Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Методична розробка лекції №9 з «Основ ортодонтії та ортопедичної стоматології.»
Тема: 4.2. Ортодонтичні та ортопедичні конструкції в дитячому віці.
Методи запобігання зубо-щелепних аномаліям та деформаціям на початку їх розвитку (проведення вправ з міогімнастики, лікування стандартними та індивідуальними профілактичними апаратами). Роль гігієніста зубного під час планових оглядів порожнини рота, санітарно-освітньої роботи та диспансерного спостереження в організованих контингентах населення.
1.Науково-методичне обгрунтування теми: Методи запобігання зубо-щелепних аномаліям та деформаціям на початку їх розвитку (проведення вправ з міогімнастики, лікування стандартними та індивідуальними профілактичними апаратами). Роль гігієніста зубного під час планових оглядів порожнини рота, санітарно-освітньої роботи та диспансерного спостереження в організованих контингентах населення.
Базова тема для розуміння гігієністом зубним того, що в Україні ортодонтична допомога дітям і підліткам надається безкоштовно в дитячих стоматологічних полі клініках, що мають у своєму складі ортодонтичні відділення чи кабінети, а також у стоматологічних відділеннях, кабінетах для дорослих.
Найефективнішим є територіальний метод обслуговування ортодонтичних хворих. Дільниці по наданню ортодонтичної допомоги створюють на основі педіатричних і дитячих стома тологічних дільниць. Кожну дільницю, куди входить 6—12 шкіл, 10—12 дитячих садків, обслуговують два лікарі-ортодонти. Вони беруть участь у проведенні планової санації порожнини рота, навчають дитячих стоматологів і гігієністів зубних, як виявляти дітей з зубощелепними аномаліями. Останніх обов'язково направляють до лікаря-ортодонта.
Гігієніст зубний також має оглядати дітей і підлітків в організованих колективах, своєчасно усувати причини, що призводять до зубощелепних деформацій і спричинюють відхилення в розвитку жувальної системи.
Завдання і функції кожного працівника ортодонтичного кабінету чи відділення (завідувача, лікаря-ортодонта, гігієніста зубного, зубного техніка, медичної сестри) встановлені відповідно до рівня їх кваліфікації і викладені в посадових інструкціях.
Значення даної теми при вивченні дисципліни полягає у тому,що гігієніст зубний не зможе надавати кваліфіковану допомогу населенню без знань та умінь з проведення методів діагностики у клініці ортодонтії та ортопедичної стоматології,та заповнення науково- медичних та юридичних документів.
2.Навчальні цілі лекції:
Зрозуміти та запамя’тати визначення ортодонтичного діагнозу та складання плану лікування ортодонтичного хворого;
сформувати уявлення про етапи та заходи з профілактики зубо-щелепних аномалій;
охарактеризувати роль гігієніста зубного під час планових оглядів порожнини рота, санітарно-освітньої роботи та диспансерного спостереженн в організованих контингентах населення;
засвоїти методи:
-проведення диспансеризації ортодонтичних пацієнтів;
3.Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця (виховні цілі):
Продовжувати формувати логічне мислення на основі вміння правильно виконувати функціональні обов’язки гігієніста зубного ортопедичного й ортодонтичного відділень та кабінету щелепно-лицевого протезування. Дотримуватися правил техніки безпеки під час прийому в лікувально-профілактичних установах ортодонтичного та ортопедичного профілю гігієністами зубними,
розвивати вміння робити висновки і узагальнення на основі вивченого матеріалу.
4.Міждисциплінарна інтеграція:
|
Дисципліни |
Знати |
Вміти |
|
І.Забезпечуючі: |
||
|
1Анатомія з топографічною анатомією голови та шиї. |
Функціональну анатомію та фізіологію жувального апарату.Онтогенез первинного та вторинного жувальних апаратів. |
Порівнювати особливості анатомічної будови жувального апарату пацієнтів різних вікових груп. Аналізувати особливості еволюційних та інволюційних процесів жувального апарату. |
|
2.Охорона праці в галузі. |
Правила техніки безпеки при роботі з стоматологічним обладнанням та інструментарієм.. |
Використовувати засоби індивідуального та колективного захисту під час проведення стоматологічного прийому.. |
|
3.Стоматологічне матеріалознавство,інструменти та обладнання |
Сучасне стоматологічне обладнання та апаратуру,інструменти і матеріали. |
Користуватися сучасним стоматологічним обладнанням,інструментами та матеріалами. |
|
ІІ.Забезпечувані: |
||
|
Внутрішньопредметна інтеграція з наступними темами. |
-характеристики ортодонтичних апаратів за призначенням, методом фіксації, місцем розташування, принципом та направленням дії; -визначення реактивних змін у тканинах пародонта, піднебінному шві, скронево-нижньощелепному суглобі під час дії ортодонтичних апаратів; |
-проведення диспансеризації ортодонтичних пацієнтів; |
5.План та організаційна структура лекції:
|
№ п/п |
Основні етапи лекції та їх зміст |
Цілі в рівнях абстракції |
Тип лекції. Засоби активізації студентів. Матеріали методичного забезпечення. |
Розподіл часу |
|
1. 2. 3. |
Підготовчий етап Визначення актуальності теми, навчальних цілей лекції та мотивація Основний етап Викладення лекційного матеріалу за планом: 1. Профілактика виникнення зубо-щелепних аномалій: а)спадкових, б)вроджених, в) конституційно зумовлених, г)місцевих (карієс, передчасне вилучення зубів, порушення форми, розміру, структури тканин ротової порожнини та зон росту щелеп та ін.), д)патології ЛОР органів і суміжних ділянок щелепно-лицевої ділянки, ж)шкідливих звичок. 2.Постнатальна профілактика.
Заключний етап Резюме лекції, загальні висновки. Відповіді на можливі запитання. Завдання для само- підготовки студентів. |
Див. п.1 і 2 Тематична лекція. Питання, проблемні ситуації, задачі. Навчальна література. Питання. Завдання. |
3хв. 80хв 7хв. |
6.Зміст лекційного матеріалу:
ДІАГНОСТИКА СТАНУ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ ДІТЕЙ. ПРОФІЛАКТИКА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ І МОРФОЛОГІЧНИХ АНОМАЛІЙ
Діагностика стану зубощелепної системи, диференціальна оцінка норми в різні вікові періоди, її варіантів, сформованих та таких, що формуються, аномалій складні. Процес росту та формування зубо-щелепно-лицевої ділянки у дітей пов'язаний з багатофакторністю, тривалістю й неоднозначністю ендогенних і екзогенних впливів на організм дитини, генетичною зумовленістю, дисгармонією росту морфологічних структур. Існує близько 2000 різновидів функ ціональних та морфологічних відхилень з різним ступенем їх вира-женості, поєднань патології. Структурно — це аномалії розвитку м'яких тканин, органів ротової порожнини, зубів, щелеп, оклюзії, функціональні порушення жування, ковтання, дихання, мови, тонусу жувальних, мімічних м'язів та їх поєднання.
Формування гармонійного обличчя, щелеп, фізіологічне функ ціонування органів ротової порожнини забезпечують спадкові гено ми, нормальний перебіг процесів обміну речовиїї, метаболізму, ферментативної діяльності, остеогенезу на всіх його стадіях, почи наючи від появи точок закостеніння до формування кісткових швів, росткових зон, синхондрозів та окістя. Важливу роль відіграють функції жувальних та мімічних м'язів, язика, стан носової частини глотки, своєчасне прорізування зубів. Поєднання всіх цих чинників визначає гармонійний розвиток обличчя, яке має риси расових, національних, сімейних та суто індивідуальних відмін. Причиною деформації може бути порушення у будь-якій із зазначених ланок.
Етіологічні чинники, які діють на організм у процесі його анте натального та постнатального розвитку, різнобічні. За ступенем впливу вони можуть бути позитивними або створювати несприятливі умови, діяти тривало або короткочасно, на весь організм в цілому чи локально, бути ендогенними або екзогенними. З цих позицій ріст зубощелепного комплексу, формування деформацій розглядаються як багатофакторний процес, у якому не завжди можна виділити основну причину. Своєрідність його полягає у тому, що одна і та сама причина може призвести до різних видів аномалій, а одна і та сама аномалія може виникнути з різних причин.
До активно діючих чинників, які можуть призвести до аномалії, належать такі:
1) порушення основних функцій органів ротової порожнини (жування, ковтання, дихання, мови) та зміна тонусу жу вальних і мімічних м'язів, зумовлених відхиленнями у фізіологіч ному розвитку організму, захворюваннями опорно-рухового апарату, порушенням постави, тощо;
2) шкідливі звички (смоктання пальців, язика, предметів, прикушування губ, язика, щік та ін.); звички, пов'язані з неправильними функціями, незручною позою дитини.
До негативних чинників, які створюють несприятливі умови для формування обличчя, належать: 1) зміна анатомічної структури тканин та органів ротової порожнини (аномалії вуздечок губ, язика; недостатня глибина присінка, порушення фізіологічного стирання тимчасових зубів, термінів та послідовності їх зміни, рання втрата зубів, травми, карієс II—III ступеня активності, соматичні захворю вання, несприятливий перебіг вагітності, захворювання матері, пато логічні пологи та ін.); 2) генетична зумовленість. Із спадковими чинниками зв'язують розвиток хондродистрофії (порушення про цесів мінералізаціїта росту кісток), тяжкі скелетні форми відкритого та глибокого прикусів, прогенію або прогнатію, деякі види аномалій зубів. Клінічно виокремлюють 3 групи генетично зумовлених ано малій: пряме успадкування ознак патології(діастема, адентія, понад-комплектність, зміни форми або величини зубів); спадкова передача зразка шелеп, зумовлена непропорційним їх ростом; невідповідність розмірів верхньої і нижньої щелеп, розмірів зубів, щелеп, апікаль ного базису (у клініці це траснверзальні аномалії). Спадкові чинники впливають на морфологію, структуру, положення, кількість та прорі зування зубів, на розвиток зубної дуги та щелеп, а також м'яких тканин ротової порожнини. Х.А.Каламкаров та співавтори (1981) групують етіологічні чинники так: природжені порушення онто генезу, у тому числі спадкові; ендокринні та обмінні порушення спадкового та набутого характеру; захворювання та пошкодження із поширенням на росткові зони; стан, що призводить до зміни функціонального навантаження і зумовлює посилення або гальму вання росту окремих ділянок черепа; травми лицевого скелета. Гене пічні зміни звичайно призводять до порушення формування баї атьох тканин, органів та систем. Ендокринні та обмінні захворю вання також належать до генералізованих уражень. Інші причини зумовлюють розвиток обмежених черепно-лицевих деформацій.
Умовно всі причини ділять на дві групи:
1) чинники, які діють на організм дитини у антенатальний період розвитку, в тому числі й спадкові;
2) чинники, які діють на організм дитини після народження (умовно їх називають набутими).
Під час вивчення дії етіологічних чинників на організм дитини важливо враховувати час первинних проявів їх, тривалість дії, зв'язок із морфологічними симптомами. Вони визначаються у анамнезі, можуть передувати розвитку ано малії, діяти активно у момент обстеження.
Підчас встановлення причинно-наслідкових зв'язків треба пам'я тати про особливості росту та дозрівання морфологічних структур і функціональних систем у дітей, яким властива нерівномірність, або диспропорція, темпу росту у різні вікові періоди. Це явище фізіоло гічне. Але відносна незрілість тканин та диспропорція росту в умовах підвищеного функціонального навантаження під дією несприятли вих чинників може зберегтися довше, а ріст може бути загальмо ваний. Такий стан тканин та структур може перейти у стійкіші пору шення у вигляді ретардації, асинхронії, дисфункції, дискінезії. Тому у дітей дисгармонію росту організму в цілому та його підсистем за наявності негативного впливу слід розглядати як чинник ризику стосовно виникнення аномалій. Таким чином, у дітей існує третій варіант можливості виникнення патології— пошкодження морфо логічно незрілих органів та тканин у постнатальний період (пост-натальні вади розвитку). За клінічною картиною ці захворювання нагадують природжені аномалії. Виникають деформації, які відріз няються симптоматикою, перебігом та завершенням.
Основу діагностики відхилень у розвитку обличчя складає кон цепція, запропонована Ю.М.Малигіним (1982), яка полягає у сис темному підході й аналізі стану зубощелепної системи. Діагностична клінічна логіка мислення лікаря полягає у визначенні відхилень у рості тканин і органів ротової порожнини, зубів, щелеп, оклюзії на базі порівняння з «нормою», аналітичної інтеграції виявлених ознак хвороби з точки зору функціонування зубо щелеп ного комплексу (провідний показник), ступеня вираженості зовнішніх естетичних та внутрішньоротових зубощелепних (морфологічних) змін, а також прогнозуванні характеру росту обличчя іа щелеп з урахуванням ендо- та екзогенних впливів.
Таким чином, стан зубощелепної систе ми дитини оцінюють з трьох позицій: естетики, функції, морфології. Сучасна концепція поняття «фізіологічний прикус» включає такі критерії оцінки: гармонійний розвиток і ріст кісток лицевого ске лета; гармонія обличчя, скронево-нижньощелепного суглоба, що забезпечує разом із функціями м'язів вільне положення та точність екскурсій нижньої щелепи; нейтральний оклюзійштй контакт зубів з фіксацією основних взаємовідношень молярів, іклів; гармонійне змикання різців; повноцінність функцій. Поняття норми як естетич ного, функціонального, морфологічного оптимуму з позицій комп лексної системної діагностики містке та об'ємне. Для пізнання цього поняття потрібні комплексний системний підхід, уніфікація та вдос коналення діагностичних методів дослідження для інтегральної оцінки прикусу. Розв'язання проблеми інтегральної діагностики з позицій наукового аналізу фізіологічних та патологічних процесів формування зубів, щелеп, органів ротової порожнини можливе на принципово новій основі, на базі комп'ютерних програм.
Правильне розуміння механізмів виникнення аномалій визначає необхідність виділення поряд із нормою таких понять, як «варіант норми» (незначні відхилення, частіше спадкового характеру, які не супроводжуються функціональними та значними естетичними порушеннями), «формівна аномалія» (незначні морфологічні відхилення, які на відміну від варіанту норми у процесі росту зумов люють поглиблення цих відхилень); «сформовані аномалії» (різного ступеня прояву синдроми та симптоми патології). За тяжкістю перебігу та ступенем вираженості розрізняють аномалії (термін має збірне значення), деформації та вади розвитку (виражені форми).
Суть диференціальної діагностики в ортодонтії у період росту щелеп полягає не тільки у розпізнаванні різниці між видами аномалій прикусу та іншими дефектами, визначенні краніальних, гнатичних, зубоальвеолярних, функціональних форм, але й у своєчасному вияв ленні стану передхвороби, початкових форм патології, їх диферен ціації у плані прогнозування росту щелеп, встановленні причинно-наслідкових зв'язків, які згодом можуть призвести до поглиблення відхилень, а також у вивченні несприятливих умов, що впливають як на зубощелепну систему, так і на організм у цілому. Така поста новка питання має великий клінічний резонанс, оскільки орто-донтичне лікування деформацій трудомістке, складне, тривале й супроводжується негативною реакцією з боку дитини. До того ж поширення зубощелепних аномалій велике і не відповідає забез печенню відповідними кадрами. Можливості ж ортодонтичноїрегу ляції обмежені чинниками росту та дозрівання морфологічних структур зубощелепної системи.
До фізіологічних видів прикусу зараховують:
ортогнатичний,
пря мий,
глибоке перекриття,
фізіологічні опістогнатію або прогнатію.
Серед відхилень у розвитку зубощелепної системи розрізняють функціональні порушення (дихання, жування, ковтання, артикуляції") та морфологічні аномалії (аномалії м'яких тканин, які можуть бути у формі аномалій вуздечок губ, язика, присінка ротової порожнини, макро- чи мікроглосіїта ін., аномалії твердих тканин, тобто аномалії зубів, зубних рядів, прикусу).
Аномалії зубів (верхніх, нижніх; тимчасових, постійних).
1. Аномалії структури зубів (гіпоплазія, аплазія, гіперплазія емалі й дентину, клиноподібні дефекти, карієс, тобто органічні та неорга нічні ураження тканин зуба).
Аномалії зубоальвеолярних дуг (верхньої, нижньої). Зміни зубоальвеолярної дуги можуть відбуватися у кількох напрямках стосовно трьох площин (сагітальної, горизонтальної, вертикальної): вестибулярному, оральному, дистальному, медіальному, вертикаль ному (у вигляді зубоальвеолярного вкорочення чи зубоальвеолярного подовження). Замість напівкруглої або еліпсоподібної зубна дуга може бути видовженою, укороченою, звуженою (одно-, двобічно), розширеною (одно-, двобічно), із зміненою кривизною оклюзійної поверхні. Розрізняють U-подібну, трапецієподібну, сідлоподібну, асиметричну форми зубної дуги.
Аномалії щелеп (верхньої, нижньої) виникають унаслідок пору шення розмірів та розташування щелеп відносно черепа. Розрізня ють макро- або мікрогнатію щелеп, прогнатію (переднє розташу вання верхньої щелепи), прогенію (переднє розташування нижньої щелепи), ретрогнатію (заднє розташування щелеп). Аномалії зубних дуг, щелеп можуть бути частковими (фрагментарними) або стосу ватися всієї щелепи.
Аномалії прикусу.
1. Сагітальні аномалії: а) нейтральний прикус — співвідношення бічних зубів обох щелеп не порушене (І клас, за класифікацією Енгля) але спостерігається аномалійне змикання фронтальних зубів;
б) дистальний прикус — дистальна позиція нижньої щелепи від носно верхньої(І1 клас, за класифікацією Енгля);
в) медіальний при кус — медіальна позиція нижньої щелепи відносно верхньої (III клас, за класифікацією Енгля).
2. Вертикальні аномалії: а) глибокий прикус — глибоке різцеве
перекриття та зубоальвеолярне подовження фрагмента чи зміни усієї щелепи або обох щелеп;
б) відкритий прикус відсутність різцевого контакту (1, II, III ступеня) та зубоальвеолярне вкорочення фрагмента верхньої щелепи або відсутність контакту між бічними фрагментами щелеп.
3. Трансверзальні аномалії прикусу (одно-, двобічні); а) латеро-генічиий (вестибулярний перехресний) прикус — зовнішня позиція нижньої зубної дуги чи її сегмента відносно верхньої;
б) латеро-гнатичний (лінгвальний перехресний) прикус — внутрішня позиція нижньої зубної дуги чи її сегмента відносно верхньої.
Велика кількість класифікацій, запропонованих для діагностики зубощелепних аномалій, стосується сформованих дефектів. Вони не придатні для характеристики тимчасового прикусу, особливо у період його формування. З огляду на це під час діагностики слід керуватися головним принципом — визначити симптоми за клініч ними ознаками та на підставі їх порівняння з нормою. На етапі формування патології важливо виявити причинно-наслідкові зв'язки. Доцільно використовувати класифікації Енгля (1989), 0.1.Бетельмана (1956), Д.А.Кальвеліса (1957), Л.В.Ільїної-Маркосян (1967), Х.А.Каламкарова(1972), Л.П.Григор'євої( 1990), Л.С.Персіна (1992).
Оцінка стану прикусу у дітей грунтується на даних клінічного обстеження із застосуванням у міру потреби лабораторних методів дослідження. Методика клінічного обстеження полягає у послідов ному опитуванні та огляді й проводиться за таким алгоритмом: опитування батьків з уточненням віку дитини, перебігу вагітності, захворювання матері та дитини, особливостей її фізичного розвитку; огляд дитини з визначенням її фізичного та соматичного стану (постава, гармонійність обличчя у стані спокою, під час розмови, змикання зубів, функціональна здатність органів ротової порожнини, стан пригінка, зубів, зубних рядів верхньої та нижньої щелеп, оклюзія). Детальніше про це йдеться у розділі, присвяченому методам обстеження дітей.
Метою і завданням дослідження є:
виявлення патологічних відхи лень (що?);
встановлення причинно-наслідкових зв'язків (чому?);
встановлення діагнозу (його структура);
складання плану лікувально-профілактичних заходів (що робити?);
визначення прогнозу розвитку відхилень, тривалості та характеру періоду реабілітації, методів і форм диспансерної роботи.
Гігієніст зубний повинен диферен ціювати відхилення від гармонійного розвитку обличчя, виявити причини патології, направити на консультацію до фахівців, пореко мендувати методи профілактики, проконтролювати їх виконання, скласти план лікування дитини та визначити епікриз.
На підставі даних досліджень гігієніст зубний формує діагноз і складає комплексний план профілактично-лікувальних заходів.
Існує понад 30 морфологічних та функціональних методів до слідження характеру розвитку щелепно-лицевої ділянки. Ці методи досить широко висвітлені у підручниках та монографіях з ортодонтії. Найпоширенішими є рентгенографія, телерентгенографія, біометрія (зубогнатокефалометрія), фотометрія, електроміографія, електро-мастикаціографія, реографія та ін.
Структура діагнозу. На підставі даних клінічного обстеження дитини встановлюють діагноз, який включає всі виявлені функ ціональні й морфологічні відхилення, причинні зв'язки, інші стома тологічні захворювання. Діагноз формулюють у такій послідовності:
а) аномалії прикусу. У разі поєднання аномалій спочатку вказу ють на сагітальні, потім на вертикальні чи трансверзальні аномалії.Якщо вертикальні чи трансверзальні аномалії виражені значною мірою, а сагітальні перебувають у стадії формування, то спочатку називають клінічно виражену патологію, а потім ту, що формується;
б) аномалії щелеп, зубоальвеолярних дуг, зубів;
в) функціональні порушення і шкідливі звички;
г) вірогідні етіологічні чинники;
д) стоматологічні захворювання;
є) стан гігієни ротової порожнини.
Планом лікувально-профілактичннх заходів передбачають на самперед гігієну і санацію ротової порожнини дитини, направлення її у разі потреби до фахівців (ортодонта, оториноларинголога, педіатра, логопеда та ін.), нормалізацію функцій і ліквідацію шкідливих звичок, хірур гічну корекцію дефектів вуздечок губ, язика, пригінка тощо. Тільки після цього за показаннями проводять ортодонтичне апаратне ліку вання. Такий підхід забезпечує комплексне проведення конче пот рібних профілактнчно-лікувальних заходів і тим самим гарантує ефективність лікування дитини.
ПРОФІЛАКТИКА АНОМАЛІЙ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ У ДІТЕЙ.
Стан зубів, щелеп та органів порожнини рота впливає на загаль ний стан організму. З огляду на поширення та інтенсивний перебіг стоматологічних захворювань є актуальною первинна їх профілак тика. Ефективність її залежить від термінів проведення у антенаталь ний та постнатальний періоди. Профілактика зубощелепно-лицевих аномалій це комплекс гігієнімно-лікувальних заходів, спрямова них на запобігання впливу основних несприятливих чинників, які зумовлюють розвиток зубощелепних аномалій, та створення опти мальних умов для розвитку зубошелепної системи. Своєчасне усу нення активно діючих чинників (шкідливих звичок, ротового дихання тощо), несприятливих умов сприяє нормалізації оклюзії.
Завданням профілактичної діяльності є позитивний вплив на загальний стан вагітної та дитини, а також проведення гігієнічно-лікувальних та організаційних заходів, які сприяють виявленню та усуненню дії шкідливих чинників, чинників ризику щодо розвитку зубощелепних аномалій у дітей. З точки зору вікових критеріїв ви знано, що цим займатися треба з періоду антенатального розвитку дитини, активно продовжувати після її народження, починаючи з перших днів життя. Проте досі увага дитячих стоматологів звернена головним чином на дітей дошкільного та шкільного віку.
Організаційним методом проведення профілактичних заходів є диспансерний нагляд. Гігієніст зубний повинен володіти мето дикою клінічного обстеження, знати морфологічні та функціональні ознаки стоматологічного статусу у різні вікові періоди розвитку жу вального апарату, володіти діагностикою початкових форм зубоще-лепннх аномалій, знати принципи групування дітей для диспансер ного нагляду, вміти визначати методику та зміст диспансерної роботи залежно від належності до диспансерної групи, правильно її плануват- и і оцінювати ефективність роботи. Наслідки цієї роботи залежать не тільки від рівня підготовки гігієніста, але й від уміння аналізувати, порівнювати анамнестичні та лабораторні показники, правильно встановлювати причини патології, організовувати та контролювати проведення намічених профілактично-лікувальних заходів.
Основними напрямками профілактичної роботи з дітьми с такі.
Створення умов для фізіологічного розвитку дітей, у тому числі і його зубо щелеп ного комплексу; забезпечення фізіологічних умов для здійснення функцій смоктання, дихання, ковтання, мови, усунення чинників ризику щодо виникнення захворювань, проведення своєчасної корекції відхилень, гігієнічне виховання та навчання дітей і батьків. Проведення розмов із батьками про важли вість дотримання правильного режиму, повноцінного харчування матері і дитини, формування її постави, гігієнічних навичок. З пере ходом дитини на самостійне харчування — зміна структури та якості їжі, формування навичок жування.
Диспансерне спостереження за дітьми, які народилися від батьків, що мають спадкові, природжені стоматологічні, загальносоматичні, системні захворювання, працюють на шкідливому виробництві, живуть у несприятливій екологічній зоні. Диспансер ному обліку підлягають діти, у матерів яких були різні види патології вагітності, пологів, гострі інфекційні захворювання, а також діти з системними ендокринними захворюваннями, порушенням обміну речовин, хронічними запальними процесами, стоматологічними захворюваннями у суб- та декомпенсованій формі, вадами розвитку. Профілактика токсико-септичних станів у новона родженого, маститу — у матері. Профілактика інфекційних, запаль них захворювань, порушень обміну, проведення коригувальної терапії. Забезпечення гігієни порожнини рота, за показан нями призначення масажу, пасивної чи активної міогімнастики, позбавлення шкідливих звичок, проведення екзогенної та ендогенної профілактики карієсу та некаріозних уражень зубів (корекція хар чування, використання препаратів кальцію, фтору, вітамінів), санація ротової порожнини, шліфування горбків блокованих зубів, корекція оклюзійних площин, своєчасне протезування, хірургічна корекція аномальних вуздечок язика, губ, глибини присінка, ротової порож нини, видалення зубів і інші хірургічні втручання.
Для кожного вікового періоду дитини розроблено комплекси заходів, виділено осіб, які відповідають за виконання цієї роботи. У профілактичній роботі беруть участь адміністрація підприємств за місцем роботи матері, жіноча та медико-генетична консультації, акушер-гінеколог, стоматолог, ортодонт,гігієніст зубний, ортопед, хірург, педіатр, оториноларинголог, ендокринолог, логопед та інші фахівці.
Антенатальний період розвитку дитини. Від поведінки та стану вагітної залежить здоров'я малюка. Тому під час вагітності піклу вання про здоров'я майбутньої матері є запорукою здоров'я дитини. Вагітні повинні перебувати на диспансерному нагляді, у тому числі й стоматолога. У обов'язки стоматолога входять санація ротової порожнини та надання порад щодо гігієнічного догляду за зубами, харчування, встановлення причин, які призводять до стоматологічних захворювань, тощо. Вагітна потребує особливого режиму праці та відпочинку (фізичні вправи, загартувальні процедури, прогулянки на свіжому повітрі, достатній сон, обмеження навантажень). Раціонально збалансоване харчування полягає у забезпеченні в достатній кількості організму білками, жирами, вуглеводами, мінеральними солями, вітамінами, мікроелементами. Норма цукру на добу становить 40 50 г, співвідношення картоплі та інших овочів 1:3, молока 0,25 л, сиру — 200 г, сметани — 20—30 г, одне яйце.
Переддошкільний період розвитку дитини. Період від 0 до З років с найсприятливішим для проведення гігієнічно-профілактичних заходів. Період новонародженості — перший етап постнатального розвитку. Тривалість його визначається індивідуально — від 2 до 3 тиж. У цей період виявляють дітей з патологією, спричиненою порушенням антенатального розвитку або генетично зумовленою. Це виродливості обличчя, незарощення губ, альвеолярних дуг, твер дого або м'якого піднебіння, синдром І—II зябрових дуг, колобома, асиметрія обличчя через дефект розвитку кісток лицевого скелета або внаслідок пологової травми, пухлини, природжені кісти або нориці, аномалії м'яких тканин тошо. Вкорочення (або неправильне прикріплення) вуздечки язика, яке заважає функції ковтання, є пока занням до хірургічного втручання у перші дні або місяці життя немовляти. Дуже важливо визначити причини порушення функції ковтання, бо це може бути пов'язане не тільки з аномалією вуздечки язика, але й із загальним станом дитини або недостатньою функцією молочної залози матері.
На першому році життя у дитини можуть спостерігатися відставання у переміщенні нижньої щелепи вперед, порушення термінів парності та послідовності прорізування зубів, неправильне поло ження язика у стані спокою, незмикання губ, ознаки порушення функцій смоктання, ковтання, дихання, шкідливі звички. Захворю вання, особливо такі, як рахіт, диспепсія тощо, можуть сприяти розвитку аномалій числа, величини, форми, структури, положення зубів та порушенню термінів прорізування їх, зумовити деформацію шелеп. Тому профілактика стоматологічних захворювань безпосе редньо пов'язана із загальними педіатричними заходами.
Піс,я народження у дитини яскраво проявляються біологічні властивості, що пов'язані з її розвитком та ростом. Велике значення мають гігієнічний догляд, додержання режиму денного та нічного сну, перебування на свіжому повітрі, раціональне харчування та спосіб вигодовування. Формування зубощелепної системи дитини відбувається під впливом функціонального навантаження. Природне вигодовування є оптимальним для гармонійного розвитку органів і м'язів жувального апарату. Функція смоктання — це рефлекторний акт, який сприяє розвитку м'язів та щелеп. У разі штучного вигодо вування може порушитися функціональна активність м'язів, що призводить до недорозвинення щелеп та затримки зміщення нижньої щелепи вперед. Значний тиск пляшечки на щелепи може спричинити деформацію фронтальної ділянки. Тому у разі штучного вигодову вання треба забезпечити близькі до природних умови для смоктання. Під час їди дитина повинна висувати нижню щелепу вперед і докла дати до цього певні зусилля. Треба забезпечити правильну позу під час годування, не допускати тиску пляшки, регулювати зусилля дитини під час смоктання за рахунок підбирання отворів у сосці, величини та довжини її тощо.
Звичайно у віці 4—5 міс дітей починають догодовувати, що сприяє функції жування та формуванню тимчасового прикусу. Після появи зубів дитину треба привчати до жування твердої їжі (скоринку хліба, свіжі овочі та фрукти), своєчасно міняти консистенцію їжі.
Лікування дітей першого року життя проводять у дитячій стома тологічній поліклініці (відділенні) або у дитячому щелепно-лицьовому стаціонарі. Дітей з природженими вадами обличчя направляють у спеціальні центри. Вони потребують своєчасної хірургічної, орто-донтичної, логопедичної допомоги. У подальшому такі діти повинні перебувати під диспансерним наглядом дитячого стоматолога.
Профілактичною роботою займаються середній медичний персо нал(гігієністи зубні) під керівництвом педіатра та стоматолога. Центральною ланкою у цій роботі є кімната здорової дитини, де проводять гігієнічне нав чання батьків або майбутніх матерів, здійснюють диспансерний нагляд за дітьми з тримісячним інтервалом. Основні напрямки профілактичної роботи з дітьми:
2.Диспансерний нагляд за дітьми, які народилися від батьків, у
котрих виявлено захворювання ендокринної або серцево-судинної
систем, хронічні хвороби крові, органів травлення, нирок, алкого -
лізм, наркоманію, стоматологічні порушення, а також тих, хто працює
у шкідливих умовах. Диспансерному обліку підлягають діти, у мате -
рів яких були патологія вагітності, пологів, гострі інфекційні захворювання, а також діти, які перехворіли на гемолітичну хворобу, рахіт, диспепсію або мають стоматологічну патологію й вади розвитку.
Дошкільний та шкільний періоди розвитку дитини. Профілак тика зубощелепних аномалій у дітей дошкільного та шкільного віку включає комплекс гігієнічно-лікувальних заходів, спрямованих на гігієну та санацію ротової порожнини і нормалізацію функції її орга нів, усунення шкідливих звичок тощо.
Гігієна та санація ротової порожнини. Гігієніст зубний після поглибленого клінічного обстеження визначає план ліку вально-профілактичних заходів і проводить лікування неускладненого та ускладненого каріесу зубів з метою відновлення оклюзійних контактів між зубами, які забезпечують повноцінність функції жування. Запобігає розвитку запальних процесів, то призводять до ранньої втрати зубів. Крім того, видаляє затримані тимчасові або такі, що не підлягають лікуванню, зуби та їх корені, проводить ендо-та екзогенну профілактику, лікує захворювання крайового пародонта, слизової оболонки рогової порожнини, язика, губ тощо. Шляхом бесід, індивідуальних чи групових занять з гігієни ротової порож нини дітям прищеплюють гігієнічні навички, знайомлять із засобами гігієнічного догляду за зубами, навчають методиці чищення зубів, контролюють ступінь оволодіння нею, за допомогою гігієнічного індексу періодично оцінюють гігієнічний стан ротової порожнини.
Нормалізація функцій органів ротової порожнини та тонусу жувальних і мімічних м- 'язів. Призначають комплекси вправ залежно від функціональних відхилень. Проводять навчання дітей, батьків та персоналу дошкільних закладів із тим, щоб діти під контролем дорослих правильно виконували вправи. Міогімнастика полягає у систематичному тренуванні недостатньо розвинутих груп жувальних та мімічних м"язів або таких, що неправильно функціонують. Пору шення координаційної функції м'язів може призвести до диспропор ції росту щелеп, зубощелепних аномалій, спричинити рецидив ано малії після апаратного лікування. Пасивна або активна міогімнастика найефективніша у ранньому віці, коли відбувається інтенсивний ріст щелеп. Її можна застосовувати як самостійний метод лікування, а також у поєднанні з апаратним.
Як самостійний метод міогімнастика показана при функціональних відхиленнях, шкідливих звичках, зниженні тонусу та порушенні міодинамічної рівноваги жувальних і мімічних м'язів, неправильному положенні нижньої щелепи.
Загальні правила виконання вправ:
1) систематичність та регуляр ність;
2) достатній розмах та оптимальна інтенсивність скорочення м'язів;
3) плавне та повільне скорочення м'язів;
4) після кожного скорочення м'язів має бути пауза І—2 с;
5) кожну вправу треба ро бити кілька разів до відчуття втоми;
6) з часом кількість вправ треба збільшувати, функціональне навантаження підвищувати;
7) вправи можна робити у положенні сидячи чи стоячи, стежити за поставою, бажано перед дзеркалом, із музичним супроводом;
8) періодичний контроль за виконанням вправ та збільшення навантаження, а також оцінка ефективності занять;
9) заняття можуть бути груповими або індивідуальними з використанням різних предметів або без них. Воно складається із трьох частин: увідної (загальні вправи), основної (спеціальні вправи), заключної (вправи, які знижують наванта ження). Тривалість заняття залежить від віку дітей (10—20 хв).
Ксмплекси вправ для нормалізації функцій і тонусу м 'язів
Нормалізація функції ковтання (вправи виконують при максимально відкритому роті).
Кінчик язика рухається по піднебінні у напрямку спереду назад і навпаки.
Послідовне переміщення язика з зуба на зуб. починаючи з верхніх молярів (порахувати зуби на верхній щелепі).
Нормалізація функції дихання (вправи виконують із стиснутим и зубами ).
2.Спокійне носове дихання однією ніздрею, потім іншою .
3. Будь-які вправи з фіксацією уваги на носовому диханні (наприклад, присісти — вдих, встати — видих).
Тренування тонусу колового м'яза рота.
4.«Футбол» (кінчик язика впирається у шоку, з зовнішньої поверхні щоки палець тисне на язик).
5.Надути шоки і за допомогою долонь повільно випускати повітря.
Нормалізація функції мови (тренування рухливості язика).
Нормалізація функції жування.
Статичне або функціональне навантаження роблять з гумовим еспандером або без нього. Вправа полягає у максимальному стисканні зубів та утриманні м’язів напруженими кілька секунд, потім ослабленими. Вправи виконують до появи відчуття втоми м'язів.
Зміщення нижньої щелепи вперед.
Голова трохи запрокинута назад. Виконують першу вправу.
3.Голова запрокинута назад. Поворот праворуч, потім ліворуч.Виконують першу вправу.
Зміщення нижньої щелепи назад.
1.Відкрити рота і повільно його закрити, змішуючи нижню щелепу назад, бажано до крайового змикання різців.
2. Виконують першу вправу із застосуванням зусилля руки.Повільно відкрити рота, підняти язик до піднебіння і змістити назад,потім повільно закрити рота, при цьому змістивши нижню щелепу назад до крайового змикання різців. Утримувати шелепи у такому положенні 4—8 с
Зміщення нижньої щелепи вбік.
Усунення шкідливих звичок шляхом активного навіювання, психо терапії, методом заборони, використання гірких мазей, фіксації рук, застосування вестибулярних пластинок, зйомних або незйомних апа ратів тощо. До шкідливих звичок належать часто повторюване скоро чення м'язів приротової ділянки, язика, рух нижньої щелепи, смок тання язика, губ, пальців, інших предметів, неправильне положення тіла дитини під час сну або у стані бадьорості.
Шкідливі звички становлять собою серію умовних рефлексів, що відбуваються у визначеній послідовності і є фіксованим стерео типом. Шкідливі звички головним чином виникають у віці до 5 років, а у 5—8 років майже у половини дітей спостерігаються стійкі аномалії. Клінічні ознаки шкідливих звичок виявляють під час розмови і огляду, коли дитина спокійна. Можна виявити шкідливі звички за іншими ознаками (зміна кольору губ, їх сухість, тріщини, зниження тонусу колового м'яза рота, зміщення нижньої щелепи, зміни форми зубного ряду, відхилення зубів у бік постійного натис кування, зміни форми пальців, нігтів, пози дитини під час сну або в стані бодьорості). Звичка смоктати пальці є найпоширенішою, з'яв ляється у віці до 1,5—2 років. У 60% трирічних дітей вона зникає, у віці 8—10 років зберігається у 10%. Спостереження засвідчили, що коли дитина залишила цю звичку до 3 років, то може настати само регуляція аномалії, яка виникла з цієї причини. Якщо ж звичка збе реглася до 5 років, то саморегуляція утруднена, а згодом вона приз водить до деформації. Ефективність позбавлення від шкідливої звички залежить від послідовністі і наполегливості дорослих, усві домлення дитиною її негативного впливу.
Направлення дитини на консультацію і лікування до фахівців у разі виявлення патологічних процесів суміжних органів або соматич них захворювань, а також контроль за виконанням призначень лікаря. Шліфування горбків блокованих зубів у разі зворотного пере криття верхніх зубів нижніми (частіше іклів). Алмазними головками шліфують блоковані поверхні антагоністів, утворюючи щілини між зубами у межах 1—2 мм, та похилі площини поверхонь зубів (на нижніх зубах шліфують вестибулярний бік, на верхніх — піднебін ний, які у майбутньому контактуватимуть).
Корекція оклюзійних площин за нерівномірного змикання зубних рядів. Вибірково пришліфовують горбки окремих зубів. За допомо гою оклюдограми визначають пункти посиленого навантаження, які пришліфовують доти, доки не сформуються рівномірні контакти між усіма зубами. Протягом однієї процедури знімають шар тканин до появи болю. Після пришліфовування постійні зуби покривають фторлаком, призначають ремінералізуючу терапію. Для корекції оклюзії можна ставити підвищувальні або знижувальні пломби, коронки.
Протезування у дитячому віці розглядається як профілактичний засіб, який спрямований на запобігання розвитку стійких деформацій щелеп, збереження зубів та нормалізацію функцій органів ротової порожнини, створення функціонального подразнення у кістці та стимулювання росту щелеп, розвиток зачатків постійних зубів, збе реження місця у зубній дузі, профілактику захворювань суглоба.
У разі ранньої втрати зубів у дітей виникають значні деформації (гальмується ріст ділянки щелепи з відсутніми зубами або усієї щелепи, формується зубоальвеолярне подовження, порушуються функції жування, ковтання, мови, спостерігаються затримка прорі зування постійних зубів, зміщення зубів у дузі, порушення форму вання скронево-нижньощелепного суглоба). При цьому можуть формуватися глибокий (32%), прогнатичний (23,8%), латеральний (21,9%), прогенічний (18,1%) та відкритий (4,2%) прикуси.
Дефекти класифікують за ступенем ураження як часткові або повні; за поширенням — як дефекти зуба, зубних рядів. Вибір кон струкції ортодонтично-протетичних апаратів залежить од величини та положення дефекту, ступеня вираженості деформації зубних дуг, виду прикусу та стадії його формування. Дитячий протез повинен забезпечувати: фіксацію (за рахунок присмоктування, адгезивності); стабілізацію (за рахунок функціонального присмоктування); рів новагу (за рахунок правильної постановки зубів). Протезування має бути безболісним, протези — тимчасовими, із заміною через деякий час — залежно від віку дитини, конструкцї протеза, виду дефекту. Дитячі протези виготовляють із нешкідливих, гігієнічних матеріалів, що добре піддаються обробці. Боні» повинні зберігати місце для майбутніх зубів і не гальмувати ріст щелеп.
Для усунення шкідливих звичок, нормалізації функцій змикання губ, збереження міодинамічної рівноваги м'язів, скріплення м'язів ротової ділянки, стимулювання або гальмування розвитку щелеп у трьох напрямках застосовують вестибулярні пластинки, підборідну пращу, різноманітні профілактичні апарати.
Щитотерапія — один із профілактичних способів усунення аномалій: у ротову порожнину вводять вестибулярну пластинку,, котра може мати додаткові внутрішньо- або зовнішньоротові присто сування (залежно від виду аномалії)- Апарат застосовують для усунення початкових форм сагітальних та вертикальних аномалій, протрузії верхніх фронтальних зубів, зміцнення м'язів і нормалізації змикання губ. Апарат лежить у роті вільно, щільно прилягає до фронтальних зубів і не торкається бічних, активізується язиком та мімічними м'язами, що сприяє правильному змиканню губ.
Профілактика наслідків дисгармонійного росту тканин. У період росту щелеп під час прорізування зубів пародонт, що форму ється, протягом кількох років є надчутливим до різних впливів. Дисгармонія росту зубошелепної системи у період прорізування та формування коренів постійних зубів має чіткі клінічні ознаки: зменшення глибини присінка порожнини рота до 4—1 мм; ширина зони прикріплених ясен перебуває у межах 2—1 мм або повністю цієї зони немає; клінічна коронка зуба подовжена на 2—5 мм; від сутня ясенна кишеня. Основним напрямком коригувальної комп лексної терапії є створення оптимальних умов для формування зубощелепного апарату. Нами розроблено такий алгоритм лікуваль но-профілактичних заходів для дітей: професійна та індивідуальна гігієна порожнини рота, навчання дітей та контроль за засвоєнням навичок гігієни; зняття над-та під'ясенного зубного каменю; пришлі фовування оклюзійних контактів; лікування дефектів зубів та зубних рядів; нормалізація функціональних порушень; масаж; позбавлення шкідливих звичок; апаратне лікування зубощелепних аномалій; за показаннями — хірургічна корекція присінка ротової порожнини, вуздечок губ або язика; симптоматична та патогенетична медика ментозна терапія, фізіотерапія.
Хірургічна корекція аномалій вуздечок язика, губ, глибини присінка порожнини рота. Аномалії морфологічної структури і місця прикріплення вуздечок язика, губ, слизової оболонки ротової порожнини до кісткового скелета призводять до функціональних відхилень, формування неправильного прикусу, захворювань кра йового пародонта. Для профілактики цих захворювань істотне зна чення має тактика лікаря під час лікування таких хворих. При аномаліях тонких вуздечок язика з порушенням функції ковтання доцільне раннє оперативне втручання (у перші місяці життя дитини) з обов'язковим навчанням дитини рухати язиком за допомогою пасивної чи активної міогімнастики. При широкій щільній вуздечці язика показана пластика її у віці 3—5 років з призначенням міо гімнастики до і після операції. При аномаліях вуздечок губ, присінка ротової порожнини методи корекції залежать від ступеня прояву аномалії, поєднання її з зубощелепними аномаліями, захво рюваннями тканин ротової порожнини, пародонта. Після про різування постійних зубів, формування тканин і щелеп змінюються глибина присінка та місце прикріплення вуздечки губи. Тому оперативне втручання, яке є складовою частиною комплексного терапевтичного, ортодонтичного та хірургічного втручання на вуздечці верхньої губи, м'яких тканинах присінка, бажано проводити після прорізування постійних зубів і формування окремих структур пародонта. З метою усунення впливу негативних чинників на пародонт під час його розвитку проводять хірургічне втручання (нестибулопластика, пластика вуздечок губ).
Спосіб вестибулопластики у разі мілкого присінка ротової порож нини полягає у викроюванні та відсепаровуванні напівовального слизово-підслизового клаптя на нижній губі у напрямку до альвео лярного відростка на рівні 42, 41, 31, 32 зубів. Отсепарований слизово-підслизовий клапоть фіксують кетгутовими швами, збільшуючи таким чином глибину присінка ротової порожнини. Ранову поверхню на \уо\ покривають йодоформним тампоном, який фіксують швами до країв рани. Вона гоїться вторинним натягом, що призводить до появи шрамів на губі. Присінок формується протягом 2—3 тиж за умови постійної дії ортодонтичного апарата.
Вестибулопластику при захворюваннях тканин пародонта про водять після курсу протизапальної терапії, корекції порушених функцій, ліквідації шкідливих звичок та після початку ортодонтич ного лікування.
Характер оперативного втручання на вуздечках губ залежить від типу, ступеня прояву патології та місця прикріплення. При І—II типі вуздечки показане переміщення ділянки прикріплення за допомогою V- чи ромбоподібного розрізу слизової оболонки з подальшим повним зшиванням країв рани. При широких (II—111 тип) вуздеч ках виконують Z-пластику за допомогою зустрічних трикутних клап тів. Хірург-стоматолог робить й інші хірургічні операції, які рекомен дує ортодонт: видалення зубів, компактостеотомію, остеотомію. У разі складних варіантів патології проводять хірургічно-апаратне ліку вання.
Важливе значення для профілактики зубощелепних аномалій має санітарно-освітня робота, яка полягає у тому, що під контролем гігієніста зубного діти за допомогою батьків (удома) та вихо вателів (у дитячому садку) набувають навичок, які сприяють форму ванню зубощелепної системи. Дорослі повинні з 2 років привчати дітей до гігієнічного догляду за ротовою порожниною, допомагати їм позбутися шкідливих звичок, своєчасно лікувати зуби. Вони мають стежити, як дитина їсть, дихає, ковтає, розмовляє, яка у неї постава.
Аналіз профілактичної роботи засвідчив, що через рік у 1,5 разу зменшується кількість дітей із функціональними відхиленнями. Продуктивність роботи ортодонта збільшується у 2—2,5 рази.
Основні напрямки профілактики зубощелепових аномалій і деформацій
Аномалії зубо-щелепової системи за часом виникнення поділяють на: спадкові, вродженні, і ті,що з’явилися після народження дитини. Спадкові це адентія, надкомплектні зуби, діастема, прогенія глибокий прикус. До вроджених належать: розщілини губ, твердого і м’якого піднебіння. Причини: штучне харчування, рахіт, патологія верхніх дихальних шляхів (затруднене носове дихання внаслідок аденоїдних розростань), шкідливі звички ( смоктання пальців, язика, сторонніх предметів, закушування губ, неправильне положеня голови під час сну. Важливу роль у розвитку аномалій постійного прикусу відіграє збереження молочних зубів. Раннє видалення їх затримує ріст щелеп і постійні зуби, що прорізались розташовуються поза дугою через відсутність місця.
При ранньому видаленні шостого зуба відбувається затримка росту щелепи, можлива поява аномалій прикусу.
Діти з аномаліями зубо-щелепової системи повільно пережовують їжу, у них порушено ковтання, зменшений апетит. При скупченості зубів порушується самоочищення зубних рядів, затримуються рештки їжі, що створює умови для запалення ясен, пораження карієсом.
Аномалії зубів включають аномалії розмірів, положення, кількості, форми, терміну прорізування, структури твердих тканин.
Аномалії розмірів зубів. До них належать велетенські зуби ( макродентія). Частіше це верхні центральні або бокові різці. Вони займають багато місця, тому інші зуби не можуть правильно розташуватись. Можуть заважати прорізуванню сусідніх зубів, зумовлювати скупченість зубів. Є зуби з малими коронками ( мікродентія). Малі зуби розташовуються з великими проміжками і порушують вигляд обличчя.
Аномалії розташування окремих зубів. Вестибулярне положення - відхилення або зміщення дозовні від зубного ряду. Частіше відхиляються верхні або нижні різці та ікла, особливо на верхніх щелепах. При цьому відмічається затруднення при відкушуванні їжі і пережовування їжі, порушується чіткість вимови окремих звуків промови.
Оральне розташування- нахил або зміщення зубів всередину від зубного ряду. Нерідко травмується слизова язика, в ділянці зубів, що змістились, може виникати гінгівіт, пародонтит.
Медіодистальне зміщення зубів- розташування зубів попереду або позаду від нормального місця в зубній дузі. Причинами є рання втрата зубів, розташованих поряд із зубом, який змістився. Неправильне розташування зачатка зуба, шкідливі звички.
Поворот зуба навколо своєї вісі може бути невеликим і значним. Частіше повертаються з віссю різці. Причинами такої аномалії є брак місця в зубному ряду, неправильне розташування зачатка зуба, надкомплектні і молочні зуби, що затримались.
Діастема- проміжок між центральними різцями частіше спостерігається на верхній щелепі. Причинами є низьке прикріплення вуздечки верхньої губи, широка кісткова перетинка між центральними різцями, вроджена відсутність бокових різців, рання втрата бокових різців.
Треми - проміжки між зубами. Вони порушують зовнішній вигляд хворого і мовлення, травмуються ясна, що призводить до виникнення хвороб пародонта. У дітей віком 4-5 років спостерігаються фізіологічні треми, які виникають внаслідок росту щелеп.
Транспозиція зубів - це розташування, коли зуби міняються місцями. Причинами є атипове розташування зачатків.
Тісне розташування зубів ( скупченість) спостерігається, коли зуби не можуть розміститись в зубному ряді внаслідок недорозвинених щелеп або їх альвеолярних відростків, а також при відносно великих розмірах зубів. Зуби стоять з поворотом за віссю
і налягають один на одного.
Аномалії кількості зубів. До аномалій кількості відносять адентію і надкомплектні зуби. Адентія ( відсутність зубів) є повна і часткова, що визначається рентгенограмою. Якщо зуби не прорізуються в розташованому місці їх називають ретинованими. Причини: рахіт, передчасне видалення молочних зубів, неправильне чи глибоке розташування зачатків, травми, спадковість.
Надкомплетні зуби найчастіше спостерігаються в постійному прикусі і на верхній щелепі. Вони можуть мати аномальну форму, розташовуватись у зубній дузі чи поза зубним рядом.
Аномалії форми зубів. До аномалій відносять шиловидні зуби, зуби з півмісяцевою виямкою на ріжучому краї центральних різців. Незвичайна форма таких зубів незадовільна в естетичному відношенні.
Аномалії прикусу це відхилення від нормального взаємовідношення зубних рядів верхньої і нижньої щелеп. Вони бувають в трьох напрямках: вертикальному, сагітальному, трансверзальному.
Глибокий прикус - це таке співвідношення зубних рядів у передній ділянці, коли верхні різці перекривають нижні більше ніж на 1\3 висоти їх коронки при відсутності ріжучого бугоркового дотику. У хворих із глибоким прикусом виникають труднощі при відкушуванні і пережовуванні їжі; можливе перевантаження передніх зубів, порушеня мови, травмування слизової оболонки, що сприяє розвитку пародонтиту і утруднює його лікування.
Відкритий прикус. Характеризується відсутністю змикання зубів при центральній оклюзії, частіше в ділянці фронтальних зубів. При відкритому прикусі обличчя подовжене, має напружений вигляд. Висота нижньої третини обличчя збільшена. Губи незімкнуті або складаються з напруженням, видно збільшений язик, котрий закриває щілину між зубами. При цьому прикусі затруднюється відкушування їжі, жування, ковтання, порушується вимова окремих звуків( хворі шепелявлять), змінюється дихання, що викликає сухість слизової рота і глотки, виникає ризик інфекційних захворювань.
Прогнатичний прикус характеризується невідповідністю співвідношення зубних рядів внаслідок виступів зубів верхньої щелепи і дистального положення зубів нижньої щелепи. У таких пацієнтів виявляється своєрідна конфігурація обличчя . Верхня щелепа і верхня губа виступають наперед. Нижня щелепа і нижня губа мовби відсунуті дозаду. Губи частіше не змакаються, і постає враження напруженого виразу обличчя. Відкушування і розжовування їжі утрудне, порушене дихання,мова, ковтання.
ІІрогенічний прикус характеризується переднім розташуванням нижньої щелепи і її зубного ряду у відношенні до верхньої. При зовнішньому огляді хворих на прогенію звертає на себе увагу порушення конфігурації обличчя: верхня губа і середня частина обличчя западають, над верхньою губою виражена поперечна борозна, підборіддя і нижня губа виступають вперед.
Перехресний прикус. Характеризується атиповим змиканням ( фронтальних або бокових, або і тих і інших), правої або лівої половини прикусу ( може бути і двостороннім). У хворих з цим прикусом змінюється зовнішній вигляд, що обумовлено асиметрією розвитку щелепних кісток. Нерідко хворі скаржаться на прикушування губи.
Антенатальна профілактика зубощлепно -лицевих аномалій.
Екзогенні чинники:
Внутрішньоутробна інфекція - це ураження плода інфекційним агентом до родів, або під час проходження пологових шляхів. Патогенні організми за певних умов спроможні проникнути через плацентарний бар’єр і завдати шкоди плодові. Це такі інфекції: токсоплазмоз, хламідіоз, герпетична інфекція. Вважають, що така інфекція може спричинити патологію скронево-нижньощелепних суглобів та резистентності твердих тканин зубів.
Вагітна жінка повинна спати більше на 2 години, ніж до вагітності, гуляти на свіжому повітрі, тому, що потреба вагітної жінки в кисні підвищується.
Жінки, що палять народжують дітей з меншою масою тіла, а окис вуглецю спроможний інактивувати гемоглобін плоду і вагітної.
Будь-які лікарські препарати потрапляють через плаценту в організм плода. Так аспірин негативно впливає на систему згортання крові плоду, тому застосування в пізні терміни вагітності протипоказане.. Талідомін може викликати вади кінцівок і піднебіння (щілина твердого піднебіння).
їжа має містити достатню кількість білків, жирів, вуглеводів.
Білки. За недостатністю надходження блків сповільнюється ріст плода. Під час вагітності потреба в білках складає 1,3г\на день на 1 кг маси. Більшу частину мають складати білки тваринного походження. Рекомендують м’ясо, молоко, сир, яйця. Вуглеводи. Якщо в організм жінки протягом 8 годин не надходять вуглеводи, то це призводить до порушення обміну,знижується загальна опірність організму. Раціон вагітної має містити достатню кількість фруктів, ягід свіжих овочів.
Жири є енергетичним резервом організму. їх цінність полягає у тому, що до їх складу входять жиророзчинні вітаміни. Жири вживаються у вигляді вершкового масла, сметани і рослинної олії.
Мінеральні речовини.
Залізо необхідне як для плоду, так і для збільшеного об’єму крові вагітної, якщо жінка страждає на анемію. Це збільшує ризик внутрішньоутробної гіпоксії. Залізо міститься в печінці, червоному м’ясі, яблуках, чорній смородині, сушених фруктах.
Кальцій і натрій. Кальцій міститься в молоці, сирі, йогурті.
Вітаміни: В2, вітамін С, фолієва кислота.
Постнатальна профілактика ( після народження дитини)
Звичка смоктання пальця частіше з’являється в дітей, яких штучно вигодовують, під час засинання. Якщо дитина позбулася цієї звички до 3 років, може відбутися саморегуляція зубощелепової системи. Якщо звичка зберігається тривалий час ( до 4 -5 років), аномалія стабілізується, або прогресує. Звичка смоктання пальця може призвести до дистального зсуву нижньої щелепи , формування відкритого прикусу; може спостерігатись поява проміжків між зубами.
Звичка смоктання та прикушування губ, щік., різних предметів. Проявляється вона смоктанням або прикушуванням нижньої чи верхньої губи, язика, щік, обгризанням нігтів, ручки. Причинами є перевантаження, патологія носоглотки, неправильне положення голови під час сну, зміни в скронево-нижньощелеповому суглобі.. Це призводить до розвитку прогнатичного прикусу з протрузією та віялоподібним положенням верхніх різців, звуження щелеп, скупченністю нижніх різців.
Смоктання в\губи призводить до піднебінного нахилу різців в/щ. Смоктання щік призводить до формування різних форм косого прикусу, ця звичка може розвиватись після раннього видалення тимчасових молярів. Смоктання щік може призвести до звуження щелеп , до формування бічного прикусу.
Під час смоктання рогу подушки, кінчика ковдри, комірця голова повертається в бік; при цьому може розвиватись патологічна асиметрія обличчя і зубних рядів.
При звичці гризти олівці чи ручку між передніми зубами, при цьому між зубами можуть виникати проміжки; звичка лускати насіння приводить до появи узур на різальному краї різців або їх повороту.
Для усунення звички смоктання пальців маленьким дітям надівають жорсткі ліктьові пов’язки і рукавички з гумовими шипами.
Звичка смоктання і прикушування язика. Причиною є вкорочена вуздечка язика, збільшення мигдаликів, розростання аденоїдів, що приводить до порушення дихання, ця звичка приводить до деформації відкритого прикусу.
Порушення функції смоктання. За неправильного Штучного вигодовування припускають таких помилок:
» у положенні пляшечки. За штучного вигодовування пляшечку з молочною сумішшю або кашею потрібно розташовувати таким чином, щоб вона не прилягала до нижньої щелепи, а була нахилена до неї під кутом.
Порушення функції жування..
Функціональний подразник, що виникає при жувальному навантажені, є стимулятором для правильного росту і розвитку щелепних та інших кісток лицевого скелета. Під час довільного жування виникає рівномірний розподіл навантаження на обидва боки жувального апарату.
Одним із видів порушення жування вважають звичку жування на одному боці, що сприяє виникненню косого прикусу, а в деяких випадках - мезіодистального прикусу. Іншим порушенням цієї функціє є звичка „ ледачого жування”, яке визване вживанням дитиною м'якої їжі. У таких дітей в тимчасовому прикусі відсутні фізіологічні проміжки між зубами, характерна їх скупченість.
Неправильне ковтання.
Ковтання становить собою суму рухових реакцій, завдяки яким їжа переміщується з порожнини рота через стравохід у шлунок. У 5 -6 місячному віці, із прорізуванням перших зубів, починається процес перебудови ковтання (інфантильного) , де язик впирається і відштовхується від піднебінних поверхонь різців - це соматичне ковтання. Під впливом причин : штучне вигодовування із застосуванням довгої соски або соски з великим отвором; порушення активності м’язів язика, м’якого піднебіння, годування дитини рідкою та напіврідкою їжею, патологією верхніх дихальних шляхів, смоктання пальця, не відбувається перебудови способу ковтання , і стаючи дорослою, людина продовжує під час ковтання впиратися язиком у зімкнуті губи або щоки. Інфантильний тип ковтання призводить до формування відкритого прикусу, особливо в передній ділянці зубних рядів. Під час неправильного ковтання зуби не зімкнуті, губи і щоки контактують з язиком. Відбувається додаткове скорочення м’язів : напружуються мімічні м'язи в ділянці кутів рота, підборіддя, іноді тремтять, стуляються повіки, витягається шия і нахиляється голова; на підборідді з’являються мілкі заглибини - симптом „ лимонної шкірки” або „ наперстка”; можуть спостерігатися втягуання губи або щік.
Ротове дихання
Розрізняють носовий, ротовий і змішаний типи дихання. При носовому диханні повітря яке проходить через ніс зігрівається, відбувається його механічне і біологічне очищення ( повітряний струмінь звільняється від неорганічних і органічних домішок). Неорганічні домішки, викидаються разом зі слизом, мікроорганізми зазнають бактерицидної дії слизу. Перевага носового дихання в тому, що повітря, завдяки насиченності слизової оболонки кровоносними судинами і слизовими залозами зволожується.
Ротове дихання призводить до деформації кісток лицевого скелета. А саме, тверде піднебіння набуває вигляду високого куполоподібного („готичне піднебіння”). Проходить деформація альвеолярних відростків - звуження в ділянці премолярів і молярів. За тривалого порушення функції дихання внаслідок розростання аденоїдів визначаються широка спинка носа, вузькі ніздрі, нерухомі крила носа, незімкнені сухі губи. Формується вузьке опукле обличчя із збільшеною довжиною нижньої чатини „ подвійне підборіддя”. Порушення постави.
В ортодонтії приділяється увага положенню тіла, особливо голови, під час сну. Звичка спати в одній позі - тільки на спині, на животі або на боці, а також із підкладанням під щоку руки - сприяє несиметричному розвитку щелеп, зсуву щелепи в бік. Неправильне положення голови під час сну в поєднанні з патологією носоглотки ( звичка спати зі схиленою на груди головою або закинутою вгору, витягуючи шию для полегшення дихання) призводить до розвитку прогенії. Спання в позі зі схиленою головою на груди також призводить до неправильного розвитку щелеп. При такій поставі змінюється тонус шийних м'язів ( що сприяє глосоптозу - опущенню язика), виникають „запалі груди”, випинаються лопатки..
Коригувальна гімнастика та міогімнастика як засіб профілактики.
Коригувальна гімнастика рекомендується дітям дошкільного і молодшого шкільного віку. Її проводять в кабінеті лікувальної фізкультури дитячих поліклініку дитячих садках під контролем медперсоналу, а після навчання - дома під керівництвом батьків.
Перед заняттям необхідно провітрити приміщення. Кожен комплекс вправ виконується двічі за день (у першу та другу половину дня), краще до їди, або не раніше ніж через 40 - 60 хв після їди. Вправи проводять у строгій послідовності та дозуванні, паузи між вправами - у 20 -30 хв. Тривалість заняття залежить від віку дитини: діти від 3 до 4 років виконують вправи протягом 20 -25 хв, від 4 -до 5 років - 25 -30 хв, від 5 до 6 років - 30- 35 хв, від 6 до 7 років -35 -40 хв, а школярі -45 хв.
Комплекси коригувальної гімнастики складаються із загальнорозвивальних, дихальних та спеціальних вправ.
Кожне заняття складається з трьох етапів: вступного, основного та завершального. Мета вступного етапу є підготовка організму до зростаючих навантажень. Використовують загальнорозвивальні та дихальні вправи. Потім призначають спеціальні вправи, які діють на відповідні м’язи і спрямовані на нормалізацію функції окремих органів та систем. На завершальному етапі фізичне навантаження зменшують. На початку курсу кожна вправа повторюється 4 -6 разів. Тривалість курсу - не менше 3-х місяців.
Міогімнастика - метод профілактики І лікування кісткових деформацій. Вона найбільш ефективна у віці від 3 до 7 років.
Проведення міогімнастики_ відповідає таким принципам:
Основні правила проведення міогімнастнки:
кожна вправа спочатку виконується 3 -5 разів, через кожні 2 -3 дня навантаження збільшується;
В основі лікувальної дії лежить дозоване тренування певної групи м’язів, направлене на відновлення, нормалізацію порушених функцій окремих м’язів, в результаті виконання вправ, розвивається функціональне пристосування до певних нагрузок, що приводить до корекції різних функцій м’язів.
При аномаліях розвитку, деформацій зубів і щелепних кісток проводяться такі вправи:
При прогнатичному прикусі порушується функція кругового м’язу і м’яза, який висовує нижню щелепу. Для їх тренування пропонується комплекс вправ.
Вправи для м’язів , що висувають нижню щелепу:
Дитина повнна стоячи притулитись до стінки так, щоб потилиця, лопатки, сідниці і п’ятки торкалися стіни. Потім при зімкнутих зубних рядах із відведеними назад руками повільно висовує нижню щелепу вперед до перекриття нижніми різцями верхніх. При цьому підборіддя піднімається якомога вище . У такому положенні щелепа утримується 5 -10 с., потім повільно стає у вихідне положення. Вправи повторюються до відчуття легкої втоми.. По мірі підвищення тонусу м’язів, час утримання м’яза в мезіальному положенні збільшується.
При прогенічному прикусі призначені вправи для тренування м’язів,що піднімають і зміщують н\щ детально. При широко відкритому роті дитина повинна кінчиком язика доторкнутися до твердого піднебіння в місці переходу його в м’яке, потім повільно закрити рот, змістити щелепи назад. Вправи повторюють 5 -6 разів на день до появи відчуття втоми.
При відкритому прикусі дитині рекомендують 5-6 разів на день прикушувати з максимальним зусиллям жувальними зубами дерев’яну паличку.
Вправи для відновлення носового типу дихання.
І. Підготовчі вправи.
Вихідне положення: ноги на ширині плечей, голову на тулубі тримати прямо, груди розвернуті.
Вихідне положення: стоячи, ноги разом ,руки вздовж тулуба.
Вправи для тренування м’язів язика при порушенні ковтання.
Вихідне положення: сидячи перед дзеркалом, голову тримати прямо, плечі відведені назад та трохи опущені, груди розвернуті.
Вправи для тренування м'язів, що піднімають н\щ.
Вправи для м’язів, що висувають н\щ.
Після засвоєння вправи н\щ утримують у висунутому вперед положенні якомога довше і повторюють вправу до 10 разів. Навантаження на м’язи збільшується, якщо вправу виконують стоячи. При цьому голову злегка закидають, ноги ставлять на ширину плеч, руки відводять назад, н\щ повільно висувають уперед доти, доки нижні різці установляться спереду від верхніх.
Протипоказами до міогімнастики є:
Гігієнічний догляд за порожниною рота при наявності різноманітних конструкцій зубних протезів, ортодонтичних та щелепно -лицевих апаратів.
Набір засобів індивідуальної гігієни порожнини рота визначається тим видом ортопедичної конструкції, яка використовується для виправлення патології прикусу, положення зубів чи інших видів аномалій зубощелепної ділянки.
Догляд за порожниною рота при наявності незнімних зубних протезів.
Одиночні коронки чи мостовидні протези до 3 - одиниць не потребують проведення спеціальних гігієнічних заходів. Але потрібно очищувати простір, що утворюється під краями коронок, внаслідок або неякісного виготовлення коронок, чи в результаті резорбції альвеолярної кістки. Накопичення нальоту під коронками веде до швидкого порушення фіксуючого матеріалу. В цьому випадку, рекомендовані допоміжні засоби у вигляді флосів, суперфлосів, йоршиків, іригаторів. Великі по конструкції мостовидні протези очищають:
Зубна щітка для зменшення зношуваності повинна бути з багаторівневим щіточним полем, силовим виступом. Зубна паста середньої ступені абразивності, що має протизапальні, антимікробні властивості і піноутворюючу дію. Паста повинна бути достатньо рідкою, щоб проникати в простори під коронкою і тілом мостоподібного протеза.
Догляд за порожниною рота при наявності знімних зубних протезів.
Гігієна порожнини рота при наявності часткових знімних протезів - це індивідуальний догляд за зубами, що залишились і слизовою оболонкою порожнини рота і догляд за протезом. Гігієна порожнини рота при наявності повних знімних протезів - це догляд за слизовою оболонкою порожнини рота і очищення протеза.
Для індивідуального догляду за зубами використовують засоби з бактерицидною дією ( зубні пасти : „ Восход - 21”, „ Новий жемчут”. Із рідких засобів: зубні еліксири” Восход”,
„ Евкаліпт”, ополіскувачі: „ Біостом”, „Oral - В”.
Зубна щітка повинна бути середньої ступені жорсткості, кінчики повинні бути заокруглені, багаторівневе щіткове поле, яке складається з з силового виступу. Доцільно використовувати зубні нитки, йоршики.
Догляд за знімними протезами. Протезне ложе створює хороші умови для розмноження мікроорганізмів, внаслідок накопичення зубних відкладень. На протезах в\щ зубний камінь частіше локалізується на 5, 6, 7 зубах зі щічної сторони; на протезах н\щ - у фронтальних ділянках і на язиковій поверхні 1,2,і 3 -х зубах.. Починають утворюватися відкладення на 20 -30 -й день з початку користування протезом. Для догляду використовують механічний метод і спеціальні дезінфікуючі і очищаючі засоби.
Механічне очищення проводиться звичайними чи спеціальними зубними щітками (двохстороннє розміщення щетини на головці, щетина більш жорстка, з однієї сторони щіткове поле зігнуте, з іншої випукле, для чищення зовнішніх і внутрішніх поверхонь протеза.).Механічне очищення також проводять водою чи пастою.
Дезінфікуючі засоби поділяються:
Догляд за порожниною рота при ортодонтичному лікуванні.
В процесі ортодонтичного лікування, при використанні знімних ортодонтичних апаратів, може виникати запалення слизової оболонки рота в ділянці контакту з пластмасовим базисом (стоматити). При використанні незнімних апаратів спостерігають появу демінералізованих ділянок емалі, підвищення інтенсивності каріозного процесу, маргінальний пародонтит.
Причинами запалення СОПР є місцеві фактори і залежать від знімного протеза і матеріалу, з якого виготовлений базис.
У виникненні стоматитів відіграє роль мікрофлора ( стафілококи, гриби, стрептококи), що розвивається в ділянці протезного ложа.
Розповсюдженими є гінгівіти, характерно що сосочки болючі, кровлять.
Інтенсивність каріозного процесу зв’язаний з посиленням мікробної інвазії в порожнині рота, а також з мікротравмами зубів, що приводять до зниження кислотостійкості і підвищенню розчинності емалі. Крім того елементи апарату можуть бути ретенційними пунктами, де накопичується зубний наліт.
Важливу роль в профілактиці ускладнень під час користуванням ортодонтичного апаратрою відіграє раціональна гігієна порожнини рота.
Дуже ефективно використовувати при викорисанні знімних конструкцій антисептичні полоскання рота р-ном хлоргексидину, сангвінарину, іригації ясен протезного ложе, використовувати карієспрофілактичні гелі: кальційфосфатні ( для чистки зубів) і фторвмісні ( нанесення на зуби у вигляді аплікацій).
При лікуванні незнімними конструкціями використовують щітки з поздовжнім заглибленням (типу „ Орто”), електричні щітки.
Індивідуальна гігієна порожнини рота при наявності знімних ортодоинтичних конструкцій
Оскільки в знімних конструкціях є:
Зразу після фіксації пластинки рекомендують зубні пасти і полоскання з сильною бактерицидною і протизапальною дією.
Очищення знімного протезу основана на замочуванні їх в дезінфікуючий розчин. Але потрібно враховувати взаємодію розчину з металічними елементами.
і знімають тільки, щоб зробити гігієнічну процедуру рота .
Індивідуальна гігієна порожнини рота при наявності ортодонтичних конструкцій з використанням брекет - системи.
Після фіксації брекет-систем фізіологічне самоочищення затруднене.
Особливістю конструкції , що ускладнює проведення гігієнічних процедур є: незнімна конструкція,розміщення дуги, характер фіксації, багато мілких і крупних деталей (напівкоронки, кільця, замки, гайки) складає систему, що є збирачем нальоту, так як він легко фіксується і важко видаляється.
Пацієнту з брекет-системою рекомендовано: профілактична зубна щітка з середньою ступінню жорсткості штучної щетини, перважно з „ Силовим виступом” і індикацією ступені зносу щетини.
Зубна щітка,, Орто” для допоміжного очищення поверхні зубів, з з якою фіксовані брекети, і для допоміжного очищення зовнішньої і зовнішньо - бокових поверхонь самої дуги і частин, що виступають назовні.
Інтердентальна щітка -йоршик - для очищення внутрішньої поверхні дуги і деталей брекета, а також ділянки біля приклеєного брекета.
Суперфлос - для очищення контактних поверхонь зубів.
Лікуавально - профілактичні зубні пасти -для протизапальної дії на тканини пародонта і слизову оболонку щік, контактуючих з брекет-системою.
Лікувально -профілактичні бальзами - використовують для втирання їх в м’які тканини слизової оболонки щік, використовуються як протизапальні, так і регенеруючі для швидкого заживлення пролежнів, що можуть утворитися в місцях контакту з брекетами. Дезодоранти і спреї для освіжування ротового дихання.
Ірригатори для очищення важкодоступних поверхонь ортодонтичних конструкцій.
Догляд за порожниною рота при протезуванні на імплантах.
Імплантація обумовлена хірургічним втручанням. Можливі ускладнення, які поділяються на 2 групи : ті, що виникають в післяопераційний період зразу після „вживлення” імплантата і після постановки протеза . Одним з найпоширеніших ускладнень є відторгнення імплантату, причиною може бути накопичення кругом імплантату над - і підясневої мікрофлори. На імплантатах утворюється наліт, зубна бляшка, камінь, що порушує епітеліальне прилягання до поверхні імпланта. Якщо це утворення не видалити утворюється патологічна кишеня, що приводить до розхитування і відторгнення імплантата. Для збереження імплантатів є сучасне видалення відкладень.
Гігієнічні засоби при наявності імплантатів в порожнині рота включають як індивідуальну гігієну, так і професійну.
Відмінності при проведенні гігієни в тому, що матеріали, які використовуються для очищення імплантатів повинні мати низькі абразивні і високі бактерицидні властивості.
Зубна щітка повинна бути середньої чи м’якої ступені жорсткості, зубні пасти - з високим очищаючим ефектом, але не мати стираючої дії. При протезуванні на імплантатах доцільно виділити 3 етапи спеціальної гігієни:
1-й - перед імплантацією. Підготовка порожнини рота до протезування включає санацію, професійну гігієну, що забезпечує повне видалення зубних відкладень на зубах, що залишились.
3 день. Зубна паста повинна мати протизапальні властивості. Ефективні зубні пасти „солеві „ ( „ Бальзам”, „ Поморін”, „ Восход - 17, -18 , -20, Лакалут актів”).
Індивідуальна гігієна.
Для чистки імплантатів використовують м’яку нейлонову щітку. Кількість чисток - не менше 2 -х: зранку і ввечері ( після їди).
Вестибулярні і оральні поверхні чистять під кутом 45°, вертикальними рухами від ясен до зубів.
Для чистки шийок імплантів використовують йоршики, зубочистки і зубні нитки. Головне не допустити попадання нальоту між яснами і поверхнею імпланта, тому рухи зубної щітки вертикальні від ясен вверх по імплантах. В цей період можлива іррш ація порожнини рота розчинами антисептиків чи зубними еліксирами і полосканнями, що включають різні бактерицидні добавки (триклозан, хлоргексидин, але не високо концентровані.)
Перше гігієнічне спостереження за станом проводять через місяць. Рекомендовано зубні пасти : серія „ антитартаро” (ввечері), протизапальні - зранку.
Зубні пасти , що зменшують утворення зубних відкладень: „ Восход -З” і „ Восход - 4”, „ Бленд -а - мед компліт”, „ Колгейт тотал”, „ Маклінз”.
Зубні пасти з протизапальною дією: із серії „ Восход - універсал”,” Колібрі”, „ Лісна”,
„ Хвойна”, „ Шалфейна” „ Парадонтакс Ф”.
Зубні еліксири - „ Фітолент”, „ Восход”, ополіскувачі - „ Фітолон”, „ Біостом”.
Порфесійна гігієна.
Проводиться вперше через місяць після постійного протезування, а потім кожні 3 місяці. Під час кожного відвідування проводиться діагностичне дослідження, яке включає визначення гігієнічних і пародонтальних індексів, глибину кишені, рухомість імплантата.
Очищення протезів проводять за допомогою ручних низькообертових наконечників типу „ Oral - В”, звукових інструментів,частіше всього це пластмасові абразивні інструменти, а також нейлонові щітки.
Під час чистки не можна використовувати грубі металічні інструменти, а також звичайні металеві скейлери. їх використання приводить до хімічної інактивації, фізичних пошкоджень поверхні імплантата, можлива реакція між металом інструмента і металом імпланта, що в кінцевому результаті може призвести до корозії матеріалу імплантата і посилення утворення на ньому бляшки. При обробці імплантата стальними інструментами і інструментами з титановим покриттям порушується цілісність інактивуючої плівки.
Найбільш ефективну і щадячу дію мають резинові конуси з нанесеними на них поліровальними пастами. За допомогою цих інструментів можна проводити чищення не тільки надясневих , але і частково підясенневих частин імпланта.
Незнімну конструкцію на імплантатах очищають за допомогою гумових головок, фіксованих в наконечнику бормашини. Знімну конструкцію крім механічного очищення можна обробити ультразвуком.
Комплексна система профілактики стоматологічних захворювань.
Диспансеризація населення.
Комплексна система профілактики- це комплекс заходів, направлених на попередження стоматологічних захворювань, що включають всі використані на цьому етапі методи профілактики, при участі служб по охороні здоров’я, санпросвіти, і самої групи населення. Вона включає методи, направлені на попередження загальних захворювань, методи, що підвищують резистентність зубів і пародонта. Умовно їх поділяють на основні і допоміжні.
Основні методи профілактики:
збалансоване харчування:
Допоміжні методи:
обробка зубів ремінералізуючими розчинами;
призначення лікувальних паст;
Загальний раціональний режим ~ це комплекс соціально-гігієнічних заходів, що впливають на правильний, гармонійний розвиток індивідуума, що протягом свого життя активно працює на благо суспільства. Сюди відносять оптимальні умови годування, харчування, дозрівання, функціонування і старіння організму у відповідності з фізіологічними особливостями людини. Режим включає індивідуальні і гігієнічні заходи (режим праці, харчування, відпочинку, особиста гігієна).
Під терміном „ збалансоване харчування” розуміють потребу в необхідних для підтримання оптимального здоров’я і працездатності кількості і пропорцій білків, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів і води. Фізіологічна потреба організму в харчових речовинах залежить від віку, статі, енергетичних затрат, стану нервової системи, умов середовища.
Раціональна гігієна це правильний догляд за порожниною рота з використанням засобів гігієни.
Усунення травматичної оклюзії Стабілізація зубів і зубних рядів, створення благоприємних умов для пародонта (пришліфовування зубів).
Комплексну профілактику слід проводити в першу чергу в жіночих консультаціях, дитячих садочках, школах, ПТУ, технікумах, вузах, заводах фабриках і в інщих організованих колективах населення на базі спеціального приміщення ( спеціалізованих класів).
Для організації комплексної системи профілактики повинні проводитися стоматологічні обстеження організованих груп - вагітних, дітей і дорослих..
Основним реєстраційним документом, що заповняється в ході первинних і вторинних оглядів є „ Карта оцінки ефективності первинної профілактики стоматологічних захворювань”.
Перед впровадженням програми профілактики в певному районі необхідно зібрати відомості:
Організаційна ефективність оцінюється на рівні охоплення контингенту дітей профілактичними заходами у повному обсязі (з 1 -го року після початку цієї роботи). Медична ефективність може бути розрахована не раніше як через 2 роки після початку запровадження методу в певному колективі дітей. Оцінюєть її за такими показниками:
Оцінюють показники на підставі порівняння з аналогічними даними у дітей, не охоплених профілактикою( за 1 рік).
Економічний ефект розраховують за даними про вартість лікування карієсу, насамперед неускладненого. Економічні вигоди дає і зменшення обсягу лікувальної роботи завдяки зниженню карієсу, оскільки точно підібрані інтервали між оглядами в диспансеризації дозволяють своєчасно і з максимальним ефектом використовувати для кожної дитини запобіжні засоби і цим знизити приріст карієсу і його ускладнень.
Диспансеризація - це є активне спостереження за здоров’ям всього населення чи окремих контингетів, у вивченні умов праці і побуту, забезпечені збереження здоров’я, попередження захворювань шляхом проведення лікувально-профілактичних, санітарно - гігієнічних і соціальних заходів.
Диспансеризація стоматологічних хворих передбачає раннє виявлення хвороб зубів, пародонту, слизової оболонки рота, лікування і усунення причин їх виникнення ( з умовою їх праці і побуту).
Основні задачі диспансеризації:
Диспансеризація населення включає:
При проведенні диспансеризації населення планується:
Виділяють два етапи диспансеризації:
1-й - відбір контингенту на диспансерне спостереження;
На першому етапі диспансеризації відбір хворих для диспансерного спостереження проводиться під час звертання хворих за стоматологічною допомогою чи в процесі медичного огляду. На першому етапі планують оглядати інвалідів, учасників ВВ війни, вагітних жінок, робітників певних професій. Після відбору проводиться їх групування в залежності від виду патології, її важкості, віку хворого, давності захворювання.
На другому етапі диспансеризації хворих поділяють на дві підгрупи:
а) ті, що отримують лікування;
б) ті, що знаходяться під наглядом.
Хворі першої підгрупи отримують повний курс комплексної терапії, другої - оглядаються профілактично ( контролюється якість чистки зубів, санації порожнини рота), при необхідності їм призначають курс лікування з метою профілактики загострення захворювання. В залежності від характеру протікання захворювання визначається кратність оглядів. На цьому етапі розширена кількість лабораторних і інструментальних обстежень, збільшена кількість спеціалістів, які беруть участь в диспансеризації Оцінюється кожний етап диспансеризації. Оцінка першого етапу складається з :
Критеріями оцінки другого етапу диспансеризації є:
Для аналізу ефективності диспансерного спостереження їх поділяють на 4 групи:
стоматологічних захворювань, гінгівіти обумовлені неякісним станом порожнини рота, неякісними пломбами);
тимчасово недієздатні в період загострення;
Особи, що відносяться до першої групи підлягають спостереженню 1 раз на рік.
До другої -2 -3 рази на рік.
До третьої групи -3 -4 рази на рік.
До четвертої - щомісячно.
Переведення хворих з однієї групи в іншу проводить комісія на чолі з головним лікарем по лікувальній роботі. В кінці року на кожного диспансерного хворого складається експертиза і записується в історію хвороби.
На першому етапі диспансеризації дорослого населення проводяться огляди терапевтом, стоматологом, гігієністом зубним, акушером-гінекологом, хірургом.
На другому етапі проводяться лабораторні і інструментальні дослідження, залучення більшої кількості спеціалістів.
Важливою умовою ефективності диспансеризації є оформлення документації: наказ № 50 від січня 1988 року Основна документація:
Гігієнічне навчання та виховання населення - одна із основних ланок первинної профілактики стоматологічних
захворювань.
Гігієнічне виховання - це система набуття корисних навиків і звичок на основі знань правил здорового способу життя і переконання в необхідності їх виконувати.
Основною частиною комплексної системи первинної профілактики стоматологічних захворювань є гігієнічне виховання населення, яке складається з двох важливих розділів :
- санітарно-просвітньої роботи;
Такі заходи доцільно проводити у відведених для цього приміщеннях шкіл ( класах гігієни), дошкільних закладів чи поліклініки ( кабінет гігієни),обладнаних належним чином ( таблиці, плакати, малюнки, стенди, слайди, раковини, дзеркала, шафи для зберігання засобів гігієни і профілактики).
Санітарно-освітня робота в організованих колективах та безпосереднє навчання дітей правилам догляду за ротовою порожниною -це два основних взаємопов’язаних розділів гігієнічного виховання підростаючого покоління.
Основний напрямок санітарно-освітньої роботи - збагатити населення знаннями про здоровий спосіб життя, причини стоматологічних захворювань та про заходи щодо запобігання їм. Організувати санітарно-освітню роботу в різних дитячих колективах можна за умов знання психології та вікових особливостей організму дитини, застосування необхідних форм та методів відповідно до складу конкретного колективу. Дитячий вік є найсприятливішим періодом для закріплення гігієнічних навичок на все життя.
Принципи гігієнічного навчання і виховання:
а) навчання методиці гігієнічних заходів;
б) постійний контроль за якістю виконання гігієнічних рекомендацій, з
метою
перейти від умінь до навиків і сформувати у дитини гігієнічні звички
звички.
третій принцип - диференціювання форм в залежності від вікових особливостей дитини. Такий підхід можливий при активній участі не тільки дитячих стоматологів, але і батьків, педіатрів, медичних сестер, педагогів.
Розрізняють активні і пасивні форми санітарно-освітньої роботи.
До активних форм належать методи безпосереднього спілкування медичних працівників з населенням. Це так звані уроки здоров’я, розмови, виступи, лекції, доповіді.
Пасивні форми передбачають видання науково-популярної літератури, статей, листівок, пам’яток, плакатів, санітарних бюлетнів, проведення виставок, показ кінофільмів. Перевагою активних форм санітарно-освітньої діяльності є безпосереднє спілкування з аудиторією. У свою чергу пасивні форми вирізняються тривалим впливом, і при цьому не обов’язкова присутність медичного працівника.
Активні методи, з одного боку, дозволяють врахувати контингент слухачів, з другого боку, - визначити рівень їх первинної підготовки, ступінь засвоєння матеріалу. Під час основної розмови відбувається первинне ознайомлення дорослого населення з конкретними аспектами проблемами, а завдяки допоміжним формам роботи ( додаткові заняття,батьківські куточки) формується уявлення.
У проведенні активних форм санітарно-освітньої роботи важливо дотримуватися етапності.
Перший етап - розмови або семінари з педагогами та медичними працівниками дитячої установи, під час проведення яких висвітлюють мету, завдання, заходи з профілактики стоматологічних захворювань, пояснюють роль вихователів та медичних працівників у здійсненні її.
Другий етап активної санітарно-освітньої роботи в організованих дитячих колективах проводять у формі розмови з батьками, які повинні турбуватися про стан зубів і органів ротової порожнини своїх дітей, бути зацікавленими в проведенні профілактичних заходів.
До третього етапу активних форм санітарно-освітньої роботи належать розмови та уроки здоров’я, які проводять з урахуванням вікових особливостей дітей. Для малюків віком 2-4 роки вони мають бути у формі гри. Починаючи з 3 років і до молодшого шкільного віку (1 -3 -й класи), у дітей переважає реакція наслідування дорослим. У цей період дуже важливим є особистий приклад членів сім’ї та показ елементів догляду за порожниною рота вихователем чи медпрацівником дитячих установ. У середніх та старших класах лекція з питань гігієнічної культури має носити науковий характер і впливати на емоції слухачів.
Пасивні форми санітарно-освітньої роботи головним чином адресовані батькам та дітям, частково - медичним працівникам дитячих установ та педагогам. У школах, дошкільних установах та поліклініках засоби наочної агітації ( стенди, плакати, санбюлетні, вітражі тощо) доцільно розташовувати в кімнатах гігієни. Отже увесь комплекс санітарно - освітніх заходів повинен бути спрямованим на збереження здоров’я населення, профілактику стоматологічних захворювань.
Подальшим важливим етапом санітарно-освітньої роботи є навчання методам гігієни ротової порожнини.
Кожний медичний працівник щомісячно 4 години робочого часу повинен використовувати для санітарно-освітньої роботи серед населення.
Санітарно-освітня робота може бути:
Гігієнічне навчання і виховання вагітних жінок.
Перший етап гігієнічного навчання - робота з майбутніми мамами в жіночій консультації, вона ведеться по трьох направленнях:
Важливо забезпечити явку вагітних на огляд і санацію порожнини рота з зубним щітками і пастою для навчання догляду за зубами і контролю за якістю. Необхідно проводити бесіди з жінками, де можна розказати про догляд за порожниною рота при вагітності, про шкоду куріння, алкоголю, прийому лікарських препаратів без призначень лікаря, про закладку і формування зубних тканин плоду, про грибковий стоматит у дітей 1- року життя, рекомендації про раціональне харчування. Програма занять і графік затверджується головним лікарем жіночої консультації чи поліклініки. Заняття проводяться:
Слід звертати увагу майбутніх матерів на можливість схильності дітей до стоматологічних захворювань, що може бути обумовлено не тільки генетичними факторами, а наслідком життя і побуту. Під час проведення бесід серед вагітних жінок необхідно ознайомити їх з принципами і термінами розвитку зубо-щелепової системи плоду, акцентувати увагу на дотримання заходів індивідуальної гігієни порожнини рота і попередженні захворювань під час вагітності.
Санітарно - освітня робота проводиться диференційовано серед дошкільнят раннього, середнього і старшого віку, а також вихователів, педагогів і медперсоналу дошкільних дитячих закладів і шкіл. Місцем її проведення є дошкільні дитячі заклади, школи, дитячі консультації і дитячі відділення стоматологічних поліклінік. В дитячих садках санітарно-освітня робота проводиться в групах, в школах - на уроках гігієни, дошкільнята, які не відвідують дитячий садок , охоплюються санітарно -освітньою роботою при відвідуванні стоматологічної поліклініки. Цю роботу перед прийомом лікаря проводить з дітьми гігієніст зубний. При необхідності, наприклад, у випадку наявності виражених факторів ризику в процесі огляду гігієніст зубний проводить індивідуальну бесіду. В кожній стоматологічній картці повинна бути відмітка про проведення санітарно-просвітньої роботи, разом з відміткою про гігієнічний стан порожнини рота, навчанню індивідуальної гігієни порожнини рота і повторному контролю за її дотриманням. У відмітці про проведення санітарно -освітньої роботи повинні бути вказані рекомендації дитині у відношенні вибору засобів гігієни і методики догляду.
Гігієнічне навчання дітей в дошкільних і шкільних закладах - є важливою задачею з метою сформувати у них гігієнічні вміння, навички, і створити умови для переростання їх в потребу. Основна форма дії на дитину - це навчання з щоденним повторенням при обов’язковому повторенні прикладу дорослих. Навчати дітей гігієнічних навичок повинні батьки, вихователі, педагоги. Чим менший вік дитини, тим легше формуються гігієнічні навички по догляду за порожниною рота, що переходить в стійку звичку. Тому починати санітарно - просвітню роботу треба з батьками і вихователями дитячих закладів. В умовах дитячого садочка навчання дітей методам чистки проводиться з врахуванням віку.
Особливістю дітей 2 -3 років є імпульсивність, навіюваність, схильність до копіювання дорослих. Для дітей характерно нестійкість, швидка зміна негативних емоцій позитивними. Світ сприймається у формі гри. Тривалий вид діяльності для них від’ємний, так, як веде до формування негативного відношення до заняття, внаслідок перевтоми. Рівень мислення характеризується малим словесним запасом і неможливістю до логічної побудови. З дітьми цього віку роботу рекомендовано будувати з використанням ігрових елементів, з використанням малюнків, плакатів, іграшок, ляльок, зубних щіток, паст. Така гра-бесіда повинна бути короткою і продовжуватися на декількох заняттях. Діти через казкових персонажів повинні засвоїти, що вживання овочів і фруктів, полоскання рота після вживання їжі, чистка зубів, обмеження солодощів зміцнюють зуби не тільки у знайомого персонажа казки але і учасника гри (зайця, кролика ...). Рекомендується у формі гри показати дітям як правильно чистити зуби. Бажано не робити повчальних інтонацій. Доцільно використовувати зауваження і ставити в приклад тих дітей, які успішно оволодівають тими чи іншими навичками. При навчанні слід повторити і закріпляти навички. Перше навчання чистки зубів проводиться у вигляді гри - чистки зубів лялькам, на муляжах, „дегустації „ зубної пасти ( обов’язково - дитячої ароматизованої). Далі безпосередньо навчання дітей ведеться вже в гігієнічних кімнатах кожної групи, індивідуально з кожною дитиною навченим вихователем . Щоденно процедура полягає у навчанні дітей наступним маніпуляціям до повного їх засвоєння: миття рук, полоскання рота, змочування зубної щітки і видавлювання зубної пасти, рухам зубної щітки. Спочатку діти чистять зуби 1 раз в день після обіду перед денним сном. Після засвоєння дітьми навиків батькам рекомендують прослідкувати за правильним виконанням чистки зубів удома, після вечері.
Дітям 4-6 років заняття необхідно проводити інакше. На 5 -му році життя словесний запас збільшується. Діти навчаються називати якості предметів, деталі, можуть порівнювати величину, розміщення предмету відносно себе. Вони вже володіють інформацією про догляд за порожниною рота. У них вищий ступінь свідомості, тому бесіди і уроки гігієни потрібно проводити в популярній формі, з конкретним наміром дати дітям певні знання про органи порожнини рота,.
Звертають увагу на розмір щіток, їх стан. В ході бесіди виясняють чи має дитина свою щітку. Для закріплення знань можна використовувати загадки, давати дітям питання.
При роботі з батьками в лекціях і бесідах звертають увагу на покази до використання певних лікувально-профілактичних зубних паст, на фактор ризику розвитку карієсу, про своєчасну заміну зубних щіток, і їх правильному виборі і зберіганні. Вихователі і медперсонал навчаються визначенню гігієнічного стану порожнини рота у дітей, основам міогімнастики.
Діти 6 років активні, дисципліновані, уважні на занятті. З врахування орієнтації в просторі необхідно закріпляти у них вміння розрізняти зуби лівої і правої сторони, верхні і нижні, передню і задню поверхню. Слід навчати дітей почерговості чистки зубів. Необхідно переконувати у тому, що зуби потрібно якісно чистити.
Для формування культурно-гігієнічних навичок у молодших школярів потрібно використовувати метод медико-педагогічного переконання. Складовими частинами якого є бесіда, розповідь, демонстрація діафільмів, кінофільмів, наочних посібників, демонстрація техніки чистки зубів і засобів догляду за порожниною рота. Бесіди з дітьми повинні бути недовготривалі – не більше 10 хв.
В молодших класах необхідно пояснювати дітям будову, функції і значення органів порожнини рота в житті людини. Потрібно розказувати про причини захворювання зубів, ясен і слизової оболонки порожнин рота, про роль органів щелепно-лицевої ділянки. З цією метою необхідно підготовити пам’ятки для учнів. Батьки повинні знати про вміст в оброблених харчових продуктах цукру і інформувати дітей про те, які продукти харчування і солодощі не впливають на хвороби зубів і пародонту. Виступ перед дітьми краще проводити у формі діалогу. Навчання навикам гігієни проводять в спеціальних кімнатах чи класах гігієни, де є необхідне оснащення і відповідно наглядні посібники.
Учні середніх і старших класів на уроках здоров’я повинні вивчати анатомію і фізіологію органів порожнин рота, основні причини стоматологічних захворювань, способи їх попередження. При наявності сформованих навичок починаючи з 12 -13 років необхідності в постійному контролі немає.
Функціями активу старшокласників є підготовка рефератів і інформаційно - агітаційних текстів по питанням попередження стоматологічних захворювань, де необхідно підкреслювати важливість зубів для нормального соціального функціонування, важливо переконати в необхідності виключити шкідливі звички ( куріння, алкоголь, наркотики), звертається увага на роль зубних відкладень в розвитку стоматологічних захворювань. Індивідуально проводиться робота з дітьми, які мають косметичні недоліки, пов’язані з зубо-щелеповою патологією.
Дорослим з захворюваннями пародонту гігієністи зубні повинні пояснити діагноз, мету лікування і необхідність повторного відвідування. Слід інформувати хворих про можливість загострення хвороби після лікування, якщо не будуть дотримані правила гігієни порожнини рота. Гігієністи зубні повинні виправляти будь-які неправильні уявлення про гігієну порожнини рота і лікування хвороб пародонта і зубів.
Організація гігієнічного виховання у дитячих дошкільних установ.
Для оформлення гігієнічного куточка може бути використана частина санітарного блоку. У гігієнічному куточку обов’язково має бути раковина - умивальник із вмонтованим над нею дзеркалом. Зубні щітки краще зберігати в індивідуальних скляночках. В кімнаті повинні бути стільці та столики для 20 -25 слухачів, шафи для зберігання муляжів, тренажерів, засобів гігієни та профілактики, стенди, плакати.
Програма гігієнічного навчання побудована за принципом поетапного засвоєння окремих гігієнічних знань та навичок - від простого до складного. Одним з найважливіших критеріїв ефективності гігієнічного виховання в дошкільних установах є засвоєння дітьми віком до 6 років основних навичок з догляду за ротовою порожниною.
Організація кабінету гігієни ротової порожнини в умовах поліклініки.
З метою повного охоплення гігієнічним навчанням дітей, особливо тих, що не відвідують дитячі колективи, дуже важливою є наявність у стоматологічній поліклініці кабінетів або куточків гігієни. Вони мають бути обладнанні згідно із загальними правилами.
Зубні щітки діти приносять з собою за рекомендацією гігієніста зубного, який під час першого відвідування обстежує пацієнта, та визначає стан гігієнічного догляду за порожниною рота, рівень знань з питань гігієни.
Заняття з гігієнічного навчання проводиться у присутності батьків у кімнаті гігієни. Батькам потрібно показати, як правильно чистити зуби, щоб у домашніх умовах вони могли контролювати тривалість та правильність виконання цієї процедури дітьми. Звертають увагу батьків на важливість правильного харчування дітей, дають поради щодо вибору зубних паст, щіток та правил їх зберігання, навчають методам оцінки якості гігієнічного догляду за зубами у дома.
Такі заняття можна проводити з групою по 5 -7 дітей або індивідуально групи формують з урахуванням віку дітей. Для дітей віком 2 -4 років навчання проводять у ігровій формі. Можна використовувати сюжет казки чи вистави. Навчання повинне носити поступовий характер з повторенням та закріпленням практичних навичок від простих до складніших. У занятя для дітей віком 5 -7 років можна включити елементи змагання.
У школярів проводять оцінку гігієнічного догляду за ротовою порожниною шляхом контрольного чищення зубів. Звертають увагу на правильність виконання етапів, їх тривалість та якість гігієнічного стану ротової порожнини. У це або наступне відвідування проводять профілактичні процедури: обробка зубів ремінералізуючими розчинами, гелями, фторлаком.
Організація уроків гігієни у школі.
Уроки гігієни проводять гігієністи зубні за сприянням педагогів. У 1-З класах заняття доцільно проводити 2-чі на місяць, у 4-11- 1 раз на місяць.
Урок гігієни складається з трьох частин ( санітарно - освітня, навчання методам гігієни ротової порожнини і контроль за якістю набутих навичок).
Санітарно-освітня частина триває (10-15 хв) і передбачає розмову з дітьми про будову зубів, їх значення у житті людини, про роль зубного нальоту у виникненні захворювань, про значення раціонального харчування для зміцнення тканин зубів, про шкідливість солодощів, про гігієнічний догляд за ротовою порожниною і принцип вибору та зберігання зубних щіток, зубних паст, еліксирів., тощо.
Друга частина (20 хв) присвячена навчанню методам гігієни ротової порожнини (розповідь та показ на муляжах і плакатах, як треба чистити зуби). Якщо учні знають правила чищення, то проводять контроль та корекцію гігієнічного догляду за зубами у кожного школяра.
У третій, завершальній, частині уроку гігієни (15 хв) проводять оцінку ефективності засвоєння матеріалу та закріплення навичок. Для цього пропонують дитині самостійно почистити зуби, і визначають індекс гігієни ( Федорова – Володкіної або Гріна - Вермільйона).
За відсутності класу гігієни , заняття проводять у звичайному класі, використовуючи ілюстративний та методичний матеріал ( слайди, плакати, моделі, муляжі тощо). Практична частина побудована у вигляді демонстрації чищення зубів та оцінки його ефективності.
Оцінка ефективності гігієнічного навчання.
Засвоєння навичок з догляду за ротовою порожниною є кінцевим результатом знань та вмінь дитини. Для оцінки медичної ефективності всього комплексу гігієнічного навчання використовують такі критерії:
зниження рівня захворювання зубів та тканин пародонта.
У перші 2 -3 місяці гігієнічного навчання та виховання покращується стан ротової порожнини.
Рівень гігієнічних знань можна визначити й оцінити шляхом анкетного опитування до занять і під час їх.
7.Матеріали активізації студентів під час викладення лекції: 1.Профілактика виникнення зубо-щелепних аномалій:
а) спадкових,
б) вроджених,
в) конституційно зумовлених,
г) місцевих (карієс, передчасне вилучення зубів, порушення форми, розміру, структури тканин ротової порожнини та зон росту щелеп та ін.),
д) патології ЛОР органів і суміжних ділянок щелепно-лицевої ділянки, ж)шкідливих звичок.
2.Постнатальна профілактика.
8.Матеріали для самопідготовки студентів:
а) по темі, що викладена в лекції.
Література: Фліс П.С. Ортодонтія. — Київ-Вінниця: Нова книга, 2007.
Власенко А.З., Стрелковський К.М. Технологія виготовлення зубних протезів з використанням керамічних і композитних матеріалів. — К.: Здоров’я, 2005.
Удовицька О.В. Дитяча стоматологія. — К.: Здоров’я, 2000.
Стрелковський К.М., Філіпчик Й.С., Варава Г.М. Ортодонтія і технологія виготовлення ортопедичних конструкцій для дітей. — К.: Здоров’я, 1997.
Стрелковський К.М., Варава Г.М. Техніка виготовлення щелепно-лицьових протезів. — К.: Вища школа, 1992.
Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. — К.: Книга плюс, 2001
б) по темі наступної лекції
Література: Фліс П.С. Ортодонтія. — Київ-Вінниця: Нова книга, 2007.
Рожко М.М., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. — К.: Книга плюс, 2001.
Мастеров Ю.І., Скрипнікова Т.П., Семенець В.Г. Захворювання зубів і порожнини рота. — Полтава, 2002.
Перелік основних питань:
1.Конструктивні особливості знімних ортодонтичних апаратів.
2.Знімні ортодонтичні апарати функціональної, механічної та комбінованої дії.
3.Показання, протипоказання та огляд етапів виготовлення профілактичних апаратів (вестибулярної пластинки Шонхера, Кербітца, Крауса, пластинок з пелотом для відведення губи, з упором для язика), лікувальних (капи Биніна, пластинки Катца, Френкеля, Андрезена—Гойпля, Брюкля) та ретенційних апаратів.
4.Правила гігієни порожнини рота при ортодонтичному лікуванні знімними ортодонтичними апаратами (рекомендації пацієнту).
PAGE 1