Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема № 1.
Методика розрахунку ГДВ та ефективність атмосфероохоронних споруд.
1.Навчальна мета.
1.1. Ознайомитись з основними гігієнічними нормативами вмісту хімічних речовин в атмосферному повітрі населених місць.
1.2. Оволодіти методикою розрахунку гранично допустимого забруднення та фактичного показнику забруднення атмосферного повітря.
1.3. Навчитися оцінювати рівень забруднення атмосферного повітря та ступінь його небезпечності.
2. Вихідні знання та вміння:
2.1. Знати :
2.1.1. Хімічний склад атмосферного повітря.
2.1.2. Поняття забруднення. Класифікація забруднень довкілля.
2.1.3. Джерела забруднення.Основні забруднювачі повітря.
2.1.4. Науково-технічні нормативи на гранично допустимі викиди. Розробка і затвердження ГДВ.
2.1.5. Поняття гранично допустима концентрація (ГДК), гранично допустимі викиди (ГДВ), тимчасово погоджені викиди (ТПВ),орієнтовно безпечні рівні діяння (ОБРД), гранично допустиме забруднення (ГДЗ), кофіциєнти комбінованої дії ( Ккд).
2.1.6. Основні способи очистки викидів.
2.2 Вміти:
2.2.1.Проводити розрахунок гранично допустимого забруднення атмосферного повітря.
2.2.2.Проводити разрахунок та оцінку фактичного рівня забруднення атмосферного повітря.
2.2.3. Вміти визначати сумарний показник забруднення.
2.2.4. Визначати рівень забруднення та ступінь його небезпечності.
3.Питання для самопідготовки:
3.1. Хімічний склад атмосферного повітря.
3.2.Поняття забруднення. Класифікація забруднень довкілля.
3.3. Джерела забруднення.
3.4. Основні забруднювачі повітря.
3.5. Визначення понять: гранично допустима концентрація (ГДК), гранично допустимі викиди (ГДВ), тимчасово погоджени викиди (ТПВ),орієнтовно безпечні рівні діяння (ОБРД), гранично допустиме забруднення (ГДЗ), кофіциєнти комбінованої дії ( Ккд).
3.6. Правила розробки ГДВ та ТПВ, строки їх встановлення.
3.7.Основні етапи проведення контролю за додержанням ГДВ.
3.8.Приоритетні заходи захисту атмосферного повітря від негативного антропогенного впливу.
3.9.Безвідходні та маловідходні технології.
3.10. Класифікація газових викидів( організовані, неорганізовані, холодні, гарячі).
3.11. Основні системи очищення газів.
3.12. Механічна очистка газів ( сухі та вологі методи).
3.13. Фільтрація, як один з методів очистки викидів, типи фільтрів.
3.14. Основні групи промислових способів очистки газових викидів.
3.15. Метод абсорбції, основна характеристика, види абсорберів.
3.16. Хемосорбція, як спосіб очистки промислових викидів.
3.17. Адсорбцінний метод, переваги та недоліки, види адсорбентів.
3.18. Метод каталітичного окислення, основні каталізатори.
3.19. Використання термічного методу для очистки викидів.
4.Література.
4.1. Основна:
4.1.1.Екология та охорона навколишнього середовища.Навчальний посібник./ Под ред. В.С.Джигирей.- Київ, 2000. – С. 235- 247.
4.1.2 Экология: dtv-Atlas: Пер. С 5-го нем. изд. /Худож. Рудольф и Розмари Фанерт; Науч. ред. пер. В.В Серебриков. – М.: Рыбари. 2003. – С. 162 – 168.
4.1.3. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. /Е.И. Гончарук, Ю.И. Кундиев, В.Г. Бардов / Под ред. Е.И. Гончарука. - К.: Высшая школа, 1995. - С. 118-137.
4.1.4. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И. Гончарук, Ю.И. Кундиев, В.Г. Бардов и др. - К.: Высшая школа, 2000. - С. 345- 365с.
4.1.5. Даценко И.И., Габович Р.Д. Профилактическая медицина. Общая гигиена с основами экологии. - К.: Здоровье, 2004. - С. 75-98.
4.2. Додаткова:
4.2.1. Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць(від забруднення хімічними та біологічними речовинами) № 201 № 09.07.97.
4.2.2. Закон України « Про охорону атмосферного повітря».
5. Оснащення заняття:
1. Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць(від забруднення хімічними та біологічними речовинами) № 201 № 09.07.97.
2. Закон України « Про охорону атмосферного повітря».
3. Ситуаційні задачи до практичного заняття.
Хімічний склад атмосферного повітря.
Атмосфера - це газова оболонка, що оточує Землю. Наявність атмосфери - одна з найголовніших умов життя на планеті. Без їжі людина може обходитися місяць, без води - тиждень, а без повітря не проживе й кількох хвилин.
Атмосфера, як елемент глобальної екосистеми, виконує кілька основних функцій:
-захищає живі організми від згубного впливу космічних випромінювань та ударів метеоритів;
-регулює сезонні й добові коливання температури (якби на Землі не існувало атмосфери, то добові коливання температури досягали б ± 200 °С);
-є носієм тепла й вологи;
-є депо газів, які беруть участь у фотосинтезі й забезпечують дихання;
-зумовлює низку складних екзогенних процесів (вивітрювання гірських порід, діяльність природних вод, мерзлоти, льодовиків тощо).
Ту частину повітря, яка приблизно однакова в усіх куточках Землі й мало змінюється за день, тиждень чи навіть рік, назвали "постійною складовою атмосфери".
До неї входять десять газів. Домінують два з них: азот N2 - 78, 084% і кисень О2 - 20,946%. Частка всіх інших узятих разом не сягає й одного процента у сухому повітрі, 8 газів постійної складової атмосфери за концентрацією розташовуються у такому порядку:
2. Аргон (Ar) - 0,934%
3. Вуглекислий газ (CO2) - 0,036%
4. Неон (Ne) - 0,0018%
5. Гелій (He) - 0,0000524%
6. Метан (CH4) - 0,0002%
7. Криптон (Kr) - 0,00014%
8. Водень (H) - 0,00005%
9. Ксенон (Xe) - 0,000009%
Поняття забруднення. Класифікація забруднень довкілля.
Добре відомо, що атмосферне повітря певним чином зазнає впливу різних факторів, зокрема і забруднень. Нині, досить гострою залишається проблема забруднення повітряного басейну, яка була особливо характерною як у ХХ столітті, так і в наш час. Під забрудненням атмосфери розуміють потрапляння речовин будь-якого походження, які або не властиві природному складу атмосфери, або знаходяться в концентраціях, що значно відрізняються від свого природного вмісту в атмосфері, і які шкідливо впливають на живі організми та пригнічують їхню життєдіяльність. Основними джерелами забруднення атмосферного повітря є промислові підприємства та енергетичні системи; нафтопереробна промисловість; металургійна промисловість, теплоенергетика, автотранспорт та багато інших факторів антропогенного походження, які виникають у результаті діяльності людини і природного походження , які викликані якими-небудь природними, часто катастрофічними причинами (виверження вулканів, селеві потоки тощо).
За просторовим поширенням (розміру охоплюючих територій) забруднення поділяють на:
-Локальні забруднення характерні для міст, значних промислових підприємств, районів видобутку тих або інших корисних копалин, значних тваринницьких комплексів.
-Регіональні забруднення охоплюють значні території й акваторії, що підлягають впливу значних промислових районів.
-Глобальні забруднення частіше всього виникають внаслідок надходження викидів в атмосферне повітря, які поширюються на великі відстані від місця свого виникнення і створюють несприятливий вплив на крупні регіони, а іноді і на всю планету.
За силою та характером дії на навколишнє середовище забруднення бувають:
-фонові;
-імпактні (від англ. імпект - удар; синонім - залпові);
-постійні (перманентні);
-катастрофічні.
За джерелами виникнення забруднення поділяють на:
-промислові (наприклад,СО, NO2, SО);
-транспортні (наприклад, альдегіди вихлопів автотранспорту);
-сільськогосподарські (наприклад, пестициди);
-побутові (наприклад, синтетичні мийні засоби).
За типом походження:
-Фізичні забруднення - це зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною.
-Механічні забруднення - це різні тверді частки та предмети (викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені з вжитку).
-Хімічні забруднення - тверді, газоподібні й рідкі речовини, хімічні елементи й сполуки штучного походження, які надходять - у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин і енергії.
-Біологічні забруднення - різні організми, що з'явилися завдяки життєдіяльності людства - бактеріологічна зброя, нові віруси (збудники СНІДу, хвороби легіонерів, епідемій, інших хвороб), а також катастрофічне розмноження рослин чи тварин, переселених з одного середовища в інше людиною чи випадково.
Джерела забруднення.
Джерела забруднення дуже різноманітні: серед них не тільки промислові підприємства і паливно-енергетичний комплекс, але і побутові відходи, відходи тваринництва, транспорту, а також хімічні речовини, які людина цілеспрямовано вводить до екосистеми для захисту корисних продуцентів і консументів від шкідників, хвороб і бур'янів.
Серед інгредієнтів забруднення - тисячі хімічних сполук, особливо важкі метали та оксиди, токсичні речовини та аерозолі. Різні джерела викидів можуть бути однаковими за складом і характером забруднюючих речовин.
Так вуглеводні надходять у атмосферу і при спалюванні палива, і від нафтопереробної промисловості, і від газовидобувної промисловості.
Джерела забруднюючих речовин різноманітні (мал. 1), також багаточисельні види відходів і характер їхнього впливу на компоненти біосфери.
При гірських розробках на поверхню землі витягаються мільйони тонн різноманітних, найчастіше фітотоксичних гірських порід, що утворюють терикони і відвали, що пилять і горять.
Мал.1 - Основні забруднювачі довкілля
До основних антропогенних забруднювачів довкілля належать:
-речовини, що викидаються промисловими підприємствами;
-нафта та нафтопродукти;
-пестициди;
-мінеральні добрива;
-шуми від виробництв, транспорту;
-іонізуюче випромінювання;
-вібрації;
-світло-теплові впливи.
Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами є:
-оксиди сульфуру (сірки) - SO, SO;
-сірководень (НS);
-сірковуглець (СS);
-оксиди нітрогену (азоту) - No;
-бензпірен;
-аміак;
-сполуки хлору; сполуки фтору;
-сірководень;
-вуглеводні;
-синтетичні поверхнево-активні речовини;
-канцерогени; важкі метали;
-оксиди карбону (вуглецю) - СО, СО.
Серед твердих часток промислових димів найпоширеніші:
-частки вугілля; зола; сульфати; сульфіди металів (заліза, свинцю, міді, цинку тощо);
-хлориди;
-сполуки кальцію;
-сполуки натрію;
-сполуки фосфору;
- пари основних кислот;
-феноли .
1.2 Гранично допустимий викид (далі - ГДВ) - науково-технічний норматив, встановлений при умові, що вміст забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери від джерела або їх сукупності, з урахуванням перспективи розвитку промислових підприємств, не перевищував би
нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря: гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у атмосферному повітрі для людей і об'єктів навколишнього природного середовища.
Примітка: До розробки єдиних нормативів екологічної безпеки, для встановлення нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря, використовуються гранично допустимі концентрації (далі - ГДК) і орієнтовно безпечні рівні діяння (далі ОБРД) забруднюючих речовин у атмосферному повітрі населених пунктів (ГДК, ОБРД).
1.3 Значення ГДВ розробляється у складі: проектів нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел для підприємств (далі - проект нормативів ГДВ), зведених проектів нормативів ГДВ забруднюючих речовин в атмосферне повітря по місту або населеному пункту.
1.4 Проект нормативів ГДВ розробляється всіма господарюючими суб'єктами, що здійснюють викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
1.5 Встановлення ГДВ проводиться з застосуванням методів розрахунку забруднення атмосфери промисловими викидами, а також з урахуванням фізикогеографічних та кліматичних умов місцевості розташування промислових площадок і участків жилої забудови, що існує і проектується, санаторіїв, зон відпочинку міста, взаємного розташування промислових площадок і селітебних (жилих) територій, за існуючим станом, так і на перспективу, граничних нормативів утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів.
Граничні нормативи утворення - гранична кількість забруднюючих речовин, які утворюються при експлуатації окремих типів технологічного та іншого обладнання і відводяться у атмосферне повітря та встановлюються з врахуванням сучасних технічних можливостей, прогресивних маловідходних технологій, комплексного використання сировини, удосконаленого газоочисного обладнання та ін.
1.6 Величина ГДВ встановлюється в грамах за секунду (далі - г/с) для кожного джерела викиду і по кожній із забруднюючих речовин при умові повного навантаження технологічного і газоочисного обладнання. Значення ГДВ (г/с) відноситься до того ж часового усереднення (20 хвилин), що і максимально разові гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі для людей.
1.7 Для оцінки темпів зниження викидів визначається масова величина викиду в тонах за рік (далі - т/рік) по кожному стаціонарному джерелу і кожній із забруднюючих речовин, а також в цілому по підприємству при повному навантаженні технологічного обладнання з урахуванням часової нерівномірності викидів, сировини і матеріалів, що використовуються, а також з врахуванням планового ремонту технологічного і газоочисного обладнання.
1.8 Для діючих підприємств, якщо в повітрі міст або населених пунктів концентрації забруднюючих атмосферу речовин перевищують гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених пунктів, а значення ГДВ на даний час не можуть бути
досягнуті, то за узгодженням з органами Мінекобезпеки України та з органами Міністерства охорони здоров'я України передбачається поетапне, з вказівкою тривалості кожного етапу, зниження викидів забруднюючих речовин до значень ГДВ. На кожному етапі, до забезпечення значень ГДВ, встановлюються тимчасово погоджені величини викидів забруднюючих речовин в атмосферу (далі - ТПВ) і заходи по їх досягненню .
Порядок розробки нормативів ГДВ (ТПВ).
Організація робіт в місті або населеному пункті по розробці нормативів ГДВ (ТПВ) підприємствами, установами, організаціями здійснюється органами Мінекобезпеки України. Для організації і координації робіт по розробці нормативів ГДВ (ТПВ) на підприємствах галузі, міністерства і відомства призначають головну галузеву організацію на яку покладається вирішення питань з охорони атмосферного повітря. Розробку проекту нормативів ГДВ по господарюючому суб'єкту проводять інститути-генпроектувальники, НДІ й інші організації (екоцентри, малі підприємства та ін), які стоять на обліку в Мінекобезпеки України та мають дозвіл, виданий органами Мінекобезпеки України.
Порядок обліку підприємств та видачі дозволів на розробку нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря встановлюється Мінекобезпеки України.
Господарюючий суб'єкт забезпечує організацію-розробника вихідною інформацією, яка потрібна для розробки проекту нормативів ГДВ. Для цього він виконує санітарно - технічне обстеження вентиляційних систем й інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин на поточний стан, уточнює перспективу розвитку підприємства.
При розробці проекту нормативів ГДВ повинні враховуватись вимоги по стабілізації і зниженню викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в терміни і в об'ємах, що передбачені відповідними постановами Кабінету Міністрів України по виконанню міжнародних угод в частині охорони атмосферного повітря. Нормативи ГДВ розробляються для речовин, які мають ГДК або ОБРД забруднюючих речовин у атмосферному повітрі населених пунктів. Для речовин, які виявлені у викидах діючих підприємств і не мають ГДК (ОБРД), встановлюється тимчасово погоджений викид (ТПВ) на строк не більше 2-х років з моменту затвердження проекту нормативів ГДВ. В цьому випадку в складі поданого на розгляд і затвердження проекту нормативів ГДВ для підприємства, повинні бути офіційні документи, які підтверджують рішення про розробку ГДК (ОБРД) цих речовин з зазначенням строків та реальних установ виконавців, які атестовані в Міністерстві охорони здоров'я України в установленому порядку.
Запропоновані значення нормативів ГДВ для підприємства, заходи по їх досягненню і матеріали, які обгрунтовують прийняті рішення оформлюються відповідно до Інструкції щодо оформлення та змісту проекту нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від стаціонарних джерел, затвердженої наказом Мінекобезпеки України N 76 від 18.07.96 р. за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України, на основі програмних продуктів, які погоджені з Мінекобезпеки України.
Розрахунок концентрацій в атмосферному повітрі забруднюючих речовин, які містяться у викидах підприємств, на електронно-обчислювальній машині виконується згідно програмних продуктів, погоджених з Мінекобезпеки України.
Пропозиції по нормативам ГДВ подаються до органів Мінекобезпеки України та органів Міністерства охорони здоров'я України у вигляді роздрукованого звіту, а також на дискеті. Розроблений проект нормативів ГДВ підписується керівником організації, що розробила цей проект, і направляється на затвердження в органи Мінекобезпеки та Міністерства охорони здоров'я України. Зазначений проект нормативів ГДВ попередньо погоджується з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому порядку. В населених пунктах, у зоні яких на атмосферне повітря впливає діяльність кількох підприємств, установ і організацій, за рішенням місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування розробляються зведені проекти нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря по місту або населеному пункту (далі зведений проект нормативів ГДВ). Місцеві органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, відповідно до їх компетенції, визначають Головну міську організацію (ГМО) по розробці зведеного проекту нормативів ГДВ по місту або населеному пункту за поданням місцевих органів Мінекобезпеки України та Міністерства охорони здоров'я України. На Головну міську організацію по розробці зведеного проекту нормативів ГДВ по місту або населеному пункту, органом, що її створив, покладається вирішення питань з охорони атмосферного повітря.
На основі поданих підприємствами проектів нормативів ГДВ проводяться кінцеві розрахунки забруднення атмосфери від усіх діючих об'єктів, а також об'єктів, які будуються та реконструюються.
Систематизовані пропозиції по нормативах гранично допустимих викидів для підприємств, а також заходи по їх досягненню в складі зведеного проекту "Охорона атмосфери і нормативи ГДВ по місту або населеному пункту" подаються на затвердження в органи Мінекобезпеки України та Міністерства охорони здоров'я України. Ці пропозиції попередньо погоджуються з місцевим органом державної виконавчої влади та органом місцевого самоврядування в частині строків виконання заходів по досягненню нормативів ГДВ.
Контроль у галузі охорони атмосферного повітря за досягненням і додержанням встановлених нормативів викидів забруднюючих речовин включає:
-визначення маси викидів забруднюючих речовин за одиницю часу від даного джерела забруднення і порівняння цих показників з встановленими нормативами ГДВ (ТПВ) в складі дозволу на викид забруднюючих речовин у атмосферне повітря;
-перевірку виконання плану заходів по досягненню нормативів ГДВ (ТПВ).
Контроль за додержанням нормативів ГДВ (ТПВ), а також заходів по їх досягненню проводиться підприємством (виробничий контроль), та вибірковий, що здійснюється органами Мінекобезпеки України та Міністерства охорони здоров'я України, відповідно до положення про ці органи. Виробничий контроль за додержанням нормативів ГДВ (ТПВ) здійснюється відповідними підрозділами підприємств (відділи охорони природи, санітарно-промислові лабораторії і ін), спеціалізованими організаціями, які мають відповідний дозвіл на проведення зазначеного контролю, виданий органами Мінекобезпеки України та Міністерства охорони здоров'я України.
Виробничий контроль за додержанням нормативів ГДВ (ТПВ) здійнюється відповідно до плана-графіка, затвердженого в складі проекту нормативів ГДВ і передбаченого в дозволі на викид забруднюючих речовин у атмосферне повітря. Термін дії дозволу переглядається територіальним Мінприроди, який його видав, у разі якщо:
-ступінь забруднення атмосферного повітря зумовлює необхідність перегляду граничних значень викидів;
- проводять інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання;
-проводять оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони;
У випадку коли фонова концентрація значно перевищує ГДК і необхідно знизити значення , при знайденому ТПВ, необхідно проаналізувати за рахунок яких параметрів викиду, в тому числі і висоти труби, можна досягти зниження концентрації викидів. За несприятливих метеорологічних умов коли викиди із забрудненнями можуть бути шкідливими для здоров'я населення підприємства повинні знизити викиди шкідливих речовин.
Очищення повітря від домішок.
Для захисту атмосфери від негативної антропогенної дії використовують наступні заходи:
1. екологізацію технологічних процесів;
2. очищення газових викидів від шкідливих домішок;
3. розсіювання газових викидів в атмосфері;
4. облаштування санітарно-захисних зон, архітектурно-планувальні заходи.
1.Екологізація технологічних процесів - це створення замкнутих технологічних циклів, безвідходних і маловідходних технологій, що виключають попадіння в атмосферу шкідливих забруднюючих речовин.
Найбільш надійним та найекономічним засобом охорони біосфери від шкідливих газових викидів є перехід до безвідходного виробництва, або до безвідходних технологій. Під ним мається на увазі створення оптимальних технологічних систем із замкнутими матеріальними і енергетичними потоками. Таке виробництво не повинне мати стічних вод, шкідливих викидів в атмосферу і твердих відходів і не повинне споживати воду з природних водойм. Тобто розуміють принцип організації і функціонування виробництв, при раціональному використанні усіх компонентів сировини і енергії в замкнутому циклі: (первинні сировинні ресурси - виробництво - споживання - вторинні сировинні ресурси).
Звичайно ж, поняття «Безвідходне виробництво» має дещо умовний характер; це ідеальна модель виробництва, оскільки в реальних умовах не можна повністю ліквідовувати відходи і позбавитися від впливу виробництва на довкілля. Точніше слід назвати такі системи маловідходними, що дають мінімальні викиди, при яких збиток природним екосистемам буде мінімальний. Маловідходна технологія є проміжним ступенем при створенні безвідходного виробництва.
Нині визначилося декілька основних напрямів охорони біосфери, які кінець кінцем ведуть до створення безвідходних технологій :
1) розробка і впровадження принципово нових технологічних процесів і систем, працюючих по замкнутому циклу, дозволяючих виключити утворення основної кількості відходів;
2) переробка відходів виробництва і споживання в якості вторинної сировини;
3) створення територіально-промислових комплексів із замкнутою структурою матеріальних потоків сировини і відходів усередині комплексу.
Важливість економного і раціонального використання природних ресурсів не вимагає обгрунтувань. У світі безперервно росте потреба в сировині, виробництво якої обходиться все дорожче. Будучи міжгалузевою проблемою, розробка маловідходних і безвідходних технологій і раціональне використання вторинних ресурсів вимагає ухвалення міжгалузевих рішень.
Розробка і впровадження принципово нових технологічних процесів і систем, працюючих по замкнутому циклу, дозволяючих виключити утворення основної кількості відходів, є основним напрямом технічного прогресу.
2.Очищення газових викидів від шкідливих домішок.
Газові викиди класифікуються по організації відведення і контролю - на організовані і неорганізовані, по температурі - на нагріті і холодні.
Організований промисловий викид - це викид, що поступає в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, воздуховоди, труби.
Неорганізовані називають промислові викиди, що поступають в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газу в результаті порушення герметичності устаткування. Відсутністі або незадовільної роботи устаткування по відсмоктуванню газу в місцях завантаження, вивантаження і зберігання продукту.
Для зниження забруднення атмосфери від промислових викидів використовують системи очищення газів. Під очищенням газів розуміють відділення від газу або перетворення на нешкідливий стан забруднюючої речовини, що поступає від промислового джерела.
Механічне очищення газів.
Включає сухі та вологі методи.
Очищення газів в сухих механічних пиловловлювачах.
До сухих механічних пиловловлювачів відносяться апарати, в яких використані різні механізми осадження : гравітаційний (пилоосаджувальна камера), інерційний (камери, осадження пилу в яких відбувається в результаті зміни напряму руху газового потоку або установки на його шляху перешкоди) і відцентровий.
Гравітаційне осадження засноване на осадженні зважених часток під дією сили тяжіння при русі запиленого газу з малою швидкістю без зміни напряму потоку. Процес проводять у відстійних газоходах і пилоосаджувальних камерах (мал.2). Для зменшення висоти осадження часток в осаджувальних камерах встановлено на відстані 40-100 мм безліч горизонтальних полиць, що розбивають газовий потік на плоскі струмені. Гравітаційне осадження дієво лише для великих часток діаметром більше 50-100 мкм, причому міра очищення складає не вище 40-50%. Метод придатний лише для попереднього, грубого очищення газів.
Мал. 2
Пилоосаджувальні камери (мал. 2). Осадження зважених в газовому потоці часток в пилоосаджувальних камерах відбувається під дією сил тяжіння. Простими конструкціями апаратів цього типу є відстійні газоходи, що забезпечуються іноді вертикальними перегородками для кращого осадження твердих часток. Для очищення гарячих пічних газів широко застосовують багатополичні пилоосаджувальні камери.Пилоосаджувальна камера має: 1 - вхідний патрубок; 2 - вихідний патрубок; 3 - корпус; 4 - бункер зважених часток.
Інерційне осадження засноване на прагненні зважених часток зберігати первинний напрям руху при зміні напряму газового потоку. Серед інерційних апаратів найчастіше застосовують жалюзійні пиловловлювачі з великим числом щілин (жалюзі). Гази знепилюються, виходячи через щілини і міняючи при цьому напрям руху, швидкість газу на вході в апарат складає 10-15 м/с. Гідравлічний опір апарату 100 - 400 Па (10 - 40 мм вод. ст.). Частки пилу з d < 20 мкм в жалюзійних апаратах не уловлюються. Міра очищення залежно від дисперсності часток складає 20-70%. Інерційний метод можна застосовувати лише для грубого очищення газу. Окрім малої ефективності недолік цього методу - швидке стирання або забивання щілин.
Ці апарати відрізняються простотою виготовлення та експлуатації, їх доволі широко використовують в промисловості.
Відцентрові методи очищення газів засновані на дії відцентрової сили, що виникає при обертанні газового потоку, що очищається, в очисному апараті або при обертанні частин самого апарату. В якості відцентрових апаратів пилоочистки застосовують циклони (мал.3) різних типів : батарейні циклони, пиловловлювачі (ротоклоны) та ін., що обертаються, Циклони найчастіше застосовують в промисловості для осадження твердих аерозолів. Циклони характеризуються високою продуктивністю по газу, простотою пристрою, надійністю в роботі. Міра очищення від пилу залежить від розмірів часток. Для циклонів високої продуктивності, зокрема батарейних циклонів (продуктивністю більше 20000 м3/ч), міра очищення складає близько 90% при діаметрі часток d > 30 мкм. Для часток з d = 5-30 мкм міра очищення знижується до 80%, а при d == 2-5 мкм вона складає менше 40%.
Мал.3 Мал.4
На мал. 3 повітря вводиться тангенціально у вхідний патрубок (4) циклону, що є апаратом, який закручує повітря. Обертовий потік, що сформувався тут, опускається по кільцевому простору, утвореному циліндричною частиною циклону (3) і вихлопною трубою (5), в його конусну частину (2), а потім, продовжуючи обертатися, виходить з циклону через вихлопну трубу (1) - пиловипусний пристрій. Аеродинамічні сили викривляють траєкторію часток. При обертально-низхідному русі запиленого потоку пилові частки досягають внутрішньої поверхні циліндра, відділяються від потоку. Під впливом сили тяжіння і потоку частки, що відокремилися, опускаються і через пилевипусний отвір проходять у бункер. Вища міра очищення повітря від пилу в порівнянні з сухим циклоном може бути отримана в пиловловлювачах мокрого типу (рис.4), в яких пил уловлюється в результаті контакту часток зі змочуючою рідиною. Цей контакт може здійснюватися на змочених стінках, на краплях або на вільній поверхні води.
На мал. 4 представлений циклон з водяною плівкою. Запилене повітря подається через воздуховод (5) в нижню частину апарату тангенціально із швидкістю 15-21 м/с. Закручений повітряний потік, рухаючись вгору, зустрічає плівку води, що стікає вниз по поверхні циліндра (2). Очищене повітря відводиться з верхньої частини апарату (4) також тангенціально по напряму обертання повітряного потоку. У циклоні з водяною плівкою немає вихлопної труби, яка властива сухим циклонам, таким чином це дозволяє зменшити діаметр його циліндричної частини. Внутрішня поверхня циклону безперервно зрошується водою з сопл (3), розміщених по колу. Пил, захоплений водяною плівкою, стікає разом з водою в конічну частину циклону і віддаляється через патрубок (1), занурений у воду відстійника. Вода, що відстоялася, знову подається в циклон. Швидкість повітря на вході циклону 15-20 м/с. Ефективність циклонів з водяною плівкою складає для пилу розміром часток до 5 мкм - 88-89%, для пилу з більшими частками - 95-100%.
Іншими типами відцентрового пиловловлювача є ротоклони (мал. 5) і скрубери (мал. 6).
Циклонні апарати найбільш поширені в промисловості, оскільки у них відсутні частини в апараті, що рухаються та висока надійність роботи при температурі газів до 5000С, уловлювання пилу в сухому вигляді, майже постійний гідравлічний опір апарату, простота виготовлення, висока міра очищення.
Мал. 5 – Газопромиватель с центральною опускною трубою:1 - вхідний патрубок; 2 - резервуар з рідиною; 3 - сопло
Запилений газ входить по центральній трубі, з великою швидкістю ударяється об поверхню рідини і, повертаючи на 180°, видаляється з апарату. Частки пилу при ударі проникають в рідину і у вигляді шламу періодично або безперервно відводяться з апарату.
Недоліки: високий гідравлічний опір 1250-1500 Па, погане уловлювання часток розміром менше 5мкм.
По напряму руху газів і рідини порожнисті скрубери діляться на протитечійні, прямоточні та з поперечним підведенням рідини. При мокрому знепилюванні зазвичай застосовують апарати з протиспрямованим рухом газів і рідини, рідше - з поперечним підведенням рідини. Прямоточні порожнисті скрубери широко використовуються при випарному охолодженні газів.
У протитечійному скрубері (мал. 6) краплі з форсунок падають назустріч запиленому потоку газів. Краплі мають бути досить великими, для того щоб не бути віднесеними газовим потоком.
Мал. 6 - Порожнистий скрубер форсунки : 1 - корпус; 2 - газорозподільні грати; 3 - форсунки
Висота апарату зазвичай в 2,5 разу перевищує його діаметр (Н = 2,5D). Форсунки встановлюють в апараті в одному або декількох перерізах: іноді рядами (до 14-16 в перерізі), іноді тільки по осі апарату.Факел розпилювання форсунок може бути спрямований вертикально зверху вниз або під деяким кутом до горизонтальної площини. При розташуванні форсунок в декілька ярусів можлива комбінована установка розпилювачів : частина факелів спрямована по ходу газів, інша частина - в протилежному напрямі. Для кращого розподілу газів по перерізу апарату в нижній частині скрубера встановлюють газорозподільні грати.
Порожнисті скрубери форсунок широко використовують для уловлювання великого пилу, а також при охолодженні газів і кондиціонування повітря.
Для очищення газів використовують також фільтри. Фільтрація заснована на проходженні газу, що очищається, через різні матеріали, що фільтрують. Перегородки, що фільтрують, складаються з волокнистих або зернистих елементів і умовно підрозділяються на наступні типи.
Гнучкі пористі перегородки - тканинні матеріали з природних, синтетичних або мінеральних волокон, нетканинні волокнисті матеріали ( волок, папери, картон), пористі листи (губчаста гума, пенополиуретан, мембранні фільтри).
Фільтрація - дуже поширений прийом тонкого очищення газів. Її переваги - порівняльно низька вартість устаткування (за винятком металокерамічних фільтрів) і висока ефективність тонкого очищення. Недоліки фільтрації високий гідравлічний опір і швидке забивання матеріалу пилом.
3.Очищення викидів газоподібних речовин, промислових підприємств.
Нині, коли безвідходна технологія знаходиться в періоді становлення і повністю безвідходних підприємств ще немає, основним завданням газоочищення служить доведення змісту токсичних домішок в газових домішках до гранично допустимих концентрацій (ГДК), встановлених санітарними нормами.
Промислові способи очищення газових викидів від газо- і пароподібних токсичних домішок можна розділити на п'ять основних груп:
1. Метод абсорбції - полягає в поглинанні окремих компонентів газоподібної суміші абсорбентом (поглиначем) яким виступає рідина.
Абсорбенти, вживані в промисловості, оцінюються за наступними показниками:
1) місткість абсорбції, тобто розчинність витягуваного компонента в поглиначі залежно від температури і тиску;
2)селективність, що характеризується співвідношенням растворимостей газів, що розділяються, і швидкостю їх абсорбції;
3) дешевизна;
4) відсутність коррозируючеї дії на устаткування.
В якості абсорбентів застосовують воду, розчини аміаку, їдких і карбонатних лугів, солей марганцю, етаноламіни, олії, суспензії гідроксиду кальцію, оксидів марганцю і магнію, сульфат магнію та ін. Наприклад, для очищення газів від аміаку, хлористого і фтористого водню в якості абсорбенту використовують воду, для уловлювання водяної пари - сірчану кислоту, для уловлювання ароматичних вуглеводнів - олії.
Очищення абсорбції - безперервний і, як правило, циклічний процес, оскільки поглинання домішок зазвичай супроводжується регенерацією поглинювального розчину і його поверненням на початок циклу очищення. При фізичній абсорбції регенерацію абсорбенту проводять нагріванням і зниженням тиску, внаслідок чого відбувається десорбція поглиненої газової домішки і її концентруванням.
Для реалізації процесу очищення застосовують абсорбери різних конструкцій (плівкові, насадні, трубчасті та ін.). Найбільш поширений насадний скрубер, який використовується для очищення газів від діоксиду сірки, сірководня, хлороводорода, хлору, оксиду і діоксиду вуглецю, фенолів і так далі.
Мал. 7 - Насадний скрубер з поперечним зрошуванням: 1 - корпус; 2 - форсунки; 3 - зрошувальний пристрій;4 - опорні грати; 5 - насадка; 6 - шламосборник
Методи абсорбції характеризуються безперервністю і універсальністю процесу, економічністю і можливістю вилучення великих кількостей домішок з газів. Недолік цього методу в тому, що насадні скрубери, барботажні і навіть пінні апарати забезпечують досить високу міру витягання шкідливих домішок (до ГДК) і повну регенерацію поглиначів тільки при великій кількості очищення. Тому технологічні схеми мокрого очищення, як правило, складні, багатоступінчасті і очисні реактори (особливо скрубери) мають великі об'єми.
Будь-який процес мокрого очищення абсорбції вихлопних газів від газо- і пароподібних домішок доцільний тільки у разі його циклічності і безвідходності. Але і циклічні системи мокрого очищення конкурентоздатні тільки тоді, коли вони поєднані з пилеочищенням та охолодженням газу.
2. Метод хемосорбції - заснований на поглинанні газів і пари твердими і рідкими поглиначами, внаслідок чого утворюються мало летючі і малорозчинні з'єднання. Більшість хемосорбційнних процесів газоочищення оборотні, тобто при підвищенні температури поглинаючого розчину хімічні сполуки, що утворилися при хемосорбції, розкладаються з регенерацією активних компонентів поглинаючого розчину і з десорбцією поглиненої з газу домішки. Цей прийом покладений в основу регенерації хемосорбентів в циклічних системах газоочищення. Хемосорбція особливо застосовується для тонкого очищення газів при порівняно невеликій початковій концентрації домішок.
3. Метод адсорбції - заснований на уловлюванні шкідливих газових домішок поверхнею твердих тіл, високопористих матеріалів, що мають розвинену питому поверхню.
Адсорбційні методи застосовують для різних технологічних цілей - розподіл парогазових сумішей на компоненти з виділенням фракцій, осушення газів і для санітарного очищення газових вихлопів. Останнім часом адсорбційні методи виходять на перший план як грошовий кошт захисту атмосфери від токсичних газоподібних речовин, що забезпечує можливість концентрації і утилізації цих речовин.
Промислові адсорбенти, найчастіше вживані в газоочищенні, - це активоване вугілля, силікагель, алюмогель, природні і синтетичні цеолити (молекулярні сита). Основні вимоги до промислових сорбентів - висока поглинальна здатність, вибірковість дії (селективність), термічна стійкість, тривала служба без зміни структури і властивостей поверхні, можливість легкої регенерації. Найчастіше для санітарного очищення газів застосовують активоване вугілля завдяки його високій поглинювальній здатності і легкості регенерації. Відомі різні конструкції адсорбентів (вертикальні, використовувані при малих витратах; горизонтальні, при великих витратах; кільцеві). Очищення газу здійснюють через нерухомі шари адсорбенту і шари, що рухаються. Газ, що очищається, проходить адсорбер із швидкістю 0,05-0,3 м/с. Після очищення адсорбер перемикається на регенерацію. Адсорбційна установка, що складається з декількох реакторів, працює в цілому безперервно, оскільки одночасно одні реактори знаходяться на стадії очищення, а інші - на стадіях регенерації, охолодження та ін. Регенерацію проводять нагріванням, наприклад випалюванням органічних речовин, пропусканням гострої або перегрітої пари, повітря, інертного газу (азоту). Іноді адсорбент, що втратив активність (екранований пилом, смолою), повністю замінюють.
Загальні переваги адсорбційних методів очищення газів :
1) глибоке очищення газів від токсичних домішок;
2) порівняльна легкість регенерації цих домішок з перетворенням їх на товарний продукт або поверненням у виробництво; таким чином здійснюється принцип безвідходної технології. Адсорбційний метод особливо раціональний для видалення токсичних домішок (органічних сполук, пари ртуті та ін.), що містяться в малих концентраціях, тобто як завершуючий етап санітарного очищення газів, що виходять.
Недоліки більшості адсорбційних установок - періодичність.
4. Метод каталітичного окислення - заснований на видаленні домішок з газу, що очищається, у присутності каталізаторів.
Дія каталізаторів проявляється в хімічній взаємодії каталізатора з реагуючими речовинами, внаслідок чого утворюється проміжні з'єднання.
В якості каталізаторів застосовують метали і їх з'єднання (оксиди міді, марганцю та ін.) Особливо широко цей метод використовується для очищення вихлопних газів. В результаті каталітичних реакцій домішки, що знаходяться в газі, перетворюються на інші з'єднання, т. е. на відміну від розглянутих методів домішки не витягаються з газу, а трансформуються в нешкідливі з'єднання, присутність яких допустима у вихлопному газі, або в з'єднання, що легко видаляються з газового потоку. Якщо речовини, що утворилися, підлягають видаленню, то потрібно додаткові операції (наприклад, витягання рідкими або твердими сорбентами).
Каталітичні методи набувають все більшого поширення завдяки глибокому очищенню газів від токсичних домішок (до 99,9%) при порівняно невисоких температурах і звичайному тиску, а також при дуже малих початкових концентраціях домішок. Каталітичні методи дозволяють утилізувати реакційну теплоту, тобто створювати енерготехнологічні системи. Установки каталітичного очищення прості в експлуатації і малогабаритні.
Недолік багатьох процесів каталітичного очищення - утворення нових речовин, які підлягають видаленню з газу іншими методами (абсорбція, адсорбція), що ускладнює установку і знижує загальний економічний ефект.
5. Термічний метод полягає в очищенні газів перед викидом в атмосферу шляхом високотемпературного допалювання.
Термічні методи знешкодження газових викидів застосовується при високій концентрації горючих органічних забрудників або оксиду вуглецю. Простий метод - факельне спалювання - можливий, коли концентрація горючих забрудників близька до нижньої межі займання. В цьому випадку домішки служать паливом, температура процесу 750-900 °С і теплоту горіння домішок можна утилізувати.
Коли концентрація горючих домішок менше нижньої межі займання, то необхідно підводити деяку кількість теплоти ззовні. Найчастіше теплоту підводять добавкою горючого газу і його спалюванням в газі, що очищається. Горючі гази проходять систему утилізації теплоти і викидаються в атмосферу. Такі енерготехнологічні схеми застосовують при досить високому вмісті горючих домішок, інакше зростає витрата горючого газу, що додається.
Додаток №1.
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
№ 201 від 09.07.97
м.Київ
Державні санітарні правила
охорони атмосферного повітря населених місць (від
забруднення хімічними та біологічними речовинами)
1. Загальні положення
1.1. Державні санітарні правила містять основні вимоги до
охорони атмосферного повітря населених місць і місць масового
відпочинку та оздоровлення населення, виконання яких повинно забезпечити запобігання несприятливому впливу забруднення повітряного середовища на здоров'я населення та санітарно-побутові умови його життя.
1.6. Зазначені державні санітарні правила визначають вимоги щодо попередження несприятливого впливу (на здоров'я людей та санітарно-побутові умови їх проживання) хімічних і біологічних речовин, які розповсюджуються в атмосферному повітрі від джерел їх надходження. Вимоги по охороні атмосферного повітря від впливу фізичних факторів передбачені в самостійних нормативних документах.
2. Санітарні вимоги до охорони атмосферного повітря
населених місць при розробці містобудівної документації
2.3. Заходи щодо запобігання, зниження або ліквідації
забруднення атмосферного повітря повинні передбачати впровадження сучасних рішень планувального характеру, а також враховувати можливість здійснення ефективних рішень технологічного, санітарно-технічного та організаційного характеру, позитивний вітчизняний та зарубіжний досвід їх використання, включаючи застосування маловідхідної та безвідхідної технології, комплексного використання природних ресурсів, споруд та пристроїв для ефективного вловлювання, знешкодження та утилізації шкідливих речовин і приладів для контролю вмісту їх у викидах та атмосферному повітрі.
Передбачені заходи повинні забезпечувати додержання
гігієнічних нормативів допустимого вмісту забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць (гранично допустимих концентрацій - ГДК, орієнтовних безпечних рівнів діяння - ОБРД, гранично допустимого забруднення - ГДЗ у повітрі житлової забудови та 0,8 ГДК, 0,8 ОБРД, 0,8 ГДЗ - у повітрі місць массового відпочинку і оздоровлення населеннях, згідно з вимогами, викладеними у розділі 8 цих правил. Додержання ГДК, ОБРД чи 0,8 ГДК, 0,8 ОБРД, 0,8 ГДЗ оцінюється з врахуванням трансформації речовин в атмосфері і фонового забруднення за рахунок діючих, тих, що будуються, та намічених для будівництва об'єктів.
У випадках, коли природоохоронні нормативи допустимого вмісту забруднюючих речовин мають менші значення у порівнянні з гігієнічними, повинні прийматися природоохоронні нормативи.
3. Санітарні вимоги щодо охорони атмосферного повітря
населених місць на стадії вибору земельної ділянки для
будівництва
3.2. При виборі майданчика для будівництва (або розширення)
промислових і інших об'єктів повинні враховуватись: аерокліматична характеристика, рельєф місцевості, умови природного провітрювання, туманоутворення, а також регіональні закономірності розповсюдження промислових викидів в атмосферу.
3.2.1. Забороняється розміщення підприємств, що відносяться
згідно з санітарною класифікацією до I та II класів на майданчиках
з незадовільними аерокліматичними умовами (3 та 4 зони,
районовані за метеорологічним потенціалом забруднення), які характеризуються умовами застою атмосфери (штилі, температурні інверсії, стійкі тумани) протягом понад 3-х днів підряд.
3.3. Майданчики для розміщення промислових підприємств,
окремих виробництв і інших об'єктів повинні вибиратись з
врахуванням можливості створення санітарно-захисних зон (СЗЗ), розміри яких визначаються класами виробництв у відповідності з Державними санітарними правилами планування та забудови населених місць ( № 0379-96 ). Межі зони повинні встановлюватись від крайнього джерела викидів на території проммайданчика до межі найближчої існуючої чи перспективної житлові забудови. Достатність розмірів санітарно-захисних зон перевіряється за даними прогнозних розрахунків очікуваного забруднення атмосферного повітря, виконаних за діючими методиками розрахунків розсіювання в атмосфері шкідливих речовин, що містяться у промислових викидах, а також за результатами лабораторних досліджень забруднення
атмосферного повітря в районах розміщення аналогічних діючих об'єктів. Рівень вмісту шкідливих домішок в атмосферному повітрі за межами санітарно-захисної зони не повинен перевищувати гігієнічних нормативів (ГДК, ОБРД, ГДЗ), встановлених для атмосферного повітря населених місць. Концентрації забруднюючих речовин на території промоб'єкта та території його санітарно-захисної зони можуть бути більшими ніж вказані нормативи, але не повинні перевищувати значень, які дорівнюють 30% від величини ГДК (ОБРД) для повітря робочої зони. Вказані концентрації також не повинні негативно впливати на устаткування, матеріали, готову продукцію інших виробництв, розміщених на цій території, та на сільськогосподарське виробництво (у випадках використання території санітарно-захисної зони з цією метою).
3.4. До числа обов'язкових матеріалів, які обгрунтовують
можливість забезпечення належної охорони атмосферного повітря на стадії вибору земельної ділянки, повинні відноситись:
-матеріали обгрунтування вибору району, пункту, майданчика (траси) для будівництва, які включають особливості фізико-географічних і аерокліматичних умов, рельєфу місцевості, а також погоджених з органами державного санітарного нагляду даних про фонове забруднення атмосферного повітря;
-перелік забруднюючих речовин, які викидатимуться в атмосферу (з врахуванням можливих продуктів їх трансформації), зазначенням величин їх ГДК чи ОБРД та класів небезпечності; забороняється виключати з переліку речовини, які не мають встановлених значень ГДК, ОБРД; у цьому випадку потрібно вжити необхідних заходів для їх встановлення у порядку, визначеному Головним державним санітарним лікарем України, та додати до матеріалів копії документів, що стверджують вирішення цього питання до закінчення проектування об'єкта;
-якісні та кількісні характеристики викидів забруднюючих речовин в атмосферу з порівняльними даними фактичних викидів на найбільш досконалих аналогічних вітчизняних та закордонних промислових об'єктах
(виробництвах), підтверджених практикою експлуатації;
-основні принципові рішення, які передбачаються для запобігання забрудненню повітряного басейну та використання відходів виробництва;
-відомості про можливі аварійні та залпові викиди в атмосферне повітря;
- обгрунтування розмірів та організації санітарно-захисної зони;
- розрахунки очікуваного (прогнозного) забруднення атмосферного повітря з врахуванням фонових концентрацій шкідливих домішок від діючих об'єктів та тих, що будуються, і намічених до будівництва, що підтверджують можливість додержання гігієнічних нормативів у відповідності з вимогами п. 2.3 цих правил;
-розрахунки економічного збитку, який буде наноситись внаслідок забруднення атмосферного повітря, та економічної ефективності передбачених повітроохоронних заходів;
- графічні матеріали: ситуаційний план (або схема) в радіусі до 50 висот найбільш високого з джерел викидів, що розташовуються на проммайданчику (але не менше 2 км) з зазначенням діючих об'єктів, тих, що будуються, та намічених до будівництва, існуючих і перспективних районів житлово-громадського будівництва, зон масового відпочинку та оздоровлення населення, меж санітарно-захисних та інших охоронних зон (межі санітарної охорони курортів і ін.), рельєфу місцевості, середньорічної та сезонної "рози вітрів", масштабу, експлікації;
- генеральний план майданчика об'єкта, що розміщується, з зазначенням джерел організованих і неорганізованих викидів в атмосферу, основних та допоміжних будівель і споруд, масштабу, експлікації;
- масштабна схема ситуаційного плану з нанесенням координатної сітки, розмір кроку якої повинен прийматись у залежності від классу підприємства (1, 2 клас - 250 м, 3 клас - 100 м, 4 клас - 60 м, 5 клас - 25 м), і даних про існуючий та розрахунковий (прогнозний) рівень забруднення атмосферного повітря.
4. Санітарні вимоги щодо запобігання забрудненню атмосферногоповітря населених місць при проектуванні будівництва,реконструкції, розширення, технічного переозброєння чиперепрофілювання промислових і інших об'єктів
4.2. У проектній документації з метою запобігання забрудненню атмосферного повітря повинні передбачатись:
-безвідхідні та маловідхідні технологічні процеси з
обов'язковими обгрунтуваннями досяжності технологічних рішень, які приймаються;
- комплексна переробка природних ресурсів;
- раціональне взаєморозташування основних виробничих і
допоміжних будівель і споруд на проммайданчику з метою запобігання або ефективного зниження забруднення атмосферного повітря сельбищної території;
- виробниче і санітарно-технічне устаткування, що забезпечує
максимальне уловлювання, утилізацію чи знешкодження викидів забруднюючих речовин в атмосферу;
- централізація викидів забруднюючих речовин шляхом
максимального скорочення кількості труб, вентиляційних шахт,
дефлекторов, аераційних ліхтарів і ін.;
- організаційні заходи (створення служб експлуатації
газоочисних і пилоуловлюючих споруд; створення лабораторій для контролю за викидами в атмосферу та вмістом хімічних і біологічних факторів у повітрі в зоні впливу об'єкта; заходи щодо зниження обсягів викидів у період несприятливих метеорологічних умов та при аварійних ситуаціях на виробництві і ін.);
- ефективність передбачених заходів повинна забезпечувати
додержання вимог, викладених в пп. 2.3, 3.3 цих правил.
8. Оцінка забруднення атмосферного повітря населених місць
Загальні положення
8.1. Основою оцінки забруднення атмосферного повітря населених місць є гігієнічні нормативи допустимого вмісту в ньому хімічних, біологічних речовин (чи агентів) та допустимого впливу фізичних факторів.
8.2. Ці правила (згідно п. 1.6) стосуються оцінки забруднення
атмосферного повітря лише хімічними та і біологічними речовинами (або агентами).
8.3. Для оцінки забруднення атмосферного повітря
використовуються значення концентрацій забруднюючих речовин, одержаних при розрахунках очікуваного забруднення атмосферного повітря за діючою методикою, або значення концентрацій фактичного забруднення атмосферного повітря, одержані при лабораторних дослідженнях у відповідності з вимогами державного стандарту 17.2.3.01-86 "Охрана природы. Атмосфера. Правила контроля качества воздуха населенных пунктов" та "Руководство по контролю загрязнения атмосферы" (РД 52.04.186-89) на стаціонарних, маршрутних або підфакельних постах.
8.4. При оцінці забруднення атмосферного повітря населених місць допустимим та безпечним для здоров'я людей приймається рівень, при якому концентрації окремих забруднюючих речовин а також сумарні показники забруднення не перевищують встановлені гігієнічні нормативи допустимого вмісту (ГДК, ОБРД, ГДЗ).
8.5. Оцінка фактичних і прогнозних рівнів забруднення
атмосферного повітря повинна проводитися у всіх видах
передпроектної та проектної документації (в тому числі у локальних і зведених томах ГДВ) з метою обгрунтування заходів, які будуть забезпечувати додержання гігієнічних нормативів.
Гігієнічні нормативи допустимого вмісту хімічних і
біологічних речовин в атмосферному повітрі населених
місць
8.6. До гігієнічних нормативів допустимого вмісту хімічних і
біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць (далі забруднюючих речовин) відносяться: граничне допустимі концентрації (ГДК), орієнтовні безпечні рівні діяння (ОБРД), гранично допустима концентрація (ГДК), коефіцієнти комбінованої дії (Ккд) сумісно присутніх речовин та встановлені на їх основі. показники гранично допустимого забруднення (ГДЗ).
8.7. Гранично допустима концентрація (ГДК) забруднюючої речовини в атмосферному повітрі населених місць – це максимальна концентрація, при дії якої протягом усього життя людини не виникає прямого або опосередкованого несприятливого впливу на теперішнє і майбутнє покоління, не знижується працездатність людини, не погіршується її самопочуття та санітарно-побутові умови життя.
ГДК встановлюється на основі тривалих досліджень за спеціальною методикою у підрозділах гігієнічного профілю, акредитованих Комітетом з питань гігієнічної регламентації МОЗ України, та затверджується головним державним санітарним лікарем України.
8.8. Орієнтовний безпечний рівень діяння (ОБРД ) - це
максимальна концентрація забруднюючої речовини, яка визнається орієнтовно безпечною при діянні на людину та приймається як тимчасовий гігієнічний норматив допустимого вмісту речовини в атмосферному повітрі населених місць. ОБРД встановлюється на основі короткочасних досліджень за відповідною методикою та вводиться в дію після затвердження Головним державним санітарним лікарем України на обмежений термін.
8.9. Коефіцієнт комбінованої дії (Ккд) - відображає характер
сумісної біологічної дії одночасно присутніх в атмосферному
повітрі забруднюючих речовин (сумація, посилення, послаблення або незалежна дія). Його цифрове значення встановлюється
експериментальним (або розрахунковим) шляхом та виражається в долях від індивідуальних ГДК забруднюючих речовин.
8.10. Показник гранично допустимого забруднення (ГДЗ)
атмосферного повітря - відносний інтегральний критерій оцінки
забруднення атмосферного повітря населених місць, який
характеризує інтенсивність та характер сумісного діяння всієї
сукупності присутніх у ньому шкідливих домішок. ГДЗ розраховується для кожного випадку на основі визначених експериментальних та затверджених у встановленому порядку коефіцієнтів комбінованої дії (Ккд) (їх значення приводяться в додатку N 1) за формулою (1):
ГДЗ = Ккд х 100 % (1)
У випадках, коли значення Ккд відсутні, їх визначення
проводиться за формулою (2):
Ккд = √ n (2), де:
n - число речовин присутніх у повітряному середовищі, для
яких офіційно не встановлено характер комбінованої дії.
У випадках, коли присутні в атмосферному повітрі забруднюючі речовини являють собою складну суміш з встановленими та не встановленими коефіцієнтами комбінованої дії, для розрахунку ГДЗ значення Ккд цієї суміші визначається за формулою (3):
______________________________________
/ 2
Ккд сс = V ∑ (Ккд1 + Ккд2 + ... + Ккдn3) + n , (3)
Ккд сс - коефіцієнт комбінованої дії складної суміші;
∑ - знак суми;
Ккд - коефіцієнти комбінованої дії сумісно присутніх речовин,
1, 2, 3, ... n (приведені в додатку N 1);
n - число речовин в суміші, значення Ккд яких відсутні в
офіційних списках;
Примітка: в разі присутності у повітрі однієї домішки показник ГДЗ
= 100 %.
Правила оцінки забруднення атмосферного повітря
8.11. Оцінка фактичного або прогнозного (розрахункового)
рівня забруднення атмосферного повітря проводиться шляхом
співставлення показника забруднення (ПЗ) однією речовиною або сумарного показника забруднення ( ∑ ПЗ) сумішшю речовин з показником гранично допустимого забруднення (ГДЗ). Допустимим визнається рівень, що не перевищує ГДЗ.
8.12. Показник фактичного забруднення атмосферного повітря однією речовиною розраховується за формулою (4):
C
ПЗ = --------- х 100 % (4), де:
ГДК
ПЗ - показник забруднення,
C - фактична концентрація конкретної речовини в мг/ м3,
ГДК - значення гранично допустимої концентрації цієї речовини
(в мг/м3).
Сумарний показник забруднення (∑ ПЗ) сумішшю речовин
розраховується за формулою (5):
C1 C2 C3 Cn
ПЗ = ∑ ------- + ------- + ------- + ... ------------- х 100 % (5),
ГДК1хК1 ГДК2хК2 ГДК3хК3 ГДКnхКn
∑ ПЗ - сумарний показник забруднення (у %),
∑ - знак суми,
C 1, C 2, C 3 ... C n - значення фактичних концентрацій речовин, що входять до складу суміші (у мг/м3),
ГДК 1, ГДК 2, ГДК 3, ... ГДК n - значення гранично допустимих
концентрацій відповідних забруднюючих речовин, що входять доскладу суміші (у мг/м3),
К 1, К 2, К 3 ... К n - значення коефіцієнтів, які враховують
клас небезпечності відповідної речовини: для речовин 1-го класу -
0,8; 2-го класу - 0,9; 3-го класу - 1,0; 4-го класу - 1,1.
Примітки: а) у випадку відсутності значень ГДК при прогнозуванні
приземних концентрацій приймаються значення ОБРД без
врахування значень коефіцієнтів К;
8.13. Для встановлення показника забруднення (ПЗ)
атмосферного повітря використовуються значення фактичних
концентрацій (C), виражені у мг/м3 і одержані при їх
статистичній обробці у відповідності з вимогами "Руководства по
контролю загрязнения атмосферы" РД 52.04.186-89. При цьому для розрахунку ПЗ або ∑ ПЗ значення C приймаються:
-для характеристики забруднення атмосферного повітря в районі окремих стаціонарних постів - середньоарифметичне значення з числа разових або середньодобових концентрацій, виміряних протягом року(що відповідає РД 52.04.186-89);
-для характеристики забруднення атмосферного повітря в зоні
впливу окремого об'єкта чи групи об'єктів - максимальне значення
концентрації, визначене як статистично достовірна максимальна
величина з числа разових концентрацій, виявлених в окремих точках населеного пункту (на стаціонарних, маршрутних чи підфакельних постах або в точках при експедиційних (епізодичних) обстеженнях ( за РД 52.04.186-39).
8.14. Для характеристики забруднення атмосферного повітря на
основі розрахункових даних використовуються максимальні разові концентрації, одержані для конкретної території населеного пункту при розрахунках розсіювання викидів.
8.15. У населених пунктах, де відсутні спостереження за
рівнями вмісту шкідливих домішок, для орієнтовної оцінки
забруднення атмосферного повітря можливо використовувати дані розрахунків на ЕОМ, виконаних у відповідності із затвердженими Мінекобезпеки України методикою і програмою.
8.16. Оцінка забруднення атмосферного повітря проводиться з
урахуванням кратності перевищення показників забруднення (ПЗ) їх нормативного значення (ГДЗ) і включає визначення рівня забруднення (допустимий, недопустимий) та ступеню його небезпечності (безпечний, слабко небезпечний, помірно небезпечний, небезпечний, дуже небезпечний) згідно з таблицею:
|
Рівень забруднення |
Ступінь небезпечності |
Кратність перевищення ГДЗ |
Процент* випадків перевищення ГДЗ |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
= |
|||
|
Допустимий |
Безпечний |
< 1 |
0 |
|
Недопустимий |
Слабо небезпечний |
> 1-2 |
> 0-4 |
|
Недопустимий |
Помірно небезпечний |
> 2-4.4 |
> 4-10 |
|
Недопустимий |
Небезпечний |
> 4.4-8 |
> 10-25 |
|
Недопустимий |
Дуже небезпечний |
> 8 |
> 25 |
|
Додаток 1
Гігієнічні нормативи допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць.
А. Значення встановлених коефіцієнтів комбінованої дії хімічних речовин (Ккд)
I. Перелік речовин, для яких при сумісній присутності в атмосферному повітрі встановлено ефект сумації біологічної дії з Ккд рівним 1,0 (при розрахунку за формулою):
C1 C2 Cn
------ + ------ + ... ------- <= 1,0):
ПДК1 ПДК2 ПДКn
1. Ацетон, акролеїн, фталевий ангідрид;
2. Ацетон і фенол;
3. Ацетон і ацетофенон;
4. Ацетон, фурфурол, формальдегід і фенол;
5. Аерозолі п'ятиоксиду ванадію та оксидів марганцю;
6. Ацетальдегід і вінілацетат;
7. Аерозолі п'ятиоксиду ванадію і сірчистий ангідрид;
8. Аерозолі п'ятиоксиду ванадію і триоксиду хрому;
9. Азоту диоксид, гексен, сірчистий ангідрид, оксид вуглецю;
10. Акрилова і метакрилова кислоти;
11. Акрилова і метакрилова кислоти, бутилакрилат, бутилметакрилат, метилакрилат, метилметакрилат;
12. Ацетон, трикрезол, фенол;
13. Аміак, сірководень;
14. Аміак, сірководень, формальдегід;
15. Аміак, формальдегід;
16. Азоту диоксид і оксид, мазутна зола, сірки диоксид;
17. Бензол і ацетофенон;
18. Валеріанова, капронова і масляна кислоти;
19. Вольфрамовий і сірчистий ангідриди;
20. Гексахлоран і фазолон;
21. 2,3-Дихлор-1,4-нафтахінон і 1,4-нафтахінон;
22. 1,2-Дихлорпропан, 1,2,3-трихлорпропан, і тетрахлоретилен;
23. Ізопропілбензол і гідроперекис ізопропілбензолу;
24. Ізобутенілкарбінол і диметилвінілкарбінол;
25. Метилдигідропіран і метилентетрагідропіран;
26. Миш'яковистий ангідрид і свинцю ацетат;
27. Миш'яковистий ангідрид і германій;
28. Моно-, ди- і пропіламіни;
29. Озон, диоксид азоту, формальдегід;
30. Оксид вуглецю, диоксид азоту, формальдегід, гексан;
31. Оксид вуглецю і пил цементного виробництва;
32. Оцтова кислота і оцтовий ангідрид;
33. Пропіонова кислота і пропіоновий альдегід;
34. Свинцю оксид і сірки диоксид;
35. Сірководень і формальдегід;
36. Сірчистий ангідрид і аерозоль сірчаної кислоти;
37. Сірчистий ангідрид і нікель металевий;
38. Сірчистий ангідрид і сірководень;
39. Сірчистий ангідрид і диоксид азоту;
40. Сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, фенол і пил конверторного виробництва;
41. Сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, диоксид азоту і фенол;
42. Сірчистий ангідрид і фенол;
43. Сірчистий ангідрид і фтористий водень;
44. Сірчаний і сірчистий ангідриди, аміак і оксиди азоту;
45. Сірководень і дініл;
46. Сильні мінеральні кислоти (сірчана, соляна і азотна);
47. Сірчанокислі мідь, кобальт, нікель і сірчистий ангідрид;
48. Фенол і ацетофенон;
49. Фурфурол, метиловий і етиловий спирти;
50. Циклогексан і бензол;
51. Етилен, пропілен, бутилен і амілен.
II. Перелік речовин, для яких при сумісній присутності в атмосферному повітрі встановлено ефект неповної сумації біологічної дії
а) з Ккд рівним - 1,6 (при розрахунку за формулою):
C1 C2 Cn
----- + ------ + ... ------ <= 1,6):
ПДК1 ПДК2 ПДКn
52. Вольфрамат натрію, парамолібдат амонію, свинцю ацетат;
б) з Ккд рівним 2,0 (при розрахунку за формулою):
C1 C2 Cn
----- + -------- + ... -------- <= 2,0):
ПДК1 ПДК2 ПДКn
53. Вольфрамат натрію, миш'яковистий ангідрид, парамолібдат амонію, свинцю ацетат;
в) з Ккд рівним 2,5 (при розрахунку за формулою):
C1 C2 Cn
-------- + -------- + ... -------- <= 2,5):
ПДК1 ПДК2 ПДКn
54. Вольфрамат натрію, германію диоксид, миш'яковистий ангідрид, парамолібдат амонію, свинцю ацетат.
III. Перелік речовин, для яких при сумісній присутності в атмосферному повітрі встановлено ефект посилення (потенціювання) біологічної дії з Ккд рівним 0,8 (при розрахунку за формулою):
C1 C2 Cn
-------- + -------- + ... -------- <= 0,8):
ПДК1 ПДК2 ПДКn
55. Бутилакрилат і метилакрилат;
56. Фтористий водень і фтористі солі.
IV. Перелік речовин, для яких при сумісній присутності в атмосферному повітрі встановлено ефект незалежної біологічної дії (зберігається ГДК кожної речовини):
57. Гексиловий, октиловий спирти (Ккд - 2);
58. Сірки диоксид, цинку оксид (Ккд - 2).
--------------------------------------------------------------------------------------------------
| N | Речовини | Гранично допустимі концентрації в |
| п/п| | мг/м3 |
| | |-------------------------------------|
| | |максимальна | середньо- | клас |
| | | разова | добова |небезпе-|
| | | | | чності |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 1. | 2 | 3 | 4 | 5 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 2. |Азоту диоксид | 0,085 | 0,04 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 3. |Азоту оксид | 0,4 | 0,06 | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 4. |Альдегід масляний | 0,015 | 0,015 | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 5.|Альдегід бензойний (бензальдегід) | 0,04 | - | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 6.|Алюмінію нітрат | - | 0,006 | 4 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 7. |Алюмінію оксид (в перерахунку на | - | 0,01 | 2 |
| |алюміній) | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 8.|Алюмінію сульфат | - | 0,006 | 4 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 9.|Алюмінію хлорид | - | 0,006 | 4 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 10.|Аміак | 0,2 | 0,04 | 4 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 11.|Ангідрид сірчистий | 0,5 | 0,05 | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 12.|Ангідрид фосфорний | 0,15 | 0,05 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 13.|Ацетон | 0,35 | 0,35 | 4 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 14.|Ацетофенон | 0,003 | 0,003 | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 15.|Бенз(а)пірен | - | 0,1 мкг/ | 1 |
| | | | 100 м3 | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 16.|Бензин (нафтовий, малосірчистий у | 5 | 1,5 | 4 |
| |перерахунку на вуглець) | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 17.|Бензол | 1,5 | 0,1 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 18.|Бром | - | 0,04 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 19.|Бутилметакрилат | 0,04 | 0,01 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 20.|Водень бромистий | 1 | 0,1 | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 21.|Водень миш'яковистий | - | 0,002 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 22.|Водень фосфористий | 0,01 | 0,001 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 23.|Водень хлористий (соляна кислота) по | 0,2 | 0,2 | 2 |
| |молекулі HCl | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 24.|Вуглецю оксид | 5 | 3 | 4 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 25.|Диетилхлортіофосфат | 0,025 | 0,01 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 26.|0,0-Диетил-0-(2-ізопропіл-4-метил- | 0,01 | 0,01 | 2 |
| |6-піриміділ) тіофосфат (базудін) | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 27.|Диетиловий ефір | 1 | 0,6 | 4 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 28.|Диетилртуть (у перерахунку на ртуть) | - | 0,0003 | 1 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 29.|Етил хлористий | - | 0,2 | 4 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 30.|Етилацетат | 0,1 | 0,1 | 4 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 31.|Етилбензол | 0,02 | 0,02 | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 32.|Етилен | 3 | 3 | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 33.|Заліза оксид (у перерахунку на | - | 0,04 | 3 |
| |залізо)** | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 34.|Заліза сульфат (у перерахунку на | - | 0,007 | 3 |
| |залізо)** | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 35.|Заліза хлорид (у перерахунку на | - | 0,004 | 2 |
| |залізо)** | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
36.|Кислота оцтова | 0,2 | 0,06 | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 37.|Кислота ціанурова | 0,02 | 0,01 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 38.|Марганець і його сполуки (у перерахунку | 0,01 | 0,001 | 2 |
| |на двоокис марганцю) | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 39.|Міді оксид (у перерахунку на мідь) | - | 0,002 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 40.|Мідь сірчиста (у перерахунку на мідь) | 0,003 | 0,001 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 41.|Мідь сірчанокисла (у перерахунку на | 0,003 | 0,001 | 2 |
| |мідь) | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 42.|Мідь хлориста (у перерахунку на мідь) | - | 0,002 | 2 |
------------------------------------------------------------------------------------
-------------------------------------------------------------------------------------
|43. |Пил азбестовмісний (з вмістом | - | 0,06 | 1 |
| |хризотилазбесту до 10 %) по азбесту | | волокон | |
| | | | у мл повітря | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 44.|Пил бавовни | 0,2 | 0,05 | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 45.|Пил неорганічний, що містить двоокис | | | |
| |кремнію в %: | | | |
| |----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| |більше 70 (дінас і ін.) | 0,15 | 0,05 | 3 |
| |----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| |70 - 20 (шамот, цемент і ін.) | 0,3 | 0,1 | 3 |
| |----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| |нижче 20 (доломіт і ін.) | 0,5 | 0,15 | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 46.|Пил цементного виробництва (з вмістом | - | 0,02 | 3 |
| |оксиду кальцію більше 60 % і диоксиду | | | |
| |кремнію більше 20 %) | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 47.|Розчинник ацетатно-шкіряний (АКР) (по | 0,5 | - | 3 |
| |етанолу) | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 48.|Ртуть металічна | - | 0,0003 | 1 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 49.|Спирт бензиловий | 0,16 | - | 4 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 50.|Спирт метиловий | 1 | 0,5 | 3 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 51.|Фенол | 0,01 | 0,003 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 52.|Формальдегід | 0,035 | 0,003 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 53.|Хлор | 0,1 | 0,03 | 2 |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
| 54.|Фтористі сполуки добре розчинні | 0,03 | 0,01 | 2 |
| |неорганічні (фторид натрію, | | | |
| |гексафторсилікат натрію) у перерахунку | | | |
| |на фтор | | | |
|----+----------------------------------------+------------+---------------+--------|
Додаток №2.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про охорону атмосферного повітря
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, N 50, ст.678)
(Вводиться в дію Постановою ВР N 2708-XII (2708-12) від 16.10.92, ВВР, 1992, N 50, ст.679)
(Із змінами, внесеними згідно із Законом N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85)
Атмосферне повітря є одним з основних життєво важливих елементів навколишнього природного середовища.
Цей Закон спрямований на збереження сприятливого стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, а також відвернення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.
Він визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги у галузі охорони та використання атмосферного повітря.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Закону про охорону атмосферного повітря.
Завданням Закону про охорону атмосферного повітря є регулювання відносин у цій галузі з метою збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання атмосферного повітря для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.
Розділ II. СТАНДАРТИЗАЦІЯ І НОРМУВАННЯ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Стаття 5. Стандарти у галузі охорони атмосферного повітря.
Державні стандарти у галузі охорони атмосферного повітря є обов'язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання та охорони атмосферного повітря, методи контролю за станом атмосферного повітря, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне повітря, встановлюють інші вимоги щодо охорони і використання атмосферного повітря.
Стандарти у галузі охорони атмосферного повітря розробляються і вводяться в дію Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та Міністерством охорони здоров'я України у порядку, що визначається законодавством України.
Стаття 6. Нормативи у галузі охорони атмосферного повітря.
У галузі охорони атмосферного повітря встановлюються:
-нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;
-нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарними джерелами;
-граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться у атмосферне повітря при експлуатації технологічного та іншого обладнання, споруд і об'єктів;
-нормативи використання атмосферного повітря як сировини основного виробничого призначення;
-нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел та шкідливого впливу їх фізичних факторів.
Стаття 7. Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря
Для оцінки стану атмосферного повітря встановлюються єдині для території України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, а саме:
гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі для людей і об'єктів навколишнього природного середовища;
гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря для людей і об'єктів навколишнього природного середовища.
У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватись більш суворі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та рівні інших шкідливих впливів на атмосферне повітря.
Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря розробляються і вводяться в дію Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.
Стаття 8. Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього.
Нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і гранично допустимих шкідливих впливів фізичних та біологічних факторів на нього встановлюються для кожного стаціонарного джерела викидів або іншого шкідливого фізичного та біологічного впливу на атмосферне повітря по кожній із забруднюючих речовин та фактору фізичного чи біологічного впливу.
Проекти нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами розробляються підприємствами, установами та організаціями і затверджуються органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і Міністерства охорони здоров'я України. Ці проекти погоджуються з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування у частині:
строків виконання заходів щодо зниження викидів забруднюючих речовин до нормативних рівнів;
строків відселення людей і винесення об'єктів соціального призначення з санітарно-захисних зон;
зниження обсягів виробництва та викидів забруднюючих речовин у період несприятливих метеорологічних умов.
Розділ III. ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Стаття 12. Обов'язки підприємств, установ і організацій щодо охорони атмосферного повітря.
Підприємства, установи і організації, діяльність яких пов'язана з викидами забруднюючих речовин у атмосферне повітря, шкідливим впливом фізичних та біологічних факторів на нього, зобов'язані:
-здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання умов і вимог, передбачених у дозволах на викиди забруднюючих речовин та на інший шкідливий вплив;
-вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів;
-Забезпечувати безперебійну ефективну роботу та підтримання у справному стані споруд, устаткування і апаратури для очищення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;
-здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря, і рівнями іншого шкідливого впливу та вести їх постійний облік;
-мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих метеорологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин та наслідків забруднення атмосферного повітря.
Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення грунтів, вод та інших природних об'єктів.
Стаття 13. Регулювання викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись тільки за дозволами, які видаються органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Обсяги цих викидів визначаються на основі нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря.
Порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря стаціонарними джерелами встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14. Обмеження, тимчасова заборона (зупинення) або припинення викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього.
Діяльність, пов'язана з порушенням умов і вимог щодо викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів на нього, передбачених дозволами, може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено Кабінетом Міністрів України, Урядом Республіки Крим, місцевими органами державної виконавчої влади, Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування в межах їх компетенції відповідно до законодавства України.
Стаття 16. Регулювання шкідливих впливів на атмосферне повітря при відсутності нормативів.
Шкідливі впливи на атмосферне повітря, для яких не встановлено відповідних нормативів екологічної безпеки, забороняються. У виняткових випадках такі впливи допускаються тимчасово лише з дозволу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Міністерства охорони здоров'я України за умови, що за цей період буде встановлено відповідний норматив та вжито необхідних заходів щодо охорони атмосферного повітря.
Стаття 17. Заходи щодо охорони атмосферного повітря при аварійних ситуаціях і несприятливих метеорологічних умовах.
Підприємства, установи і організації, викиди забруднюючих речовин або шкідливі впливи фізичних та біологічних факторів яких при перевищенні встановлених граничних нормативів, аваріях та несприятливих метеореологічних умовах можуть призвести до надзвичайних екологічних ситуацій, зобов'язані мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря, погоджені з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства охорони здоров'я України, місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
При виникненні таких надзвичайних екологічних ситуацій керівники підприємств, установ і організацій зобов'язані негайно у встановленому порядку повідомити про це органи, які здійснюють державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря, і вжити заходів щодо охорони атмосферного повітря та ліквідації причин і наслідків його забруднення.
Стаття 19. Заходи щодо відвернення і зменшення забруднення атмосферного повітря автотранспортними та іншими пересувними засобами і установками та шкідливого впливу їх фізичних факторів.
З метою відвернення і зменшення забруднення атмосферного повітря автотранспортними та іншими пересувними засобами і установками та шкідливого впливу їх фізичних факторів здійснюються:
-розробка і виконання комплексу заходів щодо зниження токсичності викидів, знешкодження шкідливих речовин та зменшення шкідливого фізичного впливу при проектуванні, виробництві, експлуатації та ремонті автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів і установок;
-переведення транспортних засобів на менш токсичні види енергії і палива;
раціональне планування і забудова населених пунктів з дотриманням необхідної відстані до автомобільних шляхів;
-виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста автотранспортних підприємств, автозаправних станцій, вантажного транзитного автомобільного транспорту;
-обмеження в'їзду автомобільного транспорту та інших пересувних засобів і установок у сельбищні зони, місця відпочинку і туризму;
-поліпшення утримання в належному стані автомобільних шляхів та вуличних покриттів;
-впровадження в містах автоматизованих систем регулювання дорожнього руху;
-вдосконалення технологій транспортування і зберігання палива, забезпечення постійного контролю за якістю палива на нафтопереробних підприємствах та автозаправних станціях;
-вдосконалення діяльності контрольно-регулювальних та діагностичних пунктів по перевірці вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автотранспортних та інших пересувних засобів і установок, а також їх шкідливого фізичного впливу на атмосферне повітря.
Виробництво та експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, у яких вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах перевищує нормативи або рівні шкідливого впливу фізичних факторів, забороняються.
Стаття 20. Виконання вимог щодо охорони атмосферного повітря при застосуванні засобів захисту рослин, мінеральних добрив та інших препаратів.
Переліки засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, використання яких дозволяється в господарській діяльності, а також способи їх застосування погоджуються з Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.
При створенні нових препаратів повинні розроблятися нормативи гранично допустимих концентрацій і методи визначення залишкової кількості цих препаратів у атмосферному повітрі.
Підприємства, установи та організації, а також громадяни зобов'язані додержувати правил транспортування, зберігання і застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, щоб не допустити забруднення атмосферного повітря.
Стаття 21. Виконання вимог щодо охорони атмосферного повітря при видобуванні корисних копалин та проведенні вибухових робіт.
Видобування корисних копалин та вибухові роботи повинні проводитися з додержанням правил щодо відвернення або зниження рівнів забруднення атмосферного повітря способами, погодженими з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, Міністерством охорони здоров'я України та іншими органами відповідно до законодавства України.
Розміщення в населених пунктах нових териконів і відвалів, які можуть бути джерелами забруднення атмосферного повітря або іншого шкідливого впливу на нього, забороняється.
Стаття 22. Виконання вимог щодо охорони атмосферного повітря від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.
Складування, зберігання або розміщення виробничого, побутового сміття та інших відходів, які є джерелами забруднення атмосферного повітря пилом, шкідливими газоподібними речовинами та речовинами з неприємним запахом або іншого шкідливого впливу, допускається лише при наявності спеціального дозволу на визначених місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування територіях у межах встановлених ними лімітів з додержанням нормативів екологічної безпеки і при можливості їх подальшого господарського використання.
Не допускається спалювання зазначених відходів на території підприємств, установ, організацій і населених пунктів, за винятком випадків, коли це здійснюється з використанням спеціальних установок при додержанні вимог щодо охорони атмосферного повітря.
Власники або уповноважені ними органи управління підприємств, установ і організацій зобов'язані забезпечувати переробку, утилізацію та своєчасне вивезення відходів, що забруднюють атмосферне повітря, на підприємства, які використовують їх як сировину, або на спеціальні звалища.
Розділ VII. КОНТРОЛЬ У ГАЛУЗІ ОХОРОНИ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ
Стаття 38. Контроль у галузі охорони атмосферного повітря.
Контроль у галузі охорони атмосферного повітря спрямовується на забезпечення додержання вимог законодавства про охорону і використання атмосферного повітря всіма державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Стаття 39. Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря.
Державний контроль у галузі охорони і використання атмосферного повітря здійснюється:
-місцевими органами державної виконавчої влади;
-Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та його органами на місцях;
-Міністерством охорони здоров'я України та його органами на місцях у частині додержання нормативів екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у атмосферному повітрі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу), інших правил і нормативів, спрямованих на попередження негативного впливу на здоров'я людей;
-Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України та її органами на місцях у частині додержання нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та шкідливого впливу фізичних факторів, встановлених для відповідного типу автомобільного транспорту та сільськогосподарської техніки;
-іншими державними органами, а також органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.
PAGE 56