Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

Подписываем
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
25
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО
АНТОШКІНА Валерія Костянтинівна
УДК 7.62:347.44
ДОГОВІРНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ВІДНОСИН ПОДРУЖЖЯ
Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Харків - 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі цивільного права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
Жилінкова Ірина Володимирівна,
Національна юридична академія
України імені Ярослава Мудрого,
професор кафедри цивільного права №1
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Луць Володимир Васильович,
Академія муніципального управління,
завідувач кафедри цивільно правових
дисциплін
кандидат юридичних наук, доцент
Кройтор Володимир Андрійович,
Харківський національний університет
внутрішніх справ, начальник кафедри
цивільно-правових дисциплін
Провідна установа: Інститут держави і права імені В.М. Корецького
НАН України, відділ проблем цивільного,
трудового і підприємницького права, м. Київ
Захист відбудеться “ 31 ” травня 2006 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.
Автореферат розісланий “ 21 ” квітня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Регулювання сімейних відносин протягом останніх десятиліть здійснювалося за допомогою прямих приписів законодавства, а правові норми імперативно визначали обсяг і зміст особистих та майнових прав і обов'язків подружжя. Самі сторони не набували права за своїм бажанням змінювати законодавчі приписи. У науці широкого поширення набула думка про те, що договірні відносини подружжя не є типовими, а якщо вони й існують, то в основному мають безвідплатний характер. З урахуванням цього в сімейно-правовій науці проблемам договірного регулювання, яке було б альтернативним законному регулюванню відносин подружжя, увага практично не приділялася.
Загальна демократизація суспільства, яка відбувається в Україні останнім часом, та зміна економічних орієнтирів поставили питання щодо перегляду основних концепцій правового регулювання сімейних відносин. Розширення диспозитивних засад регулювання відносин в сімї стало підставою збільшення ролі договору в сімейному праві, створило умови для виникнення поряд із законним регулюванням системи договірного регулювання сімейних відносин. Аналізуючи положення Сімейного кодексу України, можна зробити висновок про появу цілого комплексу нових різновидів договорів подружжя. Поступово формується нотаріальна та судова практика укладення подружніх договорів.
Однак, незважаючи на значну кількість праць, присвячених проблемам правового регулювання майнових відносин у сімї, теорія договору в сімейному праві розроблена не була, а комплексного наукового дослідження договірного регулювання відносин подружжя не проведено. Це вимагає теоретичного аналізу загальних засад договірного регулювання відносин подружжя, визначення місця договору в механізмі правового регулювання сімейних відносин, надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо застосування норм нового сімейного законодавства.
Сформульовані у дисертаційній роботі теоретичні висновки, практичні рекомендації та інші результати дослідження ґрунтуються на працях українських і російських учених-юристів дореволюційного, радянського і сучасного періодів у галузі загальної теорії права, цивільного та сімейного права: С.С. Алексєєва, М.В. Антокольської, Т.О. Ариванюк, Л.В. Афанасьєвої, М.Й. Бару, С.Н. Бондова, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Є.М.Ворожейкіна, К.О. Граве, А.О. Іванова, Д.Д. Грімма, О.В. Дзери, Н.М. Єршової,І .В.Жилінкової, О.І. Загоровського, О.С. Йоффе, Т.В. Кашаніної, А.Д. Корецького, О.Ю.Косової, С.В. Мазуренко, Л.Б.Максимович, М.Г. Масевич, В.Ф. Маслова, Г.К.Матвеєва, Д.І. Мейєра, О.М. Нечаєвої, О.І Пергамент, І.О. Покровського, Л.М.Пчелінцевої, А.М. Рабец, Ю.В. Романця, З.В. Ромовської, В.О. Рясенцева, С.Л.Симонян, М.М. Сібільова, Є.О. Суханова, Ю.О. Тихомирова, С.Я. Фурси, Є.І. Фурси, Є.О.Чефранової, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Ю.С. Червоного та ін.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми “Основні проблеми забезпечення та захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (№ державної реєстрації 0186.0.070867). Дисертація є певним внеском до загального дослідження зазначеної проблематики, розкриваючи її напрями.
Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є визначення найбільш значущих теоретичних і практичних проблем, які стосуються договірного регулювання відносин подружжя, а також вироблення науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі задачі визначити співвідношення ролі законного та договірного правового регулювання майнових відносин подружжя на сучасному етапі; проаналізувати значення договору подружжя як засобу індивідуального правового регулювання; зясувати місце договорів подружжя у загальній системі договорів; дослідити питання щодо відносин подружжя як обєкта правового впливу; визначити межі здійснення договірного регулювання майнових відносин подружжя; надати визначення поняттю “договори подружжя”; класифікувати договори подружжя; встановити перелік обєктів, що підпадають під категорію “майно” у сімейному законодавстві; дослідити особливості обєктів, що входять до складу майна подружжя (спільного та роздільного); визначити поняття, зміст, істотні умови, порядок укладення та виконання, наслідки порушення договорів подружжя, спрямованих на встановлення і зміну правового режиму майна подружжя, а також встановлення порядку користування майном; проаналізувати правову сутність такого поняття як, “утримання” (“аліменти”); визначити поняття, зміст, істотні умови, порядок укладення та виконання, наслідки порушення договорів подружжя щодо надання або припинення утримання; розробити науково обґрунтовані рекомендації із застосування новітнього сімейного законодавства, а також надати пропозиції щодо вдосконалення окремих нормативно-правових приписів у частині, яка стосується досліджуваної проблеми.
Обєкт дослідження -суспільні відносини, що виникають між подружжям при укладенні ними договорів стосовно належного їм спільного або роздільного майна та надання утримання.
Предмет дослідження- засади правового регулювання відносин подружжя; сутність і значення договору як індивідуального акта регулювання сімейних відносин; місце подружніх договорів у загальній системі договорів; поняття, зміст, істотні умови, порядок укладення та виконання, наслідки порушення договорів подружжя щодо належного їм майна і надання (припинення) утримання.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. За допомогою діалектичного методу зясовувалась правова сутність договірного регулювання майнових відносин подружжя. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні процесу становлення і розширення договірних засад регулювання відносин подружжя щодо майна та надання утримання. Застосування системно-структурного методу дозволило визначити місце кожного договору подружжя у загальній системі зазначених договорів, а також виявити притаманні їм сутнісні ознаки. Формально-логічний метод надав можливість дослідити порядок укладення, виконання, розірвання окремих договорів чоловіка і дружини з приводу майна та надання утримання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дисертаційному дослідженні на підставі комплексного підходу до аналізу механізму правового регулювання відносин, які виникають між членами сімї, визначаються сутність, поняття, специфічні риси договірного регулювання майнових відносин подружжя. Проведене дослідження дозволило авторці сформулювати та обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі положення можуть бути використані: 1) у законотворчій діяльності - для внесення змін до Сімейного кодексу України (ч.2 ст. 7, ст. 66, ч.2 ст. 71, ст. 78 та ін.) або доповнення його окремою главою „Договірний режим майна подружжя”; для внесення змін до п. 239 „Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” від 03.03.2004 р., зміст якого не відповідає чинному сімейному законодавству; 2) у правозастосовній діяльності судами під час розгляду справ даної категорії та подружжям або особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу в разі виявлення бажання забезпечити свої майнові інтереси за допомогою індивідуальних актів застосування права; 3) у науково-дослідницьких цілях - для подальших досліджень у сфері договірного регулювання майнових відносин подружжя; 4) у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, викладанні курсу „Сімейне право”.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою цивільного права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та використовувалися авторкою у процесі проведення семінарських занять з навчального курсу “Сімейне право”.
Окремі результати наукового дослідження апробовано в наукових доповідях на наукових та науково-практичних конференціях: 1) Міжнародній науково-практичній конференції „Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” (м. Харків, 29-30 квітня 2004р.); 2) Всеукраїнській науково-практичній конференції до Дня науки „Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” (м. Чернігів, 19 травня 2005 р.); 3) Міжнародній науковій конференції молодих учених та здобувачів „Актуальні питання правознавства” (м. Харків, 2006 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені в трьох наукових працях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у трьох надрукованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять у собі девять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи сторінок, з них основного тексту - 190 сторінок. Кількість використаних джерел .
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, звязок дослідження з науковими програмами і темами, визначено мету, задачі, обєкт, предмет дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, ступінь апробації і публікації результатів дослідження, зазначено структуру дисертації та її обсяг.
Розділ 1 “Теоретичні засади договірного регулювання майнових відносин подружжя” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1.“Сутність та значення договірного регулювання майнових відносин подружжя” досліджуються правові засоби, за допомогою яких здійснюється правове регулювання майнових відносин подружжя. Визначається, що існують дві групи таких засобів. Перша група правових засобів забезпечує загальнонормативний (неперсоніфікований) вплив на сімейні відносини. До них, зокрема, належать положення міжнародних договорів та конвенцій, норми Конституції України, Сімейного та Цивільного кодексів України, законів України тощо. За допомогою правових засобів другої групи здійснюється індивідуалізація масштабів поведінки конкретних суб'єктів. До цієї групи правових засобів належать правозастосовні акти, які видаються державними органами і посадовими особами, та індивідуальні акти, що вчиняються безпосередньо подружжям, тобто договори. Протягом тривалого часу в нашій країні домінуюче значення мало саме нормативне регулювання. Істотні зміни, що сталися останнім часом в Україні, позначилися на процесі регулювання майнових відносин у сімї. Нормативне, неперсоніфіковане регулювання вже не могло повною мірою відповідати розвитку сімейних відносин. У звязку з цим істотного значення почали набувати індивідуальні акти застосування права, головним чином договори.
Дисертантка наголошує на тому, що зясування сутності договірного регулювання неможливо без вирішення питання щодо обєкта правового регулювання, який нею визначається як вольова поведінка подружжя у майновій сфері, котра за своєю природою піддається нормативно-організаційному впливу і сприймає правове регулювання.
З огляду на те, що сімейне право є підгалуззю цивільного права, сімейно-правові договори розглядаються в роботі як самостійна група цивільно-правових договорів. У свою чергу майнові договори подружжя визначаються як різновид сімейно-правових договорів, які укладаються особами, що перебувають у зареєстрованому шлюбі, і спрямовані на встановлення майнових сімейних прав та обовязків подружжя.
В результаті аналізу положень сімейного законодавства України авторка висновується на те, що воно виходить з принципу свободи договору в сімейному праві. Такий висновок робиться у звязку з тим, що, по-перше, учасники сімейних відносин можуть на свій розсуд вирішувати питання щодо укладення сімейних договорів; по-друге, коло договорів за участю членів сімї не обмежене, що свідчить про можливість укладення як поіменованих, так і непоіменованих договорів; по-третє, сторони можуть на власний розсуд визначати умови договорів; по-четверте, сторони можуть укладати договори, які мають змішаний характер і поєднують у своїй структурі різні види договорів.
Підкреслюється, що свобода договорів у сімейному праві не безмежна, у звязку з чим у Сімейному кодексі України мають бути закріплені загальні правила, які б визначали межі договірної ініціативи подружжя. Відповідно до цього пропонується включити в сімейне законодавство положення про те, що договори подружжя: а а) не можуть обмежувати право- та дієздатність чоловіка і дружини; б) регулювати особисті немайнові відносини подружжя; в) зменшувати права та порушувати інтереси дитини; г) бути вкрай обтяжливими і ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
У підрозділі 1.2. “Поняття та система договорів подружжя” сформульовано висновок про те, що всі риси, які визначають сутність цивільного договору, повною мірою можна віднести до майнових договорів подружжя, що демонструє їх єдиногалузеву природу. Відповідно до цього визначаються такі ознаки договору подружжя: а) вільне волевиявлення сторін; б) згода сторін з усіма істотними умовами договору; в) рівність сторін у договірних відносинах; г) юридичні гарантії виконання договорів; ґ) за загальним правилом, відплатний характер дій сторін; д) взаємна відповідальність сторін за невиконання зобовязань.
У ході аналізу різних підходів до класифікації договорів подружжя зазначається, що найбільш прийнятною системою групування договорів, які укладаються нареченими або подружжям, є дихотомна класифікація. Застосовуючи принципи дихотомічного поділу договорів, авторка наводить їх загальну класифікацію. Основною з наведених у роботі є класифікація, відповідно до якої всі договори подружжя залежно від видів майнових відносин, які ними опосередковуються, зведено у дві основні групи: 1) стосовно майна і 2) щодо взаємного утримання. Договори, які входять до першої групи, обєднує те, що їх предмет становить певне майно, яке належить подружжю (спільне майно) або кожному з них окремо (роздільне майно). Саме щодо такого майна подружжя і вступає у договірні відносини. Предметом другої групи договорів подружжя є надання утримання (аліментів) сторонами. Саме зазначену класифікацію покладено в основу структури дисертаційного дослідження. У звязку з цим у роботі всі договори розглядаються залежно від характеру відносин, які ними опосередковуються.
Розділ 2 “Договори подружжя щодо належного їм майна” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Майно, як обєкт договорів подружжя” відзначається, які є особливості майна як обєкта різноманітних договорів подружжя, що на підставі єдності свого предмета формують окрему групую. Наголошується на тому, що у сімейному праві поняття “майно” має широкий зміст і включає речі (у тому числі гроші та цінні папери), права вимоги та боргові зобовязання подружжя. Також зазначається, що у теорії та на практиці виокремлюють: а) спільне та роздільне майно подружжя; б) майно, наявне на момент укладення договорів подружжя, і майбутнє майно, тобто те, яке може виникнути у подружжя в майбутньому. Остання класифікація зумовлена тим, що предметом практично усіх договорів подружжя є майно, котре вже існує під час укладення договору, в той час як шлюбний договір може укладатися з приводу майна, яке тільки буде придбане подружжям у майбутньому.
У підрозділі 2.2. “Договори про встановлення та зміну правого режиму майна подружжя” обстоюється думка про те, що договори подружжя, предметом яких є майно, можуть бути поділені на дві основні групи: а) договори, спрямовані на встановлення та зміну правового режиму майна подружжя (про поділ майна подружжя, про виділ частки одного з подружжя зі складу усього майна подружжя, про відчуження одним з подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя без виділу цієї частки); б) договори, що визначають порядок користування майном.
У межах першої групи договорів, подружжя має право укладати не тільки ті, які безпосередньо передбачені у Сімейному кодексі України, а й непоіменовані договори. До таких може бути віднесено: договір про обєднання майна подружжя, договір про передачу роздільного майна одного з подружжя у спільну часткову або спільну сумісну власність подружжя, договір про визначення часток у спільній сумісній власності подружжя тощо. В роботі висвітлено положення стосовно визначення поняття та змісту, особливостей субєктного складу, порядку укладення і виконання, наслідків порушення як поіменованих, так і непоіменованих договорів подружжя щодо належного їм спільного та роздільного майна.
У підрозділі 2.3. “Договори про визначення порядку користування майном” підкреслюється, що важливим для характеристики договорів подружжя про передання майна у користування є питання про належність майна одному або обом з подружжя. Існують істотні особливості правового режиму майна першого та другого видів, що значною мірою впливає на характер договорів про передання майна у користування. У звязку з цим у роботі виділяється два окремі види договорів подружжя про користування майном залежно від правового режиму майна, що є їх обєктом: 1) договори подружжя про користування їх спільним майном; 2) договори подружжя про користування їх роздільним майном.
Визначається, що сімейно-правовими є договори першого виду, і хоча принципової відмінності між цивільно-правовими та сімейно-правовими договорами не існує, деякі особливості дають підстави відносити окремі договори до спеціальної групи сімейно-правових договорів. У даному разі системоутворюючим чинником є правовий режим майна, яке є предметом договорів подружжя. В договорах про користування спільним майном подружжя може визначити, яким чином використовуватиме зазначене майно, а саме: встановити черговість використання речі кожним з них, спільне користування річчю, надання її у користування одному з подружжя, невикористання речі певний проміжок часу тощо. Сторони можуть домовитися і про порядок користування плодами та доходами, якщо річ, яка є предметом договору, плодоносить або дає приплід. У договорі чоловік і дружина можуть вирішити питання про утримання майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності На підставі аналізу відповідного нормативного матеріалу робиться висновок про те, що положень, які б визначали порядок утримання майна подружжя або інших осіб, котрим майно належить на праві спільної сумісної власності, у законодавстві немає. Цивільний кодекс України закріплює тільки загальне правило: співвласники майна, яке є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1 ст.369 ). У звязку з цим ст.66 СК запропоновано доповнити новою частиною такого змісту: “Подружжя спільно володіє і користується майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен з подружжя зобовязаний брати участь у витратах, повязаних з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна. Подружжя може укласти договір, у якому визначити інший порядок володіння, користування та утримання спільного майна”.
Досліджуючи питання стосовно договорів подружжя про користування роздільним майном, авторка виокремлює види таких договорів: а) про користування одним з подружжя майном другого з подружжя (договори орендного типу); б) про встановлення сервітутів. В першому випадку відносини подружжя регулюватимуться загальними нормами зобовязального права, у другому нормами речового права.
Розділ 3 “Договори подружжя щодо надання утримання (аліментування)” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Поняття утримання (аліментування) в сімейному праві” розглядається окрема група договорів подружжя, предметом яких є надання утримання (аліментів). Визначається, що подружжя може укладати такі поіменовані договори щодо надання утримання (аліментні договори): а) договір подружжя про надання утримання (ст. 78 СК); б) договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання разової грошової допомоги (ст. 89 СК); в) договір довічного утримання (ст. 747 ЦК); г) спадковий договір (ст. 1303 ЦК).
Ключовим елементом усіх цих договорів виступають терміни “аліменти”, “утримання”, “аліментне зобовязання”, “зобовязання з надання утримання”, тому в роботі визначаються їх зміст і сутність. Дисертанткою зроблено висновок про те, що в аліментних договірних відносинах аліменти (утримання) є предметом договору подружжя, який визначається як сума двох складових: а) обєкта, який має натуральну або грошову форму (матеріальне благо); б) дій зобовязаної особи щодо надання аліментів. Авторка додержується точку зору, згідно з якою терміни “аліменти” і “утримання” використовуються законодавцем як рівнозначні, але сфера застосування останнього є ширшою, оскільки він використовується не тільки в сімейному законодавстві, а й в цивільному.
Досліджується питання щодо місця договору про сплату аліментів як юридичного факту в загальній системі підстав, необхідних для виникнення аліментного зобовязання. Визначається, що для виникнення аліментних правовідносин недостатньо наявності певних умов передбачених законом, таких як: непрацездатність і нужденність одного з подружжя і можливість другого надавати матеріальну допомогу тощо. Крім цього, необхідним є додатковий юридичний факт, який би конкретизував зміст аліментних правовідносин, тобто визначав ті права та обовязки, які виникають у подружжя. Функцію такого роду юридичних фактів-конкретизаторів виконують два види юридичних фактів: а) судове рішення по конкретній справі; б) договір подружжя про надання утримання.
В роботі також обґрунтовується теза про визнання договору самостійною підставою виникнення аліментних зобовязань між подружжям за відсутності умов, зазначених у законі. Отже, в сучасному сімейному праві підставою виникнення аліментних зобов'язань є юридичний склад, який включає такі елементи: а) факт-стан - споріднення чи інший сімейний стан, що зв'язує платника й одержувача; б) факт-дію - двосторонній правочин про сплату аліментів.
За результатами дослідження формулюється теза про те, що існують три самостійні фактичні склади. Перші два фактичні склади включають чотири однакові юридичні факти і відрізняються тільки завершальним, конкретизуючим фактом-волевиявленням, яким є за наявності згоди подружжя укладений ними договір, а за відсутності такої згоди - відповідне рішення суду. Третій досить своєрідний юридичний склад, який має власну структуру.
У підрозділі 3.2. “Договори щодо надання та припинення утримання” зазначаються суттєві особливості, які у своїй сукупності відрізняють договори щодо надання та припинення права на утримання від інших сімейно-правових правочинів і дають підстави включити їх до окремої групи сімейних договорів. До таких можна віднести: 1) особливий субєктний склад договорів; 2) аліментні договори завжди опосередковують відносини, що мають особистий, довірчий характер і, як наслідок: а) припиняються зі смертю особи, зобов'язаної виплачувати аліменти, і (або) зі смертю уповноваженої на їх отримання особи; б) права та обовязки, що належать особам за аліментним договором, не відчужуються і не передаються, у цих випадках заміна боржника і кредитора не дозволяється; 3) такі договори завжди мають безвідплатний характер; 4) аліментні договори - правочини, виконання яких вимагає вчинення певних дій, розділених у часі: сторони цього договору встановлюють звязок між собою на певний визначений або невизначений строк.
Сімейний кодекс України не містить легального визначення аліментного договору, але на основі аналізу положень закону сформульоване наступне його визначення. Договір про надання утримання це сімейно-правовий договір, за яким одна сторона зобовязується надавати утримання іншій стороні у розмірі, в спосіб і строки, встановлені у такому договорі. Предметом договору з надання утримання між подружжям (колишнім подружжям) є: а) утримання, яке може мати грошову або натуральну форму; б) дії особи, зобовязаної надавати утримання, щодо передачі грошових коштів та іншого майна одержувачеві аліментів.
Досліджуючи питання щодо можливості зміни розміру аліментів, визначеного в договорі, судом за вимогою однієї із сторін, авторка робить висновок про те, що необхідно доповнити ст.78 СК України додатковою частиною такого змісту: “Договір подружжя про надання утримання за рішенням суду може бути змінено, якщо цього вимагають інтереси подружжя, а також інтереси їх дітей, які мають істотне значення”. Також з метою захисту інтересів подружжя, який потребує матеріальної допомоги, необхідно встановити у сімейному законодавстві спеціальні норми про наслідки визнання аліментних договорів недійсними та доповнити ст.78 СК України частиною 3 такого змісту: “У разі визнання договору подружжя про надання утримання недійсним платник не має права на витребування сплачених ним сум аліментів, за винятком випадків укладення договору під впливом обману, погроз або насильства з боку отримувача аліментів”.
Здійснюючи правовий аналіз договору про припинення права на утримання, дисертантка доходить висновку про те, що він має такі ж самі ознаки, які стосуються субєктного складу договору, його форми, підстав визнання недійсним та деяких інших, що й договір подружжя про сплату аліментів. Однак цей договір, на відміну від попереднього, має і свої власні особливості. Його предмет становлять: а) нерухома річ (житловий будинок, квартира тощо) або певна грошова сума; б) одноразова дія особи, зобовязаної надавати утримання, щодо передання грошової суми або нерухомої речі. Зміст цього договору складають умови щодо порядку виплати одноразової грошової суми або передання нерухомої речі.
У підрозділі 3.3. “Договори довічного утримання за участю подружжя” зазначено, що договори, які укладаються подружжям з третіми особами, мають цивільно-правову природу і не повязані з подружнім статусом їх учасників. У звязку з цим ЦК України 1963р. не містив спеціальних норм, котрі б стосувалися саме подружжя як учасників договірних відносин. У ЦК України 2003 р. вперше визначено два види цивільно-правових договорів, у яких подружній статус їх учасників має вирішальне значення: - договір довічного утримання (ст. 744) та спадковий договір подружжя (ст. 1302).
Досліджуючи відповідні умови зазначених договорів, авторка доходить висновку про те, що на відміну від спадкового договору договір довічного утримання за участю подружжя можна беззаперечно віднести до аліментних договорів. За спадковим договором розпорядження відчужувача, які набувач зобовязується виконувати після його смерті, не завжди буде повязане з наданням утримання. Отже, договір довічного утримання належить до аліментних договорів, а спадковий договір лише у разі, якщо обовязок набувача полягатиме у наданні утримання.
В дисертації визначається специфіка укладення спадкового договору за участю подружжя або одного з них, зумовлена тим, що подружжя є субєктом майнових відносин, у тому числі права власності, як на загальних цивілістичних засадах, так і на спеціальних умовах, визначених фактом їх перебування у шлюбі. Авторка обстоює думку про те, що за наявності шлюбного договору, в якому визначені права і обовязки подружжя на майно, придбане як до шлюбу, так і під час нього, отримане у дар або успадковане одним з подружжя, нотаріус при засвідченні спадкового договору чи договору довічного утримання зобовязаний керуватися умовами шлюбного договору. Якщо ж відчужувач при укладенні зазначених договорів порушив умови раніше укладеного шлюбного договору, то один з цих правочинів може бути визнано недійсним у судовому порядку.
У розділі 4 “Шлюбний договір як комплексний договір подружжя” визначаються істотні особливості шлюбного договору, що дають підстави розглядати його як окремий різновид договорів подружжя. Для цього правочину характерним є те, що він: а) має комплексний характер і може включати до свого складу окремі види сімейних договорів; б)має особливий субєктний склад, адже його учасниками можуть бути не тільки подружжя, а й особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу; в) спрямований на визначення майнових прав і обовязків подружжя; г) предметом договору є не тільки майно, яке належить подружжю на момент його укладення, а й те, що буде придбано ними у майбутньому.
Досліджуючи питання щодо переліку умов шлюбного договору, дисертантка визначає, що закон дозволяє включити до зазначеного правочину будь-які положення, котрі стосуються майнових відносин подружжя. Аналіз чинного Сімейного кодексу України дає підстави для висновку про те, що такі умови можна звести до трьох груп, а саме: а) умови щодо правового режиму майна подружжя; б) умови стосовно порядку користування майном подружжя; в) умови щодо надання утримання одному з подружжя. Передбачити усі варіанти шлюбних договорів неможливо, оскільки у кожному конкретному випадку вони залежатимуть від інтересів тієї чи іншої подружньої пари.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні правової природи договору в сімейному праві та комплексному дослідженні ролі та значення договору як одного з основних засобів регулювання відносин подружжя в сучасних умовах. Основні висновки, що відображають погляди дисертанта на цю проблему, виражені у наступних положеннях.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Антошкіна В.К. Договірне регулювання відносин з надання утримання між подружжям (колишнім подружжям) // Право України. . - №11. С.79-82.
. Антошкіна В.К. Договірне регулювання майнових відносин подружжя // Право України. . - №3. С.95-98.
. Антошкіна В.К. Договір про поділ майна подружжя, що є обєктом права спільної сумісної власності // Право України. . - №8. С.75-78.
. Антошкіна В.К. Розвиток сімейного законодавства у сфері регулювання відносин по утриманню між подружжям та колишнім подружжям // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики: Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. 29-30 квітня 2004 р., м. Харків. К.: Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2004. С.396-403.
. Антошкіна В.К. Договори про надання та припинення прав подружжя на утримання //Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної наук: Зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. до Дня науки. 19 травня 2005, м. Чернігів, Чернігів: КП “Вид-во “Чернігівські обереги”, 2005. С.225-229.
. Антошкіна В.К. Спадковий договір подружжя // Актуальні проблеми правознавства: Тези доп. і наук. повід. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів /За заг. ред. проф. М.І. Панова Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006 С.84-87.
АНОТАЦІЇ
Антошкіна В.К. Договірне регулювання відносин подружжя. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2006.
У дисертації розглядаються найбільш значущі теоретичні і практичні питання, які стосуються договірного регулювання відносин подружжя. Досліджується співвідношення ролі законного та договірного правового регулювання майнових відносин подружжя. Визначається поняття “договір подружжя”. Вперше здійснюється теоретичний аналіз принципу свободи договору при регулюванні майнових відносин подружжя. Проводиться комплексний правовий аналіз договорів у сімейному праві та виявляються їх особливості. Розробляється класифікація договорів подружжя.
Ключові слова: договірне регулювання, договір подружжя, договори щодо майна та надання утримання, спільне майно подружжя, роздільне майно подружжя, утримання (аліменти).
Антошкина В.К. Договорное регулирование отношений супругов. Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2006.
В диссертации рассматриваются наиболее значимые теоретические и практические вопросы, касающиеся договорного регулирования отношений супругов. Исследуется соотношение роли законного и договорного регулирования имущественных отношений супругов. Отмечается значительное уменьшение количества и видов императивных норм, и наоборот, расширение сферы свободной инициативы самих участников семейных отношений. Рассматривается вопрос об отношениях супругов как объекте договорного регулирования. Выясняется место договоров супругов в общей системе гражданско-правовых договоров. Отстаивается точка зрения о том, что семейно-правовые договоры являются самостоятельной группой гражданско-правовых договоров. В свою очередь имущественные договоры супругов определяются как разновидность семейно-правовых договоров, заключаемых лицами, находящимися в зарегистрированном браке, и направленных на установление их имущественных прав и обязанностей. Дается определение понятию “договор супругов”. Устанавливаются границы осуществления договорного регулирования отношений супругов.
Важное место в диссертации отводится проблеме классификации договоров супругов. В ходе осуществлении анализа разных подходов к классификации договоров супругов, отмечается, что наиболее целесообразным является использование дихотомной классификации. Основной, из приведенных в работе, является классификация, согласно которой договоры супругов в соответствии с видами опосредованных ими имущественных отношений, сведены в две основные группы: 1) по поводу имущества; 2) по предоставлению материального содержания. В свою очередь, в рамках первой группы выделяются договоры, направленные на: а) установление и изменение правового режима имущества супругов; б)установление порядка пользования супругами их совместным и раздельным имуществом; в рамках второй а) договоры по предоставлению и прекращению содержания; б) договоры пожизненного содержания с участием супругов.
Проводится комплексный правовой анализ договоров супругов по поводу имущества и предоставлению материального содержания. Определяются понятие, содержание, существенные условия, порядок заключения и расторжения, последствия нарушения указанных договоров.
В работе получила дальнейшее развитие теория брачного договора как комплексного договора супругов. Исследуя вопросы, касающиеся перечня условий брачного договора, автор приходит к выводу, что все их можно свести в три группы: 1) условия, касающиеся правового режима имущества супругов; 2) условия, касающиеся порядка пользования имуществом супругов; 3) условия предоставления содержания одному из супругов.
Ключевые слова: договорное регулирование, договор супругов, договоры в отношении имущества и предоставления содержания, совместное имущество супругов, раздельное имущество супругов, содержание (алименты).
Antoshkina V.K. Contract regulation of the relations of spouses. - Manuscript.
The thesis for a candidates of law degree in the field 12.00.03. - civil law and civil procedure; family law; international private law. - National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Mudry. - Kharkiv, 2006.
The author has defined the most significant theoretical and practical problems, concerning the contract regulation of the relations of spouses. The correlation of the role of legal and contract regulation of the property relations of spouses have been researched in this work. The author has defined the notion “the contract of spouses”. For the first time, the researcher has analyzed an application of the principle of the freedom of contract in the process of regulation of the property relations of spouses. The author has made a comprehensive legal analysis of the contracts in family law and defined their specific features; and developed a classification of the contracts of spouses.
Key words: contract regulation, contract of spouses, contract in relation to property and granting of maintenance, joint property of spouses, separate property of spouses, alimony.
Відповідальний за випуск
кандидат юридичних наук, доцент
Баранова Л.М.
Підписано до друку 18. 04. 2006р. Формат 60х90/16.
Папір офсетний. Віддруковано на ризографі.
Ум. друк. арк. 0,7 Обл. вид. арк. 0,9.
Тираж 100 прим. Зам. № 2658
____________________________________________________________
Друкарня
Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого
, м. Харків, вул. Пушкінська, 77