Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Лекція 4
Методика роботи над арифметичною задачею. Характеристика основних етапів.
План:
а) підготовча робота до розв'язування арифметичних задач.
б) ознайомлення учнів з поняттям арифметична задача.
в) робота над змістом задачі.
Література:
На вирішення арифметичних задач виділяється майже половина часу, який дається на предмет за навчальним планом. Розв' язування арифметичних задач значно впливає на розумовий розвиток учнів, на розвиток їх мислення, мовлення, уваги, уявлення, пам'яті, спостережливості тощо. Вони сприяють формуванню системи математичних знань, умінь і навичок. Навчальні функції задач спрямовані на формування системи математичних знань, умінь і навичок на різних етапах їх засвоєння. Початкове розкриття змісту арифметичних дій здійснюється за допомогою відповідних операцій над предметними множинами. Розв'язуючи задачі, учні опираються на уявлення про предмети, які згадуються в умові, але оперують уже числами. Виховні функції задач спрямовані на формування в учнів умінь контролювати свої дії, наполегливості, акуратності, цілеспрямованості, подоланню труднощів, розвитку зацікавленості до математики, формують у них свідоме ставлення до навчання, почуття товариськості, дружби, взаємодопомоги тощо.
Під корекційно-розвивальними функціями задач розуміють такі, що спрямовані на формування в учнів мисленнєвої діяльності. у процесі розв 'язування задач школярі виконують різні розумові операції (аналіз, синтез, конкретизація, абстрагування, порівняння, узагальнення), висловлюють судження і міркування.
Задача -це невеличка розповідь, яка містить у собі умову, в якій здійснюється зв 'язок між даними і шуканим і иа основі чого вибирається арифметична дія і питаuня, на яке треба дати відповідь.
Bсi задачі поділяються на складні і прості. Задача, для розв'язування якої треба виконати одну арифметичну дію, називається простою. Якщо ж для розв'язування треба виконати дві і більше дій - цe складена задача. Перші арифметичні задачі - це задачі-дії, задачі-інсценування, які учні розв'язують, nерераховуючи конкретні предмети або їхні зображення. Потім поступово школярі включаються у розв'язання текстових задач. Саме на них вчитель вперше знайомить дітей зі структурними елементами задачі - умовою, числовими даними, запитанням.
Для того, щоб учні зі стійкими інтелектуальними вадами розв'язали арифметичну задачу , Їм необхідно:
2. Організація роботи учнів над розв'язуванням арифметичних задач
В задачі потрібно розрізняти дві сторони:
а) проблему, приховану в ній;
б) її математичне оформлення.
Перш ніж почати розв'язування арифметичної задачі, учні повинні зрозуміти проблему і усвідомити, що це за проблема. Розумово відсталі діти майже не дають собі відповіді в тому, що проблема існує, не відрізняють проблеми від загадки. Розв'язати задачу - це значить розповісти (пояснити), які дії потрібно виконати над даними в ній числами, щоб після цього отримати число, яке потрібно визначити. Записати розв' язок задачі - показати за допомогою цифр і знаків що треба зробити, щоб знайти невідоме число і відповісти на запитання задачі.
До кожного з елементів задачі ставляться певні вимоги:
Робота над текстом задачі має здійснюватися у такій послідовності:
а) підготовча робота до розв'язування арифметичних задач;
б) ознайомлення учнів з поняттям "арифметична задача";
в) робота над змістом задачі;
г) пошук розв'язку задачі;
д) розв'язування, запис задачі та формулювання відповіді;
е) перевірка розв'язаної задачі;
є) закріплення розв'язаної задачі;
ж) подальша робота над розв 'язаною задачею.
а) підготовча робота до розв'язування арифметичних
В допоміжній школі вводиться підготовчий період навчання розв'язування текстових задач. Мета даного пропедевтичного періоду - навчити учнів розв'язувати задачі без застосування арифметичних дій. Цього можна досягти через предметно-практичну діяльність з різними множинами.
Вже на перших уроках у І-му класі, ще до введення задач, педагог під час гри з дітьми виявляє, чи розуміють вони такі кількісні поняття «більше-менше», «мало-багато», «однаково-стільки; порівну» тощо, використовуючи для цього різноманітні конкретні множини.
На цьому етапі навчання розв'язування задачі великого значення набуває порівняння предметів за кількістю. Тому в першу чергу учнів необхідно навчити проводити порівняння сукупностей предметів. З цією метою вчитель під час екскурсії або прогулянки дати дтям завдання зібрати каштани (листочки, жолуді тощо). Для вироблення умінь співвідносити арифметичні дії відповідною ситуацією і результатом необхідно, щоб школярі навчилися встановлювали їх. Для цього можна використати такий прийом: вчитель на набірному полотні виставляє 3 морквини і пропону учням: "Діти, давайте порахуємо, скільки морквин я взяв? Знайді відповідну цифру і покажіть мені". Потім він бере ще 2 морквин доставляє їх у набірне полотно і звертається до учнів: "Скіль морквин я доклав? Знайдіть відповідну цифру і покажіть мені морквин стало більше чи менше? Чому морквин стало більше?"
б) ознайомлення учнів з поняттям арифметична задача.
У l-му класі допоміжної школи учні розв' язують задачі тільки двох типів: на знаходження суми двох чисел і на знаходження остачі. Визначення, що таке задача розумово відсталим учням не дається. Знайомити їх з цим терміном можна починати тоді, коли вчитель на основі наочного сприймання розумових дій складає тскст задачі і здійснює її розв' язання за допомогою·мaтематичних знаків. Робота може організовуватись таким чином: вчитель бере зі столу у ліву руку 3 олівці і говорить: «У лівій руці у мене 3 олівці", далі бере у праву руку ще 2 олівці і говорить: "А в правій руці у мене ще 2 олівці. Скільки опівців у менев двох руках. Давайте порахуємо". Ось ми розв'язали з вами задачу. Давайте ми розв' жемо ще одну задачу". Так, поступово, з великою кількістю повторень, у розумово відсталих учнів формується поняття "задача".(Приклад задачі про яблука).
в) Робота над змістом задачі.
У вихованців допоміжної школи необхідно формувати не ільки поняття "задачі", а й виробити у них розуміння того, що вона кладається з умови і питання. Текст 1. На дереві було три пташки. До них прилетіла ще 1 пташка.
Текст 2. На дереві було 3 пташки. До них прилетіла ще 1 ташка. Скільки пташок стало на дереві? Учитель проводить аналіз обох текстів.
Як говорилось вище, весь перший рік навчання в допоміжній школі учні розв'язують задачі, які розповідає або читає вчитель. Починаючи з 2-го класу, вони читають їх з підручника або з дошки самостійно. Але самостійно прочитати задачу, дотримуючись розділових знаків, розставити логічний наголос, виділити числові дані і питання задачі розумово відсталі учні не можуть, цьому ЇХ потрібно
навчити.
Робота над усвідомленням ситуації, яка описується в задачі, встановлення залежностей між числовими даними і шуканим проводиться в такій послідовності:
1) Словникова робота.
Перш ніж розпочати розв' язування задачі необхідно з'ясувати. чи зрозумілі учням слова, які знаходяться у їі тексті. Невірно сприйняте хоча б одне слово може призвести до неправильної відповіді. Дітям перед розв'язуванням задачі необхідно проводити словникову роботу, спрямовану на розбір незрозумілих слів або виразів.
2)Навчання читаню тексту умови задачі.
Текстові арифметичні задачі часто бувають незрозумілими учнів допоміжної школи. Успіх в усвідомленні їх змісту в значній мірі залежить від уміння читати. Перші тексти читає вчитель. Читати їх потрібно виразно звертаючи увагу учнів інтонацією, паузою, видшенням голосом математичні вирази, питання задачі, робити логічний наголос на тих реченнях, словосполученнях або словах, які прямо вказують на певну дію. У подальшому, при фронтальній роботі з класом, текст умов задачі може читати і гарно читаючий учень. При індивідуальній раб текст :умови задачі спочатку читає або розповідає вчитель, а після нього учень.
Робота над першими задачами проводиться з текстам написаними на таблицях або на класній дошці, оскільки словесно сформульована задача розумово відсталими учнями молодших класів сприймається ними в більшості випадків фрагментарно. При читанні тексту вчитель користується указкою. До читання текстів умови задач зі сторінок підручника учні переходять після того, як вони навчились читати їх на класній дошці і на таблицях. У чні повинні засвоїти не тільки слова, а й зміст задачі в цілому, ьому сприяють такі прийоми, як:
а) розподіл тексту задачі на основні складові частини, підкреслюючи їх кольоровим олівцем;
б) відокремлення однієї частини тексту від другої невеличкими інтервалами;
В) відокремлення або виділення (кольором) числових даних;
г) виділення задачі в окрему лінію.
3)Запис умови задачі
Ознайомившись з умовою задачі, необхідно зробити короткий запис її тексту. У І-му класі, коли учні ще не знають усіх літер і вміють читати, умову задачі краще всього подавати в ілюстративній формі. Вона допомагає учням виявити величини, про які йдеться задачі, з' ясувати зв' язки між ними. Спочатку треба застосувати предметну ілюстрацію з використанням реальних або умовно-об'ємн предметів. Візьмемо, наприклад, таку задачу: "На одній підствці лежало 3 тарілки, а на другій - 2 тарілки. Скільки всього тарілок лежало на двох підставках?"
На наступному етапі необхідно застосувати для ілюстрації предмети у їх плоскому зображенні (малюнки, плакати, трафарети тощо). У кінці І-го і у 2-му класах учні вчаться замінювати елементи предметних множин їхніми символами.
При скороченій формі запису виписуються числові дані та ті слова і вирази, які сприяють розумінню суті задачі. Питання до задачі записується вкінці і повністю у лінію.
Структурна (скорочено-структурна) форма запису умови задачі відображає кожну логічно завершену частину і відокремлюється новою стрічкою, а питання пишеться внизу умови або збоку. Структурна (скорочено-структурна) форма запису умови задачі більш наочна, отже, й більш зрозуміла для розумово відсталих учнів. Тексти задач, запис умови яких буде проводитись у такій формі учитель підбирає заздалегідь.
Більш наочною і доступною при міркуванні учнів, при відтворенні всієї задачі є графічна форма запису умови задачі. Вона виконується у вигляді креслення або діаграми і використовується більшості випадків, при розв'язуванні задач на рух.
При розв'язуванні задач на співвідношення швидкості, ча відстані та ціни, кількості і вартості використовується таблична форма запису умови задачі. Така форма короткого запису дозволяє школярам наочно пересвідчитись, що за відомими двома величинами можна обчислити третю.
Також в допоміжній школі використовують схематичну форму запису задач. У більшості випадків вчителі використовують її у старших класах, коли в учнів вже сформовані навички робити короткий запис з використанням інших форм. Це тому; що її виконання~ передбачає достатній розвиток абстрактного мислення, адже відтворити умову за таким записом інколи буває досить складно.
4) Пошук розв’язання задачі
Розбір задачі посідає центральне місце у її розв' язаннні, його проведення школярі повинні задіяти такі мислиннєві процеси, як аналіз і синтез. При цьому потрібно зазначити, що процес мислення, який йде від числових даних до питання задачі, називається синтетичним, а від питання задачі до числових даних аналітичним.
Продемонструємо кожен з цих процесів або способів розбору арифметичних задач на прикладі. Задача: "Господарка купила на базарі 10 кг помідорів по 2 грн. за кілограм і 4 кг огірків по 3 грн. з кілограм. Скільки вона отримала здачі з 50 грн.?"
При синтетичному способі розбору арифметичної задачіміркування можуть відбуватись таким чином:
Вчитель (В.): Що купила господарка на базарі? Учень (У): Господарка на базарі купила помідори і огірки. В.: Скільки коштує 1 кг помідорів? У: 1 кг помідорів коштує 2 грн. В.: Скільки вона купила помідорів? У: Вона купила 10 кг. В.: На основі цих даних, що можна знайти?
У.: Ми можемо знайти, скільки гривень коштують помідори
В.: Як це зробити?
У: Потрібно по 2 грн. взяти 10 разів, буде 20 грн.
В.: Що ще купувала господарка?
Міркування при анлітичному способі розбору умови арифметичної задачі буде проходити у такій формі:
В.: Чи можна зразу взнати, скільки здачі отримала господарка?
У.: Ні, не можна.
В. Чому не можна взнати зразу відповідь?
У:. Ми не знаємо, скільки коштують помідори і огірки разом.
В .. А ми знаємо, скіьки кілограмів огірків купила господарка?
У: Так, 4 кг.
В.: А скільки коштує 1 кг огірків? У: 3 грн.
В.: На основі цих даних, що можна знайти?
У: Ми можем знайти, скільки Коштують огірки.
В.: Як це зробити?
У.: Потрібно по 3 грн. взяти 4 рази:
3 грн. х 4 = 12 грн.
В.: Що ще купувала господарка?
У.: Господарка купувала помідори.
В.: Скільки кілограмів помідорів вона купила?
У.: Вона купила 10 кг помідорів.
В.: Скільки коштує 1 кг помідорів'?
У.: 1 кг помідорів коштує 2 грн.
В.: На основі цих даних, що можна знайти?
У.: Ми можемо знайти, скільки коштують помідори. В.: Як це зробити?
У.: Потрібно по 2 грн. взяти 10 разів, отримає 20 грн.: 2 грн. х 10 = 20 грн.
5)Розв’язування, запис задачі та формулювання відповіді.
6)перевірка розв’язаної задачі;
7) закріплення задачі
Висновки:
В задачі потрібно розрізняти дві сторони:
а) проблему, приховану в ній;
б) її математичне оформлення.
Перш ніж почати розв'язування арифметичної задачі, учні повинні зрозуміти проблему і усвідомити, що це за проблема. Розумово відсталі діти майже не дають собі відповіді в тому, що проблема існує, не відрізняють проблеми від загадки. Розв'язати задачу - це значить розповісти (пояснити), які дії потрібно виконати над даними в ній числами, щоб після цього отримати число, яке потрібно визначити. Записати розв' язок задачі - показати за допомогою цифр і знаків що треба зробити, щоб знайти невідоме число і відповісти на запитання задачі.
До кожного з елементів задачі ставляться певні вимоги:
числовий матеріал має відповідати, в першу чергу, рівню арифметичної підготовки учнів, а також їхнім віковим та психофізични можливостям;
умова :задачі повинна бути сформульована чітко, точно, ясно, зрозумілою мовою і не містити в собі зайвих елементів, які б розсіювалиали увагу школярів і за своєю суттю не впливали на її розв'язання.