Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 24
ВСТУП
На сьогоднішній день актуальним є питання пошуку резервів підвищення ефективності діяльності підприємств. Для того, щоб відбувався процес виробництва, необхідні певні засоби виробництва. Основні засоби є саме тією необхідною основою діяльності підприємства.
Основні засоби являють собою нагромаджене суспільне багатство. Вони знаходяться в безперервному русі, змінені й удосконалені. Розширення, підтримання належного функціонального стану і раціональне використання основних засобів значною мірою визначають обсяг виробництва, можливість росту і підвищення ефективності.
До основних виробничих фондів належать ті засоби, які перебуваючи у сфері матеріального виробництва, безпосередньо приймають участь у виготовленні матеріальних благ, створюють умови для здійснення виробничого процесу, використовуються для зберігання і переміщення засобів праці. Основні виробничі засоби промисловості – це засоби праці, які приймають участь в багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на продукцію, що виготовляється частинами по мірі зносу.
В сучасних умовах для забезпечення ефективного функціонування будь-якого підприємства слід забезпечувати регулярний контроль за використанням основних засобів, що передбачає здійснення фінансового аудиту.
Проведення аудиту основних засобів, в тому числі їх амортизації, на підприємствах набуває на сьогодні особливу актуальність. Так як від правильного нарахування амортизації основних засобів залежить правильність відображення зносу і залишкової вартості основних засобів, що безпосередньо впливає на величину витрат підприємства та на визначення фінансових результатів його діяльності, а в податковому обліку – на правильність визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню.
Амортизація - це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується(первісна мінус ліквідаційна вартість )упродовж строку їх корисного використання( експлуатації) [5].
Амортизаційні відрахування - це специфічний вид фінансових ресурсів. З одного боку, амортизаційні відрахування - це витрати підприємства, тому що їхню суму, нараховану на виробничі необоротні активи, включають у собівартість продукції, робіт, послуг. Водночас, у складі виторгу ( доходу)від реалізації продукції суму амортизаційних відрахувань розглядають як цільовий фонд, складову фінансових ресурсів, призначених для відтворення зношених у процесі виробництва необоротних матеріальних і матеріальних активів [7, c.353].
Основними фондами в податковому обліку вважають матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв 'язку з фізичним або моральним зносом.
Для нарахування амортизації використовують спеціальні методи, які визначені МСБО 16 [2] і Податковим кодексом України [4].
До таких методів відносять:
Розглянемо кожен з цих методів, визначимо основні переваги та недоліки.
1) Рівномірне та пропорційне списання вартості основних засобів відповідно до часу їх експлуатації називають рівномірною амортизацією, її можна реалізувати, використовуючи метод прямолінійного списання.
Використання даного методу означає, що вартість об'єкта основного капіталу можна списувати однаковими частками протягом періоду використання обладнання.
Суть методу рівномірного списання полягає в тому, що до витрат поточного періоду зараховується завжди одна і та сама частина вартості активу (купівельна вартість) (за мінусом встановленої ліквідаційної вартості) впродовж всього зазначеного періоду корисного використання цього основного засобу.
Формула прямолінійного методу амортизації:
Амортизаційні відрахування = (Первісна вартість - Ліквідаційна вартість) / Термін експлуатації
Переваги прямолінійного методу амортизації: простота підрахунків і рівномірність поділу сум амортизаційних відрахувань між звітними періодами. Це дозволяє забезпечити зручне прирівняння собівартості продукції із оборотом (доходами від продажу).
Недоліки прямолінійного методу амортизації: не враховується моральне зношення основного капіталу та різна виробнича потужність активів в різні періоди їх використання та необхідність проведення ремонтних робіт в останні роки використання. Головний недолік – у певних випадках складно визначити продуктивність деяких об’єктів основних засобів.
Застосовуючи даний метод амортизації, сума зносу є постійною, саме тому визначену даним методом суму амортизації часто називають фіксованими витратами. Залишкова вартість активу зменшується щороку на одну і ту ж суму. Метод – раціональний, простий, систематичний. Його доцільно використовувати, коли ступінь експлуатації майна протягом періоду його роботи залишається незмінним. Метод використовується найчастіше в обліковій практиці України, як правило, для обліку амортизації капітальних будівель та споруд.
2) Метод, що дозволяє нараховувати амортизацію пропорційно до об'ємів виконаних робіт та виготовлення продукції (одиниць товарів), порівнює закупівельну вартість активу (за мінусом ліквідаційна сума) з зазначеним обсягом продукції, що виробляється.
Виробничий метод амортизації застосовується, коли можна встановити яким самим основним засобом був виготовлений той, чи інший обсяг продукції.
Нарахування амортизації лінійним методом пропорційно обсягу робіт проводиться за формулою:
Амортизаційні відрахування = Фактичний обсяг виробництва у звітному періоді х Виробнича ставка амортизації
Сума амортизації відноситься до витрат поточного періоду. Сума амортизації і відповідно балансова вартість змінюються в порівнянні із минулим звітним періодом прямо пропорційно до виробленої продукції чи наданих послуг. При застосуванні даного методу, суму амортизації (зносу), яка є витратами, називають змінними витратами підприємства.
Переваги виробничого методу амортизації: простота, раціональність та систематичність. Він створює також кращий рівень взаємозалежності суми зносу, який відноситься до витрат, з отриманими доходами у випадках, коли актив використовується в різні звітні періоди нерівномірно.
Однак, не дивлячись на свої переваги, популярності він не завоював, оскільки не так багато підприємств можуть однозначно визначити участь того чи іншого активу в створенні продукту (наданні послуг).
Недоліки виробничого методу амортизації: трудомісткість та обмеженість у використанні.
Метод нарахування амортизації пропорційно випуску виробленої продукції можуть називати і методом одиниць виготовленої продукції.
Прискорене нарахування амортизації означає такий порядок нарахування суми амортизації (зносу), за яким передбачається нарахування найбільшої суми амортизації на перших етапах експлуатації капіталу. Сума поступово зменшується із зменшенням періоду використання основного засобу. До них належать методи списання вартості за сумою чисел (кумулятивний), зменшення залишкової вартості та подвоєного зменшення залишкової вартості.
Сутність методів прискореного нарахування амортизації полягає в тому, що без скорочення встановлених нормативних термінів служби основних засобів підприємствам дозволяється проводити амортизаційні відрахування в підвищених розмірах.
3) Метод списання вартості за сумою чисел (кумулятивний) як метод нарахування амортизації застосовується з використанням коефіцієнта, в чисельнику якого знаходиться різниця між терміном використання основного засобу і роком експлуатації в зворотному порядку, а в знаменнику – сума чисел років терміну використання. Потім цей коефіцієнт помножується на амортизаційну вартість.
Отже, нарахування амортизації методом списання вартості за сумою чисел пропонується здійснювати за такою формулою:
Амортизаційні відрахування = (термін експлуатації - рік експлуатації)/С х (первісна вартість - ліквідаційна вартість)
Згідно з цим методом сума амортизації (зносу), яка визнається витратами поточного періоду, обчислюється множенням амортизаційної вартості активу на дріб, абсолютна величина якого послідовно зменшується з року в рік.
Перевагами методу списання вартості за сумою чисел (кумулятивного), порівняно з рівномірним методом, є нарахування більшої суми амортизації (зносу) першого року експлуатації активу та рівномірне зменшення цієї суми впродовж наступних облікових періодів. Однак загальна сума амортизації (зносу), нарахованої протягом всього терміну корисного використання машини, однакова за обох методів (прямолінійного та кумулятивного).
Недоліки методу полягають у тому, що він не завжди відповідає принципу узгодженості. Сума амортизації (зносу), що визначена за цим методом та визнана витратами поточного періоду, часто не узгоджується ні з фактичним використанням активу, ні з обсягом виробленої продукції, а отже, і ні з отриманими від експлуатації активу доходами. За таких обставин відповідність цього методу принципу узгодженості досить сумнівна.
Метод списання вартості за сумою числа років (кумулятивний) вигідний у використанні, оскільки сприяє процесу оновлення довгострокових активів підприємства. Крім того, він досить простий, раціональний та систематичний.
4) Існують види довгострокових активів, які вже на ранній стадії використання втрачають більшу частину своєї вартості, наприклад, автомобіль. Іноді також висловлюється думка, що на активи потрібно на ранній стадії використання значно менше витрат на утримання і експлуатацію, ніж потім, коли вони зношені. Тому зручніше нараховувати амортизацію за методом зменшення залишкової вартості, оскільки сума амортизації та витрати на утримання доповнюють один одного.
Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням залишкової (первісної) вартості об’єкта основних засобів на початок звітного періоду на постійну річну норму амортизації за формулою, що пропонується:
Амортизаційні відрахування = Залишкова вартість х Норма амортизації
Використання методу зменшення залишкової вартості при нарахуванні амортизації припускає наявність ліквідаційної вартості амортизованого об’єкта основних засобів. У противному випадку об’єкт основних засобів буде цілком “амортизований” протягом одного року.
Перевагами методу зменшення залишкової вартості, як і методу списання вартості за сумою чисел (кумулятивного), є нарахування більшої суми зносу першого року експлуатації активу та рівномірне зменшення цієї суми впродовж наступних облікових періодів.
Недоліком методу є відповідна прискорена норма нарахування амортизації, що визначається суб’єктивно в облікових цілях і в результаті може виникнути ситуація, коли прогноз відносно експлуатації необоротного активу був визначений неправильно. Тоді за допомогою цього активу не буде вироблятися запланований обсяг продукції. У такому випадку витрати звітного періоду будуть завищені і не будуть погоджуватися з доходами.
Метод зменшення залишкової вартості, як і всі прискорені методи нарахування амортизації, економічно більш вигідний для прибуткового підприємства впродовж перших років експлуатації об’єкта, ніж пропорційні. Це пов’язано з тим що прискорені методи дозволяють нараховувати більшу суму амортизації порівняно з пропорційними методами і тим самим позитивно впливають на процес заміни і оновлення основних засобів. Ці методи найкращим чином враховують моральний і фізичний знос. Різновидом розглянутого методу є метод прискореного зменшення залишкової вартості.
5) На практиці існують кілька різновидів методу зменшення залишкової вартості. Один з них у своїй основі має прискорену норму нарахування амортизації у порівнянні з нормою, визначеною рівномірним методом. Норма нарахування амортизації при використанні методу прискореного зменшення залишкової вартості розраховується у дві дії:
1) Розраховується норма для рівномірного методу, але без урахування ліквідаційної вартості.
2) Розрахована норма множиться на додаткову прискорену норму.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості передбачає визначення суми амортизаційних відрахувань множенням залишкової (первісної) вартості об’єкта основних засобів на початок звітного періоду на річну норму амортизації.
Нарахування амортизації методом прискореного зменшення залишкової вартості пропонується здійснювати за формулою:
Амортизаційні відрахування = Норма амортизації х Залишкова вартість
Даний метод нарахування амортизації не припускає обов’язкової “наявності” ліквідаційної вартості об’єкта основних засобів. Для визначення річної суми амортизаційних відрахувань отриману річну норму амортизації слід помножити на залишкову (первісну) вартість об’єкта на початок звітного року.
Переваги, недоліки та характеристика методу прискореного зменшення залишкової вартості такі самі, як і у метода зменшення залишкової вартості [7, c.352-359].
Таким чином, найбільш серйозна проблема обліку амортизації прискореними методами полягає в тому, що загальноприйнятного механізму розподілу не існує. Розглянуті методи обліку амортизації показали, що жоден з них не є кращим за інші. Крім того, необхідно розрахувати для основного засобу очікуваний термін його служби та ліквідаційну вартість на момент вибуття. Ці величини являють собою точно не обумовлені майбутні вартості, що з часом можуть змінюватися, у той час як обраний метод обліку амортизації лишається незмінним. У результаті логічно виправданий метод обліку амортизації стає неприйнятним для цілей фінансової звітності. Взагалі прискорене нарахування амортизації має на свою користь такі аргументи:
а) Активи, які потребують нарахування амортизації, найефективніші на початковому етапі експлуатації, та їх ефективність зменшується з року в рік.
б) Витрати на ремонт таких активів відповідно зростають з року в рік. Тому передбачається, що загальна сума витрат на експлуатацію відповідного активу у кожному обліковому періоді буде приблизно однаковою, оскільки поступове зменшення суми амортизації (зносу) “відшкодовуватиметься” зростаючими витратами на ремонт.
в) Використання прискореного нарахування амортизації упродовж першої половини експлуатації об’єкта значно зменшує суму оподаткованого доходу підприємства.
Основні засоби в процесі функціонування згодом зношуються. Вони зношуються не тільки фізично, але і морально. Моральний знос обумовлюється двома факторами: ростом продуктивності праці і темпами технічного прогресу. Фізичний і моральний знос основних засобів впливає на зменшення їхньої відбудовної вартості. Облік зносу ведеться на рахунку № 13 «Знос необоротних активів». Первісна вартість основних засобів підприємств відшкодовується амортизаційними відрахуваннями по встановлених нормах. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», амортизація – це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується протягом терміну їхнього корисного використання (експлуатації). Правильність використання засобів амортизаційного фонду досліджується безупинним способом. Амортизаційні відрахування забезпечують нагромадження коштів на модернізацію і капітальний ремонт основних засобів. Перевірка правильності нарахувань і використання фонду амортизації має важливе значення.
Джерелами інформації для аудиту операцій з амортизації основних засобів є: вимоги нормативних документів, що регламентують облік основних засобів; наказ про облікову політику підприємства в частині обліку основних засобів з відповідними додатками; розпорядчі документи підприємства щодо руху основних засобів; установчі документи; первинні документи з обліку амортизації основних засобів; облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку амортизації основних засобів; акти та довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки, дані внутрішнього контролю та інша документація, що узагальнює результати контролю; звітність [1, с.387-388].
Так як аудит амортизації основних засобів є частиною загального аудиту обліку основних засобів. Тому перед аудитом, безпосередньо, амортизації основних засобів аудитору необхідно перевірити всі аспекти обліку основних засобів, що впливають на нарахування амортизації.
Методика проведення аудиту амортизації основних засобів повинна відповідати певним етапам аудиторської перевірки.
Документом організаційно-методологічного характеру є план аудиту амортизації основних засобів, який містить основні стадії процесу аудиту, розміщені в логічній послідовності, із зазначенням конкретних завдань, переліку аудиторських процедур, терміну їх проведення та відповідальних виконавців [6].
Поетапна послідовність дій аудитора, тобто за якими напрямами та з якою інтенсивністю буде проводитись аудит амортизації основних засобів, визначає план перевірки, представлений в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Загальний план фінансового аудиту амортизації основних засобів
|
№ |
Завдання |
Перелік аудиторських процедур |
Термін аудиту |
Аудитор |
|
1. |
Підготовчий етап |
|||
|
Попереднє знайомство з підприємством клієнтом; оцінка системи внутрішнього контролю та бухгалтерського обліку; визначення аудиторського ризику суттєвості; планування аудиту амортизації основних засобів. |
Обмін листами; укладання договору; ознайомлення з діяльністю підприємства; опитування й тестування керівництва підприємства й персоналу; вивчення матеріалів попередньої аудиторської перевірки, спостереження; ознайомлення з обліковою політикою підприємства в частині організації обліку основних засобів у ревізованому звітному періоді, її змінами в порівнянні з попереднім періодом. |
|||
|
2. |
Основний етап |
|||
|
Впевнитись у наявності основних засобів прийнятих до обліку, впевнитись у відповідності методів нарахування амортизації основних засобів чинному законодавству та обліковій політиці, у забезпеченні незмінних визначених методів протягом звітного періоду; впевнитись у правильності: застосування норм амортизації основних засобів, початку та закінчення нарахування амортизації основних засобів, встановлення строку корисної експлуатації; впевнитись у наявності та правильності заповнення первинних документів з обліку основних засобів |
Фактична перевірка наявності основних засобів, контроль дотримання чинного законодавства щодо амортизації основних засобів |
|||
|
№ |
Завдання |
Перелік аудиторських процедур |
Термін аудиту |
Аудитор |
|
Впевнитись у правильності визначення вартості що амортизується; перевірити щомісячне нарахування амортизації. |
Аудит нарахування амортизації основних засобів |
|||
|
Впевнитись у правильності та повноті відображення амортизації основних засобів на бухгалтерських рахунках, та у відповідності даних регістрів аналітичного і синтетичного обліку даним Головної книги та звітності. |
Перевірка правильності відображення амортизації основних засобів в облікових регістрах та звітності |
|||
|
3. |
Заключний етап |
|||
|
Підготовка і складання аудиторського висновку та звіту. |
Здійснення процедур по систематизації та обґрунтуванню інформації. |
На нашу думку, аудит амортизації основних засобів слід проводити в такі чотири етапи:
Організація і методика проведення аудиту відображається в програмі аудиту, яка є переліком дій аудитора на кожному етапі перевірки. Програма аудиту повинна відповідати певним визначеним критеріям якості аудиторської перевірки: А – наявність; Б – правдивість; В – права та зобов’язання; Г – повнота; Д – вимірювання; Е – оцінка вартості; Є – подання і розкриття.
3. НОРМАТИВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
Аудитори досліджують, чи вірно відображені в бухгалтерському обліку операції по списанню відсутніх основних засобів, чи цілком віднесена на матеріально відповідальних осіб сума, необхідна для відшкодування підприємству.
Всі об'єкти основних засобів повинні бути закріплені за матеріально відповідальними особами. З цією метою вартість закріплених за матеріально відповідальними особами основних засобів, за даними інвентарних списків основних засобів, порівнюється з залишком по рахунку основних засобів на початок вивчення.
Важливо з'ясувати, чи вірно в бухгалтерському обліку відображаються основні засоби по фактичних витратах на їхнє придбання, спорудження і виготовлення, що складає їхню первинну вартість. За даними актів по формі ОЗ-1 встановлюється джерело основних засобів : як внесок в статутний фонд; безоплатного отримання від юридичних і фізичних осіб; придбання за плату чи на бартерній основі; в результаті здійснення капітальних вкладень; на умовах оперативної або фінансової оренди; виявлених об’єктів, що не значилися в бухгалтерському обліку.
Далі необхідно встановити дотримання правил оформлення актів введення в експлуатацію капітальних вкладень або актів прийому-передачі основних засобів та правильність відображення цих операцій на рахунках бухгалтерського обліку. Особлива увага приділяється перевірці правильності відображення придбаних основних засобів та безкоштовної передачі.
Основні засоби, отримані безоплатно, товариство відображає як додатковий капітал (Дт 10; Кт 424), а на їх вартість збільшується прибуток, що підлягає оподаткуванню. Аудитор повинен ознайомитися з результатами збільшення величини оподатковуваного прибутку і переконатися в тому, що безоплатно одержане майно обліковане як об’єкт оподаткування.
Необхідно врахувати, що списання вартості майна з рахунка 10 “Основні засоби” відноситься на зменшення статутного фонду тільки після одержання інформації від другої сторони про оприбуткування цих об’єктів. При безкоштовній передачі основних засобів іншим підприємствам їх залишкова вартість (різниця між балансовою вартістю і сумою нарахованого зносу) відноситься на рахунок прибутку, який залишається в товаристві.
Придбані за плату, на бартерній основі, в результаті будівництва, реконструкції або технічного переозброєння основні засоби одночасно відображають джерелом їх фінансування – чистим прибутком, нерозподіленим прибутком минулих років, фондом розвитку тощо (Дт 443, 441, 425).
Особлива увага приділяється перевірці придбання товариством основних засобів у фізичних осіб. Такі операції оформляються письмовим договором купівлі-продажу із зазначенням паспортних даних продавця. З суми, сплаченої фізичній особі (Дт 152, 371; Кт 377), що належить їй на правах власності, утримується прибутковий податок (Дт 377; Кт 641). Товариство зобов’язане повідомити свою податкову адміністрацію про угоду й утриману суму податку із зазначенням прізвища, ім’я та по-батькові продавця та місця його постійного проживання. Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець (має ліцензію), то у разі купівлі у нього основних засобів з нього не утримується прибутковий податок.
При аудиті операцій по надходженню основних засобів встановлюється правильність формування первісної вартості об’єкта. Для встановлення правильності визначеної товариством первісної вартості основних засобів перевіряється рахунок 15 “Капітальні вкладення”, де формується вартість придбаного об’єкта, за якою він обліковується (Дт 10, Кт 15).
Зміни первинної вартості основних засобів можуть бути у випадку добудування, дообладнування, чи реконструкції частковій ліквідації відповідних об'єктів. Знос основних засобів нараховується по встановлених нормах у розмірі, що не перевищує їхню первинну вартість. У звітності знос показується без зменшення фінансування. При реалізації основних засобів результати визначаються виходячи з продажної вартості і зменшення на залишкову вартість, податку на додаткову вартість, з урахуванням витрат.
Перерахунку підлягає вартість наявних будівель, споруджень, передавальних пристроїв, машин і устаткування, транспортних засобів, виробничого і господарського інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень і інших видів основних фондів. Індексацію балансової вартості основних фондів роблять підприємства й організації всіх галузей народного господарства (крім житла) і форм власності, а також установи, що містяться за рахунок бюджету. Для індексації вартості основних фондів застосовуються усереднені індекси цін на будівництво і промислову продукцію, що фактично складаються в договірних умовах на щороку. Такі індекси розробляються міністерством статистики України і Міністерством фінансів.
Безпосередня робота з індексації вартості основних фондів здійснюється спеціально створеною в підприємстві комісією під головуванням його керівника, що несе відповідальність за проведення і правильність визначення результатів індексації. Далі перевіряється правильність відображення зміни вартості основних засобів за рахунок індексації. Вона відображається в обліку за дебетом рахунка 10 “Основні засоби” і кредитом рахунка 423 “Дооцінка активів”. Суму зносу на момент індексації необхідно помножити на коефіцієнт індексації і результат буде новою сумою їх зносу. На різницю між новою сумою зносу і вказаною в балансі дебетується рахунок 42, субрахунок 423 “Дооцінка активів” і кредитується рахунок 13”Знос необоротних активів” .Сума зносу на момент індексації й отриманий результат є новою сумою їхнього зносу. Зміни у вартості основних фондів і суми зносу відображаються в інвентарних картках обліку основних чи фондів в інших регістрах аналітичного обліку. Починаючи з місяця, на 1 число якого зроблена індексація балансової вартості основних фондів, амортизаційні відрахування проводяться, виходячи з нової вартості основних фондів, відповідно до діючих норм і встановленим порядком Міністерством фінансів і Міністерством економіки України [1, c.390-397].
Згідно Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» № 92 від 27.04.2000 року підприємство переоцінює об'єкт основних засобів (по Положенню (стандарту) 7), якщо його залишкова вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від дійсної вартості на дату балансу. У випадку переоцінки об'єкта основних засобів на цю же дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
Переоцінена вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісній вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки.
Аудитор має перевірити, чи проводилась переоцінка об’єктів на дату балансу. Результати переоцінки мають знайти відображення у відповідних підтверджуючих документах (акті переоцінки, довідці або розрахунку з бухгалтерії, експертному висновку), а також інвентарній картці обліку основних засобів.
Перевірка проведення переоцінки здійснюється для всіх видів діючих основних засобів, а також тих, що знаходяться на консервації, в резерві, за Правильність відображення в обліку операцій по внутрішньому переміщенню основних засобів перевіряється на основі інвентарних описів і накладних (форма № ОЗ-2). Під час дослідження операцій по переміщенню основних засобів необхідно з'ясувати доцільність переміщень предметів, правильність оформлення цих операцій, повноту і своєчасність оприбуткування предметів, з огляду на при цьому, що переміщення основних засобів вимагають значних витрат там, де ці засоби вибувають з експлуатації.
Своєчасність оприбуткування основних засобів визначається порівнянням дат оприбуткування у журналі-ордері № 13 з датами, зазначеними в актах прийому-передачі основних засобів. Перевіряється наявність випадків заміни нових основних засобів на подібні з великим строком зносу або списаними раніше, а також оприбуткування на підставі актів приймання-передачі розкомплектованих машин і обладнання. При необхідності проводиться зустрічна перевірка на підприємстві, що передало або продало основні засоби.
Операції по надходженню, переміщенню, вибуттю і ліквідації основних засобів досліджують по первинних документах і бухгалтерських записах. Звертається увага на правильність, своєчасність і повне оприбуткування основних засобів. По основних засобах, що надійшов безкоштовно, важливо провести зустрічну перевірку
Досліджуючи операції по вибуттю і ліквідації основних засобів, установлюють, чи не був завищений при цьому відсоток відпрацьовування, щоб продати їх по більш низьких чи високих цінах. Ліквідація основних засобів вивчається по складеним відповідним актам. Важливо установити: акти ліквідації складені правомочними фахівцями чи ні, за установленою формою, передбаченою типовими формами первинного обліку, розробленими Міністерством статистики України; чи дотриманий порядок списання ліквідованих основних засобів; чи обґрунтовані обставини і причини ліквідації основних засобів; оприбутковані матеріальні цінності чи ні.
Необхідно вивчити і правильно визначити результати ліквідації основних засобів; чи дотримані нормативні акти про порядок списання устаткування, що стало непридатним, господарського інвентарю й іншого майна, що мається в складі основних засобів. За даними аналітичного обліку з'ясовують, чи не знаходяться тривалий час основні засоби в запасі; які причини й обставини несвоєчасного введення їх у дію; установлюють, чи немає на підприємстві зайвих основних засобів, чи забезпечується збереження і які застосовуються запобіжні заходи для їхньої передачі по призначенню. Пильна увага приділяється ефективному використанню основних засобів.
Аудит операцій по руху основних засобів проводиться з метою встановлення законності, а також правильності і своєчасного оформлення операцій по них.
Законність надходжень основних засобів у результаті капітальних вкладень визначається шляхом зіставлення оприбуткованих об'єктів з переліком і з титульним списком.
По всіх незаконних надходженнях основних засобів, некорисним переміщенням, переміщенням по неправильно оформлених документах, а також по фактах несвоєчасного оприбуткування основних засобів аудитор з'ясовує причини порушень і встановлює конкретно винних у цьому обличчя. Міри приймаються підприємством для того, щоб у подальшій діяльності не допустити порушень.
Доцільно звертати увагу на такі випадки, як можливі зловживання, приховані за рахунок збільшення вартості окремих об'єктів основних засобів, правильність передачі їх під звіт матеріально відповідальним особам; установлюють, чи не зменшується кількість окремих предметів з одночасним збільшенням вартості інших предметів основних засобів, факти надмірності, розтрат і незаконного придбання основних засобів. При аудиті операцій вибуття основних засобів, зв'язаних з їх устарінням і зносом, необхідно установити обґрунтованість ліквідації, чи оприбутковані придатні для використання деталі і матеріали. При списанні основних засобів внаслідок фізичного зносу перевіряється дотримання амортизаційних строків служби. Передчасне їх списання є порушенням правил експлуатації машин та обладнання, безгосподарним ставленням до майна.
Незалежно від причини вибуття основних засобів операції відображаються на рахунку 712 “Реалізація інших оборотних активів”. В процесі аудиту встановлюється правильність оформлення операцій по вибуттю основних засобів, повноті відображення на рахунку 712, правильність виявлення і списання одержаних доходів (втрат), дотримання вимог діючого законодавства.
При безоплатній передачі і продажу основних засобів за ціною, нижчою від ринкової, особливо перевіряється передача і реалізація фізичним особам, тобто правильність утримання і перерахування в бюджет прибуткового податку.
При безоплатній передачі основних засобів, їх продажу по ціні, нижчій від ринкової, обов’язковим є нарахування ПДВ, виходячи із ринкової вартості на момент передачі (реалізації). Аудитор повинен переконатися, судячи по кожному факту вибуття основних засобів, що підприємство нарахувало ПДВ (дебет рахунка 712, кредит рахунка 643) і сплатило податок в бюджет (дебет рахунка 643, кредит рахунка 311).
Особливість аудиту операцій щодо ліквідації основних засобів полягає в тому, що аудитор повинен встановити правильність списання виявленого фінансового результату від ліквідації недоамортизованої частини основних засобів.
При списанні об’єкта його відновна вартість і знос поділяється на дві частини : на момент переоцінки основних засобів ( перша частина) і ту, що утворилася в результаті проведених переоцінок (друга частина). Тому виявлені під час ліквідації таких об’єктів втрати на рахунку 712 повинні бути списані частково за рахунок додаткового капіталу.
Аудитор встановлює наявність наказу керівника товариства про створення постійно діючої комісії по списанню основних засобів її складу та доцільність списання.
Для виявлення доцільності списання основних засобів порівнюються дані актів ліквідації з даними інвентарних карток та інвентарними списками, а також перевіряються всі записи, проведені в обліку від надходження до вибуття об’єкта основних засобів.
Далі перевіряється правильність розрахунку збитків від ліквідації основних засобів. Збитки визначаються як сума недоамортизованої частини ліквідованих об’єктів і витрат з ліквідації за мінусом вартості матеріальних цінностей, одержаних від ліквідації основних засобів. Матеріальні цінності від ліквідації основних засобів оприбутковуються за цінами можливого використання і відображаються в обліку за кореспонденцією рахунків : дебет 20 Виробничі запаси” і кредит 40 “Статутний капітал”. Результати від ліквідації основних засобів відносяться на фінансовий результат діяльності підприємства.
При списанні обладнання і транспортних засобів, які вибули в результаті аварії, до акту про ліквідацію повинна додаватися копія акту про аварію із з’ясуванням причин, що викликали аварію і прийняті заходи щодо винних осіб [1, c.400-409].
В процесі аудиторської перевірки слід перевірити подані до затвердження акти на списання основних засобів, звіривши їх дані з технічними паспортами та проектами, отриманими у процесі перевірки об’єктів в наявності [3].
Після закінчення аудиторської перевірки руху основних засобів перевіряється достовірність даних синтетичного й аналітичного обліку. З цією метою проводиться перевірка організації аналітичного обліку основних засобів: встановлюються матеріально відповідальні особи та наявність укладених з ними договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність; ведення ними аналітичного обліку основних засобів у відомості уніфікованої форми ОЗ-9. В бухгалтерії товариства аналітичний облік основних засобів ведеться на інвентарних картках ф. № ОЗ-6, що відкриваються на кожний об’єкт Найчастіше допускаються порушення, якщо інвентарні картки не ведуться або не дотримуються вимоги щодо повноти заповнення реквізитів карток. Картки повинні зберігатися в бухгалтерії підприємства за класифікаційними групами, а поміж них – за місцями експлуатації, що забезпечує складання бухгалтерської звітності з найменшими зусиллями.
Для підтвердження достовірності даних аналітичного обліку синтетичному необхідно, щоб оборот в журналі-ордері № 13 відповідав підсумкам руху основних засобів в інвентарних картках, а залишки основних засобів за даними журналу-ордеру № 13 відповідали залишкам синтетичного рахунка 10 в Головній книзі.
ВИСНОВКИ
Основні засоби займають значну частину в загальній майновій номенклатурі більшості суб’єктів господарювання, на сучасному етапі розвитку важливого значення набувають питання їх ефективного використання та збереження. Цьому значною мірою сприяє здійснення дієвого незалежного контролю за станом та використанням об’єктів основних засобів.
Необхідність аудиторської перевірки зумовлюється тим, що найбільш достовірним джерелом інформації про господарську діяльність підприємства є дані бухгалтерського обліку та звітності. Аудит основних засобів, а також операцій їх амортизації є невід’ємною частиною загального аудиту підприємства.
Перед аудитом стоять, передусім, задачі забезпечення збереження, цільового та раціонального використання власності суб’єкта господарювання. Аудит основних засобів дозволяє встановити реальний якісний та кількісний стан основних засобів суб’єкта господарювання, їх правильний облік, витрати на ремонт і поліпшення, а також правильність нарахування амортизації.
Таким чином, аудит основних засобів, в тому числі аудит амортизації основних засобів, є складним процесом, а з огляду на постійні зміни в нормативних актах стосовно їх амортизації, класифікації тощо він є дуже важливою частиною загального аудиту підприємства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1) Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів/ Ф.Ф.Бутинець. – 2-е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 672 с.
2) Міжнародний (стандарт) бухгалтерського обліку №16 «Основні засоби», Міжнародний документ від 01.01.2012 р.
3) Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг : пер. з англ. / [О.Л. Ольховікова, О.В. Селезньов, О.О. Зєніна, О.В. Гик та ін.].-2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://apu.com.ua
4) Податковий кодекс України від 02.12.10 р. № 2755-VI .
5) Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затверджений Наказом МФУ від 27.04.2000 р. №92.
6) Про аудиторську діяльність : Закон України від 22.04.1993 р. № 3126-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http//zakon.rada.gov.ua
7) Шило В.П. Фінанси підприємств за модульною системою навчання / В.П. Шило, С.Б. Ільіна, В.В. Балабанова, І.І. Криштопа. – К.: Кондор, 2011. – 429 с.