Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Імідж ділової людини
Імідж — один із головних елементів, що визначає успішність ділової людини. У перекладі з англійської image означає «образ». Замислюючись над тим, у якому світлі ви хотіли б предстати перед людьми, які вас оточують, оцінюйте не тільки свою зовнішність, яку часто-густо помилково ототожнюють з іміджем, а й манери, вчинки, врешті-решт мислення. Від сприйняття колегами, друзями, просто людьми, з якими ви маєте справу щодня, вашого іміджу залежить успішність насамперед професійних починань.
Імідж - образ ділової людини, в якому виділені цінні характеристики і риси, що роблять вплив на оточуючих. Імідж формується в процесі особистих контактів людини, а також на основі думок, які висловлюють про нього оточуючі.
Набуття іміджу не повинно стає самоціллю, однак оволодіння ним становить істотну частину характеристики особистості. Від іміджу залежить бажання людей співпрацювати з людиною або фірмою.
Для створення гарного іміджу важливо все: манера мови, стиль одягу, дизайн офісу. Найчастіше імідж - результат вмілого орієнтування в конкретній ситуації, вибору правильних моделей поведінки.
Хороші манери включають, крім іншого, і те, як ми виглядаємо та поводимо себе. Хоча не всі чітко усвідомлюють це, етикет включає наш професійний вигляд та те, яким чином ми поводимося щодо інших, яким є наше ставлення до інших. Відповідний, адекватний зовнішній вигляд демонструє вашу повагу до себе, до інших і до конкретної ситуації та подій.
Суспільство встановило правила — нині значно гнучкіші, ніж у минулому — щодо відповідного вбрання та адекватної поведінки для різних ситуацій. Вогке волосся і простий одяг прекрасно підходять для пляжу, але аж ніяк не вписуються у залі засідань. Одягатися невідповідно до ситуації — вияв поганих манер, неввічливість. До того ж, це може бути розцінено як вияв неповаги, якщо, наприклад, ваш одяг менш офіційний, ніж того вимагає ситуація.
Ми сприймаємо один одного на основі тих комунікативних сигналів, які передаємо. Ці сигнали розподіляються на три групи:
· зорові (те, що ми бачимо — одяг, зовнішність, вираз обличчя, статура та ін.);
· вокальні (як використовує свій голос особа, з якою ми спілкуємося);
· вербальні (які саме слова ми чуємо та вживаємо).
Вчені встановили, що 55 % інформації, яка передається людиною, сприймається через TL зорові сигнали — через її зовнішній вигляд; 38 % інформації сприймається через вокальні сигнали — через те, як людина використовує свій голос при спілкуванні (його тон, висота та ін.) І лише 7 % інформації сприймається через вербальні сигнали — через те, що саме ми говоримо.
Очевидно, якщо більше ніж половина враження про нас складається на основі того, якими нас бачать інші, необхідно і важливо вміти передавати правильні зорові сигнали: відповідно одягатися, мати доглянуту зовнішність та адекватні жести, міміку і позу.
Макіяж ділової жінки не повинен «перевантажувати» обличчя. Чоловік же повинен завжди бути гладко виголеним, не залежно від часу доби або днів тижня. Тому рекомендується мати під рукою все необхідне, щоб можна було швидко привести в порядок своє обличчя, зачіску і руки.
Аксесуари
Будь-які аксесуари, що використовуються протягом дня повинні неодмінно відповідати обраному стилю в одязі. Ні в якому разі не можна покладатися на те, що невідповідні годинник або ремінець залишаться непоміченими співрозмовниками. Окуляри, прикраси, запонки, головні убори, ручки, ремені, сумки - все це має величезне значення у створенні і підтримці іміджу ділової людини.
Поведінка
Поза , погляд, жести, тембр голосу, його висота, рукостискання - все це складові манери поведінки ділової людини. Будь-який жест чи погляд повинен бути спрямований на те, щоб створити у співрозмовника відчуття комфорту і довіри. Ввічливе і спокійна поведінка, витриманий голос, усмішливість, відкритий погляд в сукупності зі стриманими манерами створить сприятливе враження і забезпечить підгрунтя для плідної ділового співробітництва з такою людиною.
Ділові наради та презентації
Ділові зустрічі - наради - одна з найважливіших форм управлінської діяльності. Під час наради відбувається обмін інформацією між підлеглими і керівником, ухвалюються управлінські рішення [6, ст. 311].
Нарада — метод управління, у процесі якого відбувається обмін інформацією та досвідом на основі колективних знань, а також виробляються й ухвалюються рішення, які доводяться до виконавців [13, ст. 332].
Кожна раціонально організована нарада також вирішує важливу учбово-виховну задачу. На нараді співробітники вчаться працювати в колективі, комплексно підходити до вирішення загальних завдань, досягати компромісів і тому подібне Для деяких співробітників перебування на діловій нараді - єдина можливість бачити і чути керівників вищих рівнів управління. Крім того, на діловій нараді керівникові надається можливість показати себе і розкрити свій талант менеджера в області керівництва колективом.
На ділових нарадах вирішуються такі питання, як:
- Розвиток і зміцнення політики підприємства і проведення її в життя;
- Інтеграція заходів всіх відділів і служб з урахуванням загальних цілей організації;
- Виявлення і розрахунок колективних результатів;
- Колективне вирішення проблем з урахуванням повчального ефекту.
Проблемна нарада проводиться з метою пошуку оптимального вирішення проблеми впродовж обмеженого терміну. Схема її проведення: повідомлення або доповідь; питання до доповідача; обмін думками; пропозиції щодо прийняття рішень [6, ст. 312].
Вони є особливим видом організації, яка створюється на надзвичайно короткий термін і має певну цілеспрямованість.
Наради класифікують по наступних основних ознаках:
1). За призначенням:
- Виробляючі і приймаючі рішення;
- Роз'яснюючі і уточнюючі завдання по реалізації раніше ухвалених рішень;
- Підсумки виконання рішень, що підводять, і що дають оцінку його результатів;
- Оперативні;
2). По періодичності (частоті) проведення:
- Разові;
- Регулярні;
- Періодичні;
3). За кількістю учасників:
- Вузький склад (до 5 чол.);
- Розширені (до 20 чол.);
- Представницькі (понад 20 чол.);
4). За ступенем стабільності складу учасників наради:
- З фіксованим складом;
- Із запрошуваними за списком, складеним для кожної наради;
- Комбіновані;
5). За приналежністю:
- Партійні (і інших громадських організацій);
- Адміністративні;
- Наукові і науково-технічні;
- Об'єднані [6, ст. 312].
Оптимальна тривалість спільної розумової діяльності великого числа людей складає всього 40 - 45 хвилин, тому через 40 - 60 хвилин у учасників наради ослабляється увага: виникають шум, зайві рухи, розмови. Якщо і далі продовжувати нараду без перерви, то у більшості учасників наступає стомлення. Після 30-40-хвилинної перерви у присутніх поліпшується самопочуття, відновлюється їх нормальний стан і обговорення проблем можна продовжити.
Протокол наради - це первинний офіційний документ, на підставі якого керівництво має право вимагати від співробітників виконання доручених ним завдань. Секретар зборів фіксує в протоколі за дорученням зборів найбільш важливі моменти:
- Досягнення мети наради;
- Рішення;
- Виконавці і терміни [6, ст. 317].
Рекомендації щодо проведення наради:
1. Завжди починайте вчасно. Попереджайте про початок заздалегідь і ніколи не скасовуйте свої рішення.
2. Доручіть кому-небудь стежити за часом і вести необхідні записи. Регулярно оголошуйте: скільки часу залишилося або скільки перевитрачено.
3. Починайте одразу з порядку денного і суворо дотримуйтеся його.
4. Контролюйте будь-яку спробу перервати хід обговорення. Дозволяйте робити це тільки тоді, коли порушене питання є невідкладним.
5. Ви повинні досягти поставленої мети. В чому вона полягає? Проаналізувати проблему, продумати нові ідеї, виробити рішення, поінформувати або скоординувати дії.
6. Сформулюйте висновки і доручення, щоб переконатися, що всі дійшли загальної домовленості. Для цього ще раз зверніть увагу на всі ці питання і нагадайте про них.
7. Завжди закінчуйте вчасно. Оголошуйте перерву точно за розкладом, щоб учасники заздалегідь знали, коли вони можуть розпоряджатися особистим часом. Найбільш важливі питання ставте на початок порядку денного, щоб у крайньому разі тільки найменш істотні мали б залишитися невирішеними [13, ст. 333].
Завершається проведення наради ухвалення рішення і проведення його в життя. Слід мати на увазі, що рішення на нараді ухвалюється всіма разом і кожним окремо. Від того, наскільки учасникові наради вдалося включити свої ідеї і міркування в загальне рішення, залежить його ефективність.
По суті на цьому етапі мова йде те, щоб пояснити, ким і в які терміни повинен бути виконаний певний обсяг робіт. Визначається, в якій формі будуть підведені підсумки (розсилка протоколу або його частини (виписка з протоколу)), ухвалюється рішення про широту інформування (весь колектив або його частина).
Рішення можуть вироблятися двома шляхами:
1) спеціально вибрана комісія з підготовки рішення заздалегідь складає його проект. Проект зачитується. Учасники наради вносять свої корективи і приймають його за наслідками голосування;
2) голова зборів підводить підсумки обговорення і формулює рішення.
Різновидом публічного мовлення є презентація. Презента́ція (від лат. рraesentatio – представляти, знайомити, дарувати) – це ознайомлення широкого загалу з новими, нещодавно створеними (знайденими, дослідженими, відтвореними) суб’єктами, предметами культури, матеріалами, технологіями, науковими відкриттями; також демонстрація будь-чого на будь-яку тему з використанням технічних засобів чи без них.
За цілями та масштабами проведення виділяють чотири типи презентацій:
– брифінг;
– ексклюзив;
– конференція;
– шоу.
За специфікою виділяють такі типи презентації:
– торгові презентації використовуються торговими агентами під час укладання угоди. Вони дають змогу за короткий час подати всю інформацію про товар, значно заощадивши час. Такі прпезентації дають змогу роз’яснити основні положення і переваги, які здобуває покупець. У торгових презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій;
– маркетингові презентації використовуються при підготовці умов для майбутніх торгових презентацій. Їх застосовують для широкої аудиторії (проводяться на виставках-ярмарках або в офісі покупця), для навчання агентів з продажу. У маркетингових презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій;
– навчальні презентації призначені для допомоги викладачу забезпечити зручне і наочне подання навчального матеріалу. Навчальні презентації поділяються на такі види:
– презентації-семінари;
– презентації для самоосвіти;
– презентації-порадники;
– презентації для клієнтів корпорацій.
У навчальних презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій.
Корпоративні презентації призначені для доведення інформації до акціонерів корпорації. Корпоративні об’єднання використовують також глобальну мережу Internet, що дає змогу дістати доступ до гіпертекстової гіпермедійної системми World Wide Web (WWW). Корпоративні презентації поділяються на такі типи: для акціонерів; щорічні звіти ;електронні журнали; для служб, зайнятих роботою з персоналом; з питань інвестицій і фінансування.
У маркетингових презентаціях можуть використовуватись усі види презентацій. Кожен тип презентацій має свої мовленнєві, стилістичні, композиційні й комунікативні особливості, які є похідними від специфічних рис презентації як виду публічної комунікації.
Етикет у системі культури
З огляду на зростання інтересу до порозуміння доречно розглянути систему усталених формул спілкування, що їх у літературі позначають поняттями "етикет мовного спілкування" та "мовний етикет". Мовний етикет — це складна система знаків, які свідчать про ставлення до іншої людини — співрозмовника, оцінку його і водночас самого себе, власного становища відносно співрозмовника. "Мова, — писав Олесь Гончар, — це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам´ять, найцінніше надбання століть, мова — це ще й музика, мелодика, барви буття, сучасна художня, інтелектуальна і мислительна діяльність народу". Людина створила культуру, а культура — людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови.
Повний етикет — специфічні національні норми і правила мовної поведінки, застосовувані під час входження співрозмовників у контакт.(Класик української літератури Панас Мирний свого часу наголошував: "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування".
Перш ніж вдатися до спілкування, людина має у нього включитися, тобто привернути увагу співрозмовника. Етикет мовного спілкування дає змогу визначитися стосовно співрозмовника і передати йому соціальну інформацію на кшталт: "ми з однієї спільноти", "я доброзичливо налаштований до вас (до тебе)", "я хочу ввійти з вами (з тобою) у контакт".
Кожне суспільство виробляє ритуальні форми поведінки (зокрема й мовної) задля свого існування. Гвід самого дитинства люди засвоюють головні знаки етикету (формули вітання, подяки, вибачення, прощання) і негативно реагують на порушення їх. Дотримання правил (формул) мовного етикету сприяє створенню комфортного мікроклімату спілкування, підвищує настрій людей у колективі. Доречними в цьому плані є слова В.Русанівського: "Мовна культура — це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних та етикетних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника"^
Етикет мовного спілкування як соціально-лінгвістичне явище детермінований із функціонального боку, в основу його виокремлення покладено спеціалізовані функції.
На комунікативній функції мови ґрунтуються і спеціалізовані функції етикету мовного спілкування: контактна (фактична); чемна (конативна); регулювальна (регулятивна); навіювальна (імперативна); закликувальна (апелятивна). Набір функцій утворює специфічне функціональне поле мовного етикету в мікросистемі комунікативних одиниць. Люди об´єднані у соціальні групи: за віком (діти, молодь, середня й старша генерації), за різновидом занять (робітник, селянин, інтелігент), за освітою, за місцем проживання. Всі вони виражають себе у формулах мовного етикету. Мовний етикет безпосередньо стосується правил вітання, знайомства, прощання, привітання, побажання, подяки, вибачення, прохання, запрошення, ради, пропозиції, розради, співчуття, компліменту, схвалення тощо. "Світ постає перед нами як калейдоскопічний потік вражень, який мусить бути організований нашою свідомістю, а це значить в основному — мовною системою, що зберігається в нашій свідомості", — зазначав відомий вітчизняний лінгвіст І.Білодід.
Попри поступове зникнення соціальних і загальноосвітніх меж мовного етикету й досі зберігаються відмінності у мові: жаргонні вітання штибу: "чао", "салют", "привіт".
Етикет мовного спілкування за одних умов передбачає зниження, а за інших— піднесення стилю мовлення порівняно з нейтральним, загальновживаним.
Неофіційність спілкування припускає вживання невимушено-розмовних виразів, що рясніють "осколковими" структурами, подеколи у поєднанні з частками на кшталт "Ну, бувай!"; "Бозна-що!"; "Як життя?" тощо.
Офіційне спілкування вимагає стилістично піднесених, синтаксично повних мовних структур, що свідчать про наголос на дотриманні протоколу, про підвищену ввічливість: "Дозвольте подякувати Вам!", "Радий Вас привітати!" тощо.
Існує етикет побутового й ділового спілкування, етикет військовий, дипломатичний, науковий і службовий; етикет листування. Телефонна розмова також потребує особливих форм.
Мовний етикет реалізується в безпосередньому контакті співрозмовників: якщо одиницею повідомлення є репліка, то одиницею спілкування — діалогічна єдність, що складається з репліки-стимулу і репліки-реакції. Дотримуючись мовного етикету, людина, що говорить, діє не механічно, а відбирає у мовний акт те, що виявляється найдоречнішим за даноїситуації, найтиповішим для цієї людини з огляду на її вік, рівень освіченості тощо, а також найприйнятнішим для співрозмовника.! Мовний етикет стосується безпосереднього спілкування, коли співрозмовники "я" і "ти" зустрічаються "тут" і "зараз"!. В етикеті мовного спілкування відбиваються всі типові граматичні закономірності діалогу з часто вживаними синтаксичними "осколками": "Усього!" (від "Бажаю Вам усього найкращого!"), "До завтра" (від "Прощавай до завтра!" або "Розстаємося до завтра!").
Вияви мовного етикету багатоманітні. Мовлення завжди супроводжується жестами, мімікою, тональністю, які мають певне значення. Ці невербальні засоби спілкування вивчає паралінгвістика. Наприклад, потиск руки супроводжує репліки вітання та прощання, а може й замінити їх. "Вітаю Вас!" можна сказати радо, привітно, тепло, ласкаво, холодно, натягнуто, бундючно, крізь зуби. "Вона привіталася з Олексою зловтішно, із викликом: "Привіт!"´"Я відповідатиму їй вільно і, коли з балкона залунає вальс, стану перед нею отак, злегка схиливши голову, і це означатиме: —Дозвольте запросити Вас на вальс" (В.Каверін. "Освітлені вікна" ). Отже, жест як невербальний сигнал може іноді слугувати замінником доволі складної репліки.