Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Фінансова стійкість — це надійно гарантована платоспроможність, рівновага між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури і партнерів, довіра кредиторів і інвесторів та рівень залежності від них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування.
Система показників оцінки фінансової стійкості підприємства:
— коефіцієнт автономії - Характеризує ступінь незалежності підприємства від зовнішніх запозичень. Визначається як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу;р380:р640>0,5
— коефіцієнт фінансової залежності - Це показник, обернений до коефіцієнту автономії. Зростання цього показника обумовлює збільшення частки позичених коштів у фінансування підприємства (р.640-р.380):р.640<2,0;
— коефіцієнт маневреності власного капіталу - Показник показує, яке частина власного капі талу використовується для фінансування по точної діяльності. Визначається як відношення власного капіталу до оборотних активів р280:260 >0,4;
— коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів - Характеризує рівень забезпеченості ресурсами для проведення незалежної фінансової політики. Визначається як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів (р.260-р.620): :(р.260) >0,1
— коефіцієнт фінансової стійкості-Показник характеризує фінансову стійкість підприємства. Він показує скільки грн. власного капіталу припадає на 1 грн залученого капіталур.380:(р.480+р.620) >1,0;
— коефіцієнт фінансового ризику - Показник зворотний попередньому. Він показує скільки грн. залученого капіталу припадає на 1 грн власного капіталу (р.480+р.620):р.380<0,5;
— коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами - Показує, яка частина оборотних активів забезпечується за рахунок власних засобів (р.380-р.080): р.260>0,1;
Аналіз витрат на виробництво продукції
Собівартість – це вартісна категорія яка в грошовій формі відображає витрати п-ва на виробництво реалізації продукції.
Зниження собівартості продукції сприяє збільшення прибутку, а отже підвищення ефективності виробництва – це досягається шляхом економії затрати праці сировини матеріалів, енергетичних ресурсів першого використання обладнання і потужності зростання обсягу виробництва та скорочення різних інших затрат.
Калькуляція собівартості – це визнання величини затрат на одиницю продукції робіт чи послуг.
За призначенням розрізняють планову, нормативну і фактичну собівартість.
Основними завданнями аналізу собівартості є:
1,обґрунтованість планових завдань із собівартості продукції
2,Загальна оцінка виконання завдань із зниження собівартості
3,виявлення і дослідження причини відхилення від планового завдання
4.Вивчення і дослідження структури і динаміки витрат за елементами і калькуляцій статтями
5.Оцінка впливу факторів на рівень собівартості продукції
Класифікація витрат за ек. Елементами відображає витрати п-ва, що пов’язані з виробництвом продукції тому їх ще називають кошторисом витрат на виробництво .
Види витрат:
Прямі - це витрати, пов'язані з виготовленням тільки даного виду продукції і які відносять безпосередньо на собівартість даного виду продукції.
Непрямі витрати за наявності декількох видів продукції не можуть бути віднесені безпосередньо ні на один з них і підлягають розподілу непрямим шляхом.
Змінні витрати це витрати, загальна величина яких на даний період часу перебуває в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації.
Під постійними витратами розуміють такі витрати, сума яких в даний період часу не залежить безпосередньо від обсягу і структури виробництва і реалізації.
До основним відносяться витрати, пов'язані безпосередньо з технологічним процесом, а також з утриманням та експлуатацією знарядь праці.
Накладні - витрати на обслуговування і управління виробничим процесом, реалізацію готової продукції.
Факторний аналіз собівартості продукції
Щоб встановити причини зміни рівня собівартості продукції, вивчають фактори, які впливають на нього.
Рівень собівартості продукції рослинництва і тваринництва залежить від двох комплексних факторів – виходу продукції і затрат на її виробництво.
Для нейтралізації впливу площі посіву і поголів’я при розрахунку кількісного впливу основних факторів на рівень собівартості, вихід продукції і затрати беруть у розрахунку на 1 га посіву та 1 голову тварин.
Отже, основними факторами впливу на рівень собівартості 1 ц продукції рослинництва будуть:
- затрати на 1 га посіву, грн. – якісний фактор
- урожайність, ц/га –
а основними факторами впливу на рівень собівартості 1 ц продукції в тваринництві будуть:
- затрати на 1 голову, грн. – якісний фактор
- продуктивність 1 голови, кг або г.
При виявленні впливу головних факторів на собівартість продукції, необхідно врахувати, що характер впливу факторів різносторонній, зокрема, затрати на 1 га, 1 голову впливають прямо пропорційно, а урожайність, продуктивність 1 голови – обернено-пропорційно.
Вплив зміни розміру факторів на зміну собівартості 1ц продукції розраховується методом ланцюгових підстановок
Аналіз собівартості з елементами і статтями витрат розпочинають з оцінки структури на виробництві. Одинакові темпи зростання затрати на виробництва і обсягу виготовленої продукції ек. не виправдань в таких випадках під-во має шукати шляхи і резерви зниження собівартості наприклад підвищення продуктивності праці. Витрати виробництва =матеріали+амортизація +з\п.
- затрати містять =з\п:обсяг виготовленої продукції
-фондомісткість=амортизація:обсяг виготовленої продукції
-матеріаломісткість=матеріали:обсяг готової продукції
На підставі формул можна оцінити якого мірою кожний чинник вплинув на зміну загальних витрат на виробництво на 1 грн.виготовленої продукції. Для виявлення причини зумовили не до виконання плану собівартості аналізують статтями витрат.
Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції
визначається планових чи фактичних витрат планової продукції до її вартості оптових цінах п-ва. Показник витрат на 1 грн. продукції розраховується за формулою
Z-собівартість продукції
P-ціна одиниці продукції
q- обсяг виробництва продукції
Щоб визначити розмір впливу зміни структури асортименту випущеної продукції необхідно від планових витрат на 1 грн. за фактичної структури асортименту відняли витрати за планом.
Для виявлення впливу ціни норм витрат необхідно з витрат на 1 грн. продукції , що їх розраховано за фактичними витратами і плановими цінами відрахували планові витрати на фактичний випуск і асортимент продукції
Зниження затрат на 1 грн. продукції за рах. оптових цін визначається так: із витрат на 1 грн. продукції обрахованих у фактичних цінах на матеріали і планових цінах на продукцію.
На наступному етапі аналізу виявляється вплив кожного фактора на абсолютне відхилення повної фактичної собівартості цієї продукції продукції від планової для цього абсолютні відхилення витрат на 1 грн.продукції кожного фактора множимо на фактичний випуск продукції оптових цінах..
Шляхи і резерви зниження собівартості продукції
При обґрунтуванні шляхів зниження собівартості с.-г. продукції, насамперед, потрібно пам’ятати, що з підвищенням урожайності культур і продуктивності тварин знижується собівартість. Отже, фактори, що зумовлюють таке підвищення, можна розглядати як фактори зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Серед них особливе значення мають:
- впровадження прогресивних систем землеробства, науково обґрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;
- послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі;
- впровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин;
- зміцнення кормової бази тваринництва, дотримання зоотехнічних вимог при складанні раціонів щодо збалансованості протеїном, мінеральними речовинами, іншими поживними компонентами;
- удосконалення галузевої структури підприємств з орієнтацією на вимоги ринку, досягнення при цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запровадження досягнень науки, техніки, передової практики.
Важливим фактором зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації та автоматизації виробництва і раціональної побудови організаційної структури приватних підприємств, впровадження в них досконалого внутрішньогосподарського економічного механізму та ефективних орендних відносин.
Необхідно також забезпечити ефективніше використання машинно-тракторного парку, транспортних засобів, живої тяглової сили. Це дасть змогу скоротити потреби в них до раціонального рівня, зменшити витрати на амортизацію та ремонти, а через це здешевити виробництво продукції.
Значні резерви зниження собівартості криються в суворому дотриманні режиму економії при використанні матеріально-грошових засобів у процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Практика переконує, що в підприємствах, де контролюється економне використання оборотних фондів, де не допускаються втрати врожаю при збиранні і транспортуванні, збереженні насіння, посадкового матеріалу, кормів, значно нижча собівартість одиниці продукції.
Істотного зниження собівартості продукції можна досягти завдяки вдосконаленню системи управління виробництвом і впровадженню наукової організації праці. Ці заходи забезпечують зменшення накладних витрат, а отже, і зниження собівартості продукції. Важливу роль тут відіграють і такі соціально-економічні фактори, як підвищення кваліфікації кадрів, матеріальна заінтересованість працівників у результатах своєї праці, широке використання моральних стимулів.
Розглянуті фактори зниження собівартості продукції окреслюють лише загальні напрями скорочення витрат на її виробництво. В кожному підприємстві необхідно передбачити конкретні заходи щодо здійснення режиму економії і бережливості, підвищення врожайності культур і продуктивності тварин, враховуючи місцеві природо-економічні умови.
Аналіз ефективності використання основних засобів
Завдання аналізу:
1.Виявлення забезпеченості п-в основними фондами
2.Визначеності рівня використання інших фондів і факторів які впливають на нього.
3.зясування ефективності використання основних фондів
4.Розрахунок впливу використання основних фондів на обсяг продукції
5.виявлення резервів збільшення обсягу продукції за рахунок покращення основних фондів
Основні фонди поділяються на :
-виробничі*пасивні,активні
-не виробничі
Для підвищення ефективності виробництва темпи зростання активної частини оф мають випереджати темпи пасивної їх частини.
Показники Забезпеченості п-ва оз:
Фондоозброєність –
(Показує величину основних засобів на одного працівника)
Фондомісткість- (Характеризує забезпеченість підприємства основними засобами)
Техно-озброєність –
Коефіцієнт зносу основних виробничих засобів –
(Показує ступінь зносу основних виробничих засобів)
Коефіцієнт придатності основних виробничих засобів- 1 – Кз (Відображає частину основних засобів, придатну для експлуатації)
Коефіцієнт оновлення основних виробничих засобів
(Показує частку введених нових основних засобів у загальній вартості основних засобів)
Коефіцієнт вибуття основних виробничих засобів
(Характеризує інтенсивність вибуття основних виробничих засобів)
Фондовіддача
(Характеризує ефективність використання основних виробничих засобів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів)
Рентабельність
(Визначає ступінь використання основних виробничих засобів)
Аналіз забезпечення п-ва робочою силою
Працівники п-ва за характером участі у виробничому процесі на працівників основної діяльності, які безпосередньо зайняті у вигляді продукції і не виробничий персонал що зайнятий обслуговуючи в інших сферах
Кпр=
Квиб =
Категорії економічного аналізу
1. Фактори — це рушійні сили розвитку процесів й явищ, що відбуваються на підприємстві.
2. Резерви — це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення викорис-тання ресурсів, внаслідок проведення певних заходів.
3. Модель — це відображення, аналог явища або процесу в основних, суттєвих для цілей дослідження рисах. Модель повинна врахувати всі можливі взаємозв'язки, закономірності і умови розвитку, щоб на її основі можна було виконати дослідження.
4. Активи — ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод.
5. Зобов'язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди.
Аналіз доходів і витрат
Ефективність різних видів діяльності підприємства виражається в отриманих фінансових результатах. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, які були здійснені для отримання цих доходів.
У відповідності з вимогами П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" трактування термінів доходи та витрати має наступні значення:
- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);
- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Доходи та витрати підприємства класифікуються по видах діяльності, які здійснює підприємство. Такий підхід дає можливість врахувати особливості кожного виду діяльності, прослідкувати зміни по видах діяльності і забезпечити формування інформації для подальшого аналізу і ухвалення управлінських рішень. Склад доходів і витрат підприємства відповідає видам діяльності.
Під іншими доходами розуміються наступні джерела збільшення економічних вигод:
- доход, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі;
- дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі);
- доход від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; доход від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства;
- доход від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.
Відповідно до інших витрат: вони включають наступні напрямки зменшення економічних вигод:
- витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу;
- збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких провадиться методом участі в капіталі;
- собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства;
- невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; збитки від інших подій та операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.
Аналіз забезпеченості п-ва оз
Однією з чинників збільшення обсягів виробництва є забезпеченість їх основні засоби у необхідному необмеженій кількості й асортименті і запропонував ефективне їх використання.
Завдання аналізу:
• визначення забезпеченості підприємства його структурних підрозділів основні засоби та підвищення рівня їх використання;
• виявлення причин зміни рівня;
• розрахунок впливу використання основних засобів на обсяги виробництва продукції тощо показники;
• вивчення рівні використання виробничої потужності підприємства міста і устаткування;
• встановлення резервів підвищення ефективність використання основних засобів.
Оскільки забезпеченість підприємстваОПФ (їх наявність) був із рухом (введенням,вибитием) і (фізичним і моральних) станом Аналіз звичайно починаються з вивчення обсягу основних засобів, їх динаміки і структури як загалом, і щодо окремих підрозділам.
Важливе значення має аналіз 1) руху, і 2) технічного стану основних засобів, який з даним бухгалтерської звітності (форма № 5). І тому розраховуються такі показники:
1) коефіцієнт відновлення (>Кобн), що характеризує частку нових основних засобів у спільній їх вартості наприкінці року:
>Кобн = Вартістьввновь які поступили (>ОПФ) основних засобів / Вартість основних засобів наприкінці періоду;
2) Коефіцієнт вибуття
>Кв = Вартість вибулих (>ОПФ) основних засобів / Вартість основних засобів початку періоду
3) коефіцієнт приростуОПФ (>Кпр):
>Кпр = Сума приросту основних засобів / ВартістьОПФ початку періоду
4) коефіцієнт зносу (>Кизн):
>Кизн = Сума зносу (амортизації) основних засобів / Початкова вартість основних засобів на відповідну дату
5) коефіцієнт технічної (фізичної) придатності (>Кг):
>Кг = Залишкова вартість основних засобів / Початкова вартість основних засобів
6) термін відновлення основних засобів (>Тобн):
>Тобн = Вартість основних засобів початку періоду / Вартість знову які поступили (>введеннних) основних засобів
У межах аналізу цих показників перевіряється виконання плану з
· впровадженню нової техніки,
· введення на дію нових об'єктів,
· ремонту -(модернізації) основних засобів.
Визначається частка прогресивного обладнання його загальній кількості і з кожної групі машин і устаткування, і навіть частка автоматизованого устаткування.
Об'єктами вивчення тут мали бути зацікавленими фізичний моральний зносОПФ. Аналіз моральної зношеності передбачає розрахунок величини фінансових збитків використання застарілого устаткування.
Для характеристики вікового складу й моральної зносу фонди групують за тривалістю експлуатації (до 5 років, 5-10, 10-20 і більше 20 років), розраховують середній вік устаткування.
Забезпеченість підприємства окремими видами машин, механізмів, устаткування, приміщеннями встановлюється порівнянням фактичного їх наявності з планової потребою, яка потрібна на виконання плану з випуску продукції.
>Обобщающими показниками єфондовооруженность і технічна озброєність праці.
Показник загальноїфондовооруженности (праці) розраховується ставленням середньорічний вартості промислово-виробничих фондів до середньоспискової чисельності робітників у денну зміну (мають на увазі, що робочі, зайняті за іншими змінах, використовують самі кошти праці).
Рівень тех-нічної озброєності (праці) визначається ставленням вартості виробничого устаткування (активній частиніОПФ) досреднесписочному числу робітників у денну зміну. Темпи його розвиткусопоставляются з темпами зростання продуктивність праці. Бажано, щоб темпи зростання продуктивність праці випереджали темпи зростання технічної озброєності праці. Інакше відбувається зниження фондовіддачі.