Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
47
МИКОЛАЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АГРАРНА АКАДЕМІЯ
УДК 338.242: 338.43 (447.75)
Формування
ефективних механізмів господарювання
в агропромисловому комплексі Криму
08.07.02. Економіка сільського господарства і АПК
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Миколаїв 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Кримському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.
Науковий консультант доктор економічних наук, професор, директор Кримського економічного інституту Київського національного економічного університету Руденко Олександр Іванович.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Амбросов Володимир Якович, Харківський державний технічний університет сільського господарства, завідуючий кафедрою економіки;
доктор економічних наук, професор Анічин Леонід Михайлович, Харківський державний аграрний університет ім. Докучаєва, професор кафедри економіки;
доктор економічних наук, професор Благодатний Володимир Іванович, Херсонський державний аграрний університет, завідуючий кафедрою організації.
Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний університет, кафедра економіки.
Захист відбудеться “”жовтня 2001г. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01 в Миколаївській державній аграрній академії за адресою: 54021, м. Миколаїв, вул. Парижської комуни, 9, конференц-зал.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Миколаївської державної аграрної академії за адресою: м. Миколаїв, вул. Карпенко, 73.
Автореферат розісланий “”вересня 2001г.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук, доцент Клочан В.Ф.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Здійснювана нині в Україні трансформація механізмів управління в механізми господарювання проводиться без досить обгрунтованої концепції. Це в особливій мірі відноситься до Криму і його агропромислового комплексу (раніш досить ефективному), що забезпечував продовольством не тільки населення півострова і мільйони відпочиваючих, але й експортував продовольство за межі регіону. Система управління, що раніше діяла втрачена, а ринкова економіка ще не склалася.
Перехідна економіка характеризується фінансовою нестабільністю сільськогосподарських формувань, втратою трудової мотивації в колективному виробництві, високим рівнем тенізації. Тривале реформування в аграрній сфері призвело до того, що немає реальних власників землі і засобів виробництва. Державне регулювання не адекватно існуючої ситуації і не приносить бажаних результатів. Реформи недостатньо соціально орієнтовані, слідством чого є крайня міра розшарування суспільства за рівнем отримуваних доходів, впав рівень життя на селі. Поглиблюється диспаритет цін.
У цих умовах прискорення формування ефективних механізмів господарювання стає вирішальним. Ця проблема у різних аспектах знайшла відображення в трудах Амбросова В.Я., Коваленко С.О., Лукинова І.І., Мірошника Л.Е., Оніщенко А.М., Саблука П.Т., Завадського Й.С., Галанца В.Г., Макаренко П.Н., Юрчишина В.В. і багатьох інших. Проте досі є багато актуальних, але невирішених і дискусійних питань, що недостатньо узагальнюють об'єктивні оцінки виникаючих процесів з метою сприяння їх теоретичному, методичному і практичному рішенню.
Реалізація досвіду розвинених країн з урахуванням менталітету нації повинна сприяти виходу з кризи, переходу від переважної системи управління людьми до управління економічними процесами, а власники самі визначать напрям діяльності, форму господарювання, партнерів, ціну виробленої продукції з урахуванням конкурентоспроможності і реалізації узятих на себе зобов'язань. Реформа буде реальною, якщо вдасться сформувати ефективні механізми господарювання і забезпечити умови їх реалізації.
Актуальність теми визначається об'єктивною необхідністю подолання кризи в аграрному секторі Криму на основі комплексного підходу до формування ефективних механізмів господарювання в умовах перехідної економіки.
Не можна покладатися на спонтанне регулювання економіки. Але не можна не враховувати, що значущість наукових розробок визначається не тільки теоретико-методичним рівнем ідеї, що пропонується, матеріально-технічним, кадровим і фінансовим забезпеченням, а також сприйняттям її народом і мірою згоди в суспільстві для підтримки і реалізації. Необхідні комплексні інвестиційні програми розвитку вітчизняного товаровиробника, формування інфраструктури АПК, становлення нових економічних відносин в аграрному секторі. Особливої актуальності набуває дослідження співвідношення впливу зовнішньої і внутрішньої середи в діяльності сільськогосподарських формувань, легальних і нелегальних механізмів господарювання, прогнозування ризиків і міри завершеності реформування.
Наявність дискусійних проблем, а також об'єктивна необхідність обгрунтування і використання ефективних механізмів господарювання в аграрній сфері в умовах формування ринкової середи з урахуванням обгрунтованого впливу з боку держави обумовили розв'язання наукової проблеми, яка має важливе народногосподарське значення для перехідної економіки.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри агробізнеса і ЗЕД і входить в план НДР КДАУ з проблеми “Господарські механізми в сфері АПК Криму”(державний номер реєстрації 0199V004259), яка виконується на замовлення Міністерства АПК АР Крим. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради Кримського державного аграрного університету (протокол №5 від 8.07.1999 р.)
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обгрунтування ефективних механізмів господарювання в агропромисловому комплексі.
Поставлена мета зумовила необхідність рішення таких задач:
Як предмет дослідження взята система механізмів господарювання, а як об'єкт дослідження –агропромисловий комплекс Криму.
Теоретичною і методичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, праці вітчизняних і зарубіжних вчених. У ході дослідження використані як традиційні, так і сучасні методи економічних досліджень: метод парних порівнянь на основі багатомірного шкалювання, методи оцінки тіньової економіки, експертних оцінок, методи оцінки економічних ризиків, маркетингові методи.
Як аналітичний матеріал використовувалися дані Головного управління статистики АР Крим, оперативні дані Міністерства економіки АР Крим і Міністерства АПК АР Крим, податкової адміністрації АР Крим, а також аналітичні розробки автора. Дослідження охоплюють період з 1990 по 1999 рр.
Наукова новизна проведених досліджень складається в формуванні концепції трансформації державних механізмів управління в ефективні механізми господарювання (на основі обліку ступеня впливу чинників зовнішньої і внутрішньої середи діяльності сільгоспформувань). Суть і зміст концепції представлені сукупністю теоретичних, методологічних і методичних положень, які є внеском в науку і практику, про що свідчить наступне.
У економічній теорії вперше:
У методології і методичному забезпеченні уперше розроблені:
Отримані результати і їх новизна здійснені автором на основі теоретико-методичного вивчення, узагальнення вітчизняної і зарубіжної ринкової практики, що дозволило розробити концепцію формування ефективних механізмів господарювання в агропромисловому комплексі Криму.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені і використовуються на практиці: критерії і показники ефективності діяльності керівників сільськогосподарських формувань; напрями легалізації тіньової економіки в сфері агропромислового комплексу; способи виявлення і запобігання ухилянь від оподаткування; основні напрями скорочення втрат і непродуктивних витрат в агропромисловому комплексі; критерії оцінки ступеня завершеності реформування.
Особливу практичну цінність представляють: методологія і методика дослідження процесів, що відбуваються в умовах перехідної економіки; методи оцінки легальних і тіньових втрат; механізми легалізації трудової мотивації керівників підприємств; заходи по легалізації тіньової економіки в аграрній сфері; обгрунтування перспектив завершеності реформування.
Результати дослідження впроваджені у філіях кафедри агробізнеса і ЗЕД Кримського державного аграрного університету: ВАТ племзаводі “Славне”, АПК “Виноградний”, СТОВ “Дружба народів”, Кримському агропромисловому коледжі.
Результати дослідження знайшли відображення в учбовому процесі в ряді аграрних вузів країни в ході занять зі слухачами ФПК, студентами, магистрантами, аспірантами, а також в учбових посібниках з грифом Міністерства освіти і науки України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота у вигляді рукопису є завершеним науковим дослідженням теоретико-методологічних і прикладних проблем, пов'язаних з формуванням ефективних механізмів господарювання в агропромисловому комплексі Криму. Висновки, положення і пропозиції, що містяться в роботі, отримані автором самостійно.
У кожній монографії, виконаній у співавторстві, претенденту належить:
У учбових посібниках, брошурах, наукових статтях у співавторстві здобувачем здійснена обробка аналітичних матеріалів, їх узагальнення, обгрунтування висновків, встановлення параметрів проблем, що вирішуються, редагування.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження використані при підготовці доповідей, методичних і аналітичних матеріалів, переданих в Міністерство АПК АР Крим, Міністерство економіки АР Крим.
Наукові розробки докладалися на Міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: “Покращення підготовки спеціалістів для АПК та розвиток наукових досліджень”(Київ, грудень 1998 р.), “Трансформація механізмів управління в механізми господарювання”(Сімферополь, травень 2000 р.), “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу”(Запоріжжя, листопад 2000 р.), а також на республіканських науково-практичних конференціях, семінарах і нарадах з керівниками і фахівцями АПК (в період з 1985 р. по 2001 р.).
Публікація основних положень дисертації здійснена в авторській монографії об'ємом 16 умов.-друк. лист.; в 4 монографіях у співавторстві загальним об'ємом 41,0 умов.-друк. лист., з яких частка здобувача –18,0 умов.-друк. лист; в 32 публікаціях учбового і науково-практичного використання з авторською часткою 163 умов.-друк. лист; 22 наукових статтях, з яких 21 надрукована самостійно в спеціалізованих журналах і збірниках.
Структура роботи. Дисертація у вигляді монографії складається з вступу, шести розділів, які включають дев'ятнадцять підрозділів, висновків, використаних джерел. Її об'єм становить 267 сторінок основного тексту, з якого 62 таблиці і 29 малюнків. Список використаних джерел містить 121 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ”розглянута сутність і види механізмів господарювання, історичний досвід реформування в аграрній сфері, особливості становлення ринкових відносин в агропромисловому комплексі Криму, сформульовані методичні підходи до дослідження процесів реформування в АПК.
Для адміністративної економічної системи були характерні специфічні методи, що дозволяли проаналізувати динаміку показників і спроектувати на цій основі прогнозні показники. Кількісний підхід, що домінував при цьому в дослідженнях (в його основі механістичний характер використання методів математики, статистики і ігнорування якісної сторони явищ) в цей час не здатний відобразити явище, яке вивчається.
Принципово нові вимоги до методів дослідження пред'являються в умовах перехідної економіки. Виникла необхідність детального вивчення ситуації, що складається на ринку, маркетингових можливостей суб'єктів господарської діяльності. Проте не знаходить достатнього визнання системний, комплексний, динамічний і функціональний підходи, внаслідок чого в дослідженнях упускається ряд якісних характеристик: сукупна ефективність і ефективність на різних етапах і складових, відповідність шляхів, що використовуються і засобів поставленим цілям.
Як пріоритет розвитку економічної методології необхідно виділити: використання більш широкого набору методів досліджень; актуалізацію наукового пошуку в області інформаційних основ дослідження; обгрунтування мінімально значущих рівнів наукового пошуку; реалізацію стратегії пріоритету ситуаційних досліджень в противагу поширеному донедавна їх хронологічному характеру.
Перехідний період в економіці накладає ряд особливостей ускладнюючи дослідження: недостатність інформаційної бази, пов'язана з появою комерційної таємниці; наявність тіньової економіки, яка вимірюється за допомогою особливих методів; збільшення різнохарактерних форм господарювання, які неможливо охопити однорідними показниками; динамічність розвитку систем, яка вимагає вивчення ситуації, а не динаміки, як це було раніше.
Виникаючі процеси економічних перетворень значно трансформували структуру економіки, зажадали більш глибоко вивчення реальної економічної ситуації, що складається на ринку. Відповідно до цього стали використовуватися сучасні методи, органічно доповнюючі традиційні підходи.
Абсолютно новим напрямом в економічних дослідженнях є маркетинговий аналіз, що дозволяє вивчити характеристики ринку, оцінити його потенційні можливості, проаналізувати збут, конкурентоспроможність товарів, механізм ціноутворення.
Високий ступінь динамічності, випадковість і непередбачуваність господарських процесів в умовах реформування зумовлює все більш широке використання оцінок і прогнозів експертів, практично, у всіх напрямах дослідження ринкових тенденцій. Це вимагає якісно нового рівня підготовки і проведення економічних досліджень, спрямованих на стабілізацію, розвиток і підвищення ефективності господарських механізмів в умовах перехідного періоду і становлення ринкових відносин.
Успіх будь-якої реформи визначається не тільки теоретичною моделлю, що є в розпорядженні, а, передусім, готовністю еліти (у т.ч. аграрній) і суспільства реалізувати цю модель. Це не довільно регульований (в залежності від попиту) параметр, а результат попереднього історичного досвіду конкретного етнічно єдиного суспільства. Тобто, об'єктивне урахування досвіду реформ, що історично сформувався (як позитивного, так і негативного), веде до необхідності чіткого формулювання цілей реформування, принципів (в тому числі просторових і тимчасових рамок), вибору відповідних механізмів реалізації і критеріїв оцінки.
Аграрні реформи в історичній перспективі завжди здійснювалися при сильній державній владі, мали досить тривалий підготовчий період, в ході якого суспільство знаходило і висувало групу однодумців –лідерів, планувалися витрати на здійснення перетворень, організовувалися спеціально для цих цілей державні структури. Нарешті, еволюційні аграрні реформи здійснювалися на базі розвиненої промисловості, фінансові доходи якої служили цілям реформ. Характерною особливістю останньої аграрної реформи став тривалий етап формування владних структур, внаслідок якого кістяк реформ (владна вертикаль) досі зазнає трансформацій власної структури.
Одноразово зруйнувати систему суспільного ведення сільгоспвиробництва, що складалася десятиріччями, і при цьому зберегти ресурсний потенціал на колишньому рівні неможливо. Перехід до пріоритету приватного господарювання повинен носити еволюційний характер з послідовним об'єднанням переваг особистих підсобних господарств і налагодженою системою ведення великого аграрного виробництва. Працівники і власники виявилися в складних, суперечливих відносинах. Провідною повинна стати ідея формування менеджерів –господарів із земельною власністю, на основі якої і буде здійснюватися заміщення найбіднішої частини населення і поступово долатися відсутність середнього класу.
Механізм господарювання –це сукупність форм і методів господарювання, їх формування і функціонування у всіх ланках господарської системи. Складовими господарського механізму є: внутришньогосподарськи механізми, механізми впливу монополій (природних або організованих), механізми вільного ринкового регулювання, механізми держрегулювання, механізми впливу соціальних інститутів і механізми зовнішнього впливу.
Основу господарського механізму в умовах приватної власності складає економічний механізм, що включає систему стимулів, що спираються на спонукальні мотиви до підвищення ефективності виробництва. Іншими словами, це –система формування цілей, стимулів, що перетворює матеріальні і духовні потреби людей в кінцеві результати виробництва, що максимально задовольняють платоспроможний попит споживачів. Досвід централізованого планування і податкових стимулів в ринковій економіці дозволяє зробити висновок про те, що не можна нівелювати податкові функції самого ринку. Якщо не здійснюється контроль за використанням податкових пільг, то з'являється можливість для зловживань, ведучих до дисбалансу.
Організаційний механізм включає: структуру і функції органів і осіб, систему контролю, технологію управління, форми господарювання, має мобільний характер і короткий період впливу (в порівнянні з фінансово-економічним механізмом). Різноманіття форм господарювання дозволяє знайти оптимальну систему господарювання.
Соціальний механізм відрізняється найбільш тривалою дією, оскільки формується на рівні генофонду нації. Соціальний механізм включає мотивацію, регулювальники рівня і якості життя народу, соціальні гарантії.
Зовнішньоекономічний механізм включає форми і способи зовнішньоекономічної діяльності по експорту і імпорту (порядок ліцензування і квотуровання, митне і валютне регулювання, правове і фінансове забезпечення ЗЕД).
Раніш єдиний правовий блок механізмів, що являв собою комплекс правових норм і інструментів регулювання господарської діяльності, став одним з елементів забезпечуючого блоку. У доповнення до правового забезпечення виділилися в самостійні механізми (наукове, технологічне і кадрове забезпечення). З розвитком ринкових умов сформувався новий механізм інформаційно-консультаційного забезпечення.
Міжнародний механізм господарювання представлений: нормами міжнародного права, системою розрахунків і позовів, валютно-кредитними відносинами, політичними і правовими інструментами, способами організації виробництва і обігу товарів, капіталів, кооперування і розподілу праці, формами науково –технічної співпраці, системою підготовки кадрів.
У другому розділі “ЕКОНОМІЧНИЙ СТАН АПК КРИМУ”проведений аналіз трансформації ресурсного потенціалу АПК Криму, виявлені тенденції розвитку виробництва, переробки і реалізацій сільськогосподарської продукції, оцінені втрати в АПК і виявлені основні напрями їх скорочення.
Сукупність природних ресурсів є основою поняття “ресурсний потенціал агропромислового комплексу", який являє собою інтегральну оцінку що не тільки є в наявності, або що беруть участь безпосередньо у виробничому процесі ресурсів, а і потенційних їх запасів, видів використання і заповнення.
Здійснюване розукрупнення господарств, зміна системи економічних відносин не могли не відбитися на стані і ефективності використання ресурсного потенціалу АПК. Загальною тенденцією є падіння ресурсного потенціалу, за 10 років більш ніж в 2 рази (табл. 1).
Таблиця 1
Трансформація ресурсного потенціалу АПК Криму, млрд. грн.
|
Найменування показників |
р. |
р. |
р. |
1997 р. |
р. |
р. |
|
Земельні ресурси |
32,3 |
,8 |
,4 |
,3 |
,8 |
,2 |
|
Основні і оборотні фонди |
8,9 |
,0 |
,2 |
,5 |
,7 |
,1 |
|
Робоча сила |
6,7 |
,0 |
,0 |
,7 |
,0 |
,9 |
|
Ресурсний потенціал загалом |
49,9 |
46,8 |
,6 |
,5 |
,5 |
,2 |
Примітка: в цінах 1996 р.
Різко знизилася інтенсивність використання багаторічних насаджень за рахунок високої зрідженості садів і виноградників, що досягла в середньому в Криму біля 25%. Зниження врожайності сільськогосподарських культур зумовлене різким коливанням вмісту гумусу в ґрунті, яке у зв'язку зі значним скороченням внесення мінеральних і органічних добрив в окремих господарствах складає від 1,8% до 4,2%.
Зменшення вартості виробничих фондів за 1995-99 рр. має місце практично у всіх сферах агропромислового комплексу Криму. До того ж фактична ситуація значно більш гнітюча, оскільки багато які основні фонди законсервовані, частина занедбана, багато машин і обладнання не підлягає відновленню внаслідок глибокого морального і фізичного зносу.
Ситуація з оборотними фондами має подвійний характер. Хоч загальна вартість оборотних фондів агропромислового комплексу Криму змінилася трохи (поменшала на 1,3%), однак склад і структура оборотних коштів мають тенденцію до істотного погіршення за рахунок різкого скорочення (в 6,3 рази) власних джерел їх фінансування.
Падіння трудового потенціалу в порівнянні з 1990 рр. досягло 33,6%, в тому числі безпосередньо зайнятих в суспільному сільгоспвиробництві –,5%. Низька оплата праці у порівнянні з працівниками інших галузей, значний об'єм заборгованості по її виплаті негативно відбиваються на привабливості аграрної праці для сільського населення. Відбулося “вимивання”трудового потенціалу з суспільного виробництва в особисте. У ОПГ труд не механізований, тому знижується ефективність використання трудового потенціалу.
Недостатнє застосування в процесі реформування фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою (зайнятість їх в АПК Криму за період реформ скоротилася на 35%) призвело до того, що їх підготовка реально здійснюється для інших галузей економіки. Значна частина фахівців, підготовлених для сільського господарства Криму, в цей час зайняті в інших галузях: в промисловості працює 2,3 тис. інженерів сільськогосподарського профілю, в будівництві і енергетиці –,5 тисячі, а на різних робочих місцях працює більше за 8 тисяч фахівців аграрного профілю.
У складних умовах господарювання одним з ресурсів для агропромислового комплексу є інтелектуальний (науково-технічний) потенціал. Збереження існуючої системи наукового забезпечення АПК, розвиток форм і методів взаємодії галузевої науки і конкретних виробництв, підвищення ефективності наукових досліджень за рахунок реструктуризації і часткової приватизації прикладних наукових досліджень є пріоритетними напрямами стабілізації аграрної сфери Криму.
По підсумках 1999 р. близько 2/3 валової продукції сільського господарства Криму виготовлялося в особистих підсобних господарствах сільських жителів. Проведене в республіці роздержавлення підприємств, практично, нівелювало значення господарств, що залишаються у власності держави. Домінуюче положення сільськогосподарські підприємства займають у виробництві зерна, досить ефективно використовуючи економічний ефект масштабу виробництва. Провідним продуктом особистих підсобних господарств є картопля, виробництво якої в 1990 р. на 87,5% забезпечувалося ОПГ, а в 1999 р. –вже на 99,3%. Подібна тенденція виявляється у виробництві овощей в особистих підсобних господарствах (1990 р. –,9%; 1999г. –,8%), м'яса (1990 р. – 26,7%; 1999г. –,6%), молока (1990 р. –%; 1999г. –,2%). Перевага мелкотоварного виробництва окремих сільгосппродуктів в умовах трансформації аграрної сфери дозволяє мінімально стабілізувати вирощування основних продуктів харчування.
Для продукції різних культур ведучий канал реалізації, як правило, визначається рівнем розвитку інфраструктури збуту, ліквідністю продукту, можливостями його споживання в ОПГ. Як бачимо, для зерна основний канал –бартерні операції (34,8%), картоплі і овочів –ринок (50,7 і 46,0%, відповідно). Для плодів і ягід характерний відносно рівномірний їх розподіл по каналах (за винятком заготовчих організацій). По продукції тваринництва канали також розрізнюються: худоба і птах реалізовуються приблизно у рівній мірі на ринку і населенню (39,5 і 40,1%, відповідно), молоко і молокопродукти –заготівельним організаціям і на ринку (40,7 і 36,7%), а для яєць основний канал –ринок (64,8%).
Особливо актуальним для кримських сільгоспвиробників є, практично, двократне перевищення імпорту овочів над їх експортом. Значне негативне сальдо відносно молока, а донедавна і м'яса свідчить про низький рівень розвитку переробки продукції. У 2,1 рази зріс лише експорт зерна, а експорт риби і рибної продукції зріс істотно, але все це розрахунки за утримання флоту (пальне, порти, ремонт, за лов риби). На 83,2% скоротився експорт алкоголю, практично, втрачений експорт фруктів, винограду, овочів. У той же час основними статтями імпорту є тютюн і тютюнові вироби (32%), фрукти і овочі (12%), риба і рибопродукти (20%). Обсяг імпорту в 7,5 раз перевищує експорт.
Наявність власних переробляючих потужностей в господарствах є визначальним чинником їх елементарного виживання. Частка продукції, виробленої переробляючими цехами аграрних підприємств, в загальному обсязі продовольчих товарів за 1999 р. становила 32,4%. На їх переробляючих потужностях вироблено 9,2 тис. т м'яса, 3,2 тис. т рослинного масла, 21,7 муб плодоовочевих консервів, 1,2 тис. т ковбасних виробів, 6,9 тис. т цільномолочної продукції, 26,2 тис. т борошна.
Одним з важливих напрямів підвищення ефективності є скорочення розмірів втрат на всіх стадіях циклу відтворювання –від виробництва до споживання. У АПК найважливішою причиною виникнення і збільшення втрат є невідповідність, що склалася між технічним рівнем виробництва, його організаційно-економічними формами і соціально-економічними відносинами. Цей розрив посилюється пануванням позаекономічних форм залучення до труда, внаслідок чого соціально-економічні чинники виявляються практично виключеними з процесу відтворювання. При виробництві товарної продукції агропромисловим комплексом Криму в 2000 р. на рівні 600 млн. грн, оцінені експертами втрати склали біля 480 млн. грн. У зниженні рівня виробництва продукції сільського господарства в Криму експерти найбільше значення наділяють тіньовим втратам (15,8%), недосконалості законодавства в області землекористування (15,6%), відсутності реального власника (15,1%), відсутності інвестицій (14,6%). Тіньові втрати в 1,8 рази перевищують легальні.
Шляхи зниження втрат сільськогосподарської продукції складаються з агротехнічних і біологічних прийомів підвищення культури землеробства, організаційно-господарських заходів, технічних і технологічних прийомів. Скорочення тіньових втрат повинно передбачати: розробку і реалізацію фінансової програми, стимулюючої розвиток сільськогосподарського виробництва, розробку і впровадження економічних заходів з обмеження бартеру; приведення податкових відрахувань у відповідність з можливостями сплати податків платниками; реформування системи оплата труда з метою приведення її розміру у відповідність з нормальним рівнем споживання.
У третьому розділі “РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСІВ ТРАНСФОРМАЦІЇ В ЕКОНОМІЦІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА”проведений детальний аналіз результатів реформ, проведених в агропромисловому комплексі Криму; проаналізована зміна складу і структури сільськогосподарських власників; вивчена зміна всіх складових потенціалу агропромислового комплексу в регіоні.
Первинна передача земель в колективну власність відбувалася надзвичайно повільно: позначилася невіра в здійснювану трансформацію, нерозуміння механізмів розпорядження, що пропонуються власністю і, відповідно, відсутність надій на отримання реальних дивідендів. З метою прискорення аграрного реформування протягом 1994-95гг. були підписані відомі Укази Президента України, що визначили своєю появою трансформації власності початок другого етапу в країні. За період 1995-99 рр. відбувався лише внутрішньогалузевий перерозподіл сільгоспземель, в ході якого збільшилося число учасників земельних відносин, з'явилися нові форми землеволодіння (акціонерні товариства) і землекористування (фермерські господарства), які не стали що визначає в аграрній структурі.
Результати аналізу законодавчого забезпечення свідчать про те, що процеси трансформації в АПК носять однобокий характер, і направлені фактично лише на розподіл прав власності на майно, що раніш було державним або одержавленим, тобто, фактично, приватизується тільки прибуток від функціонування цього майна. Це призвело до того, що з господарств за допомогою штучних схем (в більшості –ресурсних) вилучаються “приватизовані” оборотні кошти.
До кінця 2000 р. в Криму було, практично, завершене паювання земель –в 95% сільськогосподарських підприємств, сертифікати на право на земельну частку (пай) отримали понад 87% членів КСП. Однак вийти з складу колективних сільгосппідприємств зі своїми земельними паями побажали до відомого Указу Президента менше за один процент працівників.
Значні відмінності в розмірах земельних паїв, що передаються у власність, породили певне невдоволення серед сільських жителів. Так, більше за половину господарств (58%) передали співвласникам земельні паї в розмірі від 2 до 6 гектарів, при тому що в 9 господарствах (5%) земельний пай не перевищив навіть 2 гектарів і в двох господарствах розмір пая перевищує 30 гектарів. Середньорайонний розмір земельної власності в АПК Криму становив 6,2 га, при різноманітті від 2,4 га в Бахчисарайськом (найбільш густо населеному) до 11,4 га в Чорноморському районі.
Потрібно зазначити, що основну увагу було приділено трансформуванню відносин власності на землю, що і сталося багато в чому формально. У Криму в цей час гострою проблемою на відміну від інших регіонів України є наділення землею громадян –дітей депортованих раніше народів Криму, що вимагає не тільки адміністративного втручання, але і законодавчо-нормативних актів. Цю проблему не можна вирішити тільки за рахунок земель запасу, що особливо яскраво видно в “престижних”районах півострова (Сімферопольському, Бахчисарайському, Білогорському). Значною проблемою є також і розподіл майнової частини колишніх колгоспів і радгоспів.
У процесі розвитку аграрних власників стали відособлятися і виділятися різні їх типи в залежності від складності виробничих відносин. Так, при веденні селянського (фермерського) господарства ускладнюється характер виробничих відносин в порівнянні з ОПГ сільських жителів, оскільки додатково можуть притягуватися земельні ресурси і наймані робітники, відносно яких фермер виконує управлінський вплив. Остаточне оформлення відособлення функцій управління відбувається при кооперативній формі господарювання, а класичні форми представляють завершальний етап. У них вже представлені всі основні характерні риси існуючих економічних систем: відособлення відносин власності, розподіл праці, виділення функцій управління і, відповідно, високий рівень товарності, висока ефективність виробництва.
Особливі форми господарювання засновуються на вертикальній інтеграції, необхідною умовою якої, як правило, є певна (скель-небудь значуща) частка ринку, що належить конкретному сільгоспвиробнику. Існуючі форми господарювання, які включають в себе вертикальну інтеграцію, є найбільш пристосованими до ринкових умов господарювання, однак вимагають якісно іншого рівня організації і функціонування. Виробничі відносини в аграрній сфері в цей час базуються на деформованих відносинах власності.
Трансформація господарського механізму в цей час направлена, передусім, на перетворення системи розподільних економічних відносин, що дісталися в спадщину від адміністративний –командної економіки, в автономний механізм взаємодії між економічними суб'єктами, що іменується ринком.
Регіональний ринок –це весь комплекс різноманітних економічних відносин між людьми, виникаючих в процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання. У ході становлення приватного сектора аграрного виробництва поки не сформовані ефективні ринкові відносини. Для новоутворених сільськогосподарських виробників не створене відповідне економічне середовище, яке дозволило б ефективно реалізувати їх ресурсний потенціал (в тому числі підприємницький). Розвиток приватної власності на землю і основні засоби виробництва не призвів до поліпшення господарської діяльності.
Становлення ринкового механізму господарювання внесло істотну корективу в елементи інфраструктури аграрного ринку. Формується абсолютно новий елемент –маркетингове забезпечення, в основі якого заходи по просуванню продукції безпосередньо від виробників до різнорівневих споживачів: великооптові постачання (трейдерам), ринок дрібного опту (підприємцям), роздріб (споживачам).
Негативним результатом трансформації відносин власності на підприємства, що належать обслуговуючим сільське господарство галузям, стала монополізація цього сектора. Монополії диктують ціни на ресурси і антимонопольне законодавство не діє. Втрачена колективна власність на Бахчисарайський цементний і Керченський скляний заводи.
Найбільш прийнятною в економічних умовах, що склалися є участь аграрних власників в кооперативних об'єднаннях, мета яких –забезпечення ефективного збуту дрібнооптових партій продукції, а також спільне просування однорідної продукції на аграрному ринку. У аграрній сфері відсутня сучасна комунікаційна інфраструктура і, як наслідок, недоступна комерційна інформація про положення справ в цікавлячих галузях і напрямах. Таким чином, інформаційні потоки проходять мимо потенційних споживачів, які, на жаль, не усвідомлюють цього факту. Істотну допомогу в цьому здатні надати консалтингові і інформаційно –консультаційні структури, що володіють знаннями, необхідними для господарювання в ринкових умовах, розумінням виникаючої економічної трансформації, а також інформаційним ресурсом, що забезпечує в ринкових умовах основні конкурентні переваги виробникам.
У четвертому розділі “ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ МЕХАНІЗМІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ І СТАБІЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ АПК”розглянуті основні напрями формування ефективних механізмів господарювання, сформульований ряд заходів по легалізації тіньової економіки, обгрунтовані критерії визначення завершеності реформування в АПК.
Механізм аграрного ринку можна визначити як механізм стихійної взаємодії споживачів і виробників з метою розв'язання загальних економічних проблем. Іншими словами, це механізм організації функціонування товарного господарства на основі взаємодії всіх суб'єктів виробничої і невиробничої сфер з метою розв'язання своїх проблем, але ведучий до розв'язання загальних проблем економіки.
Особливої уваги заслуговує феномен “перехідної економіки". Існуючі теоретичні підходи до його розгляду і практичне вираження в економічній дійсності, дозволили виявити і обгрунтувати систему чинників, що забезпечують ефективність функціонування внутрішньогосподарських механізмів (рис. 1).
У цей час некоректно говорити про ефективні і неефективні механізми господарювання всередині окремих виробничих суб'єктів. Умови зовнішньої середи, що постійно змінюються формують передумови до певної (деяким образом запрограмованої) результативності механізмів, що використовуються. Таким чином, окремі механізми не можуть характеризуватися якістю ефективності, яка за своїм визначенням властива отриманому результату.
Перехідна економіка відносно системи внутрішньогосподарських механізмів визначає різке зниження рівня їх самодостатньості і зростаюче значення чинників зовнішньої середи, що безпосередньо визначає характер виникаючих змін в сільськогосподарських формуваннях.
Рис. 1. Чинники, що забезпечують ефективність функціонування
внутрішньогосподарських механізмів
Чинники групи саморегулювання аграрного ринку в цей час, незважаючи на суперечність впливу державних структур, стають невід'ємним елементом для забезпечення ефективності внутрішньогосподарських механізмів. У все більшій мірі ефективність господарської діяльності визначається не існуючим ресурсним потенціалом, а підприємницькими здібностями керівників, бажанням змін і їх прийнятністю.
На сільське господарство, як ні на одну іншу галузь переважний вплив чинять монополістичні об'єднання постачальників ресурсів переробних підприємств, торгових організацій. Аграрна сфера поставлена в ситуацію, коли переважає квазіринкове партнерство, в основі якого відкрите домінування одного партнера (як правило, промислового підприємства) над іншим (сільгоспвиробником). І розірвати цю хибну у всіх відносинах практику без надзвичайних заходів неможливо.
Ситуацію, що склалася активно підтримують всілякі зацікавлені треті особи, і, передусім, зарубіжні виробники, що формують групу чинників зовнішнього впливу на аграрну сферу. Ці чинники є найбільш вагомими в силу своєї технічної відпрацьованності і масштабу впливу.
У противагу ним найменший розвиток в аграрній сфері отримали чинники групи соціальних інститутів, які в розвиненому в економічних відносинах суспільстві повинні домінувати і визначати перспективу довгострокового розвитку. Територіальна розрізненість, складні економічні умови, активна міграція в міську місцевість позбавили село дійових механізмів впливу на господарську ефективність.
Чинник державного впливу на АПК залишається недостатнім. Державою загублений активний вплив на сферу сільськогосподарського виробництва, оскільки, як згадувалося вище, росте вплив монополій, тенізація всіх сфер діяльності, безконтрольний перерозподіл капіталів.
Технологія управління –це сукупність прийомів і способів управлінського впливу на об'єкти управління від етапу виявлення і формалізації цілей, до етапу контролю і коректування рішень, що приймаються. Істотним етапом її реалізації є не тільки зовнішня політика керівника, але і внутрішньогосподарські механізми, систематизовані автором (рис. 2).
До цього часу немає реального контролю за виникаючими процесами трансформації. Легальний бізнес можливий в державі, в якій врегульовані правові, економічні і етичні норми підприємницької діяльності. Тенізація аграрної сфери була слідством нераціональної державної політики, яка з одного боку орієнтувалася на те, що ринок сам вирішить всі проблеми, а з іншого –руйнувала цей же ринок непомірним адміністративним впливом.
Необхідно в масштабах держави прагнути до скорочення податкової складаючої собівартості продукції. Невиправдано високі в цей час ставки нарахувань на фонд заробітної плати, а загальна податкова складова собівартості значно перевищує частку оплати труда в ній, що не може сприяти ефективному використанню робочої сили і формуванню трудової мотивації. Система оподаткування на рівні підприємств повинна сприяти створенню зацікавленості в економії витрат.
У сфері тіньової економіки відбувається накопичення капіталів. Перехід капиталотворення в сферу тіньової економіки багато в чому пов'язаний з недосконалістю механізму ціноутворення. Максимальна частка прибутку в ціні продукції навіть для ефективно працюючих підприємств зараз не підіймається вище за 10%, в той час, як для розширеного відтворювання необхідно –не менш за 40%. У результаті –підприємці вимушені приховувати свої реальні доходи. Для боротьби з тіньовим накопиченням капіталів, прихованням доходів необхідна орієнтація на противитратний механізм, сприяючий ефективному використанню ресурсів, еквівалентному розподілу капіталів.
Кожний п'ятий виявлений в країні економічний злочин довершений в сфері АПК. За даними Держкомстату найбільші тіньові доходи: від продажу товарів по спекулятивних цінах, хабарів, розкрадання. За дуже приблизними підрахунками експертів, несправними платниками податків в нашій країні є до 70% керівників сільськогосподарських формувань. Оцінити їх прибутки складно, оскільки основна частина прибутків надходить готівкою (неофіційно). Для викорінювання тіньової економіки необхідно здійснення загальноекономічних і соціальних реформ, корених змін не тільки в сфері агропромислового комплексу, але і в існуючому економічному режимі.
Основними галузевими пріоритетами розвитку аграрного сектора Криму є виноградарство і виноробство, тютюнництво (южнобережна і передгірська зона), ефіромаслічне виробництво (центральний, східний і північно-західний райони), лікарські рослини (передгір'я), плодівництво (Бахчисарайський, Сімферопольський, Красногвардейський, Ніжнегорський і Советський райони).
Як основні напрями реалізації регіональної аграрної політики пропонуються: внутрішньогалузеве перегрупування ресурсів для організації виробництва конкурентоспроможної продукції; підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу суспільного сектора; освоєння сільгоспформуваннями сучасних методів управління; стабілізація ресурсного забезпечення з одночасним зниженням ресурсомісткості аграрного виробництва; розширення внутрішнього ринку, підвищення платоспроможності населення; захист регіонального сільськогосподарського товаровиробника; забезпечення організаційно-економічної стійкості регіонального агропромислового комплексу. Одним з основних напрямів державного регулювання є переорієнтація фінансових ресурсів в матеріальне виробництво, залучення цільових зовнішніх інвестицій і стимулювання інвестиційної активності самих сільгоспформувань в реалізації перспективних проектів. Вкладення капіталу в аграрне виробництво повинне бути більш вигідним, ніж ввезення готового продовольства.
Поняття “завершеності" відносно процесу реформування аграрної економіки, актуалізація якого в цей час зводиться до трансформації сільськогосподарський формувань, включає в себе не тільки здійснення або закінчення процесу паювання і приватизації, але і ряд інших параметрів. Метою методики, що пропонується автором є визначення тенденцій в розвитку регіональних процесів реформування аграрного сектора на основі аграгування ряду критеріїв, що знайшли своє відображення в сукупності індикаторів розвитку процесів реформування в АПК Криму. Всебічна оцінка міри завершеності процесу реформування аграрної економіки має намір на регіональному рівні враховувати групу критеріїв: продовольча самозабезпеченість регіону, ефективне використання ресурсного потенціалу, сформованість ринкової інфраструктури, привабливість інвестиційного клімату, зростання реальної заробітної плати, відповідність величини споживчого кошика середньому рівню зарплати, приріст населення, екологічно безпечні умови життєдіяльності.
Формування механізму оцінки міри завершеності аграрних перетворень повинне стати дійовим інструментом реалізації стратегічних задач в регіональній аграрній політиці, здатній забезпечити істотне підвищення надійності сільськогосподарського виробництва.
Рис. 2. Система і складові внутрішньогосподарських механізмів.
У п'ятому розділі “ПОСИЛЕННЯ ТРУДОВОЇ МОТИВАЦІЇ КОЛЕКТИВІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ФОРМУВАНЬ”розглянута трансформація мотивації трудових колективів і керівників сільськогосподарських формувань в період перехідної економіки, а також напрями по підвищенню її ефективності.
У сфері мотивації персоналу є ряд проблем, існування яких зумовлює низьку трудову активність працівників. Упор робиться на оплату труда, ігноруються непрямі економічні і неекономічні способи стимулювання трудової активності, що носять довгостроковий характер. Перспективна орієнтація дуже важлива з точки зору реалізації потенціалу управлінських працівників, дія ж систем оплати труда носить короткочасний характер.
На жаль, матеріальний чинник не виконує мотивуючої функції. У перспективі члени трудових колективів сподіваються на підвищення значущості такого чинника, як почуття задоволення від роботи, а також матеріального чинника. Зберігає значущість чинник хороших відносин з керівництвом, що дозволяє констатувати досить високу керованість колективів сільськогосподарських формувань.
Не можна не врахувати вплив менталітету на вибір пріоритетів в діяльності. Тому не тільки економічний інтерес є спонукальним мотивом для процесів тенізації, але і низький рівень правослухняності , бажання отримати кошти для існуванню не працюючи. Звідси, високий рівень розкрадання, нестач, крадіжок майна підприємства, безініціативність; низький рівень внутрішньої культури. Основна (легальна) робота розглядається працівниками як можливість додаткового заробітку, що виявляється в розкраданні власності підприємства. Часто від звільнення з роботи людини втримують такі причини: страх втратити “яку-небудь”роботу, небажання шукати нову і боязнь її не знайти, недовір'я до комерційних структур.
З позицій ефективної трудової мотивації невідкладного рішення вимагають проблема масового відчуження людей від результативної трудової діяльності. У сучасних умовах матеріальна мотивація є пріоритетним напрямом формування ефективних стимулів у кожного працівника підприємства, включаючи керівника. Однак, зазначимо, що саме у керівників значно більш розвинені повторні потреби. Отже, їх мотивація повинна використати задоволення прагнення до влади, причетності до успіху. Мотивація керівників повинна носити індивідуальний характер з урахуванням їх психологічних особливостей. Стимулювання керівників повинне бути пов'язане з результатами роботи підприємства, оскільки саме їх рішення про перспективи роботи підприємства визначають її результати.
У цей час в АПК Криму контроль рівня доходів людей незадовільний, відсутні необхідні гарантії етичного труда, що приводить до появи нових економічних відносин. Переорієнтації трудової мотивації на сферу тіньової економіки сприяє залученню до злочинності все більш широких шарів суспільства і слабість правоохоронних органів. За експертними оцінками, частка тіньових доходів в бюджеті керівників складає біля 35%.
Легалізація тіньової трудової мотивації в сфері господарської діяльності передбачає ряд заходів, як на рівні окремих підприємств, так і на рівні держави. На рівні підприємства необхідно створити ефективну систему мотивації, яка пов'яже інтереси кожного окремого працівника з інтересами підприємства загалом. Розв'язання проблеми, певною мірою, полягає в створенні системи оплати труда, що будується на основі підвищення мотивації, що орієнтується на потенціал кожного конкретного працівника. Принципи цієї системи: оплата труда персоналу підприємства вийде з кінцевих результатів його роботи, оплата труда кожного конкретного працівника визначається мірою ефективності роботи, що виконується.
У всіх сферах виробничої діяльність сільгосппідприємств будь-яких форм власності необхідно більш широко використати контрактну форму працевлаштування керівників, оскільки вона вигідна як власнику підприємства, так і керівнику. Контракт, з одного боку, гарантує керівнику виконання всіх обумовлених в йому умов, а з іншою –дисциплінує його відносно узятих на себе зобов'язань.
За роки незалежність України стався демонтаж системи життєзабезпечення на селі, тієї системи, яка дозволяла при вельми невеликому національному багатстві створювати всім громадянам гідний рівень життя. На жаль, слабкість реальної соціальної політики на селі призвела до високої соціальної напруженості, що виявляється у високому рівні безробіття, розшаруванні суспільства, падінні споживчого попиту. Загалом експертами рівень життя в Криму оцінюється на 30% нижче, ніж в середньому в Україні.
Питома вага заробітної плати в грошових прибутках населення неухильно знижується, що сприяє втраті мотивації до праці. Метою існування сільського населення стає елементарне виживання, постійний пошук коштів для існування. Десята частина населення отримує більш ніж половину всіх прибутків, в той час як п'ята частина населення, що є найменше забезпеченою отримує лише двадцяту частину прибутків.
Комплексна оцінка рівня життя сільського населення є початковим моментом для аналізу перспектив розвитку АПК. Вона формує базу для реальної політики збереження в сільській місцевості молодих фахівців. Вивчення рівня життя дозволяє визначити умови для формування ефективної системи мотивації в сільгоспформуваннях, оскільки рівень життя являє собою оцінку рівня задоволення потреб.
Життєвий рівень сільського населення визначається не тільки рівнем прибутків, структурою споживання, тривалістю життя і рівнем освіти, але і інтегральним показником –індексом людського розвитку (міра матеріального забезпечення, здоров'я, освіта) –що одночасно є соціальним критерієм ефективного управління в сільгосформуванні.
У шостому розділі “ДЕРЖАВНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ГОСПОДАРЮВАННЯ В СФЕРІ АПК”проаналізовані основні напрями державного регулювання в галузі, запропоновані напрями підвищення ефективності державного впливу.
Податкова політика, що проводиться в Україні, є перешкодою для ефективної роботи підприємств. Ця теза підтверджується дослідженнями Міжнародної фінансової корпорації, проведеними в Україні в 1999 р. Так, найбільш значними перешкодами для розвитку бізнесу визнані: високі ставки податків –%; велика чисельність різних податків –%; часті зміни в законодавстві –%; велика кількість видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню –%, складна процедура отримання ліцензій –%; часті перевірки державними органами –%.
Щоб знизити податкове навантаження підприємства використовують різні засоби скорочення податкового тягаря. Можна знижувати податки, відміняти податкові пільги, поліпшувати прозорість бюджету –це всі необхідні і назрілі дії, але вони не призведуть до очікуваного ефекту, якщо не будуть вирішені фундаментальні проблеми: захист прав власності (передусім, на прибутки), банкрутство неефективних підприємств, стабільне законодавство. Тільки в цих умовах можна створити передумови для динамічного розвитку економіки АПК.
На сучасному етапі рівень активності інвесторів як іноземних, так і внутрішніх в економіці АПК Криму, зокрема, визначається платоспроможним попитом ринків, в зв'язку з чим, практично, єдиним способом стимулювання інвестицій є підвищення рівня реального споживання і внутрішня інвестиційна активність служить суб'єктивною характеристикою існуючого інвестиційної клімату.
Сільське господарство залишається галуззю, не привабливою для зовнішнього інвестування, не має в своєму розпорядженні достатні власні інвестиційні ресурси. Капітальні вкладення на розвиток галузі в 1999 р. становили 35,5 млн. грн. або 7% виробничих інвестицій, в порівнянні з 21% в 1998 році. Велика частина інвестиційних ресурсів сільськогосподарських підприємств (87%) спрямована на розвиток рослинництва. У закладку садів, виноградників і інших багаторічних насаджень вкладено 17,8 млн. грн. з Держбюджету України профінансоване лише 0,6 млн. грн.
За оцінками, запропонованими Програмою розвитку інвестиційної діяльності в АРК на 2001-2002гг. основними причинами, перешкоджаючими розвитку інвестиційної діяльності в Криму, є: незадовільний фінансово-економічний стан суб'єктів господарської діяльності, відсутність у них власних інвестиційних ресурсів; недостатність об'ємів централізованих джерел фінансування і банківського кредитного капіталу; низький рівень платоспроможності споживачів, неплатежі; постійний і істотний стік ресурсів в тіньовий сектор економіки; нерозвиненість ринку землі; фіскальна спрямованість податкової політики, незбалансованість системи оподаткування, нестабільність податкового законодавства; неадаптованість системи бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів; невідповідність судово-правової системи міжнародним стандартам; відсутність третейських судів і системи виконання їх рішень; недостатня розвиненість існуючої інфраструктури; складність і недосконалість механізму забезпечення гарантій уряду АРК для інвесторів.
Для стабілізації і розвитку АПК в Криму передбачаються цільові програми, на які виділені бюджетні кошти. Зокрема галузям птахівництва і свинарства виділена бюджетна безпроцентна позика –,9 млн. грн. Працює регіональна система замовлення на виробництво продовольчого зерна і постачання продуктів харчування республіканським бюджетним установам. У бюджеті Криму на ці цілі передбачено біля 30 млн. грн.
На жаль, кроки, що робляться державою в області стабілізації виробництва в агропромисловому комплексі практично не приносять очікуваного результату, що зумовлено з одного боку –недостатністю цих заходів, а з іншого –рядом причин більш глобального характеру.
Система життєзабезпечення, що раніше існувала, безповоротно втрачена, а нова залежить від балансу політичних сил, від владної еліти суспільства. Реформи займуть значно більше часу, ніж нас орієнтують політики. Потрібен продуманий і зважений підхід.
Соціально-економічна політика держави відносно аграрного сектора повинна враховувати особливості економіки перехідного періоду:
Роль уряду Криму можна розглянути як мультиплікатору трансформаційних процесів, який можна виразити формулою:
Мт = (ИМВ + ИСР + ИБ):(Ик + Из)
де: ИМВ –ступінь монополізації влади; ИСР –ступінь опірності реформам; ИБ –ступінь бюрократизації; Ик –компетенція уряду; Из –зацікавленість уряду в успіху реформ, що проводяться.
Очевидно, що чим більше Мт, тим довше перехід до стабілізації аграрного ринку і, навпаки, чим менше значення Мт, тим швидше і з меншими втратами буде пройдений цей шлях.
Вплив держави на АПК повинен включати забезпечення продовольчої безпеки, оптимізацію аграрного ринку, створення сприятливого інвестиційного клімату і інш.
Важливою складовою державного регулювання є фінансово-кредитна підтримка аграрного сектора. Основні механізми –бюджетні дотації, субвенції, пільгове кредитування і оподаткування, страхування. Ці механізми держава повинна використати для стимулювання участі суб'єктів господарювання в державних програмах по виробництву екологічно чистої продукції, захисту екології, використанню альтернативних джерел енергії.
Для стабілізації і розвитку АПК Криму важливу роль може зіграти відновлення зовнішньоторгівельного обороту (шампанське, марочні вина, фрукти, виноград) насамперед з традиційними ринками Росії, але для цього багато що треба зробити.
Вивчення досвіду проведення аграрних реформ в агропромисловому комплексі свідчить про несформованість аграрної політики в регіоні. Реформування –надзвичайно багатогранне явище, що вимагає різноманітних підходів, в тому числі посилення кадрової складової. Необхідна кадрова політика в регіоні, підготовка лідерів раніше, повніше і глибше інших розуміючих необхідність перетворень, що володіють механізмами господарювання, здатних об'єднати і мобілізувати людей на реальну справу, розраховану не стільки на революційні перетворення, як на нормальну тривалу ефективну діяльність.
ВИСНОВКИ
1. Механізм господарювання –це сукупність форм і методів господарювання, їх формування і функціонування у всіх ланках господарської системи. Складовими господарського механізму є: внутрішньогосподарські механізми, механізми впливу монополій (природних або організованих), механізми вільного ринкового регулювання, механізми держрегулювання, механізми впливу соціальних інститутів і механізми зовнішнього впливу. Ринкові умови спонукають до формування ефективної системи механізмів господарювання, вимагають їх узгодження.
. Об'єктивне урахування історичного досвіду аграрних реформ веде до необхідності чіткого формулювання цілей реформування, принципів, механізмів реалізації і критеріїв оцінки. Тип реформ визначається тенденцією, що характеризує відповідність між потребами і можливостями розвитку, задачами і наявністю коштів для їх рішення. Перехідна економіка характеризується певною сукупністю механізмів трансформації (роздержавлення і приватизація, демонополізація, структурна перебудова, формування ринкової інфраструктури, перехід до адресної системи підтримки).
. Трансформація механізмів господарювання в умовах переходу до приватної власності вимагає нової методології і методичних підходів до дослідження застосовно до ринкової економіки, яка формується. Вивчення внутрішніх і зовнішніх чинників, що впливають на об'єкт дослідження (суб'єкт підприємництва, лежить в основі ситуаційного аналізу), складається в оцінці факторного впливу, вартих проблем і методів їх подолання. Потрібний новий рівень підготовки дослідників, здатних дати оцінку макроекономічним і мікроекономічним явищам в сфері АПК на основі використання сукупності, як традиційних економічних методів дослідження, так і нових, нетрадиційних, таких як метод парних порівнянь на основі багатомірного шкалювння, ФСА, експертної оцінки, дослідження тіньової економіки, моделювання, маркетингових методів, методів оцінки ризиків.
. Невизначеність стратегії економічної трансформації пояснюється відсутністю необхідного консенсусу (політиків, олігархів, підприємців, громадян), недостачею власного досвіду ринкових перетворень, запозиченням чужих нам моделей. Концепцію можуть пропонувати ті політичні сили, які впливають на реальні процеси, що відбуваються в країні. Вироблені (з участю вчених) управлінські рішення повисають в повітрі, не маючи відповідної політичної підтримки. Деградація елітного потенціалу формує вакуум світогляду.
. На систему і рівень господарювання в АПК негативний вплив надають чинники зовнішнього впливу: глобалізація економічних процесів, непослідовність і безсистемність економічних реформ, слабкість державності, деструктивний характер податкової політики, негативний вплив монополій, диспарітет цін на сільськогосподарську продукцію і ресурси. Ці чинники на 2/3 визначають зниження обсягів виробництва.
. Формуванню ефективних механізмів господарювання, можливостям реформування сприяє достатність і збалансованість ресурсного потенціалу. На жаль, в АПК Криму ресурсний потенціал за роки реформування знизився більш, ніж в два рази, різко поменшало внесення добрив, водоспоживання, в 6,3 рази скоротилися власні джерела фінансування, величина товарних і грошових кредитів з боку держави стала нікчемною, посилився диспарітет цін на промислову і сільгосппродукцію. Все це призвело до зниження обсягів виробництва і реалізації продукції АПК Криму.
7. Крім ресурсного потенціалу на формування внутрішньогосподарської середи підприємств впливають: організаційно-правова форма господарювання, рівень платоспроможності, підприємницький талант менеджера, система мотивів і стимулів, система внутрішньогосподарських відносин, адаптованість до нових умов господарювання.
. Трансформація власності, що проводиться не має досить обгрунтованої концепції, не засновується на серйозних економічних розрахунках, реалізовується в умовах неготовності населення до різкої зміни образу життя, що устоявся, відсутності фінансової підтримки на проведення реформ, а також слабкій інформаційно-консультаційній підтримці і відсутності підготовлених, настроєних на реформування кадрів.
. У практиці АПК складається 18 організаційно-правових форм господарювання, з яких найбільшу роль грають ОПГ, приватно-орендні підприємства, ТОВ, ВАТ, кооперативи. Характерними їх ознаками є порядок управління, розпорядження власністю, відповідальність за зобов'язаннями, розподіл прибутку, оцінка яких дозволяє вибрати найбільш ефективну форму з урахуванням конкретних умов.
. Трансформацію необхідно вести природним шляхом без штучного прискорення подій. У разі відсутності у людей, що отримали земельні і майнові паї, бажання вести господарство самостійно, вони можуть наймати керівника за контрактом, в якому передбачати умови його функціонування (права, обов'язки, відповідальність). Великі майнові комплекси (холодильники, консервні заводи, теплиці) бажано не дробити, а виноградники і сади орендувати цілісними масивами.
11. Дрібнотоварні господарства, займаючи 15% сільськогосподарських угідь, дали в 2000 році 2/3 валового збору продукції сільського господарства (в 1990 році дрібнотоварний сектор в Криму виробляв 30% валового продукції сільського господарства). Колосальний потенціал для економічного зростання в сільському господарстві (більш за 80% угідь поки займають колективні господарства) ще залишається незадіяним ефективно.
. Відтворювання виробничих відносин нового типу не має матеріальної основи (зарплата мінімальна, дивідендів немає, площа 3-5 га землі не забезпечує селянське господарство, високий процент за наданий кредит, податкова система задушлива, сума від реалізації сільгосппродукції не заповнює витрат, немає відповідної техніки і фінансової підтримки).
. Лібералізація цін при збереженні обмежувальних заходів відносно зростання заробітної плати, посилення оподаткування відкрили можливість спотворювати витратні елементи, заглиблювати внутрішньоцінові структурні деформації в т.ч. за рахунок неврахованій (тіньовий) продукції. Для легалізації тіньової економіки необхідний такий порядок капіталотворення, який в достатній мірі реалізовує право власника (землі, засобів виробництва, робочої сили) на отримання оптимального прибутку.
. Оцінюючи резерви виробництва, автор пропонує класифікацію легальних втрат в АПК, виділяючи серед них: матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні, інтелектуальні, спеціальні, втрати часу і випадкові; і тіньових, розглядаючи їх на всіх стадіях господарського процесу. Методи їх оцінки більш детально викладені в книгах “Методика оцінки втрат в агропромисловому комплексі" і “Методика економічних досліджень".
15. Мотивація ринкової трансформації повинна спиратися на створення рівноважних умов реалізації інтересів всіх суб'єктів господарської діяльності на основі гармонізації відносин власності, при яких власники землі, капіталу, засобів виробництва і робочої сили шляхом узгодження пайової участі в створеному продукті будуть мати можливість отримувати оплату адекватну своєму внеску. Ця система передбачає, передусім, демократизацію форм і методів управління, встановлення різних видів особистої відповідальності (майнової, грошової, посадової) за результати роботи, що виконується, стимулювання досягнення високих результатів в умовах двостороннього контролю.
16. Проведенню аграрної реформи повинно сприяти ранжування ризиків для визначення допустимого реформаторського ризику –імовірності не досягнути в передбаченому періоді поставлених цілей або досягнути їх з великими витратами. Реформи повинні, зберігаючи досягнутий рівень розвитку, сприяти подальшому зростанню економіки. Допустимі лише ті перетворення, які сприяють зростанню виробництва, зміцненню економіки, підвищують рівень життя. Критерієм економічної ефективності функціонування аграрної сфери є його рентабельність, а критерієм соціальної ефективності –продовольча безпека.
. У основу концепції аграрного реформування повинен бути встановлений механізм утворення і накопичення аграрного капіталу, а заходи по його формуванню і забезпеченню нормальної роботи аграрного сектора повинні стати пріоритетним напрямом. Однак реформа “всередині сільського господарства”не знімає нагромаджених протиріч. Не можна викачувати з сфери сільського господарства доход на основі нееквівалентного обміну. Аграрний сектор напряму залежить від стану і тенденцій розвитку загальноекономічних процесів в країні. Потрібна корінна структурна перебудова державного впливу: прямого характеру (законодавство, адміністративний вплив, держінвестиції) і непрямого характеру (оподаткування, субсидії, регулювання природних монополій, зовнішньоекономічна політика). Крім того, необхідне формування ефективної інфраструктури аграрного ринку.
. Формування ефективної системи господарювання вимагає від еліти у всіх соціальних шарах суспільства особливої обдарованості, уміння переглядати всю систему, якщо в прогнозних оцінках з'явиться новий несприятливий чинник. Від правлячої еліти потрібна інтелектуальна і моральна перевага, професіоналізм, навички роботи з людьми. На жаль, у сучасної владної еліти відсутній професіоналізм, недостатньо інтелекту, сумнівна репутація, а звідси недовір'я і опір народу реформам.
20. Ступінь завершеності процесу реформування аграрної економіки пропонується оцінювати за сукупністю критеріїв: організаційно-структурної групи критеріїв, що відображають загальні ознаки проведення реформування; фінансово-економічної групи в частині того, як трансформувалася база для реформування виробничого потенціалу; соціальних критеріїв, як основної рушійної сили ефективного розвитку сільськогосподарського формування; забезпечуючої групи, що відображає ті або інші аспекти реформування для регіону, його аграрної економіки. Метою є визначення тенденцій в розвитку регіональних процесів реформування аграрного сектора на основі агрегування ряду критеріїв, що знайшли своє відображення в сукупності індикаторів розвитку процесів реформування в АПК Криму. Як базові індикатори успішності перетворень, що проводяться широко використовуються: повна самостійність і економічна відповідальність товаровиробників, гнучкість механізмів ціноутворення, конкурентний характер взаємовідносин між всіма суб'єктами господарювання, матеріально-фінансова і структурна збалансованість аграрної економіки і соціальна захищеність громадян.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
Монографії
Брошури, рекомендації
Статті в наукових виданнях
Учбові посібники
Анотація.
Зіновьев Ф.В. Формування ефективних механізмів господарювання в агропромисловому комплексі Криму. –Рукопис.
Дисертація у вигляді рукопису на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальностю 08.07.02. –Економіка сільського господарства і АПК. Миколаївська державна аграрна академія, Миколаїв, 2001.
У монографії представлений аналіз і оцінка формування ефективних механізмів господарювання в умовах становлення ринкової економіки і процесів трансформації, що відбуваються в АПК Криму. Розширена і поглиблена теоретична суть і зміст концепції механізмів господарювання, розроблена методологія, методика і механізми її реалізації.
Осмислені позитивні і негативні результати ринкових перетворень, встановлені причини тенізації економічної діяльністі в сфері АПК.
Оцінена можливість стабілізації сільгоспвиробництва на регіональному рівні, запропонована система підходів, направлених на стимулювання легальних механізмів господарювання.
Запропоновані методичні підходи до дослідження процесів реформування АПК і обгрунтування перспектив завершеності реформування АПК.
Ключові слова: легальні і нелегальні механізми господарювання, реформування, трансформація, ефективність, чинники, державна підтримка, критерії і показники стабілізації виробництва.
Аннотация.
Зиновьев Ф.В. Формирование эффективных механизмов хозяйствования в агропромышленном комплексе Крыма. –Рукопись.
Диссертация в виде рукописи на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.07.02. –Экономика сельского хозяйства и АПК. –Николаевская государственная аграрная академия, Николаев, 2001.
В диссертации сформирована система методов, при помощи которых наиболее адекватно можно отразить динамичную экономику переходного периода. Предлагается широко использовать такие нетрадиционные методы исследования, как функционально-стоимостной анализ, метод экспертных оценок, метод парных сравнений на основе многомерного шкалирования, методы маркетинговых исследований.
Рассмотрены исторические основы реформирования, которое всегда осуществлялось при сильной государственной власти, имело достаточно длительный подготовительный период, в ходе которого планировались расходы на осуществление преобразований, организовывались специально для этих целей государственные структуры.
В результате непродуманности и отсутствия концептуальной обоснованности реформ, их результаты до настоящего времени нельзя считать положительными. Автор предлагает в качестве критериев успешности рыночных реформ выделить: устойчивое, экономически эффективное и экологически безопасное производство, способное сбалансировать потребительский спрос на приемлемом для населения ценовом уровне и при достаточном ассортименте продукции, социальную стабильность села при достижении эффективной занятости и доходов населения.
Механизм хозяйствования –это совокупность форм и методов хозяйствования, их формирование и функционирование во всех звеньях хозяйственной системы. Составляющими хозяйственного механизма являются: внутрихозяйственные механизмы, механизмы воздействия монополий (естественных или организованных), механизмы свободного рыночного регулирования, механизмы госрегулирования, механизмы влияния социальных институтов и механизмы внешнего воздействия.
Наблюдается катастрофическое снижение ресурсного потенциала агропромышленного комплекса Крыма. Снижение урожайности обусловлено нарушениями в агротехнике. Растениеводство переориентировано на производство зерновых культур, требующих минимальных затрат труда. Специалисты и наиболее квалифицированные профессионалы, ранее работавшие в сельском хозяйстве, перешли в другие отрасли, где выше оплата труда, занялись предпринимательской деятельности, большей частью также не в сфере сельхозпроизводства. Снизилась эффективность использования многолетних насаждений. Утрачен экспортный потенциал типичных для Крыма отраслей –плодоводства, виноградарства, виноделия. Обеспечение сельскохозяйственных товаропроизводителей материальными ресурсами определяется влиянием монополий, диктующих цены товаропроизводителям.
Трудовой потенциал агропромышленного комплекса утрачен: значительная доля трудовых ресурсов “перекочевала” из общественного в личный сектор производства, где ниже уровень механизации труда, что ведет к снижению эффективности его использования.
В Крыму в настоящее время острой проблемой является наделение землей граждан –детей депортированных ранее народов Крыма, что требует не только административного вмешательства, но и законодательно-нормативных актов. Эту проблему нельзя решить только за счет земель запаса.
Наиболее приемлемым в сложившихся экономических условиях является участие аграрных собственников в кооперативных объединениях, цель которых –обеспечение эффективного сбыта мелкооптовых партий продукции, а также совместное продвижение однородной продукции на аграрный рынок.
Переходная экономика в отношении системы внутрихозяйственных механизмов определяет резкое снижение уровня их самодостаточности и возрастающее значение факторов внешней среды, которые в силу резко возросшего своего значения трансформировались в акторы-влиятели, определяющие характер происходящих изменений в рамках сельхозформирований.
Аграрная политика Крыма должна быть ориентирована на усиление социальной ориентации, повышение жизненного уровня сельского населения, формирование прогрессивной структуры регионального аграрного сектора с эффективными экономическими связями, снижение ресурсоемкости аграрного производства, его экологизацию и, соответственно, уменьшение техногенных нагрузок на природу, концентрацию усилий на развитии приоритетных отраслей сельского хозяйства, обеспечивающих не только население и курортно-туристический комплекс продуктами питания, но и расширяющих экспортные возможности регионального АПК.
Всесторонняя оценка степени завершенности процесса реформирования аграрной экономики предполагает на региональном уровне учитывать группу критериев: продовольственная самообеспеченность региона, эффективное использование ресурсного потенциала, сформированность рыночной инфраструктуры, привлекательность инвестиционного климата, рост реальной заработной платы, соответствие величины потребительской корзины среднему уровню зарплаты, прирост населения, экологически безопасные условия жизнедеятельности.
Ключевые слова: легальные и нелегальные механизмы хозяйствования, реформирование, трансформация, эффективность, факторы, государственная поддержка, критерии и показатели стабилизации производства.
Annotation.
Зиновьев Ф.В. Forming of effective management mechanisms in agro-industrial Crimea complex. Manuscript.
Dissertation in manuscript appearance on competition scientific doctor degree of economic sciences on speciality 08.07.02. –Agrarian Economics and AIC. Nikolaev’s state agrarian academy, Nicolaev, 2001.
In monograph is represented analysis and forming estimation of effective management mechanisms in formation conditions of market economy and transformation processes, taking place in Crimea AIC. Extended and deep theoretical essence and maintenance of management mechanisms conception, is worked up methodology, methods and mechanisms of its realization.
The positive negative results sensible of market transformations, are established the causes shading economic activities in AIC sphere.
Is estimation a agricultural stabilization possibility on regional level, is offered approaches system, directed to stimulation of legal management mechanisms.
Are offered methodical approaches to research of AIC reforming processes and to AIC reforming completeness perspectives basing.
Key words: legal and illegal mechanisms of management, reforming, transformation, effectiveness, factors, state support, criterions and production stabilization indexes.
Підписано до друку ___________. Формат 60х90/16. Папір ксероксний. Ум. друк. арк. 1,9. Обл.-вид. арк. 1,9. Тираж 100 прим. Зам. № 643.
ВАТ “Евпаторійська міська друкарня”, м. Євпаторія, Некрасова, 40.