Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА: ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА і ВИКОРИСТАННЯ КОРМІВ
1.Кормова база і її значення у розвитку тваринництва.
2. Джерела кормових ресурсів та їх економічна характеристика.
3. Економічна оцінка кормових культур, кормів і раціонів.
4. Шляхи створення міцної кормової бази і здешевлення виробництва кормів.
1.Кормова база і її значення у розвитку тваринництва.
Під кормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їх виробництва та використання в тваринництві. Створення міцної кормової бази в кожному господарстві передбачає таку систему і структуру виробни цтва кормів, яка повністю забезпечувала б протягом року поголів'я худоби і птиці різноманітними, якісними і повноцінними за поживністю кормами. Організація кормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів до згодовування.
У тваринництві використовуються різноманітні корми — рослинні, тваринного походження і мінеральні. Корми рослинного походження, в свою чергу, включа ють концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висів ки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, корене- та бульбоплоди, кормові баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави при родних лук і пасовищ).
Кормова база формується з різних видів кормів залежно від галузі тваринництва і з урахуванням природно-економічних умов господарства. Загальну кількість кормів і окремих груп їх обчислюють у кормових одиницях. У нашій країні за одиницю загальної поживності кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.
Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання вдосконалення і зміцнення кормової бази — це забезпечення раціональної годівлі сільськогосподарських тварин кормами, збалансованими за всіма поживними речовинами. При цьому раціони тварин мають оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.
Відповідно до біологічних особливостей окремих видів худоби і птиці тваринницькі галузі значно відрізняються за співвідношенням кормів у раціоні. Наприклад, у раціонах годівлі свиней і птиці переважають концентровані корми. У птахівництві на концентровані корми припадає 97 % усіх витрат кормів, а в свинарстві — понад 80 %. У кормових раціонах скотарства концентровані корми становлять 25 %, у раціонах годівлі великої рогатої худоби 19—20 % кормів припадає на силос, 18%—на сіно, сінаж і солому, до 30%—на зелені корми сіяних трав, природних лук і пасовищ. У вівчарстві переважають пасовищні та грубі корми. Пасовищні корми в сільськогосподарських підприємствах становлять понад 23 %, грубі — понад 33 % кормових раціонів овець.
Рівень розвитку кормової бази визначається такими показниками: обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га кормової площі, на одну умовну голову худоби (ц корм. од,).
Кормова площа — це частина сільськогосподарських угідь, яка використовується для виробництва різних видів кормів для тваринництва. Розраховують кормову площу господарства Пк (га) за формулою
де П0 — площа кормових культур на орних землях, га; Пп — площа природних кормових угідь, га; В1, В2, В3— частина валового збору окремих сільськогосподарських культур, що виділяється на корми, ц; У1 У2, Уз — урожайність сільськогосподарських культур, частина валового збору яких виділяється на корми, ц/га.
Показники виробництва кормів на 1 га кормової площі (ц корм, од.) використовуються для порівняння стану кормової бази в різних господарствах, а також для обґрунтування можливостей дальшого розвитку тваринницьких галузей.
Велике значення для розвитку тваринництва має також якість кормів. Ефективність використання кормів залежить від забезпечення у раціонах годівлі тварин певного співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну та мінеральних речовин. На кожну кормову одиницю повинно припадати 100-110 г перетравного протеїну, для молодняку великої рогатої худоби – 110-120 г і птиці – до 150 г. Таке співвідношення забезпечує повноцінне і раціональне використання кормів. Проте кормова база переважної більшості господарств не забезпечує такого співвідношення, кормові раціони, як правило, мають значний дефіцит перетравного протеїну, каротину, мікроелементів та інших поживних речовин.
Стан кормової бази характеризує оплата корму продукцією. Ефективність використання кормів тваринами різних видів і статево-вікових груп неоднакова. Істотними факторами підвищення оплати корму продукцією є рівень годівлі та продуктивність тварин. Чим вищий продуктивний потенціал тварин, тим більша частка кормів, що перетворюється на продукцію, і тим більше одержують продукції з розрахунку на 1 ц корм, од. згодованих кормів.
Ефективність використання кормів визначається також витратами кормових одиниць на 1 ц продукції тваринництва, що характеризують кормомісткість її виробництва. У середньому в сільськогосподарських підприємствах України на 1 ц молока було витрачається близько 2,1 ц корм, од., на 1 ц приросту молодняку великої рогатої худоби — 13,5, на 1 ц приросту свиней —9,8 ц корм, од., що перевищує науково обґрунтовані норми.
Отже, розвиток кормової бази господарства необхідно оцінювати як за виходом кормів з 1 га сільськогосподарських угідь, досягнутим рівнем годівлі тварин, так і за показниками, які характеризують кінцеві результати: оплатою кормів продукцією та кормомісткістю її виробництва.
2. Джерела кормових ресурсів та їх економічна характеристика
Основні джерела кормів такі: польове кормовиробництво, природні сіножаті та пасовища і відходи переробної промисловості. Головним джерелом кормів є польове кормовиробництво, частка якого в структурі кормової бази в цілому по країні становить понад 85 %.
Щороку зростає посівна площа кормових культур, що небажано, оскільки призводить до скорочення посівів інших сільськогосподарських культур. В цих умовах доцільно використовувати високопродуктивні кормові культури, а виробництво кормів з орних земель збільшувати за рахунок підвищення їх урожайності. Основними кормовими культурами є багаторічні та однорічні трави, кукурудза на. силос і зелений корм та кормові коренеплоди.
Важливим джерелом кормів є природні кормові угіддя. Вони дають найбільш дешеві грубі і зелені корми. Істотним джерелом надходження кормів є побічна продукція галузей рослинництва. Багато таких кормів дають зернове господарство та технічні культури, на корм худобі використовують також відходи овочівництва і певну частину валового збору некондиційної картоплі. В господарствах, які вирощують цукрові буряки, для годівлі худоби використовують гичку.
У різних районах України на значних площах вирощують повторні післяукісні та післяжнивні посіви. Широке впровадження повторних посівів дає змогу інтенсивніше використовувати землю, збільшити виробництво кормів.
Для годівлі тварин використовують відходи переробної промисловості – борошномельної, олійної, цукрової, пивоварної та ін. У господарствах, які вирощують цукрові буряки для промислової переробки, відходи цукрового виробництва (жом і меляса) є значним джерелом кормів для тваринництва. Макуха як продукт переробки насіння олійних культур — цінний концентрований корм, який містить 25—35 % перетравного протеїну. Соняшникова і лляна макуха широко використовується для годівлі худоби, особливо дійних корів. Кормові ресурси свинарства, особливо в приміських зонах - поповнюють відходи підприємств громадського харчування.
Станом на 1 січня 2007р. в аграрних підприємствах було в наявності кормів усіх видів 3,7 млн.т кормових одиниць, що на 17% менше, ніж на 1 січня 2006р., у т.ч. концентрованих – 1,3 млн.т кормових одиниць (на 20% менше). У розрахунку на 1 умовну голову великої худоби припадало по 8,9 ц к. од. кормів усіх видів, у т.ч. концентрованих – по 3,1 ц к. од. (на початок 2006р. відповідно 11,1 ц та 4,1 ц к. од.).
3. Економічна оцінка кормових культур, кормів і раціонів
Для зміцнення кормової бази необхідно виявляти найбільш ефективні кормові культури в конкретних природно-економічних умовах господарства. Це передбачає проведення економічної оцінки кормових культур, окремих видів кормів і раціонів. Від вибору найбільш економічно вигідних кормових культур великою мірою залежать рівень використання землі, собівартість і рентабельність тваринницької продукції.
Для проведення економічної оцінки кормових культур використовують такі показники: вихід з 1 га посіву кормових одиниць, перетравного протеїну і кормопротеїнових одиниць (ц); собівартість 1 ц кормових і кормопротеїнових одиниць; прямі затрати праці (люд.-од) на 1 ц кормових і кормопротеїнових одиниць. Економічну ефективність вирощування окремих кормових культур можна також характеризувати за рівнем їх урожайності. Проте в 1 ц корму різних культур міститься неоднакова кількість поживних речовин і перетравного протеїну. Тому більш об'єктивною економічною оцінкою кормових культур є вихід кормових одиниць і перетравного протеїну, з 1 га посівної площі.
Для сукупної оцінки кормових культур використовують такий показник, як вихід кормопротеїнових одиниць з гектара. Кількість умовних кормопротеїнових одиниць з 1 га окремої кормової культури визначають за формулою
де КПО — вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву, ц; У — урожайність кормової культури, ц/га; Ко — вміст кормових одиниць в 1 ц корму, ц; Пп — вміст перетравного протеїну в 1 ц корму, ц; 10 і 2 — коефіцієнти.
Кормопротеїнова одиниця є умовним показником і в зоотехнічній практиці не використовується, оскільки в годівлі тварин 1 корм. од. і 100 г перетравного протеїну не рівноцінні. Проте вихід кормопротеїнових одиниць з гектара посіву характеризує поживну якість кормів з урахуванням енергетично-протеїнового співвідношення і дає змогу об'єктивніше оцінювати і порівнювати ефективність кормових культур. Центнер корму, що забезпечує оптимальне співвідношення кормових одиниць і перетравного протешу, містить 1 ц кормопротеїнових одиниць.
Показники економічної оцінки кормових культур для більшої .достовірності визначають у середньому за три роки. Порівняння показників оцінки різних кормів дає змогу виявити найбільш економічно вигідні з них, а також обґрунтувати раціональну структуру посівної площі кормових культур.
Економічну оцінку кормових культур здійснюють також за показниками ефективності виробництва певної тваринницької продукції. Для порівняння кормових культур за ефективністю використання необхідно визначити кількість продукції тваринництва (молока, приросту великої рогатої худоби та ін.), яку можна одержати від згодовування цих кормів зі га посіву. Потім з урахуванням грошової оцінки продукції тваринництва, витрат на її виробництво та на вирощування і заготівлю кормів визначають умовний чистий доход на 1 га посіву кормової культури.
Розмір умовного чистого доходу при вирощуванні кормових культур розраховують за формулою:
де ЧД — чистий доход з 1 га кормової культури, крб.; КПО — вихід кормопротеїнових одиниць з 1 га посіву, ц; Вк — витрати кормів на 1 ц відповідної тваринницької продукції за нормативом, ц корм, од.; Ц — середня ціна реалізації 1 ц продукції тваринництва, крб.; С — собівартість 1 ц тваринницької продукції без вартості кормів, крб.; Вв — виробничі витрати на 1 га кормової культури, крб.
За проведеними розрахунками одержують умовну величину чистого доходу на 1 га посіву окремої кормової культури.
Типи годівлі тварин характеризуються нормами і структурою кормів у раціонах. У скотарстві розрізнять такі типи годівлі: силосно-коренеплідний, силосно-жомовий, силосно-концентратний, сінажно-коренеплідний та інші. У свинарстві переважають концентрат ний, концентратно-коренеплідний і концентратно-коренебульбоплідний типи годівлі.
За рівнем годівлі молодняку ВРХ розрізняють такі її типи: інтенсивний (середньорічні витрати кормів на голову 25-30 ц корм, од.), середньоінтенсивний (20-25 ц корм, од.) і малоінтенсивний (до 20 ц корм. од.).
Економічну ефективність кормових раціонів і типів годівлі тварин характеризують такі показники: продуктивність худоби і птиці, витрати кормів на одиницю тваринницької продукції, собівартість 1 ц корм. од. у раціоні, собівартість 1 ц продукції тваринництва та рівень рентабельності її виробництва.
Економічна оцінка різних типів раціонів годівлі тварин у господарстві за сукупністю показників дає змогу вибрати найоптимальніший. Раціональний тип годівлі передбачає повне забезпечення тварин поживними речовинами з урахуванням їх продуктивності, зниження собівартості кормових одиниць і підвищення ефективності виробництва тваринницької продукції. За економічною оцінкою кормових ресурсів визначають оптимальну кормову площу, систему польових і кормових сівозмін відповідно до типу кормовиробництва. Оптимізація структури кормових площ на основі застосування економіко-математичних методів і ЕОМ забезпечує значний економічний ефект.
4. Шляхи створення міцної кормової бази і здешевлення виробництва кормів
Наукові дослідження і досвід передових господарств свідчать, що, реалізувавши генетичний потенціал худоби, яка утримується в господарствах України, можна збільшити виробництво молока, м'яса та інших продуктів тваринництва в 1,5—1,7 рази. Для цього необхідно значно вдосконалити кормовиробництво і перетворити його на спеціалізовану галузь сільського господарства.
В умовах України основним джерелом кормів є польове кормовиробництво. Лише невелику частину кормових ресурсів одержують від використання природних кормових угідь. Тому нині перевага надається інтенсифікації польового, а в окремих регіонах і лукопасовищного кормовиробництва. Інтенсифікація кормовиробництва означає збільшення виходу кормів з гектара кормової площі, поліпшення їх якості на основі додаткових вкладень засобів виробництва, впровадження прогресивних технологій і нових форм організації та оплати праці.
Одним з основних напрямів інтенсифікації кормовиробництва є внесення органічних і мінеральних добрив, що безпосередньо впливає на рівень урожайності кормових культур. Як показують багаторічні наукові дослідження, 1 ц мінеральних добрив забезпечує середній приріст урожаю зернофуражних культур 1,1 ц, кукурудзи на силос—10, кормових коренеплодів — 8—10, сіна багаторічних трав — 4,5, сіна природних сіножатей — 5,3 ц.
Великі значення для збільшення виробництва кормів має меліорація земель. Зокрема, на зрошуваних землях півдня України можна одержати з гектара 60—80 ц зерна кукурудзи і 600— 800 ц її зеленої маси, 80—100 ц сіна і 350—400 ц зеленої маси люцерни. На осушених землях Полісся при відповідній агротехніці вирощують по 600—800 ц кормових коренеплодів і 40—50 ц сіна конюшини з 1 га. Значні прирости врожаю забезпечує хімічна меліорація кислих ґрунтів.
Велике значення має також впровадження науково обґрунтованої структури посівів зернофуражних і кормових культур. Інститут землеробства УААН рекомендує таку структуру посівів кормових культур: багаторічні трави — 49,2 °/о, силосні культури — 29,6, однорічні трави — 13,7, кормові коренеплоди і баштанні — 7,0, інші культури— 0,5 %. Посіви багаторічних трав у групі кормових культур повинні займати в зоні Полісся 55— 60%, Лісостепу при достатньому зволоженні — 60—65, а в умовах несталого зволоження — 45—50, Степу на богарі — 42—45 і на зрошуваних землях — 55—60%.
Інтенсифікація кормовиробництва передбачає впровадження прогресивних технологій збирання, зберігання і приготування кормів. Це дає змогу підвищити якість кормових раціонів і значно зменшити втрати поживних речовин. Для дальшого розвитку тваринництва необхідно значно збільшити виробництво грубих кормів, особливо сіна. При традиційному способі заготівлі сіна багаторічних трав втрачається майже 50 % поживних речовин, які містяться в зеленій масі. Значно зменшуються втрати поживних речовин при заготівлі сіна активним вентилюванням.
Важливе значення в зміцненні кормової бази і поліпшенні якості заготовлюваних грубих кормів має виробництво трав'яного борошна. Його виготовляють шляхом штучного обезводнювання при високій температурі зеленої маси багаторічних і однорічних трав, гички цукрових буряків і зеленої маси післяжнивних культур. Трав'яне борошно — це високоякісний білково-вітамінний корм, який за вмістом поживних речовин відносять до концентрованих кормів. Кілограм трав'яного борошна містить 0,7—0,75 корм, од., 100—140 г перетравного протеїну і 200—250 кг каротину. При тривалому зберіганні трав'яного борошна втрачається каротин, тому такі корми економічно вигідніше виготовляти у вигляді гранул і брикетів. Такий спосіб заготівлі кормів забезпечує збереження в трав'яному борошні, гранулах і брикетах 90—95 % поживних речовин, які містяться в зеленій масі.
Одним з резервів поповнення кормових ресурсів є використання відходів переробної промисловості. Підприємства харчової промисловості, переробляючи сільськогосподарську сировину, одержують значну кількість відходів (жом, мелясу, макуху, шроти, м'ясо-кісткове борошно та ін.), які є важливим джерелом цінних кормів.
PAGE \* MERGEFORMAT 6