Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
PAGE 10
План заняття № 1
Тема 1. Основи концепції захисту прав споживачів.
Лекція 2 год.
План
Самостійна робота 6 год.
План
Семінарське заняття 2 год.
План
Лекція
Бажання України стати членом Європейського Союзу ставить питання захисту прав споживачів на одне з перших місць у державній політиці. Це також обумовлюється тим, що забезпечення належного захисту прав споживачів спрямоване не лише на захист інтересів конкретного споживача, а й на вдосконалення соціального клімату в державі.
Необхідно відзначити, що державна споживча політика в розвинених країнах визначає загальну економічну політику і є індикатором задоволеності населення діями і рішеннями влади. Розуміючи важливість споживчої політики для загального економічного розвитку політичної і соціальної стабільності країни-члени Європейського Союзу спільно формують цю політику, визначаючи її цілі, пріоритетні напрями і законодавче забезпечення, причому на рівні найвищих керівних органів Союзу.
Споживча політика - це політика держави, спрямована на створення сприятливих умов для насичення споживчого ринку якісними і безпечними товарами (роботами, послугами), підвищення рівня захисту здоров'я й безпеки споживачів, а також вдосконалення законодавства про захист прав споживачів.
Однак вирішення проблеми захисту прав споживачів на державному рівні не дасть стовідсоткових результатів у захисті інтересів всіх споживачів. Як відомо, для того щоб закон працював, перш за все необхідно, щоб люди про нього знали, тим більше це стосується питань захисту прав споживачів.
Кожен громадянин нашої країни практично кожен день стає споживачем, придбаваючи ті або інші товари в роздрібній торговій мережі, і для того, щоб споживач міг звернутися за захистом своїх порушених прав, треба, щоб він знав про те, які саме права в нього є. Саме цим і обумовлюється актуальність данного навчального посібника.
Ринкові відносини - це особливий вид людської діяльності, в основі якого покладено систему товарно-грошових відносин, що виникають між покупцем і продавцем. Ця система включає механізм вільного ціноутворення, вільне підприємництво, що здійснюється на основі економічної самостійності, рівноправності та конкурентності суб'єктів господарювання у боротьбі за споживана.
Консюмеризм (від англ, consumer- споживач) - це організований рух громадян, а також діяльність державних і громадських установ за розширення прав і впливу споживачів на виробників і торговців як в комерційній, так і позакомерційній сферах.
Він виник понад сто років тому, найбільш характерні визначення консюмеризму знаходимо, скажімо, у Ф. Котлера: "Консюмеризм - організований рух громадян та державних органів за розширення прав і впливу покупців на продавців".
Досвід консюмерського руху в розвинених країнах свідчить про його високий рівень, що забезпечений підтримкою урядів цих країн, впливовими міжнародними організаціями і насамперед ООН, а також відповідною законотворчою діяльністю як у державах, так і на основі міждержавного співробітництва.
У процесі розбудови незалежної держави в Україні в 90-х pp. виникає консюмерський рух на основі досягнень міжнародного досвіду, а також специфічних умов сучасного соціально-політичного й економічного розвитку. Започаткувалася структурна, розвивається законотворча діяльність в галузі захисту прав споживачів. Першою серед колишніх республік СРСР Україна приймає Закон "Про захист прав споживачів" (1991 p.), права споживачів гарантуються Конституцією України, що була прийнята 28 червня 1996 р. Розширюються міжнародні контакти в цій сфері. Розвивається загальна консюмерська освіта інформація в нашій державі. Налагоджується система підготовки фахівців з питань захисту прав споживачів.
Рух споживачів на захист своїх прав в Україні став набувати сучасних рис більше ста років назад, як і в інших країнах світу. Теоретиками української споживчої кооперації вважаються МП. Баллін, М.І. Зібер, М.І Туган-Барановський. Зокрема, професор Київського університету Микола Іванович Зібер присвятив проблемі ряд робіт. У "Нарисах первісної економічної культури" він на численних історичних прикладах довів перевагу споживчої кооперації. Робота М. Зібера "Про споживчі асоціації взагалі" розкриває суть кооперації, її практичну значущість: "...покупець і продавець перестають вважати себе ворогами, один не підозрює іншого у намірах провести, ошукати його: стверджена досвідом довіра один до одного не допускає подібної думки. Купівля відбувається без торгів, продаж без запрошувань, безсовісної боротьби, обдурювання, підробок".
Першим споживчим товариством в Україні із затвердженим статутом було Харківське товариство, яке виникло завдяки клопотанню професорів університету Ковалевського, Гордієнка, Бекетова, громадських діячів Балліна, Бриліантова та ін. Ініціативна група з цих осіб розробила статут товариства і домоглася його затвердження 6 жовтня 1866 р. Це Товариство об'єднувало 356 членів, мало три магазини, завод мінеральних вод, швейну майстерню, їдальню, кафе. Багато сил та енергії в Харківське товариство вкладав Микола Петрович Баллін. Не маючи спеціальних наукових знань, він, однак, активно вивчав світовий досвід, відвідував Англію, Францію, Німеччину, Швейцарію, підтримував особисті знайомства з відомими на той час кооперативним діячем Англії Нилем, французьким професором Шарлем Жидом, організатором німецького кооперативу Г. Шульцем-Деличем. Це допомогло М. Балліну вивести харківську споживчу кооперацію на прямі зв'язки з кооператорами Західної Європи. На жаль, серед кооперативного керівництва не було комерсантів, обізнаних у справі бізнесу, що призвело кооперативний рух у Харкові до швидкого банкрутства.
Рівно через два роки після появи Харківського - 6 жовтня 1868 р. - було затверджено статут Київського споживчого товариства, фундаторами і членами якого були також науковці і громадські діячі. Серед них: М.І. Зібер, М. Драгоманов, В. Антонович, професор Лобко, який був добрим знайомим М. Балліна. Вже в 1869 р. Київське товариство об'єднало 330 членів і зав'язало контакти з подібними товариствами Одеси, Борзни, Керчі Проіснувало до 1873р.
Усього впродовж 1866-1870 pp. в Україні було засновано 17 споживчих товариств (у Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві, Катеринославі, Полтаві, Балті, Бердянську, Борзні, Ізюмі тощо), які об'єднували в основному інтелігенцію. Однак, лише Миколаївське товариство виявилося життєздатним, а всі інші розпалися.
У період 70-80-х pp. XIX ст. рух споживчої кооперації в Україні розвивався повільно. Значна його активізація спостерігається в 90-ті pp. та на початку XX ст. Почали виникати споживчі товариства робітників, що їх організовували підприємці, а також товариства на селі. Так, наприкінці 1904 р. сільські споживчі товариства становили приблизно половину всієї кількості кооперативів. У 1897 р. був опублікований Перший Статут споживчої кооперації. Впродовж 1891-1904 pp. в Україні з'явилося 469 нових споживчих товариств, або в середньому виникало 36 на рік. У 1900 р. українських споживчих товариств було 182, а в 1906 р. - вже 572. Після оприлюднення Царського Маніфесту 17 жовтня 1905 р. стали виникати робітничі споживчі кооперативи, створені на кошти самих робітників. У 1917 р. в Росії нараховувалося 35 тис. товариств, з яких майже 5 тис. діяли в Україні.
Вдосконалювалася і централізувалася структура руху. Так, у 1908 р. створилася Київська спілка споживчих товариств, яка за два роки свого існування об'єднала 220 товариств Київщини, Поділля, Чернігівщини, Волині. В 1912 р. була організована у Харкові Крайова спілка споживчих товариств Півдня Росії. Це була економічно розвинена і стійка спілкова кооперативна організація, що вела торговельну діяльність, організувала власні промислові підприємства (миловарню, цегельню, взуттєву фабрику тощо), продукція яких поповнювала її товарні ресурси. Після проведеного у 1908 р. в Москві кооперативного з'їзду в 1913 р. подібний з'їзд був організований у Києві. Останній зокрема розглянув проект кооперативного закону (затвердженого після лютого 1917 p.). Тільки за один 1917 р. виникли 42 спілки. У травні 1917 р. було утворено в Києві велике кооперативне об'єднання споживчої кооперації на Правобережній Україні - Дніпровська Спілка споживчих товариств.
Після оприлюднення перших радянських декретів щодо розвитку споживчої кооперації рух споживчої кооперації в Україні втратив свою незалежність і свої функції захисту своїх членів як споживачів.
Історичною передумовою появи консюмеризму в Україні, як і в усьому Радянському Союзі, стали певні доробки в галузі управління та створення систем якості, які реалізовувалися з перших радянських п'ятирічок. Найбільш відомими серед них стали системи управління якістю, які вперше були запроваджені на українських підприємствах.
Наприкінці 80-х pp. на теренах Радянської України проявляється і громадський рух споживачів. Перші центри з'являються в Одесі, Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові. На загальній хвилі демократизації суспільства в період перебудови, коли з'явилися перші зареєстровані громадські консюмерські організації у різних містах СРСР, в 1989 р. було засновано Українську Асоціацію споживачів в Києві, всеукраїнську громадську професійну організацію Українську Асоціацію якості, а також консюмерські центри в інших містах України.
Самостійна робота
1. Основні етапи розвитку ринків.
У процесі розвитку суспільства можна виділити декілька етапів з характерними ознаками:
Перший етап - "суспільство масового виробництва" - характерний націленістю на зростання обсягу випуску продукції. Акцент на її якості особливо не робився і споживач, який відчував потребу в товарі, менше уваги звертав на його якість. Виробники основну увагу приділяли збільшенню кількості продукції і мало уваги звертали на її якість.
Другий етап - перехід від "ринку продавця" до "ринку покупця". Головними дійовими особами "ринку продавця", який домінує у традиційному індустріальному суспільстві, є виробник товару (продавець) і покупець (споживач), який мав мінімальну можливість впливу на ринок та якість товарів. У нинішній період соціально орієнтованої економіки "ринок продавця" поступається місцем "ринку покупця", для якого характерне всебічне врахування потреб споживачів.
Третій етап - "суспільство масового споживання" - характеризується виробництвом високоякісних, споживчих товарів тривалого користування та послуг високої якості. Масове виробництво серійної продукції у величезних масштабах, що донедавна вважалося символом сучасності, поступилося місцем виробництва високоякісних товарів, які випускаються невеликими партіями і постійно оновлюються.
Перш ніж запропонувати товар ринку, необхідно здійснити соціальні дослідження з метою виявлення об'єктивних потреб різних верств населення, рівня та характеру наявного попиту, вимог до якості. При цьому враховуються також інтереси виробника-продавця. Посилюється боротьба за споживача, зростає роль конкуренції у сфері якості товарів та послуг.
2. Історично-традиційні права виробників, продавців і споживачів
Характерні ознаки ринків різних періодів розвитку суспільства:
2. Ринок покупця
3. Ринок споживача
2. Розвитку руху захисту прав споживачів в Україні.
Україна однією із перших держав колишнього СРСР прийняла Закон України «Про захист прав споживачів» (12 травня 1991 p.).
На процес становлення та формування системи захисту прав громадян в Україні вплинула Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. Зокрема, ст. 42 Основного Закону передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Традиційно щороку 15 березня під егідою ООН відзначається Всесвітній день прав споживачів. Проте, це швидше не привід для святкування, а підстава для проведення серйозного аналізу стану справ у сфері захисту прав споживачів.
Стаття 42 Конституції України проголошує:
„... Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів".
Проблема захисту прав споживачів залишається актуальною, потребує постійного втручання з боку держави, органів місцевого самоврядування, громадських організацій. Тому прийняття Верховною Радою в січні 2002 року змін до Закону „Про захист прав споживачів" в частині визначення повноваження місцевих органів самоврядування є досить важливим і своєчасним кроком.
Слід відзначити, що більшість громадян в Україні, при ще досить невисоких рівнях заробітної плати і пенсій, як ніхто інший потребує гарантії захисту від несправедливої, обманної, незадовільної торгівлі і системи надання послуг.
До невирішених споживацьких проблем слід віднести:
Міжнародна організація споживачів оголосила 2010 рік міжнародним роком споживацької освіти і закликала всі уряди докласти зусилля щодо розвитку споживацької освіти.
Пріоритетними напрямами національної політики повинні стати:
1. Створення національної системи захисту прав споживачів з впливовим підключенням до цієї проблеми регіонів, взаємодія всіх її гілок з метою захисту законних інтересів споживачів-громадян суспільства.
2. Інформування і освіта населення з питань національної політики у сфері захисту прав споживачів.
3. Організація системи навчання молоді у всіх типах навчальних закладів правам споживача.
4. Забезпечення якості і безпеки товарів, продуктів, сировини, послуг.
5. Вдосконалення законодавства про захист прав споживачів.
6. Особлива увага має бути надана забезпеченню компетентного вирішення завдань у сфері захисту прав споживачів.
Вирішення поставлених питань дозволить на якісно новому рівні забезпечити захист прав споживачів, що в свою чергу вплине на підвищення життєвого рівня населення.
Т-12
Структура навчальної дисципліни
Назви змістових модулів і тем |
Кількість годин |
|||||||||||
денна форма |
Заочна форма |
|||||||||||
усього |
у тому числі |
усього |
у тому числі |
|||||||||
л |
п |
лаб |
інд |
с.р. |
л |
п |
лаб |
інд |
с.р. |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
Модуль 1. Теорія держави і права, конституційне , адміністративне, цивільне та сімейне право |
||||||||||||
Тема 1. Основи теорії держави і права: Тема 1.1. Загальні положення про державу. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 1.2. Загальна характеристика права. Правопорушення та юридична відповідальність. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 2. Основи конституційного права: Тема 2.1. Характеристика загальних засад конституційного права. |
6 |
1 |
1 |
4 |
||||||||
Тема 2.2. Система та повноваження державних органів за Конституцією України. |
6 |
1 |
1 |
4 |
||||||||
Тема 3. Основи адміністративного права. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 4. Основи цивільного права: Тема: 4.1. Загальні положення цивільного права та право власності. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 4.2. Зобовязальне право та спадкове право. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 5. Основи сімейного права. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Разом за модулем 1 |
60 |
14 |
14 |
32 |
||||||||
Модуль 2. Трудове, кримінальне та фінансове право. Основи правоохоронної діяльності |
||||||||||||
Тема 6. Трудове право. Тема 6.1 Предмет, метод і система трудового права України. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 6.2. Трудовий договір. Правова організація працевлаштування |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 6.3. Робочий час та час відпочинку. |
6 |
1 |
1 |
4 |
||||||||
Тема 6.4. Оплата праці. Гарантії та компенсації. Право соціального захисту. |
6 |
1 |
1 |
4 |
||||||||
Тема 6. 5. Трудова дисципліна. Дисциплінарна відповідальність. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 6.6. Охорони праці |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 6.7.Матеріальна відповідальність сторін трудових відносин |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 6.8. Трудові спори. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 7. Основи кримінального права. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 8. Основи фінансового права |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 9. Основи правоохоронної діяльності |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Разом за модулем 2 |
84 |
20 |
20 |
44 |
||||||||
Всього годин |
144 |
34 |
34 |
76 |
Т-12
Розподіл балів при рейтинговій системі оцінювання з навчальної дисципліни
„Захист прав споживачів ”, для якої передбачено підсумковий контроль у формі заліку
Модуль 1 |
Модуль 2 |
Загальна сума балів |
||||||||||||||||||||
Кількість балів за модуль |
42 |
58 |
100 |
|||||||||||||||||||
Теми |
Т 1 |
Т 2 |
Т 3 |
Т 4 |
Т 5 |
МКР №1 |
Т 6 |
Т 7 |
Т 8 |
Т 9 |
МКР №2 |
|||||||||||
1.1 |
1.2 |
2.1 |
2.2 |
4.1 |
4.2 |
|||||||||||||||||
6.1 |
6.2 |
6.3 |
6.4 |
6.5 |
6.6 |
6.7 |
6.8 |
|||||||||||||||
Кількість балів за модулями і модульний контроль |
4 |
4 |
2 |
2 |
4 |
4 |
4 |
4 |
14 |
4 |
4 |
3 |
3 |
4 |
4 |
4 |
4 |
4 |
4 |
4 |
16 |
|
в т.ч. за видами робіт |
||||||||||||||||||||||
в т.ч. за видами робіт - семінарські заняття |
2 |
2 |
1 |
1 |
2 |
1 |
1 |
2 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
2 |
|||
самостійна робота, що виконується на практичному занятті |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|||
- опрацювання питань, теми |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|||||
- реферат |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
Т-11
Структура навчальної дисципліни
Назви змістових модулів і тем |
Кількість годин |
|||||||||||
денна форма |
Заочна форма |
|||||||||||
усього |
у тому числі |
усього |
у тому числі |
|||||||||
л |
п |
лаб |
інд |
с.р. |
л |
п |
лаб |
інд |
с.р. |
|||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
Модуль 1 |
||||||||||||
Тема 1. Основи концепції захисту прав споживачів. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 2. Правові основи захисту прав споживачів. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 3. Організація захисту прав споживача у світі. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 4. Діяльність державних установ та громадських організацій щодо захисту прав споживача в Україні. |
12 |
4 |
4 |
4 |
||||||||
Тема 5. Правове регулювання якості товарів, робіт та послуг. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 6. Захист права споживачів на належну якість та безпеку товарів. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Разом за модулем 1 |
52 |
14 |
14 |
24 |
||||||||
Модуль 2 |
||||||||||||
Тема 7. Проблеми організації захисту права споживача на безпеку та якість послуг. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 8. Організація захисту права споживача на інформованість. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 9. Особливості захисту прав споживачів при здійсненні окремих видів торговельної діяльності, наданні послуг, виконанні робіт. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Тема 10. Захист прав споживачів при придбанні окремих видів товарів. |
12 |
4 |
4 |
4 |
||||||||
Тема 11. Механізм захисту прав споживачів. |
12 |
4 |
4 |
4 |
||||||||
Тема 12. Відповідальність за порушення законодавства у сфері захисту прав споживачів. |
8 |
2 |
2 |
4 |
||||||||
Разом за модулем 2 |
56 |
16 |
16 |
24 |
||||||||
Усього годин |
108 |
30 |
30 |
48 |
Т-11
Розподіл балів при рейтинговій системі оцінювання з навчальної дисципліни
„Захист прав споживачів ”, для якої передбачено підсумковий контроль у формі заліку
|
Модуль 1 |
Модуль 2 |
Загальна сума балів |
||||||||||||
Кількість балів за модуль |
50 |
50 |
100 |
||||||||||||
Теми |
Т 1 |
Т 2 |
Т 3 |
Т 4 |
Т 5 |
Т 6 |
МКР №1 |
Т 7 |
Т 8 |
Т 9 |
Т 10 |
Т 11 |
Т 12 |
МКР №2 |
|
Кількість балів за модулями і модульний контроль |
5 |
6 |
6 |
6 |
6 |
6 |
15 |
5 |
6 |
6 |
6 |
6 |
6 |
15 |
|
в т.ч. за видами робіт |
|||||||||||||||
|
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
|||
- практичні заняття (відповідь, виконання завдання біля дошки) |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|||
самостійна робота, що виконується на практичному занятті |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|||
- опрацювання питань, теми |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|||
- реферат |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
|||||