Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Функції громадської думки, її структура, рівні, зв’язки.
Роль ЗМІ у формуванні громадської думки.
Громадська думка є одним з найдавніших феноменів суспільного життя. Термін ”громадська думка” вперше застосував у II половині XII ст. англійський державний діяч лорд Д. Солсбері.
Аналізом функціонування громадської думки займається спеціальна соціологічна теорія – соціологія громадської думки.
Громадська думка – специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках(вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, актуальних проблем суспільного життя.
Як соціальний феномен, громадська думка має такі сутнісні характеристики:
1. вона є не арифметичною сумою думок окремих індивідів щодо певнрго питання, а інтегративним утворенням, яке має історичні, часові, територіальні особливості, складну структуру і виконує певні функції;
2. формується внаслідок висловлювання групи людей, яка є не механічним утворенням, а характеризується певною спільністю інтересів, цілісністю;
3. постає лише щодо актуальних для соціальної спільноти чи суспільства проблем, ситуацій;
4. її характеризують інтенсивність поширення, стабільність, вагомість, компетентність, соціальна спрямованність;
5. може виражатись як у вербальних судженнях, так і в реальній поведінці;
6. часто є конфліктною.
Постає громадська думка у двох вимірах:
* як оцінне судження – йдеться про те, що громадська думка завжди містить оцінку громадськістю конкретних проблем, явищ, процесів суспільного життя, ставлення до конкретних об’єктів дійсності. Тому вона є сукупним оцінним судженням певної групи людей щодо подій, явищ соціальної дійсності;
* як важлива соціальна інституція суспільства – у демократичному суспільстві вона є одним з елементів прийняття рішень на всіх рівнях управління(державному, регіональному,муніципальному).
Класифікація:
Структура:
Суб’єкт громадськ. думки – групи населення, які є безпосередніми “виразниками” громадської думки.
Об’єкт громадськ. думки – сфера життя суспільства(економіка, культура, політика, побут та ін.), яка принципово доступна масам і може викликати їх інтерес.
Залежно від змісту висловлювань населення існує кілька типів суджень громадської думки:
* оціночні судження – висловлюють ставлення населення до фактів та явищ дійсності;
* аналітичні – аналізують ставлення населення до фактів дійсності;
* конструктивні – програмують соціальні відносини і процеси.
Канали висловлювання громадської думки:
Функції:
1.Оціночна – пов’язана з оцінним навантаженням суджень про суспільні явища, події, процеси.
2. Критична – полягає у відображенні громадською думкою найактуальніших проблем суспільства, ставлення до них різних верств населення.
3.Діагностична - полягає у розпізнаванні громадською думкою суспільних подій, явищ, процесів, ефективності роботи соц. інституцій і владних структур.
4. Нормативна - полягає у здатності громадськ. думки разом з іншими соц. інституціями брати участь у нормотворчих процесах.
5. Виховна – виявляється у виховному впливі на людину, актуалізації процесу соціалізації особистості, формуванні особистісних якостей індивідів.
6. Експресивна - громадська думка завжди виражає певну позицію щодо суспільних подій, явищ, процесів, дій владних структур, оцінює і контролює дії влади в усіх сферах суспільно-політичного буття.
7. Консультативна – реалізує себе у рекомендаціях органам влади щодо вирішення різноманітних суспільних проблем.
8. Функція тиску на владу – суть її в тому, що громадськість звсобами мітингів, демонстрацій, страйків чинить тиск на органи управління і спонукає їх до прийняття певних рішень.
9. Директивна - полягає в ухваленні рішень, які мають суто імперативний, обов’язковий характер. Йдеться про вибори, референдуми.
ЗМІ здійснюютьють ідеологічний, політичний на людей, впливають на формування громадської думки. Вплив ЗМІ на громадськість зумовлюється двома функціональними завданнями:
1) відображення, фіксація,моделювання дійсності, тобто подій, фактів, соц. відносин, а остаточним продуктом є інформація про цю дійсність.
2) зміна соціал. реальності й управління нею, утвердження, підтримання і трансляція ціннісних, нормативних орієнтирів суспільства, контроль за реалізацією управлінських рішень, регулювання соц. відносин.