Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УДК 658.012.32
Спеціальність 08.06.02 –підприємництво, менеджмент та маркетинг
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському державному економічному університеті,
Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник –кандидат економічних наук, доцент
Резнікова Тетяна Олександрівна,
Харківський державний економічний університет,
доцент кафедри міжнародної економіки і менеджменту
зовнішньоекономічної діяльності
Офіційні опоненти: доктор економічних наук
Кизим Микола Олександрович,
Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна,
доцент кафедри економічної кібернетики
кандидат економічних наук, доцент
Раєвнєва Олена Валентинівна,
Харківський державний економічний університет,
доцент кафедри економічної кібернетики
Провідна установа –Національний технічний університет „Харківський
політехнічний інститут”,
кафедра економічної кібернетики і маркетингового менеджменту,
Міністерство освіти і науки України
Захист відбудеться “27” червня 2002 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01 в Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.
Автореферат розісланий “24” травня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Дороніна М.С.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
У будь-якому суспільстві як цілісній соціально-економічній системі, його окремих сферах або ланках кожної сфери час від часу відбуваються кризові явища, які загрожують існуванню самої системи. Найбільш істотне значення має подолання кризових станів на підприємствах, які складають первинний ланцюг економіки держави. В Україні з переходом до ринку об’єктивно склалися умови порушення діяльності підприємств. Їх кризовий стан відображається в тому, що погіршуються фінансові результати їх діяльності, вони стають нездатним отримувати прибуток, наслідком чого може бути банкрутство. Незважаючи на те, що підприємства поступово виходять з кризи, цей процес потребує прискорення. Основним засобом виживання підприємства у таких умовах виступає антикризове управління, яке повинно ґрунтуватись на своєчасній діагностиці рівня та причин кризового стану і реалізації адекватних антикризових програм.
Актуальність теми. Базові теоретичні основи антикризового управління підприємством, висвітлено в наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених, а саме: Ансоффа І., Бєляєва С.Г., Бланка І.О., Бляхмана Л.С., Градова О.П., Гриньової В.М., Грязнової А.Г., Іванова Г.П., Кизима М.О., Короткова Є.М., Кошкіна В.І., Майєра Є., Пономаренка В.С., Пушкаря О.І., Раєвнєвої О.В., Резнікової Т.О., Саймона Г., Шіма Д., Шредера Г.О. та інших.
Разом з тим багато які проблеми, пов’язані з антикризовим управлінням підприємством, не знайшли належного відображення в літературі і потребують розвитку. Так, відсутні показники, які дозволяють здійснювати диференційований підхід до оцінки рівня кризового стану вітчизняних підприємств з урахуванням їх розмірів, виду діяльності тощо; відсутня можливість візуального відображення стану підприємства; недостатньо повно вивчені особливості вибору цілі та стратегії підприємства відповідно до рівня його кризового стану; недостатньо досліджені підходи до формування та реалізації послідовності антикризових програм.
Усе це підтверджує актуальність обраної теми дисертації, її своєчасність у зв’язку з необхідністю удосконалювання антикризового управління підприємствами України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є складовою розробок держбюджетних досліджень на тему „Стратегічне управління підприємством в трансформаційний період” (номер державної реєстрації 0100U004438), що виконувались у Харківському державному економічному університеті у 2000–роках.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка методичного забезпечення дієвості управління підприємством, яке знаходиться у кризовому стані, з урахуванням його організаційно-правової форми, рівня та причин кризи.
Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:
дослідження з системних позицій існуючих теоретичних підходів до обґрунтування поняття „антикризове управління підприємством”, його цілей та функцій;
визначення особливостей кризового стану вітчизняних підприємств;
аналіз існуючих методик щодо оцінки фінансового стану підприємства та критеріїв його банкрутства, а також виявлення особливостей та можливостей їх застосування в умовах трансформаційної економіки України;
обґрунтування інтегрального показника рівня кризового стану для підприємств різних організаційно-правових форм господарювання на основі системи фінансових показників;
формування методичного підходу щодо встановлення рівня кризового стану підприємства та обрання напрямків здійснення антикризових програм за допомогою матриць, які візуально відображають відповідний рівень;
систематизація існуючих підходів до схем антикризового управління, вибору напрямків та стратегії виходу підприємства з кризового стану;
визначення рейтингу антикризових програм на основі виявлення пріоритетності основних внутрішніх факторів, які впливають на рівень кризового стану підприємства.
Об’єктом дослідження є антикризове управління підприємствами, що функціонують в умовах трансформаційної економіки України.
Предметом дослідження є розробка та обґрунтування антикризових програм.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених в області антикризового управління підприємством.
Для досягнення поставленої в роботі мети використано сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Метод логічного узагальнення застосовано для теоретичного обґрунтування значення поставлених задач та уточнення ключових понять дисертаційного дослідження. Методи аналізу і синтезу використано для дослідження антикризового управління і визначення основних його етапів. За допомогою дискримінантного аналізу проведено дослідження фінансових результатів діяльності сукупності підприємств, визначено їх однорідні групи та сформовано функції, що описують кожну з груп. Кластерний аналіз дозволив встановити межі кризових зон по кожній з груп. Графічний метод використано для наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення ряду теоретичних і практичних положень дисертаційного дослідження. За допомогою методу парної кореляції розроблено інтегральні показники оцінки рівня кризового стану підприємств.
Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативні документи з економічних питань, методичні вказівки та методики Агентства з питань банкрутства, дані статистичної та бухгалтерської звітності сукупності підприємств України, а також інформація, що була отримана в ході спеціальних досліджень, проведених безпосередньо автором.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
вперше:
запропоновано диференційовану оцінку рівня кризового стану вітчизняних підприємств з урахуванням їх організаційно-правової форми господарювання;
дістали подальшого розвитку:
комплексна оцінка стану підприємства на основі виділення кризових зон в координатах „рентабельність–платоспроможність”;
методичний підхід до вибору антикризових програм з урахуванням моделей формування складових рентабельності і платоспроможності, організаційно-правової форми та стану підприємства;
удосконалено:
комплексний підхід до реалізації загальних функцій антикризового управління на основі запропонованої методики оцінки рівня кризового стану підприємства;
порядок обґрунтування шляхів та стратегії виходу підприємства з кризового стану на основі його позиціонування у матриці станів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання дозволить своєчасно виявляти рівень кризового стану на підприємстві, визначати його причини, обирати ціль та стратегію підприємства в цих умовах, формувати та реалізовувати систему антикризових програм з урахуванням рівня кризового стану та можливостей підприємства, що у підсумку сприятиме підвищенню ефективності прийнятих управлінських рішень. Результати дослідження можуть бути використані на підприємствах різних форм власності не тільки для виходу з кризового стану, але й для його передбачення.
Наукові результати дисертаційної роботи, які мають прикладне значення, знайшли практичне використання в діяльності Державного підприємства „Економіко-правовий центр з питань банкрутства” (акт №147/1 від 16.04.02 р.) та ЗАТ „Укроргверстатінпром” (довідка №899/В від 22.03.02 р.).
Особистий внесок здобувача в роботі, яка виконана у співавторстві (5 за списком опублікованих праць на стор. 15 автореферату) полягає в наступному: розроблено інтегральні показники рівня кризового стану підприємств різних організаційно-правових форм господарювання та встановлено їх граничні значення [5].
Апробація результатів дисертації. Основні результати проведеного дослідження докладалися і було схвалено на Другій і Четвертій науково-практичних конференціях молодих економістів “Сучасні проблеми розвитку виробництва” (м. Харків, 1997 р., 2000 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 7 наукових статтях загальним обсягом 1,34 ум.-друк. арк., з них особисто автору належить 1,28 ум.-друк. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і шести додатків. Робота викладена на 207 сторінках машинописного тексту, містить 38 таблиць (з них 2 займають повну сторінку), 42 рисунка (з них 2 займають повну сторінку), список використаних джерел з 130 найменувань на 11 сторінках, шість додатків на 30 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації становить 157 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі дослідження, розкрито загальну методологію і методику вирішення проблеми антикризового управління підприємством, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі –„Теоретичні аспекти антикризового управління підприємством, його особливості в Україні” –розглянуто теоретичні підходи до визначення сутності антикризового управління підприємством, виявлено його мету і функції, встановлено особливості кризового стану підприємств України, проаналізовано існуючі методики оцінки фінансового стану підприємства, критерії визначення його банкрутства.
У роботі показано, що кризовий стан підприємства –це незапланований, небажаний, обмежений за часом процес, який може істотно перешкодити або навіть унеможливити функціонування підприємства. Типовими для кризового стану є два варіанти виходу з нього: ліквідація підприємства або успішне подолання кризи. Для керівників підприємства своєчасне розпізнання симптомів кризового стану є основою для розробки заходів щодо запобігання або пом'якшення негативних наслідків кризи –антикризових програм як основи антикризового управління підприємством.
На основі проведеного аналізу основних підходів до визначення поняття „антикризове управління” у дисертації запропоновано розглядати антикризове управління як складовий елемент системи управління підприємством, що включає в себе забезпечуючу і функціональну складові. Першу з них складають підсистеми організаційного, методичного, нормативного і правового забезпечення. Функціональна частина, яка поєднує функції управління кризовими станами, являє собою комплекс економічних і організаційних методів, що сприяють вирішенню задач контролю за станом підприємства, своєчасній діагностиці і запобіганню кризовим станам, а також зняттю гостроти кризи та фінансовому оздоровленню підприємства.
Головна мета антикризового управління підприємством полягає у відновлені та забезпеченні його стійкого положення на ринку і стабільних результатів діяльності. Воно передбачає прискорену і дієву реакцію на істотні зміни зовнішнього і внутрішнього середовища на основі заздалегідь ретельно розроблених антикризових програм.
У роботі обґрунтовано, що кризовий стан підприємства характеризується такими трьома рівнями: катастрофа, глибока криза і легка криза, відповідно до яких слід здійснювати діференціований підхід до реалізації антикризового управління. Основні функції управління –планування, організація, мотивація і контроль –в умовах антикризового управління зазнають ряд істотних змін. Так, у функції планування різко зростає роль оперативного планування і прийняття рішень з урахуванням поточної ситуації; у функції організації передбачається необхідність створення на підприємстві антикризового штабу; у функції контролю –управління по відхиленнях. Також при антикризовому управлінні набуває великого значення ще одна функція –діагностика кризового стану, яка дозволяє постійно спостерігати за фінансовим станом підприємства, своєчасно виявляти симптоми кризи, встановлювати її рівень та причини.
В період трансформаційної економіки України багато які з вітчизняних підприємств опинились в кризовому стані. В роботі виявлено дві основні причини цього. По-перше, це висока собівартість продукції і відсутність попиту на неї, що призвело до появи великої кількості збиткових підприємств. Про це свідчать статистичні дані 2001 року –% збиткових підприємств від загальної їх кількості. По-друге, це збільшення обсягів кредиторської і дебіторської заборгованості, які у 2001 році складали відповідно 258 401,8 млн. грн. і 185 277,6 млн. грн., та майже половина з яких є простроченими. Внаслідок цього багато які підприємства є неплатоспроможними.
Через це все частіше порушуються справи з приводу банкрутства підприємств. За даними статистики у 2001 році було порушено близько п’яти тисяч справ про банкрутство або відновлення платоспроможності боржника. При цьому найбільша кількість справ (56%) закінчується ліквідацією підприємств. Майже один відсоток справ закінчується із затвердженням плану санації, 6% –із затвердженням мирової угоди, 7% –у зв’язку із задоволенням вимог кредиторів. Решта справ залишається без розгляду або закінчується з інших підстав. Справи, які закінчуються із затвердженням мирової угоди або плану санації, вимагають розробки відповідних антикризових програм на основі плану санації. Однак, на думку автора, антикризове управління необхідне не тільки для підприємств-банкрутів, але й для будь-яких підприємств з метою своєчасного реагування на симптоми кризи і недопущення банкрутства, що є його крайньою формою прояву.
Діагностика кризового стану та визначення його рівня повинні передбачати постійне спостереження за фінансовим станом підприємства. Результати проведеного аналізу існуючих методик оцінки фінансового стану підприємства показали, що одні з них є трудомісткими, тому що засновані на розрахунку великого числа кількісних фінансових показників та потребують збору та формалізації великих масивів достовірної та об’єктивної інформації. Інші ж вимагають урахування якісних показників і тому носять суб'єктивний характер. Існуючі критерії банкрутства, які передбачають розрахунок інтегрального показника, побудовано на результатах багаторічних досліджень і аналізі звітності зарубіжних підприємств, які працюють в умовах стабільної економічної ситуації і не враховують особливостей підприємств, обумовлених їх діяльністю в умовах трансформаційної економіки України, їх галузевою приналежністю, формою власності й тощо. Це зумовлює необхідність розробки інтегрального показника рівня кризового стану вітчизняних підприємств.
У другому розділі –„Оцінка рівня кризового стану підприємства” –розроблено методичні рекомендації щодо обґрунтування інтегрального показника рівня кризового стану підприємства, виявлено особливості його формування для підприємств різних організаційно-правових форм господарювання і запропоновано методику оцінки рівня кризового стану вітчизняних підприємств.
Оцінку рівня кризового стану j-го підприємства доцільно здійснювати з використанням інтегрального показника (Zj), що дозволяє вчасно виявляти симптоми кризи і визначати її рівень за формулою:
,
де –коефіцієнти, що визначають ступінь впливу і-го показника на рівень кризового стану підприємств;
–і-й показник фінансового стану j-го підприємства;
= 1, 2, ..., m –кількість фінансових показників;
= 1, 2, …, n –кількість підприємств.
Вибір фінансових показників, що дозволяють досить повно охарактеризувати стан підприємства на предмет наявності кризи, здійснюється з урахуванням особливостей кризового стану вітчизняних підприємств, а також за допомогою оцінки частоти їх використання різними науковцями. При цьому дія фінансових показників повинна носити односпрямований характер. Обґрунтовано, що для оцінки рівня кризового стану підприємства доцільно використовувати десять фінансових показників, які дозволяють оцінити його платоспроможність на коротко- і довгостроковий термін та його рентабельність (рис. 1). В роботі запропонована процедура подальшого уточнення набору показників, в результаті якої на даний стан залишилось вісім з них.
ce
ce
ce
ca6 -
ca7 -
ca8 -
ca9 -
ca10 -
ca1 -
ca2 –
ca3 -
ca4 -
ca5 -