Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Психолінгвістика. Теорія.
1. Психолінгвістика як наука.
психолінгвістики не слід розглядати як частково лінгвістику і почасти - психологію. Це комплексна наука, яка відноситься до дисциплін лінгвістичним, оскільки вивчає мову, і до дисциплін психологічним, оскільки вивчає його в певному аспекті - як психічний феномен. А раз мова - це знакова система, що обслуговує соціум, то психолінгвістика входить і в коло дисциплін, вивчають соціальні комунікації, в тому числі оформлення і передачу знань.
1). Об'єкт психолінгвістики
Об'єкт психолінгвістики в різних її школах і напрямках визначається по-різному. Але практично у всіх визначеннях представлені такі характеристики, як процесуальність, суб'єкт, об'єкт і адресат мовлення, мета, мотив або потребу, зміст мовного спілкування, мовні засоби.
Зупинимося на визначенні об'єкта психолінгвістики, наведеному А.А. Леонтьєвим:
В« Об'єктом психолінгвістики ... завжди є сукупність мовних подій або мовних ситуацій В»[Леонтьев, 1999, 16].
Цей об'єкт психолінгвістики збігається з об'єктом лінгвістики та інших споріднених В«речеведческіміВ» наук.
Предмет психолінгвістики.
Розуміння предмета психолінгвістики зазнало еволюцію: від трактування його тільки як відносини мовця і слухача до структури повідомлення, до співвіднесення його з тричленної теорією мовленнєвої діяльності (мовна здатність - мовна діяльність - мову).
З плином часу в науці змінювалися як розуміння мовної діяльності, так і трактування самої мови, що породило масу різноманітних визначень предмета психолінгвістики.
В«ПримиритиВ» різні точки зору здатне, на наш погляд, найбільш сучасне визначення, дане А.А. Леонтьєвим:
В« Предметом психолінгвістики є співвідношення особистості зі структурою та функціями мовленнєвої діяльності, з одного боку, і мовою як головною В«утворюючоїВ» образу світу людини, з іншого.
3.Соціально-психологічні передумови виникнення психолінгвістики.
Вона виникла у зв’язку з необхідністю дати теоретичне осмислення ряду практичних завдань, для вирішення яких чисто лінгвістичний підхід, пов’язаний з аналізом тексту, а не людину, що говорить, виявився недостатнім (навчання рідному, а особливо – іноземній мові; мовне виховання дошкільників і питання логопедії; клініка центрально – мозкових мовних порушень; проблеми мовної дії, особливо в пропаганді і діяльності засобів масової інформації; авіаційна і космічна психологія; судова психологія і криміналістика, наприклад, розпізнавання людей по особливостях їх мови; проблеми машинного перекладу, мовного введення інформації в комп’ютер; інформатика).
5. Психосемантика як галузь психолінгвістики.
Психосемантика - це галузь психології, яка вивчає генезу, будову і функціонування індивідуальних систем значень, за допомогою котрих інтерпретують і розуміють процеси сприйняття, факти, слова, міміку, пантоміміку, вчинки, події, ситуації та інших людей, а також відбуваються процеси пам´яті, мислення, розуміння, прийняття рішень тощо.
Завдання психосемантики полягає: 1) у дослідженні різних форм існування значень в індивідуальній свідомості людини (образи, символи, символічні дії, а також знакові та вербальні форми); 2) в аналізі впливу мотиваційних (мотивації) чинників та емоційних станів людини на формування в неї системи значень, семантичної організації знань; 3) у розкритті психічних механізмів інтерпретації й розуміння процесів сприйняття, фактів, слів, міміки, пантоміміки, вчинків, подій, ситуацій та інших людей залежно від сформованих індивідуальних значень; 4) у розвитку процесів пам´яті, мислення, розуміння, прийняття рішень під впливом індивідуальних значень; 5) у виявленні механізмів значення і категоризації; 6) у виявленні структури множини значень і способів їх організації
6. Етнопсихолінгвістика як галузь психолінгвістики.
Етнопсихолінгвістика спрямовує свою увагу на численні зіставлення моделей поведінки багатьох народів, аби поглибити уявлення про особливості культури спілкування в її мовленнєвих і немовленнєвих проявах різних етнічних спільнот.
Проблеми етнопсихолінгвістики були порушені ще Гумбольдтом та розвинені
в теорії мовної відносності Сепір – Уорфа, згідно з якою мислення людини
здійснюється через закони рідної мови, точніше – регулюється цими
законами. Американський фахівець з етнолінгвістики Едуард Сепір (1884 –
1939) на підставі досліджень мав індіанців дійшов висновку, що культура
народу залежить від його мови, ставлення до світу зумовлюється певними
граматичними формами. Згідно з концепцією Сепіра, мови є соціальними
моделями, на яких ґрунтується акт пізнання.
Головними етнопсихолінгвістичними методами є: виявлення засобів збереження та трансляції ментальності носіїв мови; реконструювання лінгвістичного та етнографічного стану попередніх епох на основі мовних даних (включаючи лексико-етимологічний аналіз), метод етнопсихолінгвістичного і асоціативного експерименту, метод встановлення лакун в дослідженні етнопсихолінгвістичної специфіки культур. Крім того, у дослідженнях застосовують метод інтроспекції (спостереження перекладачем результатів власного перекладу).
7. категорія значення та його види
Значення слова – спосіб психічного відображення,узагальнення і перетворення дійсності,який характеризує особливості індивідуальної свідомості. (Петренко,1985). Найвищою формою значення, на думку вченого, є поняття, які утворюються на основі істотних властивостей і характеристик предмета. При цьому Л. Виготський розмежовує поняття на два види: життєві та наукові поняття. Життєві поняття – це поняття „суть уявлення від конкретного до абстрактного” [2, с. 175]. Слабкість життєвих понять полягає у нездатності до абстрагування, довільного маніпулювання ними. Утворення наукових понять – це шлях від абстрактного до конкретного. Завдяки науковим поняттям людина усвідомлює властивості предмета, відірвані від реальної ситуації.
Алєксєєва виділяє 2 види значень:логічне та психологічне.
Логічне значення:
1. Остенсивне . передбачає виділення очновних понять, які входять до змістового обсяягу певного слова.
2. Релевантне. Фокусування спрямоване на тип зв’язку, відношень між поняттями, виділеними в остенсивному значенні.
3.Операціональне. Встановлює активність суб’єкта в установленні певного явища.
4. Функціональне. Підкріплює значущість і функції явища самого по собі.
Психологічне значення слова - це “узагальнений відбиток дійсності, вироблений людиною і зафіксований у формі поняття, знання або уміння, як узагальненого образу дії”
8. Гіпотеза лінгвістичної відносності.
Гіпотеза Се́піра-Во́рфа (англ. Sapir-Whorf hypothesis), гіпотеза лінгвістичної відносності — концепція, розроблена в 30-х роках XX століття, за якою структура мови визначає мислення і спосіб пізнання реальності. Названа за іменами американських мовознавців Едварда Сепіра та Бенджаміна Ворфа.
Короткий опис
Гіпотеза припускає, що люди, які говорять різними мовами, по-різному сприймають світ і по-різному мислять. Зокрема, ставлення до таких фундаментальних категорій, як простір і час, залежить в першу чергу від рідної мови індивіда; з мовних характеристик європейських мов (так званого «середньоєвропейського стандарту») виводяться не тільки ключові особливості європейської культури, але і найважливіші досягнення європейської науки (наприклад, картина світу, відображена в класичній ньютонівській механіці). Автором концепції є американський етнолінгвіст-любитель Б. Л. Ворф; ця концепція була співзвучна деяким поглядам найбільшого американського лінгвіста першої половини XX століття Е. Сепіра (надавав Ворфу підтримку) і тому зазвичай називається не «гіпотезою Ворфа», а "гіпотезою Сепіра-Ворфа ". Подібні ідеї раніше висловлював і Вільгельм фон Гумбольдт.
У своєму найрадикальнішому формулюванні гіпотеза Сепіра-Ворфа в наш час[Коли?] не має прихильників серед серйозних професійних лінгвістів. Дані мови Хопі, на які спиралися багато висновків Ворфа, як вказували фахівці з мов північноамериканських індіанців, можуть інтерпретуватися по-різному. Сама можливість впливу мовних категорій на сприйняття світу є предметом активної дискусії в етнолінгвістиці, психолінгвістиці та теоретичній семантиці.
Одним із стимулів створення в 1950-х роках штучної мови логлан була спроба перевірити дану гіпотезу на практиці. У спільноті найбільш динамічно розвивається ідіома цієї мови — ложбана — ідея його використання для перевірки цієї гіпотези регулярно обговорюється.