Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Затверджую
т.в.о. завідувача кафедри теорії і методики
практичної психології
______________ доцент Ковальчук З.Я.
«_______»_____________________20 р.
ПЛАН
проведення семінарського заняття з навчальної
дисципліни «Психологія управління»
Спеціальність – «Психологія управління»
Курс – 3
Група (и) – ПУ-31, 32
Тема 6/1. Компоненти готовності керівника до управління
1. Характеристика компонентів готовності керівника до управління.
Час – 2 год.
Основна література:
Завдання:
Навчальна мета: визначити та охарактеризувати ключові моменти готовності керівника до здійснення ним управлінської діяльності.
Виховна мета: виховати у студентів розуміння значущості впливу на успішну управлінську діяльність керівника, його психологічної готовності до цього.
Місце проведення: навчальна аудиторія за розкладом.
Інформаційно-технічне забезпечення: дошка і крейда.
ПЛАН
проведення заняття
|
№ п/п |
Зміст |
Час (хв.) |
|
1 |
2 |
3 |
|
І |
Вступна частина:
|
до 10 |
|
ІІ |
Основна частина: 1. Характеристика компонентів готовності керівника до управління. Висновки до питання. |
60 30 30 |
|
ІІІ |
Підсумкова частина заняття: 1) висновки до семінарського заняття; 2) відповіді на запитання; 3) оцінювання ефективності навчального заняття, активності студентів і виставлення оцінок; 4) постановка завдань на самостійну роботу та наступне заняття. |
до 10 |
1. Характеристика компонентів готовності керівника до управління.
Ми не помилимось, якщо скажемо, що на сьогодні не відомо жодного випадку, коли будь-яка (Організація або будь-яке підприємство існувало та розвивалось без ефективного керівника. Головними чинниками, що досить часто заважають стрімкому розвитку підприємства, виступають нестабільні соціально-економічні та політичні умови в нашому суспільстві. На ринді послуг дуже поширена конкуренція, що в свою чергу вимагає від колективів підприємств високого рівня виконання своєї діяльності та дуже часто, ризикованих кроків. Саме в таких не прогнозованих, ризикованих та нестабільних умовах доводиться приймати рішення топ-менеджерам підприємств. Успішність професійної діяльності фахівців керівних ланок має складну динамічну структуру і є вираженням сукупності мотиваційних, вольових, регуляторних, когнітивних і типологічних сторін психіки у їхньому співвідношенні із зовнішніми умовами та професійними завданнями. І хоча проблема психологічного забезпечення надійності діяльності фахівця та його психологічної готовності має досить пророблені теоретичні основи і практичні результати, завдяки дослідженням В. Бодрова, Р. Грановської, М Дяченко, В. Марищука, В. Машкова, В. Пономаренка, Я. Подоляка, В. Пухова, В. Рибнікова, і багатьох інших авторів, її не можна вважати повністю вирішеною.
Проблемі готовності до професійної діяльності приділяли увагу багато вчених. Внесок у розвиток поняття "стан готовності" як у загальнотеоретичному так і в прикладному аспектах внести багато вітчизняних вчених. Починаючи ще з 60-х років минулого сторіччя, ця проблема входил, у коло завдань, розв'язуваних вітчизняною психологією, проте і сьогодні залишається ще досить актуальною. У психологічному словнику готовність до дії визначається як "стан мобілізації всіх психофізіологічних систем людини, що забезпечує ефективне виконання певних дій". Конкретний стан готовності до дії визначається сполученням факторів, які характеризують різні рівні готовності: фізичну підготовленість, необхідну нейродинамічну забезпеченість дії, психологічні умови. Залежно від умов виконання, головною може стати одна із цих сторін готовності до діяльності.
Деякі вчені зв'язують стан психологічної готовності з особливостями протікання окремих психічних процесів і відносять його або тільки до регуляції доцільної поведінки, або тільки до емоційно-вольового стану. Виділяється тривала готовність і тимчасовий стан готовності. Перша розуміється в якості визначальний рівень професійної придатності, а друга - як передстартовий стан до діяльності.
Прихильники особистісного підходу вважають стан психологічної готовності цілісним станом особистості в певних у мовах життя й діяльності й характеризують її такими особливостями як спрямованість свідомості на майбутню діяльність, настроєність на певне поводження, мобілізованість всіх сил на активну й доцільну дію. Особистісний підхід не заперечує необхідності дослідження окремих психічних процесів, але вони тільки доповнюють дані прояви особистості в рамках певної діяльності.
Цікавим є підхід, в якому визначаються наступні компоненти психологічної готовності:
Відзначається, що стан готовності забезпечує перехід до виконання нового завдання, або до виконання завдання в умовах, що змінилися. Звідси видно, що сформована готовність дозволяє адекватно реагувати на зміну зовнішніх умов, забезпечуючи взаємозв'язок внутрішнього стану індивіда із зовнішніми цілями діяльності.
Психологічна готовність — це виявлення суті властивостей і стану особистості. Готовність — це не тільки властивість чи ознака окремої особистості, це концентрований показник діяльності суті особи, міра її професійної здібності.
Психологічна готовність включає в себе з однієї сторони запас професійних знань, умінь і навичок; з іншої — риси особистості: переконання, педагогічні здібності, інтереси, професійна пам'ять, мислення, увага, педагогічна спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості, що забезпечать успішне виконання професійних функцій.
Ядро готовності становлять психічні процеси і властивості. Вони є фундаментом якостей особистості. Якості і психологічні властивості особистості, психічні особливості і моральні якості, що є основою установки майбутнього вчителя на усвідомлення функцій педагогічної праці, професійної позиції, оптимальних способів діяльності, співвіднесення своїх здібностей з можливостями - характеристики психологічної готовності.
Суть психологічної готовності: моральні та психологічні якості і можливості особистості; відношення свідомості і поведінки, суб'єктивності і об'єктивності свідомості. Зміст психологічної готовності складають інтегральні характеристики особистості, що включають в себе інтелектуальні, емоційні і вольові властивості, професійно-моральні переконання, потреби, звички, знання, вміння і навички, педагогічні здібності.
Готовність до діяльності складається з трьох блоків:
1. Сенсорна організація індивіда (показники, що відповідають біофізіологічним характеристикам суб'єкта діяльності).
2. Показники, що відповідають різноманітним умовам виконання трудової діяльності.
3. Набір психічних властивостей, станів і процесів (психологічний рівень).
Оскільки рівень готовності не є інваріантна величина, то його перебіг зумовлюється віком, досвідом навчання, індивідуальними можливостями і т. д. В.О. Моляко виділяє такі рівні: рівень непрофесійної, передпрофесійної і професійної підготовки. Рівень професійної підготовки поділяється на власне професійний (виконання діяльності з фаховою підготовкою) і професійної майстерності (у випадку подальшого накопичення суб'єктом досвіду роботи, що виконується з високою якістю).
В роботах В.О.Моляко дається класифікація рівнів готовності:
1. Високий (самостійність у постановці і розв'язанні нових задач, адекватність оцінки і самооцінки професійно важливих якостей, здатність до ефективного вирішення задач в умовах дефіциту часу і т.д.).
2. Середній (середній рівень вияву наведених якостей).
3. Низький (невміння самостійно ставити і розв'язувати трудні задачі, неадекватна оцінка і самооцінка професійно важливих особливостей і т.д.).
Модель психологічної готовності керівника до управління, яку ми пропонуємо, складається з чотирьох компонентів: когнітивного, операційного особистісного та мотиваційного.
Когнітивний компонент – це система знань, необхідних для здійснення ефективної управлінської діяльності.
Можна виділити дві групи: загальні та психологічні.
До загальних знань можна віднести: правові; економічні; політичні; психолого-педагогічні; управлінські; суспільні науки, а також знання, які пов’язанні з безпосередньо управлінською діяльністю керівника – знання теоретичних основ науки управління в контексті розгляду проблеми прийняття управлінських рішень (структура контроль виконання, виокремлення рівнів управління та делегування повноважень);
Психологічні знання – це знання, пов’язані з управлінською діяльністю самого керівника, а також знання, що стосуються здійснення взаємовпливу на учасників процесу прийняття управлінських рішень та виконавців.
До психологічних знань можна віднести: загальна психологія; соціальна психологія; психологія особистості; педагогічна психологія; психологія управління; психологія творчості; форми та методи діяльності організаційного психолога.
Психологія прийняття управлінських рішень (особливості, типі, види управлінських рішень, чинники, які впливають на процес прийняття рішень, критерії ефективності прийнятих рішень та інші).
Операційний компонент – це комплекс умінь та навичок, які забезпечують успішність процесу управління. Усі уміння та навички можна поділити на дві групи: загальноуправлінські та психологічні.
Загальноуправлінські – це уміння, навички та умови підвищення ефективності безпосередньо управлінської діяльності керівника.
До загальноуправлінських можна віднести: уміння ставити реальні цілі (стратегічні й тактичні) перед собою і колективом та визначати шляхи їх реалізації; уміння розробляти структуру управління та її основні елементи; уміння визначати відповідність виконавців; уміння забезпечувати ефективний контроль та інші;
Психологічні уміння та навички пов’язані з психологічним забезпеченням процесу управління.
До психологічних можна віднести: визначення оптимального стилю ділового спілкування; створення сприятливого соціально-психологічного мікроклімату у колективі; здатність здійснювати постійний самоаналіз і самооцінку своєї праці; вміння володіти різноманітними засобами самоконтролю; аналіз досягнень і недоліків своєї діяльності; володіння собою в будь-якій ситуації; стимулювання підвищення професійно-особистісного потенціалу працівників; розробка та прийняття оригінальних управлінських рішень з урахуванням психологічних особливостей управлінської ситуації; ініціювання позитивної комунікації між виконавцями управлінських рішень; запровадження інноваційних технологій управління.
Уміння визначати стиль взаємодій з учасниками під час прийняття управлінських рішень; орієнтація всіх членів колективу на кінцевий результат рішення, на ділову співпрацю та взаємодопомогу для успішної реалізації рішень;
Особистісний компонент – це сукупність важливих індивідуально-особистісних характеристик керівника, які впливають на процес управління.
Всі характеристики особистісного компоненту можна поділити на три групи залежно від ставлення керівника до: управлінської проблеми, яка потребує вирішення; учасників та виконавців управління; самого себе.
Характеристик, що відображають ставлення керівника до управлінської проблеми: політична та соціальна компетентність, інтелектуальний рівень, професіоналізм, вимогливості, організаторські здібності.
Винахідливість та гнучкість, сприйняття інновацій схильність до ризику.
Характеристик, що відображають ставлення керівника до учасників та виконавців процесу прийняття рішення: справедливість, демократизм, гуманність, вимогливість.
Характеристик, що відображають ставлення керівника до самого себе: самокритичність, вимогливість (до себе), самовладання, працездатність, орієнтація на особистісний розвиток, принциповість, впевненість в собі, рішучість.
Мотиваційний компонент – це сукупність мотивів, адекватних цілям та завданням процесу управління. Мотиви – це спонукальні фактори, що керують поведінкою та діяльністю керівника у процесі управління.
Всі характеристики мотиваційного компоненту можна поділити на три групи: соціальні, управлінські, особистісні мотиви.
Соціальні мотиви – це мотиви, які стосуються суспільства в цілому. До соціальних мотивів, які впливають на управління, можна віднести: Причетність до однієї із престижних видів діяльності в суспільстві; реальний вклад у підвищення якості вітчизняної освіти; сприяти становленню національної свідомості людей та інші.
Управлінські мотиви – це мотиви, що стосуються безпосередньо проблем в організаціях, які потребують ефективного управління.
До управлінських мотивів можна віднести: бажання сприяти гуманізації взаємодії у процесі діяльності організації, створення у колективі сприятливого соціально-психологічного клімату; готовність реально проаналізувати ситуацію, що склалася в організації, оцінити можливості колективу та організації, що дасть можливість об’єктивно підійти до вибору ефективного рішення; організація спільної діяльності всіх членів колективу для реалізації планів та завдань організації та виконання прийнятих рішень тощо; можливість створювати умови для забезпечення підлеглим задоволення їх самовдосконалення професійних та творчих здібностей; стимулювання професійного та творчого розвитку кожного.
Потреба у спілкуванні та співпраці з колективом у процесі управління; сприяння віри колективу в успішність прийнятих рішень, можливість вільного вияву кожним учасником процесу прийняття рішень своєї думки, вражень, побажань та пропозицій під час пошуку та прийнятті рішень, видіння перспектив та уявлення позитивних результатів.
Особистісні мотиви – це мотиви, які стосуються особистості керівника та передбачають самопізнання, самоаналіз, саморегуляцію саморозвиток безпосередньо самого керівника у процесі управління.
До особистісних мотивів можна віднести: потреба у постійному самопізнанні та самоаналізу своєї діяльності; здатність володіти собою в будь-якій ситуації; володіння різноманітними засобами самоконтролю, здатність до самоаналізу у випадках неуспішних рішень та інші.
Самостійність прийняття оригінальних та нестандартних управлінських рішень; віра в успіх своєї діяльності.
Проаналізовані вище структурні компоненти психологічної готовності керівників до здійснення управлінської діяльності (когнітивний, операційний, особистісний та мотиваційний) тісно пов’язані між собою і лише в цілісності забезпечують успішність вирішення управлінських проблем.
Проведений теоретичний аналіз літературних джерел дає підставу зробити такі висновки, що успішне виконання управлінської діяльності керівником залежить від особистісних якостей керівника (знань, умінь, навичок та мотивів).
Викладач кафедри теорії та методики Баранюк Н.І.
практичної психології