Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
17
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
завідувач кафедри № 801
працівник ЗСУ В.І.Карайченцев
« ______ » ____________20 р.
ПЛАН-КОНСПЕКТ
лекції з модулю 4.1
«ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОНОВИ РОБОТИ ВІЙСЬКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО РОБІТНИКА»
Змістовий модуль 4.1.3.2. Теоретико-змістова характеристика
воєнно-соціальної роботи
Заняття № 3. Лекція № 42. Основні напрямки військово-соціальної роботи в частинах і підрозділах ЗСУ
Час 4 години
Місце Корпус «Г»
Навчальні та виховні цілі
Ознайомити студентів із сутністю, змістом і організацією військово-соціальної роботи в підрозділах і частинах Збройних Сил України.
З’ясувати основні напрямки військово-соціальної роботи в підрозділах Збройних Сил України.
Засвоїти майбутніми фахівцями соціальної роботи форми й методи соціальної роботи з особовим складом.
Формувати у військових соціальних робітників якості, необхідні для їх майбутньої професійної роботи.
Навчальні питання і розподіл часу
Вступ 5 хвил.
1.Зміст та організація воєнно-соціальної роботи
в підрозділі 45 хвил.
2.Основні напрямки воєнно-соціальної роботи
в підрозділі 60 хвил.
3.Основні форми військово-соціальної роботи
в підрозділі 65 хвил.
Заключна частина 5 хвил.
Матеріально-технічне забезпечення
1.Схема № 53. Основні напрямки військово-соціальної роботи
Навчальна література
Силах Российской Федерации / Под ред. А. А. Чертополоха – М. : ВУ, 2004.
робота у вищому військовому навчальному закладі: Навчальний посібник. – Харків : ХВУ, 2003.
ред. В. А. Кузнецова. – М.: ВУ,2000.
(Методические рекомендации). – М.: ГУВР МО РФ, 1995.
посібник / За заг. ред. О. Ю. Бурківського. – Харків : ХВУ, 2003.
М.: ВУ, 2000.
7. Коровников А. В. Социальная защита военнослужащих : становление, развитие, правовое регулирование. – М.: Диамант СВ, 1995.
8. Марченков В. И. , Маликов В. Г. Социальная работа в Вооруженных Силах Российской Федерации : Учебник. – М.: ВУ, 2004.
9. Методика і практика роботи заступника командира підрозділу з виховної роботи / За заг. ред. О. Ю. Бурківського. Навч. посібник. – Харків : ХВУ, 2002.
ВСТУП
Безпосередня практична військово-соціальна робота в Збройних Силах України організується та проводиться в їх частинах і підрозділах, де конкретно здійснюються заходи соціального характеру, де вирішуються основні завдання цієї складової виховної роботи в армійському соціумі, де безпосередньо розв’язуються соціальні проблеми, що виникають як в окремих військовослужбовців, так і в цілих військових колективах. Саме тут реалізуються основні напрямки і форми військово-соціальної роботи, і від грамотного і порою своєчасного їх використання нерідко залежать і настрої воїнів, і їх психічні стани, і задоволення службою, навіть життям, і багато чого іншого, що в підсумку так чи інакше сказується на їх ставленні до виконання своїх службових обов’язків.
Метою лекції є ознайомлення студентів із сутністю, змістом і організацією військово-соціальної роботи в підрозділах і частинах Збройних Сил України, з’ясування ними основних напрямків її проведення, засвоєння майбутніми фахівцями соціальної роботи основних форм і методів її здійснення в армійському соціумі.
Відомо, що зміст, завдання та характер будь-якої діяльності цілком залежить від умов середовища, в якому вона здійснюється. От і військово-соціальна робота в первинному військовому колективі – роті, батареї та рівних їм підрозділах Збройних Сил – набуває своєї специфіки, яка зумовлена особливим характером їх життєдіяльності. Це такі характеристики, як:
Наведені характеристики практично повністю визначають організацію військово-соціальної роботи у первинному військовому колективі, її специфічні прояви.
Як уже відзначалося, військовий підрозділ – це той структурний елемент організації соціального інституту армії, що здатний вирішувати самостійні завдання бойового управління, бойової та повсякденної діяльності військ. Саме тому, як цілісна система, він повинен розглядатися як об’єкт військово-соціальної роботи, на якому зосереджуються всі зусилля посадових осіб всіх рівнів військового управління.
Суб’єктом же військово-соціальної роботи в підрозділі виступає його командир – ключова фігура, за посередництвом якої в умовах єдиноначальності управлінські зусилля трансформуються в конкретній дії. Концептуально він покликаний організовувати всю роботу та спрямовувати діяльність особового складу підрозділу в межах соціально-правового поля.
Друга складова суб’єкта військово-соціальної роботи в підрозділі – це заступник командира з виховної роботи. Він є безпосереднім організатором комплексного виховного процесу. І якщо за фахом він є соціальним робітником, то його роль в проведенні військово-соціальної роботи в підрозділі зростає неоцінимо. Його компетенції належить планування, організація та реалізація конкретних заходів військово-соціальної роботи.
Що стосується решти офіцерів, а також прапорщиків та сержантів підрозділу, то їх становище з точки зору організації та проведення військово-соціальної роботи двозначне: виступаючи за підлеглістю як об’єкти цієї роботи, на рівні власної управлінської компетенції вони можуть і повинні розглядатися як суб’єкти військово-соціальної роботи у вирішенні її окремих питань.
Мета та завдання військово-соціальної роботи у підрозділі визначаються: на стратегічному рівні – Конституцією та чинним законодавством України, Указами Президента України, урядовими та галузевими наказами, директивами та розпорядженнями; на оперативному та оперативно-тактичному рівнях – організаційними вказівками щодо організації певних напрямків роботи на рік у видах військ (оперативних командуваннях), календарними планами та відповідними наказами командирів об’єднань, з’єднань та частин; на тактичному рівні – витягами з календарних планів частин і планами виховної роботи та зміцнення військової дисципліни в підрозділі на місяць.
Виходячи з цього, головною метою військово-соціальної роботи на рівні підрозділу слід вважати проведення ефективних заходів щодо реалізації конституційних прав військовослужбовців, працівників та членів їх сімей і соціальних гарантій, встановлених законами України та іншими нормативно-правовими актами, створення у військових колективах соціальних умов для їх життєдіяльності, виконання покладених на них завдань.
Основними завданнями військово-соціальної роботи в підрозділі є:
Як ці завдання соціальної роботи вирішуються на рівні підрозділу розглянемо у другому питанні нашого заняття.
Вирішення вищезазначених завдань військово-соціальної роботи стає можливим завдяки спрямуванню роботи посадових осіб підрозділу (в першу чергу – військового соціального робітника як безпосереднього її організатора) у трьох основних напрямках: інформування особового складу із соціальних-правових питань; організація контролю за виконанням встановлених законодавством прав і пільг військовослужбовцям та членам їх сімей; здійснення практичної діяльності з вирішення соціальних проблем у підрозділі. Однак слід відзначити, що запропонований розподіл цілком умовний внаслідок комплексного характеру службово-бойової та навчально-виховної діяльності особового складу підрозділу. Тобто, реалізація одного з напрямків військово-соціальної роботи певною мірою передбачає реалізацію решти.
Розглянемо коротко ці напрямки військово-соціальної роботи в підрозділі.
Відомо, що найпродуктивніша дія – це мотивована дія. А продукт діяльності служить особистості критерієм оцінювання ступеня власного самовиразу – вищої людської потреби. Тобто, інформованість людини з питань власних прав, свобод та обов’язків, гарантій, пільг та санкцій, порядку їх реалізації в умовах Збройних Сил сприяє кращому її орієнтуванню у статусно-рольовому просторі, дозволяє правильно обрати своє місце в структурі воєнної організації суспільства, спонукає її до відповідального ставлення до прийняття рішень у власній соціально-професійній діяльності.
Реалізація цього напрямку відбувається у таких формах:
Контроль за виконанням норм законодавства, дотриманням норм права, реалізацією наданих членам колективу пільг і негайне, в разі потреби, вживання відповідних заходів є важливішою умовою соціального захисту підлеглих.
Реалізація цього напрямку заступником командира підрозділу з виховної роботи передбачає виконання такого комплексу дій:
Реалізація цього напрямку передбачає:
У стислому вигляді ці напрямки роботи військового соціального робітника (заступника командира підрозділуз виховної роботи) наведені в його посадових обов'язках (ст. 115, 116 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України). Зміст більшості з них розкривається у поточних нормативних документах з організації виховної роботи в частинах та підрозділах Збройних Сил України та відомчих джерелах, які стосуються військово-соціальної роботи у війську.
Таким чином, зміст військово-соціальної роботи у підрозділі доволі-таки складний та обтяжний. Він вимагає від її організаторів,передусім заступника командира з виховної роботи і особливо від фахівця соціальної роботи, не тільки глибоких знань у соціально-гуманітарній сфері, але й впевнених практичних вмінь в галузі організації та практичної реалізації тих чи інших військово-соціальних заходів. Саме тому у наступному питанні пропонується коротка характеристика та приблизна методика підготовки і проведення основних заходів військово-соціальної роботи у підрозділі.
3. Основні форми військово-соціальної роботи у підрозділі
Арсенал заходів форм та методів військово-соціальної роботи дуже великий, до того ж, більшість з них є «універсальними»й використовуються не тільки в цій галузі діяльності фахівця з соціальної роботи, а й на інших напрямках його виховної роботи. Серед них – правове інформування особового складу, індивідуальна робота, робота з лідерами мікрогруп, професіографічна та профорієнтаційна робота і ще багато інших форм. Вибираючи якусь конкретну, слід виходити, насамперед, з власних можливостей, специфіки умов діяльності підрозділу, а також стану справ у військовому колективі.
Далі наведені методичні рекомендації щодо організації та реалізації деяких форм військово-соціальної роботи, які можуть стати у нагоді військовому соціальному робітнику та керівництві підрозділу в його практичній діяльності.
Робота з сім’ями військовослужбовців
Сім'я являє собою унікальний соціальний інститут, за допомогою якого суспільство зберігає себе від дезінтеграції та моральної деградації. До того ж вона виступає як активний елемент та агент будь-яких соціальних змін, певного роду "корпускулою" суспільної матерії. Як показують сучасні дослідження, що були проведені в Україні, за ступенем значущості в системі соціальних цінностей індивіда, сім'ї належить перше місце.
Організовуючи роботу з сім'ями військовий соціальний робітник (заступник командира підрозділу з виховної роботи) повинен перш за все вірно розуміти зміст самої категорії «сім’я військовослужбовця».
Досі, за умов загального військового обов'язку, під сім’ями військовослужбовців, насамперед, малися на увазі батьки солдатів і сержантів строкової служби (передусім, малозабезпечені, неповні: сім'ї, батьки-інваліди тощо – як об'єкти соціальної допомоги), а вже потім - дружини та діти прапорщиків та офіцерів. Зараз же, з переходом війська до
формування на контрактній основі, акценти дедалі більше будуть зміщуватися саме у бік останніх. Враховуючи ж домінуючу останнім часом тенденцію«змолодшення»українських сімей,сюди слід додати ще й подружжя та дітей військовослужбовців контрактної служби, чия питома вага буде дедалі збільшуватися.
Отже,об'єктвійськово-соціальної роботи військового-соціального робітника (заступника командира підрозділу з виховної роботи) у цьому напряму складається з таких категорій:
- батьки військовослужбовців, що належать до пільгових категорій населення (інваліди та ветерани бойових дій, ветерани праці чи військової служби, одинокі, малозабезпечені, безробітні тощо);
- батьки військовослужбовців, що потрапили до пільгових категорій населення внаслідок вступу дитини до військової служби (сім'ї, що перебували на утриманні військовослужбовця до його призову або вступу на військову службу і т.ін.);
- подружжя військовослужбовців, що мешкають окремо від них (поза межами гарнізону);
- подружжя військовослужбовців, що мешкають разом з ними (у гарнізоні);
- діти військовослужбовця (особливо, якщо вони належать до пільгових категорій – інваліди, з багатодітних сімей, обдаровані тощо).
Слід враховувати вже згаданий високий соціальний рейтинг сім'ї, відповідно до якого сімейний добробут виступає основним мотиваційним фактором в діяльності військовослужбовця. Це постійно повинен мати на увазі в своїй роботі кожний посадовець підрозділу.
Отже, роботу з сім’ями слід вважати соціальним завданням. Але тільки, тоді вона буде плідною та ефективною, коли організатор (і виконавець) цієї роботи буде мати уявлення про головні проблеми загальноукраїнської, а від того й військової сім’ї. Ось деякі з них.
Однією з нагальних проблем молодих сімей виступає житлова проблема. Сьогодні в Україні 70% молодих подружжі мешкають на житловій площі батьків, тобто не мають власно посімейного вогнища. Для військовослужбовця проблема посилюється тим, що більшість з них обирає собі наречених поза межами гарнізонів, а від того змушені вирішувати власні соціально-побутові проблеми самотужки.
“Болючим місцем” сімей у військовому середовищі традиційно була проблема зайнятості членів сімей військовослужбовців. Сьогоднішня ситуація (порівняльно з “радянськими часами”) значно погіршилася внаслідок скорочення робочих місць та різкого “звуження” сфери соціального патронажу в реалізації права людини на працю. Це значне зменшення можливостей для особистісного самовиразу у професійній (соціально значущій) діяльності провокує утворення в масовій свідомості відчуття “кинутості”, відчуженості, призводить до зростання соціальної напруженості, виникнення конфліктів як на індивідуальному, так і на груповому (мікросоціальному) рівні, в тому числі на сімейному. Сучасна сім’я на суспільному просторі все більше стає “конфліктогенною зоною”. Це стосується і сімей військовослужбовців, що надає більшої актуальності в роботі з ними.
Окрему проблему військовосоціальної роботи складають дітив ійськовослужбовців, навіть у «нормальних» сім’ях, де стосунки між батьками узаконені через шлюб, часто-густо виникають проблемні ситуації. Наприклад, коли один з батьків (якщо не обидва) внаслідок специфіки професійної діяльності (бойові чергування, “вахтовий” спосіб ратної праці через віддаленість місця служби та ін. Тривалий час перебуває у відриві від сім’ї. У сприйнятті дитини (а то й подружжя) його образ дедалі більше набуває “віртуального” характеру. Це нерідко призводить до збочень у соціалізації дитини, деформації її особистості. Часта зміна місць проживання сімей військовослужбовців зумовлює певну зміну оточень дитини (а разом з цим – норм, цінностей, вимог, санкцій, ухвалених стереотипів поведінки тощо), що призводить до маргіналізації (дитини) особистості, а поведінці надає ознак девіації.
Усе це робить сім’ю військовослужбовця об’єктом найретельнішої уваги у наданні соціальної допомоги та підтримки з боку посадових осіб підрозділу, заступника командира з виховної роботи, соціального робітника.
Нормативну базу соціальної роботи з сім’ями військовослужбовців складають Закон про сприяння соціальному становищу та розвитку молоді в Україні, Галузева програма Мінмолодьспорту України щодо поліпшення становища молодих жінок, сім’ї, охорони материнства і дитинства, Національна програма планування сім’ї. Свою практичну діяльність з сім’ямивійськовослужбовціввійськовомусоціальномуробітниковіслідузгоджувати та реалізовувати у тісній співпраці (там, де є для цього можливість) з центрами соціальних служб, яких в Україні нараховується більше ніж 400.
Умовно соціальну роботу з сім’ями військовослужбовців можна розподілити на такі напрями:
а) соціально-профілактична робота. Сутність цієї діяльності полягає у реалізації системи соціально-психологічних, психолого-педагогічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованих на попередження аморальної та протиправної поведінки самих військовослужбовців, їхніх подружжів та дітей; усунення умов та причин виникнення згаданої поведінки; реалізації системи заходів щодо запобігання сімейних негараздів, конфліктів, розлучень.
Головні акценти у цьому напрямі слід робити на роз’ясненні молодим подружжям, тим, хто бере шлюб, і дітям військовослужбовців у підлітковому та юнацькому віці соціальних функцій сім’ї, значення здорового способу життя, пагубності аморальності та інших проявів девіантної (деліквентної) поведінки, на організації превентивних консультацій щодо уникнення стресів, конфліктів, помилок та прорахунків у системі сімейного виховання;
б) соціальна допомога сім’ям військовослужбовців. Реалізація цього напряму передбачає надання військовослужбовцям та їхнім сім’ям різноманітних соціальних послуг(інформаційних, консультативних, посередницьких) в умовах конкретного соціуму (гарнізону, частини тощо) щодо розв’язання конкретних ситуацій.
Сутність соціальної допомоги у цьому контексті полягає:
Для посилення роботи у цьому напрямку слід активно використовувати потенціал жіночих рад частин, клубів та бібліотек. Використання їх можливостей та персоналу для проведення різного роду вечорів, лекторіїв, семінарів для військовослужбовців підрозділу та членів їхніх сімей дозволить згуртувати сім’ї військовослужбовців навколо формального (або неформального) ядра, створити в підрозділі атмосферу сімейності, взаєморозуміння, взаємопідтримки. Залучення до роботи з сім’ями військовослужбовців цих підструктур, утворення за їх допомогою курсової мережі гуртків народних промислів, підліткових та молодіжних клубів стане додатковим важелем управління морально-психологічним кліматом не тільки колективу підрозділу, але й мікрокліматом кожної сім’ї;
в) соціальна реабілітація.Вона спрямована на надання допомоги сім’ї військовослужбовців у подоланні сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів, що виникають у процесі життєдіяльності сім’ї внаслідок важких захворювань майнових витрат, конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а також тим, хто опинився в стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, під соціальну реабілітацію підпадають сім’ї з вираженою алкогольною (наркотичною) залежністю, антисоціальною поведінкою.
Роботу із соціальної реабілітації слід проводити як з членом сім’ї індивідуально, так і з сім’єю в цілому. Не слід залишати поза увагою й родичів сімей, що переживають негаразди. Зовсім нерідко, коли авторитетом у сім’ї виступає не хтось з батьків, а, скажімо, дядько або дідусь використання останніх як волонтерів соціальної роботи дозволить значно поліпшити ситуацію, частково або повністю розв’язати «вузол» соціальних проблем людини чи сім’ї (наприклад нейтралізувати непорозуміння між батьками й дитиною). Головна ж мета цієї роботи полягає у виведенні членів сім’ї зі стресових станів, надання їм соціально-правової допомоги, відновлення у них честі, гідності, прав і свобод члена сім’ї якгромадянина,як військовослужбовця;
г) подружня психотерапія. Ця специфічна форма психотерапії орієнтована на подружню пару і покликана допомогти їй подолати сімейні конфлікти, стресові стани, досягнення гармонії у взаємовідносинах, забезпечити взаємне задоволення потреб. Завдяки їй стає можливим регулювати подружні взаємини та позитивно впливати на спільне подружнє життя.
Так звані «конфлікти молодого подружжя» відбуваються внаслідок не сформованості статусно-рольових позицій у новій соціальній групі – сім’ї. Кожен з подружжів намагається декларативно затвердити нормативність власних очікувань стосовно партнера та відкинути нав’язуванні ролі та статуси. Відсутність власного досвіду конформних підходів до ведення «переговорів» сторін, завищена вимогливість до партнера та попусництво до себе дуже часто виливається у конфлікт. Коли конфлікти стають нормою – виникає напруженість і, як наслідок, загроза цілісності шлюбу. Делікатність місії військового соціального робітника полягає в тому, щоб переконати конфліктуючі сторони у необхідності, вигідності взаємної толерантності, сформувати у них звичку прислуховуватись до партнера, уміння узгоджувати власні потреби та цінності з партнерськими, зорієнтувати подружжя на «синтез» загальносімейних, так би мовити, інтерактивних норм та цінностей.
Листування
Листування – це одна з основних форм виховної роботи взагалі ї військово-соціальної роботи зокрема. При всій удаваній простоті реалізація цієї форми військово-соціальної роботи потребує певного професіоналізму. Слід пам’ятати, що ця форма має свої нюанси, врахування яких під час листування дозволяє підвищити продуктивність управлінської діяльності заступника командира підрозділу з виховної роботи у вирішенні багатьох соціальних проблем особового складу.
Ця діяльність заступника командира підрозділу з виховної роботи відбувається у трьох напрямках: листування з батьками військовослужбовця; листування з виробничими (навчальними) колективами за колишнім місцем роботи (навчання) військовослужбовця: листування з органами місцевої влади, позаурядовими або громадськими організаціями за місцем проживання батьків (членів сім’ї) військовослужбовця. Розглянемо лише спілкування з батьками.
Листування з батьками.
Реалізацію цього напряму слід розпочинати одразу ж після прибуття військовослужбовця до підрозділу та попереднього ознайомлення з ним. Цілями такого листа є повідомлення батькам про успішний початок служби їхньої дитини, заспокоєння їх та встановлення контакту для отримання додаткової інформації про нового члена колективу: його індивідуальні особливості, звички, потреби та інтереси, смаки, оточення, поведінку (характерні реакції) в тих чи інших життєвих ситуаціях, загальний стан здоров’я, «звичні» захворювання тощо. При цьому слід врахувати такі психологічні моменти:
Враховуючи означені нюанси пропонується така структура «контактного» листа.
Вступна частина. Вона містить звернення до батьків та власну ідентифікацію. При цьому обов’язково слід навести найменування своєї посади та повністю власні прізвище, ім’я та по батькові. Наприклад:
«Шановні Олено Миколаївно та Олександре Марковичу! До Вас звертається Микитюк Петро Сидорович – заступник командира підрозділу, в якому розпочав проходити службу ваш син Микита (дочка Олеся)».
Звернувшись до батьків на ім’я та по батькові і назвати їхню дитину тільки на ім’я, Ви, таким чином, встановлюєте психологічний «паритет» між собою та батьками, привласнюєте (в очах батьків) собі право розпоряджуватися долею їхньої дитини. Навівши ж власні «ідентифікаційні ознаки», Ви тим самим «пропонуєте» довірливі взаємини між «рівними», спонукаєте (психологічно) батьків військовослужбовця делегувати вам їхні батьківські права.
Основна частина. В ній доцільно коротко (не наводячи відомостей, що складають військову або державну таємницю) розповісти про призначення та історію частини і підрозділу, про колектив підрозділу та його досягнення. Цілком слушно відзначити воїнів-земляків, що служать зараз та служили у недалекому минулому і досягли під час служби значних успіхів в опануванні військовою професією. Обов’язково слід згадати про наявність в підрозділі можливостей набуття «цивільної» професії, яка стала б дитині у нагоді після звільнення у запас, а також про можливі пільги, що дитина їх набуде в разі вдалості та успішності проходження служби.
Означена інформація призначена для зацікавлення батьків у співпраці, формування в них почуття довіри командування підрозділу та відвертості в обміні інформацією про індивідуальність Вашого підлеглого.
Головну ж увагу в цій частині листа батькам слід зосередити на характеристиці соціально-побутових умов, в яких буде проходити служба їхньої дитини. Яскравий опис спального приміщення, народознавчої світлиці підрозділу, клубу частини, заходів культурно-виховної та просвітницької роботи в ній, раціону їжу, що отримуватиме їхня дитина, буде значно сприяти поліпшенню емоційного настрою батьків, сформує в них заспокоєння тим, що «дитина потрапила в надійні руки й там про неї подбають». До того ж опис повинен містити у собі на можливість батьківської участі в удосконаленні та поліпшенні умов служби та життєдіяльності власної дитини. Крім того, слід обов’язково навести характеристику морального клімату в підрозділі, акцентувати увагу батьків на доброзичливості взаємовідносин між військовослужбовцями військового колективу, наявності в ньому атмосфери дружби та товариської взаємодопомоги. Доцільно також схарактеризувати позитивні якості сержантів та офіцерів підрозділу, під началом яких військовослужбовець буде проходити службу. Це ще раз утвердить батьківську впевненість в тому, що їхня дитина знаходиться в «надійних руках», заохотить батьків до співпраці.
Заключна частина. В ній цілком слушно висловити власні побажання щодо інформації, яку ви прагнете отримати. При цьому слід акцентувати увагу батьків на вашому прагненні утворити їхній дитині якомога сприятливі умови (соціальні, економічні, побутові тощо) для її (дитини) всебічного розвитку та вдосконалення. Обов’язково слід вказати на спільність Вашої та батьківської мети – забезпечення добробуту та процвітання об’єкта Вашого виховання. Наприклад:
«Шановні Олено Михайлівно та Олександре Марковичу! Для більш доцільного спрямування роботи з Вашим сином (донькою) хотілося б докладніше дізнатися про особливості його (її) організму, фізичні можливості, особливості характеру, коло знайомих, звички, потреби. Добре було б, якби Ви розповіли про умови його (її) життя до приходу на військову службу, щоб ми спробували їх відтворити в умовах нашого підрозділу. Зі свого боку пропонуємо Вам будь-яку допомогу у вирішенні проблем, що у Вас виникають протягом усього періоду відсутності Вашої дитини. Щиро Вам вдячні.»
Командир підрозділу Микитюк Петро Сидорович
Вечір запитань та відповідей із соціально-правової тематики
Вечір запитань та відповідей зорганізується та проводиться в три етапи.
Підготовчий етап. Передусім слід чітко визначити коло питань, що слід розглянути протягом цього заходу (визначити тематику вечора). Далі слід повідомити особовий склад про термін, місце, склад учасників та тематику майбутнього вечора (або вивісити оголошення, або сповістити особовий склад, наприклад, на вечірній перевірці). Оголошення слід робити заздалегідь, щоб особовий склад мав змогу підготуватися до вечора. Рекомендується також попередньо зібрати запитання з основних проблем, що винесені на обговорення. Як правило, для цього призначається «поштова» скринька, що розташовується поблизу від канцелярії командира підрозділу. Можливо доручити збирання запитань командирам взводів (відділень).
Далі слід класифікувати запитання за їх тематикою та компетенцією щодо вирішення. Ті запитання, що виходять поза межі компетенції посадових осіб підрозділу, слід переадресувати старшим командирам і начальникам або фахівцям, занотувавши собі, які й кому.
Готуючи власні відповіді, слід цілеспрямовано та докладно переглянути збірники нормативно-правових актів, чинне законодавство з питань, що винесені на обговорення, в разі потреби – отримати консультацію у юристів, працівників правоохоронних органів, більш досвідчених офіцерів.
Ефективність даного заходу значно зросте, коли в ньому візьмуть участь представники старшого командування, фахівці з тих чи інших соціально-правових питань.
Етап проведення вечора. При проведенні вечора дуже важливо створити умови взаємної довіри, доброзичливості, зацікавленості учасників у повному з’ясуванні та вирішенні висвітлених проблем.
У призначений час всі учасники вечора (особовий склад та запрошені) збираються у визначеному місці, ведучий (командир підрозділу або хтось за його призначенням) зачитує запитання, а потім і відповіді на них. У разі потреби слово для відповіді може надаватися тому, під чию компетенцію підпадає чергове запитання. Присутнім забезпечується можливість в ході відповіді ставити додаткові запитання для уточнення змісту відповіді або будь-які інші, що виникли вже по ходу вечора.
Запитання, відповіді на які отримати не було можливості, обов’язково реєструються, а автор запитання сповіщається, у кого, де і коли він зможе отримати відповідь.
Заключний етап. Після проведення вечора слід узагальнити запитання, на які не було одразу отримано відповідей, а також ті, що потребують додаткової перевірки або вживання певних заходів. Слід пам’ятати, що автори цих запитань повинні отримати чи то роз’яснення, чи то вичерпні остаточні відповіді (рішення) стосовно сутності своїх запитань.
Результати вечора, особливо зміст та спрямованість запитань, повинні стати основою для коригування керівництвом підрозділу своєї діяльності з питань управління життєдіяльністю підпорядкованого підрозділу.
Організація роботи кутка правових знань
Куток правових знань влаштовується в народознавчій світлиці або в будь-якому іншому легкодоступному для особового складу підрозділу місці. Для нього обладнується окремий стенд, який може мати назву: «Воїн і закон» або «Солдату про законодавство», або якось інакше. На стенді зображується така інформація:
- конституційні основи оборони країни;
- права військовослужбовців;
- обов’язки військовослужбовців;
- відповідальність військовослужбовців;
- пільги військовослужбовців;
- порядок проходження військової служби військовослужбовцями різних категорій;
- нове в законодавстві;
- закон у дії;
- інша поточна правова інформація.
У розділі “Нове в законодавстві” слід розташовувавти інформацію про нові закони, Укази Президента України, урядові постанови, накази та директиви Міністра оборони України, інші нормативні акти з соціально- правових питань.
Розділ з умовною назвою “Закон у дії” повинен містити в собі інформацію про карні справи та судові вироки за військові та інші злочини, скоєні військовослужбовцями, інші дані про правозастосовну діяльність органів військового управління.
Під стендом на спеціально влаштованій поличці або столі слід розташувати юридичну (нормативну або довідкову) літературу, в разі можливості – підшивки юридичних газет та часописів, спеціально обладнані шухлядки з вирізками з газетних чи часописних публікацій, що містять тексти важливих нормативних актів, коментарів до них про права, пільги, відповідальність військовослужбовців тощо.
Таким чином, військово-соціальна робота в підрозділах Збройних Сил України являє собою дуже важливий напрям і складову професійної діяльності військових управлінців. Серед них ключова роль належить військовим соціальним робітникам та заступникам командирів підрозділів з виховної роботи,від професійних знань та умінь від яких залежить продуктивність реформування війська та вирішення завдань гуманізації всіх сфер соціальної діяльності військовослужбовця.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА
1.Конкретна соціальна робота в Збройних Силах України
безпосередньо організується в їх підрозділах і частинах.
2.Для того, щоб вона проводилась грамотно й успішно,
військовий соціальний робітник має чітко уявляти її основні напрямки й форми.
Лекцію підготував старший викладач кафедри № 801
працівник ЗСУ Е.П.Дуб
Лекція обговорена й ухвалена на засіданні ПМК
Протокол № від ,, ” 20 року