Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Змістовний модуль І. Бухгалтерські документи і обліковий процес
Тема 3. Загальна характеристика облікового процесу
3.1. ПОНЯТТЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА ЙОГО ВИДИ.
Господарський облік — це кількісне відображення та якісна харак теристика господарської діяльності з метою контролю й управління нею; здійснення ефективної господарської діяльності, обліку ре зультатів роботи, контролю за ходом виробництва.
Техніка обліку передбачає кілька етапів. Це насамперед спостере ження за господарськими процесами та подальше їх обчислення в пев них показниках, що реєструються за заздалегідь обумовленою науково обґрунтованою системою. Процес обліку завершується узагальненням отриманих даних. Практика свідчить, що тільки з допомогою згрупо ваних і узагальнених відповідно до вимог матеріального виробництва, показників можна успішно управляти економічною діяльністю під приємства [13, с.15].
У нашій країні облік організовано в єдину народногосподарську систему під державним централізованим керівництвом.
Отже, облік — це насамперед кількісний відбиток і вимір госпо дарських явищ. Господарська діяльність та процес виробництва, вихо дячи з різноманітності їхньої суті, потребують наявності різних вимір ників для кількісного відображення [13, с.16].
У повсякденній практиці застосовують три види вимірників: нату ральні, трудові і грошові.
Натуральні — довжини (сантиметри, метри та ін.); ваги (грами, кілограми та ін.); площі (квадратні метри, гектари тощо); обсягу (літ ри, кубічні метри та ін.).
Трудові вимірники в одиницях часу (дні, години, хвилини).
Грошові (вартісні) вимірники (гривні, копійки) — універсальні, оскільки є своєрідним спільним знаменником усіх господарських опе рацій і явищ, відображених раніше в натуральних та трудових вимір никах [13, с.17].Єдність системи обліку на підприємстві, в галузі, в державі забез печується трьома нерозривно пов'язаними видами обліку: внутрішньо господарським, статистичним та бухгалтерським [13. с.17].
Усі види обліку (статистичний, бухгалтерський, оперативний) взає мопов'язані, але кожний з них має свої конкретні об'єкти та особливо сті. Кількісне відображення та якісну характеристику господарської діяльності з метою контролю і їх управління забезпечує система гос подарського обліку, що складається з трьох елементів: статистичного, бухгалтерського, оперативного.
Статистичний облік — це планомірне збирання й вивчення ін формації, яка характеризує кількісну сторону суспільних явищ з ме тою розкриття їх якісної своєрідності.
Оперативний облік (внутрішньогосподарський, управлінський) — це спосіб спостереження і контролю за окремими операціями та процесами з метою управління ними. Він здійснюється безпосередньо на робочому місці (цех, склад тощо). Мета управлінського обліку — швидке одержання інформації про хід виробництва, реалізації продукції (робіт, послуг).
Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, ре єстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Як і будь-який вид діяльності, він може бути охарактеризований за допомогою її об'єкта, предмета, методу, а також суб'єктів, що здійснюють цю діяльність. Господарські кошти та їх джерела, господарські процеси і фінансові результати діяльності орга нізацій виступають як конкретні об'єкти бухгалтерського обліку.
Знання бухгалтерського обліку допомагають викривати різні пра вопорушення в господарській діяльності, викривати економічні злочи ни. Оскільки захисні функції бухгалтерського обліку (превентивна, слідоутворююча та охоронна) безпосередньо взаємодіють з протипра вними діяннями з моменту умислу до моменту його здійснення, то працівникам правоохоронних органів необхідно знати основи бухгал терського обліку та застосовувати їх при вивченні дисципліни «Судова бухгалтерія» та на практиці.
Виходячи з цього можна визначити предмет судової бухгалтерії: як захисні функції бухгалтерського обліку та закономірності їх вико ристання в юридичній практиці.
Таке формулювання підкреслює нерозривний зв'язок між: об'єктивним взаємозв'язком протиправного діяння у сфері економіки і бухгалтерського обліку, який ведеться безпосередньо на підприємстві, а також безумовною необхідністю використання цього взаємозв'язку в діяльності правоохоронних органів по розслідуванню і судовому роз гляду кримінальних справ і цивільно-правових спорів.
Згідно норм чинного законодавства України бухгалтерський облік представляє собою узгоджену систему збирання, реєстрації та уза гальнення інформації в грошовому вираженні про майно, зобов'язання підприємств і їх рух шляхом суцільного, безперервного, документаль ного обліку всіх господарських операцій.
У вказаному визначенні відображено п'ять основних етапів (стадій) облікового процесу:
нагляду за обліковим об'єктом;
вимірювання;
реєстрація;
подальша обробка облікової інформації (накопичення, узагаль нення);
передача інформації користувачам
це основні відмінності бухгалтерського обліку від других видів обліку — статистичного і оперативного.
Предмет бухгалтерського обліку обмежується рамками господа рюючого суб'єкта.
Бухгалтерський облік, що відображає господарську діяльність під приємств (рух господарських засобів у процесі розширеного відтво рення), характеризується особливим, тільки йому належним методом відображення господарських явищ, який базується на загальних поло женнях діалектичного матеріалізму.
Тому, щоб визначити його предмет як єдине ціле, слід дати грошо ву оцінку господарським засобам і процесам, потім необхідно обгрун товано згрупувати економічно однорідні господарські засоби та опе рації.
Принципи оцінки та групування повинні бути єдині для всіх під приємств і відповідати вимогам узагальнення даних бухгалтерського обліку.
Об'єкти у бухгалтерському обліку обов'язково відображаються у вартісній оцінці (синтетичний бухгалтерський облік), яка не є обов'язковою для інших видів обліку.
Об'єктами або складовими частинами предмета бухгалтерського облікує:
майно (господарські засоби та власний капітал);
зобов'язання підприємства (джерела формування його майна);
господарські операції (процеси).
По складу і характеру використання майна підприємства його роз діляють на дві групи:
необоротні активи (основний капітал);
оборотні активи (оборотний капітал).
Необоротні активи включають в себе: основні засоби, обладнан ня, нематеріальні активи, амортизацію основних засобів, дохідні вкла дення у матеріальні цінності тощо.
Основні засоби приймають участь у процесі виробництва великий проміжок часу, зберігаючи при цьому натуральну форму. їх вартість переноситься на виробляєму продукцію не повністю, а частинами, по мірі зношування .
Нематеріальні активи -»- це об'єкти довгострокового користуван ня, які не мають фізичної основи, але які мають вартісну оцінку та приносять дохід: право користування земельною ділянкою, природни ми ресурсами, патенти, ліцензії, «ноу-хау», програмні продукти, мо нопольні права та привілеї тощо.
Капітальні вкладення — це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструменту тощо.
Фінансові вкладення — це інвестиції підприємства в цінні папери (облігації, паї, акції, боргові цінні папери тощо), надані позички тощо. Фінансові вкладення до 1 року називаються короткостроковими, а бі льше одного року — довгостроковими.
Оборотні активи (оборотний капітал) складається із матеріальних оборотних засобів, грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень, засобів на поточних рахунках тощо.
До складу матеріальних оборотних засобів входят: сировина, ма теріали, паливо, напівфабрикати, незавершене виробництво, тварини на відгодівлі, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі тощо.
Грошові кошти складаються із залишків готівки в касі підприємства, на розрахунковому рахунку, валютному рахунку та інших рахунках у банківських установах.
Власний капітал — це чиста вартість майна, яка визначається як різниця між вартістю активів (майна) та його зобов'язаннями. Власний капітал складається із статутного, додаткового, резервного, страхового капіталу, власних акцій (долі), нерозподіленого прибутку (непокритих збитків), цільового фінансування (по видам фінансування).
Засоби у розрахунках включають різні види розрахунків: з по стачальниками і підрядниками, з покупцями і замовниками, по ко роткострокових та довгострокових позичках, з різними дебіторами і кредиторами, по оплаті праці, по податках, зборах і обов'язкових платежах.
2.2. ПРЕДМЕТ ТА МЕТОД БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерела утворення та їх цільове призначення, господарські процеси, що відображаються в результаті виробництва продукції, кошти організацій, джерела формування цих коштів, їх рух в процесі здійснення господарських процесів.
Система спеціальних прийомів, за допомогою яких здійснюється спостереження за господарською діяльністю підприємства, назива ється методом бухгалтерського обліку. Основними елементами методу бухгалтерського обліку є: документація, оцінка, подвійний запис, рахунки бухгалтерського обліку, калькуляція, баланс і звітність, інвен таризація. Використання кожного з цих елементів регулюється відпо відними положеннями, інструкціями, затвердженими Кабінетом Міні стрів України, Міністерством фінансів України, Національним банком України, Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову зві тність в Україні» № 996-ХІУ, 1999 р. (зі змінами та доповненнями), Положеннями(Стандартами)Бухгалтерського Обліку.
Документація являє собою спосіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку, за допомогою якого здійснюється безперервне спостереження за ними. Основою первинного відображення об'єктів бух галтерського обліку є документація, яка говорить про те, що кожна госпо дарська операція обов'язково відображається в первинному бухгалтерсь кому документі. Документація дозволяє організувати суцільне і безперервне спостереження за рухом майна і зобов'язань, забезпечити юридичну достовірність даних бухгалтерського обліку.
Інвентаризація дозволяє шляхом перевірки активів, у тому числі ма теріальних цінностей, основних засобів та грошових коштів в натурі ви явити їх наявність і фактичний стан. Інвентаризація — це спосіб перевірки фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом підрахунку, зважування, обмірювання й оцінки всіх залишків активів і їх зіставлення з даними бухгалтерського обліку.
Оцінка — це спосіб грошового вимірювання товарно-матеріальних цінностей та основних засобів. Під оцінкою розуміють відображення об'єктів бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вимірі з метою узагальнення їх у цілому по підприємству. Ресурси та господарські операції, що відображаються в бухгалтерському обліку й документах звітності, оцінюються в національній грошовій одиниці України.
Калькуляція — це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги, з метою обчислення собівартості. Собівартість є базовим чинником для визначення ціни виробленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг.
Бухгалтерський рахунок — це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На рахунках бухгалтерського обліку на основі відповідної первинної документації відображаються господарські операції. Ра хунки відкриваються на кожний об'єкт обліку (на кожний вид ак тивів, зобов'язань, власного капіталу), практично на кожну статтю балансу. Графічно бухгалтерський рахунок представляє собою таб лицю, яка відображає — назву рахунку, дві частини: ліву — дебет, праву — кредит. По дебету і по кредиту відображаються збільшення і зменшення об'єктів обліку. Підсумки записів по дебету і по кредиту називаються оборотами. Різниця між сумами оборотів по дебету і по кредиту називається залишком (сальдо). Сальдо по кожному рахунку визначається з урахуванням змін на рахунку на кінець звітного періоду.
Метод подвійного запису полягає в тому, що господарські операції відображаються на рахунках двічі: по дебету одного рахунку і по кредиту другого рахунку в однаковій сумі. Цей метод діє по принципу тотожного відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, що забезпечує рівність оборотів по дебету і кредиту. Рахунки бухгалтерського обліку тісно зв'язані з бухгалтерським балансом. Подвійний запис обумовлений економічною суттю відображення операцій. Кожна господарська операція зумовлює однакові зміни в активах і власному капіталі з зо бов'язаннями. Записи господарських операцій методом подвійного запису в бухгалтерському обліку дозволяють досягти рівності акти ву і пасиву бухгалтерського балансу.
Баланс — це спосіб групування майна підприємства по складу і джерелах їх формування в грошовому вираженні на звітну дату, це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання та власний капітал.
Фінансова звітність — це така бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Звітний період для складання фінансової звітності — календарний рік. Фінансова звітність підприємства включає в себе: баланс, звіти про фінансові ре зультати, про рух грошових коштів, про власний капітал, примітки до звітів. Форми фінансової звітності і порядок їх заповнення встановлюються МФУ за погодженням з Державним комітетом статистики України.Таким чином, метод бухгалтерського обліку — це система спосо бів суцільного, безперервного, взаємопов'язаного відображення та узагальнення в грошовому вимірюванні господарських засобів підпри ємства з метою контролю за господарською діяльністю підприємства та збереженням власності.
У цілях дисципліни можна виділити наступні методи практичної діяльності щодо використання економічної інформації в правоохоронній сфері: а) ревізійного аналізу, заснованого на використанні прийомів документальної і фактичної перевірки для виявлення й дослідження документальних слідів економічних злочинів; б) бухгалтерського аналізу, заснованого на використанні захисних функцій елементів методу бухгалтерського обліку; в) економічного аналізу, заснованого на застосуванні прийомів перевірки достовірності й аналізу звітності підприємства для ефективного розв'язання завдань виявлення і розслідування злочинів.
Основні господарські процеси промислового підприємства — це процеси постачання, виробництва та реалізації продукції.
Процеси складаються із окремих господарських операцій, змістом яких є рух засобів, зміна однієї форми майна на другу. Наприклад, при реалізації готової продукції майно підприємства змінює товарну фор му на грошову.
У підприємства можуть бути і інші господарські операції, напри клад, по ремонту основних засобів, капітальному будівництву тощо. Однак основний зміст його роботи складають операції процесів поста чання, виробництва та реалізації готової продукції.
Вони взаємопов'язані, доповнюють один одного та є об'єктами бу хгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік дає вичерпну характеристику господарської діяльності підприємства, фіксуючи усі господарські операції і процеси, у тому числі й негативні. Як відомо, злочини, скоєні в економічній сфері, здебільшого мають завуальований характер, отже їх викриття неможливе без копіткого вивчення облікової документації.
При аналізі господарської діяльності підприємства важливо врахо вувати таку особливість бухгалтерського обліку, як взаємозв'язок усіх його складників. Використання з метою приховування злочину окремих елементів обліку обов'язково спричиняють зміни інших елементів. Ця обставина, з одного боку, сприяє викриттю розкрадань та інших корисливих злочинів, а з іншого боку, вимагає від працівників органів внутрішніх справ, які ведуть боротьбу зі злочинними проявами в економічній сфері, високого професіоналізму, неможливо без знань з економіки, зокрема без володіння технологією облікового процесу.
2.3. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС В ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ
Бухгалтерський баланс — це спосіб економічного групування та узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів і джерел їх утворення на певну дату. Зміст, форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2, затвердженим Наказом Мініс терства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87.
Види бухгалтерського балансу:
вступний складається на початку діяльності підприємства;
періодичний складається протягом календарного року за звітний період;
річний відображає стан капіталу підприємства розміщеного в ак тивах і пасивах на початок наступного року а також результати діяль ності за попередній рік;
об'єднувальний складається в разі злиття кількох підприємств;
розподільний складається при реструктуризації великих підпри ємств;
санований призначений для коригування контрактивних та контрпасивних статей балансу;
ліквідаційний складається в разі ліквідації підприємства, яке має статус юридичної особи;
зведений складається на підприємстві, до складу якого входять реструктуризовані підприємства чи господарства, виділені на само стійний баланс;
консолідований передбачає включення до його складу всіх під приємств однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи.
Структура бухгалтерського балансу підприємства, рекомендована Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», є типо вою. Бухгалтерський баланс як спосіб відображення майнового стану підприємства являє собою двосторонню таблицю, одна сторона якої іменується активом, інша — пасивом. Актив і пасив балансу склада ються з окремих статей.
Стаття балансу — це показник, який відображає величину пев ного економічного однорідного виду засобів, джерел їх утворення та коштів у грошовому вираженні на певну дату. Грошове вираження на зивається оцінкою статті. Статті балансу, складені за певною систе мою відповідно до чинного законодавства, поєднують у розділи акти ву та пасиву.
Актив показує склад, розміщення, ступінь рухомості майна, пред метний стан майна підприємства (ступінь ліквідності, можливість мо білізувати засоби (активи), які є в наявності для оплати боргів (паси вів) у встановлені строки).
Пасив джерела формування і цільове призначення однієї і тієї ж сукупності коштів, які має в своєму розпорядженні підприємство на момент складання балансу. Актив і пасив мають власну структуру в них можуть розрізнюватися розділи, а також статті або, як їх іноді на зивають, «балансові рахунки». Ці положення універсальні, однак кіль кість і зміст статей балансу для різних підприємств можуть бути неод накові.
Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів. Актив: необоротні активи; оборотні активи; витрати майбутніх періодів. Пасив: власний капітал;
забезпечення наступних витрат і платежів; довгострокові зобов'язання; поточні зобов'язання; доходи майбутніх періодів. Господарські операції здійснюються на підприємстві щодня і у ве ликій кількості, але все це викликає лише наступні чотири типи змін балансу:
1. Зміни в активі балансу:
А+С-С = П,
де А — актив балансу, П — пасив балансу, С — сума операцій.
2. Зміни в пасиві балансу збільшення однієї і зменшення іншої
статті:
А = П + С-С.
3. Зміни в активі і пасиві балансу у бік збільшення:
А + С = П + С.
4. Зміни в активі і пасиві балансу у бік зменшення:
А-С=П-С.
На основі викладеного можна зробити наступні висновки: 1) будь-яка господарська операція торкається одночасно двох ста тей балансу і викликає в ньому один з чотирьох перерахованих видів змін;рівність підсумків активу і пасиву балансу зберігається після будь-якої операції;
В бухгалтерський баланс підприємства злочинці можуть заносити неправдиві дані, тобто дані бухгалтерського балансу можуть бути сфа льсифіковані.
Способів фальсифікації бухгалтерського балансу багато, наведемо приклади деяких з них:
завищення (заниження) підсумкової суми розділів активу і паси ву баланса;
занесення бездоказових записів в бухгалтерський баланс;
не відображення здійснених господарських операцій, оформлених первинними обліковими документами, в бухгалтерському балансі;
відображення в балансі господарських операцій згідно недобро якісних (підроблених) документів та записів на бухгалтерських рахунках і в облікових регістрах;
неправильна кореспонденція бухгалтерських рахунків (облікових регістрів) та балансових статей;
фальсифікація балансу шляхом заниження (завищення) залишків на початок звітного періоду розділів, балансових статей активу та пасиву балансу;
фальсифікація балансу шляхом нерівності господарських засобів підприємства джерелам їх формування;
фальсифікація балансу шляхом записів не на відповідних балансових статтях тощо.
Працівники правоохоронних органів повинні знати способи фаль сифікації, які часто зустрічаються на практиці, та володіти методами (навичками) їх виявлення.
2.4. БУХГАЛТЕРСЬКІ РАХУНКИ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ
Правильне використання в обліку тих чи інших рахунків, уміння аналізувати відображенні на них господарські операції багато в чому залежить від чіткого уявлення про їх економічний зміст, призначення та структуру. Тому виникає необхідність класифікувати їх за різними ознаками.
На протязі місяця підприємство здійснює велику кількість госпо дарських операцій. Тому необхідно мати поточні дані про зміни, які виникають після господарських операцій. Такі дані про рух засобів одержують за допомогою системи бухгалтерських рахунків. Групу вання економічно однорідних об'єктів обліку, яке відображається на бухгалтерських рахунках, дозволяє одержати про них підсумкові, уза гальнені показники. Таким чином, бухгалтерські рахунки — це промі жна ланка між бухгалтерським балансом та первинною документацією в обліковому процесі.
Бухгалтерські рахунки — це спосіб економічного групування, поточ ного відображення та контролю за господарськими засобами підпри ємства, джерелами їх формування та господарськими процесами.
За призначенням та структурою розрізняють рахунки для обліку господарських ресурсів і джерел їх формування та рахунки для обліку господарських процесів.
Серед рахунків, що відображають облік господарських засобів та їх джерел, виділяють основні та регулюючі.
І. Основні рахунки поділяються на:
а) Інвентарні рахунки, призначені для обліку й контролю за станом і рухом матеріальних цінностей (« Основні засоби» , «Виробничі
запаси»).
б) Грошові рахунки відображають готівку в касі та грошові кошти
підприємства на рахунку в банках, (вони бувають тільки активними).
в) Рахунки капіталу та зобов'язань призначені для обліку джерел
господарських ресурсів, виділених підприємству для здійснення господарської діяльності («Пайовий капітал», «Нерозподілений прибуток», «Страхові резерви»). Усі ці рахунки є пасивними.
г) Розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з різними підприємствами та особами. Розрахункові рахунки бувають активними, пасивними й активно-пасивними. До активних належать «Розрахунки з підзвітними особами». До пасивних розрахункових рахунків належать «Розрахунки по оплаті праці», «Розрахунки з постачальниками» тощо. До активно-пасивних відносять «Розрахунки з дебіторами
і кредиторами».
П. Регулюючі рахунки призначенні для уточнення та коректування оцінки засобів або джерел їх формування в поточному обліку. Таким рахунком, наприклад, є пасивний «Знос необоротних активів».
Рахунки, які використовуються для обліку господарських процесів та результатів виконання плану, поділяються на розподільні, калькуляційні та порівняльні.
а) Розподільні рахунки призначені для контролю за витратами під приємства і забезпечення правильності їх розподілу. Вони поділяються на:
б) Калькуляційні рахунки використовуються для обліку всіх витрат,
пов'язаних з виробничим процесом, з подальшим визначенням фактичної собівартості виготовленої продукції. Вони завжди активні. До цієї
групи відноситься рахунок «Виробництво».
в) Порівняльні рахунки призначені для контролю за господарськими операціями і для виявлення фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Вони поділяються на:
г) Регулювальні рахунки коригують показники основних рахунків
та окремих статей балансу (контрольні і додаткові).
д) Контрольні рахунки застосовують для регулювання підсумків
активних і пасивних основних рахунків (контрактивні, контр-пасивні).
є) Додаткові коригують сальдо основних рахунків (активні, пасивні).
ж) За економічним змістом {активні, пасивні) у зв'язку з розташуванням на балансі.
з) Балансові рахунки — усі вище вказані рахунки, оскільки вони
групуються у балансі.
і) Позабалансові рахунки — сальдо цих рахунків показують після підсумку балансу.
Для одержання різнобічної інформації, необхідної для управління та контролю, велике значення має застосування науково обґрунтованого Плану рахунків. План рахунків — це систематизований перелік найменувань і кодів рахунків та субрахунків бухгалтерського обліку, які використовують для відображення діяльності підприємства, установи, організації.
На основі Програми реформування системи Бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів Міністерство Фінансів України наказом від ЗО листопада 1999 р. № 291 затвердило Інструкцію про засто сування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій.
План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрацій та групування на їх основі фактів фінансово-господарської діяльності в бухгалтерському обліку. У ньому для визначення кодів (номерів) рахунків застосовується десяткова система. Синтетичні ра хунки є рахунками першого порядку, субрахунки — другого. Перша цифра коду визначає клас рахунків, друга — номер синтетичного ра хунка, третя — номер субрахунку. Наприклад, у коді 121 перша цифра «1» вказує на клас «Необоротні активи», цифра «2» — синтетичний рахунок «Нематеріальні активи», друга цифра «1» — субрахунок «Права користування природними ресурсами».
Окремим класом «0» представлені позабалансові рахунки та суб рахунки до них 01 «Орендовані необоротні активи». Рахунок бухгалтерського обліку — групування руху засобів підприємства їх джерел, а також господарських процесів. Рахунки, згруповані в активі балансу, називаються активними, а рахунки у пасиві балансу — пасивними.
Активні рахунки — групування руху, змін та засобів підприємства.
Пасивні рахунки — групування руху та змін їх джерел.
Оборот — це сума усіх господарських операцій, які протягом де якого часу перебувають на рахунку, якщо по дебету — дебетовий, а якщо по кредиту — кредитовий.
Активні рахунки —дебетовий оборот.
Пасивні рахунки —кредитовий оборот.
Але при складанні рахунків необхідно встановити, через які рахун ки проходять кошти та якими ці рахунки є активними чи пасивними. На основі цієї схеми і складають рахунки. Тобто:
Сальдо початкового залишку — сума, яка вказується до операції.
Збільшення суми — дебетовий чи кредитовий оборот — це сума, яка надходить на рахунок.
Зменшення суми — це сума, яка вибуває з рахунку.
Сальдо кінцевого залишку — кінцеві результати після операції.
|
Активний рахунок |
Пасивний рахунок |
||
|
Дебет |
Кредит |
Дебет |
Кредит |
|
Сальдо початкового за лишку |
Зменшення суми |
зменшення суми |
Сальдо початкового зали шку |
|
Збільш. Суми |
Збільш. Суми |
||
|
Дебетовий оборот |
Кредитовий оборот |
||
|
Сальдо кінцевого за лишку |
Сальдо кінцевого залишку |
Подвійний запис — це запис, що ведеться на двох рахунках. Усі господарські операції на бухгалтерських рахунках відображаються за допомогою методу подвійного запису. Суть його полягає в тому, що кожна господарська операція відображається на рахунках двічі — по дебету одного і по кредиту іншого, причому завжди в рівних сумах.
Необхідність застосування методу подвійного запису випливає з економічної суті господарських операцій, що відображаються на раху нках. Кожна операція викликає зміни у двох видах активів, або у двох видах джерел, або в одному виді активів (і в тому самому розмірі) та відповідному виді джерел засобів чи коштів [26, с.42]
Метод подвійного запису має велике значення для цього рівняння контролю за правильністю відображення господарських операцій на бухгалтерських рахунках, оскільки кожна операція відображається по кредиту і дебету рахунків в однаковій сумі.
Основою запису на рахунках бухгалтерського обліку є документ. Взаємозв'язок між рахунками бухгалтерського обліку при реєстрації господарської операції способом подвійного запису називається коре спонденцію рахунків, а рахунки, що беруть участь у цьому взаємо зв'язку, — кореспондуючими [26, с.44]
Кореспонденція рахунків позначається у рахунках відповідним за писом — проводкою, яка може бути простою і складною. При простій проводці між собою пов'язані два рахунки, тобто операція відобража ється по дебету одного і кредиту іншого рахунку. Складним записом є такий, при якому дебетується два або кілька рахунків, а кредитується один або навпаки. При цьому повинен зберігатися принцип подвійного запису, тобто загальна сума на одному боці кількох рахунків повинна дорівнювати сумі, записаній на протилежному боці кореспондуючого рахунку [26, с.44]
З метою вуалювання злочинів злочинці (частіше працівники бухга лтерії) можуть фальсифікувати записи на бухгалтерських рахунках. Але захисні якості бухгалтерських рахунків, такі як правило «подвійного запису», правила виправлення помилкових записів на бухгалтерських рахунках, дебетове сальдо в активних рахунках, кредитове сальдо в пасивних рахунках тощо, мають велике значення для практики боротьби з економічною злочинністю. Наприклад, коли в активних рахунках встановлюється кредитове сальдо, або, навпаки, в пасивних рахунках — дебетове сальдо, то це стає доказом скоєного злочину.
Вказане правило має важливе доказове значення при розслідуванні під час слідства та у суді по кримінальних справах про крадіжки, при власнення та посадові злочини. Тому необхідність та значення знань теорії бухгалтерського обліку для працівників правоохоронних органів дуже велика.
Наведемо деякі способи фальсифікації записів на бухгалтерських рахунках та методи їх виявлення:
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Дати характеристику судової бухгалтерії, її призначення та структури.
2. Дати визначення господарського обліку та його
складових.
8. Назвати законодавчі документи які регулюють складання фінансової звітності.
9. Дати визначення кожному спеціальному методу бухгалтерського обліку: документація, бухгалтерський
рахунок, подвійний запис, калькуляція, інвентаризація, баланс, оцінка, звітність.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА