Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Актив — частина власності, яка має вартість.
Амортизація — грошова форма відшкодування зношеної частки основного капіталу.
Автономні витрати — витрати, величина яких залежить не від екзогенної змінної відповідної моделі, а від чинників, які перебувають за межами моделі.
Абсолютна гнучкість цін і зарплати — спроможність цін і зарплати швидко змінюватися для врівноваження економіки на умовах повної зайнятості.
Альтернативна вартість грошей — величина процентного доходу, який можна отримати в разі іншого варіанта використання грошей.
Аутсайдери — працівники, які є тимчасово безробітними і тому не можуть впливати на переговори про оплату праці.
Багатосторонній валютний курс — індекс національної валюти, обчислений як середньозважена величина на базі індексів двосторонніх курсів валют основних торговельних партнерів даної країни.
Багатство, майно — сукупність активів або одиниць власності, що має вартість.
Баланс товарів і послуг — частина рахунка поточних операцій платіжного балансу, яка відображає співвідношення між експортом та імпортом товарів і послуг.
Бретон-Вудська система — міжнародна валютна система, що використовувалася з 1945-го до 1971 р. і згідно з якою курси національних валют були фіксованими відносно американського долара, а долар США вільно конвертувався у золото.
Базовий період — період, який береться за основу при обчисленні індексів цін за інші періоди.
Безробітні — ті особи, які відносяться до складу робочої сили, але тимчасово не працевлаштовані.
Безробіття — така ситуація на ринку праці, коли певна частка робочої сили є тимчасово незайнятою.
Банківські депозити — сума грошей, позичених банківськими установами на певних умовах їх повернення і нарахування процентів.
Банківські резерви — та частина грошей банківської системи, яка не використовується для здійснення активних операцій і охоплює обов’язкові та надлишкові резерви.
Бюджетний дефіцит — стан державного бюджету, коли доходи уряду не покривають його видатків.
Валова додана вартість — різниця між вартістю виробленої продукції і вартістю проміжної продукції, що була закуплена у постачальників.
Валовий внутрішній продукт — ринкова вартість кінцевої продук ції, виробленої резидентами країни за відповідний період.
Валовий національний дохід — дохід країни, який складається з доходу, отриманого в результаті розподілу ВВП, та чистих первинних доходів, отриманих, резидентами країни від зовнішньоекономічної діяль ності.
Валовий національний наявний дохід — дохід країни, що охоплює валовий національний дохід і чисті поточні трансферти, отримані резидентами країни від зовнішньоекономічної діяльності.
Валовий прибуток — прибуток, що характеризує перевищення доходів від економічної діяльності над усіма витратами, пов’язаними з виробництвом продукції та відрахуванням коштів на відновлення основ ного капіталу.
Валові інвестиції — сукупний обсяг інвестицій в економіку, який спрямовується на відновлення зношеного капіталу та приріст нового капіталу.
Випуск — сукупна ринкова вартість товарів і послуг, вироблених резидентами країни за відповідний період.
Виробнича функція — функція, що показує залежність обсягів виробництва продукції від факторів виробництва.
Валюта — національні та міжнародні грошові одиниці, що використовуються в процесі міжнародних розрахунків.
Відкрита економіка — економіка країни, яка має економічні відносини з рештою світу.
Відплив капіталу — сума витрат резидентів країни на купівлю фізичного та фінансового капіталу у резидентів інших країн.
Вільна торгівля — торгівля між країнами, що здійснюється без державного втручання, а згідно з міжнародним поділом праці та законами ринку.
Готівка — сума випущених в обіг паперових і металевих грошей.
Грошова база — первинна емісія грошей, що складається з готівки поза банками та банківських резервів, і слугує основою для мультиплікативного збільшення грошової маси.
Грошова маса, або пропозиція грошей, — сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний даний період.
Грошовий мультиплікатор — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюється пропозиція грошей при зміні грошової бази на одну одиницю.
Грошові агрегати — окремі сукупності грошових активів, які різняться між собою рівнем ліквідності.
Гранична ефективність капіталу — ставка процента, яка урівноважує дисконтовану вартість очікуваних прибутків від капітального майна з відновною вартістю цього майна.
Граничні витрати на капітал — додаткові витрати на виробництво продукції, яка викликається застосуванням додаткової грошової одиниці капіталу.
Гіпотеза життєвого циклу — гіпотеза, яка припускає, що люди за допомогою заощаджень і позик переміщують свої доходи між окремими періодами життя з метою забезпечення рівномірного рівня споживання.
Гіпотеза постійного доходу — гіпотеза, яка припускає, що споживання залежить від постійного доходу, який люди очікують отримувати в середньому за весь період свого життя від трудової діяльності і накопичених активів.
Гранична схильність до заощаджень — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюються заощадження при зміні доходу на одиницю.
Гранична схильність до споживання — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюються витрати на споживання при зміні доходу на одиницю.
Гранична ставка податку — величина, яка показує, на скільки одиниць змінюються податки при зміні доходу на одну одиницю.
Галопуюча інфляція — інфляція, темпи якої вимірюються десятками або сотнями процентів за рік.
Гіперінфляція — інфляція, що характеризується темпами, які перевищують 50 % на місяць.
Граничні інвестиції — величина інвестицій, яка згідно з моделлю Солоу необхідна для підтримання стійкої капіталоозброєності.
Дисконтування — процес приведення майбутніх витрат і доходів до їх теперішньої
Депресія — дуже глибокий і затяжний спад в економіці.
Дезінфляція — зниження темпів зростання цін.
Дефляція — зниження загального рівня цін.
Дефлятор ВВП — індекс цін, який показує темп зростання цін за певний період на всі товари і послуги, що охоплються ВВП; співвідношення номінального та реального ВВП.
Дивіденди — платежі, що виплачуються кожному акціонеру з прибутку корпоративного підприємства згідно з його часткою в акціонерному капіталі.
Довгостроковий період — в макроекономіці проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори (ціни і зарплата) спроможні відреагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і завдяки цьому відновити в економіці повну зайнятість.
Девальвація — офіційне зниження встановленої вартості валюти.
Державне споживання — частина державних закупівель, що спрямовується на утримання державних інституцій, покликаних задовольняти суспільні потреби в споживчих товарах і послугах.
Державний борг — загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань уряду, у тому числі й тих боргових зобов’язань, що виникають у результаті виданих гарантій за кредитами, та інших зобов’язань, які бере на себе уряд.
Державні закупівлі — кінцеві товари і послуги, які закуповує уряд з метою задоволення загальнодержавних потреб.
Державні заощадження — різниця між наявним доходом уряду (чистими податками) і державним споживанням.
Державні інвестиції — частина державних закупівель, що спрямовується на закупівлю інвестиційних товарів та послуг.
Динамічні операції на відкритому ринку — операції на відкритому ринку, що здійснюються з метою цілеспрямованої зміни рівня банківських резервів і грошової маси.
Дискреційна фіскальна політика — політика, у межах якої зміни державних видатків і податків здійснюється на підставі спеціальних рішень уряду і парламенту.
Домогосподарство — інституціональна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, основними функціями якої є пропозиція робочої сили та використання своїх доходів Екзогенна змінна — змінна, значення якої не залежить від розв’язання даної моделі, а визначається наперед.
Ендогенна змінна — змінна, значення якої отримується в процесі розв’язання даної моделі.
Ефект багатства — зміни в обсязі сукупного попиту, які пов’язані зі змінами реальної вартості фінансових активів, викликаними зміною цін.
Ефект доходу — зміна в обсязі ринкового попиту на окремий вид продукції, викликана зміною ціни на цю продукцію.
Ефект заміщення — зміна в обсязі ринкового попиту на окремий вид продукції, викликана зміною ціни на аналогічну продукцію, що робить її відносно дорожчою або відносно дешевшою.
Ефект процентної ставки — скорочення сукупного попиту, яке виникає внаслідок того, що загальне зростання цін викликає збільшення попиту на гроші і зростання процентних ставок, унаслідок чого зменшується попит на інвестиційні товари та деякі споживчі товари.
Ефект чистого експорту — зміни в обсязі сукупного попиту, які виникають унаслідок того, що ціни на вітчизняні товари і послуги змінюються відносно цін на аналогічні іноземні товари і послуги.
Експорт — товари і послуги, вироблені в країні і продані за її межі.
Ефект Фішера — зростання номінальної процентної ставки порівняно з реальною на величину, яка дорівнює очікуваному темпу інфляції.
Ефект мультиплікатора — величина, на яку приріст доходу перевищує приріст автономних витрат.
Економічне зростання — збільшення обсягу реального ВВП або реального ВВП на душу населення за певний період за рахунок збільшення виробничих потужностей економіки.
Економічний цикл — період, протягом якого економіка проходить від одного спаду або піднесення до іншого спаду або піднесення на умовах збереження загальної тенденції до зростання.
Економічні ресурси — земля, праця, капітал та підприємницькі здібності, що використовуються у виробництві товарів і послуг.
Ефективність праці — змінна в моделі економічного зростання Солоу, за допомогою якої враховується вплив технічного прогресу на капіталоозброєність.
Ефект витіснення — скорочення інвестицій в економіці, що виникає внаслідок зростання процентних ставок, викликаного фіскальною експансією, яка здійснюється за рахунок внутрішнього позичання.
Закрита економіка — економіка країни, яка не бере участі у міжнародній торгівлі.
Змішана економіка — економічна система, в якій поряд з ринком певну координаційну роль щодо розміщення ресурсів і виробництва продуктів виконує держава.
Закон Оукена — виведена Артуром Оукеном емпірична залежність, згідно з якою кожний процент циклічного безробіття викликає певний процент відставання фактичного ВВП від потенційного ВВП, або розрив ВВП.
Збурення, шок — різка зміна сукупного попиту і/або сукупної пропозиції під впливом екзогенних подій.
Заощадження — частина наявного доходу, що залишається після здійснення витрат на споживання.
Заплановані інвестиції — кошти, які підприємства планують спрямувати на інвестування в національну економіку.
Заплановані сукупні витрати — сукупні витрати на купівлю вітчизняних товарів і послуг, які планують здійснити всі резиденти і нерезиденти.
Звичайна акція — вимога акціонера на частку акціонерного капіталу підприємства і на відповідну частку в його прибутках у формі дивідендів.
Залишок Солоу — внесок сукупної продуктивності факторів вироб ництва у приріст продукту, який визначається за залишковим принципом, тобто відніманням від загального процента приросту продукту тієї частки, що припадає на працю і капітал.
Золоте правило — такий рівень заощаджень у моделі Солоу, що забезпечує стійкий стан в економіці за умови максимізації споживання на одного працівника.
Захисні операції на відкритому ринку — операції на відкритому ринку, що покликані нейтралізувати інші чинники, які здатні викликати небажані зміни на грошовому ринку.
Збалансований бюджет — бюджет, у якому надходження дорівнюють видаткам.
Зовнішній борг — заборгованість держави іноземним громадянам, підприємствам та інституціям.
Закон єдиної ціни — принцип, згідно з яким ціна однакового товару, що виробляється різними країнами, є однаковою на ринках усіх країн, якщо її обчислити у спільній валюті.
Захисне мито — мито, яке застосовується з метою захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції.
Імпорт — сукупність товарів і послуг, які країна купує в інших країн.
Інвестиції — потік витрат, що здійснюються з метою нагромадження основного капіталу, будівництва житла та приріст запасів.
Інвестиції в запаси — потік витрат, пов’язаних із виробництвом продукції, яка не реалізується, а зберігається на складах підприємств.
Інвестиції в основний капітал — потік витрат, спрямованих на купівлю устаткування, машин, будівництво виробничих об’єктів та інших засобів виробництва.
Інвестиції у житлове будівництво — потік витрат, спрямованих на будівництво житла та реконструкцію наявного житла.
Індекс споживчих цін — індекс, який відбиває темп зростання ціни фіксованого ринкового кошика споживчих товарів і послуг (індекс цін Ласпейреса) базового періоду.
Індекс цін — співвідношення між ціною певного кошика товарів і послуг (ринкового кошика) в даному періоді і ціною ідентичного ринкового кошика в попередньому періоді.
Індекс цін Пааше — індекс, який відбиває темп зростання ціни рин кового кошика поточного періоду.
Інфляційні очікування — очікування економічних суб’єктів щодо рівня інфляції у майбутньому періоді.
Інфляція — зростання загального рівня цін.
Інфляція витрат — зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення витрат на одиницю продукції, що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції.
Інфляція попиту — зростання цін, що спричиняється надмірним сукупним попитом.
Інсайдери — зайняті працівники, що можуть впливати на хід переговорів про заробітну плату.
Інфляційний розрив — величина, на яку заплановані автономні витрати перевищують потенційно необхідні автономні витрати.
Командно-адміністративна економіка — економічна система, в якій головним координатором економічної діяльності є не ринок, а дер жавний план.
Кейнсіанський хрест — модель, що ґрунтується на кейнсіанській теорії і показує залежність обсягу виробництва (ВВП) від сукупних витрат.
Класична модель сукупної пропозиції — модель довгострокової сукупної пропозиції, згідно з якою сукупна пропозиція не залежить від ціни, оскільки в довгостроковому періоді зарплата і ціни є абсолютно гнучкими.
Короткостроковий період — у макроекономіці проміжок часу, протягом якого ринкові регулятори не володіють здатністю адекватно відреагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і відновити в економіці повну зайнятість.
Крива довгострокової сукупної пропозиції — крива, що відображає незалежність сукупної пропозиції від ціни і набуває вигляду вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП.
Крива короткострокової сукупної пропозиції — 1) в основному варіанті — крива, що відображає пряму залежність сукупної пропозиції від ціни і має додатний нахил; 2) у крайньому випадку — крива, яка спирається на припущення про незмінність цін і має вигляд горизонталь ної лінії.
Крива сукупного попиту — крива, що відображає обернену залежність між сукупним попитом і ціною і має від’ємний нахил.
Кейнсіанська функція споживання — функція, що описує залежність споживання домогосподарств від поточного наявного доходу.
Кількісна теорія грошей — теорія, за якою номінальний дохід визначається виключно змінами в кількості грошей в обігу.
Коефіцієнт участі в робочій силі — процент робочої сили у складі дорослого населення.
Капітал — економічні ресурси, що використовуються для виробництва товарів та послуг.
Кількість ефективних одиниць праці — показник кількості робочої сили, який в моделі економічного зростання Солоу обчислюється на базі фактичної кількості працівників, помножених на ефективність праці.
Ліквідність — відносна легкість і швидкість, з якою актив може конвертуватися в готівку.
Майже гроші — активи в такій формі, в якій вони легко і швидко можуть бути конвертовані в платіжні засоби.
Модель — спосіб абстрактного відображення фактичної поведінки досліджуваних явищ.
Мито — податок на імпортовані або експортовані товари.
Метод «витрати—випуск» — метод визначення рівноважного ВВП на основі знаходження такого ВВП, який дорівнює запланованим сукупним витратам.
Метод «вилучення—ін’єкції» — метод визначення рівноважного ВВП на основі знаходження такого ВВП, за якого вилучення дорівнюють ін’єкціям.
Мультиплікатор витрат — величина, яка показує, на скільки одиниць прямо змінюється дохід при зміні автономних витрат на одну одиницю.
Монетаристська теорія — теорія, згідно з якою основною причиною економічних коливань є зміни пропозиції грошей, тому для підтримання стабільності в економіці слід дотримуватися стабільних темпів зростання грошової маси.
Монетарна політика — сукупність заходів центрального банку стосовно управління пропозицією грошей, спрямованих на досягнення кінцевих цілей стабілізаційної політики держави.
Мультиплікатор збалансованого бюджету — дорівнює одиниці і відображає відношення між зміною на однакову величину державного бюджету і валового внутрішнього продукту.
Мультиплікатор податків — величина, яка показує, на скільки одиниць обернено змінюється дохід при зміні податків на одну одиницю.
Міжчасовий вибір споживача — рішення домогосподарств щодо визначення величини споживання на основі переміщення доходу між різними періодами життя за допомогою заощаджень та позик.
Модель зростання Солоу — модель, що показує вплив нагромадження капіталу, приросту населення і технічного прогресу на зростання капіталоозброєності та обсягу продукту на душу населення.
Модель мультиплікатора-акселератора — модель, яка пояснює економічні коливання певним співвідношенням між мультиплікатором витрат і акселератором.
Майбутня вартість — вартість поточних доходів і витрат у майбутньому періоді, яка визначається за допомогою нарахування складного процента на їх теперішню вартість протягом усіх років майбутнього періоду, в межах якого будуть здійснюватися витрати й отри муватися доходи.
Модель простого акселератора — модель, згідно з якою величина інвестицій перебуває в прямій залежності від зміни доходу.
Модель гнучкого акселератора — модель, згідно з якою в кожному поточному періоді підприємства зменшують розрив між наявним і бажаним обсягами капіталу на певну частку.
Неокласична модель інвестицій — модель, згідно з якою обсяг інвестицій залежить від розриву між бажаним і наявним капіталом та швидкості, з якою підприємства усувають цей розрив в кожному поточ ному періоді.
Нерозподілений прибуток — частина прибутку підприємств, яка залишається після сплати податків на прибуток та виплати дивідендів акціонерам.
Негнучкі ціни — ціни, що нездатні адекватно швидко реагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції.
Негнучкість заробітної плати — нездатність зарплати адекватно швидко реагувати на порушення рівноваги на ринку праці.
Номінальний ВВП — ВВП, що визначається у фактичних (поточних) цінах, що діяли на момент його реалізації.
Надлишкові резерви — сума, на яку загальні резерви банків перевищують обов’язкові резерви (резервні вимоги).
Номінальна процентна ставка — поточна процентна ставка, яка не скоригована на інфляцію.
Норма обов’язкових резервів — частка депозитів, яку комерційні банки зобов’язані зберігати в центральному банку або як готівку у своїй
касі.
Номінальний валютний курс — курс валюти, який визначається через певну кількість іншої валюти.
Національні заощадження — 1) сума приватних та державних заощаджень; 2) частина доходу, яка не використовується на приватне та державне споживання.
Нейтральність грошей — нездатність грошей викликати в довгостроковому періоді реальні зміни в економіці.
Очікувана інфляція — інфляція, яку економічні суб’єкти передбачали у майбутньому на основі доступної їм інформації.
Особистий дохід — дохід домогосподарств, який складається з заробленого доходу, доходу від власності та отриманих соціальних трансфертів.
Особистий наявний дохід — 1) частина доходу домогосподарств, що залишається після сплати особистих податків; 2) у спрощеній економіці, в якій немає податків, — різниця між сукупним доходом і наявним доходом підприємств.
Облігація — бортовий інструмент, який зобов’язує позичальника оплачувати власникові облігації (позикодавцю) фіксовану суму грошей через регулярні проміжки часу (сплата процентів).
Очікуваний прибуток — прибуток, який очікують отримати інвестори протягом всього строку служби інвестованого капітального майна.
Облікова (дисконтна) ставка — процентна ставка, за якою центральний банк країни надає позики комерційним банкам.
Операції на відкритому ринку — купівля-продаж центральним банком державних цінних паперів.
Облігація — борговий інструмент (цінний папір), який зобов’язує позичальника оплачувати власнику цього інструменту фіксовану суму грошей через регулярні проміжки часу до дати її погашення.
Об’єкт макроекономіки — економічна система, що являє собою сукупність економічних суб’єктів країни, діяльність яких відбувається на основі конкретно-історичних виробничих відносин.
Предмет макроекономіки — причинно-наслідковий механізм функ ціонування та розвитку національної економіки.
Повна зайнятість — рівень зайнятості, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці, коли фактичне безробіття дорівнює природному рівню.
Природний рівень безробіття — рівень безробіття, що відповідає повній зайнятості, за якої забезпечується рівновага на ринку праці.
Попит на гроші для угод, або трансакційний попит на гроші, — кількість грошей, яку люди хочуть використовувати для здійснення платежів за товари та послуги.
Попит на гроші як активи — кількість грошей, яку люди хочуть використовувати для здійснення заощаджень.
Процентна ставка — вартість позичених грошей, яка виражається у процентах до їх суми за рік.
Прибуток — дохід підприємств, який дорівнює різниці між виручкою від реалізації їхньої продукції та витратами на її виробництво.
Приватний сектор — сукупність домогосподарств і приватних підприємств у країні.
Постійна віддача від масштабу — властивість виробничої функції, згідно з якою пропорційне збільшення усіх факторів виробництва на певний процент збільшує обсяг виробництва на той самий процент.
Постійний дохід — сталий компонент поточного доходу, який людина спроможна підтримувати протягом всього життя за рахунок трудового доходу і накопичених активів.
Потенційний ВВП — реальний ВВП, який економіка здатна виробляти за умови повної зайнятості.
Паритет купівельної спроможності — теорія, згідно з якою номінальний валютний курс відображає різницю у рівні цін між країнами, завдяки чому ціни на однаковий товар, обчислені у спільній валюті, є однаковими в усіх країнах.
Плаваючий валютний курс — валютний курс, динаміка якого залежить переважно від попиту і пропозиції на валютному ринку.
Платіжний баланс — макроекономічна модель, що охоплює сукупність економічних операцій даної країни з іншими країнами і розробляється з метою здійснення контролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності країни та обґрунтування економічної політики держави.
Приплив капіталу — сума витрат нерезидентів на купівлю фізичних і фінансових активів у резидентів даної країни.
Передатний механізм монетарної політики — сукупність причинно-наслідкових зв’язків, завдяки яким зміни пропозиції грошей впливають на кінцеві цілі монетарної політики.
Прогресивний податок — податок, середня ставка якого збільшується в міру зростання оподаткованого доходу і знижується зі зменшенням цього доходу.
Проміжні цілі — такі макроекономічні змінні, які опосередковують вплив монетарної політики на кінцеві цілі.
Пропорційний податок — податок, середня ставка якого не змінюється зі зміною рівня оподаткованого доходу.
Рівноважна ціна — ціна на конкурентному ринку, за якої забезпечується рівновага між попитом і пропозицією.
Рівень безробіття — процент учасників робочої сили, які не мають роботи.
Робоча сила — частина дорослого населення, яка має роботу або шукає її.
Рахунок капітальних операцій — розділ платіжного балансу країни, в якому відображається приплив і відплив капіталу.
Рахунок поточних операцій — розділ платіжного балансу країни, в якому відображаються експорт та імпорт товарів і послуг, чисті доходи від інвестицій та чисті поточні трансферти.
Реальний валютний курс — коефіцієнт, що відображає пропорцію, в якій товари однієї країни обмінюються на товари іншої країни.
Ревальвація — підвищення центральним банком національної валюти за системи фіксованих курсів.
Резервні активи — високоліквідні фінансові активи, що перебувають під контролем центрального банку країни і можуть використовуватися для регулювання платіжного балансу та здійснення інтервенцій на валютному ринку.
Реальна процентна ставка — вартість позичених грошей, скоригована на темп інфляції.
Реальні грошові запаси або залишки — 1) кількість грошей, виражена через кількість товарів і послуг, які за них можна купити; 2) відношення кількості грошей до рівня цін.
Ринок грошей — такий сегмент фінансового ринку, на якому здійс нюється купівля-продаж короткострокових боргових інструментів, строк погашення яких становить не більше ніж один рік.
Рівняння Фішера — рівняння, в якому номінальна процентна ставка дорівнює сумі реальної процентної ставки та очікуваного темпу інфляції.
Ринкова економіка — економічна система, в якій рішення щодо розміщення ресурсів і виробництва продуктів приймаються на основі вільних цін, що формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції.
Ринкова система — усі ринки продуктів і ринки ресурсів та зв’язки між ними.
для купівлі споживчих товарів і послуг.
Реальний ВВП — ВВП, обчислений у порівнянних (постійних) цінах, тобто номінальний ВВП, скоригований на індекс цін.
Споживання основного капіталу — вартісна оцінка зношення основного капіталу внаслідок його використання в процесі виробництва товарів і послуг.
Трансфертні платежі — державні виплати суб’єктам приватної економіки, в обмін на які уряд не отримує ні товарів, ні послуг.
Чистий ВВП — ВВП за вирахуванням амортизації.
Чистий експорт — різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.
Чисті інвестицій — валові інвестиції за вирахуванням амортизації.
Структурне безробіття — безробіття, що виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, які відображають появу невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили за професіями, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками.
Фрикційне безробіття — безробіття, що пов’язане з добровільною або вимушеною зміною працівниками місця своєї роботи.
Циклічне безробіття — безробіття, що зумовлене недостатнім сукупним попитом, тобто коли на ринку праці попит на робочу силу менший, ніж її пропозиція.
Основна модель сукупної пропозиції — модель короткострокової сукупної пропозиції, згідно з якою між сукупною пропозицією і ціною існує пряма залежність, оскільки в короткостроковому періоді зарплата є негнучкою.
Сукупна пропозиція — сукупний обсяг товарів і послуг, який мають намір виробляти національні підприємства для продажу на ринку з метою отримання прибутку.
Сукупний попит — сукупний обсяг вітчизняних товарів і послуг, яку мають бажання купити резиденти і нерезиденти з метою задоволення своїх платоспроможних потреб.
Теорія переваги ліквідності — кейнсіанська теорія попиту на гроші, згідно з якою врівноваження попиту і пропозиції на реальні грошові запаси забезпечується за допомогою зміни доходу та процентної ставки.
Функція попиту на гроші — залежність попиту на реальні грошові запаси від чинників, які на нього впливають.
Центральний банк — банк, головною функцією якого є контроль за пропозицією грошей у країні.
Швидкість обігу грошей — показник, що відображає, скільки разів за рік грошова одиниця, яка перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг.
Стагфляція — скорочення обсягу національного виробництва, яке супроводжується зростанням цін, тобто поєднання стагнації та інфляції.
Теорія адаптивних очікувань — теорія, згідно з якою люди фор-
мують свої очікування щодо поведінки економічних змінних у майбутньому періоді на підставі їх динаміки у найближчому минулому і ко-
ригують їх з урахуванням змін, що відбуваються у поточному періоді.
Теорія раціональних очікувань — теорія, згідно з якою люди фор мують свої очікування щодо поведінки економічних змінних у майбутньому періоді на базі інформації про майбутні зміни в економічній кон’юнктурі та економічній політиці держави.
Середня схильність до споживання — відношення споживання до наявного доходу.
Споживання — витрати на споживчі товари та послуги.
Тимчасовий дохід — дохід, який люди не очікують отримувати у майбутньому.
вартості за допомогою ставки дисконту.
Споживання основного капіталу — вартісна оцінка зношення основного капіталу внаслідок його використання в процесі виробництва товарів і послуг.
Чиста дисконтована вартість — сума, що утворюється при вирахуванні дисконтованої вартості очікуваних інвестиційних витрат з дисконтованої вартості доходів, очікуваних від інвестування.
Рецесійний розрив — величина, на яку заплановані автономні витрати менші від потенційно необхідних автономних витрат.
Рівноважний ВВП — ВВП, за якого загальний обсяг вироблених товарів і послуг дорівнює загальній кількості куплених товарів і послуг.
Рецесія, спад — період, у межах якого відбувається скорочення обсягів виробництва в країні.
Сукупна продуктивність факторів виробництва — показник, що відображає вплив технічного прогресу на зростання обсягу продукту на одного працюючого.
Теорії ендогенного зростання — моделі економічного зростання, що охоплюють фактори, від яких залежить технічний прогрес, на відміну від моделей, які враховують технічний прогрес екзогенно.
Теорія реального ділового циклу — теорія, згідно з якою економічні коливання спричиняються не номінальними чинниками, а технологічними шоками.
Фактори виробництва — економічні ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг.
Кінцеві цілі монетарної політики — такі макроекономічні змінні, які характеризують рівень економічного розвитку країни і на досягнення яких монетарна політика має спрямовувати свої заходи.
Фіскальна політика — політика держави щодо рівня податків і державних видатків.
Чисті податки — податкові надходження уряду за вирахуванням державних трансфертних платежів.
Торговельний баланс — частина рахунка поточних операцій платіжного балансу, яка відображає співвідношення між експортом та імпортом товарів.
Фіксований валютний курс — курс національної валюти, який уряд офіційно оголошує і бере зобов’язання його підтримувати.