Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Предмет економічної теорії – вивчає з одного боку реальні факти, з’ясовує причинно-наслідкові зв’язки і економічній системі, з іншого – дає рекомендації щодо її вдосконалення з метою ефективнішого використання наявних ресурсів і досягнення на цій основі вищого рівня задоволення суспільних потреб. Предмет надзвичайно складний і багатогранний. Представники традиційних шкіл пов’язували з примноженням багатства, економ.законами, виробничими відносинами між людьми ,а сучасні – з проблемами «рідкісності», «обмеженості ресурсів та ефективності використання їх», «альтернативності вибору».
2.Функції економічної теорії – сформувалися такі основні функції: пізнавальна, практична, прогностична, виховна, методологічна. Пізнавальна – реалізується через дослідження сутності економічних процесів і явищ, розкриває і формулює економ.категорії і закони. Методологічна – економ.теорія виступає теоретико-методологічною базою для цілої системи економічних наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, закони, категорії. Практична – наукове обґрунтування економ. політики держави, розробки рекомендацій. Прогностична – розробка наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку країни в майбутньому. Виховна – формування в громадян економ.культури, логіки сучасного ринкового економічного мислення.
3.Методи дослідження економічної теорії – це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем. Системний підхід, діалектика, наукова абстракція, аналіз і синтез, індукція і дедукція, історичний і логічний метод, економ.моделювання, економ.експеримент, метод якісного і кількісного аналізу, метод порівняння, розробка наукової гіпотези.
4.Фізіократи – вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо у сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю і сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля – безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства. Представники: Ф.Кене, В.Мірабо.
5.Меркантилізм - джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн.
6.Англійська класична політична економія – виникла з розвитком капіталізму. Засновники У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо зосереджують увагу на аналізі економ. явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного вир-ва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.
7.Пролетарський період- 19-20ст.економ. вчення Маркса і Енгельса.грунт на полож про те, що продуктивні сили сусп.. набувають дедалі більшого сусп.. характеру, тобто можуть бути раціонально використані лише за колективних форм.
8.Кейнсіанство – одна з провідних сучасних теорій, на противагу неокласикам, обґрунтовує об’єктивну необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової економіки шляхом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновники Дж.Кейнс. Виникло в 30-х рр.. ХХст. Як відповідь на потреби подолання Великої депресії.
9.Монетаризм – теорія, яка пропонує відмову від активного втручання держави в економіку і приписує грошовій масі, що перебуває в обігу, роль визначального фактора у формуванні економ. рівноваги, розвитку вир-ва і зміні обсягів ВВП (ВНП).
10.Індукція та дедукція – індукція – це метод пізнання від окремого до загального, від знань нижчого ступеня до знань вищого ступеня. Дедукція – метод пізнання від загального до одиничного. Метод індукції і дедукції забезпечує діалектний зв’язок одиничного, особливого і всезагального.
11.Аналіз та синтез – При аналізі об’єкт дослідження розкладається на складові, кожна з яких вивчається окремо; при синтезі відбувається об’єднання різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними. Аналіз сприяє розкриттю істотного в кожному елементі, а синтез завершує розкриття суті об’єкта в цілому.
12.Економічна категорія - логічні поняття, абстракції, теоретичне вираження реально існуючих економічних явищ і процесів.
13.Потреби – необхідність в задоволенні матеріальних та духовних благ.
14.Піраміда Маслоу – ілюструє просту ієрархію переваг, відповідно до якої кожна наступна група потреб виявляється та задовольняється після задоволення потреб попереднього рівня.
15.Закон спадної граничної корисності – із споживанням кожної додаткової одиниці, його гранична корисність падає.
16.Матеріальні ресурси - основні та оборотні засоби виробництва,
які використовуються (або можуть бути використані) у виробничому
процесі та є матеріальною базою підприємства чи галузі.
17.Природні ресурси - сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства.
18Трудові ресурси - це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.
19. Вибір- перевага серед кількох варіантів,опираючись на фактори,знання,сприятливі умови.
20.Крива виробничих можливостей - указує на комбінацію товарів та послуг, які можуть бути вироблені за умови використання факторів виробництва та повної віддачі. Крива демонструє доступні та недоступні комбінації обсягів виробництва. Кожна з них, яка лежить на кривій або посередині її, досяжна. Інші поєднання, які лежать поза кривою, не можуть бути досягнуті за існуючих технологій та ресурсів.
21.Фактори виробництва – це всі необхідні елементи, які використовуються для вир-ва матеріальних і духовних благ.
22.Виробничі відносини - відносини між людьми, що складаються в процесі суспільного виробництва і руху суспільного продукту від виробництва до споживання.
23.Продуктивні сили – це сукупність засобів вир-ва, працівників ї їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління вир-вом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.
24.Засоби праці – це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.
25.Робоча сила – це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці.
26.Предмети праці – всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту.
27.Економічна система – це сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства, яка має загальну мету.
28.Змішана економічна система – є адекватною формою функціонування
сучасних розвинутих країн світу і характеризується: різноманітністю форм власності
29.Моделі ринкової економіки - система господарювання, що склалася у конкретній країні. В силу об'єктивних і суб'єктивних причин, у країнах з ринковою економікою по-різному формувалася система господарювання. Вирызняють американську модель, скандинавську(Швеція, Норвегія, Фінляндія), німецька, японська.
30.Ринкова економіка – характериз. пануванням приватної власності на економ.ресурси, наявна велика кількість діючих виробників і покупців товару, свобода вибору підприємницької діяльності, однаковий доступ до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. Поведінка кожного мотивується його власними інтересами. Кожен прагне отримати максимальний дохід на основі прийняття власних індивідуальних рішень.
31.Командна економічна система – базується на пануванні держ.власності, одержавленні та монополізації народного господарства, централізованому директивному плануванні вир-ва і розподілі ресурсів, не визнає реальних товарно-грошових відносин, конкуренції і вільного ціноутворення, притаманні висока затратність вир-ва, несприятливість до НТП.
32.Традиційна економіка – панувала в минулому, зараз деякі риси властиві слаборозвинутим країнам. Характериз. багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарства, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраструктурою, бідністю населення, найпростішими формами організації праці і вир-ва.
33.Інфраструктура ринку – це комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.
34.Товарна біржа - це комерційне підприємство, різновид товарного ринку оптової купівлі-продажу товарів масового виробництва, на якому реалізація здійснюється без попереднього огляду за зразками і стандартами і на якому формуються ринкові ціни в залежності від фактичного співвідношення попиту і пропозиції.
35.Власність – сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів вир-ва та його результатів.
36.Приватизація - перехід на безоплатній або платній основі об'єктів державної власності у володіння, розпорядження та використання трудовим колективом, групою осіб та окремими особами.
37.Роздержавлення – перехід власності із державного сектору у приватний чи будь-який інший.
38.Виробництво - це процес використання робочої сили і обладнання у сполученні з природними і матеріальними ресурсами для виготовлення товарів, послуг, інформації.
39.Товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, продажу на ринку.
40.Натуральне виробництво – це тип організації вир-ва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної формиі призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.
41.Просте товарне виробництво – вир-во, засноване на особистій праці власника засобів вир-ва, дрібне за своїми розмірами, йому властиві прямі поєднання виробника із засобом вир-ва та відсутність експлуатації людини людиною.
42.Відтворення - це процес безперервного поновлення (відновлення) основних засобів. Відтворення буває просте та розширене.
43.Розширене відтворення – це кількісне та якісне зростання обсягів вир-ва і споживання.
44.Просте відтворення – це відновлення вир-ва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні.
45.Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі-продажу товарів).
46.Споживча вартість – це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.
47.Мінова вартість – певне кількісне співвідношення(пропорція), в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого виду.
48.Праця – свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб.
49.Абстрактна праця - специфічна економічна форма праці загалом в умовах товарного виробництва і розвинутого суспільного поділу праці, в якій виражається суспільний характер праці.
50.Конкретна праця - праця в особливій доцільній формі, що характеризується застосуванням специфічних способів виробництва, своєрідністю виробничих операцій і створює окрему споживчу вартість.
51.Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу вир-ва та обміну товарів.
52.Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному вир-ві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги. (знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари і послуги).
53.Дефляція – загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процем протилежний інфляції.
54.Темпи інфляції - визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %.
Темп інфляції = (Іцін1-Іцін0) / Іцін0 * 100%, де Іцін1 – індекс цін поточного періоду, Іцін0 – індекс цін попереднього періоду.
55Помірна інфляція - спостерігається тоді, коли ціни зростають повільно – до 10% за рік. За такої інфляції ціни відносно стабільні, люди охоче заощаджують гроші, бо їхня вартість мало знецінюється. Помірну інфляцію, за якої ціни зростають до 5% за рік, називають повзучою.
56.Галопуюча інфляція – інфляція, коли ціни зростають швидко – 10-100% щорічно. На стадії галопуючої інфляції відбувається спад вир-ва та скорочення товарообороту, йде розбалансування економічної рівноваги.
57Гіперінфляція – інфляція, коли ціни зростають астрономічно – 1-2% щодня або сягають 1000% і більше на рік. Означає глибоку економічну і соціальну кризи в країні.
58Інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.
59.Інфляція пропозиції – це зростання цін внаслідок підвищення витрат вир-ва чи скорочення сукупної пропозиції.
60.Ринок – система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.
61.Попит - це кількість товарів, яку споживачі спроможні купити за певними цінами протягом певного періоду часу.
62.Закон попиту - при зниженні ціни на одиницю продукції у споживачів виникає бажання купити її в більшій кількості і навпаки – підвищення ціни викликає скорочення попиту.
63.Крива попиту - це крива, яка при інших незмінних умовах показує взаємозв'язок між ціною і кількістю купленого товару. Крива попиту показує, яку кількість товару готові придбати покупці за різними цінами в даний час. показує від'ємну пропорційну залежність між ціною і кількістю товару яку покупець бажає і може купити.
64.Нецінові фактори попиту - доходи споживачів; місткість ринку; ціни і доступність споріднених товарів (товарів-субститутів); ціни і доступність доповнюючих товарів (товарів-комплементів); смаки і уподобання; сподівання щодо майбутніх економічних умов; особливі фактори (погода і т. ін.).
65.Пропозиція – це обсяг товарів і послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.
66.Закон пропозиції – полягає в тому, що чим вища ціна, тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.
67.Крива пропозиції - складається з сукупності обсягів товару, які виробляються і пропонуються до продажу всіма продавцями товару за відповідною ціною. Ринкова крива пропозиції складається з кривих індивідуальних пропозицій і може бути накреслена аналогічно кривій ринкового попиту.
68.Цінові фактор пропозиції - визначають нахил короткострокової кривої сукупної пропозицій. До цінових факторів належать різноманітні причини, які сприяють або, навпаки, протидіють зростанню середніх витрат і підвищенню рівня цін при збільшенні сукупного випуску. Двы групи: підвищення рівня цін при збільшенні сукупного випуску є зростання витрат виробництва на одиницю продукції кінцевого використання; підвищення цін при збільшенні випуску є введення додаткових витрат у ціни.
69.Конкуренція – економічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови вир-ва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.
70.Внутрігалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками однієї галузі за вигідніші умови вир-ва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку.
71.Міжгалузева конкуренція – це боротьба між товаровиробниками різних галузей економіки за найвигідніші умови(сфери) застосування капіталу.
72.Нецінова конкуренція - завоювання конкурентної переваги товаровиробниками завдяки підвищенню якості та надійності їх продукції, вдосконаленню методів збуту, наданню послуг, розширенню сфери післяпродажного обслуговування, наданню споживачам кредитів на придбання товарів і послуг га інших пільг, використанню реклами тощо.
73.Недобросовісна конкуренція - будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.
74.Методи конкурентної боротьби- цінові,нецінові,нечесні(недобросовісні),чесні(добросовісні).
75.Монополія - це тип ринкової структури, коли лише одна фірма пропонує весь ринковий обсяг блага, для якого не існує близьких замінників. Фірма, що діє в умовах монополії є монополістом, а ринок на якому діє монопо-ліст називається монопольним ринком.
76.Монопсонія - це ситуація на ринку з багатьма продавцями і лише одним покупцем. Монопсонія виникає на ринку праці, коли великому числу неорганізованих робітників, що пропонують працю, протистоїть єдиний покупець у вигляді фірми або спілки підприємців.
77.Олігополія – модель ринкової структури, за якої не багато великих фірм монополізують вир-во і реалізацію основної маси товарів. Ознаки: мала кількість підприємств, які можуть контролювати основну частину ринку, високі бар’єри входження в галузь, висока взаємозалежність підпр.-олігополістів, контроль над ціною є істотним у разі узгодження дій конкуруючих підприємств.
78.Ціна - це грошове вираження вартості предмета, об’єкта, товару, тобто кількість грошових одиниць, що характеризує вартість.
79.Рівноважна ціна - ціна на конкурентному ринку, при якій кількість товарів і послуг, які бажають придбати споживачі, абсолютно відповідає кількості товарів і послуг, які виробники бажають запропонувати.
80.Обіговий капітал – частина промислового капіталу, що функціонує і вигляді предметів праці, незавершеного вир-ва, готової продукції, грошових коштів, обертаючись і приносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо-технологічного циклу.
81.Основний капітал – частина промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів вир-ва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію.
82.Фізичний знос капіталу - поступова втрата основними фондами своєї первісної споживчої вартості, яка обумовлена не тільки її функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього атмосферного впливу, корозії).
83.Моральний знос капіталу – техніко-економічне старіння його елементів, що виявляється у втраті доцільності їхньої подальшої експлуатації через появу дешевих або досконаліших засобів праці.
84.Амортизація - процес перенесення вартості зношених засобів праці на зроблений з їхньою допомогою продукт.
85.Постійні витрати - це видатки на утримання управлінського персоналу, страхування, охорону підприємства. Ці видатки залишаються незмінними незалежно від того, скільки продукції виготовляє підприємство.
86.Змінні витрати - це видатки на утримання управлінського персоналу, страхування, охорону підприємства. Ці видатки залишаються незмінними незалежно від того, скільки продукції виготовляє підприємство. Вони оплачуються навіть тоді, коли продукція не виробляється.
87.Середні витрати - витрати в розрахунку на одиницю продукції. Вони показують, яка середня вартість витрат фірми на виробництво одиниці
продукції.
88.Внутрішні витати - це затрати власних, неоплачуваних, внутрішніх ресурсів. До них належать використання власної праці, власних приміщень, транспорту, кормів для худоби тощо.
89.Зовнішні витрати - це плата за куповані ресурси, витрати підприємства на придбання машин, верстатів, устаткування, сировини, матеріалів, виплату заробітної плати працівникам тощо.
90.Прибуток - це різниця між виручкою від реалізації продукції і сумою усіх витрат на її виробництво і реалізацію. Прибуток виступає метою, рушійною силою підприємницької діяльності.
91.Економічний прибуток - це різниця між загальним доходом і економічними витратами, які містять бухгалтерські (зовнішні) та внутрішні витрати, зокрема, й нормальний прибуток.
92.Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальним доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами. У даному розрахунку ми оцінюємо лише поточні результати діяльності фірми.
93.Рента – передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки.
94.Диференційна рента І – додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.
95.Доход – у широкому розумінні розглядається як грошові та натуральні надходження до суб’єктів господарського життя. У вузькому значенні – це потік грошових надходжень в одиницю часу( годину, тиждень, мвсяць, рік).
96.Заробітна плата – винагорода, розрахована, як правило, у грошовому еквіваленті, яку за трудовими договорами власник (або уповноважений ним орган чи фіз..особа) виплачує працівнику за виконану ним роботу.
97.Реальна заробітна плата – це кількість споживання вартостей (товарів та послуг), яку робітник може придбати за свій грошовий заробіток за певного рівня цін після сплати податків.
98.Номінальна заробітна плата – це нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу: премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час.
99.Види заробітної плати - згідно з чинним законодавством розрізняють три види: основна зарплата, додаткова зарплата, інші заохочувальні та компенсаційні витрати. Основна - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм прці (часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).Додаткова - це винагорода за понаднормативну працю, трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Інші - це виплати у формі винагороди за підсумки роботи за рік (13 зарплата), премії за спеціальними системами, положеннями, компенсаційні та інші грошові та матеріальні виплати.
100.Споживчий кошик - мінімальний набір продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для збереження здоров’я людини і забезпечення його життєдіяльності.
101.Безробіття – складне соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення на має роботи і заробітку.
102.Форми безробіття – найважливіших існує три форми: фрикційне, структурне, циклічне безробіття. Фрикційне – найкоротше, до нього відносяться особи, що шукають нове застосування своїм здібностям внаслідок незадоволення своїм робочим місцем. Характеризується витратами часу на пошук нового робочого місця. Структурне – результат розбіжності попиту і пропозиції на ринку праці в професійному, кваліфікаційному або територіальному розрізі: або структура роб.місць не відповідає структурі роб.сили, або у працівників немає навичок, які потребує роботодавець. Циклічне – безробіття, що виникає в період спаду економічного розвитку й зумовлене недостатнім сукупним попитом на роб.силу. Існує також сезонне, технологічне, молодіжне, відкрите, приховане.
103.Рівень безробіття – визначається процентним відношенням кількості офіційно зареєстрованих безробітних до кількості економічно активного населення.
U = F/R*100% , де F – кількість безробітніх, R – працездатне населення.
104.Закон Оукена – коли фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то відставання ВВП становить 2,5%.
105.Фінанси - це вартісна категорія, яка органічно пов'язана з рухом вартості, з утворенням та використанням різних грошових фондів, з грошовими відносинами, що існують між державою та приватним сектором.
106.Кредит – економічні відносини, які виникають між кредитором та позичальником з приводу мобілізації тимчасових вільних коштів, та використання їх.
107.Споживчий кредит – кредит, який надається населенню, підприємству торгівлі банками та іншими фінансово-кредитними установами на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг.
108.Банківський кредит – форма кредиту, за якою банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного або залученого грошового капіталу на умовах повернення та платності у вигляді банківського відсотка.
109.Комерційний кредит – товарна форма кредиту, яка визначається перерозподілом матеріальних ресурсів і характеризує кредитну угоду між кредитором та постачальником(суб’єктом господарювання).
110.Позичковий капітал – капітал, що надається його власником у позику іншому власнику – підприємцю на певний час на умовах повернення у вигляді процента.
111.Банки – кредитно-фінансові установи призначені акумулювати тимчасово вільні кошти підприємств, населення, бюджетних установ і надавати їх у кредит своїм клієнтам та обслуговувати грошовий обіг.
112.Банківська система – це сукупність різноманітних банківських інститутів, що створюють, акумулюють і надають у позику грошові кошти, а також здійснюють інші грошові операції.
113.Фондова біржа – організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.
114.Курс акцій - її ціна на продаж, яка в умовах вільного ринку не є величиною постійною і яка встановлюється або на фондовій біржі, або на позабіржовому ринку.
Курс акцій = дивіденд/середньорічна ставка банківського процента *100%.
115.Податки – обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.
116.Класифікація податків – прямі і непрямі. Прямі в свою чергу поділяються на особисті – по доходний податок населення – 15%, податок на спадщину; реальні – поземельний податок, податки на цінні папери 5%, податок на прибуток 19%. Непрямі – фіскальні: монопольний податок, податок на додану вартість, податок з обігу, акцизний: фіксований у відсотках, митні платежі: експортний, імпортний.
117.Прямі податки - встановлюються на доход та майно фізичних та юридичних осіб, які проводять сплату податків. Прямі податки встановлюються безпосередньо шодо платника, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. До таких податків відносяться податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно та ін.
118.Суб’єкти та об’єкти оподаткування – суб’єктами є юридичні та фізичні особи, об’єкти – майно (рухоме і нерухоме).
119.Крива Лаффера - крива, яка характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні. Крива показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму.
120.Національне багатство - це сукупність нагромаджених матеріальних благ (засобів виробництва та предметів споживання), створених працею попередніх і теперішнього поколінь і залучених до економічного обороту природних ресурсів та фінансових коштів.
121.Кон’юнктура ринку - сукупність конкретних умов суспільно-економічного, соціального, політичного характеру, що діють у певний час і суттєво впливають на співвідношення попиту і пропозиції у процесі руху товарів зі сфери виробництва у сферу торгівлі і сферу споживання.
122.Фінанси - це вартісна категорія, яка органічно пов'язана з рухом вартості, з утворенням та використанням різних грошових фондів, з грошовими відносинам що існують між державою та приватним сектором.
123.Державний бюджет – грошове вираження збалансованого кошторису доходів та видатків за певний період.
124.Стан бюджету - як фінансового плану відображає не тільки фінансовий стан держави, але й характеризує фінансову ситуацію країни взагалі.
125.Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.
126.Доходи бюджету -податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ).
127.Малі цикли – цикли Кітчина, який пов’язував їх з коливанням запасів золота і визначив їх повторюваність з періодичністю три роки і чотири місяці. Вони пов’язані із порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною є зміни, що відбуваються у сфері кредиту.
128.Середні цикли – цикли Клемента Жугляра. Він вважав причина – зміни у сфері кредиту, виявив їх циклічність 8-10 років. Причину вбачали в періодичності оновлення основного капіталу. До середніх відносять будівельні цикли.
129.Великі цикли – пов’язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об’єктів інфраструктури. Їх називають циклами Кондратьєва. Було визначено дві з половиною довгих хвилі тривалістю 54-55 років з висхідною та низхідною фазами.
130.Економічне зростання - це розширення масштабів виробництва, зростання випуску продукції, збільшення національного доходу або валового національного продукту. У світовій практиці економічне зростання визначається і вимірюється двома способами: річними темпами зростання у відсотках реального внутрішнього валового продукту за певний період часу та річними темпами зростання внутрішнього валового продукту на душу населення у відсотках.
131.Інтенсивний тип економічного зростання - це такий тип економічного зростання, при якому виробництво зростає завдяки технічному прогресу, раціональному використанні усіх ресурсів і підвищенню продуктивності праці.
132.Екстенсивний тип економічного зростання - це такий тип економічного зростання, при якому збільшення виробництва досягається за рахунок додаткового залучення ресурсів ( матеріальних, земельних, фінансових і трудових ). При цьому рівень технології і продуктивності праці залишається незмінним або зростає дуже повільно.
133.Змішаний тип економічного зростання - це такий тип економічного зростання, при якому економічне зростання забезпечується одночасно за рахунок технічного прогресу і додаткового залучення ресурсів.
134.Світове господарство – внутрішньо суперечлива єдність національних економік, пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв’язками.
135.Міжнародна торгівля – це форма міжнародних економічних відносин, що відображає товарно-грошові відносини купівлі-продажу між суб’єктами МЕВ і базується на міжнародному поділі праці.
136.Вільна торгівля – зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торговельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних бар’єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн.
137Протекціонізм – економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Головним аргументом протекціонізму є критика теорії зовнішньої торгівлі з позиції захисту нац..добробуту, що випливає безпосередньо з аналізу виграшів і витрат.
138Теорія порівняльних переваг-Д. Рікардо сукупний обсяг продукції стане максимальним тоді,коли кожний товар буде вироблятися тією країною в якій нижчі витрати
139Міжнародний кредит - це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають суб'єкти різних країн.
140.Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.
141.Девальвація - це офіційне зниження курсу національної валюти відносно іноземних валют. Вона, як правило, використовується з метою заохочення експорту та скорочення імпорту для поліпшення платіжного балансу.
142.Ревальвація - це підвищення офіційного курсу національної валюти відносно інших валют. Країна, що ревальвує національну валюту, отримує змогу придбати іноземну валюту. Цей захід використовується, як правило, для боротьби з інфляцією і для стримування зростання активного сальдо платіжного балансу. Від ревальвації значний виграш мають експортери капіталу та імпортери товарів.
143.Конвертованість валюти – здатність національної грошової одиниці обмінюватися на інші валюти.
144Платіжний баланс – кількісне і якісне вартісне відображення масштабів, структури й характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі у світовому господарстві.
145Глобальні проблеми – комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу, характеризується динамізмом і вимагають для свого роз’язання колективних зусиль світової громадськості, від вирішення яких залежить подальший прогрес людства і збереження цивілізації.