Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Назвіть основні етапи розвитку охорони праці. Як дослідили українські вчені у розвиток охорони праці значний вклад внесли1: Арістотель (387-322 pp. до н. є.), Гіпократ (400-377 pp. до н. є.), у епоху відродження - Агрікола, Парацельс. У 1700 р. вийшла книга Бернардино Рамацині "Роздуми про хвороби ремісників", приділяв увагу цьому питанню і М. В. Ломоносов, Ф.Ф. Ерисман (1842-1915 pp.) написав книгу "Професійна гігієна фізичної та розумової праці" (1877 p.). Ці питання досліджували вчені Д. П. Нікольський (1855-1918 pp.), О.О. Прес (1857-1930 pp.). В. О.Левицький (1867-1943 pp.), М. О. Вигдорчик (1875-1955 pp.) та ін. Проведенням фундаментальних та прикладних наукових досліджень, з вищеназваних питань в даний час займаються: Національний науково-дослідний інститут (НДІ) охорони праці, Державний НДІ техніки безпеки хімічних виробництв, Інститут медицини праці, Український НДІ пожежної безпеки, галузеві НДІ, проектно-конструкторські установи, навчальні заклади.
2Розкрийте зміст поняття "охорона праці".Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці. "Основи охорони праці" - це комплексна дисципліна, яка '- базується як на загальноосвітніх (фізика, хімія, математика), так і на загально- технічних та спеціальних дисциплінах (опір матеріалів, електротехніка, технологія і устаткування виробництва). Особливо тісно дисципліна "Основи охорони праці" пов'язана з безпекою життєдіяльності, науковою організацією праці, ергономікою, інженерною психологією та технічною естетикою. Всі вищезазначені дисципліни належать до комплексу наук, що вивчають людину в процесі праці. В цих дисциплін єдина мета - сприяти підвищенню продуктивності праці, збереженню здоров'я, зменшенню впливу несприятливих факторів. В той же час всі вони підходять до цієї мети з різних сторін і на різних рівнях.Багатовікова історія людства завжди супроводжувалася проблемами здоров'я і безпеки праці, які посідали чільне місце в соціальному та економічному житті суспільства що охорона праці відіграє важливу роль, як суспільний чинник, оскільки, мають місце соціальні результати впливу умов праці на працівника. Позитивними в цьому плані є: ступінь сприятливого впливу процесу праці на здоров'я людини та розвиток її особистості; стан здоров'я, ставлення до праці; соціальну активність; максимальне задоволення однієї з найвагоміших потреб людини - потреби в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов'язаної з цим потреби в змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров'я. Проте є і негативний соціальний результат, який включає: зниження творчої активності, зацікавленості в праці, зниження трудової дисципліни, зростання плинності кадрів внаслідок несприятливих умов праці. Особливо важливо осмислити економічне значення, адже здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив, як на економічні, так і соціальні результати праці.
3.У чому полягає соціально-економічне значення охорони праці? Особливо важливо осмислити економічне значення, адже здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив, як на економічні, так і соціальні результати праці. Так, Денисенко Г.Ф приводить дані, що комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст родуктивності праці на 15-20 %, а нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці на 6-13 % та скорочує брак на 25%. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21%, раціональне фарбування робочих приміщень - на 25%.
4.Які права на охорону праці має працівник під час роботи на підприємстві? Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці. За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку. Працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства. На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.
5. Як законодавство охороняє працю жінок і еповнолітніх? Забороняється застосування праці жінок згідно ст.10 Закону на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із j шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством. Не допускається (ст.П.) залучення неповнолітніх до праці на " важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я. Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.
6. Назвіть основні причини нещасних випадків в Україні. зі смертельними наслідками пояснюється п'ятьма основними причинами: незадовільною підготовкою робітників і роботодавців з питань охорони праці; відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту; повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах; спрацьованістю (у деяких галузях до 80%) засобів виробництва.
7 Назвіть основні законодавчі акти з охорони праці.Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України. В ст. 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється". Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист. Закон України "Про підприємства в Україні" (ст. 25) визначає, що підприємство зобов'язано забезпечити всім працівникам безпечні та нешкідливі умови праці. Закон України "Про колективні договори і угоди" (ст.7.) передбачає, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи та норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов праці. Кодекс законів про працю України (КЗпП), який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності. Глава XI вищеназваного кодексу повністю присвячена охороні праці, але студентам слід звернути увагу на такі статті, як: "Трудовий договір", "Робочий час", "Час відпочинку", "Професійні спілки", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про '• працю". Питанню охорони праці приділяють увагу і Закони України: "Про пожежну безпеку", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист","Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про охорону] здоров'я". Проте особливу увагу слід зосередити на Законі України "Про охорону праці", який прийнятий 21 листопада 2002 року та ііведеному в дію 18 грудня 2002 року, і є основоположним іаконодавчим документом в галузі охорони праці, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно під форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.
8.Які права і компенсації має працівник під час роботи у важких та шкідливих умовах? Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. У разі роз’їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором. Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством. Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.
9. Дайте визначення основних понять у галузі охорони праці. Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Виробниче середовище - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних чинників, що діють на людину в процесі її трудової діяльності. Умови праці - сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її трудової діяльності. Шкідливий виробничий фактор - виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров'я, зниження працездатності працівника. Небезпечний виробничий фактор - виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров'я працівника.
10. Назвіть основні статистичні дані з питань охорони праці світі, Україні, області. За статистичними даними МОП, кількість нещасних випадків на виробництві становить щорічно 125 млн. чол., з них близько 220 тис. гине. В Україні щорічно на виробництві травмується до 50 тис. чол. (з них до 1,5 тис смертельно), отримують професійні захворювання до 3,5 тис. чол. За останні чотири роки від пожеж і дорожньо-транспортних пригод, утоплень і нещасних випадків на виробництві та в побуті загинуло більше 200 тис. чол. У Рівненській області в 2002 році сталося 3 тис. нещасних випадків, щорічно тут травмується смертельно 20 осіб. Фахівці МОП, які за програмою працювали в Україні, встановили, що велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками пояснюється п'ятьма основними причинами: незадовільною підготовкою робітників і роботодавців з питань охорони праці; відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту; повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах; спрацьованістю (у деяких галузях до 80%) засобів виробництва.
11. Розкрийте сутність створення всеохоплюючої правової основи для роботи з охорони праці в Україні.
12. Які закони України, що регламентують питання охоронипраці ви знаєте? Назвіть закони які становлять правову основу законодавства щодо охорони праці. Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України. В ст. 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється". Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист. Закон України "Про підприємства в Україні" (ст. 25) визначає, що підприємство зобов'язано забезпечити всім працівникам безпечні та нешкідливі умови праці. Закон України "Про колективні договори і угоди" (ст.7.) передбачає, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо охорони праці, а ст. 8 визначає, що в угодах на державному, галузевому та регіональному рівнях регулюються основні принципи та норми реалізації соціально-економічної політики, зокрема щодо умов праці. Кодекс законів про працю України (КЗпП), який визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності. Глава XI вищеназваного кодексу повністю присвячена охороні праці, але студентам слід звернути увагу на такі статті, як: "Трудовий договір", "Робочий час", "Час відпочинку", "Професійні спілки", "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про '• працю". Питанню охорони праці приділяють увагу і Закони України: "Про пожежну безпеку", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про охорону] здоров'я". Проте особливу увагу слід зосередити на Законі України "Про охорону праці", який прийнятий 21 листопада 2002 року та введеному в дію 18 грудня 2002 року, і є основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно під форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.
13.Які державні та громадські органи здійснюють в Україні нагляд та громадський контроль за охороною праці? Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників.
14/Які види відповідальності існують за порушення законодавства про охорону праці? За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи {гідно ст.44 притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.
15/ Які основні нормативні акти підприємств ви знаєте? Держнаглядохоронпраці від 12. 12. 1993 року № 132, до основних нормативних актів підприємства належать: -Положення про систему управління охороною праці на підприємстві; -Положення про службу охорони праці підприємства; - Положення про комісію з питань охорони праці підприємства; - Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці; -Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;-Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, - а також пожежно-технічного мінімуму;-Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці;-Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників;!< -Положення про санітарну лабораторію підприємства;-Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;- Інструкції про порядок зварювання і проведення іншихвогневих робіт на підприємстві;-Загальнооб'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;-Перелік робіт з підвищеною небезпекою;-Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;-Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;-Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах;-Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.
16/ Розкрийте зміст поняття "умови праці". Умови праці - сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її трудової діяльності.
17/ Назвіть статті Конституції України які регламентуютьпитання охорони праці. В ст. 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється". Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист.
18. Назвіть завдання охорони праці.
19.Що визначає, регулює і встановлює Закон України "Про охорону праці", та його специфічна особливість? "Про охорону праці", який прийнятий 21 листопада 2002 року та ііведеному в дію 18 грудня 2002 року, і є основоположним іаконодавчим документом в галузі охорони праці, дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно під форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах. Особливу увагу при вивченні Закону слід звернути на такі статті: Державна політика в галузі охорони праці згідно ст.4 Закону базується на принципах: -пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і чдорових умов праці;-підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; - комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі чагальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної і політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; - соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві , та професійних захворювань;- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх
підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від
форм власності та видів діяльності; - адаптації трудових процесів до можливостей працівника з , урахуванням його здоров'я та психологічного стану;- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, •залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі,* отримання яких не суперечить законодавству;- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; - забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; - використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва. Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору (ст. 5). Права працівників на охорону праці під час роботи (ст. 6). Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці (ст. 7). Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджуваними засобами (ст.8). Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті (ст. 9). Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці (ст. 14). Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій (ст. 17). Регулювання охорони праці у колективному договорі (ст.20).
Додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва (ст.21).
20. Назвіть основні принципи державної політики в галузі охорони праці. Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах: пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану; використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству; інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
21.Розкрийте зміст понять "виробниче середовище" та "умови праці".
22. Виробниче середовище - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних чинників, що діють на людину в процесі її трудової діяльності. Умови праці - сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її трудової діяльності.
23. Які ви знаєте категорії робіт? Всі роботи за ступенем важкості поділяться на категорії:- легких фізичних робіт (категорія І), відносяться види діяльності з енергозатратами до 150 ккал/год (174 Вт). Крім того легкі фізичні роботи поділяються на категорію Іа і 16. (Іа роботи сидячи з енергозатратами до 120 ккал/год (139 Вт), 16 - роботи сидячі, стоячі або пов'язані з ходою з деяким фізичним напруженням,енерговитратами до 150 кал/год. (140-174 Вт). Регламентується ГОСТ 12.2.032-78 "Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие ергономические требования" та ГОСТ 12.2.033-84 "Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие ергономические требования"); - середньої важкості фізичних робіт (категорія II) затрати енергії в межах 151 - 250 ккал/год (290 Вт). Вони поділяють на категорії Па і 116. (Па роботи з постійною ходою, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні сидячи або стоячи і які вимагають певного фізичного напруження, з енергозатратами від151 до 200 ккал/год; 116 - роботи, пов'язані з ходою переміщенням і перенесенням вантажів до 10 кг і які супроводжуються помірним фізичним напруженням, з затратами енергії 201-250 ккал/год (233-290 Вт); - важких фізичних робіт (категорія 111) відносяться видидіяльності з затратами енергії більше 250 ккал/год (більше 290 Вт), відносяться роботи, пов'язані з постійними пересуваннями, переміщенням і перенесенням значних (вище 10кг) вантажів і які вимагають великих фізичних зусиль.
24. Який вплив шуму і вібрації на людину та які існують засоби захисту проти їх дії?
24/ Який існує поділ шкідливих речовин на класи безпеки? Небезпечні речовини поділяються на дев'ять класів: 1 - вибухові речовини; 2 - гази; 3 та 4 - легкозаймисті рідини, речовини і матеріали; 5 - окислювальні речовини; 6 - отруйні та інфекційні речовини; 7 - радіоактивні; 8 - їдкі і корозійно активні речовини; 9 інші. Згідно до державного стандарту системи безпеки праці ГОСТ 12.007- 76 "Шкідливі речовини. Класифікація і загальні вимоги безпеки"(змінено 1981; 1990) всі шкідливі речовини поділяють на чотири класи небезпеки: - надзвичайно небезпечні речовини (ГДК < 0,1 мг/м2); - особливо небезпечні речовини (ГДК від 0,1 до 1,0 мг/м2);-помірно небезпечні речовини (ГДК від 1,0 до 10 мг/м2); -малонебезпечні речовини (ГДК > 10 мг/м2). ГДК - гранично допустима концентрація. Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони - це такі концентрації, які при роботі кожен день протягом 8 год. і всього робочого стажу не можуть викликати у працюючих захворювань або відхилень в стані здоров'я. Якщо концентрація перевищує ГДК, І можуть виникати професійні захворювання або отруєння.
25/ Дайте класифікацію електромагнітних полів і випромінювань. Заходи захисту від дії електромагнітного випромінювання: захисті часом, захист відстанню, зменшення потужності випромінювання, екранування джерел випромінювання, засоби індивідуального захисту. Регламентується ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ "Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля" (СТ СЕВ 5801-86) Взамен ГОСТ 12.1.006-76. (Зміни 1988). Інфрачервоні випромінювання - це ЕМ випромінювання! червоним кінцем видимого (випромінювання генератором інфрачервоних випромінювань є будь-яке тіло, температура) якого І є більша абсолютного нуля (-273°С). З підвищенням температури тіла змінюється спектральний склад його випромінювання. Інфрачервона енергія, яка попадає на тіло людини, діє перш за все на незахищені його частини (обличчя, руки, шию, груди). Інфрачервоне випромінювання виявляє в основному теплову дію на організм людини, проникаючи на деяку глибину в тканини. При тривалому перебуванні людини в зоні інфрачервоного випромінювання, як і при систематичній дії високої температури відбувається: вплив на центральну нервову систему; зміни в серцево-1 судинній, системі негативна дія і на очі - викликають кон'юнктивіти, помутніння кришталика, опік сітківки. Основні види захисту від інфрачервоного випромінювання:! захист часом, захист відстанню, усунення джерела тепловиділення та теплоізоляція; екранування джерел інфрачервоного! випромінювання або охолодження гарячих поверхонь, індивідуальні засоби захисту. Регламентується ГОСТ 12.4.123-83 "Средства! коллективной защиты от инфракрасных излучений. Общие технические требования". Ультрафіолетове випромінювання за способом генерації відноситься до теплової частини випромінювання, але за дією подібне до іонізуючого випромінювання. Природним джерелом ультрафіолетового випромінювання є сонце, штучними джерела -газорозрядні джерела світла, електричні дуги, лазери, випрямлячі. Ультрафіолетове випромінювання поглинається верхніми шарами шкіри людини. При цьому відбуваються хімічні зміни молекул біополімерів. Ультрафіолетове випромінювання високої інтенсивності викликає дерматити з дифузійною екземою. Ультрафіолетові промені з довжиною хвилі 280-303 мм можуть призвести до утворення ракових пухлин. Ультрафіолетове випромінювання діє па центральну нервову систему, викликаючи головний біль, підвищення температури, нервове збудження та інше. Ультрафіолетове випромінювання викликає запалення переднього відділу ока, так звану фото або електрофтальмію. У відповідності до ГОСТ 12.1.040-83 "Лазерна безпека. Загальні положення" за ступенем небезпеки генерованого випромінювання лазери поділяються на чотири класи: - І клас - лазери, випромінювання яких не несе небезпеки для очей і шкіри; - II клас - лазери, випромінювання яких є небезпечне при опроміненні очей прямим і дзеркально відбитим випромінюванням;- III клас - лазери, випромінення яких є небезпечне при опроміненні очей прямим, дзеркально відбитим випромінюванням на віддалі 10 см від дифузне відбитої поверхні і при опроміненні шкіри прямим і дзеркально відбитим випромінюванням; - IV клас - лазери, які представляють небезпеку при опроміненні шкіри, дифузне відбитим випромінюванням на віддалі 10 см від дифузно відбитої поверхні. Основні параметри, які визначають результат дії лазерного випромінювання, - це енергетична освітленість (опроміненість), Вт/ см2, та енергетична експозиція (Дж/см2). Ступінь дії лазерного випромінювання на організм людини залежить від інтенсивності випромінювання, довжини хвилі, тривалості пульсу, частоти повторення імпульсу, часу дії, а також від біологічних особливостей опромінених тканин і органів. Лазерне випромінювання діє вибірково на різні органи. Контролюється згідно ГОСТ 12.1.031-81 "Лазеры. Методы дозиметрического контроля лазерного излучения" (зміни 1988).
26/ Назвіть основні положення Закону "Про охорону праці".
Державна політика в галузі охорони праці згідно ст.4 Закону базується на принципах: Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору (ст. 5). Права працівників на охорону праці під час роботи (ст. 6). Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці (ст. 7). Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджуваними засобами (ст.8). Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті (ст. 9). Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці (ст. 14). Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій (ст. 17). Регулювання охорони праці у колективному договорі (ст.20). Додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва (ст.21).
27/ Які основні надбання Закону "Про охорону праці"? Державна політика в галузі охорони праці згідно ст.4 Закону базується на принципах: Права громадян на охорону праці при укладанні трудового договору (ст. 5). Права працівників на охорону праці під час роботи (ст. 6). Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці (ст. 7). Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджуваними засобами (ст.8). Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті (ст. 9). Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці (ст. 14). Обов'язкові медичні огляди працівників певних категорій (ст. 17). Регулювання охорони праці у колективному договорі (ст.20). Додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва (ст.21).
28/Що являють собою граничнодопустимі концентрації (ГДК) ? ГДК - гранично допустима концентрація. Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони - це такі концентрації, які при роботі кожен день протягом 8 год. і всього робочого стажу не можуть викликати у працюючих захворювань або відхилень в стані здоров'я. Якщо концентрація перевищує ГДК, І можуть виникати професійні захворювання або отруєння.
29/ Що являють собою ДНАОП? Державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП) - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими. Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці -це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації народного господарства України незалежно від їх відомчої (галузевої) належності та форм власності. Державний галузевий нормативний акт про охорону праці - це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що відносяться до певної галузі. Зважаючи на те, що список законодавчих та нормативних актів ми подавали у списку рекомендованої літератури, чітке пояснення по них можна отримати у "Науково-практичному коментарі до Закону України "Про охорону праці".
30/ Які нормативні акти про охорону праці, що діють в межах
підприємств ви знаєте? Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі ДНАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації. Відповідно до рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування "Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12. 12. 1993 року № 132, до основних нормативних актів підприємства належать: - Положення про систему управління охороною праці на підприємстві; - Положення про службу охорони праці підприємства; - Положення про комісію з питань охорони праці підприємства; - Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці; - Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;-Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, - а також пожежно-технічного мінімуму;-Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативних актів про охорону праці;-Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників!<-Положення про санітарну лабораторію підприємства;-Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;- Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві;-Загальнооб'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;
-Перелік робіт з підвищеною небезпекою;-Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;-Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;-Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах;-Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.Виходячи із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства, власник затверджує нормативні акти із вищезазначеного списку та інші, що регламентують питання охорони праці.
31.До яких видів відповідальності згідно із Законом "Про охорону праці" притягаються працівники, винні в порушенні охорони праці? За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом. За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом. Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п’яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.
32.Назвіть органи державного управління охорони праці, означте їх компетенцію та повноваження. Державне управління охороною праці здійснюють: Кабінет Міністрів України(забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці; подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці;) спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці: здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування; розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об’єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого ередовища і контролює її виконання;здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них;координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб’єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади(проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці; розробляють і реалізують галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за участю профспілок; здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці; укладають з відповідними галузевими профспілками угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці; беруть участь в опрацюванні та перегляді нормативно-правових актів з охорони праці;) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування(забезпечують виконання законів та реалізацію державної політики в галузі охорони праці; формують за участю представників профспілок, Фонду соціального страхування від нещасних випадків і забезпечують виконання цільових регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також заходів з охорони праці у складі програм соціально-економічного і культурного розвитку регіонів; забезпечують соціальний захист найманих працівників, зокрема зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, вживають заходів до проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;)
33. Дайте визначення СУОП. СУОП- система управління охороною праці, сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану планомірну діяльність по ' охороні праці.
34. Служба охорони праці на підприємстві, організації її завдання та функції. Стаття 15. Служба охорони праці на підприємстві На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.
35. Комісія з питань охорони праці - мета створення, завдання діяльності, права. Комісія з питань охорони праці підприємства На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.
36. Навчання та види інструктажів з питань охорони праці. Згідно ст. 18 працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. За характером і часом проведення інструктажів з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться: - з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади; - з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства; - з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики; - у разі екскурсії на підприємство; - з усіма вихованцями, учнями, студентами та іншими особами, які навчаються в середніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих закладах освіти при оформленні або зарахуванні до закладу освіти. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: - новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; - який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; - який буде виконувати нову для нього роботу; - з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві. Повторний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці в терміни, визначені відповідними чинними галузевими нормативними актами або керівником підприємства з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: - на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на три місяці; ,- для решти робіт - 1 раз на шість місяців. Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: - при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці; при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж; при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником; при перерві в роботі виконавця більш ніж на ЗО календарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів; з вихованцями, учнями, студентами - в кабінетах, лабораторіях, майстернях при порушеннях ними вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій пожеж. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками: при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою; при ліквідації аварії, стихійного лиха; при проведенні робіт, на які оформляється наряд-допуск, розпорядження або інші документи. Проводиться з вихованцями, учнями, студентами закладу освіти в разі організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні змагання).
37. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи. Згідно ст. 18 працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. За характером і часом проведення інструктажів з питань охорони праці поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться: - з усіма працівниками, яких приймають на постійну або тимчасову роботу, незалежно від освіти, стажу роботи та посади; слід пам'ятати, що основним нормативним актом, що встановлює порядок та види навчання, а також форми перевірки знань з охорони праці є ДНАОП 0.00-4.12-99 - "Типове положення про навчання з питань охорони праці", та ДНАОП 0.00-4.24-94 "Положення про навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці". Дані нормативні документи спрямовані на реалізацію в Україні системи безперервного навчання з питань охорони праці, яка проводиться з працівниками в процесі трудової діяльності, а також з учнями, вихованцями та студентами закладів освіти.
38. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи. Новоприйняті на підприємство працівники, після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи, повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2-15 змін або дублювання протягом не менше ніж шість змін. Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється безпосереднім керівником робіт (начальник виробництва, цеху) в журналі реєстрації інструктажів.
39. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці. Державний нагляд та громадський контроль за охороною праці? Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки; спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників. Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників.Студенти повинні засвоїти, що відповідно до Закону України "Про охорону праці" (ст. 38) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: - Держнаглядохоронпраці; - Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;-органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України;-органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні-і не підконтрольні.Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці (державні інспектори) мають право:-безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону праці;-надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів, міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці;
-зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;-надсилати власникам, керівникам підприємств подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення їх до кримінальної відповідальності. Згідно статті 40 Закону посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають гарантований державний соціальний захист. Працівники правоохоронних органів надають допомогу посадовим особам органів державного нагляду у виконанні ними службових обов'язків та вживають заходів щодо припинення незаконних дій осіб, які перешкоджають виконувати ці обов'язки, вдаються до погроз, шантажу, нанесення тілесних ушкоджень посадовим особам органів державного нагляду або членам їх сімей, завдають шкоди їх майну. За особами, які звільнені з посад в органах державного нагляду за віком або через хворобу чи каліцтво, а також за членами сім'ї або утриманцями загиблої під час виконання службових обов'язків посадової особи зберігається право на пільги згідно з законодавством. Пенсійне забезпечення посадових осіб органів державного нагляду здійснюється згідно із законодавством за рахунок держави.
40. Які нещасні випадки підлягають розслідуванню? У яких випадках складається акт за формою Н-1, а в яких випадках за формою НТ (невиробничий травматизм)? Розслідуванню підлягають: раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесню ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві (далі -нещасні випадки). До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин. Гострі професійні захворювання спричиняються дією хімічних речовин, іонізуючого та неіонізуючого випромінювання, значним фізичним навантаженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До них належать також інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання тощо. Гострі професійні отруєння спричиняються в основному шкідливими речовинами гостроспрямованої дії. Крім того, слід пам'ятати, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.01 № 1094 введено в дію нове положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Положення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності (далі - підприємства), на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які є власниками цих підприємств або уповноваженими особами, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі і роботодавці), на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також на осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які працюють на умовах трудового договору (контракту), проходять виробничу практику або залучаються до. праці (далі - працівники). Нещасні випадки, що сталися з працівниками на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також під час перебування працівників на території підприємства у зв'язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов'язковим проходженням медичного огляду тощо, а також у випадках, передбачених колективним договором (угодою), розслідуються згідно з вимогами цього Положення. Такі нещасні випадки визнаються пов'язаними з виробництвом і про них складається акт за формою Н-1. Розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час: 1) прямування на роботу чи з роботи пішки,
на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі — організації) і не використовувався в інтересах цієї організації;
2) переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів; 3) виконання громадських обов’язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов’язків); 4) виконання донорських функцій;5) участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо); 6) участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях; 7) проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов’язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах; 8) використання газу у побуті; 9) вчинення протиправних дій проти особи, її майна; 10) користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;
41. Хто здійснює контроль за своєчасним розслідуванням нещасних випадків, професійних захворювань та аварій? Контроль за своєчасністю і об’єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції. Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці
42. Законодавство в галузі гігієни праці. Студентам слід детально ознайомитись з Законом України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" який введений в дію 24.02. 1994 р. № 27. та внесеними до нього змінами у 1997, 1998, 1999 роках. Стаття 7 вищеназваного закону регламентує обов'язки підприємств, установ і організацій у питаннях розробки та здійснення заходів, проведенні лабораторного аналізу, інформування санепідемстанції про надзвичайні події та відшкодування збитків завданих здоров'ю. При чому забезпечення благополуччя досягається гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних факторів середовища; державною експертизою проектів; включення вимог безпеки у державні стандарти; ліцензування видів діяльності пов'язаних з небезпекою; пред'явлення вимог до проектування, будівництва, розробки, виготовлення та використання нових засобів виробництва.
43. Фізіологічні особливості різних видів діяльності. Важливу роль в житті людини мають фізіологічні особливості різних видів діяльності. Перш за все слід відзначити, що діяльність - це специфічна форма активного ставлення до навколишнього світу, яка притаманна лише людині, так як має мету, засоби, результати та сам процес діяльності. Розрізняють ручну, механізовану та автоматизовану діяльність. Значну роль у забезпеченні безпеки відіграє організація робочих місць, відповідність їх антропометричним, фізіологічним, та психофізіологічним характеристикам людини і характеру роботи. Зручне положення людини, відсутність зайвого, тим чим користується частіше - ближче; для лівої руки - зліва; для двох -посередині; небезпечне обладнання вище, ніж менш безпечне; не захаращуватись; оглядовість.
44. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та
процесів. Студентам слід усвідомити сутність поняття техніки безпеки, яке можна означити, як систему організаційних та технічних засобів, що запобігають впливу на працівників небезпечних виробничих факторів. Стан умов праці, за якого виключена дія на людей небезпечних і шкідливих виробничих чинників називається безпекою праці. Виходячи з цього, немаловажливу роль в цьому відіграє сама людина, або надійність людського фактора, тобто людина повинна навчитись постійно оцінювати кожний свій крок, кожну дію з погляду безпеки для себе та інших. Значну роль виконує і безпека виробничого обладнання, яка регламентується ГОСТ 12.2.061-81 "Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам" та забезпечується: - безпечними принципами дії, конструктивних схем, елементів конструкції; - застосування засобів комплексної механізації, автоматизації та дистанційного керування в тих випадках, коли вплив небезпечних і шкідливих факторів неможливо усувати; - використання засобів захисту; - дотримання ергономічних вимог;- обов'язкове включення вимог безпеки в технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту та транспортування і зберігання обладнання; - оснащення виробничих процесів устаткуванням, що забезпечує отримання своєчасної інформації про виникнення небезпечних і шкідливих факторів; - застосування в конструкції відповідних матеріалів.
45. Що повинна знати і вміти особа, що надає першу допомогу? Домедична допомога. Особа, котра надає допомогу, повинна знати: - основні ознаки порушення життєвоважливих функцій організму людини; - загальні принципи надання першої допомоги та її прийоми стосовно характеру отриманого потерпшим ушкодження; - основні способи перенесення та евакуації потерпілих. Особа, котра надає допомогу, повинна вміти: - здійснювати оцінку стану потерпілого та визначати якої допомоги в першу чергу він потребує; - забезпечувати вільну прохідність верхніх дихальних шляхів; - виконувати штучне дихання "з рота в рот", "з рота в ніс" та закритий масаж серця і оцінювати їх ефективність; - тимчасово зупиняти кровотечу шляхом накладання джгута, тиснучої пов'язки, пальцевого притискання судин; - накладати пов'язку при ушкодженнях (пораненні, опіку, обмороженні, ударі); - іммобілізовувати ушкоджену частину тіла при переломах кісток, важкому ударі, термічному ураженні; - надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, утопленні, гострому отруєнні, блюванні, при втраті свідомості; - використовувати підручні засоби при перенесенні, навантаженні та транспортуванні потерпілих; - визначати доцільність вивезення потерпілого на машині швидкої допомоги або на попутному транспорті; - користуватися аптечкою першої допомоги.
46. Яка послідовність надання першої допомоги? - усунути дію на організм небезпечних факторів, котрі загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести з зараженої атмосфери, погасити одяг',витягнути з води тощо), оцінити стан потерпілого; - визначити характер та важкість травми;
- визначити найбільшу загрозу для життя потерпілого та послідовність заходів щодо його врятування; - здійснити необхідні заходи щодо врятування потерпілого за терміновістю (відновити прохідність дихальних шляхів; виконати штучне дихання; зовнішній масаж серця; - зупинити кровотечу; - іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо; - підтримати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника; - викликати швидку медичну допомогу або лікаря, чи вжити заходів щодо транспортування потерпілого до найближчого лікарняного закладу.
47. Безпека при експлуатації систем під тиском. Значну роль у забезпеченні безпеки відіграє організація робочих місць, відповідність їх антропометричним, фізіологічним, та психофізіологічним характеристикам людини і характеру роботи. Зручне положення людини, відсутність зайвого, тим чим користується частіше - ближче; для лівої руки - зліва; для двох -посередині; небезпечне обладнання вище, ніж менш безпечне; не захаращуватись; оглядовість. Загальні вимоги до виробничих процесів регламентуються ГОСТ 12.3.002-75. "Процессы производственные. Общие требования безопасности" (зміни 1980; 1991). До посудин, що працюють під тиском, належать: - герметично закриті ємності, які призначені для здійснення хімічних і теплових процесів, а також для зберігання і перевезення стиснених, зріджених і розчинених газів і рідин; і - водогрійні котли, або водонагрівачі, що працюють під тиском води з температурою вище 115 °С або іншої рідини з температурою, що перевищує температуру кипіння при тиску 0,007 МПа (0,7 кгс/ І см2), без врахування гідростатичного тиску; - парові котли, що працюють під тиском пари або газу, вищим 0,07 МПа (0,7 кгс/см2);- балони, призначені для транспортування і зберігання зріджених, стиснених і розчинених газів під тиском, вищим 0,07 МПа (0,7 кгс/ см2); - мобільні (пересувні і транспортабельні) цистерни та бочки для транспортування і зберігання зріджених газів, тиск пари котрих при
температурі до 50 °С перевищує тиск понад 0,07 МПа (0,7 кгс/см2); цистерни і посудини для транспортування і збереження1 зріджених, стиснутих газів, рідин і сипких тіл, в яких тиск вище 0,07
МПа (0,7 кгс/см2) утворюється періодично для їх випорожнення; барокамери. Хочеться зосередити увагу студентів на такі вимоги до посудин що працюють під тиском, як: наявність паспорта (з характеристикою, відомостями про місцезнаходження, реєстраційний номер); забезпеченість приладами вимірювання тиску, температури, запобіжними пристроями, покажчиками рів води. Розміщують посудини в окремих приміщеннях, без перекидання. Реєстрація в ЕТЦ, при наявності паспорта, посвідчення про якість монтажу, схеми включення посудини із зазначенням джерел тиску, параметрів робочого середовища, арматури, засобів автоматичного контролю, запобіжних і блокувальних приладів. Утримання та обслуговування: спеціально навчено, не молодші 18 p., з переатестацією ч/з12 міс. Безпека при експлуатації котельних установок. Котли повинні мати автоматику безпеки. Автоматика газових котлів повинна відключати подачу газу при відключенні електроенергії, згасанні вогню в котлі. На парових котлах встановлюються сигналізатори верхнього і нижнього положень рівня води. Безпека експлуатації компресорних установок досягається дотримуванням режимів змащення, охолодження та очищення. Виключається можливість попадання масла з картера у робочі циліндри. У кисневих компресорах для змащування використовують дистильовану воду з додаванням гліцерину.
48. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на
транспорті. В залежності від ступеня небезпеки вантажно-розвантажувальні роботи регламентуються ГОСТ 12.3.009-76."Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности"(зміни 1982), поділяються на чотири групи: - малонебезпечні; -небезпечні (по габаритах);-пилові та гарячі (цемент, крейда, вапно, асфальт);-небезпечні (вибухо-пожежонебезпечні, можуть спричинити: пошкодження транспортних засобів, будівель і споруд, загибелі, каліцтва, отруєння, опіків, опромінення або захворювання людей і тварин).
За масою одного місця вантажі поділяються на три категорії:-масою менше 80 кг, а також сипкі, дрібноштучні;-масою від 80 до 500 кг; -масою понад 500 кг. До підіймально-транспортних відносяться транспортувальні і вантажопідіймальні машини. До вантажопідіймальних машин відносяться підіймачі та крани. Серед підіймачів найбільш поширені - ліфти, електро- та автонавантажувачі.
49. Які небезпечні та шкідливі фактори постають під час роботи на комп'ютері? Звертаємо увагу студентів на те, що основним документом щодо забезпечення охорони праці тих, хто працює на комп'ютерах є ДНАОП 0, 00-1.31-99 "Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин". Даний документ поширюється на всі підприємства, установи, організації, юридичні особи незалежно від форми власності, відомчої належності, видів діяльності та на фізичних осіб (що займаються підприємницькою діяльністю з правом найму робочої сили), які здійснюють розробку, виробництво та застосування ЕОМ, у тому числі й на тих, які мають робочі місця, обладнані ЕОМ, або виконують обслуговування, ремонт та налагодження ЕОМ. Дані вимоги не поширюються на комп'ютерні класи вищих та середніх закладів освіти, майстерні професійно-технічних закладів освіти. Розміщення робочих місць користувачів ПК у закладах освіти повинно відповідати "Державним санітарним правилам і нормам влаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режиму праці учнів на персональних комп'ютерах" ДСанПіН 5.5.6.009-98), ГОСТ 12.3.032 - 78, ГОСТ 21889-76, ГОСТ 22269-76. Директиви Європейської Економічної Комісії 90/270 в розділі "Мінімальні вимоги в охороні праці" жорстко регламентує безпечні умови роботи і вимоги по захисту здоров'я осіб, що працюють з комп'ютерами, висуваючи такі п'ять вимог до роботи з монітором: -символи на екрані повинні бути чіткими і добре розрізнятися;- зображення повинно бути позбавлене блимання; - яскравість та/або контрастність повинні легко регулюватися; - екрани повинні бути вільними від відблисків і відбиття; - випромінювання повинні бути знижені до надзвичайно малих рівнів. Під час роботи монітора поверхня його екрана інтенсивно бомбардується електронами, в результаті чого може накопичуватися заряд статичної електрики. Це призводить до того, що поверхня екрана "притягує" велику кількість пилу, і, крім того, при дотику рукою до зарядженого екрана користувача може неприємно вразити слабкий коронний електричний розряд. Для зменшення потенціалу поверхні екрана на нього наносять спеціальні провідні антистатичні покриття, які в документації позначають скорочено AS (anti-static). Згідно до Директиви Європейської Економічної Комісії 90/270 в розділі "Мінімальні вимоги в охороні праці" площа приміщення на одне робоче місце учня повинна становити 6 м2, а об'єм не менше ніж 20 м2. Площа навчальних приміщень з ПК повинна розраховуватись не більш як 12 чоловік. Не дозволяється розміщувати кабінети обчислювальної техніки у підвальних та цокольних поверхах.
50. Електробезпека. Електробезпека - система організаційних та технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.
51. Електротравматизм. Види електричних травм. Електричний струм, який проходить через організм людини, викликає термічну, електролітичну, біологічну і механічну дії. Електрострум діє на організм людини: - місцева (електротравми) електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічне пошкодження, електрофтальмія; - загальна (електроудари) ураження внутрішніх органів людини, головним чином серцевої та нервової систем. Ураження струмом можливе в таких випадках : - двофазний дотик, тобто торкання одночасно до двох фазних дротів мережі змінного струму; - однофазний дотик, тобто торкання до одного фазного дроту мережі змінного струму; - наближення на небезпечну відстань до неізольованих струмоведучих частин, які знаходяться під високою напругою (вище 1000В); - дотик до корпусу електрообладнання, яке опинилось під напругою; - попадання під крокову напругу в зоні розтікання струму; - перебування в зоні дії атмосферної або статичної електрики; - вхід в зону дії електромагнітного поля. Згідно з ПУЕ всі приміщення поділяються за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом на три класи: - без підвищеної небезпеки (звичайні); - з підвищеною небезпекою; - особливо небезпечні. Заходи та засоби захисту працівників при експлуатації електричних установок: а) технічні: - улаштування електроустановок, мереж відповідно до експлуатаційної напруги; - недопущення випадкового доторкання до струмопровідних частин; - облаштування захисних заземлень, занулення, відключення; - використання струму з малими напругами, що не перевищують 42 В; - використання захисних засобів при обслуговуванні; - використання запобіжників.б) організаційні: - щоденний і періодичні огляди електроустановок; - призначення осіб, відповідальних за організацію та проведення робіт; - допуск до проведення робіт та обслуговування устаткування; - нагляд за працівниками під час роботи.
52. Суть Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Завданнями страхування від нещасного випадку є: проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров’ю застрахованих, викликаним умовами праці; відновлення здоров’я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань; відшкодування шкоди, пов’язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов’язків, надання їм соціальних послуг у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.
53. Основні поняття та значення пожежної безпеки. Студентам слід ознайомитись з основними поняттями пожежної безпеки, які подаються у Законі України "Про пожежну безпеку" від 17 травня 1993р., регламентуються по ГОСТ 12.1.004-91 "Пожежна безпека. Загальні вимоги" (змінено 01.07.95 Росія), Постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. А також статистичними даними, адже щодня в Україні виникає більше 100 пожеж, де гине 5-6 чол., збитки складають 2.0 млрд. грн. на рік. У Рівненській області за 2002 рік сталося більше тисячі пожеж. Пожежа спричиняє до: руйнування будівельних конструкцій внаслідок втрати ними несучої здатності під впливом високих температур; паніки, яка спричинена швидкими змінами психічного стану людини в екстремальних ситуаціях; ураження органів дихання та смерті, полум'я досягає температури 1200-1400°С, для людини 60°С і: життєво небезпечною; інтенсивне подразнення органів дихання і слизової оболонки димом. Основні причини пожеж: необережне поводження з вогнем; Треба чітко уяснити те, що різновидностями горіння є: вибух детонація, спалах, займання, спалахування, самозаймання, тління теплове самозаймання, самоспалахування, мікробіологічш займання, хімічне самозаймання.
54. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин. Відповідно до ГОСТ 12.1.044-84 оцінку пожежовибухо небезпечності усіх речовин та матеріалів проводять залежно ві,1 агрегатного стану: - група горючості (негорючі, важкогорючі, горючі); - за температурою спалаху (легкозаймисті, горючі рідини) Джерелами загоряння на підприємствах можуть бути: відкрите полум'я, невідповідність або несправність електрообладнання, іскри від удару і тертя деталей машин і обладнання, самозаймання, статична електрика, розряд блискавки та інше.
55. Пожежовибухонебезпечність об'єкта. В залежності від властивостей речовин і матеріалів, умов їх застосування і обробки приміщення за вибухопожежною і пожежною небезпекою поділяються у відповідності із ОНТП 24-86! "Визначення категорій приміщень і будівель по вибухопожежній і пожежній небезпеці" на п'ять категорій - А, Б, В, Г, Д. До категорії А належать приміщення, де перебувають спалимі та легкозаймисті рідини з температурою спалаху, що не перевищує 28°С, а також речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем або одне з одним; при утворенні вибухонебезпечних сумішей розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5 кПа. До категорії Б належать приміщення, в яких є пил та волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 28°С та спалимі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні та пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху 5кПа. До категорії В належать приміщення, де перебувають спалимі та важкоспалимі рідини, тверді спалимі та важкоспалимі речовини та матеріали (в тому числі пил та волокна), а також речовини і матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря та з одним тільки горіти (за умови, що ці приміщення не відносяться до категорії А чи Б). До категорії Г належать приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також спалимі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо; процес їх обробки супроводжується ііиділенням променевого тепла, іскор та полум'я. До категорії Д належать приміщення, в яких є неспалимі речовини та матеріали у холодному стані. На розвиток пожежі у приміщеннях та спорудах впливає їх вогнестійкість, яка характеризується межею вогнестійкості. Всі будівлі і споруди за ступенем вогнестійкості за СНІП 2.01.02-85 поділяють на 5 ступенів. вогнестійкість, яка характеризується межею вогнестійкості. Всі будівлі і споруди за ступенем вогнестійкості за СНІП 2.01.02-85 поділяють на 5 ступенів. Згідно з ПУЕ приміщення поділяються на пожежонебезпечні (П-I, П-ІІ, П-ІІа, П-ІП) і вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-Па) зони. Клас П-І - приміщення, в яких використовуються або зберігаються тверді спалимі рідини з температурою спалаху парів вище ніж 61 °С (склади мінеральних масел, насосні станції спалимих рідин). Клас П-ІІ - приміщення, в яких виділяється спалимий пил або волокна з нижньою концентраційною межею займання більш ніж г/м3 до об'єму повітря, які не можуть утворювати вибухонебезпечні суміші (деревообробні цехи, малозапилені цехи, млини). Клас П-ІІа - приміщення, в яких утворюються тверді спалимі матеріали без виділення пилу і волокон (склади паперу, цехи зберігання меблів).
Клас П-ІИ - зовнішні установки, в яких використовуються спалимі рідини з температурою спалаху, більшою ніж 61 °С, або тверді спалимі речовини (склади палива і деревини). По газу - В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, по пилу - В-ІІ, В-Па. Клас В-І - приміщення, в яких виділяються спалимі гази або пари легкозаймистих речовин в такій кількості і мають такі властивості, що можуть утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних умовах роботи (постійно існує вибухонебезпечна концентрація через завантаження-розвантаження технологічних апаратів, зберігання або переливання легкозаймистих речовин). Класи В-Іа та В-Па - приміщення, в яких вибухонебезпечні суміші утворюються в результаті аварії або несправності апаратів, установок, а в нормальних умовах роботи технологічного обладнання вибухонебезпечні суміші не утворюються. ( Клас В-Іб - приміщення характеризуються' такими ж показниками, як і В-Іа, але мають такі особливості: - спалимі гази мають високу нижню межу вибуховості (15% іі більше та різкий запах при граничне допустимих концентраціях); - може мати місце локальна вибухонебезпечна концентрація; - спалимі гази легкозаймистих речовин знаходяться в таких кількостях, які в приміщенні не створюють загальної вибухонебезпечної концентрації, робота з ними проводиться беї
використання відкритого вогню. Ці приміщення відносяться до невибухонебезпечних за умови, що робота виконується у витяжних
шафах або під витяжною парасолею. Клас В-Іг - зовнішні установки, в яких містяться вибухонебезпечні пари, гази і легкозаймисті речовини (сховища легкозаймистих речовин). Клас В-ІІ - приміщення, в яких виділяється пил, що переходить в завислий стан і здатний утворювати з повітрям і іншими окислювачами вибухові системи при нормальних нетривалих режимах роботи технологічних апаратів та обладнання.
56. Система попередження пожеж.
57. Система протипожежного захисту. Система протипожежного захисту - це сукупність організаційно-технічних заходів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріальних збитків від неї (ДСТУ 2272-93). Пожежна безпека будівель і споруд характеризується : вогнестійкістю, межею вогнестійкості та межею розповсюдження. Для обмеження поширення вогню застосовують протипожежні перешкоди у вигляді стін, перегородок, перекрить. Вони мають спиратися на фундаменти, встановлюватись на всю висоту будівлі, перетинати всі поверхи і конструкції та бути вище даху на 60 см. Захист також досягається шляхом штукатурки, фарбування, обмазування, введенням наповнювачів та антипіренів. 100
58. Зовнішнє і внутрішнє протипожежне постачання Промислові підприємства мають зовнішнє і внутрішнє протипожежне водопостачання. Для гасіння пожеж всередині будівель, крім пожежних кранів, встановлюються автоматично діючі спринклерні або дренчерш установки.
59. Які ви знаєте первинні засоби гасіння пожеж? Горіння можливе за певних умов: наявність горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. Найкращий окислювач кисень, при вмісті 14% горіння стає неможливим. Запобігання формування горючого середовища досягається: герметизацією, заміни горючих негорючими у технології, контроль за складом середовища в цеху і установці, аварійна вентиляція, використання інгібуючих компонентів припиняючи та флегматизуючи (роблять негорючим середовище.) Існують два способи гасіння пожеж: фізичний та хімічний. Первинні засоби гасіння пожежі: - внутрішні пожежні крани; - відра, кошми, лопати, пісок; - вогнегасники. Пінний вогнегасник ОХП-10 складається із сталевого корпусу, який містить лужний розчин соди з лакричним екстрактом. Всередині встановлено поліетиленовий посуд з сумішшю сірчаної кислоти та сульфату заліза. При змішуванні кислотного і лужного розчинів утворюється піна. Довжина струменя піни - 6м, час дії І 60 с Цей вогнегасник можна застосовувати для гасіння твердих речовин та легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею. Піна електропровідна, тому цим вогнегасником не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою. Вогнегасники вуглекислотні ОУ-2, ОУ-5 складаються із сталевого | балона з запорним вентилем. Балон заповнений зрідженою вуглекислотою під тиском 7 Мпа. При відкриванні вентиля зріджена вуглекислота прямує у патрубок, де вона розширюється і за рахунок цього її температура знижується до мінус 70°С та утворюється снігоподібна вуглекислота. Ці вогнегасники застосовують для гасіння невеликих пожеж, електрообладнання, що знаходиться під напругою. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також фотоплівку, целулоїд, котрі горять без І доступу повітря. Порошкові вогнегасники ОП-1, ОП-5, ОП-10 та ін. - це і поліетиленові балончики, які містять фосфорноамонійні солі, б карбонат натрію. Застосовуються для гасіння магнію та його j сплавів, лужних металів, алюмінію, металоорганічних сполук, а також тоді, коли не можна гасити пожежу водою, піною або вуглекислим газом.
60. Де виникає і накопичується статична електрика і яка її дія на людину і обладнання? У виробничих умовах виникає і накопичується статична електрика при: - пневмотранспорті пиловидних і сипучих матеріалів (при русі їх в трубах і апаратах, дробленні, перемішуванні і просіюванні); - транспортуванні діелектричних рідин (зливі, наливі і перекачуванні світлих нафтопродуктів по трубопроводах і гумових шлангах в резервуарну ємність); -транспортуванні стиснених і зріджених газів по трубах;
-нанесенні полімерної ізоляції на трубопровід;-в процесі обробки матеріалів;-використанні пасових передач і транспортних стрічок;
-на зовнішній поверхні монітора внаслідок бомбардування люмінофору електронними променями, які виходять з прожектора монітора та ін. Регламентується ДНАОП 0.00-1.30-88 "Правила захисту від статичної електрики". Статична електрика може викликати вибухи, і южежі в місцях накопичення вибухонебезпечного пилу, парів і газів.
61. Загальні принципи організації пожежної безпеки.
З метою економії місця, 2 останні питання будуть тут =) (це щоб шпори влізли в 6 листів А4...)
71. Визначення та права комісії з питань охорони праці. На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.
72. Назвіть основні принципи економічного стимулювання охорони праці. Економічне стимулювання охорони праці До працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором, угодою. При розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці. Розрахунок розміру страхового внеску із застосуванням знижок та надбавок для кожного підприємства, передбачених частиною другою цієї статті, провадиться відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
ЯК БУДЕТЕ РІЗАТИ ШПОРИ – НЕ ЗАБУДЬТЕ ЗАКИНУТИ 71 і 72 НА КІНЕЦЬ =)
62. Державний пожежний нагляд. Стаття 7. Державний пожежний нагляд Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об’єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України. Органи державного пожежного нагляду не залежать від будь-яких господарських органів, об’єднань громадян, політичних формувань, органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування. Контроль за виконанням правил пожежної безпеки під час проектування, технічного переоснащення, будівництва, реконструкції та експлуатації об’єктів іноземних фірм та спільних підприємств регулюється чинним законодавством або умовами, передбаченими договорами сторін, якщо вони не суперечать чинному законодавству. На об’єктах приватної власності органи державного пожежного нагляду контролюють лише умови безпеки людей на випадок пожежі, а також вирішення питань пожежної безпеки, що стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб і громадян. Органи державного пожежного нагляду відповідно до покладених на них завдань: - розробляють з участю заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ, організацій та громадян; -погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;-встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації, розробляють типові документи з цих питань; - здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ та організацій, а також громадянами; - проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов’язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.
Посадові особи органів державного пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду. Державні інспектори з пожежного нагляду мають право: 1) проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, новобудов та інших підконтрольних об’єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію; 2) давати (надсилати) керівникам центральних органів виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки. У разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу виникнення пожежі або перешкоджає її гасінню та евакуації людей, а також у випадках випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності припиняти чи забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебезпечних робіт, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, дію виданих дозволів на право проведення робіт; 3) здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час проектування (вибірково), будівництва, реконструкції, розширення чи технічного переоснащення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об’єктів. У разі виявлення порушень забороняти до їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт; 4) притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов органів державного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням; 5) застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.
63. Завдання та види пожежної охорони. Стаття 15. Види пожежної охорони Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну. Стаття 16. Державна пожежна охорона Пожежна охорона створюється з метою захисту життя і здоров’я громадян, приватної, колективної та державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної безпеки на об’єктах і в населених пунктах. Основними завданнями пожежної охорони є: здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог; запобігання пожежам і нещасним випадкам на них; гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха. Забороняється використання пожежної охорони для виконання завдань, не передбачених цим Законом. Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та професійної пожежної охорони, входить до системи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і здійснює державний пожежний нагляд. Державна пожежна охорона створюється в містах, інших населених пунктах, на промислових та інших об’єктах незалежно від форм власності у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Державна пожежна охорона складається з підрозділів, апаратів управління та допоміжних служб, а також пожежно-технічних навчальних закладів і науково-дослідних установ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Державна пожежна охорона є одночасно самостійною протипожежною службою цивільної оборони, а також службою, яка в межах своєї компетенції виконує мобілізаційну роботу.
64. Вивчення питань пожежної безпеки. Стаття 8. Вивчення правил пожежної безпеки У загальноосвітніх і професійних навчально-виховних закладах, вищих навчальних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в побуті, а також навчання дій на випадок пожежі.
У дитячих дошкільних закладах проводиться виховна робота, спрямована на запобігання пожежам від дитячих пустощів з вогнем і виховання у дітей бережливого ставлення до національного багатства. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого та регіонального самоврядування, житлові установи та організації зобов’язані за місцем проживання організовувати навчання населення правил пожежної безпеки в побуті та громадських місцях. Усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктаж з питань пожежної безпеки відповідно до Типового положення, затверджуваного Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Перелік посад і порядок організації навчання визначаються Кабінетом Міністрів України. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється. Програми навчання з питань пожежної безпеки мають погоджуватися з органами державного пожежного нагляду.
65. Назвіть завдання, функції і права Держнаглядохоронпраці України? Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики забезпечує проведення державної експертизи умов праці із залученням служб санітарного епідеміологічного нагляду спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі охорони здоров’я, визначає порядок та здійснює контроль за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативно-правовим актам з охорони праці. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці:
здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування; розробляє за участю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Фонду соціального страхування від нещасних випадків, всеукраїнських об’єднань роботодавців та профспілок загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання; здійснює нормотворчу діяльність, розробляє та затверджує правила, норми, положення, інструкції та інші нормативно-правові акти з охорони праці або зміни до них; координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб’єктів підприємницької діяльності в галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; одержує безоплатно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів статистики, підприємств, інших суб’єктів підприємницької діяльності відомості та інформацію, необхідні для виконання покладених на нього завдань; бере участь у міжнародному співробітництві та в організації виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід з цих питань, опрацьовує та подає у встановленому порядку пропозиції щодо удосконалення і поступового наближення чинного законодавства про охорону праці до відповідних міжнародних та європейських норм. Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов’язковими для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
66. Роль громадських об'єднань у галузі охорони праці. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників. Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників. Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь. У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.
67. Охарактеризуйте систему фінансування охорони праці. Стаття 19. Фінансування охорони праці Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах. (Дію частини другої статті 19 зупинено на 2005 рік в частині виділення видатків на охорону праці окремим рядком згідно із Законом N 2285-IV від 23.12.2004; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2505-IV від 25.03.2005) Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізованої продукції.
Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
68. Назвіть обов'язки власника підприємства в галузі охорони праці. Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: - створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; - розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; - забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; - забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; - забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; - організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів; - розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі — акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; - здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; - організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці .Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
69. Які обов'язки працівника щодо виконання нормативних актів про охорону праці? Працівник зобов’язаний: дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
70. Функції та права служби охорони праці підприємства (організації). На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.