Початкове навчання

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Кафедра практичної психології

Г.О. Горська, І.Я. Мельничук

ПСИХОЛОГІЧНА ПРАКТИКА В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Методичні рекомендації для студентів V курсу факультету педагогіки та психології (спеціальність 7.010102 "Початкове навчання. Практична психологія ")

Кіровоград - 2014

ПСИХОЛОГІЧНА ПРАКТИКА В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Методичні рекомендації розкривають зміст, завдання, форми і методи роботи студентів випускного курсу, які здобувають спеціальність "Практичний психолог в закладах освіти", під час проходження психодіагностичної та психокорекційної практик; містять вимоги до організації, проходження та підготовки матеріалів звіту

ВСТУП

Практика є важливою частиною професійної підготовки фахівця. Навчальна практика студентів - майбутніх практичних психологів зорієнтована на їх професійне формування та розвиток особистості. Вона дозволяє доповнити та закріпити теоретичні знання, засвоєні під час навчальних занять, розвинути практичні професійні уміння та навички, набути досвід творчого підходу до розв’язання реальних завдань, пов’язаних з майбутньою сферою їх діяльності.

Згідно з навчальним планом на V курсі студенти проходять психологічну (психодіагностичну) практику протягом 4 тижнів (по два тижні у IX та X семестрах).

Навчальна практика студентів V курсу є аналогом роботи практичного психолога і відповідає змісту функціону вання пс ихологічної служби системи освіти! Вона організується в реальних умовах освітнього закладу і передбачає виконання практикантом таких видів роботи практичного психолога:

діагностика-психологічне обстеження учасників навчально-виховного процесу, моніторинг змісту та умов індивідуального розвитку учнів та учнівських колективів, визначення причин, що утруднюють розвиток та навчання;
корекція - здійснення психсшого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психічному розвитку та становленні о собистості, міжособистісних стосунках, подолання різних форм девіантної поведінки;
розвиток - цілеспрямований вплив з метою подальших позитивно спрямованих змін пізнавальної та особистісної сфери;
профілактика-своєчасне попередження відхилень у психічному розвитку особистості, запобігання конфліктним: ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо.

Перша частина навчальної практики психодіагностична, друга - діагностико-корекційна. Обидві частини є взаємопов’язаними етапами єдиної, нерозривної системи роботи практичного психолога, а тому проводиться переважно в одному і тому ж навчальному закладі, з одним і тим же контингентом учасників. Завдання, які студенти виконують під час другої частини практики, випливають із результатів першої.

Методичні рекомендації мають на меті надати студентам - майбутнім психологам допомогу у виконанні завдань практики. У розділі І “Загальні положення” подано перелік вимог, які є спільними для обох частин практики і обов’язковими до виконання, незалежно від її конкретного змісту та завдань.

Розділи II та III відображають особливості кожної частини практики і містять вказівки щодо виконання специфічних завдань психодіагностичної та діагностико-корекційної роботи студента-практиканта

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Основною метою психологічної (психодіагностичної) практики є підготовка до цілісного виконання функцій практичного психолога у системі освіти. Практика здійснюється у відповідності з Положенням про психологічну службу системи освіти України, її завдання підпорядковані змісту психологічної служби.

Основні завдання психологічної практики:

формування свідомого ставлення кожного студента до діяльності практичного психолога навчального закладу, сприяння поглибленому вивченню психологічних дисциплін, розвитку особистіших якостей, які забезпечують успішне виконання функцій психолога;
поглиблення і закріплення теоретичних знань, отриманих студентами, набуття досвіду застосування їх у практичній роботі;
формування і розвиток професійних умінь і навичок;
вироблення творчого, дослідницького підходу до діяльності практичного психолога.

Організація практики

Практика організується випускаючою кафедрою, яка за погодженням з деканатом здійснює розподіл студентів у навчальні заклади, визначає термін проходження практики та подачі звітної документації. Керівництво практикою здійснюється методистом кафедри і практичним психологом від бази практики.

Перед початком практики проводиться настановча конференція, на якій студентів знайомлять з основними завданнями практики, організацією і порядком її проходження.

Після завершення терміну проходження практики студенти подають на кафедру письмові матеріали за результатами виконання завдань. Підсумковий контроль здійснюється під час усного захйсту, який проводиться керівником - методистом кафедри.

Після перевірки і захисту представлених матеріалів практики проводиться підсумкова конференція, на якій студентам повідомляються остаточні оцінки,

здійснюється аналіз якості виконання завдань практики і оформлення звітної документації.

Обов'язки студентів у період проходження практики

Студенти, допущені до проходження практики, зобов’зані:

ознайомитись з вимогами до проходження практики та оформлення документації(на настановній конференції або в індивідуальному порядку);
своєчасно прибути на базу практики;
дотримуватись правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, розпоряджень адміністрації, керівників практики;
щоденно виконувати запланований обсяг роботи, вести її облік у щоденнику;
виконати у повному обсязі завдання програми практики;
своєчасно подати документи і звіт проходження практики;
пройти співбесіду за поданою документацією після перевірки керівником практики.

Якщо студент навчається за індивідуальним планом або екстернатом і працює у навчальному закладі практичним психологом, він звільняється від проходження практики. У цьому випадку подається витяг із трудової книжки (або копія), копія плану роботи на місяць, характеристика з місця роботи, завірена керівником навчального закладу.

Як працівник психологічної служби, студент під час практики повинен:

керуватися Етичним кодексом психолога;
дотримуватися педагогічної етики, поважати гідність дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;
будувати свою діяльність на основі доброзичливості, довіри, у тісномі співробітництві з усіма учасниками педагогічного процесу;
пропагувати здоровий спосіб життя, підвищувати рівень психологічних знань педагогічних працівників і батьків;
зберігати професійну таємницю, не поширювати відомостей, отриманих у процесі діагностики або корекційної роботи, якщо це може завдати шкоди дитині або її оточенню;
знати програмно-методичні матеріали і-документи щодо обсягу, рівня знань, розвитку дітей, вимоги державних стандартів до забезпечення навчально-виховного про цесу.

Організаційна робота студента під час проходження пракгики передбачає:

налагодження професійних стосунків з практичним психологом, з яким студент повинен працювати у тісному контакгі; з учителями-предметниками
середньоїта старшої школи, класними керівниками, учителями-класоводами початкової школи, батьками учнів (по можливості), запити яких складають основні завдання практики;
вивчення документації практичного психолога щодо діагностичної та корекційно-розвивальної роботи (річного та тижневого плану роботи, журналу щоденного обліку роботи практичного психолога, журналу’ індивідуальних консультацій, психодіагностичних карток учнів, картотеки психологічного інструментарію);
підготовка та оформ лення плануючої та звітної документації практики: заповнення щоденника, протоколів обстеження або психокорекційних занять, складання психолого-педагогічних висновків обстеження клієнтів, програми групової психокорекційної роботи, текстового звіту про проходження практики.

Вимоги до оформлення документації практики:

Щоденник роботи студента

У щоденнику (Додаток 1) студент фіксує зміст роботи протягом усього періоду проходження практики і вказує часові витрати на виконання того чи іншого виду роботи. Загальна тривалість робочого дня студента - 8 годин, що включає відвідування уроків, бесіди з обстежуваними та особами з їх оточення, добір діагностичного інструментарію, підготовку стимульного матеріалу, обробку результатів обстеження, їх аналіз та інтерпретацію тощо. Щоденник затверджується керівником від бази практики та. груповим керівником методистом кафедри.

Звіт про проходження практики

Звіт з практики є основним документом, що відображає обсяг і якість роботи, виконаної студентом за період практики. У звіті підбиваються узагальнені підсумки виконання завдань, оцінюється результативність проходження практики, визначається, чи досягнута мета, здійснюється самооцінка знань і умінь щодо даного виду діяльності. Також вказуються труднощі, які виникали в роботі, причини невдач, можливі шляхи їх усунення.

Звіт закінчується пропозиціями стосовно підготовки, організації та проведення практики.

Звіт рекомендується готувати протягом усього періоду практики. При підготовці тексту необхідно дотримуватись вимог чіткого викладу і логічної послідовності матеріалу, стислості і точності формулювань, обгрунтованості висновків і пропозицій. Обсяг звіту 2-3 сторінки стандартних аркушів А4. В кінці звіту практикант ставить особистий підпис.

Характеристика від бази практики

Характеристик студенту складає практичний психолог, під керівництвом якого безпосередньо здійснювалась робота при проходженні практики. У характеристиці подається перелік виконаної студентом роботи, визначається ставлення до виконання своїх обов’язків, виставляється та обґрунтовується оцінка за практику. Характеристика є офіційним документом, який підписується керівником від бази практики, завіряється директором закладу освіти і печаткою.

Матеріали практики

Уся плануюча, поточна і звітна документіція практики повинна бути ретельно оформлена, систематизована та подана на перевірку у встановлений термін. До документації додаються стимульний матеріал, бланки, тексти завдань та методик, протоколи виконання діагностичних та корекційно- розвивальних завдань.

Титульна сторінка оформлюється за встановленим зразком і подається як перша сторінка матеріалів практики (Додаток 7).

ІІ. ЗМІСТ ПСИХОДІАГНОСТИЧНОЇ ПРАКТИКИ

Перша частина психодіагностичної практики (IX семестр) полягає у виконанні діагностичної роботи практичного психолога у закладах освіти: здійсненням психодіагностичного обстеження, постановки діагнозу (без подальшого розвитку га корекції).

Мета психодіагностичної практики:

систематизація, закріплення, розширення знань, одержаних під час вивчення таких дисциплін як психодіагностика, соціальна психологія, психологічні основи профорієнтаційної роботи, робота психолога з батьками;
оволодіня уміннями застосовувати психодіагностичний інструментарій, обробляти та аналізувати результати обстеження, робити висновки щодо констатації та подальшого розвитку виявлених психологічних особливостей обстежуваних.

Основні завдання психодіагностичної практики:

задовольнити запити клієнтів (вчителів, батьків, учнів) щодо визначення особливостей психічних функцій, виявлення причин недоліків рівня розвитку, неуспішності окремих учнів та учнівських груп;
підготувати стимульний матеріал, провести психодіагностичне обстеження, заповнити протоколи та сформулювати психологічний діагноз по кожному запиту;
подати інформацію про результати обстеження замовникам та керівнику практики, оформивши матеріали відповідно вимогам.

Обсяг завдання практики:

Протягом практики студент має обрати для обстеження:

З запити для індивідуальної діагностики (це мають бути різновікові учні - молодший школяр, підліток, старшокласник);
2 запити для групової діагностики (класи або неформальні групи підлітків, старшокласників).

За результатами діагностики необхідно оформити протоколи обстежень, включаючи аналіз результатів, психологічний діагноз і рекомендації щодо подальшої роботи з обстежуваними.

Вимоги до оформлення документації:

Після закінчення практики (протягом тижня) студенти подають керівнику таку документацію:

1. Щоденник, звіт про проходження практики, характеристику від бази практики (Див. розділ І).

2. Матеріали психодіагностичного обстеження:

психодіагностичні методики і стимульні матеріали, які були використані при обстеженні (обов’язкове посилання на посібник, з якого взяті методики);
протоколи обстеження (додатково вказати особливості поведінки клієнта під час обстеження, мимовільні реакції);
узагальнені результати обстеження (зведена таблиця, опис одержаних даних, остаточний діагноз, прогноз, рекомендації щодо вирішення проблеми).

Принципи проведення психодіагностичного обстеження

Врахування і захист інтересів дитини при вирішенні психолого- педагогічних задач;
Раціональне поєднання якісної діагностики і кількісної, індивідуального підходу до інтерпретації даних з використанням стандартних процедур;
Комплексний підхід при діагностиці індивідуально-психологічних особливостей обстежуваних;
Доступність та практична користь психодіагностичної інформації для замовника (педагогів, батьків, учнів).

Психодіагностика в роботі психолог а не є самоціллю. Психолог повинен запобігати перетворенню психологічної служби на реєстратуру за зразком реєстратур у медичних закладах. Для ефективного використання робочого часу психологу доцільно мати комплекс діагностичного інструментарію, який включає експрес-методики, комп’ютерні програми, які швидко здійснюють обробку результатів діагностики і в системі дають значно більшу інформацію про клієнта. Документація з психодіагностики ведеться з урахуванням необхідних і раціональних витрат на її оформлення.

Психолог повинен заповнювати і зберігати в таємниці ту документацію, яка є основою встановлення офіційного діагнозу і слугує для прийнятої спільних рішень про подальшу корекційну та розвивальну роботу. Решта документації ведеться і зберігається в довільній формі у зведених таблицях, картках, апьбомах.

У результаті психодіагностики психолог розв’язує такі завдання:

Виявляє готовність дитини до школи.
Проводить дослідження структури, стану взаємостосунків і психологічного клімату в учнівських колективах.
Проводить діагностику учнів різного віку з метою виявлення динаміки психічного розвитку особистості чи окремих її сторін (за ініціативою чи з дозволу самих учнів).
Проводить дослідження здібностей, інтересів, нахилів з метою надання їм допомоги у професійному чи особистісному самовизначенні, формуванні профільних класів.
Проводить діаг ностику учнів для визначення форм і з’ясування причин асоціальної поведінки безпритульництва, крадіжок, алкоголізму і токсикоманії, низької успішності тощо.
Досліджує проблеми в педагогічному колективі.

До компетенції та обов’язків практичного психолога системи освіти належать: виявлення особливостей психічного розвитку дитини, рівня сформованості певних психологічних новоутворень, відповідності ступеня розвитку умінь, навичок, особистісних та міжособистісних властивостей віковим закономірностям, вимогам суспільства тощо. Отже, саме психодіагностика як виявлення психологічних причин проблем, труднощів у навчанні й вихованні окремих учнів, визначення особливостей розвитку їхніх, інтересів, здібностей, сформованості особистісних утворень, перебуває в центрі уваги шкільної психологічної служби. Завдання психодіагностики --

надати інформацію про індивідуально-психічні властивості дітей, яка б була корисна їм самим та тим, хто з ними працює--учителям, вихователям, батькам.

Етапи проведення психодіагностичного обстеження

Психодіагностична робота практиканта будується у відповідності з етапами, кожен з яких повинен бути відображеним у змісті документації:

Вивчення психологічного запиту';
Формулювання психологічної проблеми;
Висунення гіпотез про причини означених явищ;
Вибір методів дослідження;
Використання методів;
Формулювання психологічного діагнозу;
Розробка рекомендацій, складання психокорекційної або розвивальної програми.

Перший етап.

Початок роботи психолога-психодіагноста -- вивчення звернення, яке має форму запиту вчителів, батьків або самих учнів. Зміст цих звернень, як правило, стосується проблем недостатнього рівня розвитку певних психічних функцій, виявлення причин неуспішності й недисциплінованості окремих учнів, особистісних та міжособистісних ускладнень, планів та перспектив особистісного зростання, професійного визначення тощо.

Будь-який запит є для психолога сигналом того, що в учня, можливо, є проблема, яку він не усвідомлює і яка потребує перевірки, уточнення.

Якщо запит від клієнтів відсутній, психолог здійснює його самостійно. Самозапит формулюється щодо конкретного учня або групи на підставі ознайомлення з особливостями їх навчальної діяльності, успішності, поведінки та характеру спілкування. Студент-практикант може ознайомитись із планами діагностичної роботи практичного психолога і взяти виконання завдань обстеження учнів на себе. Крім того, відвідавши уроки і провівши спостереження, практикант може самостійно визначити, які особливості учнів та класу вимагають додаткового вивчення.

Другий етап.

Запит або вимогу клієнта психолог перетворює у психологічну проблему. У багатьох випадках скарги клієнтів носять невизначений, розпливчастий характер, формулюються нечітко. Тому для визначення точності запиту, для наповнення конкретним змістом проблеми або сумніву необхідно провести спеціальну бесіду з особистістю, яка зробила запит. Бесіда має допоміжне значення - вона є засобом збирання первинної інформації про учня, допомагає з’ясувати і валідізувати його труднощі перед взаємодією із ним психолога.

Зміст бесіди фіксується у протоколі №1 збору первинної інформації (Додаток 3). Протокол практикант подає у матеріалах звіту.

Одержана під час попередньої бесіди інформація доповнюєт ься вивченням документації (класний журнал, особова справа, робочі зошити тощо), оптуванням осіб, які спілкуються з обстежуваним, аналізом незалежних, характеристик, спостереженням. Зібрані дані також відображаються у протоколі №1.

Формулювання психологічної проблеми здійснюється на основі вивчення всієї доступної попередньої інформації про клієнта. Воно має спиратися на аналіз усвідомлених та неусвідомлених проблем клієнта, новоутворень вікових періодів розвитку.

Загальні відомості про обстежуваного, короткий зміст психологічного запиту і психологічної проблеми (після уточнення) практикант фіксує у таблиці програми психодіагностичного обстеження (Додаток 2).

Третій етап.

Коли психологічна проблема з’ясована, чітко сформульована, висуваються гіпотези про причини порушень у спілку ванні, навчанні, вихованні, розвитку учня, про його потенційні можливості, спрямованість інтересів, особливості мотиваційної сфери тощо.

Таких гіпотез може бути декілька. В ході обстеження, психолог на основі нових даних, додаткових відомостей, одержаних під час бесіди, подальших спостережень, розповідей клієнта, може уточнювати, змінювати попередні гіпотези та формулювати інші.

Всі можливі гіпотетичні припущення записуються у графі таблиці (Додаток 2). Якщо психологічний запит сформульовано у вигляді конкретного завдання, наприклад “Визначити рівень інтелектуального розвитку”, “Продіагностувати властивості пам ’яті або уваги”, “З’ясувати структуру колективу” тощо, гіпотеза може не формулюватись., але необхідно вказувати психічні властивості, якості, які подгагають діагностуванню.

Четвертий етап.

Правильний добір методів дослідження -- один з найскладніших етапів діагностичної роботи психолога. Він обумовлюється необхідністю довести або спростувати висунуті гіпотези про причини психічних утруднень. Рекомендується складати комплекс діагностичних методик, який включає як високоформалізовані (тести, опитувальники, проективні методики), так і малоформалізовані (спостереження, опитування, експертні оцінки) техніки психологічного дослідження. Методики, які складають комплекс, повинні охоплювати якомога більше компонентів психіки, які стосуються поставленої

проблеми. Застосування лише однієї методики суттєво знижує достовірність результатів обстеження.

Усі методики, які обираються для використання повинні відповідати вимогам валідності, надійності, стандартизованості!

Проблема використання психологічною інструментарію полягає не в тому, використовувати чи ні тести та інші методики, а в тому, з якою метою вони використовуються. Психологічні методики можна використовувати з метою жорсткого відбору обстежуваних, віднесення їх до певної групи, а також для виявлення причин окремих порушень або недоліків з метою їх корекції та сприяння подальшому розвиткові учасників педагогічного процесу.

В окремих випадках психологу потрібно одержати інформацію швидко і оперативно. Тому доцільним є використання методик, не пов’язаних з громіздкими процедурами проведення і обробки результатів. Експрес- методики у більшості базуються на якісному аналізі висловлювань, продуктів діяльності, способів виконання завдання тощо.

Практиканту - психологу важливо володіти широким і різноманітним арсеналом психодіагностичних методик, гнучко підходити до їх використання. Абсолютизація процедури і результатів використання, наприклад, тестів, веде до односторонньої оцінки особистості, оскільки при цьому не враховується багато психічних якостей, які не потрапили в процес тестування, але відіграють роль вирішального чинника психічного розвитку особистості.

Використовуючи різні методичні засоби, психолог одержує чіткішу картину індивідуальних особливостей клієнта, що дає змогу повною мірою виявити і дати оцінку причин психологічних проблем обстежуваного.

Перелік обраного для використання інструментарію практикант заносить у відповідну графу таблиці програми діагностичного обстеження (Додаток 2).

П 'ятий етап.

Перед використанням діагностичного інструментарію необхідно проаналізувати всі складові психодіагностичної ситуації, продумати, в яких умовах буде відбуватись обстеження, ще раз переглянути обрані методики. Особливу увагу слід приділити підготовці стимульного матеріалу, впевнитись, що він стандартизований, без порушень і помилок. '

Процедура і результати обстеження за кожною методикою протоколюються. Форма протоколу подана у додатку 4. Обов’язковим є посилання на джерело, з якого узято ту чи іншу методику. Орієнтовний список рекомендованих до використання джерел подається нижче.

До усіх протоколів додаються: копія самої методики і письмові матеріали виконання завдань обстежуваними (малюнки, заповнені бланки, відповіді на запитання, продукти діяльності тощо).

За результатами комплексного обстеження складається психодіагностична картка або загальна таблиця, в яких подається перелік рис, властивостей, якостей, що підлягали діагностуванню, та виявлені рівні розвитку кожної з них.

Загальні результати діагностичного обстеження

№

Психічні

властивості

Кількісний

показник

Рівень

розвитку

Щоб більш глибоко і точно визначити причини того чи іншого психологічного явища або новоутворення, психолог повинен уміти відповідним чином поєднувати дані, одержані в результаті використання тестових або інших об’єктивних методик, з результатами спостереження і своїми власними судженнями. Л.Виготський ак центував увагу на тому, що встановлення симптомів ніколи автоматично не веде до діагнозу, щр дослідник ні в якому разі не повинен ігнорувати власні думки, результати творчого тлумачення симптомів.

Шостий етап.

Важливий етап психодіагностичної роботи психолога - формулювання висновку про основні характеристики психічного розвине}' або формування особистості обстежуваного.

Для постановки діагнозу недостатньо представити кількісні дані результатів обстеження. При описі і формулюванні остаточних висновків необхідні глибокий психологічний аналіз і грамотна інтерпретація комплексу різних показників. Діагноз ставиться не просто за результатами експериментального психологічного обстеження - він обов’язково передбачає зіставлення одержаних під час обстеження даних з життєвими показниками, із тим, як ці особливості виявляються в реальних ситуаціях. Велике значення під час встановлення діагнозу має також віковий аналіз одержаних даних, причому з урахуванням зони найближчого розвитку особистості обстежуваного.

Як зауважував К.Роджерс, вивчаючи поведінку дитини не тільки в штучних, а й у реальних життєвих ситуаціях, необхідно розуміти, що одержані психологічні дані вирізняються певного припустимою неточністю. Висновки завжди відносні, бо вони робляться на. основі експериментів, досліджень, проведених за однією або кількома методиками і спрямовані на певну

інтерпретацію. Тому діагноз повинен базуватися на критичному тлумаченні даних, що одержані з різних джерел.

Формулювання діагнозу обов’язково повинно містити і прогноз розвитку дитини на основі всіх етапів дослідження. Прогноз повинен мати два аспекти:

рекомендовані заходи психолого-йедагогічного впливу за умови своєчасного проведення з обстежу ваним корекційно-розвивальної роботи;
результати діяльності і поведінки дитини, якщо такої роботи проведено не буде.

У формулюванні діагнозу та прогнозу необхідно враховувати особливості замовника - вчителі, батьки, самі учні, - зміст представлених матеріалів повинен бути зрозумілим, рекомендації-- ймовірними щодо їх здійснення.

Ефективність роботи практиканта - практичного психолога системи освіти, який виконує психодіагностичну функцію, залежить від рівня його професійної підготовленості, яка, окрім безумовного знання дитячої та педагогічної психології, потребує відповідного рівня володіння різноманітними психологічними методами обстеження дитини, високого власного інтелектуального та особистісного розвитку. Тільки за цих умов він зможе грамотно інтерпретувати одержані діагностичні дані, робити висновки на основі аналізу результатів дослідження психічних процесів, станів і ознак, визначати умови, необхідні для подальшого розвитку дитини.

Орієнтовний перелік діагностичних методик

(у дужках вказано номери зі списку збірок діагностичного інструментарію)

Психодіагностика молодших школярів

Методики вивчення уваги та сприймання:

"Знайди відмінності” (13, 20)
методика дослідження спостережливості (3,19)
визначення обсягу сприймання (19)
"Запам’ятай та розстав крапки": визначення обсягу уваги (10,11)
"Коректурна спроба” (тест Бурдона) (2, 11, 12,15,17)
"Постав значки": дослідження переключення та розподілу уваги (11,19)
"Кільця Ландольта": визначення продуктивності та стійкості уваги (11)

Методики вивчення пам 'яті

"Впізнай фігури": визначення ефективності впізнавання (2, 11,15)
"Пам’ять на образи": визначення об’єму короткочасної зорової пам’яті (4, 11, 12, 15, 19)
оцінка оперативної зорової пам’яті (11, 19)
оцінка операгив ної слухової пам ’ яті (11, 19)
"Вивчи слова": визначаються особливості динаміки процесу заучування. (11, 15)
методика Г. Ебінгауза: визначення рівня слухового механічного запам’ятання (3)
визначення ефективності опосередкованого запам’ятовування (2, 11, 19)
тест запам’ятання зв’язного тексту (2,4,15)

Методики вивчення мислення:

"Виключення слів": оцінка вербально-логічного мислення (16,17, 19)
"Четвертий зайвий": оцінка образного мислення (16, 17)
"Аналогії"(4)
"Порявняння(4)"
"Матриці Равена": оцінка наочно - образ ного мислення (11)
визначення понять (4, 11)
визначення швидкості розумових; процесів (19)

Вивчення особливостей розвитку особистості та її властивостей:

визначення особливостей навчальної мотивації (3,11, 19)
тест Кеттела: дослідження рис особистості (дитячий варіант) (11, 17)
опитувальник Г. Айзенка: визначення темпераменту (Дитячий варіант) (19) .
тест-опитувальник В.Русалова: дослідження властивостей темпераменту (дитячий варіант) (19)
методика Філіпса: визначення рівня шкільної тривожності (1, 14, 19)
дослідження рівня домагань (3)
методика Рене Жиля (2, 14, 15, 19, 21)

Психодіагностика підлітків та старшокласників

Обстеження особливостей пізнавальної сфери:

Методики вивчення сприймання та уваги:

дослідження спостережливості (13,18,20)
оцінка окоміру (19, 20)
методика дослідження сприймання часу (13,20)
"Коректурна спроба” (тест Бурдона) (2, 11, 12, 15, 17)
методика ГІ’єрона-Рузера: визначення рівня концентрації уваги (13)
"Таблиці Шульте": визначення стійкості уваги (2, 11, 12, 15, 17)
"Таблиці червоно-чорних чисел": оцінка переключення та розподілу уваги (2, 10,11, 12, 15, 17)
методика Мюнстенберга: визначення рівня концентрації уваги (12, 13, 17)
"Кільця Ландольта": визначення продуктивності та стійкості уваги (11)

Методики вивчення пам яті

"Пам’ять на числа": визначення об’єму короткочасної зорової пам’яті (2, 12, 15)
"Запам’ятай цифри": визначення об’єму короткочасної слухової пам’яті (11,13)
дослідження оперативної пам’яті (2, 10,15)
дослідження смислової пам’яті (10,12, 15,20)
осмисленість сприймання та запам ’ятовування (12,13)
" Відтворення розповіді": визначення об’єму смислової пам’яті (2,15)
визначення переважаючого типу запам’ятовування (13,19)
Методики вивчення мислення:
Шкільний Г ест Розумового Розвитку (17)
методика “Матриці Равена” (7, 18)
тест Айзенка: визначення рівня розумових здібностей (11, 12,15)
"Числові рядки"дослідження аналітичності мислення (2, 13,15)
методика “Прості аналогії'” (2, 15)
методика “Складні аналогії” (2, 12,15)
методика “Логіко-кількісні відповідності” (2, 11, 15)
"Виключення зайвого": дослідження рівня узагальнення (2, 15, 20)

Вивчення особливостей розвитку особистості та її властивостей:

опитувальник Русалойа: визначення структури темперемента (10, 11, 13, 17)
тест-опитувальник Я.Стреляу: вивчення характеристик типу нервової діяльності (14, 17)
"Шкала Марлоу-Крауна": визначення мотивації схвалення (8,10, 12)
вимірювання рівня мотивації досягнення (8, 12, 17)
"Карта інтересів” (9, 14, 17,18)
диференційно-діагностичний опитувальник Є. Клімова (9,14)
опитувальник Р.Кеттела (7,17)
особистісний тест-опитувальник Г.Айзенка (1, 2,10, 13,14)
характерологічний опи іувальник К. Леонгарда (2, 12, 14)
"Шкала тривожності” (17)
"Шкала оцінки тривожності Тейлор” (10, 14)
методика вимірювання рівня тривожності Ч.Снілбергера (2,8,10,13,17)
методика “Неіснуюча тварина” (14, 17)
методика “Будинок - Дерево - Людина” (2, 14, 15)
патохарактерологічний діагностичний опитувальник А.Лічко (11,17)
опитувальник Басса-Даркі: визначення piвня агресивності (14,17,21)
методика дослідження суб’єктивного контролю (1,12,13, 17)
методика вивчення рівня домагань (10,12,13)
методика визначення рівня сомооцінки особистості (8,10, 12,13, 15)
методика Q-сортування (2,7,12, 14,15,21)
методика Т.Лірі: встановлення переважаючих характерологічних тенденцій особистості (2, 7,12, 13,21)

Вивчення міжособистісних стосунків у групі:

соціометрія (1, 2, 11, 12,14)
референтометрія (8, 12,20)
визначення психологічного клімату у групі (8, 12, 20)
визначення індексу групової згуртованості (8,20)
соціально-психологічна самоатестація групи як колективу (11)
опшувальники комунікабельності (8,9,12,21)
методика визначення типу реагування на конфліктні ситуації К.Томаса (2,8,10,15,21)

Збірки діагностичного інструментарію

Адаптація дитини до школи / Упоряд.: С.Максименко, К.Максименко, О.Плавник, - К. : Мікрос -СВС, 2003. (Психологічний інструментарій)
Альманах психологических тестов / Сост. Римские P.P. и С.А. - М.: Изд-воКСП, 1996.
Головань И.О. Ми готові до школи? - Кіровоград, 1993.
Пльбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра: Психологія, діагностика, педагогіка.- К.: Ін-т психології АІ1Н України, 1993.
Готовність дитини до навчання / Упоряд.: С.Максименко, К.Максименко, О.Главник. - К.: Мікрос-СВС, 2003. (Психологічний інструментарій)
Інтелектуальні здібності дитини / Упоряд.: С.Максименко, К.Максименко, О.Главник. -К.: Мікрос-СВС, 2003. (Психологічний інструментарій)
Книга практического психолога: В 2-х част. / Сост Беседин А.Н. и др. - Харьков, 1996.
Ковалев C.B. Подготовка старшеклассников к семейной жизни: тесты, опросники, ролевые игры. - М. : Просвещение, 1991.
Лучшие психологические тесты для профотбора и профориентации. - Петрозаводск, 1991.
Гришин В.В., Лушин П.В. Методики психодиагностики в учебно- воспитательном процессе. - М.: ИКА “Москва”, 1990.
Немов P.C. Психология. Кн.З: Психодиагностика. - М.: ВЛАДОС, 2002.
Основы психологии: Практикум./ Ред.-сост. Л.Д.Столяренко - Ростов н/Д: “Феникс”, 2002.
Пашукова Т.І., Допіра А.1., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І.Пашукової. - K.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.
И. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. / Ред.-сост. Д.Я.Райгородский-Самара: “БАХРАХ”, 2000.
Практическая психология в тестах / Сост. Римская Р. и Римский С. - М.: АСТ-ПРЕСС, 1997.
Психологічна діагностика інтелекту, мислення, креативності дитини / Упоряд,: С-Максименко, К.Максимєнко, О.Главник. - K.: Мікрос-СВС, 2003. (Психологічний інструментарій)
Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании,- М.: Владос, 1996.
Розвиток пізнавальних процесів дитини / Упоряд.: С.Максименко, К.Максимєнко, О.Главник. - K.: Мікрос-СВС, 2003. (Психологічний інструментарій) >
Терлецька Л. Шкільна психодіагностика. - K.: Редакції загальнбпедаїогічних газет, 2003
Фридман Л.М. и др. Изучение личности учащегося и ученических коллективов: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1988.
Энциклопедия психологических тестов / Ред. А.Карелин. - М.:000 “Изд-во ACT”, 1997.

Крім того, рекомендується використовувати періодичні методичні видання:

Г азета “Психолог";

Журнал “Практична психологія та соціальна робота"

ІІІ. ЗМІСТ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ ПРАКТИКИ

Затвердженням І.В.Дубровіної [28], у сфері психологічної служби закладів освіти сама по собі психодіагностична робота, без подальшого впливу на учнів з метою запобігання, розвитку або корекції певних утворень, не має сенсу. Діагностика проводиться лише у зв’язку з подальшою корекційною або розвивальною роботою.

Продовженням діагностичної роботи є корекцшно-розвиваліна. Тому друга частина практики студентів V курсу присвячена діагаостико-корекційній діяльності практичного психолога в закладах освіти.

Мета діагиостично-корекційної практики:

практично оволодіти знаннями, уміннями та навичками психологічної , допомоги учням; .
засвоїти і відпрацювати комплекс способів і прийомів психокорекції учнів в умовах індивідуальної та групової роботи.

Основні завдання діагмостйко-корекційнм практики:

Провести психодіагностичне обстеження з метою виявлення учнів, які потребують психологічної допомоги, проаналізувати отримані результати;
Сформувати групу (7-15 осіб) для проведення серії корекційно- розвивальних занять (7-10 занять);
Розробити програму групової корекційно-розвивальної роботи, оформити плани-конспекти кожного заняття, добрати необхідні для проведення занять стимульні та наочні матеріали, оформити їх у . відповідності з вимогами;
Провести заняття за розробленою програмою, у яких застосувати різноманітні стратегії, методи і техніки розвивальної та корекційної роботи;
Описати та проаналізувати кожне заняття, користуючись методиками протокольної фіксації процесів групової взаємодії, щоденникових записів, структурованої рефлексії проведеної роботи;
Провести індивідуальну коцсультативно-корекційну роботу з учасниками групи;
Провести контрольний психодіагностичний зріз, використовуючи адекватні методи психодіагностичного обстеження; зробити порівняльний аналіз із результатами констатуючого зрізу, визначити ефективність проведеної корекційної роботи;
Проаналізувати і узагальнити результати своєї діяльності за весь період проходження практики.

Вимоги до оформлення документації практики:

За результатами діагносгако-корекційної практики студент-пракгикант подає таку документацію:

Щоденник, звіт про проходження практики, характеристику' від бази практики (Див. розділ І).
Програму групової психокорекційної роботи.
Протоколи психокорекційних занять, які пишуться після кожного заняття за наслідками роботи групи. У них відбивається хід роботи, дається оцінка роботи групи в цілому, окремих учасників, аналізуються окремі фрагменти, вправи; визначається, що вдалось, а що - ні.
Один протокол індивідуальної консультативно-корекційної роботи.
Протоколи діагностичних обстежень (за 2-3 методиками) на початковій та завершувальній стадіях корекційної роботи (див. Додаток 4).
Оцінка результатів корекційно-розвивальної роботи із статистичними даними порівняння першого і другого зрізів діагностичного обстеження; оцінка ефективності проведеної психокорекційної роботи (див. с. 22-23).
До матеріалів практики додаються матеріали та протоколи виконання завдань членами корекційно-розвивальної групи: твори, творчі роботи, малюнки (рекомендується, щоб кожен учасник корекційно- розвивальної групи вів зошит, у якому фіксував усі види роботи).

Вимоги до складання психокорекційної програми:

Чітко формулювати мету корекційної роботи.
Визначити завдання, які конкретизують мету корекційної роботи.
Вказати форму роботи (індивідуальна, групова, змішана) та методи роботи (вправи, рольові ігри, бесіда, образотворча діяльність, ауто релаксація та ін.)
Вказати вік дітей, з якими планується робота.
Визначити час для реалізації всієї корекційної програми.
Вказати частоту (графік) зустрічей.
Спланувати тривалість кожного корекційного заняття (від 10-15 хвилин на початку корекційної програми до 1,5-2 години на заключному етапі).
Визначити зміст і структуру кожного заняття (вправи, рольові ігри, групові диспути, рефлексія (аналіз і осмислення результатів)).
Спланувати форми участі інших осіб у психокорекційній роботі (батьків, вчителів, ровесників).
Продумати і підготувати необхідне обладнання і матеріали.
Вказати список використаної літератури (всі вправи, використані в програмах повинні мати посилання на джерела інформації).

Вимоги до складання протоколу індивідуальної консультативно- корекційної роботи

Коротка характеристика клієнта, яка включає код клієнта (прізвище, ім’я, по-батькові), вік, стать, аналіз результатів спостережень і діагностики, особливості сім’ї та сімейного виховання, ставлення та оцінювання проблем учня класним керівником та іншими вчителями.
Ситуація психологічної допомоги: основна мета індивідуальної роботи; коротка характеристика того, як клієнт усвідомлює проблему, чого він очікує від психологічної допомоги. Яка не зустріч (перша, друга).
Протокол роботи:

Зміст роботи (протокол діалогу)

Психологічний

коментар

По-черзі записуються висловлювання консультанта і клієнта.

Консультант і клієнт позначаються умовним кодом (П- психолог, К - клієнт). Оскільки запам’ятати буквально всі репліки неможливо, дозволяється опис висловлювань з деякими скороченнями. Основне, щоб протокол діалогу відображав розвиток основних думок, почуттів і переживань учасників.

Коментування роботи консультанта (стадії роботи, методи, засоби, прийоми психологічної психокорекції), а також особливості поведінки, пози, рухів, виразу обличчя клієнта.

Для оцінки успішності сеансу психокорекції має не лише результат (полегшення стану клієнта, чи говорить він, що проблема знята, чи з’явилась посмішка, чи змінився його вигляд, дихання), а, передусім, процес, який будував і розгортав психолог-практикант. Тому грунтовний і детальний опис пронесу психокорекційної взаємодії є фундаментальною умовою оволодіння уміннями і навичками практичного психолога. Внаслідок цього оцінка роботи студента-практиканта буде залежати від того, наскільки повно, уважно, тонко, глибоко він бачить, розуміє, проводить і описує процес психокорекційної взаємодії.

Етапи психокорекційної роботи

Цілеспрямований вплив на клієнтів (учнів) здійснюється через психокорекційний комплекс, який складається із чотирьох взаємопов’язаних; етапів:

Діагностичний;
Установчий;
Корекційний;
Етап оцінки ефективності корекційних впливів.

Діагностичний етап передбачає підбір необхідних методик, діагностику особливостей розвитку особистості, виявлення факторів ризику, формування загальної програми психокорекції.

На установчому етапі психолог спонукає клієнта до взаємодії та співпраці, знімає тривожність, підвищує впевненість клієнта в собі, сприяє прагненню щось змінити в своєму житті.

Метою корекційного етапу є гармонізація і оптимізація розвитку клієнта, перехід від негативної до позитивної фази розвитку, оволодіння певними способами діяльності, гармонізація стосунків з навколишнім світом із самим собою.

Етап оцінки ефективності корекційних впливів передбачає вимірювання змісту та динаміки змін, які відбулися після проведеної корекційної роботи; сприяння появі позитивних поведінкових реакцій і переживань, стабілізація позитивної самооцінки.

Оцінка результатів проведеної психокорекційної роботи

Остаточні завдання психокорекційної роботи полягають у досягненні змін у когнітивній, емоційній або поведінковій сферах особистості.

У когнітивній сфері відбувається інтелектуальне усвідомлення:

мотивів своєї поведінки, особливостей емоційних і поведінкових реакцій;
неконструктивності характеру своїх стосунків, емоційних і поведінкових стереотипів;
зв’язку між різними фактами;
міри своєї участі у виникненні конфліктних ситуацій;
причин власних переживань і способів реагування.

У емоційній сфері клієнт:

отримує емоційну підтримку психолога, що сприяє послабленню захисних механізмів;
вчиться розуміти і вербалізувати власні почуття;
розкриває свої проблеми з відповідними переживаннями, які часто бувають скритими від самого себе;
модифікує способи емоційного реагування.

У поведінковій сфері клієнт:

вчиться помічати, аналізувати та коректувати власні неадекватні реакції;
оволодіває новими формами поведінки.

Ефективність проведеної психокорекційної роботи визначає психолог, клієнти (учні) і експерти (вчителі, батьки).

Психолог аналізує реакцію учасників, їх самопочуття і висловлювання. Реакція учасників корекційної групи визначається за допомогою зворотнього зв’язку за результатами роботи кожного дня та в кінці курсу. Наприклад, в кінці кожного дня тренер просить всіх учасників дати усну або письмову відповідь на питання:

До найбільше сподобалось, запам’яталось, зацікавило?
Що не сподобалось, що б ви хотіли змінити?
Що вразило, здивувало?
Які висновки ви зробили для себе?

В кінці психокорекційної роботи психолог проводить повторну діагностику, порівнює результати першого і другого діагностичних зрізів, використовує для порівняння дані контрольної групи; опитує експертів, для визначення змін у поведінці учасників корекційної роботи.

Зміст і методи психокорекційної роботи

При проведенні корекційної роботи необхідно керуватися принципами добровільності та інформованості. Згідно принципу добровільності не можна примушувати до участі у корекційній роботі, тому що не можна заставити клієнта змінитися, якщо він сам цього не хоче. Принцип інформованості передбачає, що клієнт має право заздалегідь знати про цілі та зміст роботи.

Психокорекційну роботу можна реалізувати за допомогою різноманітних методів і стратегій: індивідуальної чи групової роботи шляхом проблемно- орієнтованої чи клієнт-центрованої стратегії, за допомогою методів психодинамічної, поведінкової, рольової, когнітивної, гештальтистської, психосинтетичноїта інших напрямків психотерапії.

Зміст психокорекційної взаємодії визначається вибором проблемно- орієнтованої чи клієнт-центрованої стратегії.

Клієнт-центрована стратегія означає те, що психолог намагається розв’язати проблему будь-якого клієнта, який звернеться до нього за допомогою. Проблемно-орієнтована стратегія полягає в тому, що психолог “підбирає” собі клієнта під способи корекції, якими він успішно і впевнено володіє. На початковому етапі оволодіння майстерністю психокорекції більш доступною є проблемно-орієнтована стратегія. Проте, і на початковому етапі, слід намагатись використовувати клієнт-центровану стратегію.

Зміст корекційної роботи пов’язаний з найбільш типовими труднощами учнів, серед яких можна виділити наступні:

невідповідність рівня психічного (розумового) рівня віковій нормі;
неготовність до шкільного навчання; неуспішність, низька пізнавальна і навчальна мотивація;
негативні тенденції особистішого розвитку; комунікативні проблеми;
неорганізованість поведінки, низький рівень довільної регуляції;
емоційні порушення поведінки;
дезадаптація.

Відповідно до виявлених труднощів пропонуються напрями психокорекції [19, С. 90-93]:

Корекція розумового розвитку

Розвиток сенсорних здібностей.
Розвиток наочно-образного (наочно-дієвого) мислення.
Розвиток функцій довільної уваги і пам’яті.
Розвиток мовлення (в межах логопедичної допомоги).
Розвиток пізнавальної мотивації.
Корекція поведінки.

Корекція готовності дитини до навчання в школі

Корекція внутрішньої позиції дитини.
Формування загальної успішності (позитивна мотивація, пізнавальні процеси, самоконтроль, самооцінка).
Корекція мілкої моторики і просторової орієнтації.
Мовленнєва корекція (читання).
Корекція вихідних уявлень про кількість, величину тощо (математика).

Корекція поведінки

Блок 1 - мотиваційний: невміння виділити, усвідомити, прийняти і досягти ціль дії. Спосіб корекції - цілепокладання:

чітке виділення цілі, приймання і усвідомлення її клієнтом у вигляді зразка-результату;
утримування зразку у полі зору;
виділення поетапних під-цілей;
забезпечення досягнення цілі і схвалення успіху;
перенесення успіху на самостійну поведінку;
перенесення довільної регуляції на фрустровану ситуацію.

Блок 2 - операційно-регулятивний: невміння планувати ш ляхи досягнення цілі; невміння контролювати дії. Способи корекції - планування і контроль:

планування разом із дорослим змісту і послідовності операцій для досягнення цілей;
предметне і знакове моделювання шляху дії;
оволодіння різними шляхами планування (готова схема, моделювання, план-схема);
розподіл функцій в кооперативних формах діяльності;
формування мотиваційної готовності до діяльності;
формування самооцінки і контролю; введення режиму з невеликою кількістю вимог;
поступове передавання функцій планування, контролю і оцінки дитині.

Корекція особистісного розвитку

1. Комунікативні проблеми (труднощі спілкування) з батьками та іншими родичами, з друзями, вихователями, вчителями. Способи корекції:

пояснювальна корекційна робота з батьками і педагогами, спрямована на зміну виховних установок і стереотипів виховання;
батьківський тре нінг (підвищення батьківської компетентності);
тренінг педагогічного спілкування (підвищення педагогічної компетентності);
корекційні ігри психолога з дитиною;
організація ігор дитини з батьками;
колективні ігри (розподіл ролей і регуляція стосунків);
ігрова корекція поведінки (відреагування і вихід агресивного заряду);
соціальна терапія (зміна ставлення групи до дитини завдяки стійкій високій оцінці значимого дорослого).

2. Проблеми самооцінки, тривожності, підвищеної емоційної напруги, пасивності, конформізму. Способи корекції:

психогімнастика;
холдінг-терапія;
арттерапія;
психодрама та інші форми десенсибілізації.

3. Проблема дезадаптації, як правило, визначається комплексом труднощів: комунікативні, порушення розумового розвитку і неготовність до навчання, дезорганізація і емоційна регуляція поведінки, порушення особистісного розвитку, розв’язання яких визначає зміст психокорекції.

Механізми корекційного впливу

Основні механізми корекційного впливу розкриті в роботах І. Ялома і С.Кратохвіла [19; 20]:

Повідомлення інформації — отримання клієнтом у процесі психокорекційної роботи різноманітних відомостей про особливості поведінки, міжособистісні стосунки, конфлікти тощо; виявлення причин виникнення і розвитку порушень; інформаційний обмін між учасниками групи.
Навіювання надії - поява надії на успіх і розв’язання проблеми під впливом поліпшення стану інших клієнтів.
Універсальність страждань, переживань, розуміння клієнтом того, що він не одинокий, що інші члени групи також мають проблеми, сприяє появі почуття солідарності, підвищенню самооцінки.
Альтруїзм - можливість у процесі психокорекції емоційно підтримувати та допомагати один одному, в результаті чого клієнт стає впевненішім, відчуває себе здатним бути корисним і потрібним, починає вірити у власні можливості.
Коригуюча рекапітуляція первинної сімейної групи. Клієнти помічають проблеми, які мають корені у сім’ї. Виявлення і реконструкція минулих поведінкових стереотипів дає можливість їх опрацювання.
Розвиток техніки міжособистісного спілкування. Клієнт має можливість за допомогою зворотнього зв’язку й аналізу власних переживань помітити власну неадекватну міжособистісну взаємодію і виробити конструктивні форми поведінки.
Імітація поведінки. Клієнт може навчитися більш конструктивним формам поведінки за рахунок наслідування психолога та інших успішних учасників групи.
Інтерперсональний вплив. Отримання нової інформації про себе за рахунок зворотнього зв’язку приводить до зміни і розширення образу “Я”. Можливість виникнення у групі ситуацій, з якими клієнт раніше не міг справитися, виділення, аналіз та їх опрацювання.
Групова згуртованість - привабливість групи для її членів, бажання залишатися в групі, довіра, приймання один одного, почуггя “Ми” в групі.
Катарсис - відреагування, емоційне розвантаження, вираження сильних почуттів.

Індивідуальна психокорекція

Індивідуальну психокорекцію доцільно використовувати у таких випадках:

коли клієнт категорично відмовляється працювати в групі;
при роботі з емоційно неврівноваженими клієнтами, які можуть заважати працювати іншим учасникам;
при використанні сильних методів психологічного впливу і за клієнтом необхідне постійне спостереження;
при високому рівні загальмованості, тривожності і невпевненості, а також при необгрунтованих сильних страхах клієнта;
при втраті змісту та цілей життя.

Протипоказанням до участі у груповій роботі є психічні та фізичні захворювання, недостатній рівень інтелектуального і морального розвитку, також випадки, коли клієнт свідомо або несвідомо заважає працювати іншим учасникам групи.

Особливість індивідуальної психокорекційної взаємодії - конфіденційність діалогу клієнта і психолога, що виключає присутність сторонніх осіб. У зв’язку з цим, індивідуальна психокорекція знімає бар’єри, глибше розкриває особливості клієнта. У деяких випадках її можна використовувати як підготовчу частину до групової роботи.

Проте індивідуальна психокорекція є малоефективною при розв’язанні проблем міжособистнісного характеру, для яких необхідна робота в групі.

Основнії стадії індивідуальної психологічної корекції

Підписання контракту між клієнтом і психологом, який дає згоду здійснювати корекційний вплив.
Дослідження проблем клієнта.
Пошук шляхів розв'язання проблеми.
Формування психологом корекційної програми і її обговорення з клієнтом.
Реалізація наміченої програми у відповідності з підписаним контрактом.
Оцінка ефективності проведеної роботи.

Групова психокорекція

При комплектуванні корекційної групи необхідно враховувати наступне:

оптимальна кількість учасників 7-12 осіб;
склад групи повинен бути постійним;
вік учасників має бути приблизно однаковим;
бажано створювати групи з приблизно однаковою кількістю мужчин і
жінок;
не рекомендується включати в групу осіб з порушеннями психічного здоров’я та з фізичними дефектами; близьких родичів; осіб, які відчувають сильну неприязнь один до одного або знаходяться у службовій залежності;
оптимапьними вважаються 3-4 заняття на тиждень; тривалість кожного заняття 60-90 хвилин;
мінімальна тривалість групової психокорекції - 7 зустрічей; оптимальна - від 30 до 70 зустрічей;
психокорекційні заняття мають відбуватися в один і той же час, в одному затишному приміщенні (в якому мають бути стільці, які можна розмістити по колу).

Сруктура психокорекційного заняття

Корекційна робота повинна будуватися не як просте тренування вмінь і навичок, не як окремі вправи по вдосконаленню психічної діяльності, а як цілісна осмислена діяльність дитини, що органічно вписується в систему її повсякденних життєвих стосунків [6].

На першому занята тренер повинен ознайомити учасників з основними принципами роботи групи, а також провести вправу “Знайомство” і виявити очікування від тренінгу. У кожній групі виробляються певні загальні норми- правила поведінки, які регулюють дії учасників і дозволяють використовувати санкції при їх порушенні.

Принципи (правила) роботи групи:

необхідність виконання строгого розпорядку групових занять, не запізнюватися, не пропускати заняття;
старатися говорити про все щиро і відкрито;
конфіденційність - не виносити за межі групи те, що відбувається під час групових занять;
толерантність - з терпимістю ставитись до суджень ін ших учасників, вислуховувати їх думки, не перебивати;
прагнути зрозуміти іншого, не критикувати і не оцінювати;
не витрачати час на загальні теми, концентруватися на конкретних проблемах, дотримуватися принципу “зараз і тепер” - говорити лише про те, що відбувається і що відчуваєш у теперішній момент;
правило “стоп” - кожний учасник має право без будь-яких пояснень зупинити будь-яку розмову, яка стосується його особистості. Це застосовується рідко, але додає впевненості та почуття самозахисту проти тиску групи.

Кожне наступне заняття починається з привітання і розминки; після проведення кожної вправи проводиться обговорення; для профілактики перевтоми та емоційного перевантаження кожного заняття слід включати вправи-"криголами", в кінці кожного ігрового дня та в кінці тренінгу обов’язково проводиться рефлексія, підбивання підсумків і визначення ефективності проведеної психокорекційноїроботи.

Література

Абрамова Г.С. Практическая психология - М.: “Академия”, 1997.
Абрамова Г.С-Практикум по психологическому консультированию ~ Екатеринбург-Москва, 1995.
Активні методи в роботі практикуючого психолога /Долинська JI.B., Левченко М.В., Чепелева Н.В. - K., 1994.
Бигянова М.Р. Организация психологической работы в школе. - М.: Сфера, 1998.
Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості - Харків, 1996.
Бурменская Т.В., Карабанова O.A., Лидере А.Г. Возрастно- психологическое консультирование //Проблемы психического развития детей. - М., 1990.
Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога: Сб.науч. тр. / Под ред. И.В. Дубровиной. - М., 1987.
Диагностика и коррекция психического развития дошкольника /Под ред. Я.А Коломинского, Е.А. Панько. - Минск, 1997.
Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение~Л.: ЛГУ, 1985.
Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. - М., 1986.'
Игры - обучение, тренинг, досуг / Под ред. В.В. Петрусинского. - М.: Новая школа, 1994.
Кан - Калик В.А. Тренинг профессионально-педагогического общения.- М.: Центр по проблемам общения, 1990.
Клюева Н.В., Свистун М.А. Программы социально-психологического тренинга: Яросл. НПЦ “Психодиагностика”, Фонд гражданских инициатив “Содействие”. - Ярославль, 1992.
Козлов Н. Лучшие психологические игры и упражнения. - Екатеринбург: АРД ЛТД. - 1997.
Кравцова Е.Е., Нурахонова A.A. Как помочь детям преодолеть трудности в поведении. - Минск, 1990.
Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. - М.: совершенство, 1998.
Немов P.C. Психологическое консультирование,- М.: ВЛАДОС, 2001.
Овчарова РВ. Практическая психология в начальной школе. - М.: ТЦ “Сфера”, 2001.
Овчарова Р.В. Технологии практического психолога образования: Учебное пособие для студентов вузов и практических работников. - М.: ТЦ “Сфера”, 2000.
Осипова А. А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. - М.: ТЦ “Сфера”, 2000.
Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелева та ін.-К.: Либідь, 1999.
Основы психодиагностики / Под общ. Ред. А.Г.Шмедева. - Ростов-на- Дону: “Феникс”, 1996.
Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально- психологический тренинг. - М.: МГУ, 1989.
Прихожан А.М. Психокорекционная работа с тревожными детьми // Активные методы в работе школьного психолога. - М., 1990.
25 . Прутченков A.C. Социально-психологический тренинг в школе. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2001.
Психогимнастика в тренинге / Под ред. Н.Ю.Хрящевой. - СПб.: “Речь”, 2001.
Психологическая диагностика: Учебное пособие / Под ред. К.М.Гуревича, Е.М.Борисовой - М.: Изд-во УРАО, 2000.
Рабочая книга школьного психолога /Под ред. И.В. Дубровиной. - М.: Просвещение, 1991.
Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. - М.: ВЛАДОС, 1996.
Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика. - М.: Прогресс, 1993.
Самоукина Н.В. Игры в школе и дома: психотехнические упражнения и коррекционные программы. - М., 1993.
Фопель К. Психологические группы: Рабочие материалы для ведущего: Практическое пособие / Пер. с нем. - М.: Генезис, 1999.
Фурманов И.А. Детская агресивносте: психодиагностика и коррекция.- Минск, 1996.
Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Писхотренинг: игры и упражнения. - М., 1988.
Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: навчальний посібник. - K.: Либідь, 1996.

Додаток 1

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

ЩОДЕННИК

проходження психодіагностичної практики

студента-практиканта. V курсу групи

факультету педагогіки та психології

___________________________

(Прізвище, ім’я, по батькові)

Місце проходження практики:

Школа____________________

Термін практики:

З_____________по__________

Керівник практики:

_________________________

Керівник від бази практики

_________________________

_______2014 р.

Дата	Час	Короткий зміст роботи {план проведення заходів)	Примітки (звіт про виконання)

Підпис керівника від бази практики

Додаток 2

ПРОГРАМА ПСИХОДІАГНОСТИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ	Психодіагностичний інструментарій
	Гіпотеза про причини проблеми Психічні властивості, які підлягають діагностуванню.
	Суб’єкт запитую Зміст психологічного запиту
	Обстежуваний (Код, вік, клас)
	№

Додаток 3

Протокол № 1

збору первинної інформації

Суб’єкт запиту: ____________________________________________________

Зміст запиту: ______________________________________________________

__________________________________________________________________

Зміст бесіди з клієнтом:

Питання психолога:

Відповіді клієнта:

Додаткова інформація (джерела, зміст):

Психологічна проблема:

Мета обстеження:

Підпис психолога: _____________________________________

Додаток 4

Протокол № ____

1. Об’єкт дослідження: _____________________________________________

2. Мета дослідження: _______________________________________________

__________________________________________________________________

3. Експериментатор: _______________________________________________

4. Обстежуваний: _________________________________________________

5. Психодіагностичний інструментарій: ______________________________

_________________________________________________________________

6. Дата і час проведення обстеження: ________________________________

7. Інструкція: ____________________________________________________

_________________________________________________________________

8. Результати психологічного обстеження:____________________________

_________________________________________________________________

9. Аналіх результатів: _____________________________________________

_________________________________________________________________

10. Висновки: _____________________________________________________

_________________________________________________________________

Підпис експериментатора: ____________________________________

Додаток 5

Орієнтовна психокорекційна програма

для роботи з агресивними дітьми

Мета: знизити агресивну поведінку учнів.

Завдання корекційної роботи:

1. Навчити учнів конструктивним формам поведінки;

2. Усунути надмірну напруженість й агресивність;

3. Розвинути адекватне сприймання самого себе і свого оточення;

4. Навчити самоконтролю та саморегуляції;

5. Навчити вмінню взаємодіяти і співпрацювати з іншими людьми..

Вік учасників: учні 5-10 класів; група 7-10 дітей.

Форма роботи: змішана (групова й індивідуальна).

Методи роботи: вправи на самопізнання; рольове програвання ситуацій, бесіда; образотворча діяльність; вправи на ауторелаксацію.

Обладнання: зошити для кожного учасника, кольорові олівці, магнітофон, касети із записами музики, м’ячик, обруч.

Тривалість: 7 занять (1-1,5 години щодня або через день).

Індивідуальна робота: бесіди з кожною дитиною – 1-2 рази по 0,5-1 години.

Участь у роботі інших осіб:

– батьки (бесіда);

– вчителі (бесіда, анкетування; допомога у підтримці і контролі за дитиною; вироблення ефективних способів реагування на агресивні прояви поведінки).

Список використаної літератури.

Зміст і структура кожного заняття:

(включає опис вправ, рольових ігор, диспутів;

запитання для обговорення тощо)

Під час і після проведеної психокорекційної роботи дитині рекомендується вести щоденник самоконтролю (Додаток 6) та практикуються зустрічі щотижня.

Додаток 6

Методичні поради до ведення учнем щоденника самоконтролю

Мета: формування самоконтролю і механізмів регуляції поведінки та емоцій.

Декілька разів на день (зранку, вдень, ввечері) учень фіксує особливості власної поведінки – негативні і позитивні прояви. Записи доцільно робити у спеціальному зошиті, розграфленому як щоденник. Позначення повинні бути символічними, простими і займати мало місця, наприклад:

К -– конфлікт, суперечка, бійка.

! – зауваження, отримані за день (одним кольором - вдома, іншим - в

школі).

 – проявив турботу і любов до інших людей.

У кінці кожного дня дитина записує, що її найбільше образило, засмутило і порадувало.

Спочатку психолог перевіряє, чи ведуться записи; зустрічається кожного дня з дитиною і разом з нею обговорює її поведінку та почуття, а також аналізує події, що відбулися.

Пізніше зустрічі з дитиною можуть відбуватися рідше. Наприклад, в кінці кожного тижня можна здійснювати аналіз динаміки, змін поведінки учня.

Додаток 7

Титульна сторінка матеріалів практики

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Кафедра практичної психології

МАТЕРІАЛИ

___________________________практики

Студента-практиканта__курсу_____групи

__________________________факультету

____________________________________

(Прізвище, ім’я, по батькові)

Місце проходження практики:

Школа____________________

Клас______________________

Термін проходження практики:

З ____________по___________

Керівник практики

__________________________

Керівник від бази практики

__________________________

200_ рік

PAGE \* MERGEFORMAT 35

1. тематического нарушения аудитором требований Федерального закона или стандартов конфликта аудитора и кли
2. Тверской государственный университет в г.html
3. Что является главным ключом к освобождению Иоанна 8-3132 Ответ Новый Завет наполнен информацией о том к
4. Культура конца XIX века
5. тематичних наук Київ2001 Дисертацією є рукопис.
6. Об основах налоговой системы в РФ
7. Предмет, задачі, основні категорії педагогіки і психології вищої школи
8. Основные подходы, используемые при построении организационных структур в современных условиях
9. ЭТНОС И ЭТНИЧНОСТЬ Люди населяющие нашу планету образуют множество разнообразных общностей
10. Хочу подчеркнуть что все написанное ~ пересказ слов самого Черчилля которые легко найти в первоисточн
11. Творческая биография Нины Симо
12. Экологическоре образование каждому
13. і Змалку Артюр подарував батькам неабиякі надії- був богобоязливим слухняним
14. Дипломная работа- Политехническое образование учащихся на примере промышленности Курской области
15. Воспитание молодежи в условиях реформ
16. Реферат- Ангола
17. образование как совокупность обучения и воспитания связь деятельности педагога и учеников
18. вступать ли в договорые отношения заключать договор или не заключать в выборе контракта в определении усл
19. Статья Обоснование методики оценки надмолекулярной организации углей с использованием рентгеноструктурного анализа
20. Республиканский центр детского юношеского технического творчества Федеральное государственное бюджет1

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе