Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Промислова естетика.
Промислова естетика (мистецтво) – увесь предметний світ, створюваний людиною засобами промислової техніки за законами краси і функціональності. Елементи промислової естетики: промисловий інтер'єр; промислова графіка (товарні і фірмові знаки) ; реклама; тара й упакування .
Важливим елементом у системі покращення всіх факторів умов праці є виробнича естетика (наука про впровадження художнього оформлення у виробництво).
Просторі, світлі виробничі приміщення, комфорт в салоні машин, модний, зручний і чистий спецодяг викликає почуття задоволення, створює гарний настрій, сприяє підвищенню працездатності людини.
Виробнича естетика передбачає створення комфорту на робочому місці, який складається із раціонально запланованого розміщення знарядь і предметів праці, чистоти і порядку в робочій зоні, раціонально підібраних кольорового інтер'єру і музичного супроводу, благоустроєної озелененої території виробничих дільниць, місць внутрішньозмінного відпочинку. Впровадження елементів естетики виховує смак у людей, інтерес до мистецтва, учить розуміти і цінити красу, що, в свою чергу, сприяє розвитку творчості.
2. Ритм і темп роботи.
Здоров'я людини — це не тільки відсутність хвороб, а й певний рівень фізичної тренованості та психічного благополуччя. У праці важливу роль відіграють властивості й особливості психіки і свідомості. Характер трудової діяльності людини визначається не тільки фізичним навантаженням, а й величиною нервового та емоційного напруження, ритмом і темпом роботи, її монотонності, об'єму сприймання і перероблення Інформації. Від цього залежить встановлення раціонального режиму праці і відпочинку, організація робочого місця, проведення професійного добору, професійної орієнтації тощо.
3. Виробнича гімнастика.
Виконання фізичних вправ у режимі робочого дня стало невід’ємною частиною праці. Основне завдання виробничої гімнастики – поліпшення функціонального стану організму, підтримки високого рівня працездатності й збереження здоров’я працюючих.
Одна з основних умов збереження високої професійної працездатності – перемикання діяльності. Таким перемикаючим моментом і є виробнича гімнастика. її наукова основа є відкритий І.М. Сєчєновим ефект активного відпочинку та сформульовані І.П. Павловим умови збереження оптимальної працездатності, одна з яких – закономірна схема процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі. Чергування діяльності різних м’язових груп і їх нервових центрів під час роботи і в процесі активного відпочинку створює умови для зміни нервових процесів, що сприяє підвищенню працездатності .
Протягом робочого дня людині часто доводиться виконувати одні й ті ж самі операції. Це пов’язано з тривалим збудженням одних і тих нервових центрів кори великих півкуль головного мозку.
Цей вид оздоровчої фізкультури використовується в різних формах безпосередньо на виробництві. Ввідна гімнастика перед початком роботи сприяє активізації рухових нервових центрів і посиленню кровообігу в робочих м’язових групах. Вона необхідна особливо в тих видах виробничої діяльності, які пов'язані з тривалим збереженням сидячої робочої пози і точністю виконання дрібних механічних операцій.
Фізкультурні паузи організуються безпосередньо під час роботи. Час їх проведення визначається фазами зміни рівня працездатності -- в залежності від виду діяльності і контингенту працюючих. Фізкультурна пауза за часом повинна випереджати фазу зниження працездатності. За допомогою виконання вправ з музичним супроводом для незадіяних м*язових груп (по механізму активного відпочинку) поліпшується координація діяльності нервових центрів, точність рухів, активізуються процеси пам'яті, мислення і. концентрації уваги, що благотворно впливає на результати виробничого процесу.
5. Кімнати психологічного розвантаження.
Успішне проведення психологом міроприємств з психічного розвантаження, а також для проведення міроприємств релаксаційного та відновлювального характеру у великій мірі визначається наявністю відповідних умов для роботи. Це обумовлює перш за все наявність кімнати психологічного розвантаження.
Для створення такої кімнати необхідно врахувати чотири основних моменти:
Кімната повинна своїм інтер`єром радикально відрізнятись від навчальних і службових приміщень.
Це забезпечує необхідне відволікання уваги людей від повсякденного життя. Так, наприклад, цьому сприяють непрямокутна, округла форма кімнати, наявність підвісної стелі і її нахили по відношенню до підлоги, тканинна оббивка стін, присутність природньо-декоративних елементів (валуни, рослини, акваріум і т. п.). Розумна оригінальність оформлення, плавні лінії, неяскраві напівтони, тиша – це умови, з одного боку, відмежовуючі людину від поточних турбот, з іншого формуючі вподальшому умовно-рефлекторний сигнал до безумовного налаштування на релаксацію.
Кімнату не слід перенасичувати дрібними деталями і предметами.
Необхідно уникати винекнення суб`єктивного відчуття тісноти, яке може заважати учасникам налаштуватись на розслаблення, так як діє на них стимулюєче.
При обладнанні кімнати необхідно добитися забезпечення ілюзії великого відкритого простору і відносного усамітнення у ньому кожної людини.
Пояснюється це тією вимогою, що у замкнутому просторі в людей підвищується рівень збудження, а це неблагоприємно для психологічного розвантаження. Другою особливістю є збільшення активності при знаходженні в натовпі. Виходячи з цього ілюзія великого простору створюється за рахунок високої стелі і кількох вікон в кімнаті, а також продуманим використанням широкоформатних фотошпалер з природним ландшафтом і дзеркал. Ефект усамітненості досягається довільним розташуванням крісел. Сидячи в кріслах, учасники не повинні опинятися лицем один до одного чи під таким кутом, коли обличчя опиняється відкритим для стороннього спостерігача.
Кімната повинна бути обладнана так, щоб могла використовуватись поліфункціонально:
Перш за все, вона повинна бути ізольована від шуму, вібрації і інших відволікаючих і неблагоприємних факторів. Оптимальною вважається температура повітря 20-22 градуси С. (Приміщення повинно обладнуватись вентиляцією з подачою повітря з розрахунку не більше 30 куб.м. на людину). Повинні бути встановлені м`які крісла з підлікотниками, в яких можна прийняти напівлежаче положення. Крім того, по периметру кімнати повинно бути встановлено різнокольорову підсвітку, в зручному місці обладнується екран (краще увігнутої форми, для створення ілюзії об`єму) для проекції слайдів або фільмів. Кімната обладнується аеронізатором, бажано встановити кондиціонер. По можливості використовуються і такі прилади, як ритмостимулятор, релаксаційні окуляри, аудіо та відеосистеми з релаксаційними аудіо та відеокасетами.
В кольоровій гамі інтер`єру повинні переважати кольори заспокоюючі нервову систему. Підлога повинна бути м`якою (м`яка підлога приглушує звуки, відчуття ногою м`якого покриття – заспокоює людину), гармонійною за кольором із забарвленням стін.
Час перебування в кімнаті умовно розподіляється на три періоди:
Відволікаючий – 1/7 частина всього часу;
Заспокоюючий – 5/7 всього часу;
Тонізуючий – 1/7 частина часу.
Відповідно до задач цих періодів тричі змінюються зміст, гучність і темп музики світлоколірний вплив; рівень освітленості; поза; ритм дихання; словесні формулювання.
Кімнати емоційного розвантаження – створюється з метою надання інтенсивнного фізичного навантаження, під впливом якого ліквідовується надлишок адреналіну - "гормону тривоги"- у крові.
Ефективним є будь-яке істотне фізичне навантаження, наприклад гра, що стимулює розрядку м'язової енергії. При цьому заспокоєнню сприяє визначене співвідношення часу вдоху і видиху: видих - повільний, вдох - короткий (отже, довга робота з грушею не рекомендується). Вивести дихання на такий режим можна за допомогою спірометра - апарату для визначення життєвої ємності легенів.
5. Зменшення важкості та напруженості трудового процесу.
Критерієм фізичного навантаження на організм людини в процесі праці є важкість (тяжкість) праці; критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці.
Важкість (тяжкість) праці - характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.
Фізична важкість для працівника визначається, як правило, робочим положенням, характером робочих рухів, ступенем напруження фізіологічних функцій, процесом зниження витривалості, завантаженістю робочого дня.
Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на нервову систему. Напруженість праці визначається ступенем складності завдання; характером виконуваної роботи; сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю навантаження; щільністю робочого дня.
Для того, щоб дати оцінку відповідності праці біологічним можливостям організму людини та оцінити ступінь потенційної небезпеки психофізіологічних чинників для працівника, необхідно мати кількісну характеристику небезпечних чинників на робочому місці і еталон порівнянь, визначений як безпечний рівень чинників. Такими еталонами є гігієнічні нормативи, які являють собою кількісні показники, що характеризують оптимальні чи допустимі рівні важкості та напруженості праці. Основним документом, що регламентує гігієнічну класифікацію умов праці за показниками важкості та напруженості праці, є "Гігієнічна класифікація за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", затверджена Міністерством охорони здоров'я України 27 грудня 2001року, № 528.
Організм людини може безхворобливо переносити вплив небезпечних та шкідливих чинників тільки доти, доки вони не перевищують допустимих рівнів та часу витривалості, що зумовлено функціональними можливостями людського організму.
При роботі в умовах перевищення гігієнічних нормативів відбувається зниження працездатності, розвивається втомлення, яке суб'єктивно сприймається як втома.