Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
26
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ
імені БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
ЗЕЛЕНИЙ Володимир Іванович
УДК 37.013:355.23
РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДИХ ОФІЦЕРІВ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК мвс уКРАЇНИ
Спеціальність 13.00.04
Теорія і методика професійної освіти
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Здобувач Зелений В. І.
Хмельницький - 2003
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Київському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, Міністерство внутрішніх справ України.
Науковий керівник –доктор педагогічних наук, доцент
Гупан Нестор Миколайович,
Київський інститут внутрішніх справ України,
кафедра історії держави та права,
начальник кафедри.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Пометун Олена Іванівна, Інститут педагогіки АПН України, лабораторія історичної освіти, завідувач лабораторії.
кандидат педагогічних наук, доцент Грязнов Ігор Олександрович, Національна академія Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, начальник докторантури.
Провідна установа –Національна академія Cлужби безпеки України, кафедра педагогіки та психології, м. Київ.
Захист відбудеться 27 травня 2003 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький-3, вул. Шевченка, 46.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького (29003, м. Хмельницький-3, вул. Шевченка, 46).
Автореферат розіслано 21 квітня 2003 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат педагогічних наук,
доцент А. В. Галімов
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Боєздатність Збройних Сил України вирішальною мірою залежить від людського фактора, морально-психологічного стану військовослужбовців, створення умов для більш повної реалізації духовного та професійного потенціалу особового складу, підвищення його відповідальності за виконання функціональних і службових обов’язків, наказів командирів та начальників. Офіцери внутрішніх військ МВС України (далі –ВВ МВС України) –це багаточисельний загін, який безпосередньо здійснює керівництво та управління військовими підрозділами і займається вихованням підлеглих. Виконання військово-педагогічних функцій завжди посідало чільне місце в їхній діяльності. За сучасних умов ці функції істотно розширюються та ускладнюються, що ставить більш високі вимоги до педагогічної культури офіцерів.
Формування розвиненої педагогічної культури кожного офіцера –це шлях до вирішення питань ефективного управління, вдосконалення стилю роботи, навчального процесу, зміцнення військової дисципліни у частинах і підрозділах ВВ МВС України.
Актуальність проблеми розвитку педагогічної культури офіцерів посилюється і у зв’язку з тим, що це питання безпосередньо пов’язане із загальними проблемами виховання особистості в нашому суспільстві, формуванням гуманних взаємовідносин між людьми, їх високоморальних навичок, звичок та якостей характеру і поведінки. Рівень культури начальників і підлеглих, вихователів і вихованців –один із показників морального рівня суспільства.
Застосування нових засобів виконання службово-бойових завдань, зміни, що відбуваються у зв’язку з реформуванням внутрішніх військ, зниження рівня загальної дисциплінованості та освіченості молоді, яка призивається до внутрішніх військ МВС України, по-новому ставлять перед військово-педагогічною наукою, командирами та їх заступниками з виховної роботи цілу низку питань, вирішення яких потребує значного підвищення ефективності виконання функціональних обов’язків офіцерами внутрішніх військ.
Проте, аналіз практики діяльності підрозділів ВВ МВС України показує, що у внутрішніх військах поряд зі значною кількістю офіцерів, які досягли високих і стійких результатів у бойовій та гуманітарній підготовці, зміцненні військової дисципліни підлеглих і можуть вважатися військовими майстрами-педагогами, є й такі офіцери, які не мають достатнього рівня військово-педагогічної майстерності, допускають серйозні прорахунки у навчанні і вихованні особового складу.
Особливі складності у виконанні службових обов’язків здебільшого виникають у молодих офіцерів, якими вважаються ті, хто закінчили навчальний заклад за останні два роки. Як свідчать документи Головного управління внутрішніх військ МВС України, серед цієї категорії офіцерів не припиняється дострокове звільнення, пов’язане з їх службовою невідповідністю.
Спостереження за діяльністю таких офіцерів показує, що найважливішою причиною їх невдалої діяльності є низький рівень розвитку педагогічної культури, невміння правильно та педагогічно цілеспрямовано будувати свої взаємовідносини з підлеглими.
Проблемі формування культури педагога, розвитку його особистості приділяли увагу видатні педагоги минулого П. П. Блонський, А. Дистервег, Я. А. Коменський, А. С. Макаренко, С. Ф. Русова, В. О. Сухомлинський, К. Д. Ушинський та ін., які відзначали, що успіх навчання і виховання залежить від особистості педагога, його власної культури як фундаменту професійної майстерності.
Суттєвим внеском у розробку культурологічного підходу до формування особистості педагога стали дослідження М. В. Александрова, О. В. Барабанщикова, М. І. Болдирева, Ф. М. Гоноболіна, О. Б. Гармаш, Т. В. Іванової, І. Ф. Ісаєва, В. І. Лозової, М. І. Сметанського, М. М. Фіцули та ін. У працях цих науковців педагогічна культура визначається як важлива частина загальної культури вчителя, що є системою його професійних якостей та певних норм, правил поведінки.
Проблема педагогічної культури викладача ВВНЗ вперше була поставлена у 1980-х роках О. В. Барабанщиковим та С. С. Муциновим. Нагальна потреба у формуванні педагогічної культури військового педагога всебічно обґрунтована в працях О. І. Антипова, В. І. Вдовюка, Г. Г. Воробйова, М. І. Городова, В. В. Давидова, Д. В. Іщенка, Г. В. Корнійчука, Ю. В. Кудінова, В. К. Луценка, Г. О. Шабанова, Г. Г. Шевченка та ін. Цими дослідниками дається визначення педагогічної культури, розкривається її сутність, головні риси і прояви, роль в удосконаленні особистості військового педагога.
У наукових розвідках останніх років педагогічна культура розглядалась, в основному, при вивченні таких проблем: навчально-виховного процесу курсантів в умовах ВВНЗ ( В. А. Балашов, Д. В. Іщенко, Д. М. Коцеруба, В. І.Шевчук), професійної мотивації курсантів (Л. М. Дунець, В. М. Клачко), культури педагогічного спілкування курсантів (Ю. В. Кудінов), етнопедагогічної культури та культури мислення курсантів (О. М. Гомонюк, Ю. Г. Юрчук), пізнавальної діяльності та самостійності курсантів та офіцерів при вивченні окремих дисциплін (Л. В. Боровик, О. А. Вальчук, В. М. Гапонова).
Отже, вищезазначені позиції відображають багатогранність існуючих сьогодні підходів до педагогічної культури, розкривають її різноманітні прояви в освітній діяльності і певною мірою торкаються предмета нашого дослідження.
Водночас, аналіз джерел свідчить, що проблема розвитку педагогічної культури молодих офіцерів в умовах навчально-виховного процесу військових частин ВВ МВС України поки що не була предметом окремого дослідження. Нерозв’язаними залишаються питання значущості педагогічної культури для молодих офіцерів, відсутня суттєва та структурна характеристика педагогічної культури, яка враховувала б специфіку службової діяльності офіцерів ВВ МВС України, недосліджені конкретні шляхи та умови розвитку педагогічної культури в складних умовах сучасної військової служби.
Таким чином, актуальність даної проблеми, її недостатня теоретична розробленість та практичне значення обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, а саме –„Розвиток педагогічної культури молодих офіцерів внутрішніх військ МВС України”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 роки (Додаток 2 до Наказу МВС України від 30 червня 2002 року № 635, п. 5.5.1. “Удосконалення системи підготовки кадрів для органів внутрішніх справ” ).
Об’єкт дослідження: педагогічна культура офіцера.
Предмет дослідження: організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічної культури молодих офіцерів внутрішніх військ МВС України.
Мета дослідження: визначити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічної культури молодих офіцерів внутрішніх військ МВС України.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що розвиток педагогічної культури молодих офіцерів буде ефективним за таких умов:
а) удосконалення знань молодих офіцерів у галузі педагогічної культури;
б) систематичного формування у них умінь і навичок педагогічної культури;
в) організації позитивного впливу службового мікросоціального середовища на розвиток педагогічної культури молодих офіцерів ВВ МВС України.
Відповідно до мети і гіпотези визначені такі завдання дослідження:
1. З’ясувати стан проблеми у сучасній теорії та військовій практиці.
. Визначити фактори, сутність, зміст та організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічної культури молодих офіцерів.
. Виявити критерії, показники та рівні розвитку педагогічної культури офіцерів.
4. Розробити та експериментально перевірити комплексну програму розвитку педагогічної культури молодих офіцерів в умовах військової частини.
5. Розробити практичні рекомендації щодо формування педагогічної культури у молодих офіцерів ВВ МВС України.
Методологічною основою дослідження є культурологічний, аксеологічний та онтологічний підходи до розгляду педагогічної реальності, ідеї та концепції сучасної науки про культуру як сукупність матеріальних та духовних цінностей людства, специфічний спосіб людської діяльності, важливий засіб цілісного формування особистості та процес творчої самореалізації особистості; вирішальну роль культури у перетворенні суспільного життя країни та її внутрішніх військ; сутність навчально-виховного процесу як специфічної форми суспільної діяльності; загально-філософські та соціально-педагогічні положення теорії особистості; положення вітчизняної військово-педагогічної і психологічної науки стосовно вимог до рівня професійно-бойових і морально-психологічних якостей офіцерів ВВ МВС України.
Дослідження здійснювалось на основі концепції безперервної та цілісної професійної підготовки кадрів у вищих військових закладах освіти (Д. В. Іщенко, А. Я. Найн, І. Г. Радванський, А. О. Тихончук, Є. В. Ткаченко); особистісно-діяльнісного і системного підходу до аналізу педагогічних явищ і процесів (Б. Г. Ананьєв, В.Г.Афанасьєв, С. І. Архангельська, В. П. Безпалько, Б. Ф. Ломов, К. К. Платонов); фундаментальних положень вітчизняної психологічної (Б. Г. Ананьєв, М. Й. Боришевський, Л. С. Виготський, П. Я. Гальперин, Г. С. Костюк, А. М. Леонтьєв, А.В. Петровський, С. Л. Рубінштейн) і педагогічної науки (В. К. Бахтін, І. Д. Бех, Л. Г. Вяткін, В. В. Давидов, Л. В. Занков, В. О. Сухомлинський) щодо розвитку особистості.
Для розв’язання поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези використовувався комплекстеоретичних і емпіричнихметодів дослідження:
теоретичні методи (аналіз наукових джерел з проблеми дослідження, синтез, порівняння, моделювання, узагальнення) використовувалися з метою вивчення психолого-педагогічної літератури і визначення концептуальних засад дослідження, уточнення сутності та особливостей педагогічної культури молодих офіцерів;
емпіричні методи (анкетування, бесіда, пряме і непряме спостереження, метод експертних оцінок, самооцінювання, тестування) застосувалися з метою вивчення сформованості педагогічної культури молодих офіцерів;
педагогічний експеримент використовувався з метою перевірки ефективності обґрунтованих організаційно-педагогічних умов формування педагогічної культури молодих офіцерів;
методи математичної статистики застосовувались для опрацювання отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами і процесами.
Етапи і дослідно-експериментальна база дослідження. Дослідження за темою дисертації проводилося поетапно на базі військових частин Північного ТрК, Західного ТрК та факультету внутрішніх військ Київського інституту внутрішніх справ.
На першому етапі (1996 - 1998 рр.) визначався стан вивчення проблеми в психолого-педагогічній науці, аналізувалася практика роботи у військових частинах, формувалася гіпотеза і завдання дослідження, розроблялася методика експериментального дослідження.
На другому етапі (1998 - 2000 рр.) –шляхом використання емпіричних методів здійснювався констатуючий та формуючий педагогічний експеримент, метою якого було виявлення і перевірка основних умов розвитку педагогічної культури молодих офіцерів.
На третьому етапі (2000 - 2002 рр.) проводився теоретичний аналіз і узагальнення матеріалів, отриманих в період дослідно-експериментальної роботи, впровадження висновків і рекомендацій у практику, літературне оформлення дисертації.
Наукова новизнаодержаних результатів полягає в тому, що:
Практична значущість результатів проведеного дослідження полягає у розробці науково-практичних рекомендацій щодо створення адекватних вимогам служби у внутрішніх військах МВС України організаційно-педагогічних умов розвитку педагогічної культури молодих офіцерів. Запропонована автором система роботи може використовуватися командним складом військових частин МВС України з метою покращення результатів службової діяльності молодих офіцерів. Обґрунтовані дисертантом діагностичні методики можуть бути застосовані під час професійної та командирської підготовки офіцерів.
Обґрунтовані в дослідженні висновки і практичні рекомендації впроваджені в навчально-виховний процес у Північному ТрК ВВ МВС України (акт реалізації від 19.11.2002р.), у Київському інституті внутрішніх справ (акт реалізації від 25.12.2002р.), у Харківському військовому інституті внутрішніх військ (акт реалізації від 10.01.2003р.). Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі вищих військових навчальних закладів при проведенні занять зпсихолого-педагогічних дисциплін, а також на курсах підвищення кваліфікації і перепідготовки офіцерського складу.
Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові матеріали та дані являються самостійним внеском автора у вирішення питання, що досліджується.
У статті “Формування у молодих офіцерів мотивів до розвитку педагогічної культури”, написаній у співавторстві з Н. М. Гупаном, особистим внеском здобувача є обґрунтування сутності розвитку умінь і навичок педагогічної культури у офіцерів військової частини.
Апробація результатів дослідження.Узагальнені теоретичні положення і практичні рекомендації впроваджувалися протягом усього періоду дослідно-експериментальної роботи. Отримані результати дослідження оприлюднені на наукових конференціях: „Проблеми наукового обґрунтування діяльності органів виконання покарань та внутрішніх справ України” (Київ, 2000), „Україна незалежна: актуальні проблеми розвитку” (Київ, 2001), на міжвузівській науково-теоретичній конференції „Самовиховання як фактор розвитку особистості” (Хмельницький, 2002), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми будівництва та розвитку внутрішніх військ МВС України” (Харків, 2003).
Про отримані результати та висновки роботи доповідалося на засіданнях кафедр соціальної педагогіки та психології Київського інституту внутрішніх справ, міжкафедральних семінарах та нарадах.
Публікації.За матеріалами дослідження автором опубліковано 5 наукових статей у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації –сторінок друкованого тексту. Робота містить 19 таблиць, 5 рисунків. Список використаних джерел містить 248 найменувань.
основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об`єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито методологічну основу, наукову новизну і практичне значення дослідження, наведено відомості про апробацію та впровадження його результатів у практику.
У першому розділі –“Теоретико-методологічні основи розвитку педагогічної культури офіцера” –визначено сутність та зміст педагогічної культури офіцера, проведено констатуючий аналіз розвитку педагогічної культури молодих офіцерів ВВ МВС України, визначено основні чинники та протиріччя у формуванні педагогічної культури молодих офіцерів.
Аналіз вивчення літератури з проблеми свідчить, що більшість науковців (М. В. Александров, О. В. Барабанщиков, М. І. Болдирев, Ф. М. Гоноболін, Т. В. Іванова, І. Ф. Ісаєв та ін.) пов’язують педагогічну культуру із загальним поняттям культури. Провідне місце при аналізі цього поняття посідає культурологічний підхід, який обумовлює розгляд педагогічної культури як складової культури загальної під кутом зору ціннісно-мотиваційної та діяльнісно-функціональної її сторін.
Певна частина дослідників (І. Ф. Ісаєв, І. І. Модель та ін.) вважають педагогічну культуру різновидом культури професійної, розуміючи під цим поняттям якість, властиву професійній групі людей, що є результатом розподілу праці та відмежування видів спеціальної діяльності. Педагогічну культуру вони представляють як інтегративну якість особистості педагога-професіонала, умову та передумову ефективної педагогічної діяльності, узагальнений показник професійної компетентності викладача і мету професійного самовдосконалення.
Разом з тим, проведені дослідження дозволяють стверджувати, що таке трактування педагогічної культури не може бути повністю застосовано, перенесено у сферу військової педагогіки, оскільки воно не враховує специфіку професійної сфери військовослужбовців, зокрема офіцерів ВВ МВС України.
Отже, дисертантом був проведений аналіз проблеми розвитку педагогічної культури офіцерів на різних етапах розвитку українського суспільства та його військових формувань, починаючи з ХУІІ ст. Дослідження свідчать, що увага до стилю взаємовідносин між керівним складом війська та рядовими, до питань бойової та професійної підготовки, навчання і виховання військовослужбовців приділялась ще з часів Запорізької Січі. Вона була предметом висвітлення фахівців з військового будівництва протягом ХІХ і ХХ ст. ст.
Аналіз праць дослідників педагогічної культури у військовій педагогіці дозволяє стверджувати, що педагогічна культура військовослужбовців розглядається з урахуванням специфіки їх функціональної діяльності, її зв’язку з усією структурою особистості офіцера. У структурі педагогічної культури виділяються такі компоненти, як педагогічна спрямованість, психолого-педагогічна ерудованість, педагогічна майстерність і техніка, система професійно-педагогічних якостей, умінь і навичок, педагогічно витримане спілкування і поведінка, розвинена потреба у самовдосконаленні.
Проведені дослідження дозволили визначити педагогічну культуру молодого офіцера як інтегративну особистісну якість, що є складним утворенням з певною усталеністю і, одночасно, гнучкістю. Вона має динамічний характер і виступає показником становлення і розвитку особистості молодого офіцера як педагога і означає певний рівень оволодіння офіцером педагогічною теорією і практикою, педагогічним досвідом, а також ступінь досконалості його навчально-виховної діяльності.
Як професійно-педагогічне утворення педагогічна культура містить специфічні психолого-педагогічні і етичні знання про сутність і норми професійно-культурної поведінки, складні інтелектуальні та комунікативні уміння і навички, а також такі властивості особистості, як військово-педагогічна і гуманістична спрямованість, педагогічний такт, висока моральність та інтелігентність.
З метою виявлення стану і особливостей розвитку педагогічної культури молодих офіцерів у частинах і підрозділах ВВ МВС України серед 255 випускників ВВНЗ МВС України 1999, 2000, 2001 років було проведено констатуючий експеримент, під час якого ставилися завдання визначити основні чинники та протиріччя цього процесу.
Проведений експеримент дав можливість зробити висновок про те, що процес розвитку педагогічної культури знаходиться під впливом різноманітних факторів, які безпосередньо або опосередковано впливають на особистість офіцера. Дослідження дозволили виділити дві групи факторів. По-перше, це зовнішні, до яких відносяться фактори макросередовища (суспільні відносини, ідеологія, мораль, вимоги військових статутів тощо) і мікросередовища (вплив батьків, школи, ВВНЗ, військової частини тощо). До цієї групи факторів належать і цілеспрямований педагогічний вплив на особистість молодого офіцера з боку командирів, військових колективів із систематичним застосуванням науково обґрунтованих засобів і методів виховання, а також професійні фактори: складність та різноманітність завдань, що вирішуються; обсяг інформації, яким треба опанувати; взаємодія з начальниками, які мають різний рівень розвитку педагогічної культури і т. п.). Нарешті до цієї групи відносяться і сімейно-побутові умови молодих офіцерів (взаємовідносини членів сім’ї, рівень матеріального добробуту тощо). По-друге, це внутрішні фактори: особистісні особливості та актуальний психічний стан молодого офіцера, його особистісний досвід та установки, спрямованість особистості. Усі ці фактори знаходяться у взаємозв’язку і по-різному впливають на розвиток педагогічної культури офіцерів. Вони обумовлюють низку протиріч процесу формування педагогічної культури: між існуючими знаннями, загальною освітою та досвідом поведінки у конкретних ситуаціях; між розумінням того, як і що треба робити, й практичними діями молодого офіцера; між оцінкою командира, колективу товаришів і самооцінкою у визначенні рівня розвитку педагогічної культури офіцера.
З метою виявлення основних напрямків подолання суперечностей у процесі формування педагогічної культури було проведено експертне опитування серед 112 старших офіцерів категорій командирів і начальників штабів частин Північного ТрК ВВ МВС України, викладачів інституту. Результати експертного опитування дали можливість визначити основні організаційно-педагогічні умови, реалізація яких у виховній діяльності військової частини сприятиме розвитку педагогічної культури у молодих офіцерів ВВ МВС України: удосконалення знань молодих офіцерів у галузі педагогічної культури; формування у молодих офіцерів умінь і навичок педагогічної культури; організація позитивного впливу службового мікросоціального середовища на розвиток педагогічної культури у молодих офіцерів.
У другому розділі –„Організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічної культури молодих офіцерів ВВ МВС України” –ґрунтовно охарактеризовано визначені в процесі констатуючих досліджень основні умови розвитку педагогічної культури молодих офіцерів, а також зміст, методи, форми та засоби виховання, застосування яких передбачає реалізація означених умов у виховній та організаційній роботі військового підрозділу.
Першою з цих умов є удосконалення знань молодих офіцерів у галузі педагогічної культури і, як наслідок, здатність і прагнення до творчого застосування отриманих знань у практиці навчання і виховання підлеглих. Дослідження свідчать, що особливо велике значення має планове та систематичне накопичення офіцерами понять та уявлень про сутність професійно-педагогічних відносин, про значення статутних норм поведінки, про сутність культури та безкультурності, психологію поведінки офіцера. Недивлячись на наявні труднощі, на низку об’єктивних причин, що заважають успішному накопиченню знань офіцерами, на практиці є багато командирів і вихователів, які знаходять розумний вихід з цієї ситуації. Вивчення досвіду роботи передових офіцерів показало, що майже всі вони мають особисті бібліотеки з питань навчання і виховання, постійно цікавляться всім, що публікується з питань військової педагогіки і психології, цілеспрямовано опрацьовують ці матеріали, активно передають надбані знання своїм підлеглим. У дослідженні аналізувалась ефективність різних форм такої роботи: створення ініціативних груп з питань військової педагогіки і психології у виховних відділах з’єднань, лекторіїв у частинах, шкіл психолого-педагогічних знань, системи постійно діючих семінарів тощо.
Другою умовою розвитку педагогічної культури молодих офіцерів під час проходження служби у військових частинах ВВ МВС України є формування у молодих офіцерів умінь і навичок педагогічної культури. Вона полягає в тому, щоб вимоги професійної культури, військових статутів, педагогічної культури були втілені в уміння та навички, звичні норми поведінки кожного офіцера. При цьому головним завданням є постійний розвиток навичок професійно-культурної поведінки та перетворення їх у звичку, стійку рису характеру, щоб така поведінка стала внутрішньою потребою офіцера.
Процес нагромадження таких умінь і навичок здійснюється двома основними шляхами: стихійно, в процесі всього життя та діяльності офіцера, його спілкування з людьми, та планомірно-керованим шляхом спеціального педагогічного впливу. При проведенні досліджень розвиток у молодих офіцерів умінь і навичок педагогічної культури у військовій частині здійснювався шляхом цілеспрямованого педагогічного впливу, застосуванням комплексу методів і засобів виховної роботи, які умовно були поділені на дві великі групи: а) методи та засоби формування позитивних мотивів, виховання почуттів, накопичення умінь і навичок професійно-культурної поведінки; б) методи і засоби стимулювання культурної поведінки.
Третьою організаційно-педагогічною умовою розвитку педагогічної культури визначено організацію позитивного впливу військового колективу на розвиток педагогічної культури молодих офіцерів. Аналіз процесу розвитку педагогічної культури офіцера показав, що культура, як і будь-яка якість, формується і розвивається не ізольовано, а завжди виступає як прояв всієї структури особистості. Тому вона залежить від структури особистості офіцера, від того, в системі яких її провідних цінностей, мотивів і життєвих ідеалів вона формується. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що найважливішим напрямом роботи з розвитку умінь і навичок культурної поведінки офіцерів у військовій частині є діяльність командирів, вихователів з нейтралізації впливу зовнішніх і внутрішніх негативних факторів колективного життя на поведінку офіцера.
При проведенні дослідження увага зверталась також на надання допомоги молодим офіцерам у правильному розподілі навчально-виховної завантаженості, у виділенні їм часу на самостійну роботу, у формуванні умінь і навичок роботи з різними категоріями підлеглих та в інших питаннях службової діяльності та їх життя. Все ці заходи значно знижували нервову напруженість, позитивно впливали на процес спілкування з підлеглими.
У третьому розділі дисертації „Експериментальне дослідження розвитку педагогічної культури молодих офіцерів ВВ МВС України” розкрито організацію, зміст та методику дослідно-експериментальної роботи.
З урахуванням визначених організаційно-педагогічних умов розвитку педагогічної культури молодих офіцерів в умовах проходження служби у військових частинах ВВ МВС України було розроблено комплексну програму розвитку педагогічної культури молодих офіцерів, яка детально розглянута в 3.4 підрозділі дисертації. З метою її перевірки в Північному та Західному ТрК ВВ МВС України серед 255 випускників ВВНЗ МВС України 1999, 2000, 2001 років було проведено формуючий експеримент. В експериментальну групу ввійшли 122 молоді офіцери Північного ТрК, у контрольну групу - молоді офіцери Західного ТрК загальною кількістю123 особи. В експериментальній групі в навчально-виховному процесі застосовувалась комплексна програма розвитку педагогічної культури молодих офіцерів, у контрольній групі навчально-виховний процес здійснювався за традиційною методикою.
Експертами виступали старші офіцери управлінь з’єднань ВВ МВС України та факультету внутрішніх військ Київського інституту внутрішніх справ загальною кількістю 78 осіб.
Система заходів формуючого експерименту, спеціально спрямованих на розвиток педагогічної культури молодих офіцерів, була розроблена з урахуванням реалізації вищезазначених організаційно-педагогічних умов її ефективного розвитку. Крім того, спеціальну увагу було приділено проведенню цілеспрямованої роботи, метою якої було роз’яснення значення професійно-педагогічної культури в діяльності командирів і вихователів. При проведенні експерименту проводилось всебічне і глибоке вивчення індивідуальних та соціально-психологічних особливостей кожного офіцера, аналіз досвіду роботи і поведінки в конкретних службових ситуаціях. Офіцерам надавалась спеціальна консультативна допомога у вивченні особового складу. Нарешті враховувалась необхідність наданняофіцерам можливостей широкого обміну думками з питань педагогічної культури, аналізу факторів і причин, що впливають на процес розвитку педагогічної культури в конкретних умовах тієї чи іншої військової частини.
Експериментальна робота здійснювалась в три етапи.
Перший етап –підготовчий. На цьому етапі відбувся вибір підрозділів для проведення експерименту, проводилось спостереження за роботою офіцерів, їх поведінкою, визначався рівень розвитку основних рис педагогічної культури у молодих офіцерів, вивчалось їх ставлення до проявів професійно-культурної і безкультурної поведінки начальників і підлеглих, виявлявся рівень знань, уявлень і понять молодих офіцерів про сутність педагогічної культури, з’ясовувались їх вміння спостерігати, аналізувати і т.д.; вивчались взаємовідносини, що склалися в підрозділах між начальниками і підлеглими. Завчасно зібрані і вивчені матеріали були вихідним моментом для наступних –другого і третього –етапів дослідження, які вже мали за мету підвищення рівня педагогічної культури молодих офіцерів і досягнення ними позитивних результатів у навчально-виховному процесі.
Другий етап містив в собі розробку і планування системи групових і індивідуальних заходів, які входили в комплексну програму розвитку педагогічної культури молодих офіцерів. На цьому етапі командирам і вихователям були надані установки на проведення експерименту, індивідуальні завдання з планування і проведення роботи, спрямованої на формування статутних взаємовідносин і розвиток педагогічної культури в собі і у підлеглих; вивчались фактори, що впливають на особливості поведінки кожного офіцера.
На третьому етапі шляхом використання різноманітних методів і засобів педагогічного впливу здійснювалось практичне впровадження заходів формуючого експерименту.
З метою удосконалення знань молодих офіцерів у галузі педагогічної культури офіцерам були прочитані цикли лекцій відповідної тематики, проведені семінарські та практичні заняття, теоретичні співбесіди з основних питань педагогічної культури (загальний обсяг занять –біля 40 годин навчального і позанавчального часу). Офіцери експериментальних підрозділів брали участь в підготовці і проведенні науково-практичних семінарів. Дехто чи навіть більшість з них пізніше виступали з роз’ясненням окремих положень педагогічної культури й її значення в діяльності молодих офіцерів перед своїми підлеглими. Була організована також самостійна робота молодих офіцерів з поповнення психолого-педагогічних знань.
Формування у молодих офіцерів умінь і навичок педагогічної культури здійснювалось шляхом цілеспрямованої індивідуальної та колективної роботи з урахуванням індивідуальних особливостей кожного офіцера, специфіки конкретного офіцерського колективу і тих умов, в яких вони знаходяться. Для вирішення означених питань під час експерименту широко використовувалась вся система засобів і методів педагогічного впливу: переконання, вимоги, заохочення, стягнення, особистий приклад командирів, формування громадської думки офіцерів. Велику увагу було надано індивідуальній роботі з кожним офіцером, узагальненню і втіленню в життя досвіду діяльності офіцерів з високорозвиненою педагогічною культурою, обговоренню на зібраннях, службових нарадах питань, пов’язаних зі встановленням статутних взаємовідносин начальників з підлеглими.
Організації позитивного впливу службового мікросоціального середовищана розвиток педагогічної культури у молодих офіцерів передувало ґрунтовне вивчення стану існуючих у військових частинах колективних взаємовідносин та їх відповідність моральним і професійно-педагогічним нормам. Важлива роль у експериментальній роботі відводилась цілеспрямованій діяльності командирів і начальників структурних підрозділів військової частини, особливо щодо їх вміння правильно враховувати і використовувати виховні елементи психології військового колективу: громадську думку, настрій колективу, його традиції, характер взаємовідносин між офіцерами та підлеглими.
Використання колективу як інструменту індивідуального розвитку молодого офіцера, формування у нього умінь, навичок і звичок культурної поведінки було пов’язано з коригуванням існуючих у колективі відносин. Дослідження показали, що успіх цього процесу значною мірою залежить від ставлення командира-єдиноначальника до офіцерського колективу та колективу військового підрозділу в цілому, від знання ним існуючих у колективі офіційних і неофіційних взаємовідносин, місця, яке посідає кожний офіцер в системі цих взаємовідносин.
На третьому етапі перевірялись та зіставлялись результати проведених заходів, проводились контрольні заміри рівнів розвитку педагогічної культури у офіцерів контрольної та експериментальної груп.
В наслідок проведеного формуючого експерименту відбулися статистично значущі зміни у структурних компонентах і рівнях сформованості педагогічної культури офіцерів експериментальної групи: суттєво збільшився відсоток офіцерів з високим (з 9,7 % до 40,8 %) і середнім (з 46,0% до 51,6 %) рівнями педагогічної культури, і, відповідно, різко зменшилась кількість офіцерів з низьким рівнем (з 44,3 % до 7,6 %), що відображено у таблиці 1.
Таблиця 1
Порівняльний аналіз рівнів розвитку педагогічної культури
у офіцерів експериментальної та контрольної груп (у %)
|
Рівень педагогічної культури |
Експериментальна група |
Контрольна група |
||
|
1 зріз |
зріз |
зріз |
зріз |
|
|
Високий |
9, 7 % |
, 8 % |
,6 % |
, 1 % |
|
Середній |
46,0 % |
51, 6 % |
,6 % |
, 5 % |
|
Низький |
44,3 % |
,6 % |
,8 % |
, 4 % |
Експериментальні дані свідчать, що у контрольних групах теж відбулася незначна природна динаміка рівнів сформованості педагогічної культури офіцерів, однак зміни не досягли рівня статистичної значущості і відображають, імовірно, загальне зростання педагогічної культури молодих офіцерів у процесі професійної підготовки.
Таким чином, формуючий експеримент у цілому підтвердив істинність сформульованої гіпотези щодо організаційно-педагогічних умов розвитку педагогічної культури у молодих офіцерів ВВ МВС України.
Хід проведеної роботи аналізувався та обговорювався на нарадах офіцерського складу, на семінарах з командирами взводів, на науково-методичних семінарах заступників командирів підрозділів з виховної роботи, на науково-практичній конференції офіцерів військових частин та факультету внутрішніх військ Київського інституту внутрішніх справ.
Проведене дослідження дозволило визначити практичні рекомендації, врахування яких сприятиме більш успішному вирішенню завдань розвитку педагогічної культури молодого офіцера у військовій частині.
Висновки
Дослідження проблеми розвитку педагогічної культури молодих офіцерів у військовій частині внутрішніх військ підтвердило її актуальність, практичну значущість та дозволило сформулювати такі висновки:
Від рівня розвитку педагогічної культури значною мірою залежать результати виконання навчально-виховних завдань і службово-бойової діяльності офіцера ВВ МВС України.
Педагогічна культура молодого офіцера –це складне інтегративне соціально-психологічне утворення, яке характеризується певним ступенем володіння військово-педагогічною теорією і практикою, досвідом виховання і навчання військових, розвитком особистості офіцера як педагога. Синтезуючи різні елементи свідомості і діяльності, педагогічна культура базується на світоглядній, моральній, професійній, інтелектуальній, емоційній та естетичній сторонах культури. На кожному етапі службової діяльності офіцера вона динамічно розвивається під дією різноманітних чинників, які можуть впливати на її розвиток як позитивно, так і негативно. Показниками того чи іншого рівня педагогічної культури молодого офіцера виступають наявність спеціальних психолого-педагогічні і етичних знань про сутність та норми професійно-культурної поведінки, сформованість інтелектуальних і комунікативних умінь і навичок, а також таких властивостей особистості, як військово-педагогічна і гуманістична спрямованість, педагогічний такт, висока моральність та інтелігентність.
У дослідженні визначено, що основними проявами педагогічної культури, які були виділені за допомогою методу експертних оцінок і вимірювались для визначення рівнів педагогічної культури, є такі: вимогливість без грубощів, приниження особистої гідності; природність, простота звертання, що не допускає фамільярності і панібратства; принциповість і наполегливість без впертості та роздратованості; уважність і чуйність без підкреслення; гумор та іронія без насміхання, що принижує гідність людини; вплив у формі вимог, попереджень без подавлення особистості та без її приниження; віддача розпоряджень, вказівок і навіть прохань без зверхності; навчання підлеглих без підкреслення своєї зверхності в знаннях, навичках і вміннях; вміння слухати підлеглих, не перебиваючи, не відволікаючись; серйозність підходу до відповіді підлеглих незалежно від її правильності і грамотності.
Як критерії, що відбивають рівень, на якому ці прояви притаманні тому чи іншому офіцеру, були обрані такі: широта (діапазон), стійкість (сталість) прояву основних рис педагогічної культури та ефективність його педагогічних дій (впливів) на підлеглих. Широта (діапазон) прояву педагогічної культури характеризується вмінням офіцера впливати на кожного підлеглого у будь-якій службовій чи життєвій ситуації і, особливо, при вирішенні складних питань під час керівництва підлеглими і проведенні навчально-виховної роботи, наприклад, у випадках грубих порушень військової дисципліни і вимог військової служби. Стійкість педагогічної культури виражається в постійності прояву основних її рис. Ефективність педагогічних дій характеризується глибиною виховного впливу, творчим характером, різноманітністю зовнішньої форми (інтонація, жести, міміка тощо) і гнучкістю застосування з врахуванням індивідуальних особливостей підлеглих, психічного стану кожної людини, умов і конкретної обстановки.
Педагогічна культура молодих офіцерів може бути розвинена на трьох рівнях - низький, середній та високий.
Для низького рівня характерним є нестійкість проявів педагогічної культури, обмеженість їх діапазону, недостатня педагогічна ефективність виховних дій. Для таких офіцерів притаманні збудженість, відсутність витримки і самовладання не лише при вирішенні складних питань в службі і навчально-виховному процесі, в роботі з “педагогічно занедбаними” людьми, але і в нескладних, звичайних умовах військового життя.
Для середнього рівня педагогічної культури властивий широкий діапазон, стійкість прояву її основних рис та ефективність педагогічного впливу. У таких офіцерів розвинені уміння керувати своєю поведінкою і будувати процес виховного впливу на підлеглих у відповідності з вимогами військових статутів, конкретними завданнями керівництва, виходячи із знань індивідуальних психологічних особливостей кожного військовослужбовця, рівня його загальної і військової підготовки. Випадки недостатньо збалансованої поведінки частіше допускаються в складних ситуаціях і носять епізодичний і короткочасний характер, наслідки їх незначним чином відбиваються на вирішенні службових і навчально-виховних завдань.
На високому рівні розвитку педагогічна культура стає сталою рисою особистості, підґрунтям якої є сприятливі природні задатки, потреби, стійка мотивація до військово-педагогічної діяльності, результати позитивного виховного впливу, великої власної праці офіцера над вдосконаленням військово-педагогічної майстерності та підготовки. Безумовно, і за цих умов педагогічна культура офіцера продовжує потребувати застосування інтелектуальних комунікативних та інших умінь і навичок, мислення і воля офіцера спрямовані на постійне психолого-педагогічне самовдосконалення, творчий вибір ефективних форм впливу на підлеглих при вирішенні виховних і службово-бойових завдань.
Процес розвитку педагогічної культури молодого офіцера є суперечливим, оскільки на нього здійснюють вплив як зовнішні (макро- і мікросередовище, педагогічні впливи, професійні завдання, сімейно-побутові умови тощо), так і внутрішні (особливості характеру і поведінки офіцера, його здібності, актуальний психічний стан, спрямованість особистості) фактори.
Подолання цих суперечностей та ефективний розвиток педагогічної культури молодих офіцерів є можливими за таких умов: постійного удосконалення знань молодих офіцерів у галузі педагогічної культури; формування у них умінь і навичок педагогічної культури; організації позитивного впливу військового колективу на розвиток педагогічної культури у молодих офіцерів. Реалізація зазначених умов потребує втілення у військовому підрозділі ВВ МВС України комплексної програми розвитку педагогічної культури молодих офіцерів, яка передбачає: посилення уваги до знань офіцерів з дисциплін психолого-педагогічного циклу, організацію системи занять для їх поповнення, заходи, які сприяють самоосвіті офіцерів у цьому напрямі, проведення практичних і тренінгових занять для розвитку професійно-комунікативних умінь, посилення уваги до питань професійно-педагогічної культури з боку керівництва військових частин і застосування планованих заходів для стимулювання її розвитку у молодих офіцерів, діагностування та коригування у відповідному напрямі системи взаємовідносин у колективі підрозділу.
Проведене дослідження дозволило розробити практичні рекомендації, врахування яких сприяє більш успішному вирішенню завдань розвитку педагогічної культури молодого офіцера у військовій частині.
Розробка поставлених у дослідженні завдань сприяє вирішенню важливих проблем теорії і практики виховання молодих офіцерів ВВ МВС України, підвищення рівня їх службової та професійної підготовки. Вивчення питань педагогічної культури у даній дисертації є лише одним з можливих аспектів наукового пошуку, напрямами подальших досліджень можуть бути такі: організація самостійної роботи офіцерів у процесі розвитку педагогічної культури в офіцерів внутрішніх військ; проведення індивідуальної виховної роботи з офіцерами військової частини внутрішніх військ щодо розвитку педагогічної культури тощо.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Зелений В. І. Розвиток педагогічної культури молодих офіцерів внутрішніх військ МВС України. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 –теорія і методика професійної освіти –Національна академія Прикордонних військ України імені Б. Хмельницького, м. Хмельницький, 2003.
Дисертацію присвячено дослідженню організаційно-педагогічних умов розвитку педагогічної культури молодих офіцерів під час служби у військовій частині. Визначено сутність та зміст педагогічної культури офіцера; виявлено основні фактори, які впливають на формування педагогічної культури у молодих офіцерів, протиріччя процесу формування педагогічної культури; теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність комплексної програми з розвитку педагогічної культури молодих офіцерів внутрішніх військ МВС України. Сформульовано організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічної культури: вдосконалення знань молодих офіцерів у галузі педагогіки та педагогічної культури; формування умінь, навичок педагогічної культури; організація позитивного впливу військового колективу на розвиток педагогічної культури молодих офіцерів. Матеріали та висновки дослідження можуть бути використані командним складом військових частин МВС України з метою вдосконалення рівня професійної підготовки молодих офіцерів.
Ключові слова: культура, педагогічна культура, молодий офіцер, організаційно-педагогічні умови розвитку.
Зелёный В. И. Развитие педагогической культуры у молодых офицеров внутренних войск МВД Украины. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 –теория и методика профессионального образования. –Национальная академия Пограничных войск Украины имени Б. Хмельницкого, г. Хмельницкий, 2003.
Диссертация посвящена исследованию феномена педагогической культуры молодых офицеров, который исследуется на материале деятельности внутренних войск Украины.
Доказано, что от уровня развития педагогической культуры в значительной мере зависят результаты выполнения учебно-воспитательных задач и служебно-боевой деятельности офицера внутренних войск МВД Украины.
Педагогическая культура молодого офицера рассматривается как личностное качество офицера, сложная личностная структура, характеризующаяся определенной устойчивостью и, вместе с тем, гибкостью. Она носит динамический характер и выступает показателем становления и развития личности молодого офицера, его интеллекта, воли, эмоций, общей культуры и других его свойств и качеств.
Внутренняя структура феномена “педагогическая культура”включает специфические психолого-педагогические и этические знания о сущности и профессиональных нормах поведения офицера, многочисленные сложные интеллектуальные умения, навыки и привычки, которые являются обязательными компонентами служебной деятельности офицера.
Процесс развития педагогической культуры находится под влиянием разнообразных факторов, которые непосредственно или опосредствованно влияют на личность офицера. Исследование показало, что из всего многообразия можно выделить две большие группы факторов: а) внешние - воздействия макро- и микросреды, педагогические воздействия, характер и сложность профессиональных задач, семейно-бытовые условия; б) внутренние - особенности личности офицера и его актуального психического состояния; его личностный опыт и установки, направленность личности. Все факторы находятся в взаимосвязи и по-разному влияют на развитие педагогической культуры офицеров. Они обусловливают ряд противоречий процесса формирования педагогической культуры: между существующими знаниями, общим образованием и опытом конкретного поведения; между пониманием того, как и что надо делать, и практическими действиями молодого офицера; между оценкой командира, коллектива товарищей и самооценкой в определении уровня развития педагогической культуры молодого офицера.
Исследование проблемы показало, что преодоление этих противоречий возможно в результате реализации в деятельности коллектива воинской части ряда организационно-педагогических условий: совершенствование знаний молодых офицеров в области педагогической культуры; формирование умений и навыков педагогической культуры у молодых офицеров; организация позитивного влияния воинского коллектива на развитие педагогической культуры у молодых офицеров. Автором предложена и экспериментально апробирована комплексная программа деятельности коллектива, построенная с учетом вышеназванных условий.
Доказано также, что успешное осуществление процесса развития педагогической культуры, управление им необходимо осуществлять с учетом трех уровней развития педагогической культуры, критерии и показатели которых выявлены автором в процессе констатирующего эксперимента.
Проведенное исследование дало возможность разработать практические рекомендации, внедрение которых способствует успешному решению задач развития педагогической культуры молодого офицера в воинской части.
Ключевые слова: культура, педагогическая культура, молодой офицер, организационно-педагогические условия развития.
The thesis for a Candidate’s Degree of Pedagogy in Specialty 13.00.04 –Theory and Methods of Professional Education – National Academy of the Border Troops of Ukraine named after B. Khmelnitskyi, Khmelnitskyi, 2003.
The thesis is devoted to the study of organizational-pedagogical conditions of the pedagogical culture development of junior officers during their service in the military unit. The essence and the content of pedagogical culture of an officer were determined, the major factors that influence on the forming of the pedagogical culture of junior officers, the contradiction of the formation process of pedagogical culture were revealed, the effectiveness of the complex system of developing work of pedagogical culture of junior officers of Internal Troops of Ministry of the Interior of Ukraine was theoretically substantiated and practically approved.
Organizational-pedagogical conditions of development of pedagogical culture were formulated: improvement of the knowledge of junior officers in the sphere of pedagogy and pedagogical culture; the forming skills of pedagogical culture; the organization of the positive influence of military personnel on the development of pedagogical culture of junior officers. The materials and conclusions of the research can be applied by the authority of military units of Ministry of the Interior of Ukraine with the aim of improving the level of professional training of junior officers.
Key words: culture, pedagogical culture, junior officer, organizational-pedagogical conditions of development.
Підписано до друку 17.04.2003 р. Формат 60х90/16
Гарнітура Times. Умов. друк. арк. 0,9. Обл. –вид. арк. 0,9.
Наклад 100. Замов. № 453.
Відділ організації наукової та редакційно-видавничої діяльності
Київського інституту внутрішніх справ:
, м. Київ-660, ГСП, вул. Колекторна, 4.
Віддруковано на обладнанні міні-друкарні КІВС.