Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Атом карбону в органічних сполуках:
а) завжди чотиривалентний;
б) може бути тривалентний;
в) може бути двовалентний;
г) має змінну валентність;
д) має валентність ІІ та ІV.
2. В sp3 гібридизація атома карбону реалізується у:
3. В sp гібридизація атома карбону реалізується у:
4.Супряжена система π-зв’язку реалізується у:
5. Ізомери – це речовини, які мають однаковий якісний та кількісний склад, але різні властивості внаслідок:
а) різної будови:
б) різної молярної маси;
в) різної концентрації;
г) різниці електропроводностей;
д) різної рН середовища.
6. Цис – транс – ізомерія обумовлена різним розташуванням атомних груп відносно:
а) подвійного зв`язку;
б) потрійного зв`язку;
в) простого зв`язку.
г) оптичної осі;
д) площини обертання.
7. Класичним прикладом цис-транс – ізомерії є:
8. Енантіомери - це ізомери, які відносяться один до одного як:
а) предмет та транс – ізомер;
б) предмет та цис – відбиття;
в) предмет та його дзеркальне відбиття.
г) предмет та транс – ізомер;
д) не відносяться один до одного як предмет та його дзеркальне
9. Діастереомери - це ізомери, які: :
а) предмет та транс – ізомер;
б) предмет та цис – відбиття;
в) предмет та його дзеркальне відбиття.
г) предмет та транс – ізомер;
д) не відносяться один до одного як предмет та його дзеркальне
10. Оптичними ізомерами є:
11.Конформаційна ізомерія – це вид ізомерії, який обумовлений здатністю атомів обертатися відносно:
а) складноефірного звязку
б) карбон-гідроген σ – зв`язку;
в) карбон-карбон σ – зв`язку.
г) потрійного зв’язку;
д) подвійного зв`язку; .
12.Біологічно активні сполуки на основі циклогексанового ядра – це:
13. Індуктивний електронний ефект – це зміщення електронної густини до
електронегативнішого атома:
а) по π – зв`язку;
б) по σ – зв`язку;
в) по ρ – зв`язку.
г) по супряженній системі;
д) не має стосунку до виду зв’язку.
14.Мезомерний електронний ефект – це зміщення електронної густини до
електронегативнішого атома:
а) по π – зв`язку;
б) по σ – зв`язку;
в) по ρ – зв`язку.
г) по супряженній системі;
д) не має стосунку до виду зв’язку.
15.Електронодонорні замісники:
а) будь-який органічний замісник
б) не змінюють електронну густину в системі;
в) збільшують електронну густину в системі.
г) приймають електрони в ред.-окс системі;
д) зменшують електронну густину в системі;
16.Електроноакцепторні замісники:
а). будь-який органічний замісник
б) не змінюють електронну густину в системі;
в) збільшують електронну густину в системі.
г) віддають електрони в ред.-окс системі;
д) зменшують електронну густину в системі;
17. Замісники, які зменшують електронну густину в системі, називаються:
18. Кислоти за Бренстедом – це:
19.. Кислоти за Льюісом – це:
а) акцептори електронної пари;
б) донори електронів;
в) акцептори протонів.
г) донори електронної пари
д) будь-який органічний замісник
19. Основи за Льюісом – це:
а) акцептори електронної пари;
б) донори електронної пари;
в) акцептори протонів.
г) акцептори електронів;
д) будь-який органічний замісник
20. Утворення хелатів – це якісна реакція на:
а) карбонові кислоти;
б)одноатомні спирти
в) багатоатомні спирти;
г) альдегіди;
д) кетони.
21. Завдяки своїм кислотним властивостям фенол використовується як:
а) антистатик,
б) антисептик;
в) жарознижуючий засіб;
г) знеболюючий засіб;
д) щуряча отрута.
22. До лікарських речовин-амінів належать:
а) ацетилкоензим-А;
б) ацетилсаліцилова кислота;
в) новокаїн;
г) метіонін;
д) камфора.
23. Електрофіли – це частинки із:
а) надлишком електронної густини;
б) неспареним електроном;
в) нестачею електронної густини;
г) ) H–, Cl–, НOH, R-NH2, R-ОH, карб-аніон;
д) будь-який органічний замісник
24. До нуклеофілів належать такі частинки:
а) будь-який органічний замісник
б) H+,Cl+, NO2+, SO3+, карб-катіон;
в) H–, Cl–, НOH, R-NH2, R-ОH, карб-аніон; г) R-NH2, H2SO4;
д) частинка з нестачею електронів.
25.В організмі людини вільні радикали утворюються під дією таких факторів:
а) радіація, ультрафіолет, оксиди нітрогену;
б) натрій хлорид;
в) температура;
г) іони натрію, калію;
д) іони кальцію.
26.Вільні радикали в нормі в організмі людини беруть участь:
а) в гідролізі білків;
б) в пероксидному окиснені ліпідів мембран;
в) в окиснені вуглеводів;
г) в окисненні спиртів;
д) альдольній конденсації.
27. Речовини, які зв`язують вільні радикали називаються:
а) антисептики; б) антиоксиданти; в) антикоагулянти.
28. До антиоксидантів належать вітаміни:
а) А,С,Е;
б) С, D, К;
в) В, К, РР;
г) А,С,К;
д) РР, D, К
29. В алканах ідуть реакції за механізмом:
а) нуклеофільного приєднання;
б) електрофільного приєднання;
в) радикального заміщення;
г) нуклеофільного заміщення;
д) електрофільного заміщення.
30. Прикладом гідрування алкенів в організмі людини є перетворення:
а) пропенова кислота → пропанова кислота;
б) етен → етан;
в) кротонова кислота → масляна кислота;
г) етилен → ацетилен;
д) оцтова кислота → гліцин
31.Прикладом гідратації алкенів в організмі людини є перетворення:
а) кротонова кислота → β – оксимасляна кислота;
б) пропенова кислота → β – оксипропанова кислота;
в) етенова кислота → етанова кислота;
г) оцтова кислота → гліцин;
д) етилен → ацетилен;
32. Бромування алкенів використовується як якісна реакція на:
а) насиченість;
б) ненасиченість;
в) гомогенність;
г) гетерогенність;
г) доброякісність.
33. В аренах ідуть реакції за механізмом:
а) нуклеофільного приєднання;
б) електрофільного приєднання;
в) радикального заміщення;
г) нуклеофільного заміщення;
д) електрофільного заміщення.
34. Електронодонорні замісники в аренах направляють другий замісник в:
а) мета – положення;
б) мета - або орто – положення;
б) пара- або мета – положення;
в) орто- або пара – положення;
д) всі відповіді правильні.
35. В організмі людини в результаті йодування бензольного ядра утворюється:
а) камфора;
б) окситоцин;
в) тирозин;
г) тироксин;
д) морфін.
36.В результаті елімінування оксисполук в організмі людини відбувається
таке перетворення:
а) пропенова кислота → пропанова кислота;
б) бутенова кислота → бутанова кислота;
в) яблучна кислота → фумарова кислота;
г) лимонна кислота → ізолимонна кислота; д) всі відповіді правильні.
39.В альдегідній групі зміщення електронної густини до оксигену відбувається по:
а) по π – зв`язку;
б) по σ – зв`язку;
в) по ρ – зв`язку.
г) по супряженній системі;
д) не має стосунку до виду зв’язку.
40. Реакції в альдегідах ідуть за механізмом:
а) нуклеофільного приєднання;
б) електрофільного приєднання;
в) радикального заміщення;
г) нуклеофільного заміщення;
д) електрофільного заміщення.
41.Взаємодія альдегідів із воднем іде за механізмом:
а) нуклеофільного приєднання;
б) електрофільного приєднання;
в) радикального заміщення;
г) нуклеофільного заміщення;
д) електрофільного заміщення.
42. Прикладом відновлення альдегідів воднем в організмі людини є:
а) відновлення ацетату до етанолу;
б) відновлення гліцеральдегіду до гліцерину;
в) відновлення сукцинату;
г) пертворення оцтовий альдегід → гліцин;
д) перетворення етаналь → ацетат.
43. Відновлення органічних сполук в організмі людини відбувається за
допомогою:
а) ліпідів;
б) коферментів НАДН2, убіхінон;
в) білків;
г) моносахаридів;
д) полісахаридів.
44. Напівацеталі в організмі людини – це:
а) сфінголіпіди;
б) гліцерофосфатиди;
в) моносахариди;
г) амінокислоти;
д) жири.
45. Продуктом взаємодії альдегідів із амінами є:
а) аміди;
б) нітрати;
в) іміни;
г) амінокислоти;
д) білки.
46. В результаті використання лужного каталізу в реакції альдольної
конденсації як проміжні частинки утворюються:
а) радикал;
б) карб – катіон;
в) карб – аніон;
г) нейтральна частинка;
д) жодна відповідь не правильна.
47. Якісна реакція на альдегіди – це:
а) реакція Едмана;
б) реакція Фішера;
в) реакція Троммера;
г) реакція Фріделя;
д) реакція Зеленського.
48. Якісна реакція Толленса на альдегіди називається реакцією:
в) мідного дзеркала;
г) срібного дзеркала;
д) залізного дзеркала.
49. Прикладом окиснення альдегідів в організмі людини є:
а) пертворення оцтовий альдегід → гліцин;
б) перетворення етаналь → етанол;
а) окиснення янтарного альдегіду до янтарної кислоти;
б) окиснення ацетальдегіду до спирту;
в) окиснення ацетону до ацетату.
50. Найпростішою реакцією для виявлення ацетону в сечі хворих на цукровий діабет:
а) йодоформна проба;
б) проба Фішера;
в) проба Зеленського;
г) бромоформна проба;
в) проба Троммера.
54.В результаті електронного ефекту на атомі карбону в карбокси- групі
виникає :
а) частковий негативний заряд;
б) подвійний негативний заряд;
в) нульовий заряд;
г) подвійний позитивний заряд;
д) частковий позитивний заряд.
55. Реакції в карбонових кислотах та їх похідних ідуть за механізмом:
а) нуклеофільного приєднання;
б) електрофільного приєднання;
в) радикального заміщення;
г) нуклеофільного заміщення;
д) електрофільного заміщення.
56. Взаємодія кислот зі спиртами – це реакція:
а) етерифікації;
б)естерифікації;
в) гідролізу;
г) гідрогенізації
д) ацеталізації.
57. Реакція зворотня естерифікації називається:
а) гідроліз;
б) гідратація;
в) гідрування;
г) гідрогенізації;
д) ацеталізації.
58. Продуктами кислотного гідролізу естерів є:
а) альдегід та кислота;
б) альдегід та спирт;
в) кислота та основа;
г) кислота та спирт;
д) сіль та вода.
59. В організмі людини естерами є:
а) моносахариди;
б) полісахариди;
в) білки;
г) жири;
д) вітаміни.
60.Тіоефіром в організмі людини є:
а) ацетооцтовий естер;
б) ацетилкоензим А;
в) етилкоензим А;
г) метилкоензим А;
д) тіамін.
61.Тіоефіри в організмі людини виконують роль :
а) етилуючого агента;
б) ацилуючого агента;
в) алкилуючого агента;
г) метилуючого агента;
д) можливі всі варіанти.
62. Ацил – це залишок карбонової кислоти без:
а) оксо – групи;
б) амідної групи;
в) карбокси – групи;
г) окси- -групи;
д) всі варінти правильні.
63. Галогенангідриди використовуються in vitro як:
а) етилуючого агента;
б) ацилуючого агента;
в) алкилуючого агента;
г) метилуючого агента;
д) можливі всі варіанти.
64. Галогенангідриди порівняно із карбоновими кислотами:
а) менш реакційноздатні;
б) більш реакційноздатні;
в) мають однакову реакційну здатність;
г) не виступають реагентами;
д) можливі всі варіанти.
65. Аміди – це похідні карбонових кислот, в яких:
а) оксо – група заміщена на NH2 – групу;
б) оксо – група заміщена на NО2 – групу;
в) карбокси – група заміщена на NH2 – групу;
г) ОН─група заміщена на NH2 – групу;
д) можливі всі варіанти.
66. Утворення амідів в організмі – це шлях виведення:
а) спиртів
б) амінокислот;
в) аміаку;
г) амінів;
д) альдегідів.
67.Доброякісний препарат ацетилсаліцилової кислоти:
а) дає фіолетове забавлення із FeCl3;
б) не дає фіолетове забавлення із FeCl3;
в) дає фіолетове забавлення із бромною водою;
г) дає реакцію «срібного дзеркала»;
д) можливі всі варіанти.
69. Моносахариди – це багатоатомні:
а) альдегідо─ або кетоноспирти;
б) альдегідо─ або кислотоспирти;
в) альдегідо─ або аміноспирти;
г) кислото- або аміноспирти;
д) всі варіанти правильні.
70.Функціональні групи в молекулі глюкози – це:
а) альдегідна та спиртові оксигрупи;
б) карбокси- та спиртові оксигрупи;
в) кето- та спиртові оксигрупи;
г) кето- та карбоксигрупи;
д) аміно- та карбоксигрупи.
71. Циклічна форма глюкози називається:
а) гептанозною;
б) тетранозною;
в) піранозною;
г) петанозою;
д) фуранозою.
72. Піранозний цикл глюкози має конфігурацію:
а) лійки;
б) крісла;
в) ванни;
г) лінійну;
д) подвійної спіралі.
73. Вкажіть правильну пару ізомерів:
а) глюкоза – крохмаль;
б) глюкоза – целюлоза;
в) глюкоза – маноза;
г) глюкоза – мальтоза;
д) глюкоза –сахароза.
74. Глюкоза утворює О – глікозиди під час взаємодії із:
а) альдегідами;
б) кислотами;
в) ефірами;
г) спиртами;
д) амінами.
75. Лікарські препарати – серцеві лікозиди– одержують із:
а) материнки;
б) пижма;
в)наперстянки;
г) ромашки;
д) грициків.
76. N – Глікозиди рибози та дезоксирибози входять до складу:
а) білків;
б) гліцерофосфатидів;
в) сфінголіпідів;
г) жирів;
д) РНК та ДНК.
77. Алкилування моносахаридів проводять за допомогою:
а) галогеналканів;
б) галогенангідридів;
в) вільних радикалів;
г) алканів;
д) галогенів.
78. Продукт ацилування глюкози має такі зв`язки:
а) складні ефірні;
б) О – глікозидний та прості ефірні;
в) О – глікозидний та складні ефірні;
г) N – глікозидний та прості ефірні;
д) N – глікозидний та складні ефірні;
79. Функціональні групи в молекулі фруктози:
а) альдегідна;
б) карбокси- та окси-;
в) оксо- та окси
г) аміно- та карбокси– групи;
д) всі варіанти можливі.
80. Фруктозу відрізняють від глюкози за допомогою реакції:
а) Кучерова; б) Селіванова; в) Зелінського; г) Фелінга; д) Фішера.
82. До дисахаридів належать:
а) глюкоза, лактоза;
б) глюкоза; галактоза;
в) сахароза, лактоза;
г) фруктоза, маноза;
д) глюкоза, фруктоза.
83. Сахароза – це:
а) відновлюючий цукор;
б) невідновлюючий цукор;
в) нерозчинний цукор;
г) розчинний моносахарид;
д) відновлюючий моносахарид.
84. Під час гідролізу сахароза дає:
а) глюкозу та галактозу;
б) лактозу та галактозу;
в) лактозу та фруктозу;
г) глюкозу та фруктозу;
д) мальтозу та фруктозу.
85. Лактоза – це дисахарид, який складається із залишків:
а) α - манози та β - глюкози;
б) β – галактози та α – глюкози;
в) α – глюкози та β – фруктози;
г) α – галактози та β – глюкози;
д) β – глюкози та α – фруктози.
86.Лактоза – це:
а) відновлюючий цукор;
б) невідновлюючий цукор;
в) нерозчинний цукор;
г) розчинний моносахарид;
д) відновлюючий моносахарид.
87. Лактоза може відновлювати:
а) Cu+2 та Cu+1;
б) Fe+3 та Cl-1;
в) Cu+2 та Ag+1;
б) Fe+3 та Al+3;
в) Cu+1 та Cl-1.
88. В організмі людини лактоза міститься у вільному та зв`язаному стані :
а) в прямій кишці;
б)в жіночому молоці;
в) в шлунку;
г) в мозку;
д) всі відповіді правильні.
89. Тип зв`язку в мальтозі між моносахаридними залишками:
а) α – 1,2 –глюкозидний;
б) α – 1,4–глюкозидний;
в) β – 1,4 – галактозидний;
г) β – 1,4 – глюкозидний;
д) α – 1,2 –галактозидний;
90. α – 1,4–Глюкозидний зв`язок в мальтозі має:
а) спіральну структуру;
б) лінійну конфігурацію;
в) розташований в площині;
г) кутову конфігурацію;
д) L- та D-конформацію.
91. Мальтоза це відновлюючий цукор, тому що присутній:
а) іонний зв`язок;
б) водневий зв'язок;
в) піранозний цикл;
г) напівацетальний гідроксил;
д) фуранозний цикл.
92. Мальтоза:
а) не утворює О- та N- глікозиди;
б) утворює О- та N- глікозиди;
в) утворює тільки N- глікозиди;
г) утворює тільки О – глікозиди.
д) немає правильної відповіді.
93.Мальтоза є проміжною сполукою під час гідролізу:
а) гіалуронової кислоти;
б) декстранів;
в) крохмалю;
г) целюлози;
д) немає правильної відповіді.
95.Крохмаль – це гомополисахарид, який складається із залишків:
а) α - манози;
б) α – фруктози;
в) α – глюкози;
в) β – фруктози;
д) β – глюкози.
96. Тип зв`язку між моносахаридними залишками в амілозі:
а) α – 1,2 –глюкозидний;
б) α – 1,4–глюкозидний;
в) β – 1,4 – галактозидний;
г) β – 1,4 – глюкозидний;
д) α – 1,2 –галактозидний;
97. Вторинна структура амілози – це:
а) спіраль;
б) глобула;
в) розгалужений ланцюг;
г) нерозгалужений ланцюг;
д) пучок поліглікозидних ланцюгів.
98. Тип зв`язку між моносахаридними залишками в амілопектині:
а) α – 1,2 –глюкозидний зв`язок в точках розгалуження;
б) α – 1,6–глюкозидний зв`язок в основному ланцюгу;
в) α – 1,4 – в основному ланцюгу та α – 1,6 – глюкозидний зв`язок в
точках розгалуження
г) α – 1,4 –глюкозидний зв`язок в точках розгалуження;
д) α – 1,6–глюкозидний зв`язок в основному ланцюгу;
99. Резервний енергетичний вуглевод для тварин – це:
а) клітковина; б) крохмаль; в) целюлоза;
г) декстрини; д) глікоген.
100.Целюлоза (клітковина) – це гомополисахарид, який складається із залишків:
а) α - манози;
б) α – фруктози;
в) α – глюкози;
в) β – фруктози;
д) β – глюкози.
101.Первинна структура целюлози – це:
а) спіраль;
б) глобула;
в) нерозгалужений моноглікозидний ланцюг;
в) лінійний поліглікозидний ланцюг;
г) розгалужений поліглікозидний ланцюг.
102.Гідратцелюлоза використовується як шовний матеріал і називається:
а) кетгут; б) шовк; в) окцелон.
103.Клітковина, яка міститься в хлібі, крупах, фруктах, овочах називається:
а) ворсинками кишечника;
б) штучними волокнами;
в) харчовими волокнами;
г) синтетичними волокнами;
д) природними волокнами.
104.Харчові волокна фруктів та овочів стимулюють роботу:
а) мозку;
б) клітин ЦНС;
в) остеоцитів;
г) мієлинових волокон;
в) кишечника.
105.Харчові волокна фруктів та овочів адсорбують:
а) токсичні речовини;
б) гемоглобін;
в) фосфати;
г) жири;
д) все, що перераховано вище.
106.Із декстранів одержують кровозамінник під назвою:
а) полуглюкін:
б) глюкопіраноза;
в) розчин глюкози;
г) поліглюкін;
д) полуглюкоза.
108.Амінокислоти – це гетерофункціональні похідні карбонових кислот,в яких:
а) один або більше атомів гідрогену заміщені аміногрупою;
б) один або більше атомів карбону заміщені аміногрупою;
в) один або більше атомів гідрогену заміщені аміногрупою;
г) один або більше атомів гідрогену заміщені оксигрупою;
д) один або більше атомів гідрогену заміщені карбоксигрупою.
109.Для амінокислот характерні такі види ізомерії:
а) лактим – лактамна;
б) окси-оксотаутомерія;
а) крісло-ванна;
г) цис – транс;
д) структурна, енантіомерія.
110.Прикладом структурних ізомерів акмінокислот є:
а) α –аланін – γ – аміномасляна кислота;
б) α –аланін – β – аланін;
в) пірол-піразол;
г) триптофан-триптамин;
д) β – аланін – β – аміномасляна кислота.
111.Природні амінокислоти мають тільки:
а) L – конфігурацію;
б) D – конфігурацію;
в) α – конформацію
г) β – конформацію
д) цис – конфігурацію.
112..Амінокислоти проявляють:
а) тільки відновні властивості
б) тільки кислотні властивості;
в) амфотерні властивості;
г) тільки основні властивості;
д) тільки окислювальні властивості.
113.Ізоелектричний стан амінокислоти – це існування її у вигляді:
а) крсталу;
б) розчину;
в) аніону;
г) біполярного іону;
д) катіону.
114.Утворення галогенангідридів амінокислот використовується під час
синтезу пептидів та білків для:
а) активації карбокси – групи;
б) захисту карбокси – групи;
в) захисту аміногрупи;
г) активації аміногрупи
д) всі варіанти можливі.
115.Для кількісного визначення амінокислот використовують методи:
а) Ван – Слайка та Зеренсена;
б) Кучерова та Зелінського;
в) Едмана та Сенджера;
г) йодоформна проба;
в) проба Троммера.
116.Всі амінокислоти дають фіолетове забарвлення:
а) із бромною водою;
б) із нінгідрином
в) йодоформна проба;
д) проба Троммера;
г ) із ферум(III) хлоридом.
117.В результаті окиснювального дезамінування амінокислот в організмі
людини відбувається перетворення:
а) пірол-піразол;
б) триптофан-триптамин;
в) валін → оцтова кислота;
г) аланін → піровиноградна кислота;
д) аспарагінова → масляна кислота.
118.Глутамат натрію має смак:
а) яблука;
б) меду;
в) м`яса;
г) молока;
д) лимона.
119.Із амінокислоти серин в результаті ланцюга перетворень в організмі
людини утворюється:
а) триптофан;
б) серотонін;
в) триптамин
г) ацетилхолін;
д) гістамін.
120.Редокс – системою в організмі людини є амінокислоти:
а) α –аланін – β – аланін;
б) фенілаланін – тирозин;
в) цистеїн –цистін.
г) пірол-піразол;
д) триптофан-триптамин;
121.В результаті декарбоксилування триптофану в організмі людини
утворюється токсичний біогенний амін:
а) тіамін;
б) холін;
в) триптамін;
г) цистеїн ;
д) піразол.
123.Білки – це високомолекулярні природні сполуки, які є:
а) конденсатами α – амінокислот; б) полімерами α – амінокислот;
в) конденсатами моносахаридів.
124.Продуктами гідролізу складних білків можуть бути:
а) β– та α – амінокислоти; б) α – амінокислоти та моносахариди;
в) тільки α – амінокислоти.
125.Білки виділяють із біологічного матеріалу шляхом:
а) випаровування; б) конденсації; в) екстракції або осадження;
126.Суміш білків розділяють за допомогою:
а) екстракції; б) електрофорезу; в) випаровування.
127.Високоспецифічним методом розділення суміші білків є:
а) аффінна хроматографія; б) хроматографія на папері;
в) адсорбційна хроматографія.
128.Денатурацію білків викликають такі фактори:
а) радіація, ультрафіолет; б) 0,9%-ний розчин NaCl;
в) бромна вода.
129.Ізоелектрична точка білків – це:
а) тиск розчину, в якому білки перебувають у ізоелектричному стані;
б) рН розчину, в якому білки перебувають у ізоелектричному стані;
в) температура розчину, в якому білки перебувають у ізоелектричному
стані.
130.Для пептидного зв`язку характерна:
а) цикло – ланцюгова таутомерія; б) цис – транс – ізомерія;
в) енантіомерія.
131.Пептидний зв`язок між амінокислотами утворюється між:
а) карбоксигрупою першої амінокислоти та аміногрупою другої
амінокислоти;
б) аміногрупою першої амінокислоти та карбоксигрупою другої
амінокислоти;
в) між карбоксигрупами двох амінокислот.
132.Якісна реакція на пептидний зв`язок:
а) ксантопротеїнова; б) із KMnO4; в) біуретова.
133.Первинна структура білка підтримується:
а) іонними зв`язками; б) пептидними зв`язками;
в) силами Ван-дер-Ваальса.
134.N - кінцеву амінокислоту в пептидах визначають за методом:
а) Кучерова; б) Едмана; в) Марковнікова.
135.Перший білок, структура якого була розшифрована – це:
а) інсулін; б) альбумін; в) гемоглобін.
136.Перші синтезовані гормони пептидної природи:
а) окситоцин, вазопресин; б) тироксин, тирозин;
в) соматотропін, адреналін.
НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ
137.Структурні компоненти нуклеїнових кислот, їх будова, хімічні
властивості. Нуклеозиди: склад, будова, тип зв`язку, номенклатура.
Мононуклеотиди: склад, будова, типи зв`язків, номенклатура.
138.РНК та ДНК, склад, типи зв`язків.Особливості вторинної структури
ДНК. Біологічне значення нуклеїнових кислот
139.АТФ, склад, типи хімічних зв`язків; будова, біологічне значення.
140.Нуклеїновими кислотами називаються біополімери, структурними
одиницями яких є:
а) мононуклеотиди, з`єднаних між собою фосфоефірними зв`язками;
б) мононуклеотиди, з`єднаних між собою глікозидними зв`язками;
в) мононуклеотиди, з`єднаних між собою ангідридними зв`язками.
141.Азотисті основи в гідролізаті нуклеїнових кислот можна виявити за
допомогою:
а) реактива Драгендорфа; б) реактива Фелінга; в) реактива Міллона.
142.Нуклеозиди – це:
а) О – глікозиди, агліконом яких є азотисті основи;
б) N – глікозиди, агліконом яких є азотисті основи;
в) N – глікозиди, агліконом яких є фосфатна кислота.
143.В нуклеозидах тип зв`язку між азотистою основою та вуглеводом:
а) N – глікозидидний; б) О – глікозидний; в) складноефірний.
144.Мононуклеотиди – це:
а) фосфати нуклеотидів; б) фосфати вуглеводів;
в) фосфати нуклеозидів.
145.До складу АТФ входять залишки:
а) аденіну, рибози, двох молекул фосфатної кислоти;
б) аденіну, рибози, фосфатної кислоти;
в) аденіну, рибози, трьох молекул фосфатної кислоти.
146.В молекулі АТФ енергія запасається в :
а) складноефірних зв`язках; б) ангідридних зв`язках;
в) глікозидних зв`язках.
147.До складу РНК входять залишки таких азотистих основ:
а) А, Г, Ц, У; б) А, Г, Т, Ф; в) А, Г, Ц, Ф,
148.Тип зв`язку між мононуклеотидами в молекулі ДНК:
а) 1' – 2'; б) 3' - 5'; в) 2' - 5'.
149.Вторинна структура ДНК – це:
а) закручена праворуч подвійна спіраль;
б) закручена ліворуч спіраль;
в) лінійний ланцюг мононуклеотидів
150.Комплементарними основами в молекулі ДНК є такі пари основ:
а) А – Г; б) У – Ц; в) А – Т.
151.Молекули ДНК мають :
а) амфотерну структуру; б) рідинно – кристалічну структуру;
в) структуру розрідженого газу.
ЛІПІДИ
152.Жири. Вищі жирні кислоти: насичені та ненасичені, просторова будова
ненасичених кислот, хімічні властивості. Триацилгліцериди (жири):
склад, будова, хімічні властивості (гідроліз, йодне число, пероксидне
окиснення, гідрогенізація).
Фосфатидна кислота: склад, будова, типи зв`язків. Фосфогліцериди:склад,будов
фосфатидилхоліну, фосфатидилколаміну, фосфатидилсерину, типи зв`язків,
біологічне значення.
153.Жири – це естери:
а) триатомного спирту гліцерину та вищих жирних кислот;
б) двоатомного спирту гліколю та вищих жирних кислот;
в) триатомного спирту гліцерину та нижчих жирних кислот.
154.Тип зв`язку в жирах:
а) пептидний; б) глікозидний; в) складноефірний.
155.Ненасичені вищі жирні кислоти в складі жирів мають:
а) транс – конфігурацію; б) L – конфігурацію;
в) цис – конфігурацію.
156.Продуктами лужного гідролізу жирів є:
а) етиленгліколь та вищі жирні кислоти;
б) гліцерин та вищі жирні кислоти;
в) гліцерин та солі вищих жирних кислот.
157.Іодне число – це:
а) кількість грамів іоду, що приєднується до 100г жиру;
б) кількість іоду, що приєднується до 100г жиру;
в) кількість грамів калій іодиду, що приєднується до 100г жиру.
158.Чим більший ступінь ненасиченості жиру, тим:
а) менша біологічна цінність жиру;
б) іодне число не впливає на біологічну цінність жиру.
в) більша біологічна цінність жиру.
159.Прогоргання жирів – це результат:
а) пероксидного окиснення жирів;
б) відновлення жирів; в) осадження жирів.
160.Гідрогенізаці жирів – це реакція:
а) гідрування; б) гідратації; в) дегідрування.
161.Продуктами гідролізу жирів в організмі людини є:
а) гліколь та мила; б) ВЖК та спирт; в) гліцерин та мила.
162.Лікарські препарати жирів:
а) лінетол, арахіден; б) протаргол, пальмітинова кислота;
в) мила, стеаринова кислота.
163.Фосфатидна кислота складається із залишків:
а) ВЖК, гліцерину, фосфатної кислоти;
б) ВЖК, гліцеральдегіду, фосфатної кислоти;
в) ВЖК, гліколю, фосфатної кислоти.
164.Фосфогліцериди в біологічних мембранах утворюють:
а) ліпідний бішар; б) ліпідний моношар; в) міцели.__