Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2. Документ - основний вид ділового мовлення, що містить інформацію, "зафіксовану на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати ЇЇ в часі та просторі.
4. Стилі мовлення
|
Назва стилів |
Види творів, у яких стиль реалізується |
Основні ознаки стилів і жанрів мовлення |
|||
|
Мета мовлення |
Сфера спілкування |
Форма реалізації стилю |
Мовні особливості стилю |
||
|
Розмовний |
обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи подання допомоги, виховний вплив |
побутові стосунки з родичами, друзями, знайомими |
діалог |
широко використовуються побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені й просторічні слова, звертання, вставні слова, неповні речення тощо |
|
|
Науковий |
дисертація, монографія, стаття, підручник, лекція, відгук, анотація |
повідомлення про результати наукових досліджень |
наука, техніка, освіта |
монолог |
характерні мовні засоби: терміни, спеціальна фразеологія, складні синтаксичні конструкції; повні речення; логічність, точність, обґрунтованість викладу |
|
Офіційно-діловий |
закон, кодекс, статут, наказ, указ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист тощо |
регулювання офіційно-ділових стосунків |
офіційно-ділові стосунки |
монолог (діалог) |
переважають стилістично нейтральні мовні засоби: стандартна канцелярська лексика, складні речення, немає емоційно забарвлених слів; виклад гранично точний |
|
Публіцистичний |
виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія |
обговорення, відстоювання та пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, сприяння суспільному розвитку |
громадсько-політичне життя |
монолог (діалог) |
використовуються суспільно-політична лексика, емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, вигуки, повтори; тон мовлення пристрасний, оцінний |
|
Художній |
трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, поема, вірш, байка |
різнобічний вплив на думки й почуття людей за допомогою художніх засобів |
мистецтво слова |
монолог |
застосовуються всі мовні засоби, особливо широко — слово в переносному значенні |
Епістолярний стиль. Сфера використання — приватне листування. Цей стиль може бути складовою частиною інших стилів, наприклад художньої літератури, публіцистики («Посланія» І. Вишенського, «Листи з хутора» П. Куліша, «Листи до сина» Ф. Честерфілда та ін.).
Основні ознаки — наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкривається зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум (Р. 3. — приписка до закінченого листа після підпису).
Основні мовні засоби — поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів.
Упродовж століть він, як і всі зазначені вище стилі, зазнавав змін. Сучасний епістолярний стиль став більш лаконічним (телеграфним), скоротився обсяг обов'язкових раніше вступних звертань та заключних формулювань увічливості.
Конфесійний стиль. Сфера використання — релігія та церква.
Призначення — обслуговувати релігійні потреби як окремої людини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль утілюється (реалізується) в релігійних відправах, проповідях, молитвах (усна форма) й у Біблії та інших церковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма).
Основні засоби:
Конфесійний стиль від інших стилів відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, наявність зазначених вище виражальних засобів та поділ на такі підстилі: публіцистичний, науковий, художній. Повернення до загальнолюдських та давньонаціональ-них цінностей зобов'язує нас уважніше ставитися до конфесійного стилю як до складової частини загальнонаціональної культурно-духовної скарбниці та складової частини нашої історії.
6. Мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Ці засоби ввічливості "орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом",3.
Мовленнєвий етикет – це правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців. Мовленнєвий етикет охоплює стійкі формули спілкування (слова, словосполучення, мовні звороти-кліше) в ситуаціях встановлення контакту із співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності
Довідково-інформаційна документація
Носить допоміжний характер відповідно до організаційно-розпорядчої документації. Інформація, що міститься в довідково-інформаційних документах, може спонукати до дії або бути лише доведена до відома.
Акт - це офіційний документ, який підтверджує факти, події, вчинки, пов'язані з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб. Його складають під час прийому-передачі справ, після переобліку, при проведенні випробувань нової техніки, здачі об'єктів, нещасних випадках. Текст акта має дві частини: вступну і констатуючу. У вступній після слова Підстава дається посилання на документ або усне розпорядження посадової особи. Після слова Складений перелічують осіб, які складали акт або були присутні під час його складання з обов'язковим зазначенням їхніх посад, прізвищ та ініціалів. Якщо акт готувала комісія, то першим друкується прізвище голови, прізвища інших членів комісії подаються у алфавітному порядку. Перелічуються також прізвища, ініціали та посади присутніх (якщо вони були).
Реквізити:
1) автор документа (назва відомства та організації);
2) дата, номер і місце складання;
3) гриф затвердження;
4) назва виду документа;
5) підстава (наказ керівника організації);
6) склад комісії, присутні;
7) текст;
8) відомості про кількість примірників акта, їх місцезнаходження;
9) перелік додатків до акта;
10) підписи членів комісії і присутніх.
Протокол - один із найпоширеніших документів колегіальних органів. У ньому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад. У протоколах відображаються всі виступи з розглядуваних питань і рішення, прийняті в результаті обговорення.
Витяг з протоколу – це частина протоколу, оформлена належним чином на загальному, спеціальному або чистому аркуші паперу. Реквізити:
– назва виду документа (ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ),
– дата (переноситься з оригіналу протоколу),
– місце складання чи видання ( з оригіналу),
– заголовок до тексту ( з оригіналу),
– текст (із вступної частини беруть пункти «Голова», «Секретар», «Присутні, » потрібний номер питання порядку денного, з основної – цитують пункти, що стосуються потрібного питання порядку денного,
– підпис (переноситься реквізит з оригіналу, але голова і секретар не підписуються),
– позначка про завірення копії (оформляється без слова «копія» у правому верхньому кутку аркуша).
Довідка - це документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя й діяльності окремих громадян, а також діяльності установ, організацій, підприємств. Довідки можуть бути особистими і службовими.Особисті довідки підтверджують певний юридичний факт. Оскільки текст довідки особистого характеру типовий, то слід використовувати бланки установи або підприємства, на яких від руки заповнюються тільки індивідуальні реквізити (кому, про що, для подання куди видано довідку).
Службові довідки складають на запит або за вказівкою вищої організації чи службової особи. Довідка має такі обов'язкові реквізити:
1) назва організації, що видає довідку;
2) дата видачі й номер;
3) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій видається довідка;
4) текст;
5) призначення (куди подається);
6) підписи службових осіб та печатку, без якої довідка не має юридичної сили.
Доповідна записка - це службовий документ, адресований керівникові даної чи вищої організації, в якому автор інформує про ситуацію, що склалася, про події та факти, що мали місце, про виконану роботу, а також наводить свої висновки та пропозиції.
Пояснювальна записка - це службовий документ, в якому пояснюється зміст окремих положень основного документа (плану, звіту, проекту) чи причини якихось подій, фактів тощо.
Службовий лист - загальна назва різних за змістом документів, які виділяються у зв'язку з особливим способом передачі тексту - поштовою пересилкою. Службові листи належать до основних засобів обміну інформацією між підприємствами та установами. На них припадає значна частина вхідної та вихідної документації.
План робіт - документ, що встановлює точний перелік намічених робіт (заходів), які повинні бути виконані, їх послідовність, обсяг, часові координати, керівників та конкретних виконавців.
Звіт - це службовий документ, що містить повідомлення про діяльність особи чи організації або її підсумок, виконання дорученої роботи, справи, узагальнення зробленого тощо.
Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуть на спеціальних виготовлених друкарським способом бланках, текстові - на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює чітко визначений період часу.
Звіт містить такі складові:
1) заголовок, у якому крім слова Звіт зазначають назву організації чи установи, яка звітує, період, вид роботи;
2) вступну частину, в якій вказують коло завдань, поставлених перед організацією чи установою за звітний період;
3) докладний опис виконаної роботи з наведенням позитивних і негативних прикладів;
4) висновки, пропозиції, перспективи;
5) підпис відповідальної особи з організації чи установи або посадової особи, яка складала звіт;
призывать к порядку прийти в себя прийти к решению прийти к согласию прийти к убеждению принимать во внимание принимать в шутку принять решительные меры приступить к обсуждению
6) дату складання;
7) печатку установи (якщо це потрібно).
Відгук - документ, у якому висловлюється обгрунтована точка зору фахівця щодо наукової й дослідницької роботи. На відміну від рецензії, відгук подається на рукописи до їхньої публікації й підписуються безпосередньо науковцем. Супровідний лист до відгуку, якщо він. складається, підписує керівник установи.
Розпорядчі документи - це документи, за допомогою яких здій-снюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво у певній установі, організації, фірмі, на підприємстві.
Постанова — це правовий акт, що приймається вищими і деякими центральними органами колегіального управління для розв'язання найважливіших і принципових завдань, що стоять перед даними органами, і встановлення стабільних норм, правил поведінки. Постанови видають Кабінети міністрів республік на основі законів у порядку їх виконання.
Ухвала - це письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов'язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарг.
1) нормативні (це ухвали про роботу підприємств торгівлі, по-бутового обслуговування населення тощо);
2) індивідуальні (це ухвали про прийняття до експлуатації будів-лі, встановлення опіки тощо).
Розпорядження — це документ, який видається посадовими особами, державними органами, установами, підприємствами в межах їх компетенції й має обов’язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих установ, яким адресовано розпорядження.
1) загального характеру — тривалої дії (видаються Президентом, Кабінетом Міністрів та іншими
органами виконавчої влади для виконання указів Президента, законів і рішень Верховної Ради); 2) окремого характеру — стосуються конкретного вузького питання (видаються, як правило, в установах та на підприємствах їх керівниками та заступниками для вирішення оперативних завдань).
Наказ — це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов’язковий для виконання підлеглими.
Розрізняють накази про особовий склад та накази із загальних питань.
Накази про особовий склад належать до окремої групи кадрових документів і регламентують питання прийняття на роботу, переведення, звільнення, надання різноманітних відпусток, стягнення, заохочення, відрядження тощо.
Накази із загальних питань у свою чергу поділяються на ініціативні і ті, що видаються на виконання розпоряджень вищих органів.
Ініціативний наказ видається для оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації.
Наказ і виконання розпоряджень вищих органів видається під час створення, реорганізації чи ліквідації структурних підрозділів, при підсумовуванні діяльності установ, затвердженні планів тощо.
Вказівка — це розпорядчий документ керівників єдиноначальних органів державного управління переважно інформаційно-методичного характеру, пов’язаний із виконанням наказів, інструкцій та інших актів вищих органів управління.
Функції мови
Комунікативна: мова використовується як засіб спілкування.
Номінативна: предмети і явища, пізнані людиною, одержують назву (завдяки цій функції кожну мову можна розглядати як окрему своєрідну картину світу).
Мислетворча: мова є не тільки формою вираження і передачі думки, а й засобом творення самої думки.
Гносеологічна (пізнавальна): людина пізнає світ не лише через власний досвід, а й через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ.
Експресивна (виражальна): мова надає можливість розкрити світ інтелекту, почуттів та емоцій людини для інших людей, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів.
Імпресивна
Естетична: мова фіксує в собі естетичні смаки й уподобання своїх носіїв; милозвучність, гармонія змісту, форми і звучання стають джерелом естетичної насолоди.
Культуроносна: мова є носієм культури народу-мовотворця; людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу; мовна культура людини є показником її загальної культури.
Ідентифікаційна (об'єднуюча): мова є засобом ідентифікації (у часовому і просторовому вимірі) мовців вияву належності їх до одної спільноти, певного ототожнення.
Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознака мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.
Розрізняють такі структурно-мовні типи норм:
Протокол — це документ, у якому фіксуються хід і результати роботи нарад, засідань, зборів, конференцій. У протоколах відображаються всі виступи з питань, що розглядаються, а також рішення, ухвалені в результаті обговорення.
СТАТУТ — це юридичний акт, яким оформляється утворення підприємства, організації, установи, фірми, визначаються їхня структура, функції, правовий статус, взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями, установами, фірмами чи фізичними особами тощо.
Українська мова як державна
Конституцією України, прийнятою Верховною Радою 28 червня 1996 р., українську мову проголошено державною. Державна мова - "закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики"1.
Історична доля українського народу склалася так, що його мова не завжди функціонувала як державна, хоча вона входить до двадцяти найпоширеніших мов світу. У 60-80-х роках XIX ст. розвиток української літературної мови гальмувався царськими заборонами (Валуєвський циркуляр 1863 р., Емський акт 1876 р.). У роки більшовицького лихоліття також робилося все можливе, щоб зупинити процес розвитку української мови. Новий наступ на неї здійснено за часів застою: українська мова зникала із навчальних закладів, науки, культури та інших сфер суспільного життя. І тільки завдяки зусиллям державно-патріотичних сил вдалося зберегти за нею статус державної.
Попри всі негаразди українська мова розвивається і посідає належне їй місце, що закріплено статтею 10 Конституції України: "Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України".
ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП - це один з видів усного ділового спілкування. Залежно від змісту, призначення, способу проголошення та обставин спілкування виділяють такі основні жанри публічних виступів:
- громадсько-політичні промови (лекції на громадсько-політичні теми, виступи на мітингах, на виборах, звітні доповіді, політичні огляди);
- академічні промови (наукові доповіді, навчальні лекції, наукові дискусії);
- промови з нагоди урочистих зустрічей (ювілейні промови, вітання, тости).
Організаційні документи
Інструкція - це правовий акт, що містить директиви, настанови, які регламентують організаційні, фінансові, науково-технічні, технологічні та інші сторони діяльності установ, їх структурних підрозділів, філій та посадових осіб.
Посадо́ва інстру́кція — документ, що визначає організаційно-правове становище працівника в структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці. Посадова інструкція — це обов'язковий кадровий документ.
Посадові інструкції складаються з розділів: «Загальні положення», «Завдання та обов'язки», «Права», «Відповідальність», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги» та «Взаємовідносини (зв'язки) за професією, посадою». У робочих інструкціях розділи «Загальні положення», «Взаємовідносини (зв'язки) за професією» можуть бути відсутні.
Положення - це правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, установ та їх структурних підрозділів. Вони поділяються на типові, що розробляються для системи установ, організацій, та індивідуальні, що створюються на основі типових. Положення підписує керівник організації і затверджує вищий орган.
Правила - це зібрання положень, що визначають певний порядок дій, поведінку юридичних та фізичних осіб. Дотримання правил обов'язкове для всіх, кого вони стосуються, а тому вони належать до правових документів.
Статут — це юридичний акт, яким оформляється утворення підприємства, організації, установи, фірми, визначаються їхня структура, функції, правовий статус, взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями, установами, фірмами чи фізичними особами тощо. Статути бувають типові (розробляються для однотипних підприємств) та індивідуальні (створюються на підставі типових конкретизацією їх).
Звітна доповідь — це доповідь, яка виголошується під час звіту про роботу якогось органу за певний період.
Документи з кадрово-контрактових питань — це документи, що містять інформацію про особовий склад підприємства (організації), зафіксовану в заявах про прийняття (звільнення , переведення) на роботу, наказах про особовий склад, автобіографіях, характеристиках, контрактах (трудових угодах) з найму працівників тощо
Заява — це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому викладається певне прохання. (в данному випадку – заява про прийняття на роботу)
Характеристика — це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації. Це офіційний документ, який видає адміністрація на прохання працівника.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Текст складається з 3 структурних частин:
1) Анкетні відомості особи, якій видається характеристика (прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку без прийменника на, посада, вчений ступінь і наукове звання, рік народження, освіта).
2) Власне текст, який містить оцінку трудової діяльності працівника (з якого часу працює в цій установі, на якій посаді), ставлення до службових обов'язків та трудової дисципліни (вказують найбільш значущі досягнення, рівень професійної компетентності), моральних якостей (риси характеру, ставлення до інших членів колективу).
3) Висновок; призначення характеристики (за потреби).
3. Дата.
4. Підпис.
5. Печатка.
Автобіографія — це опис свого життя. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Головні вимоги під час його написання — вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу. Автобіографія має дві форми: автобіографія-розповідь з елементами опису й характеристикою згадуваних у ній людей і автобіографія-документ з точним викладенням фактів.
Резюме — це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність і професійні успіхи та досягнення особистості, яка його складає.
Взагалі не встановлено якихось суворих вимог щодо розташування реквізитів резюме, але одним з найпоширеніших є зразок, коли подається:
1. Назва документа.
2. Прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка складає резюме.
3. Мета складання резюме.
4. Досвід роботи.
5. Освіта.
6. Знання мов.
7. Контактний телефон.
Положення — це правовий акт, що встановлює основні правила організаційної діяльності підприємств та установ, а також їх структурних підрозділів. Положення складають переважно при створенні нових підприємств або установ.
Наказ — це розпорядчий документ, який видається керівником установи (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов’язковий для виконання підлеглими.
Індивідуальні накази пов’язані з вирішенням питань трудової діяльності конкретних осіб (заохочення й стягнення, переведення на іншу роботу тощо).
Нормативні накази — це безособові накази, які регламентують трудову діяльність усього трудового колективу чи його частини (правила внутрішнього трудового розпорядку, реорганізація структурних підрозділів тощо).
Розрізняють два види наказів:
— за особовим складом;
— з питань основної діяльності.
Особисті офіційні документи
Розписка - це письмове підтвердження певної дії, яка мала місце, - передачі й отримання документів, товарів, грошей, матеріальних цінностей.
Доручення - це письмове повідомлення, за яким юридична чи фізична особа надає право іншій особі від її імені здійснювати якісь юридичні чинності або отримувати матеріальні цінності. Доручення видають на розпорядження майном, отримання грошових і матеріальних цінностей. Вони поділяються на особисті та офіційні.
Скарга – це документ, в якому особа (установа) скаржиться на порушення її прав та інтересів з боку іншої особи (установи) і пропонує вжити належних заходів для ліквідації такого порушення.
Реквізити: адресат (назва установи або посадової особи, яка має повноваження щодо розгляду даної скарги); адресант (прізвище, ім'я, по батькові, посада, домашня адреса і паспортні дані особи, яка подає скаргу); назва документа (скарга), текст, дата, підпис, засвідчення підпису.
Формуляр
Формуляр - склад та послідовність розміщення реквізитів у службовому документі. Формуляр-зразок - це модель побудови формуляра службового документа, що встановлює сферу його застосовування, формат, розміри берегів, вимоги до побудови конструкційної сітки та реквізити.
Документи з високим рівнем стандартизації складають за затвердженою формою, тобто відповідно до формуляра-зразка. Кожний документ складається з окремих елементів, що називаються реквізитами.
Класифікація документів за:
|
За юридичною силою |
справжні документи бувають дійсні, що мають юридичну силу, і недійсні, що втратили юридичну силу; підробні - це документи, зміст або реквізити яких не відповідають істинним. Підробка буває:- матеріальною, де подаються неправильні відомості, робляться виправлення, підчищення - інтелектуальною, коли документ готується свідомо неправдивого змісту |
|
За ступенем гласності |
для службового користування (ДСК) таємні ` цілком таємні |
Бланк - це зуніфікована форма (службового) документа з надрукованою постійною інформацією й місцем, відведеним для змінної. Бланки заповнюють конкретними відомостями. Найпоширенішими є бланки актів, довідок, наказів, протоколів, листів.