Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 2
Тема 8. Планування інвестицій
Планування інвестицій (або капітального будівництва і капітальних вкладень) являє собою економічне обґрунтування можливостей реалізації тієї чи іншої стратегії розвитку підприємства. При цьому показники плану інвестицій пов’язуються з виробничою програмою. Пов’язка здійснюється шляхом розрахунку капітальних вкладень, введення основних фондів і потужностей під планований приріст випуску або під організацію виробництва конкретної продукції, підвищення її якості, удосконалення технології та організації виробництва. Випуск кінцевої продукції, й складає основну мету цього плану. Намічені в плані завдання повинні бути пов’язані також з фінансовими і матеріальними ресурсами, строками виготовлення і поставками, а також зі строками будівництва і введення в дію спряжених потужностей та об’єктів.
Основні завдання плану інвестицій полягають у визначенні:
а) обсягів капітальних вкладень для збільшення випуску продукції, підвищення її якості, організації виробництва нової продукції, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури підприємства;
б) джерел фінансування капітальних вкладень;
в) економічної ефективності інвестиції;
г) у розробці проектно-кошторисної документації тощо.
В загальному вигляді план інвестицій підприємства складається із 4-х розділів:
плану реальних інвестицій (капітальних вкладень), тобто плану інвестицій на виробничий і не виробничий розвиток підприємства;
плану капітального будівництва;
плану портфельних інвестицій (тобто плану придбання і реалізації підприємством акцій, облігацій та інших цінних паперів);
ефективність інвестицій.
Вихідними даними для розробки плану інвестицій є:
- виробнича програма підприємства;
- баланс виробничих потужностей;
- стратегія розвитку підприємства;
- оргтехзаходи плану ОТР підприємства і дані про витрати на їх здійснення;
- заходи по охороні природи і раціональному використанню природних ресурсів;
- заходи по соціальному розвитку колективу;
- збірники будівельних норм і правил;
- обсяги капітальних вкладень на плановий рік;
- середньо галузеві рівні рентабельності капіталу;
- доходність окремих видів цінних паперів на фондовому ринку та інше.
Порядок розробки плану інвестицій:
1) аналіз виконання плану інвестицій за попередній період;
2) узагальнення заходів по ОТР, соціальному розвитку, природоохоронного напрямку, що будуть реалізовуватися у плановому періоді і потребують одноразових витрат;
3) узагальнення потреби в інвестиціях та визначення джерел її покриття;
4) розрахунок ефективності інвестицій;
5) розробка проектно-кошторисної документації на будівництво об’єктів і проведення капітальних робіт;
6) складання техніко-економічного обґрунтування на розширення, реконструкцію та технічне переозброєння підприємства;
7) затвердження плану.
2. Основні показники плану інвестицій та їх розрахунок.
Основні показники плану інвестицій:
Показники плану групуються за об’єктами виробничого і невиробничого призначення, а також відображаються в цілому по підприємству.
Для визначення приросту потужностей за різними напрямками використовується аналіз звітних даних про розмір вибуття основних засобів, дані обліку їх вікового складу і технічного рівня, інформація щодо оцінки діючої потреби у відтворенні основних засобів у плановому періоді.
Укрупнено розрахунок планового обсягу капітальних вкладень (Кпл) по підприємству здійснюється за формулою:
Кпл = П1 * Кп1 + П2 * Кп2 + П3 * Кп3 - Нкб1 + Нкб2,
де П1, П2, П3 - відповідно планований приріст потужностей за рахунок технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих, будівництва нових підприємств;
Кп1, Кп2, Кп3 - питомі капітальні вкладення за основними напрямками нарощування виробничих потужностей;
Нкб1, Нкб2 - незакінчене капітальне будівництво на початок і кінець планованого періоду.
Вихідною базою при визначенні планового обсягу капітальних вкладень підприємства служить баланс виробничих потужностей.
В річних планах обсяг капітальних вкладень встановлюється на основі кошторисів та кошторисно-фінансових розрахунків з урахуванням обсягу виконаних капітальних робіт по перехідним об'єктам, на початок року та заділів по об'єктам, що підлягають введенню в дію в наступних періодах.
В плані має бути закладене удосконалення структури капітальних вкладень. При аналізі планової технологічної структури (обсяг БМР; капітальні вкладення на придбання обладнання, інвентарю та інструменту; інші капітальні роботи і витрати) пріоритет має бути за капітальними вкладаннями на придбання обладнання, інвентарю та інструмент. При аналізі відтворювальної структури (підтримання діючих потужностей, технічне переозброєння виробництва, реконструкція підприємства, його розширення, нове будівництво) звертають увагу на забезпечення основної частки капітальних вкладень у технічне переозброєння виробництва та реконструкцію підприємства.
Планове завдання по введенню в дію основних виробничих фондів визначається виходячи із кошторисної вартості об'єктів, що вступають у дію в плановому періоді за вирахуванням одноразових витрат, які не збільшують вартості основних фондів.
3. Визначення ефективності інвестицій.
На практиці найчастіше застосовуються дві методики оцінки ефективності інвестицій:
Перша з двох методик не достатньо адекватна реальним фінансовим показникам реалізації інвестиційного проекту, оскільки не враховує зміни вартості грошей у часі (згідно з цією методикою грошові потоки, різні за часом надходження (витрачання), можуть вільно порівнюватися між собою), характеру розподілення грошових потоків у часі, доходів від можливого реінвестування капіталу, фактору інфляції при порівнянні грошових потоків.
Дисконтна методика оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів базується на таких принципах:
Дисконтна методика оцінки ефективності інвестиційних проектів реалізується через розрахунок широковідомих показників: чистої приведеної вартості проекту (NPV), індексу прибутковості (РІ), внутрішньої норми дохідності (IRR) та періоду окупності (РВ).
NPV дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигод і поточною вартістю нинішніх і наступних витрат проекту протягом усього його циклу.
Розрахунок NPV робиться за такими формулами:
,
або ,
де Вt — вигоди проекту в рік t;
Ct — витрати на проект у рік t;
і — ставка дисконту;
п — тривалість (строк життя) проекту.
Якщо NPV позитивна, то проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо NPV дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу. Якщо NPV менша нуля — проект не приймається.
Основна вада NPV полягає в тому, що її розрахунок вимагає детального прогнозу грошових потоків на строк життя проекту. Часто робиться припущення про постійність ставки дисконту.
Індекс прибутковості (PI) є відношенням суми наведених ефектів (різниця вигод і поточних витрат) до величини інвестицій:
.
РІ тісно пов'язаний з NPV. Якщо NPV позитивна, то й РІ > 1, і навпаки. Якщо РІ > 1, проект ефективний, якщо РІ < 1 — неефективний.
Внутрішня норма доходності. IRR проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NPV проекту дорівнює нулю. IRR дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залишаючись при цьому на беззбитковому рівні.
Розрахунок IRR проводиться методом послідовних наближень величини NPV до нуля при різних ставках дисконту . Розрахунки проводяться за формулою:
.
На практиці визначення IRR проводиться за допомогою такої формули:
,
де А — величина ставки дисконту, при якій NPV позитивна;
В — величина ставки дисконту, при якій NPV негативна;
а — величина позитивної NPV, при величині ставки дисконту A;
b — величина негативної NPV, при величині ставки дисконту В.
Якщо значення IRR проекту для приватних інвесторів більше за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави — за нормативну ставку дисконту, і більше за IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект може бути рекомендований для фінансування.
Строк окупності проекту (PBP) вказує на кількість років, потрібних для відшкодування капітальних витрат проекту з чистих сумарних доходів проекту. Критерій прямо пов'язаний з відшкодуванням капітальних витрат у найкоротший період часу і не сприяє проектам, які дають великі вигоди лише згодом. Він не може слугувати за міру прибутковості, оскільки грошові потоки після строку окупності не враховуються.
Вибір найбільш ефективного варіанту капітальних вкладень проводиться також шляхом визначення економічної ефективності порівнюваних обсягів капітальних вкладень за мінімумом зведених витрат:
,
Кі – капітальні вкладення по кожному варіанту;
Сі – поточні витрати (собівартість) по кожному варіанту;
Еі- норматив ефективності капітальних вкладень.
Вплив скорочення строків проектування, тривалості будівництва та освоєння коштів, що вкладаються, на умовну економію розраховується як скорочення втрат від „заморожування” капітальних вкладень.
Розрахунок втрат від „заморожування” капітальних вкладень внаслідок перевищення нормативної тривалості будівництва проводиться за формулою:
,
де , , ...- капітальні вкладення кожного року після закінчення нормативного строку будівництва;
- строк понаднормативного будівництва;
К – капітальні вкладення останнього року будівництва;
- галузевий норматив загальної ефективності, розрахований за приростом прибутку.
У плані інвестицій розраховується також ефективність фінансових інвестицій, для чого використовується формула нарахування складних відсотків:
,
де - майбутня вартість інвестицій через п років;
Р – первісна сума інвестицій;
r- ставка відсотків, к-т;
п- число років в розрахунковому періоді.
4. Контроль за виконанням плану інвестицій.
Контроль за виконанням плану інвестицій проводиться з метою оцінки динаміки і ступеня виконання капітальних вкладень, а також визначення резервів збільшення обсягів інвестування.
Етапи контролю за виконанням плану інвестицій:
1) оцінка виконання плану за узагальнюючими показниками, для чого порівнюються планові і фактичні значення загального обсягу інвестицій як в цілому по підприємству, так і в розрізі окремих напрямків їх реалізації (будівельно-монтажні роботи (БМР), придбання основних засобів, інші капітальні роботи і витрати, довгострокові фінансові вкладення). На цьому етапі досліджують також динаміку інвестицій з урахуванням індексу росту цін. Контроль проводиться не тільки абсолютних показників, але й відносних (розмір інвестицій на одного працівника, коефіцієнт оновлення засобів виробництва);
2) оцінка виконання плану інвестування по кожному об’єкту БМР і визначення причин відхилень від плану. Можливі впливові фактори на ступінь виконання плану БМР: наявність затвердженої проектно-кошторисної документації, фінансування, забезпеченість будівництва трудовими і матеріальними ресурсами. Важливим аналітичним показником на даному етапі контролю виступає виконання плану по введенню об’єктів будівництва в дію. Якщо будівництво ведеться господарським способом (тобто власними силами підприємства), то додатково аналізується собівартості БМР в цілому, за окремими об’єктами та за елементами витрат (будівельні матеріали, витрати на оплату праці, утримання машин і механізмів, накладні витрати);
3) контроль виконання плану капітальних вкладень на придбання основних засобів, оскільки цей напрямок, як правило, є головним в структурі інвестицій;
4) контроль джерел фінансування інвестиційних проектів;
5) перерахунок очікуваної ефективності реальних інвестицій і порівняння її з плановими розмірами;
6) контроль ефективності фінансових інвестицій.