Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
40. Дайте поняття інвестор, реципієнт інвестицій, інвестиційна діяльність, реальні фінансові, інноваційні, інтелектуальні інвестиції та інвестиційний потенціал підприємства.
Інвестиції являють собою найважливіший фактор економічного зростання й відновлення, що забезпечує можливість модернізації діючих виробництв, створення й впровадження новітньої техніки й технологій, сучасних систем організації й управління економічними процесами, якісного відновлення виробничої, транспортної, ринкової інфраструктури. Інвестиції мають найважливіше значення для ефективного функціонування й розвитку підприємства. Інвестиції для підприємства — це, насампе ред, основне джерело одержання прибутку, що є основою реалізації стратегічних цілей економічного розвитку підприємства. Інвестиції забезпечують просте й розширене відтворення основних фондів підприємства. Інвестиції дають можливість вирішувати завдання соціального й екологічного характеру.
Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає інвестиції як «усі види майнових та інтелектуальних цінностей, вкладених в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, в результаті якої утвориться прибуток (доход) або досягається соціальний ефект» . Це визначення в цілому відповідає загальноприйнятому підходу до інвестиційної діяльності як процесу вкладення різних видів ресурсів з метою одержання запланованих ефектів у майбутньому.
Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій її суб'єктів (інвесторів та учасників) з реалізації інвестицій. Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність», суб'єктами цієї діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України й іноземних держав, а також держави в особі урядів.
Інвестор — це суб'єкт інвестиційної діяльності, що ухвалює рішення щодо вкладенні власних, позикових і притягнутих інвестиційних ресурсів в об'єкти інвестування. Інвестори можуть бути кредиторами, вкладниками, покупцями й можуть виконувати функції будь-якого іншого учасника інвестиційної діяльності, тобто вкладати капітал, купувати цінні папери, виконувати функції товаровиробників, проектувальників, підрядників, замовників і забудовників.
Реципієнт інвестицій — це суб'єкт інвестиційної діяльності, що приймає інвестиції. Якщо підприємство фінансує свої інвестиційні потреби за рахунок власних інвестиційних ресурсів, то воно є одночасно інвестором і реципієнтом інвестицій.
За об'єктами вкладення коштів інвестиції поділяються на реальні й фінансові. Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у розвиток підприємства, якщо на ці кошти здобуваються фонди для господарської діяльності підприємства, в результаті чого з'являються нові товари й послуги, а інвестор дістає прибуток. Розрізняють реальні інвестиції в основні фонди, в оборотні кошти, у нематеріальні активи.
Фінансові інвестиції допускають вкладення коштів у купівлю фондових цінних паперів, у цільові банківські вклади, депозити тощо. Фінансові інвестиції, у свою чергу, поділяють ся на стратегічні й портфельні. Характерна риса стратегічних інвестицій полягає в тому, що інвестор повністю контролює об'єкт, у який вкладений капітал, і управляє ним. Портфельні інвестиції не дають можливості такого контролю, тому що звичайно представлені пакетом акцій, на який припадає 10—25% власного капіталу фірми. Ціль портфельних інвестицій — приріст суми вкладеного капіталу або одержання поточного доходу.
Виділяють також інвестиції інноваційні й інтелектуальні. Інновації — вкладення в нововведення — це фінансування якісно нових технічних, технологічних, конструкторських та організаційних рішень. Інновації можна більш глибоко кла сифікувати за ступенем та глибиною охоплення нових наукових ідей і розробок і виділити: випуск і поширення принципо во нових видів техніки й технологій; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних програм з більшим строком окупності витрат; фінансування фундаментальних наукових досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку й впровадження нової ресурсозберігаючої технології для поліпшення соціального й екологічного стану.
Під інтелектуальними інвестиціями розуміються вкладення у творчий потенціал суспільства, об'єкти інтелектуальної власності (придбання патентів, ліцензій і т.п.). Такі інвестиції тісно переплітаються з інноваційною діяльністю підприємства.
Інвестиційний потенціал підприємства являє собою су купність інвестиційних можливостей підприємства, використання яких спрямоване на досягнення цілей інвестиційної стратегії підприємства. Інвестиційна стратегія підприємства підлягає загальній економічній стратегії підприємства, тому використання інвестиційного потенціалу підприємства націлено на досягнення загальноекономічних цілей функціонування й розвитку підприємства.
41. Розкрийте джерела формування інвестиційних ресурсів.
Інвестиційні ресурси являють собою сукупність фінансових ресурсів, які формуються й (або) використовуються підприємством для вирішення проблем, пов'язаних із процесами проектування, будівництва, розвитку суб'єктів підприємницької діяльності, тобто фінансують інвестиційну діяльність підприємства.
Формування інвестиційних ресурсів на підприємства здійснюється за трьоми незалежними джерелами:
— власними коштами підприємства;
позиковий коштами;
притягнутими коштами.
Власні кошти підприємства — це власні або внутрішні інвестиційні ресурси підприємства. Рішення про використання власних коштів в інвестиційній діяльності приймає безпосередньо керівництво підприємства з урахуванням загальної стратегії економічного розвитку підприємства. Підприємство при цьому одночасно є інвестором і реципієнтом інвестицій.
У зв'язку із пріоритетним значенням власних інвестиційних ресурсів підприємства у фінансуванні інвестиційної діяльності виникає необхідність оцінити формування інвестиційного потенціалу підприємства, щоб визначити загальну потребу в інвестиційних ресурсах, забезпечити необхідного рівень фінансування інвестиційних потреб, а також оптимізувати структуру інвестиційних ресурсів.
Формування внутрішнього інвестиційного потенціалу підприємства здійснюється за рахунок таких джерел:
частини чистого прибутку, який спрямовується на виробничий розвиток;
амортизаційних відрахувань;
страхової суми відшкодування збитків, спричинених втратою або псуванням майна;
довгострокових фінансових вкладень, строк погашення яких минає в поточному періоді;
— коштів, отриманих від реалізації частини основних фондів;
— коштів, отриманих від реалізації зайвих оборотних коштів.
Основне місце серед перерахованих джерел формування інвестиційного потенціалу займає прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів. Частина цього прибутку, що йде на виробничий розвиток, може бути використана на інвестиційні цілі.
Наступним за значенням джерелом власних коштів є амортизаційні відрахування, розмір яких залежить від обсягу використовуваних підприємством основних фондів і прийнятої політики їхньої амортизації.
Разом з тим використання внутрішніх інвестиційних ресурсів підприємства має істотний недолік — обмеженість власних коштів підприємства. Це зумовлює необхідність форму вання й використання позикових і притягнутих, тобто зовнішніх інвестиційних ресурсів.
Зовнішні інвестиційні ресурси можна класифікувати за двома групами:
зовнішні державні інвестиційні ресурси,
зовнішні недержавні інвестиційні ресурси.
До зовнішніх державних інвестиційних ресурсів належать кошти з Державного бюджету України й місцевих бюджетів, кошти позабюджетних фондів, а також спеціальних фондів, що перебувають у розпорядженні державних органів влади. Державні інвестиційні ресурси беруть участь у прямому регулюванні інвестиційної діяльності й використовуються для фінансування окремих проектів з метою розвитку галузей еко номіки, виділених як пріоритетні напрями інвестування, а та кож для підтримки нерентабельних підприємств, що мають загальнодержавне значення.
До зовнішніх недержавних інвестиційних ресурсів нале жать: довгострокові й короткострокові кредити банків, кошти, притягнуті в результаті емісії акцій, кошти населення, кошти цільових фондів, що перебувають у розпорядженні фізичних та юридичних осіб, а також інші джерела (емісія облігацій підприємств, лізинг).
42. Зробити аналітичну оцінку інвестиційного капіталу підприємства ( середня вартість інвестиційного капіталу, гранична ціна капіталу)
Завдання підприємства — оптимізувати структуру інвес тиційних ресурсів з мінімізацією використання інвестиційних ресурсів із зовнішніх (державних і недержавних) джерел фінансування інвестицій. Тому, насамперед, не обхідно з'ясувати, чи досить у підприємства власних коштів для реалізації проекту. У випадку достатності, підприємство само фінансує проект. Якщо ж власних коштів недостатньо або фінансування із власних джерел не планується в силу не раціональності їхнього використання, то даний проект не обхідно розглядати як потенційний для зовнішні інвестицій. Для оцінки вартості інвестиційного капіталу підприємства, сформованого з різних джерел фінансування, використовується показник середня вартість інвестиційного капіталу (WАСС), значення якого визначається за формулою
WAСС = , (4.11)
де k1 — ціна власного капіталу, сформованого за рахунок ви пуску простих акцій, коеф.,
k2 — ціна випуску привілейованих акцій, коеф.,
к3 — ціна позикових коштів фінансування, коеф.,
d1, d2 d3 - частка відповідних джерел коштів у загальному обсягу фінансування, коеф.
Підприємство може приймати будь-які інвестиційні рішення з рівнем рентабельності, не нижчим від поточного значення ціни інвестиційного капіталу.
Структура капіталу підприємства й ціна окремих його джерел — не постійні величини і можуть змінюватися. Гранична ціна капіталу — це ціна капіталу, що розраховується на основі прогнозованої величини фінансових витрат, пов'язаних із забезпеченням необхідної структури коштів фінансування.
Якщо змінюється структура капіталу, а ціна окремих його джерел залишається постійною, то гранична ціна капіталу (МСС) розраховується за формулою
де k1— ціна власного капіталу, сформованого за рахунок ви пуску простих акцій, коеф.,
к2 — ціна випуску привілейованих акцій, коеф.,
к3 — ціна позикових коштів фінансування, коеф.,
I1, I2, Iз — обсяг коштів фінансування, отриманих з відповідних джерел, у старій структурі капіталу, тис. грн.,
ΔI1,Δ I2,Δ Iз — збільшення інвестиційного капіталу, залученого з відповідних джерел фінансуван ня, тис. грн.
Ефективність кожної керуючої системи значною мірою залежить від її інформаційного забезпечення.