Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПОСТРАЖДАЛИХ
З ПЕРЕЛОМАМИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ,
ЩО ЗЛОВЖИВАЮТЬ АЛКОГОЛЕМ
14.01.22 - стоматологія
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім.М.Горького (ректор –академік АМН України, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Казаков Валерій Миколайович).
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Куцевляк Валерій Ісайович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри стоматології дитячого віку, дитячої щелепно-лицьової хірургії та імплантології
доктор медичних наук, професор Малевич Олег Євгенович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри хірургічної стоматології
Провідна установа: Національний медичний університет ім.О.О.Богомольця МОЗ України, м. Київ, кафедра хірургічної стоматології
Захист дисертації відбудеться “23” вересня 2003 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44.601.01 при Українській медичній стоматологічній академії (36024 м.Полтава, вул.Шевченка, 23)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної стоматологічної академії (36024 м.Полтава, вул.Шевченка, 23)
Автореферат розісланий “21” серпня 2003 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
доктор медичних наук, професор Дев'яткіна Т.О.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Переломи нижньої щелепи займають ведуче місце в структурі травматизму щелепно-лицьової ділянки (ЩЛД) і, незважаючи на розвиток нових методів діагностики, лікування та реабілітації, їх число і кількість виникаючих ускладнень залишається досить високим (Рузин Г.П., 1991; Митченок В.И., 1992; Тимофеев А.А и соавт., 1997; Куцевляк В.И. и соавт., 1998; Маланчук В.А и соавт., 1999; Матрос-Таранец И.Н., 2001; Рябоконь Є.М., 2002; Tsai C.-C. et al., 1999).
Однією з причин, що обумовлюють цю тенденцію, є досить високий рівень зловживання алкоголем серед постраждалих з травмами ШЛД - як ізольованими, так і поєднаними (Петрикас А.Ж., 1981; Козлов В.А., 1986; Elverland H.H., Voss R., 1997; Meyer U. et al., 1999; Adams C.D. et al., 2000; Cunningham R.M. et al., 2002).
Поєднання алкогольного сп'яніння з щелепно-лицьовою травмою спостерігається у 12,8-70 % випадків (Козлов В.А., 1986; Oikarinen K. et al., 1992; Meyer U. et al., 1999; Adams C.D. et al., 2000; Sojat A.J. et al., 2002).
Однак не тільки факт алкогольного сп'яніння сприяє виникненню травм. Доведено, що в організмі особи, що зловживає алкоголем, відбуваються порушення імунної системи, кальцієвого обміну і пов'язані з ними остеопороз і міотрофія (Дмитриев А.Е. и соавт., 1987; Бритван И.Я., 1988,1989; Дорофеева Л.И., Галактионов О.К., 1992; Дедов И.И. и соавт, 1999; Laitinen K. et al., 1990,1993,1994; Bikle D.D., 1993; Sarli M. et al., 1994; Siddiqui N.A. et al., 1999). Подібні зміни в кістках і м'язах збільшують вірогідність виникнення переломів, погіршують процеси загоєння і підвищують ризик розвитку ускладнень.
Також потрібно зазначити, що у даної категорії постраждалих наявні різного роду психічні порушення та асоціальні установки, відсутність стримуючих чинників поведінки, які є причиною пізнього звертання за медичною допомогою, порушення режиму лікування, невиконання лікарських призначень (Гордіюк М.М., 1993; Широков В.Ю, 1997; Лепилин А.В. и соавт., 1998; Passeri L.A. et al., 1993).
У вітчизняній і зарубіжній літературі є одиничні відомості, що стосуються перебігу і лікування переломів нижньої щелепи у постраждалих, що зловживають алкоголем (Пинелис И.С., 1992; Широков В.Ю. и соавт., 1996; Широков В.Ю., 1997; Лепилин А.В. и соавт., 1998; Silbermann M. et al., 1974; Cannell H., Boyd R., 1985; Passeri L.A. et al., 1993).
Дані відносно характеру і міри функціональних порушень м'язів обличчя у постраждалих, що зловживають алкоголем, практично відсутні, хоч в цей час загальновизнаний той факт, що в реабілітації постраждалих з переломами нижньої щелепи особливе місце займає відновлення функціональної активності жувальних і мімічних м'язів (Чиркин В.И., 1991; Малевич О.Е. и соавт., 1992; Якуб Х.М., 1995; Дворник В.М., 1999; Матрос-Таранец И.Н., 2001).
З урахуванням вищесказаного, виявлення найбільш раціональних схем комплексної діагностики, лікування та реабілітації постраждалих з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем, з метою оптимізації відновлення функції м'язів обличчя є реальним шляхом поліпшення якості лікування даної категорії хворих.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно з планом науково-дослідних робіт Донецького державного медичного університету ім. М.Горького і є фрагментом теми кафедри хірургічної стоматології: “Оптимізація системи діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів у хворих з травматичними ушкодженнями щелепно-лицьової ділянки”(№ Державної реєстрації 0100U000018). Автор був безпосереднім виконавцем даної теми.
Мета дослідження. Поліпшення анатомічних і функціональних результатів лікування, скорочення термінів тимчасової непрацездатності у постраждалих з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем, на основі диференційованого підходу до діагностики, лікування та реабілітації даної категорії постраждалих, з урахуванням динаміки функціонального стану м'язів обличчя.
Поставлені наступні задачі:
1. Розробити і впровадити в клініку комплексну методику виявлення серед постраждалих з травматичними ушкодженнями щелепно-лицьової ділянки осіб, що зловживають алкоголем.
. Встановити в інфраструктурі щелепно-лицьового травматизму питому вагу травм взагалі і відсоток переломів нижньої щелепи у постраждалих, що зловживають алкоголем.
3. Отримати і систематизувати клініко-статистичні дані, що характеризують соціально-демографічний статус постраждалих, особливості перебігу і лікування травматичних ушкоджень щелепно-лицьової ділянки, в тому числі і переломів нижньої щелепи, у осіб, що зловживають алкоголем, в порівнянні з категорією постраждалих, що не зловживають алкоголем.
. Встановити характер порушень функціонального стану м'язів обличчя на етапах лікування у постраждалих з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем. Визначити рівень функціональної реабілітації даної категорії постраждалих до моменту клінічно визначаємого зрощення перелому в порівнянні з особами, що не зловживають алкоголем.
5. Запропонувати, клінічно обгрунтувати і впровадити в практику охорони здоров'я схему комплексного лікування та реабілітації постраждалих з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем, з урахуванням загальних і місцевих змін, спричинених травмою на фоні хронічної алкогольної інтоксикації, та встановити її клінічну ефективність.
Об'єкт дослідження - постраждалі з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем.
Предмет дослідження - характер, структура і тенденції динаміки переломів нижньої щелепи, в тому числі у постраждалих, що зловживають алкоголем; особливості клінічної течії і лікування переломів нижньої щелепи у постраждалих, що зловживають алкоголем; характер, структура ускладнень, терміни та результати лікування переломів нижньої щелепи у постраждалих, що зловживають алкоголем, особливості надання медичної допомоги на етапах лікування; функціональний стан жувальних і мімічних м'язів обличчя постраждалих з переломами нижньої щелепи, в тому числі тих, що зловживають алкоголем, на етапах лікування.
Методи дослідження - клінічні, функціональні, рентгенологічні методи обстеження постраждалих з переломами нижньої щелепи. Лабораторні і скринінгові методи виявлення зловживання алкоголем. Клініко-статистичні методи аналізу травматизму і математичні методи обробки результатів клінічних досліджень.
Наукова новизна отриманих результатів. Уперше в умовах промислового мегаполіса України, м.Донецька, визначений рівень осіб, що зловживають алкоголем, серед постраждалих з травматичними ушкодженнями щелепно-лицьової ділянки, в тому числі і з переломами нижньої щелепи; отримана диференційована клініко-статистична інформація, що комплексно характеризує соціально-демографічний статус постраждалих, особливості перебігу і лікування травматичних ушкоджень щелепно-лицьової ділянки у осіб, що зловживають алкоголем.
Запропонована нова схема лікування та функціональної реабілітації постраждалих з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем, яка направлена на корекцію загальних і місцевих порушень, виникаючих при травмі кісткової і м'язової тканини на фоні хронічної алкогольної інтоксикації.
Застосований новий підхід до кількісної оцінки ступеня функціональної реабілітації постраждалих з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем, який передбачає різносторонню оцінку біоелектричної активності м'язів обличчя за допомогою мультипараметрального комп'ютерного аналізу результатів електроміографічних досліджень.
Встановлена діагностична та прогностична цінність методів електроміографічних досліджень і інформативність окремих параметрів біоелектричної активності м'язів обличчя при переломах нижньої щелепи у осіб, що зловживають алкоголем.
Результати електроміографічних досліджень розширюють і поглиблюють існуючі уявлення про стан м'язів і нервів обличчя в умовах хронічної алкогольної інтоксикації, а також дозволяють об'єктивно оцінювати результати лікування постраждалих з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем.
Практичне значення отриманих результатів. Використання результатів клінічних і клініко-статистичних досліджень дозволяє раціонально організувати лікувально-діагностичний процес при наданні медичної допомоги постраждалим з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем, визначати об'єм і раціональну тривалість реабілітаційних заходів у даної групи постраждалих.
В результаті досліджень визначена практична цінність мультипара-метрального електроміографічного дослідження біоелектричної активності м'язів обличчя для вибору методу лікування та встановлення ступеня функціональної реабілітації постраждалих з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем.
Застосування раціональної схеми лікування та функціональної реабілітації постраждалих з переломами нижньої щелепи, що зловживать алкоголем, направленої на корекцію загальних і місцевих порушень, виникаючих при травмі кісткової і м'язової тканини на фоні хронічної алкогольної інтоксикації, дозволяє скоротити терміни поновлення функціональної активності м'язів обличчя, добитися високих анатомічних і функціональних результатів, і внаслідок цього - скоротити терміни лікування та реабілітації даної категорії постраждалих.
Облік аналізу результатів клінічних, клініко-статистичних і функціонально-діагностичних досліджень дозволяє лікарсько-консультативним і медико-соціальним експертним комісіям встановити ступінь і терміни втрати працездатності у постраждалих з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем.
Впровадження в практику. Результати наукових розробок впроваджені в клінічну практику щелепно-лицевих відділень м.Києва, м.Харькова, м.Донецька, м.Маріуполя, м.Горлівки, м.Макіївки, м.Краматорська.
Матеріали досліджень використовуються у навчальному процесі на кафедрі хірургічної стоматології Національного медичного університету, кафедрі дитячої хірургічної стоматології УМСА, кафедрі стоматології дитячого віку, дитячої щелепно-лицевої хірургії та імплантології ХДМУ, кафедрі хірургічної стоматології ДонДМУ
Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів глибокий інформаційний пошук, сформулював мета і задачі дослідження. Здобувач брав участь в лікуванні і реабілітації постраждалих з переломами нижньої щелепи, в тому числі тих, що зловживають алкоголем. Автором самостійно виконані клініко-статистичні і функціонально-діагностичні дослідження, систематизація, статистична обробка, аналіз і узагальнення отриманих результатів, зроблені наукові висновки і розроблені практичні рекомендації для охорони здоров'я.
В роботах, опублікованих в співавторстві, конкретна особиста участь пошукувача полягає в аналізі архівних історій хвороб постраждалих з переломами нижньої щелепи за 10 років, підборі і аналізі джерел літератури, лікуванні постраждалих, виконанні функціонально-діагностичних досліджень, інтерпретації результатів.
Апробація роботи. Матеріали дисертації докладалися і обговорювалися на I навчально-методичній і науковій конференції завідуючих кафедр хірургічних хвороб стоматологічних факультетів медичних ВНЗів України (м. Полтава, 1997), наукової конференції “Актуальные проблемы медицины Донбасса”(м. Донецьк, 1997), на I(VIII) з'їзді Асоціації стоматологів України (м. Київ, 1999), на міжнародній електронній конференції “Высокие технологии в медицине”(м. Донецьк, 2000), на V міжнародній конференції по квантовій медицині (м. Донецьк, 2000), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Ортопедична стоматологія і ортодонтія на сучасному етапі розвитку”(м. Полтава, 2001), на VI міжнародній конференції щелепно-лицьових хірургів і стоматологів (м. С.-Петербург, 2001), на міжнародній конференції “Вітчизняна стоматологія на рубежі сторіч”(м. Полтава, 2001), на засіданні Донецького обласного товариства хірургів-стоматологів (м. Селідово, 2001), на науковій конференції “Актуальні проблеми клінічної, експериментальної та профілактичної медицини”(м. Донецьк, 2002), на VII міжнародної конференції по квантовій медицині (м. Маріуполь, 2002), на III міжнародній медичній конференції студентів і молодих вчених “Медицина - Здоров'я-XXI сторіччя”(м. Дніпропетровськ, 2002).
Матеріали дисертації обговорені на міжкафедральному засіданні кафедр стоматологічного профілю Донецького державного медичного університету ім.М.Горького (м.Донецьк, 2002), на засіданні апробаційної ради №2 “Стоматологія”Ураїнської медичної стоматологічної академії (м.Полтава, 2003).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 35 наукових робіт, з них: 2 розділи в 2 монографіях, 15 статей в журналах, ліцензованих ВАК України, 16 - в матеріалах тез конференцій. Отримано 2 деклараційних патента України на винахід.
Структура і об'єм дисертації. Дисертація викладена на 265 сторінках (з них безпосередньо комп'ютерного тексту - 115) і складається із вступу, огляду літератури, опису об’єктів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, до якого увійшло 190 джерел українською та російською мовами і 65 робіт іноземних авторів, 5 додатків. Дисертація проілюстрована 63 таблицями, 98 рисунками.
Матеріали і методи дослідження. З метою визначення рівня зловживання алкоголем проведене поглиблене обстеження і тестування 367 постраждалих, що знаходилися на лікуванні в клініці щелепно-лицьової хірургії Донецького державного медичного університету на базі Центральної міської клінічної лікарні №1 м.Донецька протягом 2001-2002 років, з них - 174 (47,4%) з неускладненими травмами (НТ) м'яких тканин обличчя і переломами кісток лицьового скелета, 136 (37,1%) - із запальними ускладненнями (ЗУ) і 57 (15,5%)- з незапальними ускладненнями (НУ).
На 1-2 добу з моменту надходження в клініку всі постраждалі відповідали на питання скринінгових тестів CAGE, AUDIT і заповнювали карту самозвіта “ПАС”, визначався рівень -глутамілтранспептідази (ГГТ), аспартат-амінотрансамінази (АСТ) і аланінамінотрансамінази (АЛТ) в крові за стандартними методиками (Иванов И.И. и соавт., 1974), співвідношення АСТ до АЛТ по формулі К=АСТ:АЛТ, середньокорпускулярний об'єм еритроцитів (СКОЕ) за формулою: СКОЕ = гематокрит (Ht) : к-ть еритроцитів (Ер). Постраждалого відносили до групи осіб, що зловживають алкоголем, якщо він відповідав позитивно на 2 і більше запитань тесту CAGE, набирав більше за 8 балів в тесті AUDIT і відмічав більше за 10 ознак в карті самозвіта “ПАС”(Огурцов П.П., 1997; Рівз К.С. та співавт., 1998; Фридман Л.С. и соавт., 1998). Додатковими даними, підтверджуючими зловживання алкоголем, були –рівень ГГТ40 Ед/л і К1,0 (Фридман Л.С. и соавт., 1998). Показники СКОЕ виявилися неінформативними - у переважної більшості постраждалих вони знаходилися в межах 95-98, і достовірних відмінностей виявлено не було.
На основі результатів досліджень всі постраждалі були розподілені на дві групи - особи, що зловживають і не зловживають алкоголем. У кожній з груп відмічалися особливості соціально-демографічного статусу, наявність стану алкогольного сп'яніння в момент отримання травми, порушення режиму лікування і невиконання лікарських призначень, терміни та результати лікування постраждалих з урахуванням перебігу і виду отриманої травми.
З метою визначення особливостей перебігу і лікування переломів нижньої щелепи (ПНЩ), які складали переважну більшість в структурі травматичних ушкоджень щелепно-лицьової ділянки, проведено детальне вивчення історій хвороби 90 постраждалих (чоловіки у віці 16-79 років) з ПНЩ.
Для диференційованого підходу до оцінки отриманих даних, в залежності від відношення до категорії осіб, що зловживають або що не зловживають алкоголем, і від виду лікування постраждалі були розподілені на 3 групи. У всіх групах вік постраждалих, а також терміни їх надходження до клініки не мали істотних відмінностей. Лікування постраждалих проводилося відповідно до тактичних установок клініки.
Група 1 включала 23 постраждалих, що зловживають алкоголем, яким з моменту надходження в комплексі лікувальних заходів проводилася корекція загальних і місцевих порушень, спричинених травмою кістковою і м'яких тканин на фоні хронічної алкогольної інтоксикації (ХАІ), за допомогою медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування згідно запропонованій нами схемі (рис. 1).
Група 2 включала 26 постраждалих, що зловживають алкоголем, яким проводився звичайний комплекс медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування.
Група 3 включала 41 постраждалого, що не зловживають алкоголем, яким проводилося аналогічне групі 2 лікування.
У залежності від виду фіксації відламків НЩ постраждалі були додатково розподілені таким чином: групи 1а (15 осіб), 2а (19 осіб) і 3а (33 особи) - при надходженні в клініку проводилася репозиція відламків НЩ і двощелепне шинування з міжщелепним витяжінням; групи 1б (8 осіб) і 3б (8 осіб) - виконувався функціонально-стабільний остеосинтез НЩ титановими мініпластинами з гвинтами; група 2б (6 осіб) - виконувався остеосинтез дротяним швом кістки.
Ефективність запропонованої схеми медикаментозного і фізіотерапевтичного лікування оцінювали на основі суб'єктивних відчуттів постраждалих, даних клінічного, лабораторного, рентгенологічного, функціонально-діагностичного обстеження, термінів стаціонарного лікування і періоду тимчасової непрацездатності постраждалих.
Функціонально-діагностичні дослідження проведені у 90 постраждалих з ПНЩ в терміни 7 і 35 діб після початку лікування. Вибір комплексу методів функціонально-діагностичних досліджень був зумовлений необхідністю проведення оцінки ефективності лікування і реабілітації постраждалих з використанням різностороннього вивчення біоелектричної активності (БЕА) м'язів і нервів обличчя методами електроміографії максимального довільного скорочення (ЕМГ МДС), функціональної (ФЕМГ) і стимуляційної (СЕМГ). Усього проведено 450 електроміографічних (ЕМГ) досліджень, проаналізовано 900 електроміограм.
Контрольними значеннями параметрів електроміограм при їх мультипараметральному комп'ютерному аналізі були дані, отримані нами при обстеженні 200 практично здорових людей у віці 19-25 років. Дослідженню підлягали скелетні і мімічні м'язи обличчя, що найбільш активно функціонують під час відкривання, закриття рота і під час акту жування, а також найбільш доступні для неінвазивних ЕМГ досліджень.
БЕА м'язів обличчя досліджувалася за допомогою апаратурно-програмного комплексу “Multiliner, version 1.03" (ФРН) за стандартною принциповою схемою (Матрос-Таранец И.Н., 2001). ЕМГ МДС власне жувальних і скроневих м'язів
проводили при максимально можливому стисненні щелеп в положенні центральної оклюзії. Сумарну ЕМГ МДС двочеревцевого і щелепно-під'язикового м'яза (м'язів дна порожнини рота) проводили при максимально можливому відкриванні рота. Сумарну ЕМГ МДС кругового м'яза рота, щічного м'яза і квадратного м'яза нижньої губи (м'язів кола рота) визначали при максимально можливому стисненні губ. Визначали і аналізували наступні параметри ЕМГ МДС: патерн (загальний вигляд) ЕМГ; частоту; амплітуду потенціалу дії (АПД); час наростання крутості амплітуди (ЧНКА); крутість наростання амплітуди (КНА); тривалість потенціалу дії (ТПД); кількість поліфазних потенціалів (КПП). ФЕМГ власне жувальних м'язів і м'язів дна порожнини рота записували при виконанні жувальної проби - розжовуванні 5,0 г ядра волоського горіха до виникнення ковтального рефлексу (16-18с). У ФЕМГ виділяли низькоамплитудну початкову частину, високоамплітудну основну частину, низькоамплитудну завершальну частину. Визначали і аналізували наступні параметри ФЕМГ: патерн, час активності (Та), час спокою (Тс), коефіцієнт активності К=Та:(Та+Тс)х100%, площа під кривою ФЕМГ (Int). Жувальні хвилі високо амплітудної частини ФЕМГ піддавали аналізу так само, як ЕМГ МДС. Проведення СЕМГ м'язів ротової щілини починали з вибору режиму електростимуляції. Дослідження починали з мінімального амперажу (0,05 mA), збільшуючи його до появи почуття поколювання, в цей момент реєстрували сенсорний поріг (СП). Збільшуючи ампераж стимулюючого струму, досягали першого сіпання м'яза і появи потенціалу дії (ПД) на моніторі, в цей момент реєстрували моторний поріг. Збільшуючи ампераж стимулюючого струму домагалися появи стійкої амплітуди ПД. Реєстрували і аналізували наступні параметри М-відповіді: величину сенсорного порога (СП) і моторного порога (МП), максимальний стимул (МС), латентний період (ЛП), амплітуду (А), тривалість (Т).
Отримані дані клініко-статистичних і функціонально-діагностичних досліджень оброблялися методом варіаційної статистики.
Результати клінічних досліджень. В результаті проведених досліджень встановлено, що 40,9% від загального числа постраждалих з травматичними ушкодженнями ШЛД - особи, що зловживають алкоголем, в тому числі серед постраждалих з НТ - 39,1%, із ЗУ - 47,8%, з НУ - 29,8%. У залежності від виду отриманої травми кількість осіб, що зловживають алкоголем, коливалася від 11,1% до 62,5%. Серед постраждалих з ПНЩ особи, що зловживають алкоголем, становлять 41,1%, серед постраждалих із ЗУ ПНЩ - 53,1%, з НУ ПНЩ - 25,0%.
Внаслідок проведеного аналізу отриманих клініко-статистичних даних встановлено, що серед постраждалих, що зловживають алкоголем, на 8,9-66,7% більше утриманців (тимчасово не працюючих), в 1,6-13,9 разів частіше зареєстрований факт отримання травми в стані алкогольного сп'яніння, в 3,0-6,7 раз частіше відмічається порушення режиму лікування і невиконання лікарських призначень, внаслідок чого у даної категорії осіб на 16,6-32,0% гірше анатомічні і функціональні результати лікування. Особливих відмінностей за статтю, віком та місцем проживання у осіб, що зловживають алкоголем, в порівнянні з постраждалими, що не зловживають алкоголем, не виявлено. Вказані особливості простежуються як серед загальної кількості постраждалих з травматичними ушкодженнями ШЛД, так і серед постраждалих з ПНЩ та їх запальними і незапальними ускладненнями.
В результаті проведеного клінічного обстеження встановлено, що у постраждалих з ПНЩ, що зловживають алкоголем і отримували традиційне лікування (група 2), в порівнянні з постраждалими, що не зловживають алкоголем (група 3), достовірно більше терміни ліквідації післятравматичного і післяопера-ційного набряку (на 1,9-3,4 доби), розсмоктування гематом (на 3,4-4,4 доби), більше терміни фіксації міжщелепного витяжіння (на 2,2-2,9 доби), шин (на 3,3-4,7 діб), і в результаті - гірше косметичні і функціональні результати лікування (на 14 - 30%), більше терміни тимчасової непрацездатності (на 6,0 - 8,7 діб).
Отримані клінічні і статистичні дані у постраждалих групи 1 показують, що застосування запропонованого нами комплексу лікування та реабілітації, направленого на поліпшення трофічних процесів в кістковій тканині, навколишніх м'яких тканинах і нервово-м'язовому апараті при ПНЩ у осіб, що зловживають алкоголем, дозволило скоротити терміни ліквідації післятраматичного та післяопераційного набряку (на 1,5-2,0 доби), розсмоктування гематом (на 2,7-3,4 доби), зменшити терміни міжщелепного витяжіння (на 2,7-12,8 діб) і фіксації шин (на 3,8-14,5 діб).
Проведення в поєднанні з комплексом лікувальних заходів функціонально-стабільного остеосинтезу забезпечує до того ж повне відновлення прикусу і анатомічної форми кістки. Всі перераховані обставини сприяють більш ранньому поновленню функціональної активності жувальних м'язів (на 3,2-6,3 доби), поліпшенню анатомічних і функціональних результатів лікування (на 14-22%) (рис. 2) і скороченню термінів тимчасової непрацездатності (на 3,4-7,8 діб) (рис. 3).
Динаміка функціонального стану м'язів обличчя у постраждалих з переломами нижньої щелепи, що зловживають алкоголем. Внаслідок мультипараметрального аналізу ЕМГ МДС, СЕМГ і ФЕМГ встановлено, що ступінь пригноблення БЕА жувальних і мімічних м'язів визначається характером ушкодження НЩ, в той час, як швидкість і рівень відновлення БЕА м'язів обличчя залежить від виду лікування, що проводиться.
На 7 добу після початку лікування у постраждалих всіх груп визначається достовірне зниження параметрів ЕМГ МДС жувальних, скроневих м'язів, м'язів
1 1 2 2 3 3
1 1 2 2 3 3
c3
c3