У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

і Економічний аналіз ~ представляє собою сукупність специфічних прийомів і методів обробки економічної ін

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 28.12.2024

Теорія економічного аналізу

Суть економічного аналізу. Роль і значення економічного аналізу на сучасному етапі.

Економічний аналіз – представляє собою сукупність специфічних прийомів і методів обробки економічної інформації, які дозволяють дати достовірну оцінку об’єкта дослідження і виявити тенденції його розвитку.

Головна мета економічного аналізу полягає у визначенні кількості і якості внутрігосподарських резервів, розробці шляхів їх ефективного і раціонального використання та заходів щодо покращення роботи підприємства.

Основні задачі економічного аналізу:

  1.  Перевірка напруженості і ступеня виконання виробничих завдань.
  2.  Дослідження розміру абсолютних та відносних відхилень фактично досягнутих показників від нормативних та планових значень, виявлення причин пов’язаних з роботою підприємства, які вплинули на визначені відхилення.
  3.  Здійснення факторного аналізу за допомогою методів елімінування.
  4.  Виявлення резервів, покращення виробничо-господарської діяльності підприємства.
  5.  Розробка економічних заходів спрямованих на підвищення ефективності функціонування об’єкту досліджень.

Етапи проведення економічного аналізу:

  1.  Підготовчий етап. Визначається кінцева мета економічного аналізу, коло виконавців, прийоми і методи якими будуть здійснені дослідження, збір і попередня обробка економічної інформації, яка характеризує об’єкт дослідження.
  2.  Основний етап. Аналітична обробка показників, які характеризують об’єкт дослідження, виявлення і дослідження позитивних і негативних фактів, які впливають на аналітичні показники, обчислення резервів та економічних заходів.
  3.  Заключний етап. Оформлення результатів дослідження у вигляді таблиць і діаграм, графіків, формування висновків за результатами дослідження.

Прийоми і методи економічного аналізу.

  1.  Методи елімінування.
  2.  Традиційні прийоми і методи економічного аналізу.
  3.  Застосування економіко-математичних методів в аналітичних дослідженнях.
  4.  Методи елімінування.

Методи елімінування дозволяють виявити розмір впливу часткових факторів на зміну результуючих показників та обчислити величину резерву покращення роботи об’єкту дослідження.

  1.  Метод абсолютних різниць.

А) На результуючий показник впливає два фактори.

Послідовність розрахунку:

1) Із загального переліку досліджуваних показників визначається результуючий показник і фактори, які впливають на його зміну.

Z – результуючий показник.

х, у – фактори.

2) Серед виявлених факторів визначаються кількісний (х) і якісний (у) фактори.

3) Виявляється ступінь залежності між результуючим показником і фактором.

Z = ху – мультиплікативна модель.

4) Обчислюється абсолютна різниця між звітним і базовим значенням результуючого показника і факторів, які на нього впливають.

- звітні значення показників.

- базові значення показників.

5) Обчислюється розмір впливу кількісного фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку абсолютної різниці по цьому фактору на базове значення якісного фактора:

6) Визначається розмір впливу якісного фактора на зміну результуючого показника як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на звітне значення кількісного фактора:

7) виконується перевірка правильності розрахунків: сума впливу двох часткових факторів повинна дорівнювати абсолютній різниці між звітним і базовим значенням результуючого показника:

Сфера застосування цього методу: мультиплікативні моделі факторних систем.

Приклад

Застосовуючи метод абсолютних різниць обчислити вплив часткових факторів на зміну капіталу акціонерів.

Назва показників

Умовні позначення

Базовий рік

Звітний рік

Відхилення

1. Кількість випущених акцій

КА

10

12

2

2. Вартість однієї акції, грн..

ВА

5

4

-1

3. Загальний капітал акціонерів, тис. грн..

ЗКА

50

48

-2

  1.  Визначимо розмір впливу кількості випущених акцій на зміну загального капіталу акціонерів: тис. грн. За рахунок збільшення кількості випущених акцій на 2 тис. штук загальний капітал акціонерів зріс на 10 тис. грн.
  2.  Обчислити: тис.грн. Зменшення вартості 1 акції на 1 грн. Вплинуло на скорочення капіталу акціонерів на 12 тис. грн.
  3.  Перевірка: 10+(-12)=48-50;  -2=-2.

Припустимо похибка розрахунку – не більше 5 % зміни результуючого показника (-2=-2,1). Резервом збільшення загального капіталу акціонерів може бути збільшення вартості 1 акції.

Б) На  результуючий показник впливає більше 2 факторів:

1. Визначається результуючий показник та часткові фактори, які впливають на його зміну.  - мультиплікативна модель. Формулюється модель математичної залежності між факторами і результуючим показником.

2. Обчислюється абсолютне відхилення між звітним і базовим значенням результуючого показника та факторів, які на нього впливають:

3. Визначається розмір впливу 1-го фактора на зміну результуючого показника шляхом добутку абсолютної різниці по цьому фактору на базові значення нище розташованих показників: .

4. Визначається розмір впливу 2-го фактора як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на базове значення нище розташованого показника і звітне значення вище розташованого фактора: .

5. Обчислюється розмір впливу 3-го останнього фактора як добуток абсолютної різниці по цьому фактору на звітні значення вище розташованих показників: .

6. Перевірка правильності розрахунку: сума впливу всіх факторів повинна дорівнювати абсолютній різниці між звітним і базовим значенням результуючого показника: ; .

Метод дослідження може бути використаний у випадку оцінки дії факторів в мультиплікативній моделі.

Приклад

Скласти модель розрахунку впливу факторів із застосуванням методу абсолютних різниць, якщо на зміну обсягу випуску продукції впливають наступні показники (фактори):

  •  чисельність персоналу (R);
    •  питома вага робітників (Пв);
    •  кількість відпрацьованих днів (N);
    •  середня тривалість робочого дня (Т);
    •  середнього динна продуктивність праці ()

;

;

;

;

.

1.2. Метод ланцюгових підстановок.

Послідовність розрахунку:

  1.  Визначається розмір результуючого показника факторів, які впливають на його зміну і будується математична модель залежності між результуючим показником і частковими факторами.
  2.  Виконується базовий розрахунок впливу часткових факторів на результуючий показник.
  3.  Обчислюється розмір впливу кожного із часткових факторів на зміну результуючого показника шляхом послідовної заміни базового значення часткового фактора на його звітне значення.
  4.  Обчислюється проміжне значення результуючого показника викликане зміною впливу певного часткового фактора.
  5.  Розраховується абсолютна різниця між проміжними значеннями результуючого фактору.
  6.  Виконується перевірка правильності розрахунків. В розрахунках будемо використовувати спрощений варіант методу ланцюгових підстановок – табличний.

 

№ п/п

№ підст.

Взаємодіючі фактори

Результуючий показник

Відхилення

Причини відхилень

1

-

-

-

2

1

3

2

4

3

Перевірка: .

Приклад:

Скласти модель розрахунку впливу часткових факторів методом ланцюгових підстановок:

№ п/п

№ підст.

Взаємодіючі фактори

Причини відхилень

1

-

-

-

2

1

3

2

4

3

5

4

6

5

Сфера застосування методу ланцюгових підстановок мультикативні, кратні і змішані моделі факторних систем.

1.3. Метод відносних різниць.

Якщо показники діяльності підприємства подані у відносних величинах, то доцільніше використовувати метод відносних різниць, порядок розрахунку якого має вигляд:

  1.  Розраховуємо обсяг випуску продукції у звітному році у вартісному виразі:

  1.  Знаходимо приріст обсягу випуску продукції: .
  2.  Визначаємо відсоток значення зміни кожного із часткових факторів:

Перевірка:

  1.  Визначаємо вартісний вплив часткових факторів на зміну результуючого показника. Для цього потрібно скласти пропорцію: , .

; ; ; .

Перевірка:

Приклад:

Дано показники звітного року у % до базового:

  •  середньоспискова чисельність робітників – 98,04 %
    •  середнє число днів відроблених 1 робітником – 96,64 %
    •  середнє число годин відроблених 1 робітником – 95,22 %
    •  обсяг випуску продукції – 104,75 %
    •  обсяг випуску продукції в базовому році - 3769 тис. грн.
  1.  Визначаємо обсяг випуску продукції в звітному році у вартісному вигляді:

  1.  Знаходимо приріст обсягу випуску продукції у звітному році:

3948.0275-3769=179.0275 т. грн.

  1.  Знаходимо частку значення зміни кожного з часткових факторів:

Перевірка:

-1,96-1,4-1,42+9,53=104,75-100

4,75=4,75

  1.  Визначаємо вартісний вплив:

тис. грн.;

тис. грн.;

 тис. грн.;

тис. грн.

Перевірка:

-73,8724-52,766-53,5198+359,1857=3948,0275-3769

179,0275=179,0275

1.4. Метод дольової участі.

Послідовність розрахунку методу дольової участі розглянемо на конкретному прикладі:

Розрахувати вплив факторів 2-го порядку на обсяг будівельно-монтажних робіт, якщо відомо (грн.)

Збільшення обсягу БМР за рахунок зміни продуктивності праці

Ріст продуктивності праці

Фактори, що впливають

32700

125

102

50

-27

          125

  1.  Обчислюється частка факторів у загальному відхиленні ПП:

     1.1. Визначається розмір відхилення ПП під впливом питомої ваги робітників у %

  (81 %)

  1.  Розраховується розмір відхилення ПП під впливом середньої тривалості робочого дня у %:

 (40 %)

  1.   Обчислюється розмір відхилення за рахунок зміни середньогодинної ПП:

  1.  Визначається вплив факторів ІІ-го порядку на збільшення обсягів БМР

2.1. Зміна обсягу під впливом питомої ваги робітників:

  1.  Зміна обсягу під впливом середньої тривалості робочого дня:

  1.   Зміна обсягу під впливом середньогодинної ПП:

           

1.5. Методи експертних оцінок.

В сучасній практиці управління рішення інколи приймаються не на підставі результатів глибокого кількісного і якісного дослідження, а інтуїтивно. Це пояснюється тим, що для виважених рішень не вистачає часу або немає інформаційного та кадрового забезпечення аналізу. За статистичними даними близько 25 % рішень приймається інтуїтивно, тому все частіше використовуються аналітичні методи експертних оцінок. Ці методи базуються на застосуванні професійного досвіду спеціалістів під час розв’язання аналітичних задач, особливо при прогнозуванні розвитку.

До групи методів експертних оцінок відносяться:

  1.  Метод „мозкового штурму”
  2.  Морфологічний метод аналізу
  3.  Метод семикратного пошуку
  4.  Метод асоціацій та аналогій
  5.  Метод колективного блокнота
  6.  Метод контрольних запитань
  7.  Метод колективних експертних оцінок

Метод „мозкового штурму” побудовано на створені такої атмосфери, яка сприяє народженню нестандартних думок та ідей. В обговоренні ситуації допускається участь від 5 до 15 осіб – спеціалістів різного профілю і з різним досвідом роботи. Вони повинні володіти ситуацією, але не надто добре знати суть проблеми і бути незалежними.

Морфологічний метод аналізу використовує структурні (морфологічні) зв’язки в сукупності економічних явищ. Цей метод розглядається як упорядкований спосіб економічного дослідження об’єкта та отримання систематизованої інформації з усіх можливих варіантів рішень. Такий підхід в аналітичних дослідженнях називають „морфологічним ящиком”, який будують у вигляді дерева цілей або матриці, де в кожній ланці є лише одне рішення.

Метод семикратного пошуку полягає у системному багатократному застосуванні матриць, таблиць та інших спеціальних способів аналітичного дослідження. Згідно з цим способом творчий процес поділяється на 7 стадій:

  1.  аналіз проблемної ситуації
  2.  виявлення найкращих умов використання досліджуваного об’єкта
  3.  формулювання завдання
  4.  генерація пропозицій щодо вирішення цього завдання
  5.  конкретизація варіантів
  6.  вибір найкращих варіантів
  7.  реалізація рішення

Метод асоціацій та аналогій полягає в тому, що нові ідеї та пропозиції виникають на основі порівняння з іншими більш –менш аналогічними об’єктами навіть з інших сфер природи чи суспільства.

Метод колективного блокнота передбачає висунення незалежних ідей кожним експертом у вигляді блокнота напрацьованих варіантів. У цьому блокноті експерт описує кожен варіант дій, дає їм обґрунтування та здійснює їх ранжування потім проводять підсумкову оцінку за всіма висунутими ідеями та обґрунтованими варіантами змін.

Метод контрольних запитань полягає у вирішенні аналітичної задачі за допомогою добре продуманого і підготовленого наперед списку допоміжних запитань, які залежать від специфіки досліджуваного об’єкта та від цілей і завдань аналізу.

Метод колективної (групової) експертної оцінки розглянемо на конкретному прикладі.

Приклад. Очікуваний прибуток знаходиться в прямому взаємозв’язку з ризиком підприємницької діяльності. Із збільшенням ступеню ризику може зростати і прибутковість вкладання коштів у певний вид діяльності. Статистика зарубіжних країн дає конкретні цифри, які підтверджують взаємозв’язок між підприємницьким ризиком і прибутковістю будь-яких вкладень. Цей тісний і чіткий зв’язок прослідкується лише в умовах стабільного і розвиненого ринку. На розмір підприємницького ризику впливають часткові фактори, взаємозв’язок між якими можна виразити за допомогою формули:

ПР= РПС+ РПЦ+РЛ+РГ+РФ+РІН

ПР – підприємницький ризик;

РПС – ризик зміни процентної ставки;

РПЦ – ризик падіння загальноринкових цін;

РЛ – ризик ліквідності;

РГ – ризик галузевий;

РФ – ризик фінансовий;

РІН – ризик інфляції.

Послідовність розрахунку методом експертних колективних оцінок:

  1.  Складається матриця: „експерти - показники”, в якій вказана оцінка конкретним експертом кожного із факторів підприємницького ризику. Оцінка експертів здійснюється за 10-ти бальною шкалою.

Експерти

Показники

Сума оцінок

П1

П2

П3

П4

П5

П6

Е1

10

7

9

3

4

5

38

Е2

8

6

10

4

2

7

37

2. Розраховується відносна значимість всіх показників для кожного експерта

,

де  - значимість i-го показника для j-го експерта;

i=n – кількість показників;

j=m – кількість експертів.

   

   

   

   

   

   

    

3. Обчислюється середня оцінка всіма експертами кожного показника, тобто розраховується вага або ранг факторних показників:

  

 

  

4. Складається комплексна економічна оцінка підприємницького ризику відповідно до визначених рангів факторних показників та динаміки їх зміни за попередні періоди:

- індекс зміни часткових факторів.

,  , , ,  ,  .

Задача

За статистичними даними США, ризик вкладання коштів в акції недержавних, малих, приватних підприємств складає 37 %, а ризик для великих державних підприємств – 8 %.

5. Визначимо розмір складових підприємницького ризику, враховуючи, що сумарне значення становить:

ПР - 37 %,  І=1,945,  

- ризик зміни процентної ставки

- ризик падіння загальних ринкових цін

- ризик ліквідності

- галузевий ризик

- фінансовий ризи

- ризик інфляції

2. Традиційні методи і прийоми економічного аналізу.

Метод порівняння

Метод порівняння є найбільш з поширених серед традиційних прийомів. Це один із способів за допомогою якого людина почала розпізнавати навколишнє середовище. Кожний показник, кожна цифра, що використовується для оцінки, контролю чи прогнозу має значення тільки у співставленні з іншими. Порівняння економічних показників можна здійснювати за різними напрямками. Типовими ситуаціями для порівняння є наступні:

  •  порівняння фактичних показників з плановими або прогнозними, що дає змогу визначити ступінь виконання плану, перевірити обґрунтованість планових показників, визначити резерви господарювання;
    •  порівняння фактичних звітних показників з аналогічними минулих років, оцінюючих результати в динаміці;
    •  порівняння показників господарюючого суб’єкта, що аналізується з показниками по галузі;
    •  порівняння фактичних показників з нормативними, з нормами, нормативами, нормами витрачань матеріалів, що дозволяє здійснювати контроль за використанням всіх видів ресурсів;
    •  порівняння результатів діяльності  до та після впровадження заходів, що дає змогу визначити ефективність даного заходу.

Основною умовою ефективності використання прийому є досягнення зіставності показників. Наступним з традиційних прийомів і методів є використання прийомів використання абсолютних і відносних величин.

На відміну від статистики, де абсолютні величини є основним вимірником, в економічному аналізі вони служать для розрахунку відносних та середніх величин, а також є конкретними числовими виразами без використання яких аналіз був би неповноцінним.

Відносні величини – це величини, які встановлюються шляхом порівняння з будь-якими іншими. В залежності від бази порівняння розрізняють:

  •  коефіцієнти (1)
    •  відсотки (100 %)
    •  проміле (1000)
    •  продециміле (10000)

Саме тому відсотки використання при вивченні ступеня виконання планових завдань, структурних показників, рівня витрат та показників рентабельності.

Коефіцієнти розраховуються як відношення двох взаємопов’язаних показників, один з яких беремо за одиницю. Зокрема коефіцієнт змінності, коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт надходження основних фондів, фондовіддача.

Індексний метод.

Метод використання індексів застосовується для вивчення показників в динаміці.

Приклад Обсяг випуску продукції становить:

1999 – 2,5 тис. грн..

2000 – 3,5 тис. грн..

2001 – 1,5 тис. грн..

2002 – 1,3 тис. грн..

Базисний індекс:

Ланцюговий:

;  ;  .

Метод середніх величин.

Середні величини – це абстрактні величини, за допомогою яких досягається узагальнення відповідних типових сукупностей однорідних явищ, процесів, показників. Без обчислення середніх величин не можливо досліджувати процеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різними сукупностями, що змінюються в динаміці. При цьому варто враховувати те, що середні величини тільки тоді відображають дійсно типовий узагальнюючий рівень аналізованого показника, якщо розраховуються виходячи з однорідної сукупності. Найчастіше використовують такі середні величини:

  •  середня арифметична проста
    •  середня арифметична зважена
    •  середня хронологічна

Приклад

   грн.

ФОП = 54 тис. грн.  Ч = 120 чол.    

Приклад

Розрахувати середньомісячну заробітну плату на підприємстві, маючи наступні дані:

Середньомісячна заробітна плата працівників:

  •  цеху № 1 = 440
    •  цеху № 2 = 480
    •  цеху № 3 = 460
    •  цеху № 4 = 505

Середньоспискова чисельність робітників:

  •  цеху № 1 = 28
    •  цеху № 2 = 33
    •  цеху № 3 = 35
    •  цеху № 4 = 25

грн.

Приклад

Розрахувати середньорічну вартість основних засобів на підприємстві за умови, що вартість основних засобів на

31.03 – 610 грн.

30.06 – 740 грн.

30.09 – 680 грн.

31.12 – 705 грн.

грн.

Балансовий метод

Балансовий метод – це спеціальний прийом зіставлення взаємопов’язаних показників господарської діяльності. Використання даного прийому є доцільним, коли зв’язок між окремими показниками відображено у формі балансу, тобто рівних підсумків отриманих у результаті зіставлень цих показників.

3. Застосування економіко-математичних методів у аналітичних дослідженнях

3.1. Загальна характеристика економіко-математичних методів

Класифікація економіко-математичних методів за групами:

  1.  Методи кореляційно-регресійного аналізу.
  2.  Методи математичного програмування.
  3.  Матричні методи і моделі.
  4.  Інші економіко-математичні методи і моделі.

Завдання економіко-математичних моделей:

  1.  визначити сутність і значення економіко-математичних методів у господарській діяльності;
  2.  вивчити методику застосування економіко-математичних методів в аналізі господарської діяльності;
  3.  навчитися обирати оптимальний економіко-математичний метод відповідно до цілей економічного аналізу.

В основі економіко-математичних методів лежить методика розрахунків вищої математики. Це пов’язано з тим, що господарська діяльність підприємства є невизначеною, що передбачає отримання приблизних (прогнозних) результатів, які можуть часто бути використанні в управлінні підприємства.

Для вирішення економічних завдань використовують різні математичні методи в економічному аналізі:

  •  методи елементарної математики;
    •  класичні методи математичного аналізу;
    •  методи математичної статистики;
    •  економетричні методи;
    •  методи математичного програмування;
    •  методи економічної кібернетики;
    •  методи теорії оптимальних процесів.

  1.  Особливості застосування в економічному аналізі теорії масового обслуговування

Теорія масового обслуговування досліджує математичні методи кількісної оцінки процесів масового обслуговування, а також якості функціонування систем, де випадковими можуть бути: як моменти виникнення вимог (заяв), так і затрати часу на їх виконання.

Класифікація систем масового обслуговування:

  1.  В залежності від кількості каналів обслуговування:
    •  одноканальні;
    •  багатоканальні.
  2.  Якщо джерела заявок включаються в систему, то вона називається замкнутою, в інших випадках – розімкнутою.
  3.  Якщо кілька систем поєднанні послідовно таким чином, що заявка задоволені в одній системі переходять до наступної, то виникає багатофазна система.
  4.  В залежності від можливості і характеру формування черги:
    •  системи з відмовою;
    •  системи з необмеженою чергою;
    •  системи змішаного типу.

Основна задача теорії масового обслуговування:

  •  виявити залежність показників ефективності системи від характеру вхідного потоку;
    •  дисципліни і обмеження в черзі;
    •  кількості, продуктивності і умов функціонування каналів з метою їх подальшої оптимізації.

- трьох кодовий шифр

- вказує на тип розподілу вхідного потоку;

- час обслуговування;

- число каналів обслуговування.

- чотирьох кодовий шифр

- обмеження на кількість заявок.

Критерії оптимальності системи:

  1.  Максимум прибутку від експлуатації системи.
  2.  Мінімум сумарних витрат, пов’язаних з простоєм каналів.
  3.  Мінімум заявок в черзі і кількість заяв, що були не задоволенні.
  4.  Задана пропускна спроможність системи.

  1.  Імітаційні методи Монте-Карло

Імітаційне моделювання має такі кроки:

  1.  Визначення закону ймовірного контролю щодо вхідних змінних.
  2.  Випадковий вибір значень змінних у відповідності з відомими законами розподілу.
  3.  Розрахунок на основі цих значень характеристик необхідних аналітику.
  4.  Продовження імітаційних експериментів до отримання закону ймовірного розподілу даних характеристик.
  5.  Оцінка результатів ймовірного розподілу.

Алгоритм проведення моделювання методом Монте-Карло:

  1.  Визначення інтервалів можливої зміни основних ризикових змінних проекту всередині яких ці змінні є випадковими величинами.
  2.  Оцінка всередині задумів інтервалів розподілу ймовірностей (нормальний, дискретний, пірамідний, трикутний).
  3.  Визначення коефіцієнта кореляції між залежними змінними.
  4.  Багаторазовий (понад 500 сценаріїв) розрахунок результуючого показника, що дозволяє побачити розподіл частоти для чистої теперішньої вартості проекту.
  5.  Визначення ймовірності попадання результуючої величини в той чи інший інтервал та переміщення мінімального допустимого значення.

  1.  Системний підхід до побудови комплексного економічного аналізу

Системний підхід використовує такі елементи:

  1.  Об’єкт і повнота розгляду проблем і явищ.
  2.  Аналіз соціально-економічних процесів у їх динаміці і розвитку.
  3.  Вивчення явищ у їх взаємозв’язку і взаємозалежності.
  4.  Історичний підхід до вивчення явищ.

Системний економічний аналіз – це сукупність наукових методів і практичних прийомів розв’язання складних економічних проблем.

Властивості виробничої економічної проблеми:

  1.  Ієрархічність.
  2.  Багатокрітеріальність.
  3.  Автономність.
  4.  Динамічність.
  5.  Невизначеність.
  6.  Само організованість і адаптація.

Етапи системного аналізу:

  1.  Визначається мета, завдання та умови функціонування економічної системи.
  2.  Виділяються механічні, економічні, соціальні та інші параметри діяльності (система показників).
  3.  Складається загальна модель аналітичних досліджень, визначаються її основні компоненти, функції та взаємозв’язки між ними.
  4.  Проводять факторний аналіз причинно-наслідкових зв’язків, класифікацію факторів.
  5.  Проводиться аналіз результатів.

Завдання аналізу проектних ризиків:

  •  виявлення і оцінка ризиків проекту;
    •  визначення чинників, які впливають на ризик;
    •  пошук шляхів скорочення ризиків;
    •  врахування ризику при оцінці доцільності реалізації проекту чи способу фінансування проекту.

Під проектним ризиком розуміють міру непевності в одержанні очікуваного рівня доходності при реалізації даного проекту.

Проектні ризики є:

  1.  Зовнішні:
    1.  Непередбачуванні (зміни в сфері природокористування).
    2.  Передбачуванні (можливість одержування сировини).
  2.  Внутрішні:
    1.  Планово-фінансові (перевитрати коштів).
    2.  Технічні.

Приклад

Доходність певного інвестиційного проекту характеризується такими даними:

Ймовірність одержання доходу (р)

Рівень очікуваного доходу (х)

1

0,2

200

2

0,5

800

3

0,3

1000

Порядок розрахунку:

1. Математичне сподівання:

2. Визначається дисперсія:

3. Визначається середнє квадратичне відхилення:

Евристичні методи дослідження

Різновид евристичних прийомів колективної творчості є так звана конференція ідей, вона відрізняється від „мозкового штурму” темпом проведення нарад та дозволеною доброзичливою критикою у формі коротких реплік та коментарів.

Суть методу фокальних об’єктів полягає в перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що вдосконалюється.

Метод реалізується в такий спосіб:

  1.  Вибирається фокальний об’єкт та встановлюється мета його вдосконалення.
    1.  Вибирається 3 чи 4 об’єкти.
    2.  Складають списки ознак випадкових об’єктів; потім додають ознаки випадкових об’єктів до фокального та генерують нові ідеї.
    3.  Всі отриманні сполучення розбивають способом вільних асоціацій.
    4.  Продумують принципові рішення, оцінюють отриманні варіанти та вибирають найбільш ефективні рішення.

Синектика – це комплексний метод стимулювання творчої діяльності, що використовує прийоми і принципи як „мозкового штурму”, так і методу аналогій і асоціацій.

Метод контрольних запитань – застосовується для психологічної активізації творчого процесу.

Види економічного аналізу та його зв’язок з іншими дисциплінами.

В залежності від певних напрямків класифікації економічний аналіз поділяється на такі види:

1. За ступенем охоплення показників, які досліджуються:

1.1.  комплексний економічний аналіз:

  •  аналіз економічної програми, асортименту, якості та ритмічності виробництва;
    •  аналіз забезпеченості підприємства робочою силою, руху і плинності кадрів та використання робочого часу;
    •  аналіз продуктивності праці;
    •  аналіз оплати праці та її ефективності;
    •  аналіз складу, структури та озброєності підприємства основними засобами;
    •  аналіз використання основних засобів;
    •  аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та ступеню їх використання;
    •  аналіз собівартості продукції та шляхів її зниження;
    •  аналіз фінансових результатів (прибутку і рентабельності);
    •  узагальнений аналіз фінансового стану підприємства;
    •  аналіз валюти балансу;
    •  аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;
    •  аналіз ділової активності підприємства;
    •  аналіз фінансової стійкості підприємства;
    •  діагностика банкрутства підприємства;
    •  аналіз соціального розвитку колективу;
    1.  вибірковий аналіз;
    2.  тематичний аналіз.

  1.  За якісним наповненням показників, які досліджуються:
    1.   фінансово-економічний аналіз;
    2.   техніко-економічний аналіз;
    3.   соціально-економічний аналіз;
    4.   чистий соціальний аналіз;
    5.   функціонально-вартісний аналіз.

  1.  За часом проведення:
    1.   оперативний аналіз (оцінка діяльності підприємства після виникнення подій);
    2.   ретроспективний аналіз (оцінка діяльності підприємства за тривалий період часу);
    3.   перспективний аналіз (визначення напрямків роботи підприємства на майбутній період).

  1.  За часовим проміжком часу дослідження:
    1.   річний;
    2.   піврічний;
    3.   за квартал;
    4.   щомісячний;
    5.   подекадний;
    6.   щоденний.

  1.  За об’єктом дослідження:
    1.   підприємство;
    2.   галузь;
    3.   групи галузей;
    4.   виробничі комплекси;
    5.   народне господарство вцілому.

  1.  За метою дослідження:
    1.   визначення резервів виробництва;
    2.   діагностика банкрутства підприємства;
    3.   зміна спеціалізації, профілю діяльності, власності підприємства.

РОЗДІЛ ІІ

Аналіз трудових ресурсів

1. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.

2. Аналіз продуктивності праці.

3. Аналіз оплати праці.

1. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.

В Україні офіційна статистична звітність про використання трудових ресурсів складається з таких документів:

  1.  Звіт з праці (річний, щомісячний).
  2.  Звіт про діяльність підприємства (організації) – річний.
  3.  Звіт про використання норм виробітку і стан нормування праці.
  4.  Звіт про використання робочого часу (щоквартальний).
  5.  Звіт про стан заборгованості із зарплати (щомісячний).
  6.  Звіт „Чисельність окремих категорій працівників та підготовка кадрів” (річний).
  7.  Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
  8.  Штатні розписи спеціалістів та служб.
  9.  Розрахунки потреби в основних виробничих роботах.
  10.  Дані табельного обліку про рух робочої сили.
  11.  Зведені матеріали первинного обліку (табелі, звітні рапорти, робочі наряди, відомості та особові рахунки).
  12.  Матеріали разових обстежень, опитувань.
  13.  Документи управлінського обліку.

Послідовність аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами:

1. Визначається динаміка основного показника, який характеризує рівень забезпеченості підприємства трудовими ресурсами – середньоспискова чисельність персоналу підприємства.

Для аналізу динаміки середньоспискової чисельності персоналу заповнюється наступна таблиця:

Показники

Періоди

1

2

3

4

5

1. Середньоспискова чисельність персоналу підприємства

2.Середнє значення середньоспискової чисельності персоналу за весь період

3. Абсолютне відхилення

3.1. Базисне

-

2-1

3-1

4-1

5-1

3.2. Ланцюгове

-

2-1

3-2

4-3

5-4

4. Середнє абсолютне відхилення

5. Темп росту

5.1. Базисний

-

2:1

3:1

4:1

5:1

5.2. Ланцюговий

-

2:1

3:2

4:3

5:4

6. Темп приросту (темп росту – 1)

6.1. Базисний

6.2. Ланцюговий

7Середньорічний темп приросту

2. Виконується структурно-динамічний аналіз чисельності персоналу підприємства:

1 період

2 період

Відхилення

абс.

Пв

абс.

Пв

абс.

відн.

1. Середньоспискова чисельність персоналу підприємства

***

100

- робітники

***

- спеціалісти

- працівника АУ

Дослідження структури персоналу підприємства може здійснюватися в залежності від обраного напрямку класифікації:

А) За категоріями персоналу:

  •  робітники;
    •  працівники АУ (керівники);
    •  спеціалісти;
    •  молодший обслуговуючий персонал;
    •  працівники охорони та інші.

Б) За видами виробництва:

  •  працівники основного виробництва;
  •  працівники допоміжного виробництва;
  •  працівники підсобного виробництва;
  •  працівники обслуговуючого виробництва.

Структура персоналу підприємства оцінюється за допомогою питомої ваги певної категорії персоналу у загальній чисельності працюючих.

3. Досліджуються показники, які характеризують рух і плинність кадрів:

А) Коефіцієнт обороту по прийому

- чисельність прийнятих

- середньоспискова чисельність персоналу підприємства

Б) Коефіцієнт обороту по звільненню

- чисельність звільнених

- середньоспискова чисельність персоналу підприємства

В) Коефіцієнт плинності кадрів

- чисельність звільнених за порушення трудової дисципліни

- чисельність звільнених за власним бажанням

- чисельність звільнених за скороченням.

Для повної оцінки коефіцієнта плинності кадрів визначений перелік факторів, які впливають на закріплення робочої сили за підприємством. До них належать:

  •  розмір заробітної плати;
    •  своєчасність виплати;
    •  умови праці (наукова організація праці);
    •  психологічні фактори;
    •  перспективи професійного зросту;
    •  соціально-побутові фактори.

Для аналізу руху і плинності кадрів доцільно заповнити аналітичну таблицю такої форми:

Назва показника

Б. р.

М. р.

Зв. р.

Відхилення

від

б. р.

від

м. р.

1. Середньоспискова чисельність персоналу підприємства

2. Чисельність прийнятих

3. Чисельність звільнених в тому числі

- чисельність звільнених за порушення трудової дисципліни

- чисельність звільнених за власним бажанням

- чисельність звільнених за скороченням

4. Коефіцієнт обороту по прийому

5. Коефіцієнт обороту по звільненню

6. Коефіцієнт плинності кадрів

4. Здійснюється аналіз кваліфікованого рівня працюючих на основі дослідження динаміки середнього тарифного розряду та причин, які впливають на його зміну.

- розряди;

- середньоспискова чисельність робітників підприємства.

5. Виконується аналіз використання робочого часу та досліджуються абсолютні та відносні показники, які характеризують ступінь використання робочого часу на підприємстві. З цією метою складається баланс робочого часу, який має наступний вигляд:

Таблиця

Баланс робочого часу

№ п/п

Показники балансу

Значення показників

1.

2.

3.

3.1.

3.2.

3.3.

3.4.

3.5.

3.6.

3.7.

4.

5.

Календарний фонд часу (дні, люд.-дні, люд.-год)

Вихідні і святкові дні

Неявки на роботу

Чергові відпуски

Відпуски по хворобі

Відпуски по навчанню

Неявки дозволені законом

Неявки з дозволу адміністрації

Прогули

Простої

Число явок на роботу

Середня тривалість робочого дня

360

110

Один людино-день визначає працю 1-ї людини протягом одного дня.

Загальна кількість людино-днів -  (чисельність робітників * кількість днів).

Одна люд.-год – праця 1-ї людини протягом 1-ї год.

Загальна кількість люд.-год –  ( – тривалість дня).

Абсолютні показники використання робочого часу.

До абсолютних показників, що характеризують використання робочого часу належать:

  1.  Календарний фонд часу

  1.  Табельний фонд часу менший від календарного фонду часу на кількість вихідних і святкових днів

  1.  Максимально можливий фонд часу:

4. Корисний фонд часу:

5. Середня кількість відпрацьованих днів (число явок на роботу):

Якісні показники використання робочого часу:

  1.  Коефіцієнт використання календарного фонду часу:

  1.  Коефіцієнт використання табельного фонду часу:

  1.  Коефіцієнт використання максимального фонду часу:

  1.  Коефіцієнт використання корисного фонду часу:

  1.  Коефіцієнт використання внутрізмінного робочого часу:

Завершується аналіз використання робочого часу визначенням резервів обсягу випуску продукції при умові:

  1.  Ліквідації прогулів, простоїв і неявок з дозволу адміністрації.
  2.  Збільшення середньої кількості відпрацьованих днів при скороченні цілозмінних втрат часу.
  3.  При умові ліквідації внутрізмінних простоїв та збільшенні за рахунок цього середньої тривалості робочого дня.

2. Аналіз продуктивності праці.

Послідовність аналізу продуктивності праці:

  1.  Визначити аналітичні показники продуктивності праці, до яких належать:
  2.  Середньорічна продуктивність праці 1-го працюючого:

- обсяг продукції;

- чисельність персоналу.

  1.  Середньорічна продуктивності праці 1-го робітника:

  1.  Середньоденна продуктивності праці 1-го робітника:

  1.  Середньогодинна продуктивності праці 1-го робітника:

  1.  Досліджується взаємозв’язок між аналітичними показниками продуктивності праці:

3. Досліджується динаміка показників продуктивності праці (див. аналіз чисельності персоналу (табл.)).

4. Визначаються причини і фактори пов’язані з роботою підприємства, які вплинули на зміну показників продуктивності праці.

До факторів, які можуть змінити продуктивності праці на підприємстві, належать:

  1.  Кількісні (екстенсивні):
    •  зміна структури персоналу:

  •  зміна цілозмінних втрат часу:

  •  зміна внутрізмінних втрат часу:

  1.  Якісні (інтенсивні):
    1.    відхилення у середнього динній ви робітці робітників:

  1.  рівень механізації виробництва;
    1.  рівень організації управління виробництвом;
    2.  рівень наукової організації праці (умови праці);
    3.  рівень спеціалізації та кооперування виробництвом;
    4.  дотримання виробничої та технологічної дисципліни;
    5.  рівень стимулювання праці;
    6.  психологічні фактори;
    7.  соціально-побутові фактори.

5. Визначаються резерви зростання продуктивності праці за умови врахування впливу всіх кількісних і якісних факторів.

6. Обчислюються резерви збільшення обсягів випуску продукції, за умови:

  •  покращення забезпеченості підприємства робочою силою;
    •  поліпшення факторів закріплення робочої сили за підприємством;
    •  кращого використання робочого часу;
    •  підвищення ефективності використання робочої сили.

Факторний аналіз продуктивності праці в узагальнюючому вигляді здійснюється у таблицях наступного вигляду:

Таблиця

Розрахунок впливу факторів на зміну продуктивності праці

Назва фактора

Методика розрахунку

Розмір впливу

1. Відхилення у ПП ()

1.1. Зміна структури персоналу

1.2. Зміна середньорічної ПП 1-го роб.

Перевірка

2. Загальне відхилення у ПП

2.1.

2.2.

2.3.

2.4.

Перевірка

Таблиця

Розрахунок впливу трудових факторів на обсяг випуску продукції

Назва фактора

Методика розрахунку

Розмір впливу

1.

1.1. Зміна сер. сп. чисельності персоналу

1.2. Зміна продуктивності праці

Перевірка

  1.    2.

3.   4.

Приклад:

На основі вихідних даних здійснити розрахунок показників продуктивності праці і виявити розмір впливу часткових факторів на їх зміну

Показник

М. р.

Зв. р.

Відхилення

1

Обсяг випуску продукції, тис. грн..

1320

1323

3

2

Кількість працівників вцілому, чол.

178

171

-7

3

З них робітники

150

140

-10

4

Загальна кількість відпрацьованих робітниками

А) людино-днів

33000

29400

-3600

Б) людино-годин

264000

220500

-43500

Розрахункові показники

5

Кількість відпрацьованих днів 1 робітником

220

210

-10

6

Тривалість робочого дня

8,0

7,5

-0,5

7

Середня кількість годин відпрацьованих 1 робітником

1760

1575

-185

8

Середньорічний виробіток

А) 1-го робітника, грн.

8800

9450

650

Б) 1-го працівника, грн.

7415,7

7736,8

321,1

9

Середньоденнй виробіток 1-го робітника, грн.

40

45

5

10

Середнього динний виробіток 1-го робітника, грн.

5,0

6,0

1

11

Питома вага робітників у складі персоналу

84,27

81,87

-2,4

1. Факторний аналіз продуктивності праці:

(грн.)

(грн.)

Перевірка: 321,1=-211,2+532,2

2. Розрахуємо вплив факторів на зміну продуктивності праці за наступною формулою:

(грн.)

(грн.)

(грн.)

Резерв: - 400 - 525= - 925 грн.

3. Визначити  резерви збільшення  середньорічної продуктивності праці 1-го працюючого і 1-го робітника (ПП, ППр)

3. Аналіз оплати праці

Згідно закону України „Про оплату праці” від 24 березня 1995 р.:

Заробітна плата – це винагорода обчислена, як правило, в грошовому виразі, яку за трудовим договором власник, або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання робіт, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Джерелом коштів на оплату праці працівників комерційних підприємств є дохід, а для установ і організацій, що фінансуються з бюджету – це кошти, які виділяються із спеціальних фондів, або бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та інших джерел.

Складові тарифної системи:

  •  тарифні сітки;
    •  тарифні ставки;
    •  схеми посадових окладів;
    •  тарифно-кваліфікаційні характеристики, які наводяться в спеціальних довідниках.

Основні форми оплати праці:

  •  відрядна;
    •  погодинна.

Послідовність аналізу оплати праці:

1. Визначаються аналітичні показники середньої заробітної праці  

а) середньорічна заробітна плата 1-го працюючого: ;

б) середньорічна заробітна плата 1-го робітника: ;

в) середньоденна заробітна плата 1-го робітника: ;

г) середнього динна заробітна плата 1-го робітника: .

2. Виконується аналіз динаміки показників середньої заробітної плати (див. питання динаміка чисельності персоналу).

3. Виявляються причини, які впливають на зміну середньої заробітної плати і здійснюється факторний аналіз показників заробітної плати (в основному методом ланцюгових підстановок, абсолютних різниць)

4. Виконується структурно-динамічний аналіз фонду оплати праці.

Для оцінки структури фонду оплати праці можуть бути використані наступні напрямки класифікації:

а) за категоріями персоналу;

б) в залежності від ділянок виробництва (основне, допоміжне, підсобне);

в) за видами виплат:

  •  основна заробітна плата;
  •  додаткова заробітна плата;
  •  інші заохочувальні виплати

г)аналітична класифікація, на основі якої весь фонд оплати праці поділяється на:

  •  фонд річної оплати праці;
  •  фонд денної оплати праці;
  •  фонд годинної оплати праці.

Фонд годинної оплати праці – це сума коштів, нарахованих у звітному періоді за фактично відпрацьовані години в умовах нормальної тривалості робочої зміни, який включає в себе наступні складові:

  •  оплата за тарифами, окладами або по середньому заробітку;
  •  грошові премії;
  •  надбавки та доплати до тарифних ставок.

Фонд денної оплати праці – включає фактичні виплати за відпрацьовані люд-год і складається з фонду оплати праі та оплати людино-годин не відпрацьованих протягом робочого дня:

  •  оплата перерв у роботі, передбачених законодавством,
  •  оплата внутрізмінних простоїв не з вини робітника;
  •  оплата пільгових годин роботи підлітків;
  •  доплати за роботу в понаднормований час.

Фонд річної оплати праці – включає всі суми заробітних плат, нараховані працівникам за звітний період. Складається з фонду денної оплати праці та виплат за невідпрацьовані людино-дні протягом року:

  •  оплата щорічних відпусток;
    •  оплата цілодобових простоїв не з вини робітника;
    •  оплата днів виконання громадських та державних обов’язків;
    •  виплата вихідної грошової допомоги.

5. Виконується факторний аналіз фонду оплати праці:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ,

де  - виплати з ФОП за кожен відпрацьований людино-день.

6. Визначається ступінь взаємозалежності між темпами росту продуктивності праці і середньою заробітною платою. Для цього розраховують коефіцієнт випередження:

7. Досліджуються показники, які характеризують ефективність оплати праці:

.

Аналіз забезпечення й використання основних засобів

  1.  Задача аналізу та джерела інформації
  2.  Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами
  3.  Аналіз використання основних засобів
  4.  Аналіз використання машин і механізмів

1. Задача аналізу основних засобів

  1.  Дати загальну оцінку забезпеченості підприємства основними засобами їх фізичного, морального стану та руху на протязі досліджуваного періоду.
  2.  Здійснити аналіз ступеню фондоозброєності підприємства.
  3.  Дослідити рівень використання основних засобів та здійснити факторний аналіз фондовіддачі.
  4.  Визначити резерви збільшення фондовіддачі та резерви зростання обсягів виробництва за рахунок факторів пов’язаних із забезпеченням та використанням на підприємстві основних засобів.
  5.  Розробити  заходи по впровадженню визначених резервів у виробництво.

Джерела інформації для аналізу основних засобів:

  1.  Баланс підприємства
  2.  Звіт про фінансові результати
  3.  Звіт про фінансово-майновий стан
  4.  Звіт підприємства об’єднання про продукцію
  5.  Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)
  6.  Звіт з праці

З точки зору бухгалтерського обліку основні засоби належать до необоротних активів, які тривалий час утримуються підприємством з певною метою.

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг для здавання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.

Методологічні засади формування інформації про основні засоби визначає Положення стандартів бухгалтерського обліку №7 „Основні засоби”. Операції пов’язані з орендою основних засобів визначає Положення стандартів бухгалтерського обліку №4 „Оренда”.

Велике значення для аналізу основних засобів мають різні напрямки класифікації, які поділяються наступним чином:

  1.  За характером функціонування основних засобів поділяються на три амортизаційні групи, для кожної з яких встановлена єдина норма амортизаційних відрахувань:

І група – будівлі, споруди

ІІ група – автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, ЕОМ, побутові прилади та інструменти, телефони та ін.

ІІІ група – машини та устаткування і будь-які інші основні засоби, які не входять до І і ІІ груп.

  1.  За видами діяльності основні засоби поділяються на три групи:
    •  виробничі основні засоби основного виду діяльності;
    •  виробничі основні засоби інших галузей (закладів торгівлі, громадського харчування, у складі промислового підприємства);
    •  невиробничі основні засоби (основні засоби не пов’язані з виробничим процесом, а саме: основні засоби житлового і комунального господарства, освіти, культури, охорони здоров’я та інші).
  2.  З точки зору бухгалтерського обліку, основні засоби, як об’єкт бухгалтерського обліку фіксуються на рахунку №10 і класифікуються в залежності від субрахунків:
    •  земельні ділянки;
    •  капітальні витрати на поліпшення земель;
    •  будинки і споруди;
    •  машини і обладнання;
    •  транспортні засоби;
    •  інструмент, прилади та інвентар;
    •  робоча і продуктивна худоба;
    •  багаторічні насадження;
    •  інші основні засоби.

4.   Для фінансово-економічного аналізу велике значення має поділ основних засобів на дві групи:

  •  активні;
    •  пасивні.

Активні приймають участь в процесі виробництва (взаємодіють з предметами праці).

Пасивні створюють умови для здійснення виробничого процесу.

2. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами

Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами здійснюється в наступній послідовності:

  1.  Визначається середньорічна вартість основних засобів для кожної групи окремо з врахуванням введення в дію та вибуття основних засобів.
  2.  Виконується структурно-динамічний аналіз основних засобів в залежності від обраного напряму класифікації. Дослідження

Основні засоби за групами

Минулий рік

Звітний рік

Відхилення за середньорічною вартістю

на початок року

на кінець року

відхилення

середньорічна вартість

на початок року

на кінець року

відхилення

середньорічна вартість

абс.

Пв

абс.

Пв

абс.

%

абс.

Пв

абс.

Пв

абс.

Пв

абс.

%

абс.

Пв

абс.

%

  1.  Для оцінки руху основних засобів використовуються показники:

А) коефіцієнт надходження:

 або  

Б) коефіцієнт вибуття:

 або  

  1.  Обчислюються показники фондоозброєності підприємства до яких належать:

1. Фондозабезпеченість виробництва: .

2. Механоозброєність виробництва: .

3. Фондоозброєність праці: .

4. Механоозброєність праці: .

5. Енергоозброєність.

6. Електроозброєність.

  1.  Визначаються резерви покращення фондоозброєності підприємства за допомогою здійснення факторного аналізу із застосуванням методів елімінування.

3. Аналіз використання основних засобів

Узагальнюючим показником, який характеризує ступінь використання основних засобів на підприємстві є фондовіддача:

;  

Послідовність аналізу фондовіддачі:

  1.  Виконується аналіз динаміки показників фондовіддачі.
  2.  Виявляються причини пов’язані з роботою підприємства, які вплинули на зміну фондовіддачі.
  3.  Досліджується взаємозв’язок між фондовіддачею і прибутком підприємства:

Умовою зростання фондовіддачі є перевищення темпів росту прибутку підприємства над темпами росту фондоозброєності праці.

  1.  Здійснюється факторний аналіз фондовіддачі. Для цього всі фактори класифікуються:

А) Екстенсивні (кількісні) фактори:

  •  структура обсягів виробництва;
    •  структура основних засобів;
    •  не передбачувані цілозмінні втрати часу;
    •  внутрізмінні втрати часу.

Б) Інтенсивні (якісні) фактори:

  •  зміна цін на продукцію;
    •  індексація основних засобів;
    •  рівень механізації та автоматизації виробництва;
    •  впровадження сучасних, прогресивних технологій, нових машин;
    •  покращення використання машин і механізмів по потужності;
    •  дотримання виробничої та технологічної дисципліни;
    •  рівень управління виробництва

  1.  Виконується розрахунок впливу факторів пов’язаних з покращенням забезпеченості підприємства основними засобами та підвищенням ефективності їх використання на обсяг випуску продукції.

4. Аналіз використання машин і механізмів

Оцінка, або дослідження ступеня використання машин і механізмів традиційно здійснюється за двома напрямками:

  1.  екстенсивний (аналіз використання по часу)
  2.  інтенсивний (аналіз використання по потужності).

Для поглибленого аналізу машин і механізмів по часу складається баланс робочого часу машин і механізмів на основі якого розраховуються абсолютні і відносні показники, які характеризують ступінь ефективного використання машин і механізмів.

До абсолютних показників належать:

  •  календарний фонд часу роботи машин, який може вимірюватись в днях (люд-днів, люд-год.)  
    •  режимний фонд машинного часу відрізняється від календарного                і визначається       
    •  розрахунковий фонд машинного часу відрізняється від режимного на розмір величини передбачених витрат часу (передбачувані втрати часу, монтаж, демонтаж перебазування техніки).
    •  фактичний фонд машинного часу менший від режимного на величину непердбачуваних втрат часу (поточні ремонти, втрати часу з вини або без вини адміністрації і робітників).

До відносних показників відносяться:

  •  коефіцієнт використання календарного фонду часу;
    •  коефіцієнт використання режимного фонду часу;
    •  коефіцієнт використання розрахункового фонду часу;
    •  коефіцієнт змінності – визначається відношенням кількості відпрацьованих машино-годин до календарного фонду при умові 1-ї роботи:

Послідовність аналізу абсолютних і відносних показників використання машин і механізмів:

  1.  Досліджується динаміка показників використання машин і механізмів обчислених на основі балансу.
  2.  Визначаються абсолютні і відносні відхилення показників використання машин і механізмів і вивчаються причини, що вплинули на визначені відхилення.
  3.  Виконується деталізований аналіз використання машин і механізмів за окремими групами машин та за структурними підрозділами.
  4.  Проводиться факторний аналіз досліджуваних показників та визначаються резерви збільшення обсягів виробництва
  5.  Формуються заходи по покращенню використання машин і механізмів в часі.

В ході аналізу машин і механізмів  по потужності досліджуються наступні показники:

  1.  Фактична потужність машинного парку, яка визначається для кожного виду машин і обладнання.
  2.  Коефіцієнт інтенсивності завантаження обчислюється відношенням фактичної потужності до нормативної.
  3.  Синтетичний показник, який характеризує використання машин і механізмів по часу і по потужності називається коефіцієнтом інтегрального завантаження і визначається як добуток коефіцієнта використання режимного фонду часу на коефіцієнт інтенсивного завантаження:

Послідовність аналізу використання машин і механізмів по потужності:

  1.   Проводиться розрахунок фактичної потужності машинного парку.
  2.   Здійснюється перевірка даних, які характеризують фактично виконані обсяги робіт.
  3.   Обчислюється коефіцієнт інтенсивного та інтегрального завантаження і досліджується динаміка цих показників.
  4.   Виконується факторний аналіз коефіцієнта інтегрального завантаження і вивчаються причини, які вплинули на його зміну.
  5.   Формуються заходи по підвищенню використання машин і механізмів по потужності.

Аналіз використання матеріальних ресурсів.

  1.  Аналіз забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.
  2.  Аналіз використання матеріальних ресурсів.

1. Аналіз забезпечення підприємства матеріальними ресурсами

Аналіз матеріальних ресурсів підприємства представляє собою дослідження ступеню забезпеченості і використання виробничих запасів до яких належать:

  1.  Матеріали.
  2.  Паливо.
  3.  Запасні частини.
  4.  Насіння та корм.
  5.  МШП.

Для об’єктивних результатів аналізу матеріальних ресурсів необхідно здійснити перевірку дотримання умов організації та роботи служби матеріально технічного постачання. До таких умов належать:

  1.  Правильна організація складського господарства.
  2.  Правильне групування матеріалів.
  3.  Наявність інструкції з обліку матеріалів.
  4.  Розробка внутрішньої номенклатури матеріалів.
  5.  Розробка норм запасу та норм витрат матеріалів.

За призначенням виробничі запаси групуються наступним чином:

  1.  Сировина і основні матеріали – це предмети праці, які входять до складу виготовленої продукції.
  2.  Допоміжні матеріали приєднуються до основних для обслуговування процесу виробництва.
  3.  Паливо та електроенергія.
  4.  Тара.
  5.  Запасні частини для ремонтів.

Задачі аналізу матеріалів:

  1.  Вивчення забезпеченості підприємства вцілому та окремих його структурних підрозділів сировиною, матеріалами, паливом тощо.
  2.  Виявлення недоліків в організації матеріало-технічного забезпечення.
  3.  Вивчення причин відхилень ступеню використання матеріальних ресурсів на підприємстві.
  4.  Обчислення економії матеріальних ресурсів.
  5.  Розробка заходів по реалізації визначених резервів економії матеріальних ресурсів.

Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами починають із перевірки наявності на підприємстві плану забезпечення підприємства матеріальними ресурсами, визначення потреби матеріалів, термінів і джерел їх отримання.

Потреби підприємства в матеріальних ресурсах покриваються за рахунок:

  1.  Заключення договорів з підприємствами постачальниками.
  2.  Оптової торгівлі.
  3.  Виділення фондів під виконання держзамовлень.
  4.  За рахунок власного виготовлення.

В процесі аналізу здійснюється перевірка розрахунків потреби в матеріалах та визначається питома вага зовнішніх і внутрішніх джерел отримання матеріальних ресурсів.

Оцінка забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами провидиться за основними видами матеріалів і в напрямках вивчення забезпеченості по кількості, якості, термінами поставок, виявленням причин відхилень та дослідженням постачанням робочих місць матеріалами.

Основним етапом аналізу забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами є дослідження впливу факторів на загальну вартість витрачених матеріалів.

Існує три групи факторів, які можуть впливати на відхилення загальної вартості витрачених матеріалів:

  1.  „Фактор норм” – дотримання норм витрат і норм запасу матеріалів.
  2.  „Фактор заміни” який діє в кожному конкретному випадку заміни одного матеріалу іншим або при власному виготовленні матеріалів (заміна складових).
  3.  „Фактор цін” – зміна заготівельної собівартості на матеріали.

На завершення аналізу підприємства матеріальними ресурсами визначають резерви зменшення вартості визначених матеріалів, які візуально визначаються факторами із знаком „+” обчисленими в процесі факторного аналізу.

2. Аналіз використання матеріальних ресурсів

Основним критерієм, який характеризує ступінь використання матеріальних ресурсів на підприємстві є матеріалоємність. Розрізняють:

  •  загальна матеріалоємність:
    •  питома матеріалоємність (розраховується, як відношення матеріальних витрат одиниці продукції до ціни одиниці продукції):

- матеріальні витрати на 1-цю продукції;

- ціна одиниці продукції.

Послідовність аналізу матеріалоємності:

  1.  Виконується аналіз динаміки показників матеріалоємності, визначаються причини, які вплинули на зміну матеріалоємності продукції.
    1.  Виконується факторний аналіз матеріалоємності з врахуванням деталізованої форми матеріалоємності продукції:

- виробництво продукції або обсяг продукції в натуральному вигляді;

- норма витрат матеріалів на одиницю продукції;

- заготівельна собівартість (ціна придбання) одиниці матеріалу;

 - ціна придбання одиниці продукції

  - число видів продукції

  - число найменувань матеріалів

  1.  На основі здійсненого факторного аналізу обчислюються резерви матеріалоємності.
    1.  Визначаються резерви збільшення обсягів виробництва за умови покращення забезпечення підприємства матеріальними ресурсами та підвищення ефективності їх використання.

Одним із найважливіших напрямків факторного дослідження є оцінка впливу норми витрат матеріалів та зміну матеріалоємності продукції.

Норма витрат характеризує максимальну кількість матеріалів, які можуть бути використані на випуск одиниці продукції.

Норма витрат складається з:

  1.  Чистих витрат матеріалів.
  2.  Технологічних витрат.
  3.  Організаційно-господарських витрат.

Чиста витрата матеріалів – це кількість матеріалів у речовому вигляді, які входять в одиницю продукції, робіт та послуг.

Технологічні витрати – це витрати або втрати матеріалів пов’язані з процесом обробки, переробки продукції і обґрунтовані технологічним циклом виробництва.

Організаційно-господарських витрат – це невиробничі витрати матеріалів пов’язані з транспортуванням, складуванням та зберіганням.

Обов’язковим етапом аналізу матеріальних ресурсів є дослідження запасу матеріальних ресурсів на підприємстві, який може складатись:

  1.  Транспортного запасу (створення на підприємствах, які віддалені від постачальника і здебільшого не перевищує двох днів.
  2.  Підготовчий запас – складається з часу необхідного для прийняття складування та підготовки матеріальних ресурсів для майбутнього виробничого споживання.
  3.  Поточний або складський запас. За величиною – це найбільший запас, його визначають в межах половини середнього інтервалу поставки матеріальних ресурсів (поточний запас 15 днів).
  4.  Резервний або страховий визначається двома способами:
    •  за середнім відхиленням фактичних термінів поставки від встановлених;
    •  за середнім часом необхідним для термінового оформлення замовлення і доставки матеріалів від постачальника до споживача.
  5.  Сезонний запас утворюється у випадку сезонного характеру заготівлі сировини або у випадку дії конкретних специфічних умов завезення матеріалів.

Завершують аналіз матеріальних ресурсів розробкою заходів по впровадженню визначених резервів у виробництво та дотримання норм витрат матеріалів.

Аналіз собівартості та фінансових результатів діяльності підприємства

  1.  Економічна суть собівартості продукції та фінансових результатів.
    1.  Ознаки складу ділової активності підприємства.
      1.  Застосування факторного статистичного аналізу для прогнозування ймовірності банкрутства підприємства.
      2.  Способи забезпечення беззбитковості підприємства.

1. Економічна суть собівартості продукції та фінансових результатів.

Собівартість продукції є вартісним вираженням витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

В умовах ринкової економіки рівень виробничої собівартості є основою для формування цін і рентабельності продукції.

Складові виробничої собівартості продукції наведені у положенні П(С)БО №16”Витрати”.

До виробничої собівартості продукції включаються:

  1.  Прямі матеріальні витрати до яких належать:
    •  вартість сировини та матеріалів, які утворюють основу виготовленої продукції;
    •  вартість купівельних напівфабрикатів;
    •  вартість комплектуючих виробів;
    •  вартість допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.
  2.  Прямі витрати на оплату праці:

- заробітна плата та інші витрати робітникам зайнятим у виробництві продукції, які можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат.

  1.  Інші прямі витрати:

- витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових прав, амортизація та інші витрати.

  1.  Загально виробничі витрати:
    •  витрати на управління цехами і дільницями;
    •  відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління;
    •  витрати на оплату службових відряджень;
    •  витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування та операційну оренду основних засобів;
    •  комунальні послуги та інші витрати на утримання виробничих приміщень;
    •  витрати на обслуговування виробничого персоналу;
    •  витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
    •  втрати від браку;
    •  оплата простоїв;
    •  інші витрати пов’язані з процесом виробництва.

Загально виробничі витрати відносяться до непрямих витрат, тобто до таких, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат і в зв’язку з цим підлягають розподілу.

Загально виробничі витрати поділяють:

  •  постійні;
    •  змінні.

До постійних витрат належать витрати на обслуговування та управління процесом виробництва, які залишились незмінними при зміні обсягу діяльності.

До змінних витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, які змінні прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Виробнича собівартість фактично випущеної продукції відрізняється від собівартості реалізованої продукції.

До складу собівартості реалізованої продукції належать виробнича собівартість продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду.

Нерозподілені постійні загально виробничі витрати та над нормативні виробничі витрати понесені підприємством в результаті процесу виробництва продукції.

В сучасних умовах вся діяльність підприємства поділяється на звичайну та надзвичайну.

Звичайна діяльність включає в себе операційну фінансову та іншу звичайну діяльність. В зв’язку з цим всі доходи поділяються на операційні, фінансові, доходи і витрати від іншої звичайної діяльності, а також надзвичайні доходи і витрати.

Фінансові результати від звичайної діяльності:

  •  фінансовий результат від операційної діяльності;
    •  доходи від фінансових інвестицій;
    •  доходи від іншої звичайної діяльності.

Фінансовий результат від операційної діяльності включає в себе фінансовий результат від основної діяльності, результат від реалізації, а також прибуток або збиток від іншої операційної діяльності.

До складу інших операційних доходів належать:

  •  доход від реалізації оборотних активів;
    •  доход від операційної оренди активів;
    •  доход від операційних курсових різниць;
    •  відшкодування раніше списаних активів;
    •  доход від списання кредиторської заборгованості;
    •  субсидії;
    •  фінансова допомога;
    •  отримані економічні санкції та інші операційні доходи.

Доходи від фінансових інвестицій окремо відображаються в звіті про фінансові результати, як доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи.

Доходи від іншої звичайної діяльності включають в себе:

  •  доходи від реалізації необоротних активів, фінансових інвестицій;
    •  доходи від не операційних курсових різниць;
    •  доходи від безоплатно отриманих активів;
    •  доходи від переоцінки основних фондів.

Крім фінансових результатів від основної діяльності доходи і витрати підприємства можуть виникати в наслідок надзвичайних подій, до яких традиційно відносять: стихійне лихо, аварії, прийняття нових законів, експропріація власності, відшкодування збитків в результаті виникнення надзвичайних подій.

Послідовність аналітичного дослідження собівартості фінансових результатів:

  1.  Виконується структурно-динамічний аналіз собівартості виробництва за обраними напрямками класифікації витрат.

Форму таблиць див в темі „Аналіз чисельності персоналу”

  1.  Виконується аналіз питомих витрат.

Вцілому за сумою витрат та за деталізацією за структурою витрат.

  1.  Здійснюється факторний аналіз питомих витрат та визначення резервів зменшення питомих витрат, зменшення собівартості вцілому та збігом обсягу продукції.
  2.  Виконується деталізований аналіз складових собівартості в залежності від обраного напрямку класифікації.
  3.  Здійснюється аналіз динаміки фінансових результатів підприємства з визначених причин, які вплинули на зміну фінансових результатів.
  4.  Виконується оцінка джерел формування фінансових результатів та напрямків використання.
  5.  Розраховуються відносні показники, які характеризують ступінь ефективності роботи підприємства (всі можливі показники рентабельності).
  6.  Здійснюють факторний аналіз показників рентабельності і визначають резерви зростання прибутку підприємства та підвищення ефективності його роботи.

2. Ознаки складу ділової активності підприємства.

Великий практичний досвід оцінки фінансової діяльності підприємства і складання                                                      прогнозів та перспективу накопичений в економічно розвинених країнах і одним із основних принципів аналізу ділової активності підприємств в цих країнах є принцип необмеженості у часі функціонування підприємства. Це означає, що у підприємства немає ні наміру ні необхідності припиняти в осяжному майбутньому свою діяльність або істотно зменшити її масштаби. В зв’язку з важливістю цього принципу західні спеціалісти розробили систему показників, які застосовуються як незалежними так і внутрішніми аудиторами для оцінки спаду ділової активності підприємства і можливості його банкрутства їх поділяють на 2 групи:

1. Критерії та показники несприятливі поточне значення яких свідчить про можливі в недалекому майбутньому значні фінансові трудності, можливий спад ділової активності підприємства, в тому числі і можливо банкрутства. Суттєві втрати в основній виробничій діяльності понадмірне використання короткотермінових позичкових коштів в якості джерел фінансування довгострокових вкладень.

Низькі значення показників фінансової стійкості та платоспроможності підприємства перевищення критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості, нестача оборотних коштів, зростаюча  до небезпечних меж частка позичкових коштів в загальній сумі джерел коштів.

Невірна реінвестиційна політика, перевищення розмірів позичкових коштів над встановленими лімітами, наявність простроченої дебіторської заборгованості, наявність понаднормативних виробничих запасів, використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно не вигідних умовах використання у виробничому процесі пере амортизованого обладнання, потенційні втрати довгострокових контрактів, несприятливі зміни в портфелі замовлень, погіршення стосунків з банківськими установами та інші.

2. Критерії та показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан підприємства як критичний, але вони вказують, що за певних умов або неприйнятті дієвих заходів ситуація може різко погіршитися. Втрата ключових співробітників апарату управління та робітників, вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничо технічного процесу, понадмірна залежність підприємства від одного проекту типу обладнання виду активам, втрата ключових контр агентів, недооцінка необхідності постійного технічного та технологічного сповнення підприємства, зайва ставка на успішність та прибутковість нового проекту, неефективні довготермінові угоди, недооцінка політичного ризику та інші.

У підприємства, яке знаходиться в стані фінансової кризи спостерігаються низькі показники ефективності віддачі активів, рентабельності та ділової активності.

Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство знаходиться під загрозою банкрутства. Проте тільки комплексне обстеження діяльності підприємства може дати повну картину його економічного стану та виявити приховані несприятливі процеси. Якщо фінансова нестійкість і неплатоспроможність – це індикатор майбутнього банкрутства підприємства, то незадовільних показників рентабельності віддачі активів слід ставитись як до факторів, які загострюють фінансові трудності, знижують ділову активність підприємства, підвищують ймовірність банкрутства проте ще не визначають можливе банкрутство підприємства.

Динаміку показників ділової активності підприємства подають у вигляді зведеного розрахунку.

Показники

Роки

1

2

3

  1.  Показники ефективності (віддачі) ресурсів
    •  віддача активів
    •  віддача основних фондів
    •  оборотність оборотних коштів
    •  оборотність запасів
    •  оборотність дебіторської заборгованості.
  2.  показники рентабельності
    •  чиста рентабельність активів
    •  рентабельність основних фондів
    •  рентабельність оборотних коштів
    •  загальна рентабельність виробничих фондів

рентабельність продукції

Аналіз наведених показників дає можливість комплексно оцінити виробничу, комерційну та ринкову активність підприємства, виявити його сильні та слабкі сторони та своєчасно зосередити увагу на негативних (тривожних) симптомах розвитку підприємства, які зможуть привести до банкрутства.

3. Застосування факторного статистичного аналізу для прогнозування ймовірності банкрутства підприємства.

Задача прогнозування ймовірності банкрутства підприємства можуть бути розв’язані за допомогою методу дискримінантного аналізу в результаті якого підприємства будуть поділені на два класи:

  1.  Потенційні банкрути.
  2.  Підприємства здатні уникнути банкрутства.

Дана задача була вирішена американським економістом С. Альтманом, який для дослідження обрав значення економічних фінансових показників діяльності 19 підприємств.

За допомогою прийомів статистичного аналізу розраховуються параметри кореляційної лінійної функції, яка описує положення дисциплінарної межі між двома класами підприємств.

В результаті обробки статистичних даних була отримана наступна кореляційна залежність з врахуванням двох факторів, які визначають факт банкрутства підприємства:

- коефіцієнт покриття або коефіцієнт ліквідності, який визначається відношенням поточних активів до коро строкових зобов’язань підприємства

- коефіцієнт фінансової залежності визначається відношенням позичених коштів до загальної вартості активів.

Для підприємств у яких Z=0 ймовірність банкрутства становить 50 %. Якщо Z<0, то ймовірність банкрутства менше 50%. Якщо Z>0, то ймовірність банкрутства більше 50 %.

Прогнозування банкрутства за допомогою двох факторної моделі не забезпечує високої точності тому, що не враховується вплив таких показників, як рентабельність, віддача активів, ділова активність підприємства.  

PAGE   \* MERGEFORMAT32


Ф А К Т О Р И

З о в н і ш н і

н у т р і ш н і

Неосновні

Основні

позавиробничі

виробничі

Стан ринку

Природні умови

Державне регулювання

Соціальні умови




1. Лабораторная работа 52
2. вариант УМКД
3. ИллиадаОдиссея ваза депилонская керамика Депилонский кратер ГРЕЦИЯ
4. Курсовая работа на тему- Оценка конкурентоспособности услуги РоссияОнЛайн
5. Описание некоторых жуков
6. Суть времени организовало вместе с другими патриотическими силами антиоранжевый митинг на Поклонной го
7. Химия Неорганическая химия Содержание Раздел 1.html
8. Социальное и природное в формировании личности
9. Тема 7 Занятие 2 1
10. Основные функции менеджмента
11. з курсу ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ для студентів усіх напрямів підготовки денної та заочної форм навчання
12. Аналіз основних напрямків мистецтва модернізму
13. вус Дзюба кароткая кручкападобная з вострымі разнымі краямі
14. Побутове обслуговування Київ 2012 УДК 808
15. на тему- ДОСЛІДЖЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ПАРАМЕТРІВ НЕЛІНІЙНОГО НАВАНТАЖЕННЯ МЕРЕЖІ ЕЛЕКТРОЖИВЛЕННЯrdquo; з дисц
16. В первый год производительность труда выросла на 20а во второй еще на 5
17. Ювелирами Урала освоено еще одно актуальное направление изготовление должностных знаков символизирующ
18. Центр занятости населения Мостовского района является содействие гражданам в поиске подходящей работы а
19. тема актерского творчества принадлежит настоящему и будущему советского театра
20. NEWORLD Статус ~ NeWorld это Федеральный проект зона его покрытия не просто город или регион а вся Россия и