Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
23
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ
УДК 72.01
ЕРГОНОМІЧНІ ПРИНЦИПИ
ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО
СЕРЕДОВИЩА РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ
18.00.01- теорія архитектури, реставрація пам'яток архітектури
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури
На правах рукопису
Робота виконана в Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури (ХДТУБА) Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник:
доктор архітектури, професор Мироненко Віктор Павлович, завідувач кафедри “Дизайн архітектурного середовища” Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України
Офіційні опоненти:
доктор архітектури, професор Куцевич Вадим Володимирович, керівник архітектурного науково-дослідного центру Українського зонального науково-дослідного і проектного інституту по цвіль-ному будівництву ВАТ “КиївЗНДІЕП” Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України
кандидат архітектури, доцент Трегуб Наталья Євгенівна, завідувач кафедри “Дизайн меблів” Харківської державної академії дизайну і мистецтв Міністерства освіти і науки України
Провідна організація: Національна академія образотворчого мистецтва та ар-хітектури Міністерства культури і мистецтв України (м. Київ), кафедра теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв
Захист відбудеться “28” квітня 2006 р. о 13.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 64.056.02 при Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури за адресою: 61002, Харків, вул. Сумська, 40.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури за адресою: 61002, Харків, вул. Сумська, 40.
Автореферат розісланий “28” березня 2006 р.
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради
кандидат архітектури Ігнатьєва Н.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Найважливішим критерієм рівня розвитку людського потенціалу є стан суспільного здоров’я і системи його забезпечення. Разом із захворюваністю і смертністю основний показник здоров'я – відсоток інвалідів у суспільстві. За останні роки у всьому світі спостерігається тенденція до зростання кількості інвалідів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я і Організації Об’єднаних Націй відомо, що в будь-якій країні світу кількість інвалідів досягає 10% від загальної чисельності населення, і за прогнозом цей рівень зберігатиметься, а у ряді країн навіть збільшиться. Індикатором, який характеризує добробут населення і соціальну стабільність у країні, є ставлення суспільства до соціальновразливих груп населення – інвалідів, людей похилого віку, сиріт. На початку третього тисячоліття забезпечення всіх громадян необхідним рівнем і умовами життя, реалізація заходів щодо оздоровлення нації, реабілітації хворих та інвалідів сприятиме підвищенню рівня розвитку людського потенціалу.
В Україні проблема інвалідності стоїть особливо гостро. Несприятливі тенденції в показниках здоров’я населення країни, збільшення чисельності інвалідів та їх кількості у складі населення, динаміка зростання інвалідів серед дітей і молоді визначають важливість проблеми реабілітації інвалідів. У реабілітації, тобто в освоєнні або відновленні життєвоважливих навичок діяльності і спілкування з урахуванням індивідуальних обмежених можливостей, мають потребу всі інваліди. Характер реабілітації у різних категорій інвалідів є різним: у “тимчасових”, загублені навички яких можуть бути відновлені; у важких інвалідів з прогнозом на нетривале майбутнє життя; в інвалідів з дитинства і у людей з інвалідністю, набутою у працездатному віці, що мають прогноз на тривале майбутнє життя і тому потребують всесторонньої комплексної реабілітації. Ця робота присвячена проблемам формування архітектурного середовища центрів реабілітації останньої із згаданих категорій інвалідів.
У світовій і вітчизняній архітектурно-містобудівній практиці є розробки зі створення архітектурного середовища, пристосованого до вимог інвалідів, проте в них не розглядаються питання про центри реабілітації інвалідів з прог-нозом на тривале майбутнє життя. Актуальність теми для України підтверджу-ється активним створенням центрів і відділень реабілітації інвалідів.
Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Концептуально і практично дисертаційне дослідження відповідає Державній програмі з попередження інвалідності та реабілітації інвалідів, цільовій підпрограмі “Діти-інваліди” в рамках програми Президента “Діти України”, програмі Кабінету Міністрів України про забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлового і суспільного призначен-ня, які між іншим передбачають створення Центрів комплексної реабілітації інвалідів, відділень реабілітації і забезпечення доступності громадських і житлових будівель. Дослідження проведено згідно з науковим напрямом кафед-ри “Дизайн архітектурного середовища” ХДТУБА.
Об’єкт дослідження - центри комплексної реабілітації інвалідів.
Предмет дослідження - ергономічні принципи формування архітекур-ного середовища реабілітаційних центрів.
Мета дослідження - розробити принципи формування архітектурного середовища центрів реабілітації інвалідів та пропозиції з їх оптимальної функціонально-просторової та ергономічної організації, які забезпечать можли-вість медичної, професійної та соціальної реабілітації інвалідів з прогнозом на тривале майбутнє життя.
Завдання дослідження:
- виявити соціально-функціональні передумови формування установ нового типу, які забезпечують комплексну реабілітацію інвалідів;
- провести систематизацію установ, що забезпечують реабілітацію інвалідів; визначити класифікаційні ознаки центрів реабілітації інвалідів;
- проаналізувати медичні, соціально-психологічні, ергономічні особливості реабілітантів;
- виявити комплекс вимог щодо функціонально-просторової організації центрів реабілітації інвалідів;
- розробити концептуальну модель функціонально-просторової організації центру комплексної реабілітації;
- сформулювати ергономічні принципи формування архітектурного середовища центру реабілітації;
- визначити соціально-економічну ефективність від реалізації на практиці проектування і будівництва розроблених принципів і прийомів формування архітектурного середовища для інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату.
Гіпотеза: оптимальна функціонально-просторова та ергономічна організація архітектурного середовища центрів реабілітації відповідає організаційно-технологічним програмам реабілітації інвалідів з певними характеристиками (нозологічна форма, вік, інтелект, здібності до навчання і конкретної професій-ної діяльності).
Межі дослідження визначаються:
1) постійним звуженням об’єкту дослідження від установ, що забезпечують реабілітацію інвалідів, до багатопрофільних центрів реабілітації інвалідів з прогнозом на тривале майбутнє життя;
2) специфікою користувачів за наступними характеристиками: нозологіч-на форма - інваліди, що мають переважно рухові порушення неврологічного і ортопедо-травматологічного профілю; вік- 16-35 років; збережений інтелект; здатність до достатньо високопрофесійної діяльності.
Методика дослідження базується на міждисциплінарному переході від організаційно-технологічних програм реабілітації інвалідів до характеристик ергономічної організації архітектурного середовища центрів реабілітації інвалідів. Відповідно до мети і завдань дослідження у роботі застосовано такі методи: аналіз інформаційних джерел; натурні спостереження; опитування інвалідів, фахівців, посадовців; ділові ігри; аналіз проектно-планувальної документації; структурно-логічне та архітектурне моделювання.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що об’єкт дослідження - центр комплексної реабілітації інвалідів з прогнозом на тривале майбутнє життя, є принципово новим для України. У ході дослідження досягнуті наступні нові наукові результати:
- виконаний типологічний аналіз установ, що забезпечують реабілітацію інвалідів; розроблені класифікаційні ознаки центрів реабілітації інвалідів;
- запропонована концептуальна структурно-просторова модель комплексного центру реабілітації інвалідів з прогнозом на тривале майбутнє життя;
- сформульовані принципи формування архітектурного середовища реабілітаційних центрів;
- розроблені пропозиції з ергономічної організації центрів реабілітації інвалідів.
Практичне значення отриманих результатів підтверджується їх упровадженням:
- при розробці “Заходів щодо забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об’єктів житлового і суспільного призначення в Харківській області”;
- у програму зі створення “Ресурсно-інформаційного центру з питань безбар’єрної архітектури м. Харкова”;
- у програму проведення аудиту доступності громадських будівель і міського середовища спільно з Управлінням праці та соціального захисту Харківської міської ради;
- у практику архітектурного проектування ХДТУБА при складанні програми-завдання на проектування молодіжного центру медичної, професійної і соціальної реабілітації інвалідів, розробленого на кафедрі дизайну архітектурного середовища, при розробці завдань на курсове та дипломне проектування.
Основні результати і положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при складанні нормативних документів (норм, стандартів, реко-мендацій) на проектування центрів реабілітації; у реальному проектуванні при розробці програм-завдань на проектування центрів реабілітації; у навчальому процесі при складанні завдань на курсове та дипломне проектування. Пропозиції з функціонально-просторової та ергономічної організації центрів реабілітації можуть бути застосовані для реконструкції і модернізації існуючого фонду установ реабілітації, а також при трансформації будівель іншого призначення у реабілітаційні центри.
Соціально-економічна значущість отриманих результатів полягає у покра-щенні умов реабілітації та оздоровлення інвалідів завдяки створенню оптимальної функціонально-просторової та ергономічної організації центрів реабі-літації, що враховує особливості реабілітаційних програм. Найважливішим показником соціально-економічної значущості є соціальний захист інвалідів через їх реабілітацію, яка сприятиме соціальній інтеграції їх у суспільство.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною автором науковою роботою, заснованою на інформаційній базі, яка була сформована в результаті нового підходу до аналізу рекомендацій фахівців у галузі реабілітації інвалідів з погляду поставлених архітектурних завдань, а також проведених особисто автором збирання та обробки емпіричних даних.
У дисертаційній роботі автором розроблені пропозиції зі створення архітектурного середовища центрів комплексної реабілітації інвалідів з прогнозом на тривале майбутнє життя і сформульовані ергономічні принципи формування архітектурного середовища реабілітаційних центрів. У статті №1 автором розглянуто проблеми орієнтації і поведінки дітей-інвалідів у архітектурному середовищі та запропоновано прийоми формування специфічного архітектурного середовища для компенсації цих проблем і легкості орієнтації дітей-інвалідів. У статті №2 автор розглядає проблеми при формуванні архітектурного середовища для людей з обмеженими фізичними можливостями і формулює основні ергономічні вимоги до архітектурного середовища життєдіяльності інвалідів. В статті №3 автором зроблено графоаналітичний аналіз антропометричних параметрів людини, що сидить, та визначено засоби ергономіки та дизайну, які сприяють ефективній діяльності людини в предметно-просторовому середо-вищі. У статті №7 автором розроблено принципи і методи з організації пред-метно-просторового середовища для дітей-інвалідів і визначено сучасні засоби ергономіки та дизайну, які направлені на корекцію рухомих функцій у дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи одержали позитивну оцінку на науково-технічних конференціях ХДТУБА і ХДАДМ (2002-2005 рр.), міжнародному ергономічному конгресі “МSE, 2004” (Польща, Вроцлав, вересень 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Спортивні і фізкультурно-оздоровчі споруди, адато-вані для людей з обмеженими фізичними можливостями” (Україна, Євпаторія, жовтень 2005 р.), а також на розширеному семінарі кафедри “Дизайн архітек-турного середовища” ХДТУБА (грудень 2005 р.).
Публікації. Результати дослідження опубліковані в 7 статтях, з них 6 у спеціальних виданнях, затверджених ВАК України.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел (136 найменувань), додатку, який включає впровадження і короткий понятійно-термінологічний словник. Робота містить 124 сторінки тексту, 64 сторінки графоаналітичного матеріалу.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ РЕАБІЛІТАЦІЇ ІНВАЛІДІВ” подається аналітичний огляд літературних джерел, науково-дослідних робіт, методичних матеріалів, нормативних документів по темі дослідження, що дозволив створити інформаційну базу. Аналітичною основою для вивчення теоретичної розробки проблеми формування архітектурного середовища для реабілітації інвалідів стала спеціальна література і дослідницькі роботи, створені провідними науково-дослідними інститутами та окремими авторами. Принципи проекту-вання спеціальних квартир і будинків для інвалідів, а також будинків-інтернатів для інвалідів вивчалися за роботами К.В. Бобкової, І.О.Данчака, К.Крумлінде, П.Г.Рудакова, В.Г.Страшнова та ін. Теоретичним основам проектування спеці-альних установ для дітей з дефектами розвитку присвячено ряд досліджень М.В.Воєводиної, Ю.В. Жданова, Н.Н.Колокольцевої, А.Ю Розенберга, В.К.Степанова, М.Ю.Тюрічевої, Н.Н Щетініної та ін. Окремі дослідження з проектування установ для інвалідів проводилися А.А. Архангельською, Б.Л. Крундишевим, Н.Б. Мезенцевою, А.П. Ніколаєвою, В.І. Новіцькою, В.Є. Попо-вим та ін. Питання проектування середовища життєдіяльності інвалідів у зарубіжних країнах вивчалися за роботами W. Meyer-Bohe, K. Jaranowska, M. Scolz та ін., а також за періодичними виданнями.
Аналіз зарубіжної і вітчизняної нормативної літератури і науково-дослідних робіт, що висвітлювали питання пристосування середовища життєдіяльності до можливостей інвалідів, показав, що окремі норми (стандарти) з проекттування містобудівних та архітектурних об'єктів, що враховують вимоги інвалідів, уперше з’явилися у 60-х роках XX століття у Північній Америці і країнах Західної Європи, а в кінці 80-х - початку 90-х рр.- у країнах Східної Європи, в т.ч. у кол. СРСР і в Україні. Критичний аналіз відомих автору літературних джерел, науково-дослідних робіт, норм, посібників, рекомендацій з проектування спеціалізованих об’єктів для інвалідів показав фактичну нерозробленість проблеми формування центрів реабілітації інвалідів. Література, присвячена вивченню організації архітектурного середовища центрів реабілітації інвалідів, характеризується в основному медичною спрямованістю і може бути використана як медичні рекомендації для вирішення архітектурних завдань.
Дисертаційна робота виконана як розвиток науково-дослідних робіт з формування житлового середовища, що забезпечує соціальну інтеграцію інвалідів, які проводились у різних країнах (В.А.Абизов, Є.С.Агранович-Пономарьова, Л.М.Бармашина І.О.Данчак, В.В.Куцевич, Н.А.Лозовська, В.П.Мироненко, К.К.Хачатрянц та ін.). Дослідження по темі дисертації проводилось у співпраці з фахівцями Харківського НДІ експертизи працездатності та організації праці інвалідів, при постійних консультаціях академіка АН ТК України А.Н.Ситенко і міської організації інвалідів “Креовіта”.
Автором висвітлюються медико-соціальні аспекти інвалідності, історія виникнення і розвитку спеціалізованих установ для інвалідів, соціальна політика держави та нормативна база проектування спеціалізованих установ. Проведений типологічний аналіз установ, що забезпечують реабілітацію інвалідів і розроблена класифікація центрів реабілітації інвалідів. Пропонується класифікувати центри реабілітації інвалідів за такими ознаками: за спрямованістю реабілітації (медичні, професійні, соціальні, освітні, комплексні); за профілем захворювань реабілітантів (загальні багатопрофільні, обмежені багатопрофільні, спеціалізовані однопрофільні); за тривалістю майбутнього життя реабілітантів (“тимчасові”, з прогнозом на нетривале майбутнє життя, з прогнозом на тривале майбутнє життя); за структурою (самостійні установи, структурні підрозділи інших установ); за розташуванням (у міській зоні, у приміській зоні); за віком реабілітантів (дитячі, молодіжні, дорослі, для людей похилого віку, комбіновані); за часом перебування реабілітантів в установі (амбулаторні, стаціонарні, змішані); за місткістю (дрібні - до 100 місць, середні - 100-600 місць, великі - понад 600 місць).
Для подальшого дослідження обраний новий тип об’єкту архітектурного проектування – реабілітаційний центр для людей з порушенням опорно–рухо-вого апарату віком від 16 до 35 років.
У другому розділі “ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНО-ГО СЕРЕДОВИЩА, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЄ РЕАБІЛІТАЦІЮ ИНВАЛІДІВ” досліджено питання організації процесу реабілітації інвалідів, визначені антропометричні та психофізіологічні особливості реабілітантів, викладені результати дослідів, натурних спостережень, аналізу проектних рішень.
Проведено аналіз сучасних досліджень, подані рекомендації у галузі реабілітаційних технологій, здійснено опитування інвалідів, фахівців, що займа-ються проблемами реабілітації, визначений комплекс ерго-дизайнерських вимог до функціонально-просторової організації центрів реабілітації інвалідів, обумовлений специфікою реабілітаційного процесу, методами і прийомами реабілітаційної роботи, який полягає у необхідності створення оптимальних просторових умов для забезпечення комплексної реабілітації інвалідів, що включає медичну, професійну і соціальну реабілітацію.
Опитування інвалідів (комбінована вибірка) проведено з метою виявлення характерних для них видів діяльності, визначення ергономічних вимог, переваг, намірів, побажань і т.д. Як показали дослідження, потреби молодих інвалідів принципово не відрізняються від потреб здорових однолітків, а лише обмежені фізичними та психофізіологічними можливостями та непристосованістю сере-довища життєдіяльності. На підставі систематизації результатів опитування виявлено найважливіші для молодих інвалідів вимоги до складу видів діяльності, які можуть здійснюватися в центрі реабілітації, та обумовлюють необхідність організації відповідного архітектурного середовища: придбання професії, зокрема інтелектуальної; організація повноцінного дозвілля, заняття спортом; отримання інформації про права, пільги, наявність вільних робочих місць і т.д.
Для аналізу сучасного стану і вироблення пропозицій з функціонально-просторової та ергономічної організації центрів реабілітації інвалідів проведено натурне обстеження установ реабілітації на Україні. Предметом вивчення було прийнято: функціональна програма установ, які забезпечують реабілітацію; склад приміщень; конфігурація, лінійні розміри, площі приміщень; спеціальне устаткування для інвалідів. Натурні обстеження за станом архітектурного середовища і діяльності інвалідів в установах, що забезпечують реабілітацію, дозволили виявити і узагальнити типові проблеми, а саме: обмежений склад приміщень (необхідні приміщення відсутні; в одному приміщенні здійснюється декілька функціональних процесів, що вимагають ізоляції); недостатня площа і незручна конфігурація приміщень (приміщення запроектовані без урахування вимог інвалідів; необхідні функціональні простори знаходяться у пристосо-ваних приміщеннях, габаритні розміри і площі яких не відповідають вимогам реабілітаційного процесу, антропометричним і психофізіологічним вимогам реабілітантів); відсутність необхідного безбар’єрного зв’язку між групами приміщень однакової функціональної спрямованості; відсутність спеціального устаткування або погане устаткування.
Узагальнення матеріалів натурних обстежень показало, що функціонально-просторова та ергономічна організація установ, які забезпечують реабілітацію інвалідів, не відповідає як вимогам реабілітаційного процесу, так і вимогам реабілітантів.
Аналіз проектних рішень (зарубіжна та вітчизняна практика) дозволив встановити загальні принципи функціонально-просторової організації центру реабілітації. Рекомендується формувати центр з суспільного і житлового структурно-функціональних блоків. У свою чергу структурно-функціональні блоки формуються з груп і підгруп приміщень, об’єднаних спільністю функціональної спрямованості. У дослідженні визначено 10 функціональних груп приміщень і розроблено концептуальну модель центру комплексної реабілітації інвалідів з прогнозом на тривале майбутнє життя, яка дозволяє забезпечити безперервність, спадкоємність, комплексність реабілітації та в сукупності з іншими установами, що забезпечують реабілітацію, надає можливість охопити всі види реабілітаційної допомоги інвалідам, що її потребують.
У третьому розділі “ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ” визначено напрями та принципи формування архітектурного середовища реабілітаційних центрів, розроблено ергономічні прийоми та засоби формування архітектурного середовища центру комплексної реабілітації, показано роль дизайну в організації комфортного середовища життєдіяльності людей з обмеженими фізичними можливостями, висвітлено проблеми безбар’єрного архітектурного середовища міста і визначено соціально-економічну ефективність від реалізації на практиці ергономічних принципів формування архітектурного середовища реабілітацій-них центрів
Сформульовано наступні принципи формування архітектурного середо-вища реабілітаційних центрів: принцип системності та структурної ієрархії; принцип цілісності, автономності та просторового взаємозв’язку; принцип ком-фортності; принцип пріоритету природоохоронних заходів; принцип стійкості; принцип оптимальної функціональної структуризації; принцип комплексної гармонізації архітектурного і природного середовища. Наведені принципи формування архітектурного середовища доповнюються конкретними методами, що забезпечують їх реалізацію: метод комплексного архітектурно-ергономіч-ного підходу; метод моделювання; метод орієнтованого проектування; метод підпорядкування архітектурного рішення існуючим природним умовам; метод трансформативності.
Відповідно до принципів організації архітектурного середовища сформульовано ергономічні прийоми і засоби формування архітектурного середовища центрів комплексної реабілітації. Ергономічна організація центрів реабілітації інвалідів у роботі досліджується на 4 ієрархічних рівнях: “приміщення - групи приміщень – об’ємно-планувальне рішення будівлі (комплексу будівель) - навколишня територія”. Практичними засобами формування архітектурного середовища центру комплексної реабілітації інвалідів є:
- забезпечення оптимальної доступності шляхом створення зручних і коротких зв’язків між всіма будівлями центру, раціональних зв’язків між структурно-функціональними блоками і групами приміщень, найкоротших зв'язків між найбільш експлуатованими приміщеннями в групі; організація виділених коротких шляхів у межах приміщення; об'єднанням окремих предметів меблів у меблеві блоки;
- формування архітектурного середовища без бар’єрів та перешкод, яке досягається за допомогою усунення постійних, періодичних і потенційних перешкод для пересування в будівлі реабілітаційного центру. Для цього слід організовувати на навколишній території зону з рівним покриттям, що примикає до входу в будівлю, і розташовується на одному рівні з підлогою першого поверху або з’єднується пандусом; розміщувати групи приміщень, найбільш необхідні для реабілітантів, бажано на першому поверсі; встановлювати необхідні підйомники та ліфти, усувати дверні пороги, конструктивні та архітектурні елементи будівлі, що виступають, меблі на шляху пересування і т.д.; організовувати в приміщеннях взаємопов’язану систему виділених шляхів, які не перетинають функціональні зони; забезпечувати автономність кожної функціональної зони; здійснювати компактне рішення меблів;
- облаштування опорним устаткуванням центру комплексної реабілітації. Враховуючи обмежені фізичні можливості реабілітантів і застосування ними допоміжних засобів пересування, необхідно розташовувати опорні присто-сування по шляхах основних пересувань, організовуючи при цьому безперерв-ний опорний рух по території та в будівлях центру, в групах приміщень, в окре-мих приміщеннях. Опорними поручнями необхідно облаштовувати внутрішні та зовнішні боки меблів, санітарно-технічні вузли на інше;
- застосування меблів з особливими ерго-дизайнерськими якостями, що забезпечують комфорт і безпеку її експлуатації;
- формування безпечного архітектурного середовища для інвалідів - від меблів до елементів будівель, яке дозволить зменшити можливість отримання інвалідами травм та ударів, значно підвищити комфортність життєдіяльності реабілітантів;
- застосування архітектурних прийомів, які сприяють орієнтації інвалідів, компенсують ускладнення сприйняття середовища та активізують просторове розуміння, полегшують інвалідам просторову організацію пересування і спро-щують орієнтування в архітектурному середовищі реабілітаційного центру.
У роботі визначено архітектурно-дизайнерські прийоми формування архітектурного середовища, що враховують ергономічні особливості реабілітантів.
Враховуючи особливості антропометрії інвалідів, необхідно: збільшувати габарити коридорів, дверних отворів, проходів між меблями; максимально звільняти площу підлоги від опорних конструкцій меблів, розширювати профіль проходів на рівні підлоги; здійснювати двостороннє розташування устаткування, поручнів; застосовувати розсувні двері; підпорядковувати рішен-ня устаткування та елементів інтер’єру сферичній формі оперативного поля, доступного кінцівкам інвалідів при незмінному положенні тіла.
Враховуючи особливості психофізіології інвалідів, необхідно:
- організовувати предметно-просторове середовище, його колористичне вирі-шення з урахуванням збудливості та стомлюваності психіки реабілітантів (забезпечення візуального і кольорового комфорту);
- забезпечувати співмасштабність середовища, створювати сприятливі “псих-ологічні” габарити архітектурного середовища (уникати великих, невідпо-відних просторів, високих стель у спальних приміщеннях, замкнутої організації функціональних зон і т.д.);
- усувати можливість виникнення конфліктних ситуацій, спричинених неор-ганізованістю території (невизначеність функціонального зонування приміщення, зіткнення, перетин функціональних потоків і процесів);
- створювати достатньо стабільне, не схильне до частих реорганізацій пред-метно-просторове середовище.
Архітектурне середовище центру комплексної реабілітації повинне відповідати, а також посильно сприяти всім стадіям реабілітаційного процесу. Ви-рішення архітектурного середовища будівлі в цілому може базуватись на різноманітних художніх принципах і методах, але доцільно, на думку автора, в основу архітектурного рішення екстер’єру та інтер’єру реабілітаційного центру покласти форми і просторові характеристики, які відповідатимуть реабіліта-ційному процесу і сприятимуть компенсації та корекції інвалідів з порушен-нями опорно-рухового аппарату.
Одним з основних завдань дисертаційного дослідження є залучення ергодизайну як засобу гуманізації архітектурного середовища. Адже, eргодизайн розглядає людську складову, як найважливішу, при формуванні архітектурного середовища реабілітаційного центру. Лише дизайн може перетворити архітектурне середовище, здатне сьогодні задовольнити конкретну людину (у тому числі і з обмеженими фізичними можливостями), створити середовище взаємодії людей з різними індивідуальними особливостями і безперервно змінними матеріальними та духовними потребами.
Розглядаючи архітектурне середовище для людей з обмеженими фізич-ними можливостями, не можливо не торкнутися проблеми доступності об'єктів соціальної інфраструктури і створення безбар’єрного міського середовища. Одне з найважливіших питань, яке постає в дослідженні – це перетворення міського середовища, усунення бар’єрів і перешкод з метою інтеграції інвалідів у суспільство і гуманізації архітектурного середовища. Для вирішення постав-ленного питання необхідно:
- здійснювати архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог щодо забезпечення безперешкодного доступу інвалідів до соціальної інфраструктури;
- створювати “комітети доступності” за участю представників громадсь-ких організацій інвалідів, архітекторів та інших спеціалістів;
- реалізовувати освітньо-просвітницьку програму з метою підготовки кваліфікованих архітекторів, представників громадських організацій та органів влади;
- проводити аудит доступності по основним об'єктам міської інфраструктури;
- практично реалізовувати рішеня за програмою доступності і безбар’-єрності архітектурного середовища міста.
ВИСНОВКИ
1. Сформульована типологія установ, що забезпечують реабілітацію інвалідів: типологічні групи (реабілітаційно-медичні, реабілітаційний - освітні, реабілітаційний - професійні, реабілітаційно-соціальні); типи (лікувально-профілактичні та санаторно-курортні установи, центри перепідготовки, будинки-інтернати, хоспіси і ін.). Найбільш ефективним типом, що зустрічається у кожній групі є центр реабілітації. Розроблено класифікаційні ознаки центрів реабілітації (за спрямованістю реабілітації, за профілем захворювань реабілітантів, за тривалістю майбутнього життя, за часом перебування реабілітантів в установі, за місткістю, за розташуванням і ін.). Як основний об’єкт дослідження автором запропоновано новий тип реабілітаційної установи - центр комплексної реабілітації інвалідів з прогнозом на тривале майбутнє життя.
2. Виявлено вимоги до функціонально-просторової організації центрів реабілітації інвалідів, які обумовлені: 1) специфікою реабілітаційного процесу; 2) особливостями антропометрії і психофізіології реабілітантів, їх схильностями й потребами. Вони базуються на комплексному обліку рекомендацій фахівців у області медицини, психології, ергономіки, а також складі і характері діяльності реабілітантів і полягають в необхідності створення оптимальних просторових умов.
3. Побудована концептуальна функціонально-просторова модель комплексного центру реабілітації інвалідів з прогнозом на тривале майбутнє життя, що забезпечує архітектурно-просторові умови для реалізації оптимізованої організаційно-технологічної програми з комплексної реабілітації інвалідів відповідно до виявлених соціально-функціональних вимог.
4. Сформульовано основні принципи формування архітектурного середо-вища реабілітаційних центрів: принцип системності та структурної ієрархії; принцип цілісності, автономності та просторового взаємозв’язку; принцип ком-фортності; принцип пріоритету природоохоронних заходів; принцип стійкості; принцип оптимальної функціональної структуризації; принцип комплексної гармонізації архітектурного і природного середовища.
5. Визначено ергономічні прийоми та засоби формування архітектурного середовища реабілітаційних центрів:
- для створення в реабілітаційному центрі умов, що враховують рухову недостатність інвалідів, необхідно уникати нераціональних пересувань реабілітантів, скорочувати протяжність шляхів; уникати елементів середовища, які є перешкодою для руху; створювати опорні устаткування; застосовувати меблі, що відповідають особливостям порушення опорно-рухового апарату; забезпечити безпеку інвалідів від травм та ударів;
- для полегшення орієнтації інвалідів слід застосовувати прийоми та засоби, які активізують сприйняття архітектурного середовища, розташовувати необ-хідні орієнтири з урахуванням обмежень просторового сприйняття реабілітантів, використовувати дактильні і кинестетичні стимули сприйняття простору, забезпечувати функціональну орієнтацію шляхом позначення функціонально необхідних елементів;
- враховуючи психофізіологічні особливості людей з обмеженими фізичними можливостями, необхідно застосовувати кольори і форми, що забезпечують візуальний комфорт; не застосовувати великих невідповідних реабілітантам просторів; усувати невизначеність територіальної організації.
6. Головним принципом формування архітектурного середовища реабілітаційного центру є створення специфічного середовища життєдіяльності для інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату, яке сприяє компенсації і корекції інвалідності. Завдання компенсації інвалідності обумовлює максимальну пристосованість архітектурного середовища реабілітаційного центру до порушеної опорно-рухової системи реабілітантів. Вимога корекції інвалідності визначає створення повноцінних умов для відновної роботи і організацію елементів архітектурного середовища з коригуючими якостями.
7. Встановлено, що для реалізації ергономічних принципів формування архітектурного середовища центру комплексної реабілітації необхідно застосо-вувати архітектурні прийомами, які сприяють компенсації і корекції інвалід-ності:
- територіальна локалізація предметів меблів, функціональних зон, приміщень, навколишньої території, які інтенсивно використовуються реабілітан-тами;
- створення “прозорих” меж між основними приміщеннями шляхом особи-вого рішення дверних отворів і застосування розсувних перегородок;
- організація мережі комунікацій (“архітектура доріг”) - система виділених шляхів, вільних від перешкод, що не перетинають функціональні зони, облад-наних поручнями, які забезпечують безперервне опорне та безперешкодне пересування інвалідів по території, у будівлі, у групі приміщень, а також в ок-ремих приміщеннях;
- особлива організація елементів комунікацій (коридорів, сходів, ліфтів, дверних отворів, дверей) - однакове розташування даних елементів по всій будівлі, розширення їх габаритів, застосування спеціальних технічних засобів (підйомників, ліфтів), усунення порогів, двостороннє розміщення опорного устаткування;
- створення системи орієнтирів у будівлі - сигнальне виділення елементів комунікацій, функціонально необхідних деталей інтер’єру і устаткування (меблі, ручки, поручні), позначення шляхів руху, пунктів призначення, попередження про перешкоди і небезпеку;
- особливе художньо-просторове рішення інтер’єру, що враховує порушення психіки інвалідів, яке сприяє просторовій орієнтації і розвитку просторового розуміння.
8. Реалізація у практиці проектування та будівництва розроблених принципів і прийомів формування архітектурного середовища для інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату дозволить одержати значний соціальний ефект:
- прискорення і підвищення якості реабілітаційного процесу за рахунок створення повноцінних умов для здійснення реабілітаційної роботи, скорочення часу всіх функціональних процесів, полегшення роботи персоналу, створення комфортною житлового середовища для інвалідів;
- залучення в сферу трудової діяльності додаткового контингенту населення за рахунок професійної реабілітації інвалідів.
Надалі результати дисертаційної роботи можуть послужити основою для створення норм, стандартів, рекомендацій, посібників з проектування центрів реабілітації, складання завдань на проектування центрів реабілітації інвалідів, а також можуть бути використані при проектуванні реабілітаційних відділень в установах, що забезпечують реабілітацію інвалідів в умовах нового будівництва та реконструкції.
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Мироненко В.П., Корнилова Л.В., Родик Я.С. Проблемы ориентации и поведения детей-инвалидов при формировании архитектурной среды // Кому-нальное хозяйство городов: Зб. Ст – Киев, 2003. - Вып. 33. – С.10-15.
2. Мироненко В.П., Родик Я.С. Эрго-дизайнерские приемы формирования предметно – пространственной среды, отвечающей требованиям инвалидов // Вісник харківської державної академії дизайну та мистецтва : Зб. ст. – Харків: ХДАДМ, 2004. - №2. - С.82-87.
3. Мироненко В.П., Родик Я.С., Хасан Н. Эргономика мебели. Анатомия и антропометрия сидящего человека // Традиції і новації у вищій архітектурно – художній освіті: Зб. ст. – Харків: ХДАДМ, 2003. - № 5-6., 2004. - № 3-4. - С. 162-167.
5. Родик Я.С. Особенности формирования городской среды для людей с ограниченными возможностями // Науковий вісник будівництва: Зб. ст. – Харків: ХДТУБА ХОТВ АБУ, 2004. - №30 т. 1 - С. 44-51.
6. Родик Я.С. Эргономические особенности формирования архитектурной среды для людей с ограниченными физическими возможностями // Перспек-тивні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Зб. ст. Спец-випуск - Фізкультурно-спортивні споруди, адаптовані для потреб інвалідів. - Київ, 2005. - С.13-18.
7. Родик Я.С., Мироненко В.П. Ерго-дизайнерський підхід до формування архітектурного середовища дітей-інвалідів // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції “Сучасні інновації в освіті та проблеми їхнього практи-чного впровадження”: Зб. ст. – Полтава, 2004. – том № 6. - С. 44-47.
АНОТАЦІЯ
Родик Я.С. Ергономічні принципи формування архітектурного середо-вища реабілітаційних центрів. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 - Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури.– Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури, - Харків, 2006.
Дисертація присвячена питанням формування архітектурного середовища центрів реабілітації, які забезпечують можливість медичної, професійної та соціальної реабілітації інвалідів з порушенням опорно-рухового апарату
У дисертації висвітлюються медико-соціальні аспекти інвалідності, істо-рія виникнення та розвитку спеціалізованих установ для інвалідів, соціальна політика держави і нормативна база проектування архітектурного середовища для людей з обмеженими фізичними можливостями. Проведено типологічний аналіз установ, що забезпечують реабілітацію інвалідів і розроблена класифі-кація центрів реабілітації.
В роботі досліджені питання організації процесу реабілітації інвалдів з порушенням опорно-рухового апарату, визначені антропометричні і психо-фізіологічні особливості реабілітантів, викладені результати опитувань, натур-них спостережень і аналізу проектних рішень. На основі проведеного аналізу розроблено концептуальну модель центру комплексної реабілітації інвалідів, яка дозволяє забезпечити комплексність та ефективність реабілітації.
Розроблена система принципів, наукових рекомендацій і практичних дій по формуванню архітектурного середовища центрів комплексної реабілітації інвалідів. В дослідженні визначено напрями і принципи організації архітек-турного середовища реабілітаційних центрів та розроблено ергономічні прийоми і засоби формування архітектурного середовища для людей з обмеже-ними фізичними можливостями. Висвітлені проблеми створення безбар’єрного архітектурного середовища міста, показано роль дизайну в організації комфорт-ного середовища життєдіяльності інвалідів і сформульовано соціально-еконо-мічну ефективність від реалізації в практиці ергономічних принципів форму-вання архітектурного середовища реабілітаційних центрів.
Ключевые слова: інвалід (людина з обмеженими фізичними можливос-тями), архітектурне середовище, реабілітаційний центр, ергономічні принципи.
АННОТАЦИЯ
Родик Я.С. Эргономические принципы формирования архитектурной среды реабилитационных центров. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 - Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. - Харьковский государственный технический университет строительства и архитектуры, - Харьков, 2006.
Диссертация посвящена вопросам формирования архитектурной среды центров реабилитации, обеспечивающих возможность медицинской, профес-сиональной и социальной реабилитации инвалидов с нарушением опорно-двигательного аппарата. В работе определены актуальность, цели и задачи исследования, связь с научными программами и темами, научная новизна и практическая значимость результатов работы.
В диссертации освещаются медико-социальные аспекты инвалидности, история возникновения и развития специализированных учреждений для инвалидов, социальная политика государства и нормативная база проек-тирования архитектурной среды для людей с ограниченными физическими возможностями. Проведен типологический анализ учреждений, обеспечива-ющих реабилитацию инвалидов и разработана классификация центров реабилитации. В качестве основного объекта исследования выбран новый тип реабилитационного учреждения - центр комплексной реабилитации инвалидов с прогнозом на продолжительную предстоящую жизнь.
В работе исследованы вопросы организации процесса реабилитации инвалидов с нарушениями опорно-двигательного аппарата, определены антро-пометрические и психофизиологические особенности реабилитантов, изложены результаты опросов, натурных наблюдений и анализа проектных решений. Выявлены требования к функционально-пространственной организации центров реабилитации инвалидов, обусловленные: спецификой реабилитационного процесса и эргономическими особенностями реабилитантов, их склон-ностями и намерениями. На основе проведенного анализа разработана концептуальная модель центра комплексной реабилитации инвалидов с прогно-зом на продолжительную предстоящую жизнь, которая позволяет обеспечить непрерывность, преемственность, комплексность и эффективность реабилита-ции.
Разработана система принципов, научных рекомендаций и практических действий по формированию архитектурной среды центров комплексной реабилитации инвалидов. В исследовании определены направления и принципы организации архитектурной среды реабилитационных центров и разработаны эргономические приемы и средства формирования архитектурной среды для людей с ограниченными физическими возможностями. Освещены проблемы создания безбаръерной архитектурной среды города, показана роль дизайна в организации комфортной среды жизнедеятельности инвалидов и сформули-рована социально-экономическая эффективность от реализации в практике эргономиических принципов формирования архитектурной среды реабилита-ционных центров.
Ключевые слова: инвалид (человек с ограниченными физическими воз-можностями), архитектурная среда, реабилитационный центр, эргономические принципы.
ABSTRACT
Rodik Y.S. Ergonomic principles of rehabilitation centers architectural space design. – Manuscript.
Thesis for obtaining academic title of candidate in architecture, speciality 18.00.01 – architectural theory, restauration of architectural monuments. – Kharkiv State Technical University of Construction and Architecture, – Kharkiv, 2006.
The thesis is devoted to the issues of rehabilitation centers architectural space design that provide for medical, professional and social rehabilitation of invalids with locomotor system disorders. The thesis defines actuality, goals and tasks of this research, connection with scientific programs and subjects, scientific novelty and practical value of the results of this research.
In the thesis medical and social aspects of invalidity, history of emergence and development of special establishments for invalids, social policy of the state and standard basis of architectural space design for people with limited physical capabilities are researched. Typological analysis of establishments that provide for rehabilitation of invalids was conducted and classification of rehabilitation centers is developed.
In the work issues of rehabilitation process of invalids with locomotor system disorders are researched, anthropometric and psychophysiologic peculiarities of rehabilitants are defined, results of polls, full-scale tests and design solutions are given. Basing on conducted analyses a concept model of rehabilitation center for invalids with forecast for long existence was developed that will provide for continuity, succession, complexity and efficacy of rehabilitation.
A system of principles, scientific recommendations and practical actions aimed at formation of architectural space of complex rehabilitation centers for invalids is developed. The research defines directions and principles of architectural space organization of rehabilitation centers for invalids and ergonomic methods and means of architectural space design for people with limited physical capabilities. Issues of creation of free architectural space in the city are highlighted and the role of design in organization of comfort space for invalids, as well as social and economic efficacy of realization of ergonomic principles of architectural space formation of rehabilitation centers.
Key words: invalid (a person with limited physical capabilities), architectural space, rehabilitation center, ergonomic principles.