Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 7: Нотаріальні дії, стажування
1. Стажист нотаріуса
Основним завданням стажування осіб, які мають намір зайнятися нотаріальною практикою, є вивчення специфіки роботи і набуття практичних навичок, поглиблення професійної специфікації, освоєння передового досвіду організації праці.
На кваліфікаційні комісії при управліннях юстиції покладено обов'язок щодо проведення конкурсного відбору осіб із метою зарахування їх до резерву на заміщення посади стажиста нотаріуса.
До стажування допускаються особи, які мають вищу юридичну освіту: за спеціальністю "Правознавство".
До стажування не допускаються особи, які знаходяться в штаті інших державних, приватних, є підприємцями, а також виконують іншу оплачувану роботу, крім викладацької й наукової. Не допускаються особи, які мають судимість. Мінімальний строк стажування — шість місяців.
Умови роботи визначаються трудовим контрактом між стажистом і державною нотаріальною конторою чи приватним нотаріусом.
Керівництво і контроль за проведенням стажування здійснюють Головне управління юстиції у певній області.
Безпосередній керівник стажування повинен мати принаймні п'ятирічний практичний досвід на посаді нотаріуса.
Після закінчення стажування керівник складає висновок про результати проходження стажування, вказуючи ступінь підготовки стажиста, одержані ним у процесі стажування практичні навички і знання.
Під час стажування стажист зобов'язаний вивчити законодавство щодо вчинення нотаріальних дій, законодавчі акти з різних галузей права та ознайомитися з організацією діяльності нотаріату, з кодифікуванням нормативних матеріалів.
Для набуття практичного досвіду стажист бере участь у прийманні громадян і представників юридичних осіб, у перевірці документів, наданих для вчинення нотаріальних дій; складає проекти договорів, заповітів, доручень, шлюбних контрактів, свідоцтв.
В обов'язки стажиста входить сумлінне виконання обов'язків, покладених на нього трудовим контрактом. Він повинен додержуватися трудової дисципліни, правил внутрішнього трудового розпорядку.
2. Встановлення особи громадянина, що звертається за вчиненням нотаріальної дії
Встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, є обов'язковим правилом нотаріальної практики. Нотаріус повинен пересвідчитися, що саме ця особа є заінтересованою особою і саме відносно неї вчиняється нотаріальна дія.
Встановлюється особа громадянина за документами, що виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 Закону України "Про нотаріат").
По-перше, паспорт. Мається на увазі, що це може бути паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний або службовий паспорт, національний паспорт іноземця чи документ.
По-друге, посвідчення особи. До них відносять посвідчення особи моряка, посвідчення водія, посвідчення інваліда, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, довідка про звільнення з місць позбавлення волі.
Встановлення осіб, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за свідоцтвом про народження.Якщо нотаріальна дія вчиняється представником за дорученням фізичної чи юридичної особи, то нотаріусом перевіряється і особа представника.
Документи, що посвідчують особу громадян, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, їхніх представників, повертаються особам, що їх подали, без залишення копій, але в реєстрі обов'язково треба записати найменування документа, його номер, дату видачі й найменування установи, яка видала документ. Тільки у випадках засвідчення вірності копій документа чи виписок із документа не вимагається вказувати в реєстрі всі дані документа, пред'явленого для встановлення особи громадянина. Досить у реєстрі зробити позначку "Особу встановлено".
3. Направлення документів на експертизу
Нотаріуси, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення закону громадянами або окремими посадовими особами, повідомляють про це для вжиття необхідних заходів відповідні підприємства, установи, організації або прокуратуру.
Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус вправі затримати цей документ і направити його на експертизу.
Про направлення документа на експертизу нотаріус виносить постанову, в якій зазначається:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та адреса нотаріальної контори;
найменування документа, дата його видачі, ким та на чиє ім'я він виданий;
ким (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання) подано документ для вчинення нотаріальної дії;
обставини, які викликали необхідність направлення документа на експертизу;
куди (який експертній установі) направляється документ для проведення експертизи;
питання, поставлені на вирішення експертизи.
4. Посвідчення договорів застави нерухомого майна
Застава — це спосіб забезпечення зобов'язань. Вона виникає внаслідок укладення договору чи на підставі закону.
Договір про заставу укладається між кредитором (заставодержателем) та боржником чи його майновим поручителем (заставодавцем). На підставі цього договору, за умови невиконання боржником своїх зобов'язань, заставодержатель для задоволення своїх вимог може звернути стягнення на заставлене майно чи майнові права.
Нотаріальне посвідчення договору застави є обов'язковим тоді, коли предмет застави — нерухоме майно, транспортні засоби. Стаття 32 Закону вирізняє як специфічну групу договорів іпотеку і також установлює для них нотаріальну форму.
Договір застави нерухомого майна посвідчується за місцезнаходженням майна. Місцем посвідчення договору застави транспортних засобів є місце реєстрації цих засобів та об'єктів.
До тексту договору застави пред'являються певні вимоги. Зокрема, він обов'язково має містити такі відомості:
• найменування сторін, прізвища, імена, по батькові;
• місцезнаходження (місце проживання) сторін;
• суть забезпеченої заставою вимоги;
• розмір забезпеченої заставою вимоги;
• строк виконання зобов'язання;
• опис предмета застави;
Сторонами договору застави є заставодавець і заставодержатель. Ними можуть бути фізичні особи, юридичні особи та держава.
Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа — майновий поручитель. Останнім є особа, яка надає майно чи майнові права для того, щоб кредитор, у разі невиконання боржником своїх вимог, міг звернути на них стягнення для задоволення своїх вимог із його вартості. Майновий поручитель — не боржник, у нього немає обов'язку погасити заборгованість Він і майновим поручителем, і заставодавцем стає одночасно від моменту посвідчення договору застави. майновий поручитель передає майно чи майнові права в заставу, тобто предметом застави забезпечує виконання зобов'язання.
Заставодавцем під час застави майна може бути його власник, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
Державне підприємство, за яким майно закріплено за правом повного господарського відання, самостійно здійснює заставу цього майна.
Предметом застави можуть бути як майно, так і майнові права. Не можуть бути предметом застави такі об'єкти:
• національні культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності та занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;
• вимоги, що мають особистий характер;
• інші вимоги, застава яких забороняється законом;
• об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами;
• майнові комплекси державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Земельна ділянка може бути предметом застави тільки за зобов'язаннями за участю кредитної установи.
Якщо предметом договору застави є нерухоме майно, транспортні засоби, інше майно, що підлягає спеціальній реєстрації, нотаріусові мають бути подані документи, які встановлюють право власності на це майно.Крім того, нотаріус повинен також перевірити відсутність заборони відчуження чи арешту цього майна.
Право застави виникає від моменту укладення договору, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, — моменту нотаріального посвідчення такого договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави.
Звернення стягнення на предмет застави можливе тоді, коли в момент настання терміну виконання зобов'язання воно не буде виконане. У договорі можуть бути врегульовані питання щодо можливості та умов, за яких заставодержатель може звернути стягнення на майно до настання строку виконання зобов'язань.
5. Застосування іноземного права при здійсненні нотаріальних дій
Згідно Закону України “Про наторіат” нотаріуси відповідно до законодавства України, міжнародних договорів застосовують норми іноземного права.
Нотаріуси приймають документи, складені відповідно до вимог іноземного права, а також вчиняють посвідчувальні написи за формою, передбаченою іноземним законодавством, якщо це не суперечить законодавству України.
Дії, пов'язані з охороною майна, що залишилося після смерті іноземного громадянина на території України, або майна, яке належить одержати іноземному громадянину після смерті громадянина України, а також з видачею свідоцтва про право на спадщину щодо такого майна, здійснюються відповідно до законодавства України.
Документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України.
Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Нотаріуси забезпечують докази, необхідні для ведення справ в органах іноземних держав.
Якщо міжнародним договором встановлено інші правила про нотаріальні дії, ніж ті, що їх містить законодавство України, то при вчиненні нотаріальних дій застосовуються правила міжнародного договору.
Якщо міжнародний договір відносить до компетенції нотаріусів вчинення нотаріальної дії, не передбаченої законодавством України, нотаріуси вчиняють цю нотаріальну дію в порядку, встановлюваному Міністерством юстиції України.