Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 7
Наймана праця
1.механізм функціонування ринку праці
2. Інвестиції, як джерело попиту на працю.
3. Заробітна плата як плата за працю
4. Форми і системи заробітної плати.
1.В реальному економічному житті на динаміку ринку праці впливає цілий ряд факторів. Пропозиція праці залежить від рівня народжуваності темпів зростання чисельності працездатного населення, його статевого вікової структури, ступеня економічної активності різних демографічних груп працездатного населення, міграційних процесів і тому подібне. Пропозиція праці визначається робітниками шляхом зіставлення привабливості доходу, який вони отримують за годину праці і задоволення, що одержують за годину дозвілля, але дозвілля тільки тоді приносить задоволення, коли є що споживати. Тому чим вище реальна заробітна плата ти вище втрати пов’язані з відмовою працювати. З боку попиту головними факторами динаміки зайнятості є стан економічної кон’юнктури, фази економічного циклу науково-технічний прогрес. Ринковий попит на працю є сума попиту фірм, він залежить від попиту на продукцію фірми, від продуктивності праці і від легкості, ефективності заміни живої праці машинами. Попит на працю окремої фірми пов'язаний зворотною залежністю з рівнем заробітної плати. Серед економістів немає єдності в оцінці механізму функціонування ринку праці. Некласична теорія виходить з того що ринок праці, як і всі інші ринки діє на основі цінової рівноваги. Основним регулятором служить ціна робочої сили, тобто заробітна плата. За допомогою заробітної плати регулюється попит та пропозиція робочої сили, підтримується їхня рівновага. Ціна на робочу силу гнучко реагує на потреби ринку збільшуючись чи зменшуючись у залежності від попиту та пропозиції. Якщо на ринку праці існує рівновага, то безробіття неможливе. Іншого підходу до пояснення функціонування ринку праці дотримуються кейнсіанці. Вони розглядають ринок праці як явище постійної не рівноваги. Попит на робочу силу в цій моделі регулюється не коливанням ринкових цін на праці а обсягом виробництва. Регулятором ринку праці є також держава. Оскільки вона зменшує чи збільшує сукупний попит і встановлює нижні границі заробітної платі (графік)
2. попит на працю випливає з природи з самого виробництва, яке розвивається при капіталізму за законами розширеного відтворення. Масштаби виробництва зростають під впливом об’єктивних факторів. Постійно зростаючи особисті і виробничі потреби рухають виробництво. Для задоволення зростаючих потреб створюються нові галузі господарства і види зайнятості. А задоволення традиційних життєво важливих потреб вимагає через зростання чисельності населення розширення й удосконалення існуючого виробництва з введенням у виробництво все більшої кількості машин і технологій збільшується кількість засобів виробництва в розрахунку на одного робітника. Ці зміни мають свої наслідки. Так частина зайнятих робітників у даному виді виробництва може виявитися зайвою і звільненою. Виникають нові робочі місця, що випускають нову техніку та освоюють нові технології , а нова техніка вимагає і нових робітників, що вміють її використовувати. Але безробіття може існувати по різним причинам. Коли людині надано право вибору роду діяльності і місця роботи у кожен момент частина робітників знаходиться в так званому положенні між роботами. Вони добровільно змінюють місце роботи і в проміжку переходу від одного до іншого місця роботи виявляється на деякий час безробітними це стосується і молодих людей що вперше шукають місце роботи цей тип безробіття називається поточним або фрикційним. До другого типу відноситься структурне безробіття. Справа в тім що в структурі споживчого попиту і в технологіях відбуваються важливі зміни що в свою черг у змінюють структуру загального попиту на робочу силу. Через такі зміни попит на деякі види професій зменшується чи зовсім припиняється. Попит на інші професії включаючи нові збільшується. Виникає безробіття. Для працівників з застарілими навичками необхідна перепідготовка. Третій тип циклічне безробіття. Під ним розуміється безробіття, викликане загальним спадом виробництва . Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується скорочується виробництво це приводить до скорочення зайнятості і зростання безробіття. Економісти вважають поточне і структурне безробіття неминучим і нормальним явищем.
3. У марксистській економічній теорії панували два визначення заробітної плати: по-перше заробітна плата при капіталізмі виступає як перетворена форма вартості робочої сили її ціна на поверхні капіталістичного суспільства заробітна плата проявляється як плата за працю, але праця на думку Маркса будучи процесом не має вартості, вартість здобувають результати праці. Тому робітник продає капіталісту не працю а свою здатність до праці, тобто робочу силу. Заробітна плата при соціалізмі визначалася як частка працівника у створеному національному доході що у грошовій формі надходила в особисте споживання відповідно до закону розподілу по праці. В сучасній економічній теорії заробітна плата визначається як ціна, що виплачується за використання праці. Сучасна теорія доводить, що власники всіх факторів виробництва отримують доходи в залежності від внеску кожного у виробництво. При цьому термін праця розглядається як широке поняття. Він містить у собі оплату праці робітників різних професій, фахівців усіх профілів і власників дрібних підприємств хоча останнє можливо невірне, оскільки підприємці отримують прибуток а не заробітну плату. Розрізняють грошову чи номінальну і реальну заробітну плату. Заробітна плата – це сума грошей, отримана за день чи тиждень. Реальна заробітна плата – це кількість товарів і послуг, які можна придбати на номінальну заробітну плату. Це купівельна спроможність отриманих грошей. Реальна заробітна плата залежить від номінальної і цін на товари і послуги що купуються. Розрахувати реальну заробітну плату можна зіставлення м процентної зміни в цінах з процентною зміною номінальною заробітною платою.
4. Основними формами заробітної плати є погодинна і відрядна оплата праці. вихідною формою була погодинна заробітна плата при якій її розмір визначається відповідно до відпрацьованого часу ця форма передбачала на початкових етапах розвиток капіталізму. При такій формі необхідний був контроль за ринком праці з боку підприємців. З переходом до машинного виробництва відбулося закріплення робітника за конкретним робочим місцем і з’явилася можливість вимірювати кількість його праці обсягом виробленої продукції . на цій основі здійснився перехід до поштучної чи відрядної форми оплати праці. Тепер необхідність у контролі за ритмом праці відпала. У прагненні заробити більше робітник сам підвищує інтенсивність праці. Контроль переміщується у бік якості виробленої продукції. З розвитком конвертного а потім і напівавтоматизованого виробництва ритм праці задається системою машин. У цих умовах застосування підрядної оплати втратила всякий зміст. Знову відбулося повернення до погодинної форми. У сучасній економіці у чистому виді погодинна форма застосовується лише на окремих видах робіт, а також у сфері послуг і дрібнотоварному секторі. Існує безліч систем що враховують як правило кількість і якість операцій що виконуються працівниками. Ставки й оклади складаються з різного роду преміальних за високу якість продукції і ощадної витрати матеріалів робітники також приймають участь в розподілі прибутків за підсумками року, частину доходів вони можуть одержувати в виді акцій свого підприємства.