Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка
Кафедра практичної психології
Г.О. Горська, І.Я. Мельничук
ПСИХОЛОГІЧНА ПРАКТИКА В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ
Методичні рекомендації для студентів V курсу факультету педагогіки та психології (спеціальність 7.010102 "Початкове навчання. Практична психологія ")
Кіровоград - 2014
ПСИХОЛОГІЧНА ПРАКТИКА В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ
Методичні рекомендації для студентів V курсу факультету педагогіки та психології (спеціальність 7.010102 "Початкове навчання. Практична психологія ")
Методичні рекомендації розкривають зміст, завдання, форми і методи роботи студентів випускного курсу, які здобувають спеціальність "Практичний психолог в закладах освіти", під час проходження психодіагностичної та психокорекційної практик; містять вимоги до організації, проходження та підготовки матеріалів звіту
ВСТУП
Практика є важливою частиною професійної підготовки фахівця. Навчальна практика студентів - майбутніх практичних психологів зорієнтована на їх професійне формування та розвиток особистості. Вона дозволяє доповнити та закріпити теоретичні знання, засвоєні під час навчальних занять, розвинути практичні професійні уміння та навички, набути досвід творчого підходу до розв’язання реальних завдань, пов’язаних з майбутньою сферою їх діяльності.
Згідно з навчальним планом на V курсі студенти проходять психологічну (психодіагностичну) практику протягом 4 тижнів (по два тижні у IX та X семестрах).
Навчальна практика студентів V курсу є аналогом роботи практичного психолога і відповідає змісту функціону вання пс ихологічної служби системи освіти! Вона організується в реальних умовах освітнього закладу і передбачає виконання практикантом таких видів роботи практичного психолога:
Перша частина навчальної практики психодіагностична, друга - діагностико-корекційна. Обидві частини є взаємопов’язаними етапами єдиної, нерозривної системи роботи практичного психолога, а тому проводиться переважно в одному і тому ж навчальному закладі, з одним і тим же контингентом учасників. Завдання, які студенти виконують під час другої частини практики, випливають із результатів першої.
Методичні рекомендації мають на меті надати студентам - майбутнім психологам допомогу у виконанні завдань практики. У розділі І “Загальні положення” подано перелік вимог, які є спільними для обох частин практики і обов’язковими до виконання, незалежно від її конкретного змісту та завдань.
Розділи II та III відображають особливості кожної частини практики і містять вказівки щодо виконання специфічних завдань психодіагностичної та діагностико-корекційної роботи студента-практиканта
І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Основною метою психологічної (психодіагностичної) практики є підготовка до цілісного виконання функцій практичного психолога у системі освіти. Практика здійснюється у відповідності з Положенням про психологічну службу системи освіти України, її завдання підпорядковані змісту психологічної служби.
Основні завдання психологічної практики:
Організація практики
Практика організується випускаючою кафедрою, яка за погодженням з деканатом здійснює розподіл студентів у навчальні заклади, визначає термін проходження практики та подачі звітної документації. Керівництво практикою здійснюється методистом кафедри і практичним психологом від бази практики.
Перед початком практики проводиться настановча конференція, на якій студентів знайомлять з основними завданнями практики, організацією і порядком її проходження.
Після завершення терміну проходження практики студенти подають на кафедру письмові матеріали за результатами виконання завдань. Підсумковий контроль здійснюється під час усного захйсту, який проводиться керівником - методистом кафедри.
Після перевірки і захисту представлених матеріалів практики проводиться підсумкова конференція, на якій студентам повідомляються остаточні оцінки,
здійснюється аналіз якості виконання завдань практики і оформлення звітної документації.
Обов'язки студентів у період проходження практики
Студенти, допущені до проходження практики, зобов’зані:
Якщо студент навчається за індивідуальним планом або екстернатом і працює у навчальному закладі практичним психологом, він звільняється від проходження практики. У цьому випадку подається витяг із трудової книжки (або копія), копія плану роботи на місяць, характеристика з місця роботи, завірена керівником навчального закладу.
Як працівник психологічної служби, студент під час практики повинен:
Організаційна робота студента під час проходження пракгики передбачає:
Вимоги до оформлення документації практики:
Щоденник роботи студента
У щоденнику (Додаток 1) студент фіксує зміст роботи протягом усього періоду проходження практики і вказує часові витрати на виконання того чи іншого виду роботи. Загальна тривалість робочого дня студента - 8 годин, що включає відвідування уроків, бесіди з обстежуваними та особами з їх оточення, добір діагностичного інструментарію, підготовку стимульного матеріалу, обробку результатів обстеження, їх аналіз та інтерпретацію тощо. Щоденник затверджується керівником від бази практики та. груповим керівником методистом кафедри.
Звіт про проходження практики
Звіт з практики є основним документом, що відображає обсяг і якість роботи, виконаної студентом за період практики. У звіті підбиваються узагальнені підсумки виконання завдань, оцінюється результативність проходження практики, визначається, чи досягнута мета, здійснюється самооцінка знань і умінь щодо даного виду діяльності. Також вказуються труднощі, які виникали в роботі, причини невдач, можливі шляхи їх усунення.
Звіт закінчується пропозиціями стосовно підготовки, організації та проведення практики.
Звіт рекомендується готувати протягом усього періоду практики. При підготовці тексту необхідно дотримуватись вимог чіткого викладу і логічної послідовності матеріалу, стислості і точності формулювань, обгрунтованості висновків і пропозицій. Обсяг звіту 2-3 сторінки стандартних аркушів А4. В кінці звіту практикант ставить особистий підпис.
Характеристика від бази практики
Характеристик студенту складає практичний психолог, під керівництвом якого безпосередньо здійснювалась робота при проходженні практики. У характеристиці подається перелік виконаної студентом роботи, визначається ставлення до виконання своїх обов’язків, виставляється та обґрунтовується оцінка за практику. Характеристика є офіційним документом, який підписується керівником від бази практики, завіряється директором закладу освіти і печаткою.
Матеріали практики
Уся плануюча, поточна і звітна документіція практики повинна бути ретельно оформлена, систематизована та подана на перевірку у встановлений термін. До документації додаються стимульний матеріал, бланки, тексти завдань та методик, протоколи виконання діагностичних та корекційно- розвивальних завдань.
Титульна сторінка оформлюється за встановленим зразком і подається як перша сторінка матеріалів практики (Додаток 7).
ІІ. ЗМІСТ ПСИХОДІАГНОСТИЧНОЇ ПРАКТИКИ
Перша частина психодіагностичної практики (IX семестр) полягає у виконанні діагностичної роботи практичного психолога у закладах освіти: здійсненням психодіагностичного обстеження, постановки діагнозу (без подальшого розвитку га корекції).
Мета психодіагностичної практики:
Основні завдання психодіагностичної практики:
Обсяг завдання практики:
Протягом практики студент має обрати для обстеження:
За результатами діагностики необхідно оформити протоколи обстежень, включаючи аналіз результатів, психологічний діагноз і рекомендації щодо подальшої роботи з обстежуваними.
Вимоги до оформлення документації:
Після закінчення практики (протягом тижня) студенти подають керівнику таку документацію:
1. Щоденник, звіт про проходження практики, характеристику від бази практики (Див. розділ І).
2. Матеріали психодіагностичного обстеження:
Принципи проведення психодіагностичного обстеження
Психодіагностика в роботі психолог а не є самоціллю. Психолог повинен запобігати перетворенню психологічної служби на реєстратуру за зразком реєстратур у медичних закладах. Для ефективного використання робочого часу психологу доцільно мати комплекс діагностичного інструментарію, який включає експрес-методики, комп’ютерні програми, які швидко здійснюють обробку результатів діагностики і в системі дають значно більшу інформацію про клієнта. Документація з психодіагностики ведеться з урахуванням необхідних і раціональних витрат на її оформлення.
Психолог повинен заповнювати і зберігати в таємниці ту документацію, яка є основою встановлення офіційного діагнозу і слугує для прийнятої спільних рішень про подальшу корекційну та розвивальну роботу. Решта документації ведеться і зберігається в довільній формі у зведених таблицях, картках, апьбомах.
У результаті психодіагностики психолог розв’язує такі завдання:
До компетенції та обов’язків практичного психолога системи освіти належать: виявлення особливостей психічного розвитку дитини, рівня сформованості певних психологічних новоутворень, відповідності ступеня розвитку умінь, навичок, особистісних та міжособистісних властивостей віковим закономірностям, вимогам суспільства тощо. Отже, саме психодіагностика як виявлення психологічних причин проблем, труднощів у навчанні й вихованні окремих учнів, визначення особливостей розвитку їхніх, інтересів, здібностей, сформованості особистісних утворень, перебуває в центрі уваги шкільної психологічної служби. Завдання психодіагностики --
надати інформацію про індивідуально-психічні властивості дітей, яка б була корисна їм самим та тим, хто з ними працює--учителям, вихователям, батькам.
Етапи проведення психодіагностичного обстеження
Психодіагностична робота практиканта будується у відповідності з етапами, кожен з яких повинен бути відображеним у змісті документації:
Перший етап.
Початок роботи психолога-психодіагноста -- вивчення звернення, яке має форму запиту вчителів, батьків або самих учнів. Зміст цих звернень, як правило, стосується проблем недостатнього рівня розвитку певних психічних функцій, виявлення причин неуспішності й недисциплінованості окремих учнів, особистісних та міжособистісних ускладнень, планів та перспектив особистісного зростання, професійного визначення тощо.
Будь-який запит є для психолога сигналом того, що в учня, можливо, є проблема, яку він не усвідомлює і яка потребує перевірки, уточнення.
Якщо запит від клієнтів відсутній, психолог здійснює його самостійно. Самозапит формулюється щодо конкретного учня або групи на підставі ознайомлення з особливостями їх навчальної діяльності, успішності, поведінки та характеру спілкування. Студент-практикант може ознайомитись із планами діагностичної роботи практичного психолога і взяти виконання завдань обстеження учнів на себе. Крім того, відвідавши уроки і провівши спостереження, практикант може самостійно визначити, які особливості учнів та класу вимагають додаткового вивчення.
Другий етап.
Запит або вимогу клієнта психолог перетворює у психологічну проблему. У багатьох випадках скарги клієнтів носять невизначений, розпливчастий характер, формулюються нечітко. Тому для визначення точності запиту, для наповнення конкретним змістом проблеми або сумніву необхідно провести спеціальну бесіду з особистістю, яка зробила запит. Бесіда має допоміжне значення - вона є засобом збирання первинної інформації про учня, допомагає з’ясувати і валідізувати його труднощі перед взаємодією із ним психолога.
Зміст бесіди фіксується у протоколі №1 збору первинної інформації (Додаток 3). Протокол практикант подає у матеріалах звіту.
Одержана під час попередньої бесіди інформація доповнюєт ься вивченням документації (класний журнал, особова справа, робочі зошити тощо), оптуванням осіб, які спілкуються з обстежуваним, аналізом незалежних, характеристик, спостереженням. Зібрані дані також відображаються у протоколі №1.
Формулювання психологічної проблеми здійснюється на основі вивчення всієї доступної попередньої інформації про клієнта. Воно має спиратися на аналіз усвідомлених та неусвідомлених проблем клієнта, новоутворень вікових періодів розвитку.
Загальні відомості про обстежуваного, короткий зміст психологічного запиту і психологічної проблеми (після уточнення) практикант фіксує у таблиці програми психодіагностичного обстеження (Додаток 2).
Третій етап.
Коли психологічна проблема з’ясована, чітко сформульована, висуваються гіпотези про причини порушень у спілку ванні, навчанні, вихованні, розвитку учня, про його потенційні можливості, спрямованість інтересів, особливості мотиваційної сфери тощо.
Таких гіпотез може бути декілька. В ході обстеження, психолог на основі нових даних, додаткових відомостей, одержаних під час бесіди, подальших спостережень, розповідей клієнта, може уточнювати, змінювати попередні гіпотези та формулювати інші.
Всі можливі гіпотетичні припущення записуються у графі таблиці (Додаток 2). Якщо психологічний запит сформульовано у вигляді конкретного завдання, наприклад “Визначити рівень інтелектуального розвитку”, “Продіагностувати властивості пам ’яті або уваги”, “З’ясувати структуру колективу” тощо, гіпотеза може не формулюватись., але необхідно вказувати психічні властивості, якості, які подгагають діагностуванню.
Четвертий етап.
Правильний добір методів дослідження -- один з найскладніших етапів діагностичної роботи психолога. Він обумовлюється необхідністю довести або спростувати висунуті гіпотези про причини психічних утруднень. Рекомендується складати комплекс діагностичних методик, який включає як високоформалізовані (тести, опитувальники, проективні методики), так і малоформалізовані (спостереження, опитування, експертні оцінки) техніки психологічного дослідження. Методики, які складають комплекс, повинні охоплювати якомога більше компонентів психіки, які стосуються поставленої
проблеми. Застосування лише однієї методики суттєво знижує достовірність результатів обстеження.
Усі методики, які обираються для використання повинні відповідати вимогам валідності, надійності, стандартизованості!
Проблема використання психологічною інструментарію полягає не в тому, використовувати чи ні тести та інші методики, а в тому, з якою метою вони використовуються. Психологічні методики можна використовувати з метою жорсткого відбору обстежуваних, віднесення їх до певної групи, а також для виявлення причин окремих порушень або недоліків з метою їх корекції та сприяння подальшому розвиткові учасників педагогічного процесу.
В окремих випадках психологу потрібно одержати інформацію швидко і оперативно. Тому доцільним є використання методик, не пов’язаних з громіздкими процедурами проведення і обробки результатів. Експрес- методики у більшості базуються на якісному аналізі висловлювань, продуктів діяльності, способів виконання завдання тощо.
Практиканту - психологу важливо володіти широким і різноманітним арсеналом психодіагностичних методик, гнучко підходити до їх використання. Абсолютизація процедури і результатів використання, наприклад, тестів, веде до односторонньої оцінки особистості, оскільки при цьому не враховується багато психічних якостей, які не потрапили в процес тестування, але відіграють роль вирішального чинника психічного розвитку особистості.
Використовуючи різні методичні засоби, психолог одержує чіткішу картину індивідуальних особливостей клієнта, що дає змогу повною мірою виявити і дати оцінку причин психологічних проблем обстежуваного.
Перелік обраного для використання інструментарію практикант заносить у відповідну графу таблиці програми діагностичного обстеження (Додаток 2).
П 'ятий етап.
Перед використанням діагностичного інструментарію необхідно проаналізувати всі складові психодіагностичної ситуації, продумати, в яких умовах буде відбуватись обстеження, ще раз переглянути обрані методики. Особливу увагу слід приділити підготовці стимульного матеріалу, впевнитись, що він стандартизований, без порушень і помилок. '
Процедура і результати обстеження за кожною методикою протоколюються. Форма протоколу подана у додатку 4. Обов’язковим є посилання на джерело, з якого узято ту чи іншу методику. Орієнтовний список рекомендованих до використання джерел подається нижче.
До усіх протоколів додаються: копія самої методики і письмові матеріали виконання завдань обстежуваними (малюнки, заповнені бланки, відповіді на запитання, продукти діяльності тощо).
За результатами комплексного обстеження складається психодіагностична картка або загальна таблиця, в яких подається перелік рис, властивостей, якостей, що підлягали діагностуванню, та виявлені рівні розвитку кожної з них.
Загальні результати діагностичного обстеження
|
№ |
Психічні властивості |
Кількісний показник |
Рівень розвитку |
Щоб більш глибоко і точно визначити причини того чи іншого психологічного явища або новоутворення, психолог повинен уміти відповідним чином поєднувати дані, одержані в результаті використання тестових або інших об’єктивних методик, з результатами спостереження і своїми власними судженнями. Л.Виготський ак центував увагу на тому, що встановлення симптомів ніколи автоматично не веде до діагнозу, щр дослідник ні в якому разі не повинен ігнорувати власні думки, результати творчого тлумачення симптомів.
Шостий етап.
Важливий етап психодіагностичної роботи психолога - формулювання висновку про основні характеристики психічного розвине}' або формування особистості обстежуваного.
Для постановки діагнозу недостатньо представити кількісні дані результатів обстеження. При описі і формулюванні остаточних висновків необхідні глибокий психологічний аналіз і грамотна інтерпретація комплексу різних показників. Діагноз ставиться не просто за результатами експериментального психологічного обстеження - він обов’язково передбачає зіставлення одержаних під час обстеження даних з життєвими показниками, із тим, як ці особливості виявляються в реальних ситуаціях. Велике значення під час встановлення діагнозу має також віковий аналіз одержаних даних, причому з урахуванням зони найближчого розвитку особистості обстежуваного.
Як зауважував К.Роджерс, вивчаючи поведінку дитини не тільки в штучних, а й у реальних життєвих ситуаціях, необхідно розуміти, що одержані психологічні дані вирізняються певного припустимою неточністю. Висновки завжди відносні, бо вони робляться на. основі експериментів, досліджень, проведених за однією або кількома методиками і спрямовані на певну
інтерпретацію. Тому діагноз повинен базуватися на критичному тлумаченні даних, що одержані з різних джерел.
Формулювання діагнозу обов’язково повинно містити і прогноз розвитку дитини на основі всіх етапів дослідження. Прогноз повинен мати два аспекти:
У формулюванні діагнозу та прогнозу необхідно враховувати особливості замовника - вчителі, батьки, самі учні, - зміст представлених матеріалів повинен бути зрозумілим, рекомендації-- ймовірними щодо їх здійснення.
Ефективність роботи практиканта - практичного психолога системи освіти, який виконує психодіагностичну функцію, залежить від рівня його професійної підготовленості, яка, окрім безумовного знання дитячої та педагогічної психології, потребує відповідного рівня володіння різноманітними психологічними методами обстеження дитини, високого власного інтелектуального та особистісного розвитку. Тільки за цих умов він зможе грамотно інтерпретувати одержані діагностичні дані, робити висновки на основі аналізу результатів дослідження психічних процесів, станів і ознак, визначати умови, необхідні для подальшого розвитку дитини.
Орієнтовний перелік діагностичних методик
(у дужках вказано номери зі списку збірок діагностичного інструментарію)
Психодіагностика молодших школярів
Методики вивчення уваги та сприймання:
Методики вивчення пам 'яті
Методики вивчення мислення:
Вивчення особливостей розвитку особистості та її властивостей:
Психодіагностика підлітків та старшокласників
Обстеження особливостей пізнавальної сфери:
Методики вивчення сприймання та уваги:
Методики вивчення пам яті
Вивчення особливостей розвитку особистості та її властивостей:
Вивчення міжособистісних стосунків у групі:
Збірки діагностичного інструментарію
Крім того, рекомендується використовувати періодичні методичні видання:
Г азета “Психолог";
Журнал “Практична психологія та соціальна робота"
ІІІ. ЗМІСТ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ ПРАКТИКИ
Затвердженням І.В.Дубровіної [28], у сфері психологічної служби закладів освіти сама по собі психодіагностична робота, без подальшого впливу на учнів з метою запобігання, розвитку або корекції певних утворень, не має сенсу. Діагностика проводиться лише у зв’язку з подальшою корекційною або розвивальною роботою.
Продовженням діагностичної роботи є корекцшно-розвиваліна. Тому друга частина практики студентів V курсу присвячена діагаостико-корекційній діяльності практичного психолога в закладах освіти.
Мета діагиостично-корекційної практики:
Основні завдання діагмостйко-корекційнм практики:
Вимоги до оформлення документації практики:
За результатами діагносгако-корекційної практики студент-пракгикант подає таку документацію:
Вимоги до складання психокорекційної програми:
Вимоги до складання протоколу індивідуальної консультативно- корекційної роботи
|
Зміст роботи (протокол діалогу) |
Психологічний коментар |
|
По-черзі записуються висловлювання консультанта і клієнта. Консультант і клієнт позначаються умовним кодом (П- психолог, К - клієнт). Оскільки запам’ятати буквально всі репліки неможливо, дозволяється опис висловлювань з деякими скороченнями. Основне, щоб протокол діалогу відображав розвиток основних думок, почуттів і переживань учасників. |
Коментування роботи консультанта (стадії роботи, методи, засоби, прийоми психологічної психокорекції), а також особливості поведінки, пози, рухів, виразу обличчя клієнта. |
Для оцінки успішності сеансу психокорекції має не лише результат (полегшення стану клієнта, чи говорить він, що проблема знята, чи з’явилась посмішка, чи змінився його вигляд, дихання), а, передусім, процес, який будував і розгортав психолог-практикант. Тому грунтовний і детальний опис пронесу психокорекційної взаємодії є фундаментальною умовою оволодіння уміннями і навичками практичного психолога. Внаслідок цього оцінка роботи студента-практиканта буде залежати від того, наскільки повно, уважно, тонко, глибоко він бачить, розуміє, проводить і описує процес психокорекційної взаємодії.
Етапи психокорекційної роботи
Цілеспрямований вплив на клієнтів (учнів) здійснюється через психокорекційний комплекс, який складається із чотирьох взаємопов’язаних; етапів:
Діагностичний етап передбачає підбір необхідних методик, діагностику особливостей розвитку особистості, виявлення факторів ризику, формування загальної програми психокорекції.
На установчому етапі психолог спонукає клієнта до взаємодії та співпраці, знімає тривожність, підвищує впевненість клієнта в собі, сприяє прагненню щось змінити в своєму житті.
Метою корекційного етапу є гармонізація і оптимізація розвитку клієнта, перехід від негативної до позитивної фази розвитку, оволодіння певними способами діяльності, гармонізація стосунків з навколишнім світом із самим собою.
Етап оцінки ефективності корекційних впливів передбачає вимірювання змісту та динаміки змін, які відбулися після проведеної корекційної роботи; сприяння появі позитивних поведінкових реакцій і переживань, стабілізація позитивної самооцінки.
Оцінка результатів проведеної психокорекційної роботи
Остаточні завдання психокорекційної роботи полягають у досягненні змін у когнітивній, емоційній або поведінковій сферах особистості.
У когнітивній сфері відбувається інтелектуальне усвідомлення:
У емоційній сфері клієнт:
У поведінковій сфері клієнт:
Ефективність проведеної психокорекційної роботи визначає психолог, клієнти (учні) і експерти (вчителі, батьки).
Психолог аналізує реакцію учасників, їх самопочуття і висловлювання. Реакція учасників корекційної групи визначається за допомогою зворотнього зв’язку за результатами роботи кожного дня та в кінці курсу. Наприклад, в кінці кожного дня тренер просить всіх учасників дати усну або письмову відповідь на питання:
В кінці психокорекційної роботи психолог проводить повторну діагностику, порівнює результати першого і другого діагностичних зрізів, використовує для порівняння дані контрольної групи; опитує експертів, для визначення змін у поведінці учасників корекційної роботи.
Зміст і методи психокорекційної роботи
При проведенні корекційної роботи необхідно керуватися принципами добровільності та інформованості. Згідно принципу добровільності не можна примушувати до участі у корекційній роботі, тому що не можна заставити клієнта змінитися, якщо він сам цього не хоче. Принцип інформованості передбачає, що клієнт має право заздалегідь знати про цілі та зміст роботи.
Психокорекційну роботу можна реалізувати за допомогою різноманітних методів і стратегій: індивідуальної чи групової роботи шляхом проблемно- орієнтованої чи клієнт-центрованої стратегії, за допомогою методів психодинамічної, поведінкової, рольової, когнітивної, гештальтистської, психосинтетичноїта інших напрямків психотерапії.
Зміст психокорекційної взаємодії визначається вибором проблемно- орієнтованої чи клієнт-центрованої стратегії.
Клієнт-центрована стратегія означає те, що психолог намагається розв’язати проблему будь-якого клієнта, який звернеться до нього за допомогою. Проблемно-орієнтована стратегія полягає в тому, що психолог “підбирає” собі клієнта під способи корекції, якими він успішно і впевнено володіє. На початковому етапі оволодіння майстерністю психокорекції більш доступною є проблемно-орієнтована стратегія. Проте, і на початковому етапі, слід намагатись використовувати клієнт-центровану стратегію.
Зміст корекційної роботи пов’язаний з найбільш типовими труднощами учнів, серед яких можна виділити наступні:
Відповідно до виявлених труднощів пропонуються напрями психокорекції [19, С. 90-93]:
Корекція розумового розвитку
Корекція готовності дитини до навчання в школі
Корекція поведінки
Блок 1 - мотиваційний: невміння виділити, усвідомити, прийняти і досягти ціль дії. Спосіб корекції - цілепокладання:
Блок 2 - операційно-регулятивний: невміння планувати ш ляхи досягнення цілі; невміння контролювати дії. Способи корекції - планування і контроль:
Корекція особистісного розвитку
1. Комунікативні проблеми (труднощі спілкування) з батьками та іншими родичами, з друзями, вихователями, вчителями. Способи корекції:
2. Проблеми самооцінки, тривожності, підвищеної емоційної напруги, пасивності, конформізму. Способи корекції:
3. Проблема дезадаптації, як правило, визначається комплексом труднощів: комунікативні, порушення розумового розвитку і неготовність до навчання, дезорганізація і емоційна регуляція поведінки, порушення особистісного розвитку, розв’язання яких визначає зміст психокорекції.
Механізми корекційного впливу
Основні механізми корекційного впливу розкриті в роботах І. Ялома і С.Кратохвіла [19; 20]:
Індивідуальна психокорекція
Індивідуальну психокорекцію доцільно використовувати у таких випадках:
Протипоказанням до участі у груповій роботі є психічні та фізичні захворювання, недостатній рівень інтелектуального і морального розвитку, також випадки, коли клієнт свідомо або несвідомо заважає працювати іншим учасникам групи.
Особливість індивідуальної психокорекційної взаємодії - конфіденційність діалогу клієнта і психолога, що виключає присутність сторонніх осіб. У зв’язку з цим, індивідуальна психокорекція знімає бар’єри, глибше розкриває особливості клієнта. У деяких випадках її можна використовувати як підготовчу частину до групової роботи.
Проте індивідуальна психокорекція є малоефективною при розв’язанні проблем міжособистнісного характеру, для яких необхідна робота в групі.
Основнії стадії індивідуальної психологічної корекції
Групова психокорекція
При комплектуванні корекційної групи необхідно враховувати наступне:
Сруктура психокорекційного заняття
Корекційна робота повинна будуватися не як просте тренування вмінь і навичок, не як окремі вправи по вдосконаленню психічної діяльності, а як цілісна осмислена діяльність дитини, що органічно вписується в систему її повсякденних життєвих стосунків [6].
На першому занята тренер повинен ознайомити учасників з основними принципами роботи групи, а також провести вправу “Знайомство” і виявити очікування від тренінгу. У кожній групі виробляються певні загальні норми- правила поведінки, які регулюють дії учасників і дозволяють використовувати санкції при їх порушенні.
Принципи (правила) роботи групи:
Кожне наступне заняття починається з привітання і розминки; після проведення кожної вправи проводиться обговорення; для профілактики перевтоми та емоційного перевантаження кожного заняття слід включати вправи-"криголами", в кінці кожного ігрового дня та в кінці тренінгу обов’язково проводиться рефлексія, підбивання підсумків і визначення ефективності проведеної психокорекційноїроботи.
Література
Додаток 1
Міністерство освіти і науки України
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка
ЩОДЕННИК
проходження психодіагностичної практики
студента-практиканта. V курсу групи
факультету педагогіки та психології
___________________________
(Прізвище, ім’я, по батькові)
Місце проходження практики:
Школа____________________
Термін практики:
З_____________по__________
Керівник практики:
_________________________
Керівник від бази практики
_________________________
_______2014 р.
|
Дата |
Час |
Короткий зміст роботи {план проведення заходів) |
Примітки (звіт про виконання) |
Підпис керівника від бази практики
Додаток 2
|
ПРОГРАМА ПСИХОДІАГНОСТИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ |
Психодіагностичний інструментарій |
|
|
Гіпотеза про причини проблеми Психічні властивості, які підлягають діагностуванню. |
||
|
Суб’єкт запитую Зміст психологічного запиту |
||
|
Обстежуваний (Код, вік, клас) |
||
|
№ |
Додаток 3
Протокол № 1
збору первинної інформації
Суб’єкт запиту: ____________________________________________________
Зміст запиту: ______________________________________________________
__________________________________________________________________
__________________________________________________________________
Зміст бесіди з клієнтом:
|
Питання психолога: |
Відповіді клієнта: |
|
1. 2. 3. |
1. 2. 3. |
Додаткова інформація (джерела, зміст):
Психологічна проблема:
Мета обстеження:
Підпис психолога: _____________________________________
Додаток 4
Протокол № ____
1. Об’єкт дослідження: _____________________________________________
2. Мета дослідження: _______________________________________________
__________________________________________________________________
3. Експериментатор: _______________________________________________
4. Обстежуваний: _________________________________________________
5. Психодіагностичний інструментарій: ______________________________
_________________________________________________________________
6. Дата і час проведення обстеження: ________________________________
7. Інструкція: ____________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
8. Результати психологічного обстеження:____________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
9. Аналіх результатів: _____________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
10. Висновки: _____________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
Підпис експериментатора: ____________________________________
Додаток 5
Орієнтовна психокорекційна програма
для роботи з агресивними дітьми
Мета: знизити агресивну поведінку учнів.
Завдання корекційної роботи:
1. Навчити учнів конструктивним формам поведінки;
2. Усунути надмірну напруженість й агресивність;
3. Розвинути адекватне сприймання самого себе і свого оточення;
4. Навчити самоконтролю та саморегуляції;
5. Навчити вмінню взаємодіяти і співпрацювати з іншими людьми..
Вік учасників: учні 5-10 класів; група 7-10 дітей.
Форма роботи: змішана (групова й індивідуальна).
Методи роботи: вправи на самопізнання; рольове програвання ситуацій, бесіда; образотворча діяльність; вправи на ауторелаксацію.
Обладнання: зошити для кожного учасника, кольорові олівці, магнітофон, касети із записами музики, м’ячик, обруч.
Тривалість: 7 занять (1-1,5 години щодня або через день).
Індивідуальна робота: бесіди з кожною дитиною – 1-2 рази по 0,5-1 години.
Участь у роботі інших осіб:
– батьки (бесіда);
– вчителі (бесіда, анкетування; допомога у підтримці і контролі за дитиною; вироблення ефективних способів реагування на агресивні прояви поведінки).
Список використаної літератури.
Зміст і структура кожного заняття:
(включає опис вправ, рольових ігор, диспутів;
запитання для обговорення тощо)
Під час і після проведеної психокорекційної роботи дитині рекомендується вести щоденник самоконтролю (Додаток 6) та практикуються зустрічі щотижня.
Додаток 6
Методичні поради до ведення учнем щоденника самоконтролю
Мета: формування самоконтролю і механізмів регуляції поведінки та емоцій.
Декілька разів на день (зранку, вдень, ввечері) учень фіксує особливості власної поведінки – негативні і позитивні прояви. Записи доцільно робити у спеціальному зошиті, розграфленому як щоденник. Позначення повинні бути символічними, простими і займати мало місця, наприклад:
К -– конфлікт, суперечка, бійка.
! – зауваження, отримані за день (одним кольором - вдома, іншим - в
школі).
– проявив турботу і любов до інших людей.
У кінці кожного дня дитина записує, що її найбільше образило, засмутило і порадувало.
Спочатку психолог перевіряє, чи ведуться записи; зустрічається кожного дня з дитиною і разом з нею обговорює її поведінку та почуття, а також аналізує події, що відбулися.
Пізніше зустрічі з дитиною можуть відбуватися рідше. Наприклад, в кінці кожного тижня можна здійснювати аналіз динаміки, змін поведінки учня.
Додаток 7
Титульна сторінка матеріалів практики
|
Міністерство освіти і науки України Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка Кафедра практичної психології МАТЕРІАЛИ ___________________________практики Студента-практиканта__курсу_____групи __________________________факультету ____________________________________ (Прізвище, ім’я, по батькові) Місце проходження практики: Школа____________________ Клас______________________ Термін проходження практики: З ____________по___________ Керівник практики __________________________ Керівник від бази практики __________________________ 200_ рік |
PAGE \* MERGEFORMAT 35