Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Цільові настанови рекреаційно-туристичних досліджень.
В умовах функціонування ринку та конкуренції сфера обслуговування населення, туризм і готельна індустрія, міжнародні відносини потребують фахівців, які змогли б знаходити оптимальні рішення в складних нестабільних умовах економічних відносин, тобто вони повинні мати необхідний мінімум знань з методології проведення наукових досліджень, вміти кваліфіковано самостійно оцінювати і вирішувати поточні та стратегічні проблеми галузі.
Державною програмою розвитку туризму в Україні до 2010 р. передбачено, що головною метою в сфері інноваційної діяльності та наукового забезпечення туризму є розробка та впровадження новітніх технологій та наукових досягнень у практику здійснення туристичної діяльності, створення позитивного іміджу України як туристичної держави та активізація просування національного туристичного продукту на світовий ринок послуг.
Україна завдяки своєму науковому потенціалу здатна відіграти велику роль щодо міжнародної участі її вчених у
вирішенні глобальних завдань переходу до стійкого економічного безпечного розвитку, в якому особливо велике значення належить науці, яка спроможна забезпечити методологічні та технологічні основи всіх необхідних змін..
Форми підготовки наукових та науково-педагогічних працівників вищої школи.
Аспірантура та докторантура — основні форми підготовки науково-педагогічних та наукових кадрів.
В Україні аспірантура та докторантура відкривається при вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах, де є кваліфіковані науково-педагогічні та наукові кадри, сучасна науково-дослідна, експериментальна та матеріальна база.
Навчання в аспірантурі проводиться з відривом (очна, стаціонар) і без відриву від виробництва (заочна).
Під час навчання аспіранти оволодівають методами наукового дослідження, складають кандидатські іспити та проводять наукові дослідження за обраним науковим напрямком дисертаційної роботи. В Україні кандидатські іспити складаються з філософії, іноземної мови (на вибір), спеціальності (в залежності від спеціальності, за якою готується дисертація). Зараховані в аспірантуру з відривом від виробництва за державним замовленням одержують державну стипендію (аспіранти, зараховані за контрактом не мають права на отримання державної стипендії). Після закінчення терміну навчання аспіранти мають закінчити роботу над кандидатською дисертацією й подати її до захисту.
До докторантури приймаються особи, які мають науковий ступінь кандидата наук, наукові здобутки та опубліковані праці з обраної наукової спеціальності і які можуть на високому рівні проводити фундаментальні, пошукові і прикладні наукові дослідження.
Результатом трирічної діяльності докторанта стає наукова робота на здобуття ступеня доктора наук, та після привселюдного захисту роботи, затвердження її ВАК України, а також присвоєння наукового ступеня. Вступити до докторантури може громадянин України, який має ступінь кандидата наук, не раніше, ніж через 5 років після захисту відповідної дисертації.
Значення науково-дослідної роботи студентів.
Від початку перебування у вищому навчальному закладі кожен студент має брати участь у наукових пошуках, планових дослідженнях своїх викладачів, упровадженні на практиці досягнень науки. Наукова творчість студентів стала традиційним засобом розвитку майбутніх спеціалістів.
Завдання науково-дослідної роботи студентів у ВНЗ полягає в розвитку в них умінь пошукової, дослідницької діяльності, творчого розв'язання навчально-виховних завдань під час роботи у школі, а також у формуванні вмінь застосування методів наукових досліджень на практиці. Завдяки участі у науковій роботі студент оволодіває навичками роботи з різноманітними інформаційними джерелами, здобуває вміння організовувати наукові гуртки школярів та керувати їх діяльністю
Емпіричні методи досліджень.
На емпіричному рівні дослідний об’єкт відображається здебільшого з позицій зовнішніх зв’язків і відносин. Емпіричному пізнанню притаманні збір фактів, первинне узагальнення, опис дослідних даних, систематизація і класифікація. Емпіричне дослідження спрямоване безпосередньо на об’єкт дослідження, відбувається на основі методів порівняння, виміру, спостеріганню, експерименту, аналізу та ін.
Спостереження – це систематичне цілеспрямоване вивчення об’єкта, яке
дає змогу отримати первинну інформацію у вигляді сукупності емпіричних твер-
джень.
Порівняння – процес встановлення подібності або відмінностей предметів та
явищ, знаходження загальних властивостей, притаманних кільком об’єктам.
Вимірювання – це визначення числового значення певної величини за допо-
могою одиниці виміру.
Експеримент – метод вивчення об’єкта шляхом активного і цілеспрямова-
ного впливу на нього завдяки створенню штучних умов чи використанню приро-
дних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості.
Методи вибіркового спостереження.
Вибіркове спостереження – це вид не суцільного спостереження, при якому обстежуються не всі
елементи сукупності, а лише певним чином дібрана їх частина. Сукупність, з якої вибирають елементи для
обстеження, називається генеральною сукупністю, а сукупність, яку безпосередньо обстежують, –
вибірковою сукупністю. Кінцева мета вибіркового спостереження – поширення його статистичних характеристик на генеральну сукупність. Іншими словами вибіркова сукупність представляє – репрезентує
генеральну сукупність.
Різновиди вибірок:
Простий випадковий добір – проводиться жеребкуванням чи за допомогою таблиць випадкових чисел.
Механічний добір використовують, якщо чисельність елементів сукупності впорядкована.
Розшарований добір – це спосіб формування вибірки з урахуванням структури генеральної сукупності.
Серійна вибірка ґрунтується на розподілі генеральної сукупності на частини – серії. Серії відбираються
за схемою простої випадкової, або механічної вибірки.
Поєднання різних видів вибірки можливе у рамках багатоступеневої вибірки.
6. Територіальний розподіл основних форм підготовки наукових та науково-педагогічних працівників.
Аспірантура — основна форма підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів в СРСР, згодом — в Україні. Аспірантура організується при вищих навчальних закладах і н.-д. установах, де є кваліфіковані кадри наукових керівників (доктори наук і професори), а також відповідна експериментальна база.
Навчання проводиться з відривом і без відриву від виробництва. За час навчання аспіранти оволодівають методами наукового дослідження і складають іспити в обсязі кандидатського мінімуму та виконують заплановану наукову роботу. В Україні обов'язковими для здачі є «Філософія», «Іноземна мова» (на вибір), «Спеціальність» (в залежності від спеціальності по якій готується дисертація). Зараховані в аспірантуру з відривом від виробництва одержують державну стипендію. По закінченні аспірантури аспіранти можуть подати на захист дисертацію, підготовлену на основі успішно виконаної наук. роботи. Робота захищається на спеціалізованій вченій раді ВНЗ або НДУ. До захисту допускається робота, якщо вона відповідає вимогам Вищої атестаційної комісії (ВАК). Одною з основних вимог є наявність публікацій, зокрема, певної кількості публікацій в наукових фахових виданнях та виступів на конференціях.
7. Вибір проблеми наукового дослідження та вимоги до теми.
Вибір теми наукового дослідження є одним з відповідальних етапів. Тема, яку обирає для дослідження студент, повинна бути пов'язана з основними напрямками розвитку галузі (туристсько-готельної індустрії, міжнародного туризму) та науковими дослідженнями, які проводяться у
вузі.
У кожній темі виділяються наукові питання, які вирішуються одним або кількома дослідниками. Вибір тієї чи іншої теми для індивідуального чи колективного дослідження здійснюється студентами самостійно за затвердженою тематикою кафедри на підставі таких
критеріїв: актуальність теми, новизна теми, перспективність, відповідність профілю навчання студентів, здійснення розробки студентами теми в умовах університету, ступінь відповідності теми, вибраної студентами, тематичній спрямованості наукової роботи кафедр.
Під актуальністю теми розуміють її народногосподарську цінність, тобто необхідність і невідкладність її вирішення для потреб розвитку народного господарства. Важливою вимогою до вибору теми дослідження є її
перспективність або стабільність: дослідник має усвідомлювати тенденції розвитку явищ і процесів, які він збирається досліджувати. Вимоги перспективності визначають параметри для вибору об'єкту обстеження, добору відповідних методів дослідження, а також характеристики умов, для яких буде здійснюватися впровадження результатів наукової роботи. Вибрана студентом тема мусить відповідати профілю навчання та арсеналу методів, які фахівець після закінчення вузу буде мати змогу кваліфіковано використовувати практичній діяльності.
8. Методи теоретичного стану дослідження.
Теоретичні методи спрямовані на створення теоретичних узагальнень та формулювань закономірностей досліджуваних явищ, їх мета яких полягає у поясненні відкритих явищ, встановленні закономірних зв’язків між явищами, формулюванні законів і закономірностей розвитку явищ і на цій основі передбаченні нових явищ.
Методологічною основою теоретичних досліджень є творчий процес. Творчість полягає у створенні нових цінностей, встановленні невідомих науці фактів, створенні досить не бачених, цінних для людства інформаційних даних тощо.
Теоретичне дослідження з методологічної точки зору належить до вищого рівня наукового знання. Воно розкриває і обґрунтовує більш глибинні і суттєві сторони явищ, які вивчаються. На теоретичному рівні дослідження використовуються такі загальнонаукові методи: • аналіз; • синтез; • індукція; • дедукція; • порівняння; • формалізація; • абстрагування; • моделювання.
Аналіз (з грецького – розкладання) – метод пізнання, який дозволяє розчленовувати предмети дослідження на складові частини (звичайні елементи об’єкта або його властивості і відношення).
Синтез (з грец. - поєднання, з'єднання, складання) - метод вивчення об'єкта у його цілісності, у єдиному і взаємному зв'язку його частин, тобто, на противагу аналізу, даний метод дає можливість з’єднувати окремі частини чи сторони об’єкта в єдине ціле. Індукція – форма наукового пізнання, логіка якого розгортається від конкретного до загального. Дедукція – метод логічного висновку від загального до часткового, тобто спочатку досліджують стан об'єкта в цілому, а потім його складових елементів. Порівняння – це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою встановлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, що може бути властивим двом чи декільком об’єктам дослідження.
Формалізація – це метод вивчення різних об'єктів, при якому основні закономірності явищ і процесів відображаються в знаковій формі, за допомогою формул або спеціальних символів.
Абстрагування (в перекладі з лат. означає відволікання) – це уявне відволікання від неіснуючих властивостей предметів, зв’язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника.
9. Типи наукової інформації в залежності від способу подання.
У процесі підготовки та проведення будь-якого дослідження можна виділити п´ять головних етапів:
- етап накопичення наукової інформації: бібліографічний пошук наукової інформації, вивчення документів, основних джерел теми, складання огляду літератури, вибір аспектів дослідження;
- формулювання теми, мети і завдання дослідження, визначення проблеми, обґрунтування об´єкту і предмету, мети, головних завдань, гіпотези дослідження;
- теоретичне дослідження - обґрунтування напрямів, вибір загальної методики, методів, розробка концепції, параметрів, формулювання висновків дослідження;
- проведення експерименту - розробка програми, методики, одержання і аналіз даних, формулювання висновків і результатів дослідження;
- оформлення результатів наукового дослідження, висновків, рекомендацій, уточнення наукової новизни та практичної значущості.
Як бачимо, дослідження розпочинається з аналізу інформаційних матеріалів з обраної теми. Інформацію поділяють на:
- оглядову (вторинну) огляд наукових матеріалів;
- релеративну, що міститься в описах прототипів наукових завдань;
- реферативну (вторинну), що міститься в анотаціях, резюме, рефератах;
- сигнальну (вторинну) - інформацію попереднього повідомлення;
- довідкову (вторинну) - систематизовані короткі відомості в будь-якій галузі знань.
Отже, при опрацюванні інформації її можна поділити на дві групи.
Первинна інформація - це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх соціологічних експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду (це фактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і перевірка).
Вторинна інформація - це результат аналітичної обробки та публікації інформації з теми дослідження (це опубліковані документи, огляд інформації з теми). Це:
- інформаційні видання (сигнальна інформація, реферативні журнали, експрес-інформація, огляди);
- довідкова література (енциклопедії, словники);
- каталоги і картотеки;
- бібліографічні видання (схеми 10,11).
Ця інформація служить теоретичним та експериментальним підґрунтям, основою проведення наукового дослідження, є доказом наукової обґрунтованості роботи її, достовірності та новизни.
10. Міжнародна науково-дослідна співпраця України.
Міжнародна наукова співпраця як правило здійснюється у рамках міждержавних і міжвідомчих угод про науково-технічну співпрацю. У цій роботі можуть брати участь наукові організації, громадські об'єднання науковців, окремі науковці і фахівці при фінансовій підтримці із коштів державного бюджету України, країн-партнерів, різних міжнародних грантів, коштів добродійних і громадських фондів.
Метою міжнародної наукової співпраці є підвищення ефективності використання наукових розробок, зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки, переведення її на інноваційний шлях розвитку.
Міжнародна наукова співпраця здійснюється як за допомогою організованих науково-дослідних програм і структур, так і за допомогою неформальних контактів між ученими. За останні 20 років Україна взяла участь у ряді європейських проектів по міжнародній співпраці. Зміцнилася двостороння наукова співпраця на рівні організацій. Набули чинності угоди про співпрацю з США, Францією, Канадою, Німеччиною, Росією, Англією.
11. Методи емпіричного та теоретичного рівнів дослідження.
Емпіричні дослідження — спостереження і дослідження конкретних явищ, експеримент, а також узагальнення, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей. Спостереження – метод пізнання дійсності, який грунтується на безпосередньому сприйнятті процесів, явищ, об’єктів за допомогою органів чуття, без втручання в їх буття дослідника.
Вимірювання – це процедура приписування властивостям явища чи процесу певних значень. Експеримент – апробація знання досліджуваних явищ в контрольованих або штучно створених умовах. Говорячи про теоретичні методи наукових досліджень, перш за все, необхідно визначитись із змістовою сутністю самого поняття “метод”. Аналіз і синтез – взаємозумовлені логічні методи наукового дослідження, що виникли на основі практичної діяльності людей, їх досвіду. Аналіз і синтез тісно пов’язані у будь-якому науковому дослідженні. Індукція – форма наукового пізнання, логіка якого розгортається від конкретного до загального.
Дедукція – метод логічного висновку від загального до часткового, тобто спочатку досліджують стан об'єкта в цілому, а потім його складових елементів. Порівняння – це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою встановлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, що може бути властивим двом чи декільком об’єктам дослідження. Моделювання – непрямий, опосередкований метод наукового дослідження об’єктів пізнання (безпосереднє вивчення яких не можливе, ускладнене чи недоцільне), який ґрунтується на застосуванні моделі як засобу дослідження.
12. Види науково-дослідної роботи студентів.
Багаторічний досвід діяльності вітчизняних ВНЗ дає підста ви виокремити такі види науково-дослідної роботи студентів:
—аналіз наукової літератури;
—систематизація матеріалів опрацювання літературних джерел;
—добір наукової літератури, складання бібліографій з ви значених тем;
—підготовка наукових повідомлень і рефератів;
—наукові доповіді, тези;
—наукові статті;
—методичні розробки з актуальних питань професійної діяль ності;
—наукові звіти про виконання елементів досліджень під час практики;
—конструкторські розробки приладів, пристроїв та ін.;
—дослідні комп´ютерні програми;
—курсові;
—кваліфікаційні;
—дипломні;
—магістерські роботи та ін.
До кожного із зазначених видів наукових досліджень став ляться певні вимоги. Зупинимося, передусім, на загальних ви могах до педагогічних досліджень.
13. Поняття про сучасну систему наукових знань.
Сучасне наукове вивчення як основна форма наукової роботи намагається дійти суті явищ та процесів, що вивчаються, на основі цілісного підходу до об’єкта вивчення, розгляду його у виникненні та розвитку. Вивчати в науковому сенсі – це означає бути науково об’єктивним, не відкидати факти, якщо їх важко пояснити чи знайти їм практичне застосування. Важливо не тільки встановити якийсь новий факт, а й дати йому пояснення з позицій сучасної науки, з’ясувати його загальнопізнавальне, теоретичне та/або практичне значення.
14. Структура та технічне оформлення курсових та дипломних робіт.
У професійній підготовці спеціаліста будь-якого профілю знач ну роль відіграє курсова (дипломна) робота.
Курсова робота - це самостійне навчально-наукове дослідження студента, яке виконується з певного курсу або з окремих його розділів.
Тематика курсових робіт має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичними потребами конк ретного фаху. Вона затверджується на засіданні кафедри. Виконан ня курсових робіт визначається графіком. Рівень підготовки курсо вої роботи значною мірою свідчить про ступінь засвоєння студентом
здобутих знань, його грамотність, загальну культуру та ерудицію. Основна мета виконання курсової роботи - глибоко й творчо вив чити одне з конкретних питань теорії і практики певної дисципліни, оволодіти методами наукового дослідження.
Дипломна робота - це кваліфікаційне навчально-наукове дослі дження студента, яке виконується на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі.
Дипломна робота має комплексний характер і пов'язана з вико ристанням набутих студентом знань, умінь та навичок зі спеціаль них дисциплін. У більшості випадків дипломна робота є поглибле ною розробкою теми курсової роботи студента-випускника. Нею передбачено систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, виробничих та інших завдань.
Перш ніж розпочинати писати дипломну роботу, студент має оз найомитися з основними вимогами до її виконання:
Актуальність теми. Актуальність у перекладі з латинської означає важливість, практичну значущість розглядуваної проблеми. Курсо ва (дипломна) робота може претендувати на той чи інший ступінь актуальності тільки тоді, коли її тема відповідає сучасним потребам розвитку суспільства, а питання, що розкриваються в роботі, важ ливі для розуміння суті і структури діяльності підприємства.
Достатній теоретичний рівень. Ця вимога означає, що студент має розкрити тему роботи на сучасному рівні розвитку відповідної науки (економіки, менеджменту, маркетингу, соціальної психології тощо), використовуючи такі підходи й наукові знання, що пояснюють різні явища і події у практиці з позицій сьогодення. Крім того, студент має достатньо повно розкрити основні поняття і терміни, що стосуються проблеми курсової роботи, включити тільки об'єктивні факти і ре альні практичні приклади.
Дослідницький характер. У дипломній роботі мають міститись еле менти дослідження:
- вивчення достатньої кількості опублікованих джерел (книг, журнальних статей та інших розробок) вітчизняних і зарубіжних ав торів;
- систематизація та аналіз різних думок і підходів, формування власної точки зору на проблему, що розглядається;
- порівняння теоретичних поглядів учених і практичної діяль ності вітчизняних і зарубіжних фірм; розробка висновків, рекомен дацій.
Текст курсової (дипломної) роботи можна використати для на ступного написання та оформлення доповіді, реферату, статті.
15. Зміст, завдання та форма викладення наукової дисципліни «Основи наукових досліджень».
Метою вивчення дисципліни є надання студентам необхідного обсягу знань у галузі наукових досліджень, підготовка їх до самостійного виконання наукової роботи, ознайомлення з формами звітів, методикою підготовки повідомлень, доповідей, наукових статей, курсових та дип-
ломних робіт. Зміст дисципліни ≪Основи наукових досліджень≫ базується на знаннях, отриманих студентами на попередньому курсі з основ економічної теорії, філософії, математики, інформатики, статистики. завданням цього курсу є висвітлення теоретичних основ, питань методики, технології та організації науково-дослідницької діяльності, тобто формування теоретичного
й практичного підґрунтя для ефективного, кваліфікованого проведення наукових досліджень студентами, магістрами, як у процесі навчання у вузі, так і на практиці. Головною умовою результативності наукової діяльності є її безперервність та наступність, адже з кожним курсом
студенти набувають за обраною темою наукового пошуку нові знання щодо попередніх. Починаючи з другого курсу, студенти за допомогою викладачів обирають напрям та тему наукового дослідження, накопичують інформацію, формують програму, пишуть реферати, курсові роботи, наукові статті, тези, доповіді, дипломну (магістерську) роботу. В результаті вивчення теоретичного курсу та ви-
конання дослідження за обраною тематикою студент повинен засвоїти методологію і методику досліджень, а також уміти відбирати та аналізувати необхідну інформацію, формулювати мету, завдання та гіпотезу, планувати та проводити експеримент, порівнювати його результати з теоретичними обґрунтуваннями проблеми; формулювати висновки наукового дослідження; складати звіти, доповіді та статті за результатами дослідження.
16. Основні етапи дослідницької діяльності.
Весь процес роботи над дослідженням поділяється на
три основні етапи:
- підготовчий;
- етап роботи над змістом;
- заключний етап.
Підготовчий етап розпочинається з вибору теми курсової і дипломної роботи, її осмислення та обґрунтування актуальності. Для досягнення поставленої мети дослідження студент визначає послідовне виконання відповідних завдань, як:
- вирішення та обґрунтування теоретичних питань проблеми дослідження;
- всебічне вивчення практики, при потребі проведення експерименту з даної проблеми, накопичення даних, аналіз і систематизація їх, математичне опрацювання, виявлення типового стану, недоліків, упущень, вивчення передового досвіду;
- обґрунтування системи заходів щодо вирішення проблеми, розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження в практиці відповідних установ і організацій.
Складену картотеку необхідно дати на перегляд керівникові, який порекомендує праці, котрі треба вивчити в першу чергу, а також ті, які слід виключити з картотеки, або включити до неї. Після цього студент знаходить потрібну літературу і розпочинає вивчення, та конспектування літератури з теми дипломної роботи. Після вивчення і конспектування матеріалу його необхідно ще раз переглянути,
щоб склалося цілісне уявлення про предмет вивчення та сформувати попередній план роботи, який обов'язково погодити з керівником і доопрацювати завдання на виконання курсової (дипломної) роботи.
17. Структурні складові або компоненти науки.
Наука, як система знань, має специфічну структуру, яка містить наступні компоненти: наукова ідея, гіпотеза, факти, теорії, концепції, закони, принципи, терміни (категорії).
Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явищ без повного логічного осмислення зв’язків, на основі яких робляться висновки. Психологічним механізмом наукової ідеї часто виступає інсайт. Своє логічне («відшліфоване») оформлення наукова ідея знаходить у гіпотезі.
Гіпотеза – наукове припущення, яке висувається для пояснення певних явищ, процесів, їх причин. Гіпотеза (як і наукова ідея) носить вірогіднісний характер і проходитьу своєму розвитку 3 стадії:накопичення фактичного матеріалу і висування на його основі припущення;
Факти –певнимчиномзафіксованірезультатидосліджень. ^ Наукові закони – це положення про наявність внутрішнього зв’язку певних явищ, процесів
Теорія – система узагальнених знань, що пояснюють ті чи інші сторони дійсності (певні явища, процеси). концепції – система поглядів, теоретичних положень, тверджень стосовно певного явища (об’єкта). принципи – певні правила (твердження), які формулюються вченими на основі усвідомленого досліду. На відміну від наукових законів, які існують самі по собі, принципи виводяться самими дослідниками.
терміни – певні поняття (слова або словосполучення), які введені у наукове користування і мають чітке тлумачення (в межах даної теорії).
18. Загальні методи наукових досліджень.
Основу дослідження складає вибрана дослідником методологіяВ усіх галузях науки та на всіх етапах наукового дослідження використовується діалектичний метод. Цей метод визначає шляхи будь-якого наукового дослідження. Він дозволяє дослідити всі явища у взаємозв´язку, взаємообумовленості та історичному розвитку.
До загальнонаукових методів дослідження відносять методи, що використовуються в окремих галузях науки та на окремих етапах дослідження. Вони поділяються на емпіричні, емпірико-теоретичні та теоретичні. Наприклад, для формулювання певних теоретичних узагальнень (висновків) спочатку необхідний збір інформації, який відбувається емпірично. Далі дослідник, спираючись на відповідні дані, що мають емпіричний характер, опрацьовує їх аналітично і видає систематизовані результати у вигляді певної теорії.
19. Секторний розподіл наукових організацій в Україні
Державна система організації і управління науковими дослідженнями в Україні дає можливість концентрувати та орієнтувати науку на виконання найбільш важливих завдань. Управління науковою діяльністю будується за територіально-галузевим принципом. Сьогодні науково-дослідну роботу ведуть:
- науково-дослідні та проектні установи й центри Академії наук України (НАН);
- науково-виробничі, науково-дослідні, проектні установи, системи галузевих академії;
- науково-дослідні, проектні установи і центри міністерств і відомств;
- науково-дослідні установи і кафедри вищих навчальних закладів;
- науково-виробничі, проектні установи і центри при промислових підприємствах, об´єднаннях;
- ієрархічну вершину цієї сукупності установ, центрів, підприємств завершує Державний комітет України з питань науки і технологій, який забезпечує єдину державну політику в галузі науки та її використання в практиці.
20. Форми науково-дослідної роботи студентів.
У вищих навчальних закладах України впродовж десятиріч склалися певні форми науково-дослідної роботи студентів:
—участь у різних видах навчальної аудиторної роботи (лекції, семінари, лабораторні заняття) з елементами наукових досліджень;
—індивідуальна робота викладачів зі студентами, які займа ються науковими дослідженнями;
—науково-дослідна робота студентів у наукових гуртках, кон структорських бюро тощо;
—участь студентів-дослідників у постійних наукових про блемних групах;
—участь студентів у науково-практичних конференціях, на укових читаннях, семінарах та ін.;
—проведення наукових пошуків у процесі виконання різних видів практики в навчально-виховних закладах та на вироб ництві.
Кожна із зазначених форм науково-дослідної роботи є своєрід ною і потребує творчого підходу до її організації. Бажано, щоб більшість студентів на засадах власного інтересу була охоплена тими чи тими формами науково-дослідної роботи. І знову ж таки ця діяльність повинна мати чітку організацію й достатнє еконо мічне забезпечення.
З врахуванням характеру навчального процесу у вузах науково-дослідна робота студентів може здійснюватись в різних формах. Широкий діапазон форм організації має велике значення для створення у вузі атмосфери творчості та широкого залучення студентської молоді до наукових досліджень.
21 Метод абстрагування, аналізу та синтезу, дедукції та індукції.
Аналіз (з грецького – розкладання) – метод пізнання, який дозволяє розчленовувати предмети дослідження на складові частини (звичайні елементи об’єкта або його властивості і відношення). Синтез (з грец. - поєднання, з'єднання, складання) - метод вивчення об'єкта у його цілісності, у єдиному і взаємному зв'язку його частин, тобто, на противагу аналізу, даний метод дає можливість з’єднувати окремі частини чи сторони об’єкта в єдине ціле. Індукція – форма наукового пізнання, логіка якого розгортається від конкретного до загального. Дедукція – метод логічного висновку від загального до часткового, тобто спочатку досліджують стан об'єкта в цілому, а потім його складових елементів. Абстрагування (в перекладі з лат. означає відволікання) – це уявне відволікання від неіснуючих властивостей предметів, зв’язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника. Наприклад, у різних галузях знань широко застосовують поняття абсолютно чорного, абсолютно білого тіла, ідеальної рідини.
22. Система науково-дослідної роботи студентів, її структура.
Науково-дослідницька діяльність студентів є одним із найважливіших засобів підвищення якості підготовки і виховання спеціалістів з вищою освітою, здатних творчо застосовувати в практичній діяльності найновіші досягнення науково-технічного прогресу.
Досвід свідчить, що розвиток наукових досліджень безпосередньо впливає на якість навчального процесу, оскільки вони змінюють не лише вимоги до рівня знань студентів, а й сам процес навчання і його структуру у вищій школі, підвищуючи ступінь підготовленості майбутніх спеціалістів, їхній творчий практичний кругозір.
Науково-дослідницька діяльність студентів включає в себе два взаємопов'язані напрями:
- навчання студентів елементам дослідницької діяльності, організації та методики наукової творчості;
- наукові дослідження, що здійснюють студенти під керівництвом професорів і викладачів за загально-кафедральною, загально-факультетською чи вузівською науковою проблемою.
Зміст і структура науково-дослідницької діяльності студентів забезпечує послідовність засобів і форм її проведення відповідно до логіки навчального процесу, зумовлює наступність її від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від однієї дисципліни до іншої, від одних видів занять до інших.
23. Етапи наукових досліджень.
Отже, процес наукового дослідження достатньо тривалий і складний.
Він починається з виникнення ідеї, а завершується доведенням правильності
гіпотези і суджень.
Головними етапами наукового дослідження (схема 5) є:
- виникнення ідеї, формулювання теми;
- формування мети та завдань дослідження;
- висунення гіпотези, теоретичні дослідження;
- проведення експерименту, узагальнення наукових фактів і результатів;
- аналіз та оформлення наукових досліджень;
- впровадження та визначення ефективності наукових досліджень;
24. Методи спостереження і порівняння у науково-дослідній роботі студентів.
Спостереження - метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, які відбуваються в соціальній реальності.
Для спостереження характерними є систематичність, планомірність і цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою порівняно з іншими соціологічними методами є синхронність із досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі ("саме те", "саме тут", "саме зараз"). Дослідник особисто спостерігає явище, котре вивчає (трудовий колектив, мікрогрупу, певну особу, інше).
Порівняння - це процес зіставлення предметів або явищ
дійсності з метою установлення схожості чи відмінності між
ними, а також знаходження загального, притаманного, що
може бути властивим двом або кільком об'єктам досліджен-
ня. Метод порівняння буде плідним, якщо при його застосуванні виконуються такі вимоги:
- порівнюватись можуть тільки такі явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність;
- порівняння повинно здійснюватись за найважливішими, найсуттєвішими (у плані конкретного завдання) ознаками. Порівняння завжди є важливою передумовою узагальнення.
25. Типи наукової інформації в залежності від способу подання.
Інформацію поділяють на:
- оглядову (вторинну) огляд наукових матеріалів;
- релеративну, що міститься в описах прототипів наукових завдань;
- реферативну (вторинну), що міститься в анотаціях, резюме, рефератах;
- сигнальну (вторинну) - інформацію попереднього повідомлення;
- довідкову (вторинну) - систематизовані короткі відомості в будь-якій галузі знань.
Отже, при опрацюванні інформації її можна поділити на дві групи.
Первинна інформація - це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх соціологічних експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду (це фактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і перевірка).
Вторинна інформація - це результат аналітичної обробки та публікації інформації з теми дослідження (це опубліковані документи, огляд інформації з теми). Це:
- інформаційні видання (сигнальна інформація, реферативні журнали, експрес-інформація, огляди);
- довідкова література (енциклопедії, словники);
- каталоги і картотеки;
- бібліографічні видання (схеми 10,11).
Ця інформація служить теоретичним та експериментальним підґрунтям, основою проведення наукового дослідження, є доказом наукової обґрунтованості роботи її, достовірності та новизни.
26. Функціональні особливості науки та наукових досліджень.
До загальнонаукової методології слід віднести системний підхід, застосування якого потребує кожний об’єкт нау кового дослідження. Сутність його полягає у комплексному досліджені великих і складних об’єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усік елементів і частин.
3гідно з системним підходом, система - це цілісність, яка становить єдність закономірно розташованих і вза ємопов'язаних частин (рис. 3.1). Основними ознаками си стеми е:
1) наявність найпростіших одиниць - елементів, які її складають;
2) наявність підсистем - результатів взаємодії еле ментів;
3) наявність компонентів - результатів взаємодії підси стем, які можна розглядати у відносній ізольованості, поза зв'язками з іншими процесами та явищами;
4) наявність внутрішньої структури зв'язків між цими компонентами, а також їхніми підсистемами;
5) наявність певного рівня цілісності, ознакою якої е те, що система завдяки взаємодії компонентів одержує інтеграль ний результат;
6) наявність у структурі системоутворюючих зв'язків, які об’єднують компоненти і підсистеми як частини в єдину си стему;
7) зв'язок з іншими системами зовнішнього середовища.
Кожну конкретну науку, діяльність, об’єкт можна розгля дати як певну систему, що має множину взаємопов'язаних елементів, компонентів, підсистем, визначені функції, цілі, склад, структуру. До загальних характеристик системи відно сять цілісність, структурність, функціональність, взаємо зв'язок із зовнішнім середовищем, ієрархічність, ціле спрямованість, самоорганізацію.
27. Структура документів за способом фіксації.
За способом фіксації інформації розрізняють такі документи:
письмові, до яких належать усі рукописні та машинописні документи, виготовлені за допомогою друкарської та розмножувальної оргтехніки; графічні, в яких зображення об'єктів передано за допомогою ліній, штрихів, світлотіні. Це графіки, мали, рисунки, малюнки, схеми, плани. Вони цінні своєю ілюстративністю; фото - й кінодокументи - такі, що створені способами
фотографування й кінематографії. Це кіно - та фотоплівки та фотокартки. На них можна зафіксувати ті явища, які іншим способом зафіксувати важко чи неможливо; фонодокументи - такі, що створюються за допомогою будь-якої системи звукозаписування й відтворюють звукову інформацію
(наприклад, записану під час проведення засідань, зборів, нарад тощо).
28. Джерела первинної наукової інформації
Первинна інформація - це вихідна інформація, яка є результатом безпосередніх соціологічних експериментальних досліджень, вивчення практичного досвіду (це фактичні дані, зібрані дослідником, їх аналіз і перевірка). ні Первинні документи містять вихіднуінформацію, безпосередні результати наукових досліджень(монографії, збірники наукових праць, автореферати дисер-тацій і т. ін.), а вторинні документи є результатом аналітичноїй логічної переробки первинних документів (довідкові, інфо-рмаційні, бібліографічні й інші тому подібні видання).
Для науково-дослідної роботи необхідну інформацію мо-жна взяти з таких видань: наукових, навчальних, довідковихй інформаційних.
Науковим уважається видання, що містить результати те-оретичних й (або) експериментальних досліджень, а такожнауково підготовлені до публікації пам'ятки культури й істо-ричні документи. Наукові видання діляться на види: моно-графія, автореферат дисертації, препринт, збірник науковихпраць, матеріали наукової конференції, тези доповідей науко-вої конференції, науково-популярне видання.
Монографія — наукове або науково-популярне книжковевидання, що містить повне й всебічне дослідження однієїпроблеми або теми й належить одному або декільком авторам.
Автореферат дисертації — наукове видання у виглядіброшури, яке містить складений автором реферат проведено-го ним дослідження, що представляється на здобуття науко-вого ступеня.
Препринт — наукове видання, що містить матеріали поперед-нього характеру, які публікуються до виходу самого видання.
Збірник наукових праць — збірник, що містить дослідни-цькі матеріали наукових установ, навчальних закладів аботовариств.
Матеріали наукової конференції — науковий неперіодич-ний збірник, що містить підсумки наукової конференції (про-грами, доповіді, рекомендації, рішення).
29. Структура наукових досліджень студента.
Зміст і структура НДДС забезпеує послідовність її засобів і форм відповідно до логіки і послідовності навчального процесу, що зумовлює спадкоємність її методів і форм від курсу до курсу, від кафедри до кафедри, від однієї дисципліни до іншої, від одних видів занять до інших, поступове зростання обсягу і складності набутих студентами знань, умінь, навичок у процесі виконання ними наукової роботи. Реалізована в комплексі науково-дослідницька діяльність студнтів забезпечує вирішення таких основних завдань:
- формування наукового світогляду, оволодіння методологією і методами наукового дослідження;
- надання допомоги студентам у прискореному оволодінні спеціальністю, досягненні високого професіоналізму;
- розвиток творчого мислення та індивідуальних здібностей студентів у вирішенні практичних завдань;
- прищеплення студентам навичок самостійної науково-дослідницької діяльності;
- розвиток ініціативи, здатності застосувати теоретичні знання у своїй практичній роботі, залучення найздібніших студентів до розв’язання наукових проблем, що мають суттєве значення для науки і практики;
- необхідність постійного оновлення і вдосконалення своїх знань;
- розширення теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутнього фахівця;
- створення та розвиток наукових шкіл, творчих колективів, виховання у стінах вищого навчального закладу резерву вчених, дослідників, викладачів.
Науково-дослідницька діляьність студентів – це системне утворення, яке має свою структуру, зміст і форми.
30.види науково дослідної роботи студента
Залучення студентів факультетів до наукової творчості, органі- зація студентської науково-дослідної роботи — важлива складова підготовки висококваліфікованих фахівців. Тому кожен студент з перших днів свого навчання в університеті повинен активно розви- вати свої творчі здібності, здобувати необхідні навички проведення самостійного наукового процесу, оволодівати сучасними методами науково-дослідної роботи.
Багаторічний досвід діяльності вітчизняних ВНЗ дає підста ви виокремити такі види науково-дослідної роботи студентів:
—аналіз наукової літератури;
—систематизація матеріалів опрацювання літературних джерел;
—добір наукової літератури, складання бібліографій з ви значених тем;
—підготовка наукових повідомлень і рефератів;
—наукові доповіді, тези;
—наукові статті;
—методичні розробки з актуальних питань професійної діяль ності;
—наукові звіти про виконання елементів досліджень під час практики;
—конструкторські розробки приладів, пристроїв та ін.;
—дослідні комп´ютерні програми;
—курсові;
—кваліфікаційні;
—дипломні;
—магістерські роботи та ін.
До кожного із зазначених видів наукових досліджень став ляться певні вимоги. Зупинимося, передусім, на загальних ви могах до педагогічних досліджень.
31. Класифікація джерел наукових матеріалів.
Класифікацію друкованих джерел інформації, які використовуються у наукових дослідженнях, подано у таблиці.
Таблиця „Класифікація друкованих джерел інформації”
№
пор. Вид видання Характеристика за призначенням
1. Офіційні Публікації законодавства, нормативно-правових актів державних і господарських органів управління
2. Наукові Результати наукових, експериментальних
та інших досліджень у різних сферах знань
3. Науково-популярні Відомості з різних галузей науки і техніки, призначені для ознайомлення непро¬фесійного загалу читачів
4. Підручники Знання наукового і прикладного характеру, зведені у систему, призначені для педагогічних цілей
5. Виробничі Знання з технології, техніки, організації виробництва, менеджменту, маркетингу бухгалтерського обліку і аудиту та інші призначені для використання у практичній діяльності фахівцями певного профілю
6. Довідкові Містять коротку наукову і прикладну інформацію для ознайомлення фахівців з певної галузі знань, а також для наукових досліджень і професійної діяльності
7. Нормативно-виробничі Правила, норми і нормативи, технологічні вимоги, стандарти, призначені для використання у виробництві, менеджменті, маркетинг та іншій практичній діяльності
8. Рекламні Відомості про вироби, послуги, які рекомендуються з метою залучення покупця
9. Патентно-ліцензійні Право на використання інтелектуальної власності, трудову діяльність у певній сфері виробництва або бізнесу
10. Проспекти Видання рекламного характеру, що стосуються конкретного виду товару машин, устаткування для залучення покупців
11. Каталоги Нормативно-виробничі довідники різних видів знань наукового прикладного характеру
12. Інформаційні Систематичні відомості про видані праці з питань науки і практичної діяльності у різних галузях національної економіки
32. Зв'язок дослідницької та інформаційної наукової діяльності.
Забезпечення конкурентоспроможності України на етапі становлення інформаційного суспільства потребує формування інноваційно-орієнтованої науки, яка стає визначальною складовою сталого розвитку, вирішальним фактором економічної безпеки і соціального прогресу суспільства. Інноваційний шлях розвитку – це перехід до інтелектуальної праці, що створює нове, до цього не існуюче, він відкривається на стику науки та економіки. При цьому, інтелектуальна власність стає новим видом національного і світового багатства. У зв’язку з цим, розвиток науки і техніки визначає вектор прогресу суспільства, підвищення його добробуту, духовного та інтелектуального зростання. Цим зумовлена необхідність пріоритетної державної підтримки розвитку науки, як джерела економічного зростання і невід'ємної складової національної культури та освіти, створення умов для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері наукової і науково-технічної діяльності, цілеспрямованої політики у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб. Проте, у більшості вищих навчальних закладах України, на відміну від зарубіжних моделей, дослідницька діяльність не зв’язана з освітянською. Але суміщення досліджень та освіти може забезпечити постійний приплив молодих кадрів у інноваційну діяльність, полегшить формування творчих груп, які бажатимуть довести свою розробку до дослідного зразка, а далі до комерціалізованого продукту. Науково-інформаційна діяльність - сукупність дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітично-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні.
33. Молодий науковець: риси та якості для результативної роботи.
науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи
та відповідно до трудового договору (контракту) професійно
займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або
науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію
незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання,
підтверджену результатами атестації;
34. Спеціальні методи наукових досліджень.
Всі спеціальні методи досліджень, що використовують в конкретних економіках (економіці торгівлі, економіці промисловості, економіці галузей та ін.) поділяють на окремі групи. Цей поділ здійснений у відповідності з
етапами проведення економічного дослідження.
Виділяють наступні групи спеціальних методів: методи збору інформації; методи обробки інформації; методи проведення аналітичної роботи; методи планових розрахунків і обгрунтувань; методи прогнозування.
До методів збору інформації відносять безпосереднє спостереження, опитування, фотографування, хронометраж.
Безпосереднє спостереження - це метод збору необхідної інформації шляхом обстеження досліджуваних явищ чи процесів. Найбільш поширеними його видами в економічних дослідженнях є статистичне та бухгалтерське спостереження. Через статистичне спостереження відбувається збір первинної інформації про господарські процеси, через бухгалтерське - реєстрація її в документах.
Вивчення окремих сторін об´єктів і процесів, що не відображені у звітності, здійснюється шляхом натурних обстежень.
Опитування як метод збору інформації передбачає її збирання шляхом реєстрації показників від осіб, що опитуються. Інформацію, яку отримують в процесі опитування, поділяють на соціально-економічну, товарознавчу, соціально-психологічну. В залежності від характеру інформації опитування бувають анкетні та опитування-інтерв´ю. За формою проведення розрізняють очні та заочні опитування. За частотою проведення - одноразові, періодичні та панельні (багаторазові опитування однієї і тієї ж групи).
Методи фотографування застосовують в дослідженнях економічних процесів, що відбуваються у виробничій сфері. їх поділяють на такі різновиди: фотографія робочого дня, фотографія часу використання обладнання, фотографія виробничого процесу, маршрутна фотографія, самофотографія. Окремо виділяють такий метод як хронометраж. Дані методи використовують для збору інформації про рівень ефективності використання робочого часу на підприємстві. Така інформація дає можливість досліджувати можливості впливу зміни норм часу, рівня продуктивності праці, в цілому ефективність використання трудових та матеріальних ресурсів.
До методів обробки інформації відносять групування, розрахунок відносних і середніх величин, показники варіації, розробку таблиць, графічний метод, побудову динамічних рядів і розрахунок індексів.
Групування - це метод розчленування зібраної інформації на однорідні групи за суттєвими ознаками. Воно може бути типологічним, структурним, аналітичним, ранжуванням.
35 Мережа організації науково-дослідницької галузі в Україні.
36 Спеціальні види технічних видань.
37 Управління науковими дослідженнями.
Державна система організації і управління науковими дослідженнями в Україні дає можливість концентрувати та орієнтувати науку на виконання найбільш важливих завдань. Управління науковою діяльністю будується за територіально-галузевим принципом. Сьогодні науково-дослідну роботу ведуть:
- науково-дослідні та проектні установи й центри Академії наук України (НАН);
- науково-виробничі, науково-дослідні, проектні установи, системи галузевих академії;
- науково-дослідні, проектні установи і центри міністерств і відомств;
- науково-дослідні установи і кафедри вищих навчальних закладів;
- науково-виробничі, проектні установи і центри при промислових підприємствах, об´єднаннях;
38, Основні вимоги до написання студентських наукових робіт.
1. Наукова робота обов’язково повинна мати вступ, зміст, висновки та список використаних джерел.
2. Прізвище, ініціали автора (авторів) та наукового керівника, назва вищого навчального закладу в конкурсних роботах не вказуються.
3. На титульному аркуші зазначається: наукова робота на тему: “ ... ” (вказується тема роботи).
4. У відомостях про автора та наукового керівника (додаток 3) заповнюється тільки перша частина бланку, що закінчується підписами автора та наукового керівника.
5. У рецензії на наукову роботу заповнюється тільки перша частина бланку, що закінчується науковим ступенем та вченим званням рецензента.
6. Текст друкується шрифтом Times New Roman; міжрядковийінтервал – 1,5; кегль – 14; з одного боку аркуша паперу формату А 4 (210 х 297 мм); ліве поле – 30 мм, праве поле – 10 мм, верхнє і нижнє поля – 20 мм.
7. До наукової роботи, у разі наявності, додаються акти про впровадження її результатів, копії патентів, статей автора тощо.
В анотації наукової роботи зазначаються:
- актуальність, мета, завдання наукової роботи, використана методика дослідження;
- загальна характеристика наукової роботи (структура, обсяг/до 30 сторінок/, кількість схем, таблиць, використаних наукових джерел тощо).
У кінці анотації подається набір ключових слів (сталих термінологічних словосполучень), що вживаються у науковій роботі та визначають її тематику. Загальна кількість ключових слів повинна становити не менше трьох але не більше десяти. Ключові слова подаються у називному відмінку, друкуються у рядок, через кому.
Текст анотації має бути лаконічним та відображати основний зміст роботи.
39, Сигнальна інформація: структура та особливості.
40, Дипломна робота – як завершальний етап науково-дослідної роботи студента.
Дипломна робота — кваліфікаційна робота, призначена для об'єктивного контролю ступеня сформованості умінь та знань розв'язувати типові завдання діяльності, які, в основному, віднесені в освітньо-кваліфікаційних характеристиках до організаційної, управлінської і виконавської (технологічної, операторської) робочих функцій.
Дипломні (кваліфікаційні) проекти (роботи) виконуються на завершальному етапі навчання студентів і передбачають:
* систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосування їх при розв'язанні конкретних наукових, технічних, економічних виробничих й інших завдань;
* розвиток навичок самостійної роботи й оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов'язаних з темою проекту (роботи). Написання дипломної роботи є результатом вивчення студентами загальнотеоретичних і спеціальних дисциплін, практики організації роботи з конкретної спеціальності.
Дипломна робота як узагальнений виклад результатів і наукових положень, висунутих автором для публічного захисту, повинна мати внутрішню єдність і свідчити про особистий внесок автора в науку і (або) практику.
Майбутній випускник зобов'язаний в межах дипломної роботи подати з обраної проблематики власну оцінку суми знань, розроблених світовою наукою, зробити загальні й конкретні висновки, запропонувати свої рекомендації щодо зміни, поліпшення, реорганізації сучасного стану ситуації. Після отримання відгуку від наукового керівника про дипломну роботу, двох рецензій на закінчену дипломну роботу від двох спеціалістів відповідної кваліфікації і затвердження її завідувачем кафедри випускник має переконливо захистити на відкритому засіданні державної екзаменаційної комісії за участю не менше половини її складу при обов'язковій присутності голови комісії основні положення магістерської дипломної роботи.
41, Логічні закони і правила наукових досліджень.
Текст наукової праці відрізняється від будь-якого іншого передусім своєю логічністю. Більшість помилок, яких припускаються автори дисертаційних робіт, описуючи хід дослідження, зводяться до порушення вимог того чи іншого логічного закону: закону тотожності, закону протиріччя, закону виключення третього і закону достатньої підстави. Тому є сенс розглянути ці закони ґрунтовніше.
Оскільки в науковому тексті використовуються поняття і судження, очевидно, що саме ці смислові одиниці мають відповідати вимогам визначеності. Вимогу доказовості наукових висновків, обґрунтованості суджень виражає закон достатньої підстави, який формулюється таким чином: будь-яка слушна думка дає достатньо підстав.
Достатньою підставою для будь-якої думки може бути інша думка, з якої безумовно випливає істинність даної думки. Під одне і те ж твердження можна підвести безліч підвалин. Однак лише деякі з них можна розглядати як достатні, якщо дане твердження істинне. І кожне з них не буде достатнім, якщо воно неправильне.
42, Поняття «курсова робота». Система підготовки та написання.
Курсова робота (Курсовий проект) — вид самостійної навчально-наукової роботи з елементами дослідження, що виконується студентами вищих або середніх-спеціальних учбових закладів протягом семестру з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання. Приступаючи до курсової роботи, студент повинен:
* вибрати тему, ознайомитися з нею;
* знайти та відібрати літературу;
* з’ясувати об'єкт, предмет; визначити мету та завдання дослідження;
* скласти робочу картотеку літератури з теми роботи;
* скласти попередній план роботи та узгодити його з керівником;
* вивчити та законспектувати літературу;
* вивчити досвід роботи, провести експеримент чи анкетування;
* написати текст роботи відповідно до її структури.
Для написання роботи з психології, педагогіки та деяких інших дисциплін проводять ще й анкетування, опитування й обробку отриманих даних. Курсова робота має таку структуру:
1. вступ;
2. розділи теоретичної частини;
3. розділи практичної частини;
4. висновки;
5. додатки;
6. список використаної літератури.
43, Структура наукових документів.
Документи розрізняють за структурними ознаками, вони можуть бути стандартні і нестандартні, що залежить від багатьох суб'єктивних і об'єктивних факторів. Стандартні документи- це документи, що мають однакову форму та заповнюються в певній послідовності й за суворо визначеними правилами. Нестандартні документи- створюються в кожному конкретному випадку для розв'язання окремих ситуацій, їх друкують або пишуть від руки.
44, Методи групування наукових досліджень.
45, Чинники, що формують підґрунтя молодого науковця.
Підсумовуючи вищесказане треба наголосити, що науковий імідж молодого вченого, з одного боку динамічна структура, а з іншого – статична. З підвищенням вимог в науці – підвищується вимоги до науково-дослідної роботи; з підвищенням вимог в навчальній діяльності – підвищується вимоги відповідно до тієї стратегії, яка була обрана. Тому молодий вчений повинен не тільки слідкувати за своїм науковим іміджем, а й, безпосередньо впливати на його формування з позитивним вектором розвитку у майбутньому.
46.. Структура науково-дослідних кадрів в Україні.
На прикладі Львівської політехніки. Для підготовки фахівців вищої наукової кваліфікації в університеті відкрита постійнодіюча докторантура з 26 спеціальностей, аспірантура з 89 спеціальностей. Профіль підготовки докторантів та аспірантів відповідає пріоритетним напрямам наукової діяльності університету та фактично охоплює всі напрямки, за якими в університеті здійснюється підготовка фахівців за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.
На даний час в докторантурі університету проходять підготовку понад 40 докторантів, в аспірантурі навчаються 505 аспірантів, з них 2/3 — з відривом від виробництва. Для виконання дисертаційних досліджень та складання кандидатських іспитів до кафедр університету прикріплено близько 300 здобувачів. Одночасно з підготовкою спеціалістів за рахунок держбюджетних коштів, в університеті ведеться підготовка спеціалістів на контрактній основі. На даний час за кошти юридичних та фізичних осіб навчається близько 50 аспірантів та здобувачів наукового ступеня, в тому числі іноземних громадян.
Для ефективної підготовки фахівців вищої кваліфікації в університеті створено 17 спеціалізованих вчених рад для захисту докторських та кандидатських дисертацій із 49 спеціальностей, з них 15 докторських з 46 спеціальностей. Щорічно на засіданнях спеціалізованих вчених радах захищається понад 100 дисертацій працівниками нашого університету та інших організацій. На засіданнях спеціалізованих вчених рад відбуваються захисти дисертацій на здобуття наукових ступенів докторів та кандидатів наук з технічних, хімічних, економічних наук, геодезії, будівництва та архітектури.
47. Значення науково-дослідної роботи студентів.
Важливу роль у формуванні творчого потенціалу майбутніх педагогів відіграє участь студентів в організованій і систематичній науково-дослідній роботі.
Завдання науково-дослідної роботи студентів у ВНЗ полягає в розвитку в них умінь пошукової, дослідницької діяльності, творчого розв'язання навчально-виховних завдань під час роботи у школі, а також у формуванні вмінь застосування методів наукових досліджень на практиці. Завдяки участі у науковій роботі студент оволодіває навичками роботи з різноманітними інформаційними джерелами, здобуває вміння організовувати наукові гуртки школярів та керувати їх діяльністю
48. Схема побудови дослідницької роботи.
49. . Вибір проблеми наукового дослідження та вимоги до теми.
Вибір теми наукового дослідження є одним з відповідальних етапів. Тема, яку обирає для дослідження студент, повинна бути пов'язана з основними напрямками розвитку галузі (туристсько-готельної індустрії, міжнародного туризму) та науковими дослідженнями, які проводяться у
вузі.
У кожній темі виділяються наукові питання, які вирішуються одним або кількома дослідниками. Вибір тієї чи іншої теми для індивідуального чи колективного дослідження здійснюється студентами самостійно за затвердженою тематикою кафедри на підставі таких
критеріїв: актуальність теми, новизна теми, перспективність, відповідність профілю навчання студентів, здійснення розробки студентами теми в умовах університету, ступінь відповідності теми, вибраної студентами, тематичній спрямованості наукової роботи кафедр.
Під актуальністю теми розуміють її народногосподарську цінність, тобто необхідність і невідкладність її вирішення для потреб розвитку народного господарства. Важливою вимогою до вибору теми дослідження є її
перспективність або стабільність:
50. Методи вибіркового спостереження.
Вибіркове спостереження – це вид не суцільного спостереження, при якому обстежуються не всі
елементи сукупності, а лише певним чином дібрана їх частина. Сукупність, з якої вибирають елементи для
обстеження, називається генеральною сукупністю, а сукупність, яку безпосередньо обстежують, –
вибірковою сукупністю. Кінцева мета вибіркового спостереження – поширення його статистичних характеристик на генеральну сукупність. Іншими словами вибіркова сукупність представляє – репрезентує
генеральну сукупність.
Різновиди вибірок:
Простий випадковий добір – проводиться жеребкуванням чи за допомогою таблиць випадкових чисел.
Механічний добір використовують, якщо чисельність елементів сукупності впорядкована.
Розшарований добір – це спосіб формування вибірки з урахуванням структури генеральної сукупності.
Серійна вибірка ґрунтується на розподілі генеральної сукупності на частини – серії.
Поєднання різних видів вибірки можливе у рамках багатоступеневої вибірки.
51. . Функціональні особливості науки та наукових досліджень.
До загальнонаукової методології слід віднести системний підхід, застосування якого потребує кожний об’єкт нау кового дослідження. Сутність його полягає у комплексному досліджені великих і складних об’єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усік елементів і частин.
3гідно з системним підходом, система - це цілісність, яка становить єдність закономірно розташованих і вза ємопов'язаних частин (рис. 3.1). Основними ознаками си стеми е:
1) наявність найпростіших одиниць - елементів, які її складають;
2) наявність підсистем - результатів взаємодії еле ментів;
3) наявність компонентів - результатів взаємодії підси стем, які можна розглядати у відносній ізольованості, поза зв'язками з іншими процесами та явищами;
4) наявність внутрішньої структури зв'язків між цими компонентами, а також їхніми підсистемами;
5) наявність певного рівня цілісності, ознакою якої е те, що система завдяки взаємодії компонентів одержує інтеграль ний результат;
6) наявність у структурі системоутворюючих зв'язків, які об’єднують компоненти і підсистеми як частини в єдину си стему;
7) зв'язок з іншими системами зовнішнього середовища.
Кожну конкретну науку, діяльність, об’єкт можна розгля дати як певну систему, що має множину взаємопов'язаних елементів, компонентів, підсистем, визначені функції, цілі, склад, структуру. До загальних характеристик системи відно сять цілісність, структурність, функціональність, взаємо зв'язок із зовнішнім середовищем, ієрархічність, ціле спрямованість, самоорганізацію
52. Поняття Універсальної десятинної класифікації
Універса́льна десятко́ва класифіка́ція (УДК) — бібліотечна класифікація документів, широко використовується у всьому світі для систематизації творів науки, літератури і мистецтва, періодичного друку, різних видів документів і організації картотек.
0 Загальний відділ
1 Філософія. Психологія
2 Релігія. Теологія
3 Суспільні науки
4 (вільний)
5 Математика. Природничі науки
6 Прикладні науки. Медицина. Техніка. Сільське господарство
7 Мистецтво. Архітектура. Ігри. Спорт
8 Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство
9 Географія. Біографії. Історія
Универсальная десятичная классификация (УДК) была создана бельгийскими библиографами Полем Отле (Otlet) и Анри Лафонтеном (Lafontaine), основавшими в 1895 году в Брюсселе Международный библиографический институт, и впервые опубликована в 1897 г.[1] За основу была взята подвергшаяся определённой переработке Десятичная классификация Дьюи, разработанная[2] американским библиографом Мелвилом Дьюи (Dewey) для Библиотеки Конгресса США в 1876 году (использовавшийся Дьюи принцип десятичной классификации идей и понятий содержался ещё в проекте априорного языка, представленном в 1794 г. французским адвокатом и филологом Ж. Делормелем на рассмотрение Национального конвента Франции[3]). М. Дьюи бескорыстно предоставил П. Отле и А. Лафонтену права по использованию и модификации своей системы для создания всеобъемлющего каталога опубликованных знаний. В течение долгих лет эта работа велась в рамках Международной федерации по информации и документации. Первое издание полных таблиц УДК было опубликовано на французском языке в 1905 г. Структура УДК с течением времени отклонилась от исходной схемы М. Дьюи, но в ряде разделов индексы классов этих систем почти совпадают.
В настоящее время УДК является интеллектуальной собственностью[какой?] специально организованного международного Консорциума УДК, объединяющего основных издателей таблиц УДК на разных языках. Исключительным (эксклюзивным, монопольным) правом распоряжения таблицами УДК на русском языке обладает Всероссийский институт научной и технической информации (ВИНИТИ, viniti.ru). Этот институт ведёт издание и платное распространение классификационных таблиц в книжном и электронном виде. ВИНИТИ также организовал сайт udcc.ru, на котором ведётся диалоговая консультационная работа по применению УДК.
53. Принципи збору інформації.
Методи, які застосовуються для збору інформації, мають насамперед забезпечувати її якість. Під якісною інформацією звичайно розуміються відомості, що відповідають критеріям надійності, своєчасності, повноти і регулярності, а також підготовленості до застосування.
Надійність інформації на практиці досягається за рахунок методологічно правильної техніки її одержання, а також шляхом повторного огляду отриманих даних. Прийоми повторного огляду інформації, як правило, дорогі, оскільки пов'язані з повторним одержанням даних, тому МІС для забезпечення ефективного використання своїх ресурсів повинна прагнути вдосконалювати роботу з джерелами як основний шлях підвищення надійності одержуваної інформації.
Своєчасність інформації залежить від природи прийнятих на її основі рішень. У ряді випадків немає необхідності одержувати інформацію миттєво, якщо ухвалення рішення потребує часу. Проте саме банківська сфера відрізняється підвищеною оперативністю у прийнятті рішень для вчинення ряду операцій і тому потребує винятково своєчасної інформації, яка часто надходить та опрацьовується у режимі реального часу.
Повнота і регулярність інформації передбачає систематичне надходження і добре організоване збереження даних, які надходять. Регулярна і належним чином підтримувана в архівах інформація потрібна для реєстрації змін у показниках та аналізу тенденцій цих змін.
Підготовленість інформації до застосування дозволяє ефективніше використовувати її для прийняття управлінських рішень і знижувати стресогенність керівної роботи. МІС повинна бути спроможною подавати будь-які відомості у доступній формі, забезпечуючи їх ілюстраціями і графіками для підвищення швидкості сприйняття.
54.Секторний розподіл наукових організацій в Україні
Управління науковою діяльністю будується за територіально-галузевим принципом. Сьогодні науково-дослідну роботу ведуть:
- науково-дослідні та проектні установи й центри Академії наук України (НАН);
- науково-виробничі, науково-дослідні, проектні установи, системи галузевих академії;
- науково-дослідні, проектні установи і центри міністерств і відомств;
- науково-дослідні установи і кафедри вищих навчальних закладів;
- науково-виробничі, проектні установи і центри при промислових підприємствах, об´єднаннях;
- ієрархічну вершину цієї сукупності установ, центрів, підприємств завершує Державний комітет України з питань науки і технологій, який забезпечує єдину державну політику в галузі науки та її використання в практиці.