Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
16
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.Н. КАРАЗІНА
ТІХОНРАВОВ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 338.242
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ
УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ ПРАВАМИ
08.02.03 –організація управління, планування та регулювання економікою
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук
Харків
2004
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор , заслужений діяч науки і техніки України
Бабич Володимир Петрович,
Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри економіки та менеджменту.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
Козьменко Сергій Миколайович,
Українська академія банківської справи, завідувач кафедри управління та зовнішньоекономічної діяльності;
кандидат економічних наук, доцент
Лимонова Людмила Олександрівна
Харківський національний університет радіоелектроніки, професор кафедри економічної кібернетики.
Провідна установа: Донецька державна академія управління
Міністерство освіти і науки України, кафедра менеджменту у невиробничій сфері (м. Донецьк)
Захист відбудеться 27 лютого 2004 р. о 13-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 3-23.
Із дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.
Автореферат розіслано 27 січня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Ф. Пуртов
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Процес формування в Україні повноцінної саморегульованої національної економіки передбачає наявність ефективно господарюючих суб’єктів. Трансформація фундаментальної основи такої економіки можлива лише завдяки створенню системи різних форм власності, в якій акціонерній формі належатиме провідне місце.
Актуальність теми дослідження. Стан корпоративного управління та його дієздатність безпосередньо залежать від успішного використання переваг акціонерних відносин. Ефективність системи цих відносин має не тільки забезпечувати належні умови роботи підприємств, а й передбачати можливості управління і контролю за структурою власності, забезпечувати баланс інтересів різних груп акціонерів, а також гарантувати їхні права. Формування спеціальних зовнішніх важелів розвитку акціонерної форми власності сприятиме ефективнішому функціонуванню суб'єктів господарювання.
Наявність у акціонерів адекватних механізмів контролю за роботою менеджерів, а в разі потреби - заміни керівників, дійові механізми перерозподілу прав власника на користь ефективніших обумовлює підвищення результативності діяльності і окремих підприємств, і корпоративного сектору в цілому.
Дослідженню місця і ролі акціонерної власності у системі ринкової економіки значну увагу приділяли такі економісти світового рівня, як К.Маркс, А.Маршалл, Дж.Гелбрейт, Й.Шумпетер, М.Туган-Барановський, П.Самуельсон, С.Флоренс, Дж.Сакс та ін. Сучасні вітчизняні та російські економісти, такі як А.Гальчинський, С. Мозговий, С. Козьменко, С.Мочерний, Г.Назарова, І.Храброва, С.Богачов, О.Бондар, Л.Мамичев, В.Співак, також зробили певний внесок у розвиток теорії акціонерної власності.
Визнаючи суттєвий внесок вчених у вивчення проблем формування акціонерних відносин та досягнутий значний рівень наукового обґрунтування сутності, місця і ролі акціонерної власності у перехідній економіці, все ж необхідно визнати недостатність розробки організаційно-економічних механізмів управління корпоративними правами та підтримки адекватних вимог власників у соціально-орієнтованій ринковій економіці. Відтак економічна теорія і практика потребують розробки і втілення в життя науково-обгрунтованої, послідовної, чіткої концепції створення сучасного організаційно-економічного механізму управління корпоративними правами з урахування динаміки змін в Україні. Це й зумовило вибір теми представленого дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна в рамках науково-дослідницької роботи 1999-2003 років за темами: “Розробка методологічних підходів до трансформації системи соціально-економічних відносин в Україні”, держ. рег. №0199U004423; “Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку”, держ. рег. №0101U002800.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретичних засад процесу корпоратизації з урахуванням виявлених особливостей корпоративного управління в умовах економіки України та розробка рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму управління корпоративними правами.
Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні було поставлено й вирішено такі завдання:
визначено місце і роль процесу корпоратизації у становленні і розвитку акціонерних відносин України;
обгрунтовано зміст корпоративного управління, його соціально-економічний характер;
виявлені моделі та механізми корпоративного управління;
досліджено процеси приватизації як початкового етапу корпоратизації, з’ясовано рівень корпоратизації в Україні;
визначені чинники формування раціональної структури капіталу;
розроблена концепція управління корпоративними правами держави;
запропонована технологія формування портфелю корпоративних прав;
обгрунтовано складові реалізації корпоративного контролю.
Об’єктом дослідження є система відносин власності при управлінні корпоративними правами.
Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм управління корпоративними правами.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення фундаментальної економічної теорії, дослідження сучасної світової економіки, праці провідних учених-економістів у галузі корпоративного управління, законодавчі акти, постанови уряду України.
У процесі дослідження застосовано такі методи: системний підхід при визначенні сутності корпоративних прав як складової становлення ринкових відносин; діалектичний метод пізнання розвитку і взаємозалежності економічних процесів при формуванні акціонерних відносин; визначення залежностей при обгрунтуванні динаміки розвитку корпоратизації, можливості підприємств використовувати зовнішні джерела фінансування; побудова алгоритмів при розробці концепції управління корпоративними правами держави, методи аналізу і синтезу при формуванні та управлінні портфелем корпоративних прав.
Методологічною основою роботи є вчення про наукові методи пізнання, монографічні праці вітчизняних та зарубіжних економістів з досліджуваної проблеми.
Інформаційну основу дисертації становлять матеріали і документи державних законодавчих і виконавчих органів України, статистичні щорічники, річні звіти підприємств, дані первинного бухгалтерського та аналітичного обліків діяльності підприємств, наукові статті та публікації з періодичних видань. Дисертантом використані положення основ законодавства України з питань корпоративного управління.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці комплексу теоретичних і методичних положень щодо формування організаційно-економічного механізму управління корпоративними правами з використанням системного підходу.
Вперше:
розроблено концепцію управління корпоративними правами держави, яка передбачає створення керівного органу, основною функцією якого є формування і управління портфелем корпоративних прав; контроль за надходженнями доходів до бюджету;
визначено технологію формування і управління портфелем корпоративних прав, що ґрунтується на реалізації інтересів власника, сформульованих принципах, системі дій.
Удосконалено:
механізми корпоративного управління на підставі виділення його внутрішніх і зовнішніх складових, що надає можливість використання комплексного підходу при їх реалізації;
методичний підхід формування раціональної структури капіталу з урахуванням необхідних внутрішніх темпів зростання, дивідендної політики, кредитних можливостей підприємства.
Дістало подальший розвиток:
визначення місця корпоратизації у становленні ринкових відносин як елемента, що забезпечує позитивний макроекономічний розвиток;
узагальнення протиріч корпоративних відносин, зведених у дві площини: першу, що формується у розрізі наявної структури власників та другу, яка реалізується через незбалансованість інтересів у часі, коли короткострокові переважають довгострокові.
Практичне значення наукових результатів дослідження полягає у тому, що його висновки і узагальнення можуть використовуватися з метою подальшого вивчення проблеми становлення і розвитку корпоративних відносин, створення інституційного забезпечення державного управління корпоративними правами. Розроблена концепція державного управління корпоративними правами містить комплексно визначену систему забезпечення, а також організаційно-економічні механізми. Запропонована технологія формування і управління портфелем корпоративних прав надає можливість реалізувати цілі держави щодо отримання джерел фінансування бюджету і розвитку стратегічних галузей економіки. Висновки дослідження будуть корисними для практичної діяльності керівних кадрів Фонду державного майна, Міністерства промислової політики України, учасників і менеджерів, відкритих акціонерних товариств.
Наукові результати дослідження автора використані Міністерством промислової політики (довідка №21/1-1-319 від 5.11.03), ДАК “Укполіметали” (довідка №623 від 07 листопада 2003 р.), ВАТ “Київський завод “Родар” (довідка №1976 від 6.11.2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною працею, в якій викладено авторський підхід до вивчення організаційно-економічного механізму управління корпоративними правами. Всі наукові результати, викладені у дисертації, отримані автором особисто. Наукові праці опубліковано без співавторів.
Апробація результатів дисертації. Результати та висновки дисертації оприлюднені і отримали позитивну оцінку на таких конференціях: ІІ Міжнародна конференція “Проблеми економіки та транспорту” (Дніпропетровськ 2002), IV Міжнародна міждисциплінарна науково-практична конференція “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (Харків, 2003).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,7 др.арк. - всі у фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи 228 сторінок друкованого тексту, 16 таблиць, 27 рисунків, список використаних джерел містить 158 найменувань і займає 10 сторінок та 2 додатки на 31 сторінці.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено зміст проблеми, сформульовано мету та задачі дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, практичне значення положень та висновків, апробацію одержаних результатів.
У першому розділі “Теоретичні основи формування корпоративного управління в умовах становлення ринкової економіки” розглянуто роль і місце корпоратизації у формуванні ринкових відносин в Україні, з’ясовано зміст корпоративного управління, основні моделі, механізми корпоративного управління промислових підприємств.
Становлення ринкових відносин передбачає формування ефективних власників та відповідної системи взаємодії їхніх інтересів, а також визначення місця держави при реалізації корпоративних прав. Всі ці процеси відбуваються в результаті роздержавлення як системи управління державною власністю, тобто в результаті корпоратизації. Остання передбачає перехід до управління акціями колишніх державних підприємств, коли усі функції, пов'язані з господарським управлінням є компетенцією корпорації. Акціями корпоратизованих підприємств можуть володіти банки, колективи проданих підприємств, акціонерні товариства та інші учасники економічної системи.
Узагальнення показало, що важливою складовою структурної трансформації економіки є виникнення корпоративного сектору, який є базовим для функціонування ринкової економіки. В процесі реструктуризації великих промислових підприємств відбувається заміна державної форми господарювання на акціонерну, що створює підґрунтя для розвитку корпоративних відносин.
Прорахунки й недоліки у процесі становлення корпоративних відносин безпосередньо пов'язані з недооцінкою наукового осмислення їхніх теоретичних підвалин, системи управління корпоративними правами. За своєю суттю процес корпоратизації - це перетворення державного підприємства на закрите акціонерне товариство. Корпорація - це сукупність осіб, що об'єдналися для досягнення загальних цілей, спільної діяльності, утворивши самостійний суб'єкт права - юридичну особу.
Інтегрування виробництва і власності вирішує два найважливіших завдання в економіці. По-перше, воно виробляє такі форми економічних зв'язків, стійкість і ефективність яких визначається і гарантується економічними інтересами і стимулами суб'єктів акціонерної форми господарювання як спільних власників. По-друге, на основі інтегрування власності виробництво товарів та послуг зливається в єдиний економічний процес і здійснюється у межах єдиного суб'єкта власності - акціонерного товариства.
В результаті дослідження, автор дійшов висновку, що в Україні структура акціонерного капіталу формувалася різними шляхами, проте більшість товариств утворені безпосередньо у процесі приватизації, хоч формували свій капітал за різними сценаріями. Так, серед них є товариства з контрольним пакетом акцій держави, трудового колективу, індивідуального інвестора. Значна кількість акціонерних товариств створювалася у формі закритих господарських товариств. Такий підхід обумовлювався недостатністю досвіду і розуміння сутності як самого процесу акціонування, так і наслідків та можливостей, яке воно надає учасникам.
Як показано у роботі, у відкритих акціонерних товариствах структура стартового капіталу складається з пакетів акцій, що належать: трудовому колективу, дрібним інвесторам, не зв'язаними трудовими відносинами з акціонерним товариством, а також адміністрації. У цьому випадку значна частина капіталу може належати стороннім інвесторам, які купили пакети акцій у процесі підписки і продажу. Така кількість акціонерів не дозволяє акціонерному товариству ефективно управляти вартістю акцій.
В умовах перехідної економіки держава намагається вирішити основні проблемні питання корпоративної політики вибірково, а не в межах єдиного системно-концептуального підходу. В окремих випадках рішення приймаються без урахування наслідків постприватизаційних процесів, функціонуючих моделей корпоративного управління та без забезпечення перспективних умов для підвищення ефективності корпоративних підприємств.
Дослідження економічної літератури з проблем корпоративного управління свідчить, що публікації останніх років відображають домінування таких теорій: теорії співучасників (stakeholders theory), суть якої зводиться до обов’язкової підконтрольності керівництва компанії всім зацікавленим сторонам, що реалізують прийняту модель корпоративних відносин; агентської теорії (agency theory), що розглядає механізм корпоративних відносин через інструментарій агентських витрат; порівняльного інституціонального аналізу, заснованого на виявленні універсальних положень систем корпоративного управління при проведенні міждержавного порівняння.
У практиці господарювання і економічній літературі виділяють такі моделі корпоративного управління: англо-американську; німецьку; японську; модель корпоративного управління, сформовану в Україні.
У дисертаційній роботі встановлено основні складові корпоративного управління: організація корпоративного управління; структура корпоративної власності; ключові учасники корпоративних відносин; основні власники акцій; значення фінансових інститутів; ступінь участі держави; участь акціонерів в управлінні акціонерним товариством; основні джерела залучення капіталу; рада директорів; виконавчий орган; система корпоративного контролю; організація захисту прав акціонерів; режим розкриття інформації та інші особливості. Система корпоративного управління визначається його елементами, до яких відносяться головні учасники корпоративних відносин, структура володіння акціями, організаційна структура корпорації, склад органів управління, законодавчі обмеження тощо. Всі ці елементи системи корпоративного управління обумовлюють механізми, за допомогою яких здійснюється корпоративне управління акціонерними товариствами.
Практика господарювання, як показано у роботі, виявила такі недоліки сучасного корпоративного управління:
- велика кількість дрібних інвесторів не вміють впливати на діяльність корпорацій, через відсутність знань та механізмів узгодження дій;
- відсутність кваліфікованого уявлення держави про суть корпоративного управління, про можливості використання переваг корпорацій, про форми реалізації суспільних інтересів корпоративним шляхом;
- недосконалість фіскальної політики призводить до надмірного податкового навантаження на акціонерний капітал порівняно з іншими формами капіталу, а також на створену додану вартість, що ставить акціонерів підприємств різних форм власності у неоднакові податкові умови.
У другому розділі “Дослідження стану процесу корпоратизації в Україні” досліджено процеси приватизації на початковому етапі корпоратизації в Україні, показано ринкову привабливість акціонерних товариств Харківської області, визначено чинники ефективного використання фінансових ресурсів у господарській діяльності підприємств Міністерства промислової політики України.
Результатом процесу формування та самоорганізації капіталу в Україні стало створення корпоративного сектору економіки, що є домінуючим фактором становлення ринкових відносин. За даними статистики, в Україні у 2000 p. налічувалося 35,26 тис. акціонерних товариств, з них: 11,85 тис. –відкриті; 23,41 тис. - закриті акціонерні товариства.
Станом на 01.01.2002 p. загальний обсяг емісій цінних паперів, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, становить 47,29 млрд. грн. У країні налічується близько 19 млн. акціонерів.
Процес формування корпоративного сектору економіки України продовжує розвиватися. Важливу роль у цьому процесі відіграють акціонерні товариства. На 01.01.2000р . з 224 тис. господарюючих суб’єктів, сформованих в Україні, понад 35,5 тис. є акціонерні товариства різноманітних типів. Це друга за кількістю після товариств з обмеженою відповідальністю форма господарювання. На 01.01.2003 р. ситуація помітно змінилася на краще: можна стверджувати про наявність стійкої тенденції до збільшення кількості підприємств колективної форми власності (табл. 1).
Таблиця 1
Кількість об'єктів ЄДРПОУ за формами власності (на початок року)
|
Форма власності |
1997 р. |
р. |
р. |
р. |
р. |
|
Всього |
615686 |
||||
|
в тому числі: |
|||||
|
державна |
52836 |
43302 |
43060 |
||
|
комунальна |
44558 |
||||
|
приватна |
173633 |
||||
|
колективна |
340618 |
||||
|
міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав |
4041 |
Удосконалення управління державними корпоративними правами безпосередньо пов'язане з проблемами вдосконалення організаційно-економічного механізму корпоративного управління, що сьогодні для України набуває особливого значення. Корпоративний сектор формує основу сучасної ринкової економіки і визначає її конкурентоспроможність. Так, у 2001 p. частка промислової продукції, яку виробляли акціонерні товариства (AT), становила 74,1% загального обсягу промислової продукції (у недержавному секторі - 78,4%), а у 2002 р. відповідно - 78,7 та 82,3%. Таким чином, результативність функціонування цього сектору є одним з найвпливовіших елементів сучасного стану економіки, можливим джерелом її розвитку. Отже, пошук і запровадження ефективної моделі корпоративного управляння, з урахуванням особливостей національної економіки сприятимуть повнішому залученню наявних ресурсів. Це безпосередньо впливатиме на процеси концентрації капіталу і визначатиме ефективність його функціонування.
Відзначається, що формування оптимальної структури фінансових ресурсів суб'єктів господарювання є найскладнішим і найважливішим процесом у загальній системі формування капіталу підприємств. Адже теорія структури капіталу - це серцевина науки і техніки управління фінансами.
Проведений аналіз використання власних і залучених фінансових ресурсів свідчить про те, що на 5 досліджуваних підприємствах Міністерства промислової політики України знизилась питома вага власних фінансових ресурсів у загальній їхній сумі, уповільнилась оборотність оборотних коштів, відбулося збільшення собівартості продукції, знизилась ефективність використання залучених фінансових ресурсів.
Розрахунки структури капіталу в досліджуваних товариствах показали, що у 2002 р. був низький рівень ефекту фінансового лівериджу, а на ВО “Титан” - навіть від'ємний. Це дає підставу для висновку, що підприємство генерує недостатню кількість фінансових ресурсів для оплати витрат за користування залученими коштами та для забезпечення безперервної діяльності. У такій ситуації недоцільно користуватися кредитом комерційного банку, залучення його можливе у випадку, якщо середня рентабельність активів підприємства перевищуватиме середню процентну ставку за користуванням банківським кредитом (табл.2).
Аналіз структури фінансових ресурсів та їхніх джерел свідчить про те, що на досліджуваних акціонерних товариствах вона є неоптимальною. Досягненню оптимальної структури фінансових ресурсів досліджуваних підприємств сприятиме дотримування таких вимог: по-перше, довгострокові активи підприємств мають перевищувати власний капітал та довгострокові пасиви; по-друге, короткострокові активи повинні дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви підприємства; по-третє, економічна рентабельність має перевищувати середню по ринку ставку відсотку по кредитах.
В цілому для ефективного функціонування корпоративного сектору економіки необхідно узгодити теорію і практику за такими напрямами, як управлінні у сферах розподілу прибутку і дивідендної політики, формуванні раціональної структури капіталу, посилення державного регулювання дохідності і руху корпоративних прав.
У третьому розділі “Методичні аспекти управління корпоративними правами держави” розроблені концепція управління корпоративними правами держави, методичний підхід до формування і управління портфелем корпоративних прав, система корпоративного контролю.
З метою вдосконалення системи акціонерних відносин, управління корпоративними правами в роботі розроблена і запропонована концепція управління корпоративними правами держави. Концепція є основою для прийняття рішень щодо формування груп підприємств і підготовки документації у процесі їхнього розподілу, яка реалізується у взаємозв'язку з програмою структурної перебудови економіки, розвитку зовнішньоекономічних зв'язків за пріоритетними напрямами і програмами розвитку економіки всієї країни. Наша концепція припускає синхронний взаємозв'язок трьох основних блоків: державної програми розвитку економіки, програми формування й управління портфелем корпоративних прав і адаптаційної моделі функціональної вертикалі управління цими правами. Створення і реалізація концепції будуються на визначених у роботі принципах: системності та ефективності управління, відповідальності, дохідності, детальної обґрунтованості, цілісності, професіоналізму, індивідуального цілеспрямування. Підкріплена організаційним і законодавчо-нормативним забезпеченням, концепція є дійовим інструментом державного управління корпоративними правами.
Корпоративне управління не може розвиватися без відповідної державної політики і адекватного законодавства. Піднесення економіки значною мірою визначатиметься тим, як швидко та ефективно запрацюють підприємства, що мають стратегічне значення для економіки в цілому, наскільки ефективно і результативно здійснюватиметься управління державними корпоративними правами відкритих акціонерних товариств з часткою державної власності.
Державна корпоротивна власність дозволяє управляти витратами підприємств та сприяє стійкому надходженню інвестицій. Застосування данного механізму надає можливість максимізувати прибуток підприємств і покращити обслуговування їх основних засобів. Управління корпоративними правами держави забезпече заповнення економічних ніш ринкової економіки; дозволе покращити співвідношення ціни акції та прибутку на акції та регулювання соціальних наслідків циклічного характеру виробництва з метою подолання безробіття; стимулюватиме розвиток інноваційних напрямків виробництва, які потребують значних первісних капіталовкладень і не забезпечують швидкої їхньої віддачі, а також дозволить більше приділяти уваги потенційно прибутковим підприємствам.
Організаційно-економічний механізм управління державними корпоративними правами формуватиметься і функціонуватиме на базі специфічних принципів та цілей з постійним моніторингом поточного стану та оперативним його вдосконаленням як запропоновано у концепції.
Запропонований у роботі організаційно-економічний механізм управління корпоративними правами складається із забезпечувальної частини і двох груп функціональних механізмів: внутрішніх (що регулюють взаємовідносини між органами управління АТ, участь акціонерів в управлінні АТ, оформлення та передачу прав власності на акції, відповідальність, звітність менеджменту за ефективність управління, інформаційні та комунікаційні механізми) і зовнішніх (механізми державного корпоративного регулювання, регулювання та контролю з боку держави, захисту прав акціонерів, обігу корпоративного управління на фондових ринках) (рис. 1).
Для комплексного управління державними корпоративними правами в роботі пропонується формувати оригінальний за своєю суттю портфель. Портфель корпоративних прав має специфічний вид, оскільки його метою не є пошук взаємозв’язку між ринковим ризиком і дохідністю. Усі корпоративні права портфелю мають поділятися на такі групи: перша –ті, що приноситимуть державі дохід; друга –ті, які будуть продані; третя –ті, які належить об’єднати в єдине ціле (кластер, холдинг), щоб за рахунок прибуткових підприємств розвивалися збиткові, але необхідні для виконання своїх функцій держави, здійснення НТП тощо.
Портфель корпоративних прав формується відповідно до зовнішнього середовища, яке складається з кредитно-грошової, бюджетної та інвестиційної політик (рис. 2). Саме ці складові визначають можливості формування трьох видів портфелів корпоративних прав (КП), а також прогнозування потреби бюджету у коштах, які надходитимуть з портфелів перших двох типів.
Такий підхід групування корпоративних прав і управління ними сприяє приведенню їх у відповідність до стратегічних завдань ринкової трансформації і процесів розвитку економіки. Це передбачає суттєві зміни у характері використання коштів, одержаних від наявних корпоративних прав, а також надає можливість здійснювати нагромадження ресурсів з метою фінансування пріоритетних напрямів промисловості.
Невід’ємною складовою управління корпоративними правами є корпоративний контроль. Основними об’єктами контролю виступають акціонерні відносини, організація управління державним майном, складові (схеми) органу корпоративного управління, організаційні форми забезпечення якісної реалізації державних інтересів, оцінка ефективності управління державним пакетом акцій. Розроблена схема прийняття рішень щодо руху корпоративних фінансових прав як складових активів на фондовому ринку передбачає застосування експертизи, оптимізації, фільтрації їх складу.
Розроблені і запропоновані у дисертаційній роботі заходи комплексного підходу певною мірою забезпечують вирішення наявних проблем управління державними корпоративними правами.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі зроблено теоретичне узагальнення процесу становлення відносин акціонерної власності, їхні особливості. Розроблені рекомендації щодо їхнього подальшого розвитку. В результаті дослідження сформульовано такі висновки і пропозиції.
. Важливою складовою структурної трансформації економіки є виникнення корпоративного сектору - базового для функціонування ринкової економіки. У процесі реструктуризації великих промислових підприємств державна форма господарювання змінюється на акціонерну, що створює підґрунтя для розвитку корпоративних відносин.
. Аналіз досвіду управління корпоративними правами показав, що в умовах перехідної економіки держава намагається вирішити основні проблемні питання корпоративної політики вибірково, а не в межах єдиного системно-концептуального підходу. В окремих випадках рішення приймаються без урахування наслідків постприватизаційних процесів, оцінки функціонуючих моделей корпоративного управління та без забезпечення умов для підвищення ефективності корпоративних підприємств у перспективі.
. Для сучасного корпоративного управління характерними є такі недоліки визначені автором, а саме: велика кількість дрібних інвесторів не можуть впливати на діяльність корпорацій через відсутність знань і механізмів узгодження дій; відсутнє кваліфіковане уявлення держави стосовно необхідності здійснення корпоративного управління, можливостей використання переваг корпоративних форм щодо реалізації суспільних інтересів; через недосконалість фіскальної політики посилюється податкове навантаження як на акціонерний капітал порівняно з іншими формами капіталу, так і на створену додану вартість, що ставить акціонерів підприємств різних форм власності у неоднакові податкові умови.
4. Корпоративний сектор формує основу сучасної ринкової економіки і визначає її конкурентоспроможність. Так, у 2001 p. частка промислової продукції, яку виробляли акціонерні товариства (AT), становила 74,1% загального обсягу промислової продукції (у недержавному секторі - 78,4%), а у 2002р., відповідно - 78,7 та 82,3%. Таким чином, результативність функціонування цього сектору є одним з впливових елементів сучасного стану економіки, можливим джерелом її розвитку. Отже, пошук і запровадження ефективної моделі корпоративного управління з урахуванням особливостей національної економіки надасть можливість задіяти наявні ресурси і відтак, безпосередньо впливати на процеси концентрації капіталу, визначати ефективність його функціонування.
5. Для ефективного функціонування корпоративного сектору економіки необхідно узгодити теорію і практику у таких напрямах: управління у сферах розподілу прибутку і дивідендної політики; формування раціональної структури капіталу; посилення державного регулювання дохідності і руху корпоративних прав.
6. З урахуванням тенденцій розвитку корпоративного сектору України та на основі узагальнення теоретичних підходів і досвіду становлення корпоративних відносин автором сформульовані такі пропозиції: впровадити розроблену концепцію як основу для прийняття рішень щодо формування груп підприємств і підготовки документації у процесі їхнього розподілу, реалізувати їх у взаємозв'язку з програмою структурної перебудови економіки, пріоритетних напрямів і програмам розвитку господарського комплексу країни; формувати портфель корпоративних прав відповідно до зовнішнього середовища, складовими якого є кредитно-грошова, бюджетна та інвестиційна політика. Саме вони визначають можливість формування трьох видів портфелів корпоративних прав, а також прогнозування потреби бюджетних надходжень за рахунок перших двох типів портфелів; розроблена схема прийняття рішень щодо руху корпоративних фінансових прав як складових активів на фондовому ринку, що передбачає етапи експертизи, оптимізації та фільтрації їх складу.
1. Тихонравов А.В. Управление предприятием на основе маркетинга // Вісник Харківського національного університету. –. - №401’. –С. 315-319.
2. Тихонравов А.В. Трансформация промышленных предприятий в новые хозяйственные структуры //Вісник Харківського національного університету –. - №451’. –С. 225-230.
. Тихонравов А.В. Основные условия и факторы формирования корпоративных отношений // Вісник Харківського національного університету. –. - №479’2000. –C. 80-86.
4. Тихонравов А.В. Основы организации корпоративного управления // Вісник Харківського національного університету. –. - №480’. –C. 384-388.
5. Тихонравов А.В. Корпоративное управление деятельностью акционерных обществ // Вісник Харківського національного університету. –. - №565’. –C. 203-205.
6. Тихонравов А.В. Модель корпоративного развития // Вісник Харківського національного університету. –. - №578’. –С. 170-173.
АНОТАЦІЯ
Тіхонравов О.В. Організаційно-економічний механізм управління корпоративними правами. - Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економіки. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2004.
У дисертації досліджено теоретичні і практичні проблеми становлення та розвитку відносин акціонерної власності в Україні.
Визначено систему чинників, які обумовлюють формування корпоративного сектору у перехідній економіці; розкрито сутність і функції корпоративних відносин, основні моделі корпоративного управління.
На основі аналізу практики приватизації та з урахуванням тенденцій корпоратизації визначено напрями удосконалення цього процесу. Досліджено джерела фінансування відкритих акціонерних товариств та умови використання кредиту.
Розроблено і запропоновано концепцію управління державними корпоративними правами, підхід до формування і управління державним портфелем корпоративних прав, механізми контролінгу використання державної власності.
Ключові слова: корпоративний сектор, корпоративні права держави, приватизація, акціонерне товариство, корпоративне управління, корпоративний контроль.
АННОТАЦИЯ
Тихонравов А.В. Организационно-экономический механизм управления корпоративными правами. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономики. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2004.
В диссертации исследованы теоретические и практические проблемы становления и развития отношений акционерной собственности в Украине. В работе определена система факторов, которые обуславливают формирование корпоративного сектора в переходной экономике, раскрыта сущность и функции корпоративных отношений, основные модели корпоративного управления.
Определено, что важной составляющей структурной трансформации экономики является возникновение корпоративного сектора, который является базовым для функционирования рыночной экономики. В процессе реструктуризации больших промышленных предприятий происходит замена государственной формы хозяйствования на акционерную, которая создает почву для развития корпоративных отношений.
Анализ опыта управления корпоративными правами показал, что в условиях переходной экономики государство старается разрешить основной проблемный вопрос корпоративной политики выборочно, а не в границах единого системно-концептуального подхода. В отдельных случаях решения принимаются без учета последствий постприватизационных процессов, оценки функционирующих моделей корпоративного управления и без обеспечения условий для повышения эффективности корпоративных предприятий в перспективе.
Автором определены такие характерные недостатки современного корпоративного управления: большое количество мелких инвесторов не могут влиять на деятельность корпораций из-за отсутствия знаний и механизмов согласования действий; отсутствует квалифицированное представление государства относительно необходимости и возможности использования преимуществ корпоративных форм реализации посредством их общественных интересов; из-за несовершенства фискальной политики усиливается налоговая нагрузка как на акционерный капитал по сравнению с другими формами капитала, так и на созданную добавочную стоимость, что ставит акционеров предприятий разных форм собственности в неодинаковые налоговые условия.
Для эффективного функционирования корпоративного сектора экономики необходимо согласовать теорию и практику в таких направлениях: в сфере распределения прибыли и дивидендной политики, формирования рациональной структуры капитала, усилить государственное регулирование доходности и движения корпоративных прав.
На основе анализа практики приватизации и тенденций корпоратизации определены направления усовершенствования этих процессов, исследованы источники финансирования открытых акционерных обществ и условия использования кредита.
С учетом тенденций развития корпоративного сектора Украины и на основе обобщения теоретических подходов и опыта становления корпоративных отношений, автором сформулированы такие предложения:
внедрение разработанной концепции в качестве основы для принятия решений по формированию групп предприятий и подготовки документации в процессе их распределения и реализовать ее во взаимосвязи с программой структурной перестройки экономики, развитием внешнеэкономических связей приоритетных направлений и с программами развития экономики страны;
портфель корпоративных прав формировать в соответствии с внешней средой, которая состоит из кредитно-денежной, бюджетной и инвестиционной политики. Именно последние определяют возможность формирования трех видов портфелей корпоративных прав, а также прогнозирование поступления средств в бюджет за счет эффективного управления первыми двумя типами портфелей;
разработана схема принятия решений относительно движения корпоративных финансовых прав как составляющих активов на фондовом рынке предусматривающая этапы экспертизы, оптимизации, фильтрации их состава
Ключевые слова: корпоративный сектор, корпоративные права государства, приватизация, акционерное общество, корпоративное управление, корпоративный контроль.
Tikhonravov A.V. Organization and economic mechanism of corporate rights management. –Manuscript.
The dissertation for scientific degree of Candidate of Economic Sciences on Speciality 08.02.03 – Organization of management, planning and regulation of economy. –V.N.Karazin Kharkiv National University, Kharkiv, 2004.
In the thesis theoretical and practical problems of the formation and development of the relations of joint-stock property in Ukraine are investigated.
The system of factors which cause the formation of the corporate sector in transitional economy are defined; the essence and functions of corporate relations, the main models of corporate management are covered.
On the basis of analysis of privatization practice and considering the tendencies of corporatization, the directions of improvement of this process are defined. The sources of financing public joint-stock companies and the conditions of using the credit are investigated.
The concept of management of the state corporate rights, the approach to forming and managing the state portfolio of corporate rights, the mechanisms of controlling the use of the state ownership are developed and offered.
Key words: corporate sector, corporate rights of the state, privatization, a joint stock company, corporate management, corporate monitoring.
|
Підписано до друку 23. 01. 2004 р. |
|
Формат 6084 1/16 Ум.-друк.арк. 1,0 Тираж 100 прим. |