропорційним податком, рівномірним у часі. Але ж більша частина доходів накопичується і капіталізується. Ця обставина не тільки доводить давню істину про надзвичайну тяжкість непрямих податків для бідних, так як саме вони являються чистими споживачами, але й робить ПДВ, що сплачується в молодості, більш регресивним, ніж в старості.

Отже, як видно, в ПДВ співіснують суперечливі риси, які гармонійно поєднуються в єдине ціле. Так, ПДВ, виконуючи чисто фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.

Економічні якості ПДВ були належним чином оцінені діловим світом. Невипадково з'явились пропозиції про заміну податку на прибуток корпорацій податком на додану вартість. В порівнянні з податком на прибуток корпорацій

Податок на додану вартість

переваги

виступає фактором, що регулює розмір заробітної плати і ціни

виступає фактором, що ліквідує лишні ланки господарського управління

виступає фактором, що стримує кризу надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників

володіє економічними і організаційно-технічними перевагами стягнення, простотою нарахування

володіє нейтральністю по відношенню до платників, до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів

володіє механізмом взаємної звірки платниками податкових зобов'язань

дає можливість отримувати кон'юнктурний прибуток, стримувати неоправданий ріст цін

недоліки

виступає фактором, що стримує розвиток виробництва

виступає фактором, що стимулює інфляцію

виступає фактором, що негативно впливає на високотехнологічні і наукоємні виробництва

володіє масовим регресивним характером як моментально, так і в часі

володіє можливістю ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку

потребує підготовки громадської думки, пояснювальної роботи з платниками, професійної підготовки персоналу податкових органів

Рисунок 3.1 - Переваги і недоліки податку на додану вартість .

ПДВ має ті фіскальні й етичні переваги, котрі роблять невигідними окремі внутріфірмові, так звані трансфертні ціни, він не реагує і на такі хитрощі бізнесу, як фіктивне списання майна, прискорена амортизація, практика підвищення затрат, маніпуляції з відсотками по боргу.

Завоювавши симпатії ділових кіл, ПДВ був зустрітий прохолодно і навіть вороже широкими соціальними верствами. Але вдалося знайти спосіб нейтралізації суспільного обурення, виключивши з сфери ПДВ найбільш соціально значимі цінності: землю, страхування, поштову службу, навчання і охорону здоров'я, не забувши навіть про ритуальні послуги. На вартість продуктів харчування, на послуги водопостачання і каналізації, на паливо і електроенергію, дитячий одяг і взуття, житлове будівництво і послуги транспорту запропоновані, за деяким виключенням, нульові ставки. Як форма універсального акцизу ПДВ наділений відчутними соціальними преференціями, розрахованими на заспокоєння масових емоцій, що, звісно, не заважає його суспільному іміджу.

Саме тому, податок на додану вартість завоював репутацію унікального фіскального інструмента оптимального розподілу ресурсів. Суспільно необхідні перерозподільчі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільно прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.

Разом з тим не завжди сам по собі ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки [26].

                                           ВИСНОВКИ

Отже, можна стверджувати, що роль ПДВ як фіскального засобу в доходах Державного бюджету України є визначною. Ця форма оподаткування перетворилася у вагоме джерело формування державних доходів. Проте ПДВ не приносить такого ж ефективного результату платникам податку, як державі. Виступаючи, по суті, податком на кінцеве споживання, який покладено на громадян та бюджетну сферу, він, за доволі високої ставки і стрімкої інфляції, стає одним із факторів, що стримують розвиток виробництва. Також, ПДВ дещо напружує соціальне становище в країні, особливо це стосується сфери відшкодування цього податку.

Основним нормативно-правовим документом, що регламентує розрахунки з ПДВ є Податковий кодекс України, а саме розділ V «Податок на додану вартість та підрозділ 2, 3 розділу ХХ «Перехідні положення».

Бухгалтерський облік як ядро інформаційної системи і важливіша функція управління не може розвиватися без раніше окресленої стратегії спрямованої на підвищення його оперативності, дієвості, ефективне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Основою забезпечення успішної діяльності підприємства є чіткий механізм обліку господарських процесів, у тому числі в частині бухгалтерського обліку, який включає в себе не тільки фіксування господарських операцій, але й етапи обігу документів, у яких вони зафіксовані.

Єдиний організаційний регламент, який відображає ведення обліку розрахунків за податками і платежами, зокрема ПДВ, є Робочий план рахунків, яким для обліку податкових зобов’язань з податку на додану вартість передбачено субрахунок 6415 “Розрахунки за податком на додану вартість”.

Для оформлення різного роду господарських операцій, в тому числі з обліку податку на додану вартість, які здійснюються на підприємстві, використовують різні за своєю формою і змістом бухгалтерські документи.

Первинним документом з обліку ПДВ є податкова накладна, документ, яка фіксує факти здійснення господарських операцій.

Для обліку розрахунків з бюджетом, зокрема з ПДВ, підприємство застосовує Оборотно-сальдову відомість, в якій групується інформація з первинних документів і відображаються записи за кредитом рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”, складення Головної книги Основними формами податкової звітності, яку подає підприємство з ПДВ, є Податкова декларація з податку на додану вартість, формування яких здійснюється з використанням програмного продукту “Податкова звітність 1.30.15”.

Практика аналізу оподатковування підприємств показала ефективність проведення так званої структуризації податків, в результаті якої формується всебічна інформація про кожний податок і визначення на цій основі можливості скорочення податкового навантаження.

У сучасних умовах господарювання гостро постала проблема сплати податків, розмір яких іноді дорівнює загальному прибутку підприємства. Тому важливим аспектом діяльності кожного підприємства є оптимізації його податкового середовища.

Передумовою ефективного розвитку будь-якого вітчизняного підприємства, незалежно від форми власності, є функціонування системи внутрішнього контролю.

Якщо на підприємстві не має внутрішнього аудитора, функції якого частково виконує спеціаліст контрольно-ревізійного відділу корпорації. Тому на підприємстві повинен щорічно проводиться зовнішній аудит із залученням аудиторської фірми, але в зв’язку з відсутністю коштів на його проведення кожні два роки перевірка здійсноється тільки корпорацією.

Р

                     ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.Податковий кодекс України ( Відомості Верховної Ради України, 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112 ).

2. Податковий кодекс України 2755-УI від 02.12.2010 (Документ 2755-17, остання редакція від 01.01.2011 на пiдставi 2856-17, чинний).

3. Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України Документ 3609-17, чинний, поточна редакція - Редакція від 12.08.2012, підстава 5083-17

4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» 334/94-ВР від 28.12.1994 (Документ 334/94-вр, поточна редакція від 01.01.2011 на пiдставi 1724-17, 1909-17,2468-17,2464-17, чинний).

5. Бечко П.К., Захарчук О.А. Основи оподаткування: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 168 с.

6. Буряковский В.В. та ін. Податки: Навч.посіб.. - Дніпропетровськ: Пороги, 2009. - 642с.

7.Александрова М.М. Аналіз суперечності використання ПДВ та його перспективи / М.М. Александрова // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Економіка”. - 2011. - № 5. - С. 70-79.

8.Іванський А.Й. Правові перспективи удосконалення відшкодування податку на додану вартість в Україні з урахуванням Європейського досвіду / Іванський А.Й. // Науково-інформаційний вісник «Право» - 2011. - №3. - С. 20-27

9.Карпінський Б, Залуцька Н. Податок на додану вартість як основа бюджетоутворення ? ? Економіст .- 2009. - № 1. - С.30-33.

10.Корнус В.Г. Пільги з податку на додану вартість та нерівномірність податкового навантаження // Фінанси України. - 2010. - № 11. - С 20.

11.Крисоватий А., Кощук Т. Діалектика трансформації податкової політики України в контексті європейської інтеграції // Журн. європ. економіки. - 2009. - № 2. - С. 185-202.

12.Ривак Н.О. Шляхи підвищення ефективності фіскальної та регулюючої функцій податку на додану вартість / Н.О. Ривак // Науковий вісник НЛТУ України - 2010. - вип. 20.11. - С. 202-210.

13.Ткаченко Т. Порівняльний аналіз податкового навантаження в економіці України та країнах з розвинутою ринковою економікою / Т. Ткаченко // Формування ринкової економіки в Україні - 2010. - №19. - С. 460-464.

14.Тулуш Л.Д. Сутність і роль податку на додану вартість в економічній системі держави / Л. Д. Тулуш // Економіка АПК. - 2010. - № 12. - С. 85-89.

15.Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Кізима А.Я., Карпова В.В. Податковий менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2008. - 522с.

16.Ільяшенко В.А. Формування державної податкової політики в Україні : монографія / В.А. Ільяшенко, О.В. Покатаєва. - Запоріжжя: Вид-во КПУ, 2009. - 196 с.

17.Литвиненко Я.В. Податкові системи зарубіжних країн / Я.В. Литвиненко (ред.). - К., 2008. - 206с.

18.Якушик І.Д., Литвиненко Я.В. Податки в країнах світу: Довідник. - К.: МП Леся, 2004. - 480с.

19.Ставки ПДВ в країнах Європи у 2011р. [Електронний ресурс]. - http://fita.org/countries/index.html

20.Конституція України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96%E2%F0




1. Конституционные процессы в Крыму в 1997 году
2. Технология приготовления корзиночек из песочного теста со сливочным кремом.html
3. насыщенных молекул мономера
4. ~аза~ Советтiк Социалистiк Республикасыны~ Мемлекеттiк егемендiгi туралы декларация ж~нiнде ~аулысы ж~не ~
5. Классификация кормов
6. на тему- Кредитование предприятий Студентка 2 курса группа 203Ф специальнос
7.  Строение стенки внутренних полых органов
8. тематичних засобів методів і прийомів використовуваних для полегшення і прискорення вирішення трудомістки
9. Учет доходов и расходов предприятия
10. Гульназ г. Набережные Челны Республики Татарстан Конспект занятия по а