Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема . Кредитування підприємств.
1. Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів.
2. Функції кредиту.
3. Класифікація та форми кредитів, що надаються підприємствам.
4. Принципи кредитування.
5. Відсоток за кредит, нарощення за простими та складними відсотковими ставками.
1. Кругообіг коштів підприємств та необхідність залучення кредитів.
Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможли ва без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.
З економiчного погляду кредит - це форма позичкового капiталу (в грошовiй або товарнiй формах), що надається на умовах повернення i обумовлює виникнення кредитних вiдносин мiж тим, хто надає кредит, i тим, хто його отримує.
Загальноекономiчною причиною появи кредитних вiдносин є товарне виробництво. Основою функцiонування кредиту є рух вартостi у сферi товарного обмiну, в процесi якого виникає розрив у часi мiж рухом товару i його грошовим еквiвалентом, вiдбувається вiдокремлення грошової форми вартостi вiд товарної. Якщо рух товарних потокiв випереджає грошовий, то пiдприємства - споживачi товарiв iз настанням моменту плати за них не завжди мають достатнi кошти, що може зупинити нормальний процес вiдтворення. Коли рух грошових потокiв випереджає товарнi, то на пiдприємствах нагромаджуються тимчасово вiльнi кошти. Виникає суперечнiсть мiж безперервним вивiльненням грошей у кругооборотi оборотних коштiв i потребою в постiйному використаннi матерiальних i грошових ресурсiв. Таким чином, виникнення i функцiонування кредиту пов'язане з необхiднiстю забезпечення безперервного процесу вiдтворення, iз тимчасовим вивiльненням коштiв у одних пiдприємствах і появою потреби в них у iнших.
Але оборот товарiв є не єдиною причиною появи кредитних взаємовiдносин. Нинi кредитнi вiдносини виникають за будь-якої економiчної чи фiнансової операцiї, що пов'язана iз заборгованiстю одного з учасникiв такої операцiї. Поряд з об'єктивною основою iснують специфiчнi причини виникнення i функцiонування кредитних вiдносин, що пов'язанi з необхiднiстю забезпечення безперервностi процесу вiдновлення:
Рис.1. Причини винекнення кредитних відносин.
Особливості індивідуального обороту коштів зумовлюється багатьма факторами:
До об'єктивних факторiв належать:
До суб 'єктивних факторiв належать:
Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот кош тів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на ство рення зайвих запасів сировини й матеріалів.
Суб'єктами кредитних вiдносин можуть бути будь-якi самостiйнi пiдприємства. Кредитнi вiдносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є двi сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, iнша - позичальником. Грошовi чи товарно-матерiальнi цiнностi, витрати або виконана робота та наданi послуги, щодо яких укладається кредитний договiр, є об'єктом кредиту.
Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотнi кошти є:
- виробничi запаси (сировина, основнi й допомiжнi матерiали, запаснi частини, паливо, iнструмент);
- незавершене виробництво та напiвфабрикати власного виробництва;
- витрати майбутнiх перiодiв (сезоннi витрати, витрати на освоєння випуску нових виробiв тощо);
- готова продукцiя i товари;
- платiжнi та розрахунковi операцiї з постачальниками й покупцями
Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства його технічним переозброєнням, впровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва. Підприємства отримують такі кредити, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку та амортизаційних відрахувань.
Визначаючи потребу в кредитах, підприємства виходять із загальної потреби у коштах і наявності таких. Планування потреби в кредиті здійснюється в декілька етапів:
на першому етапі розраховується потреба в оборотних коштах у цілому та за окремими напрямками: формування виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції;
на другому етапі визначається необхідний розмір залучення кредитів банку на покриття збільшення потреби в оборотних коштах:
(1)
Коб = ОК – ОКн - ОКпр + КЗ,
де Коб — необхідний розмір кредитів, які залучаються в оборотні кошти;
ОК — потреба в оборотних коштах;
ОКн — власні оборотні кошти на початок періоду;
ОКпр — поповнення оборотних коштів за рахунок прибутку підприємства;
КЗ — зменшення кредиторської заборгованості;
• на третьому етапі визначається період залучення коштів.
Він визначається банком і на сьогодні не перевищує 3 місяців.
2. Функції кредиту.
3. Класифікація та форми кредитів, що надаються підприємствам
Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:
за кредиторами;
за формами та видами;
за метою використання;
за терміном надання;
залежно від забезпечення;
за порядком надання;
за сферами спрямування;
за строками користування.
І. За кредиторами
II. За формами та видами
Рис.2. Форми та види кредитів, що надаються підприємствам
За формами:.
товарна;
грошова.
У товарній формі кредиту виникають кредитні відносини між продавцями та покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу — комерційний кредит, продаж товарів і надання послуг населенню в кредит тощо.
Комерційний кредит надається постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати вироблений товар, але у покупця немає грошей для його придбання. У такому випадку товар може бути добровільно переданий постачальником покупцеві в кредит, а сама передача може оформлятись борговим зобов 'язанням — векселем.
Сфера товарної форми кредиту є незначною, оскільки переважна його частина надається (погашається) в грошовій формі. Грошовий кредит виступає передусім як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами виникають не тільки при одержанні останнім кредиту, а й при розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення кредитних відносин у грошовій формі надало можливість кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами тощо.
За видами:
банківський — це економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на
умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Цей кредит надається на умовах, передбачених кредитним договором;
комерційний — це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами;
державний — це економічні кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є кошти державного бюджету, які спрямовуються в уповноважені банки для здійснення кредитування підприємств;
лізинговий — це стосунки між суб'єктами господарювання які виникають за орендування майна.
Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі; лізинговий та комерційний — у товарній.
III. За метою використання
Спрямовані на фінансування:
• оборотних коштів;
• основних засобів.
IV. За терміном надання
• короткострокові (не більше одного року);
• середньострокові (від одного до трьох-років);
• довгострокові (понад 3 роки).
В Україні кредити за терміном надання можна поділити на дві групи: короткострокові та довгострокові. Кредити, термін надання яких перевищує один рік, вважаються довгостроковими. Перевага надається короткостроковим кредитам.
V. Залежно від забезпечення
забезпечений — гарантуються певними видами активів: нерухомістю, цінними паперами, товарно-матеріальними цінностями, дебіторською заборгованістю, правами на інтелектуальну власність, землю, гарантіями, полісами страхових компаній;
бланковий — отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1 —10 днів).
VI. За порядком надання
прямі — передбачає кредитування підприємства безпосередньо одним кредитором;
консорціальні — надається, коли потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об'єднуються і кожен надає частину загального кредиту.
Як правило, призначається головний банк, який проводить організацію надання консорціального кредиту. Підприємство готує і подає такі документи:
Кредитні відносини між консорціумом і підприємством регулюються кредитною угодою, яку підписують усі учасники.
Головний банк акумулює кошти банків-учасників і кредитує підприємство відповідно до кредитної угоди.
За настанням строків погашення зобов'язань підприємство повертає кредиторам не тільки позичені кошти та відсотки за кредит, а й відшкодовує всі витрати, пов'язані з організацією та здійсненням кредитної операції у тій сумі та строках, які обумов лені в кредитному договорі;
• позики участі — банки передають частини позики іншим кредиторам. Домовленість про таку позику можна укласти навіть без відома підприємства-позичальника.
VII. Залежно від цільового спрямування
виробничий;
споживчий.
Переважна частина кредитів використовується у сфері виробництва та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим перелом формування обігових коштів і основних фондів. Водночас населення теж одержує значну кредитну допомогу на свої споживчі цілі, насамперед це кредити на затрати, пов'язані з поліпшенням житлових умов і створенням підсобного домашнього господарства, а також на придбання товарів у кредит і на невідкладні потреби.
VIII За строками користування
4.Принципи кредитування.
Рис.3. Принципи кредитування підприємств.
Проведення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам, що продиктовані вимогами законодавства і кредитною політикою банку.
Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має у своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100 % суми позабалансових зобов'язань виданих одному позичальникові, не може перевищувати власних коштів комерційного банку.
Загальний розмір кредитів, наданих банком всім позичальникам з урахуванням 100 % позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.
Позички надаються всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, або фізичною особою.
Рішення про надання кредиту має ухвалюватися колегіально (кредитним комітетом) й оформлятися протоколом.
Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку. Вони охоплюють:
пріоритетні напрями в кредитуванні;
обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля;
граничні розміри кредиту на одного позичальника;
методику оцінювання фінансового, стану та кредитоспроможності позичальника;
рівень відсоткової ставки тощо.
Підприємства отримують кредити на принципах терміновості, повернення, цільового використання, забезпечення, платності.
Принцип терміновості означає, що кредит має бути поверненим у визначений строк.
Принцип повернення — кредит має бути повернений у повній сумі.
Розрізняють кредити:
строкові (виплачені своєчасно);
пролонговані (за згодою банку прострочений термін погашення у зв'язку з браком коштів з причин, не залежних від результатів діяльності підприємства);
прострочені (коли у підприємства немає коштів для повернення кредиту).
Принцип цільового використання і цільовий характер кредитування припускає вкладення позикових коштів у конкретні господарські проекти, підприємства.
Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридично оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту.
Такими документами можуть бути:
а) заставне зобов'язання (згідно з законом України "Про заставу");
б)договір-гарантія;
в) договір-поручительство.
Застава здійснюється передачею товаророзпорядчого документа підприємством-позичальником кредитору. Майно чи цінні папери з укладанням договору застави в письмовій формі і нотаріальним засвідченням договору застави нерухомого майна — за його місцезнаходженням. Договір застави транспортних засобів — за місцем їх реєстрації. Договір застави товарів в обороті — за місцезнаходженням підприємства.
Стягнення закладного майна може статися з рішення суду, арбітражу або третейського суду, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріусів.
Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк визначену плату за користування кредитом.
Відсоток за користування короткостроковим кредитом відносять на собівартість продукції.
Відсоток за користування кредитом на реконструкцію та капітальне будівництво сплачується за рахунок прибутку.
Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки залежно від виду та об'єкта кредитування, строку кредитування, фінансового стану позичальника, міри критичного ризику та інших умов
5. Відсоток за кредит, нарощення за простими та складними відсотковими ставками.
Відсоток за кредит або позиковий відсоток (від латинського
"pro centrum" - на сотню) - це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами.
Джерелом сплати відсотка є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням - ставка або норма.
Норма відсотка (N) розраховується за формулою:
Сума річного доходу на позиковий капітал
N = ---------------------------------------------------------------- х 100%
Сума капіталу, наданого в позику
В умовах ринкової економіки суть відсотка розглядається як ціна капіталу, взятого в кредит. Джерелом сплати позикового відсотка є прибуток, що його отримує позичальник.
Відсоткова ставка (відсотки) це відношення відсоткових грошей, отриманих за певний проміжок часу, до суми боргу. Відсоткова ставка вимірюється у коефіцієнтному вигляді або у відсотках (1 %=0,01). У фінансових розрахунках відсоткові ставки подаються у коефіцієнтному вигляді. Інтервали часу, з якими пов'язують відсоткові ставки, називають періодами нарахування. Періодами нарахування можуть бути: рік, півріччя, квартал, місяць, день.
Розрізняють прості та складні відсотки.
Якщо сума, до якої застосовується відсоткова ставка одна і та ж (стала база нарахувань), то нарахування здійснюється за простими відсотками і відсоткова ставка називається простою.
Якщо відсотки за попередній період приєднуються до суми боргу і на отриману суму знову нараховуються відсотки, то говорять про складні відсотки. Відсоткова ставка в цьому випадку називається складною.
У фінансовому аналізі відсоткова ставка також використовується і як показник доходності (прибутковості) проведеної операції.
Тому за допомогою відсоткових ставок можна оцінювати ефективність фінансових операцій.
Нарощення за простими відсотковими ставками
Формула нарощення за простими відсотками
S = P х (1+ і x n)
де
S – нарощена сума боргу
P – сума грошей, що даються в борг
і – річна відсоткова ставка
n – термін угоди в роках
Формула нарощення за простими відсотками, якщо термін угоди дробове число
S=P х (1+ і х t/K)
де
S – сума боргу
P – сума грошей, що даються в борг
t – кількість днів позики
K – кількість днів у році
і – відсоткова ставка
Можливі такі варіанти розрахунків в залежності від вибору t і K:
У свою чергу кількість днів позики t теж може бути підрахована точно (за календарем). Тут знадобиться таблиця порядкових номерів днів року (Додаток 1). Для точного підрахунку кількості днів позики потрібно від номера дня закінчення терміну позики відняти номер дня видачі позики.
Кількістьднівпозики t може підраховуватися наближено, коли t визначається кількістю повних місяців по 30 дні в у кожному і точною кількістю днів позики у неповних місяцях.
Розрізняють три методи відсоткових розрахунків, в залежності від часової бази року K і способу підрахунку t :
3) Звичайні відсотки (К = 360) і наближена кількість днів позики. Цей метод називають німецьким. Його використовують при частковому погашенні позики, коли не потрібно висока точність розрахунків.
Нарахування складних річних відсотків
Складні відсотки використовуються тоді, коли відсотки одразу після нарахування не сплачуються, а приєднуються до суми боргу.
База для нарахування складних відсотків збільшується з кожним кроком у часі.
Капіталізація відсотків — це приєднання шдсотківдосуми,якає базою для нарахування в наступному періоді. При застосуванні склад них відсотків відбувається їх капіталізація.
Формула нарощення за складними відсотками має вигляд:
S = P х (1+ і)n
де
S – нарощена сума боргу
P – сума грошей, що даються в борг
і – річна відсоткова ставка
n – термін угоди в роках.
PAGE 16