Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
21.Теорія «граничної продуктивності». Граничні витрати і граничний продукт.
Теорію граничної продуктивності започаткував американський економіст Джордж Кларк (1847-1938), він запропонував новий підхід до вивчення політекономії з метою наближення її до точних наук, розділивши економічну теорію на статику аналіз стану рівноваги, та динаміку вивчення економічного розвитку.Дотримуючись теорії граничної корисності, він дещо доробив її. “Закон Кларка” полягає в тому, що корисність благ розпадається на складові елементи, після чого цінність блага визначається сумою граничних корисностей всіх його складових. Кларк довів, що в процесі виробництва спостерігається спадаюча гранична продуктивність таких факторів виробництва як праця та, тобто підвищення окремого фактору виробництва при фіксованому іншому, дає спадаючий приріст продукції на кожну додану одиницю. Це означає, що кожний додатковий робочій при незмінному капіталі буде збільшувати сукупний продукт на меншу величину ніж попередній. Граничні витрати» — це додаткові витрати, зв’язані з випуском додаткової одиниці продукції. Граничні витрати (МС) можуть бути обчислені як відношення приросту змінних витрат (VC) до викликаному ними приросту обсягу виробництва (Q).Аналіз граничних витрат показує, у що обійдеться виробництво додаткової одиниці продукції. Порівнянням граничних витрат із граничним виторгом, тобто з додатковим виторгом від продажу додатково зробленої одиниці продукції дозволяє з'ясувати ступінь прибутковості (або збитковості) зміни масштабу виробництва. Приріст продукції за рахунок збільшення одного фактора виробництва на його одну одиницю називається «граничним продуктом» цього фактора
22. Крива виробничих можливостей.
Крива́ виробни́чих можли́востей — залежність, що графічно ілюструє можливості одночасного виробництва двох продуктів з урахуванням обмеженості ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів.
Крива будується в системі координат, кожна з яких відображає обсяг виробництва одного з продуктів. Вона обмежує область виробничих можливостей, так що будь-яка крапка на кривій показує гранично можливе по ресурсних обмеженнях поєднання обсягів виробництва двох продуктів.
23. Попит. Закон попиту. Нецінові фактори зміни попиту.
Попит — загальне поняття, в якому відображається фізичний обсяг потреб людей у тому або іншому товарі чи послузі, це природна категорія, що виражає їх бажання, потреби суспільства (ринку). Попит — це кількість певних товарів (послуг), які покупці можуть і готові придбати у визначених межах ціни (тарифу) у певний період часу Величина попиту — поняття конкретне, це кількість товарів (послуг), які покупці бажають і можуть придбати за певною ціною. Величина попиту — це платоспроможна потреба, це можливість споживачів придбати товари або послуги. Економічна теорія, оперуючи категорією попиту, має на увазі саме величину попиту. Споживчий попит і його задоволення охоплюють як виробництво, так і обіг благ. На величину попиту впливають не тільки ціна або тариф, а й нецінові чинники. Одним з нецінових чинників зміни величини попиту на товар є ефект заміщення. Ефект заміщення пов'язаний з існуванням взаємозамінних товарів (товарів-субститутів), наприклад, пепсі-коли і мінеральної води. Взаємозамінні товари — це такі пари товарів, для яких збільшення ціни одного товару приводить до збільшення величини попиту на інший товар. Ще одним неціновим чинником, що впливає на зміну величини попиту, є ефект доходу споживача. Те, що споживач заплатив за товар або послугу, — це його витрати. Сума, яку він зекономив при купівлі, становить його дохід, або споживчий надлишок. Споживчий надлишок — це різниця між максимумом ціни, яку споживач готовий заплатити за певний товар, і тією реальною ціною, що він заплатив фактично. Важливим неціновим чинником, що впливає на величину попиту, є ефект взаємодоповнення. У всій масі товарів існують взаємодоповняльні товари (товари-комплементи), тобто такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару викликає скорочення величини попиту на інший товар.Ефект очікування також впливає на зміну величини попиту. Якщо споживач очікує скорочення обсягів виробництва товару або зростання його ціни, то він збільшує обсяги купівлі цього товару, що викликає зростання попиту на цей товар раніше, ніж відбудуться зміни в його обсягах виробництва або в ціні.
24. Пропозиція. Закон пропозиції. Нецінові фактори зміни пропозиції.
Пропозиція - це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу. Сталий причинно-наслідковий зв'язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції.Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов ),тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок. Нецінові фактори впливу на пропозицію: Технологічний прогрес. Застосування нових технологій, наприклад, у виробництві йогуртів дає змогу скоротити період визрівання продукту, продовжити термін зберігання ним корисних властивостей, зменшити собівартість одиниці продукції. Це сприяє розширенню пропозиції йогуртів на ринку, відтак крива 5в зсувається праворуч Зміна цін на ресурси. Зростання цін на ресурси (за інших незмінних умов) призводить до збільшення витрат виробництва, зростання собівартості продукції, що змушує підприємця скорочувати пропозицію свого товару. Тому крива пропозиції зсувається ліворуч.Зміна цін на споріднені товари. Якщо, наприклад, ціна на маргарин зростає, а на йогурти залишається незмінною, то підприємець, що виробляє йогурти, шукатиме альтернативний спосіб застосування своїх ресурсів і, вірогідно, спрямує їх на виробництво маргарину, зменшивши тим самим виробництво йогуртів. При цьому крива 55 зміститься ліворуч.Зміни у бюджетно-податковій політиці. У випадку зростання ставки оподаткування крива 55 (за інших однакових умов) зміститься ліворуч. Якщо ж зростатимуть трансферти бізнесу, крива 55 зміститься праворуч.Очікування підприємців. Оптимістичні очікування підприємців сприятимуть зсуву кривої 5в праворуч, а песимістичні зумовлять й зміщення ліворуч.
25. Взаємодія попиту та пропозиції та стан ринкової рівноваги.
Взаємодія попиту і пропозиції, їх координація здійснюються на основі цінового механізму і конкуренції. Така взаємодія веде до формування рівноважної ціни, за якої величини попиту і пропозиції збалансовані. Загалом стан ринкової рівноваги можна означити як стан ринку, за якого жоден з економічних агентів (за інших однакових умов) не змінює своє рішення щодо запланованої величини індивідуального попиту або пропозиції і ціну, яку заправляють чи пропонують. Отже, ринок перебуває у рівновазі, коли за певного обсягу ринкових угод у фізичному вираженні ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній. Отже, ринковий механізм, реагуючи на реальний обсяг попиту через зміну рівня цін на конкурентних ринках, забезпечує відповідну реакцію виробництва і пропозиції. Ринкова рівновага досягається на основі дії всіх суб'єктів ринку в результаті конкуренції.
26. Ринковий механізм та його елементи. Закони функціонування ринкової
економіки.
Ринок - обов'язковий компонент товарного господарства. Без товарного виробництва немає ринку, без ринку немає товарного виробництва. Об'єктивна необхідність ринку викликана тими ж причинами, що і товарне виробництво: розвитком суспільного поділу праці й економічним відокремленням суб'єктів ринкових відносин. Ці умови зароджувалися і розвивалися як єдине ціле, як єдиний процес взаємодії виробництва і збуту продукції.
Ринок можна розглядати за географічним розташуванням (місцевий, регіональний, національний, світовий), за характером й обсягом продажу (роздрібна, оптова торгівля), за товарним асортиментом (рибний, м'ясний, ринок одягу, взуття, житла) і за низкою інших ознак. Нас же, насамперед, цікавить розподіл ринків за видами чи об'єктами виробничих ресурсів: Ринок засобів виробництва Торгівля засобами виробництва - це грандіозний ринок, на якому взаємодіють між собою безпосередні виробники продукції. Усі підприємства органічно зв'язані один з одним як постачальники і споживачі машин, устаткування, сировини, паливних ресурсів. Товари виробничого призначення купуються і продаються звичайно оптом, великими партіями. Оптова торгівля виступає посередником між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами продукції. Характерна риса ринкової економіки полягає в тому, що кожен покупець і продавець знаходять у цьому безбережному просторі свого партнера, продукція і ціни якого його влаштовують. Це торгівля по прямих договірних зв'язках. За цією схемою ринок засобів виробництва розвивався споконвіку й об'єктивно вів до прогресу у виробництві. 2. Ринок робочої сили Ринок робочої сили найтіснішим образом зв'язаний з ринком засобів виробництва. Вони виникли і розвивалися одночасно, паралельно, доповнювали один одного. Ринок робочої сили є самим складної з всіх існуючих в економіці. Протягом тисячоріч йшла торгівля рабами і кріпаками, а незмінними супутниками капіталізму стали біржі праці. Ринковий попит на працю є сума попиту фірм. Еластичність попиту на працю залежить від еластичності попиту на продукцію фірми, від продуктивності праці і від легкості й ефективності заміни живої праці машинами. 3. Ринок капіталу і фінансів У русі капітальної вартості грошова форма капіталу є найбільш чуттєвою до всіх збоїв у процесі реалізації і розширеного відтворення. Потреба в позичковому капіталі існувала завжди. Кредит - неодмінна умова будь-якої підприємницької діяльності. Продавцями капіталу (дача в борг на певний строк за визначену плату - відсоток) виступали і виступають лихварі, власники великих капіталів, банки. У XIX столітті отримав розвиток і нині процвітає ринок цінних паперів - акцій і облігацій. Торгівля капіталом забезпечує постійне його пересування між видами підприємницької діяльності. Тим самим, створюється, звужується чи розширюється та чи діяльність галузь, де виробляються товари чи послуги для задоволення виробничих і особистих потреб. Ринок капіталів спричиняє пропорційність, збалансованість усьому господарству. 4. Ринок споживчих товарів На ньому взаємодіє все населення з виробниками і продавцями продовольства, одягу, взуття й інших предметів споживання. Без розвитку цього ринку втрачається суспільний зміст відносин обміну. Від стану споживчого ринку залежить забезпеченість населення, рівень споживання, стійкість грошового обігу. Це судинна система суспільства, за допомогою якої забезпечується доставка всього необхідного людині для життєдіяльності, відповідно до його купівельної спроможності. 5. Ринок інформаційних матеріалів і інформаційних послуг Для ринкового господарства досить високий ступінь невизначеності. Витрати і вигоди, що впливають на рішення, пов'язані з попитом та пропозицією, це завжди очікувані витрати і вигоди. Виробники і споживачі, продавці і покупці приймають рішення, виходячи з очікуваних умов. Якість прийнятого рішення тим вище, чим більше інформації є під час ухвалення рішення. Основний спосіб уникнути помилкового рішення - отримати більше інформації перш, ніж почати діяти. На ринках, де інформації недостатньо, з'являються посередники, що збирають і продають інформацію, створюються фірми, що спеціалізуються на зборі інформації про попит та пропозицію.
27. Ринкова рівновага, механізм її встановлення. Ринкова ціна. Функція ціни.
ринок перебуває у рівновазі, коли за певного обсягу ринкових угод у фізичному вираженні ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній. Ри́нкова ціна́ — ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності — однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) Функція ціни є зовнішнім проявом її внутрішнього змісту. До функцій ціни може бути віднесено тільки те, що характерно для кожної конкретної ціни без винятку.1. Облікова функція. Визначається самою суттю ціни, тобто, будучи грошовим вираженням вартості, ціни показують скільки коштує суспільству задоволення конкретної потреби в тій чи іншій продукції. Ціна вимірює, скільки витрачено праці, сировини, матеріалів, що комплектують вироби, на виготовлення товару, характеризує, з якою ефективністю використовується праця. Насамкінець ціна показує не тільки величину сукупних витрат виробництва та обігу товарів, а й розмір прибутку. умовах. 2. Стимулююча функція. Її значення виявляється у впливі на виробництво та споживання різних товарів. Ціна стимулює виробника через рівень вкладеного в неї прибутку. У результаті ціни сприяють чи перешкоджають зростанню випуску й споживання різних товарів. Стимулювання відбувається шляхом підвищення частки прибутку в ціні, надбавок і знижок з основної ціни. Стимулюючу функцію має така ринкова ціна . Розподільна функція. Вона пов’язана з можливістю відхилення ціни від вартості під впливом безлічі ринкових чинників. Ціни виступають інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу між галузями економіки, її секторами, різними формами власності, регіонами, фондами нагромадження і споживання, різними соціальними групами населення, яка дозволяє виробнику вигідно продавати свій товар. 4. Вимірювальна функція. Ціна обслуговує обіг товарів і забезпечує реалізацію економічних інтересів усіх відносно самостійних учасників товарного обігу: виробника ® посередника ® споживача. У цій якості вона виступає як кількість грошей (товарів і послуг), що сплачується й отримується за одиницю товару чи послуги. Завдяки ціні можна виміряти, визначити кількість грошей, що покупець має сплатити, а продавец 5. Функція балансування попиту та пропозиції. Через ціни здійснюється зв’язок між виробництвом та споживанням, пропозицією та попитом. Надмірно високі чи низькі ціни свідчать про диспропорції у виробництві та обігу. З появою диспропорцій у господарстві рівновагу можна досягнути зміною обсягу виробництва чи зміною цін. ь — одержати за проданий товар. 6. Функція ціни як критерію раціонального розміщення виробництва. Ця функція виявляється в тому, що за допомогою механізму цін для одержання більш високого прибутку здійснюється перехід капіталів з одного сектора економіки в інший і всередині окремих секторів туди, де норма прибутку більш висока.
28 Цінова еластичність попиту та її види.
Форма кривої попиту та її нахил мають надзвичайно важливе значення в ціноутворенні, адже вони водобража-ють особливості реакцї покупців у відповідь на зміну ціни. Кількісно вимірити чутливість попиту до зміни ціни (або інших чинників) дає змогу еластичність. У математиці еластичність - це відношення темпів зростання залежної змінної до темпів зростання незалежної змінної. Коефіцієнт еластичності показує, на скільки відсотків зміниться залежна змінна при зміні незалежної змінної на 1%: В економічному аналізі в якості залежної змінної найчастіше використовують такі величини як попит, виторг від продаж, прибуток та ін., а незалежної змінної - ціна товару, ціни взаємозв'язаних товарів, доходи споживачів, витрати на рекламу тощо.
29. Еластичність пропозиції та фактори, що її визначають
Концепція еластичності розповсюджується не тільки на таку категорію, як "попит", але і на категорію "пропозиція". Поняття цінової еластичності пропозиції використовують для характеристики ступеня реакції (зміни) величини пропозиції товару на зміну ціни на нього.Еластичність пропозиції товару по ціні - визначається як відношення процентної зміни величини пропозиції до процентної зміни ціни цього товару. Це відношення називається коефіцієнтом цінової еластичності пропозиції озрізняють еластичну, нееластичну, одинично еластичну, абсолютно нееластичиу і абсолютно еластичну пропозицію.Якщо процентна зміна величини пропозиції є більшою від процентної зміни ціни, то говорять про еластичну пропозицію. Якщо процентна зміна величини пропозиції є меншою від процентної зміни ціни, то має місце нееластична пропозиція. Якщо процентна зміна величини пропозиції точно відповідає процентній зміні ціни, то має місце одинична еластичність пропозиції.
30. Теорія «граничної корисності» та суб'єктивна цінність блага. Сутність
«маржиналізму».
Грани́чна кори́сність (англ. Marginal utility) — додаткова корисність, яку отримує споживач із додаткової одиниці товару або послуги, яку буде втрачено у випадку відмови від цієї одиниці.Цей напрям економічної теорії виник у останній третині 19-го століття в наслідок спроб економістів пояснити механізми утворення ціни. Найвідомішими його представниками були В. Джевонс, А. Маршалл, К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк, Д. Кларк. Головна ідея даного підходу полягає в тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятною, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість на їхню думку, визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага. Характерні ознаки маржиналізму : Суб'єктивно-психологічний підхід до аналізу економічних процесів і явищ, дослідження та тлумачення перебігу подій на основі їх суб'єктивної оцінки господарюючими індивідами; перетворення політичної економії в науку про поведінку, яка вивчає схильності, бажання, інтереси та очікування суб'єктів господарювання. Визначаючи політичну економію як розділ прикладної психології, один із засновників маржиналізму Ф. Візер зазначав, що для всіх дій, що здійснюються з усвідомленням їх необхідності, економічній теорії зовсім не потрібно прагнути встановити індуктивний закон. У цих випадках кожен з нас чує закон, що проголошується безпомилковим внутрішнім голосом. Маржинальна теорія означає не просто інший спосіб дослідження проблеми вартості, вона знаменувала собою інший підхід до економічного аналізу. Як умови, що визначають господарські рішення, стійко утвердились психологічні фактори.
31. Криві байдужості та їх властивості.
Крива байдужості — це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг (ринковий кошик або кошик споживача). Ринковий кошик (споживчий кошик) — це комбінація товарів X і У для споживання їх протягом певного часу.Споживач не розрізняє набори товарів X і У, які розташовані на кривій байдужості и. Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності. аналіз Кривий байдужості дозволяє узагальніті їх Властивості: 1) Кріві байдужості не мо жуть перетінатіся, оскількі Кожна крива відповідає конкретному рівню корисності. Якби кріві перетіналіся, Це означало б, Що кошик точки Перетин має не один, а декілька рівнів корисності, Що суперечіть припущені Щодо транзітівності уподобань Споживача. 2) Кріві байдужості, розташо вані Далі від качанів координат, відповідають наборам благ з віщім рів ньому корисності, оскількі вища крива дозволяє Споживача одержувати Більшу кількість обох благ порівняно з ніжчою. Споживач Завжди прагнем досягті найвіщої з можливости кривих. 3) Кріві байдужості мают від'ємній Нахил, є спадної для абсо лютної більшості благ. Від'ємній Нахил крівої байдужості означає, Що споживач винен відмовітісь від деякої кількості одного блага, щоб мати можлівість здобудуть Додаткові одініці іншого блага и залішітісь на тому ж рівні корисності. Позитивний Нахил крівої є неможливим, оскількі Кошик Будуть містіті Більшу або Меншем кількість обох товарів й не належатімуть до одного набору байдужості. 4) У міру просування низу по крівій байдужості вон стає пологішою, віпрямляється. Гранична норма заміні товару є спадної, оскількі готовність Споживача до заміні товару Y товаром X зменшується з Нарощування споживання X .
32. Бюджетні обмеження споживача, бюджетне рівняння та фактори впливу на бюджетну лінію.
У теорії споживання бюджетне обмеження показує які набори товарів та послуг (споживчі набори) може придбати споживач, маючи певну суму (бюджет) при заданих цінах. Бюджетне обмеження є, поряд із відношенням переваги, базовим поняттям при формальній постановці задачі максималізації корисності (задачі про вибір споживача)У випадку двох товарів, бюджетне обмеження представляється графічно за допомогою бюджетної лінії (лінії бюджету, лінії бюджетного обмеження), що містить всі споживчі набори, які коштують рівно бюджет споживача. Бюджетна лінія містить усі комбінації товарів, на які споживач мусить видати весь свій бюджет.
33. Теорія поведінки споживача. Ефект заміщення та ефект доходу.
Споживач, виходячи на ринок, має мету придбати деяку кількість товарів або послуг для того, щоб задовольнити свої потреби. При цьому він орієнтується на властивості товарів задовольняти потреби та приносити задоволення. Якщо ціна товару X змінюється, то можливості споживача придбати різні набори товарів теж змінюються. З одного боку, зниження цін на товар X робить його привабливішим для споживача, оскільки він стає дешевшим щодо товарів-субститутів. З іншого боку, вивільнення коштів від здешевлення покупки товару X дає змогу людині збільшити споживання інших товарів. Таким чином, зростає реальний доход споживача, хоча його номінальний доход залишається попереднім.Реакція споживача на таке зростання реального доходу значною мірою буде залежати від його ставлення до споживчих якостей товару. Щоб моделювати поведінку споживача, слід розмежовувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів.Ефект доходу — це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Як було з'ясовано раніше, зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних — зменшується.Ефект заміщення — це тільки ті зміни у споживанні товару, які є результатом змін цін цього товару відносно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних товарів.
34. Проблема формування ціни в економічній теорії.
Найважливішою особливістю формування цін на ресурси є те, що вони є основним чинником, який впливає на грошові доходи. Видатки, що їх підприємці несуть при придбанні економічних ресурсів, у цілому виступають як доходи у вигляді заробітної плати, ренти, прибутку і відсотка домогосподарств, які пропонують людські та майнові ресурси, що знаходяться в їхньому розпорядженні.Ціноутворення на ресурси сприяє їхньому розподілу між різними галузями і підприємствами. Розуміння механізму впливу цін на ресурси та механізму розподілу особливо важливі, бо в динамічній економіці ефективний розподіл з часом викликає вільне переміщення ресурсів поміж альтернативними користувачами.Для фірми ціни на ресурси є витратами виробництва, і щоб отримати максимум прибутку, фірма має виготовляти найвигіднішу прибуткову продукцію завдяки найефективнішому використанню найдешевших ресурсів. За такого рівня технології саме ціни на ресурси визначають ту кількість землі, праці, капіталу і підприємницького хисту, які можна використати у виробничому процесі.
35. Характерні риси ринку чистої монополії.
Характерні риси чистої монополії:
• Єдиний продавець – споживач повинен купувати товар у монополіста, або обходитись без нього;
• Нема близьких замінників – продукт унікальний, так як на ринку не існує певних подібних аналогі
• “Диктуючий ціну” – на відміну від ринку чистої конкуренції, коли фірма “згоджується з ціною” при ринку із чистою монополією монополіст диктує свою ціну, тому що він випускає і контролює загальний об’єм пропозиції;
• Заблоковане входження – якщо монополіст немає конкурентів, то існує вагома причина цьому. Існування монополії залежить від існування певних бар’єрів для вступу в галузь.
Приклад монополії: служби комунальних послуг, хоча все ж таки існує деяка конкуренція: свічки та керосинові лампи – деякі замінники електроенергії, замінник телефону – листи, телеграми. Найяркіший зразок чистої монополії – діамантовий синдикат “Де Бірс”, який ефективно контролює від 80 до 85% світової пропозиції діамантів.
36. Економічні наслідки монополії
Позитивні риси: 1. Здатність утримувати Науково-дослідницькі інститути та фінансувати наукові проекти; 2. Сприяння економії на витратах факторів виробництва (за рахунок використання фактору масового виробництва) та забезпечення споживача якісною продукцією; 3. Забезпечення економії суспільних витрат виробництва й обігу (через перевагу крупного виробництва .Негативні риси: 1. Встановленнчя монопольних цін, які відхиляючись від ринкових, надають змогу отримувати монополіям до- датковий прибутк за рахунок спожи-вача; 2. Гальмування НТП через послаб-лення конкуренції; 3. Деформація господарських зв’язків і процесів;
37. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристики
Умови досконалої (чистої) конкуренції1. Велика кількість продавців, які на рівних умовах конкурують між собою. Частка кожного з них на ринку повинна бути настільки мала (< 1%), що будь-які його дії (збільшення чи зменшення обсягу продаж, зміна ціни) ніяк не вплинуть на ринкову ситуацію. Такі умови досить рідкісні. Умовним прикладом ринку досконалої конкуренції можна назвати ринок сільськогосподарської продукції, біржові торги, продаж іноземної валюти в обмінних пунктах.2. Стандартна продукція. Споживач не розрізняє продукцію різних продавців, йому однаково, в кого купити певний товар.3. Неможливість впливу окремого продавця на ринкову ціну. Продавець може продати товар дешевше ринкової ціни, але це ніяк не вплине на загальну ринкову ціну через мізерну частку продавця на ринку. Крім того, це суперечить припущенню про максимізацію вигоди кожним економічним суб'єктом. Продавець може також продавати товар дорожче його ринкової ціни, але в цьому випадку різко зменшиться попит на відповідний товар, адже продукція конкурентів виявиться дешевшою.4. Відсутність нецінової конкуренції. Оскільки на ринку досконалої конкуренції товари стандартні, то підстав для нецінової конкуренції немає, оскільки вона, як правило, 'рунтується на диференціації товарів.5. Інформація про ціни, технології та імовірний прибуток легко доступна, що забезпечує гнучке реагування на зміну ринкових умов.6. Вільний вступ та вихід з галузі. Не повинно існувати ніяких законодавчих, технологічних, фінансових та інших перешкод, що можуть завадити появі або зникненню підприємств, що виробляють певний товар.
38. Характерні риси олігополістичного ринку.
Олігопо́лія (англ. Oligopoly) — структура ринку, при якій в одній галузі домінує невелика кількість конкуруючих фірм, при цьому хоча б одна або дві з них, виробляють значну долю продукції даної галузі, а поява нових продавців ускладнена чи неможлива. Товар, реалізований олігополістичними фірмами, може бути як диференційованим так і стандартизованим. Як правило на олігополістичних ринках домінує від двох до десяти фірм, на які припадає половина чи більше загального обсягу продажів продукту. На таких ринках декілька або й усі фірми у довгостроковому часовому масштабі одержують значні прибутки, оскільки вхідні бар'єри ускладнюють або унеможливлюють вхід фірм-новачків до ринку.Олігополія — переважаюча форма ринкової структури. До олігополістичних галузей належать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, електротехнічна та комп'ютерна індустрії.На олігополістичних ринках деякі фірми можуть впливати на ціну завдяки великій долі своєї продукції у загальній кількості товару. Продавці на олігополістичному ринку знають, що коли вони або їхні суперники змінять ціни чи обсяг продажів, наслідки позначаться на прибутках усіх фірм на ринку. Продавці усвідомлюють свою взаємозалежність. Передбачається, що кожна фірма в галузі визнає, що зміна її ціни чи випуску викликає реакцію з боку інших фірм. Реакція, яку який-небудь продавець очікує від фірм, які суперничають з ним, у відповідь на зміни встановлених ним ціни, обсягу випуску чи зміни діяльності в області маркетингу, є основним чинником, що визначає його рішення. Реакція, яку окремі продавці чекають від своїх суперників, впливає на рівновагу на олігополістичних ринках.У багатьох випадках олігополії захищені бар'єрами для входу на ринок, схожими з тими, котрі існують для монопольних фірм. Природна олігополія має місце коли кілька фірм можуть поставляти продукцію для всього ринку при нижчих довгострокових витратах, ніж ті, які були б у багатьох фірм.
39. Характерні риси ринку монополістичної конкуренції
Монополістична конкуренція – це така ринкова структура, що відображає положення фірми в умовах, у яких поєднуються економічні ознаки фірм-монополістів і конкуренції. Ринок монополістичної конкуренції характеризується досить великим ступенем конкурентної боротьби, що доповнюється невеликою часткою монопольної влади. На ньому відносно велика кількість товаровиробників пропонує, як правило, схожу, але неоднакову продукцію. Для існування монополістичної конкуренції кількість продавців повинна бути: - не дуже великою, щоб попит не перетворився в абсолютно еластичний, що властиво чистій конкуренції; - не дуже малою, щоб кожна фірма володіла незначною часткою ринку і мала обмежений контроль над ціною; - досить значним, щоб уникнути таємних угод, погоджених дій окремих фірм із метою обмеження обсягів виробництва і штучного підвищення цін; - достатнім, щоб фірми галузі не відчували взаємної залежності, мали можливість визначати власну політику, не зважаючи на реакцію конкурентів.
40. Основні типи економічних систем: планова, ринкова.
Економічна (господарська) система — це особливим чином упорядкована, скоординована система зв'язку між суб'єктами національної економіки. Планова економіка – економіка, коли він економічні ресурси становлять державну власність, а напрям і координація економічної діяльності здійснюються у вигляді централізованого планування, управління і місцевого контролю.Спеціальний державний орган регулює асортимент та обсяги всіх товарів та послуг, ціни на всі усі продукти, величину всіх заробітної плати. Інвестиційні рішення також приймаються централізовано. У ідеалі така економіка не повинна формувати суспільство без класів, нерасслоенное на бідних і багатих.Така економічна система заперечує приватну власність або повністю, або частково і протиставляє себе ринкової економіки.. Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується пануванням приватної власності на інвестиційні ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб'єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. Всі макро- та мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення доходів тощо) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції. Втручання держави в економічні процеси виважене. Усі економічні рішення приймаються ринковими суб'єктами самостійно на свій страх і ризик.