Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
РОЗДІЛ 18. Економіко-правові засади функціонування фермерських господарств
1. Нормативно-правове забезпечення роботи фермерських господарств
Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Законодавством України фермерське господарство розглядається як рівноправна форма в системі народногосподарського комплексу поряд з державними, орендними та іншими підприємствами та організаціями, господарськими товариствами .
Серед основних положень Закону України „Про фермерське господарство” варто відзначити:
Згідно із чинним законодавством України землі фермерського господарства можуть складатись із:
Земельним Кодексом (2001 р.) встановлено, що на період до 1 січня 2010 року громадяни та юридичні особи можуть набувати право власності на землі сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 га. Ця площа може бути збільшена у разі успадкування земельних ділянок. Даним нормативним актом також заборонено до 1 січня 2005 року продавати та іншим способом відчужувати земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.
Громадяни України, які до 1 січня 2002 року отримали в постійне користування або оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок розміром до 100 га сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 гектарів ріллі, у власність з розстрочкою платежу до 20 років. Площа ділянок лісів у складі угідь фермерського господарства не повинна перевищувати 5 га та 3 га – ділянки під водоймами.
Фермерські господарства можуть брати землю в оренду. Право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою (не більше 5 років) та довгостроковою (не більше 50 років).
Трудові відносини у фермерському господарстві визначаються і регулюються членами господарства, а осіб, залучених до роботи за трудовою угодою, – законодавством України про працю.
Процес утворення фермерських господарств в Україні припадає на початок 90-х років 20-го століття (рис.18.1).
Шлях розвитку приватного фермерства в Україні можна поділити на декілька етапів. Перший етап (1990-1993р.р.) характеризується стрімким зростанням числа фермерських господарств. Процес становлення даних підприємств в Україні розпочався ще за часів її перебування в складі СРСР – у 1990 році. Станом на 1 липня того ж року в колишньому Радянському Союзі було створено 29,5 тисяч фермерських господарств, а на Україні діяло лише 12. Найбільшого розвитку фермерство зазнало в 1992 році, коли за рік кількість підприємств зросла у 7 разів, а у 1993 році – у 1,9 рази проти попереднього року. Демократизація аграрної системи, активна державна допомога фермерству, яке зароджувалось, сприяли в той час розвитку приватного господарства.
Рис. 18.1. Динаміка створення фермерських господарств в Україні
Другий етап розвитку фермерства (1994-1999 р.р.) проходив в умовах різкого погіршення економічної ситуації в країні . Найбільш суттєві труднощі, з якими зіткнулись в цей період нові організаційні структури, були відсутність накопичень і кредитних можливостей для придбання матеріально-технічних засобів. Це стало однією з причин сповільнення росту кількості фермерів та росту числа розорених. Практика функціонування фермерських господарств в Україні показує, що за 1999 рік припинили свою діяльність близько 700 одиниць, або майже 2% від їх загальної кількості.
З 2000 року знову спостерігається ріст числа фермерських господарств, що безпосередньо зв’язано з виходом Указу Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529 “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки”. У зв’язку з приватизацією землі та реорганізації сільськогосподарських підприємств відбулась активізація процесу створення фермерських господарств, що спричинило збільшення їх кількості до 43 тисяч, або на 20%. Площі сільськогосподарських угідь у їх власності, користуванні та оренді зросли у 2,4 рази і досягли майже 3 млн.га. Середній розмір одного фермерського господарства зріс із 18,9 га в 1991 році до 71,9 га в 2003 році. По таких областях, як Луганська, Кіровоградська, Харківська, Рівненська він становив від 100 до 120 га. Поряд із цим в Закарпатській та Чернівецькій областях середній розмір фермерського господарства становить 6,5-11,8 га.
Таким чином, преважна більшість фермерських господарств в Україні ще має розміри, недостатні для ведення сучасного інтенсивного, високотоварного ефективного виробництва.
2. Місце даних організаційних структур в сільськогосподарському виробництві України та їх спеціалізація
Світовий досвід свідчить про те, що фермерські господарства ведуть виробництво високопродуктивно і повністю вирішують продовольчу проблему в більшості країн світу. Значення фермерських господарств України у сільськогосподарському виробництві наведено в табл. 18.1.
сільськогосподарському виробництві України
|
Показник |
1995р. |
2000р. |
2001р. |
2002р. |
2003р. |
|
Частка фермерських господарств у площі с.-г. угідь, % |
1,9 |
5,2 |
6,2 |
6,9 |
7,4 |
|
Питома вага фермерських господар-ств у виробництві валової продукції сільського господарства - всього, % |
0,6 |
1,8 |
3,0 |
3,5 |
2,7 |
|
у тому числі: продукції рослинництва |
0,9 |
2,6 |
4,7 |
5,5 |
4,2 |
|
продукції тваринництва |
0,3 |
0,4 |
0,4 |
0,5 |
0,6 |
|
Питома вага фермерських господарств у виробництві основних с.-г. культур, %: |
|||||
|
зернових культур |
1,5 |
5,1 |
8,1 |
9,0 |
7,7 |
|
цукрових буряків |
2,2 |
5,7 |
6,7 |
8,1 |
8,4 |
|
соняшнику |
3,0 |
10,0 |
11,0 |
13,4 |
14,1 |
|
картоплі |
2,3 |
4,4 |
5,5 |
5,8 |
6,2 |
|
овочів |
4,3 |
10,6 |
11,3 |
11,3 |
12,3 |
|
Питома вага фермерських господарств у виробництві основних видів продукції тваринництва, %: |
|||||
|
м’яса (у забійній вазі) |
0,3 |
0,5 |
0,5 |
0,5 |
0,7 |
|
молока |
0,2 |
0,5 |
0,6 |
0,6 |
0,6 |
|
яєць |
0,1 |
0,1 |
0,1 |
0,1 |
0,1 |
|
меду |
0,1 |
0,2 |
0,2 |
0,1 |
0,1 |
Дані таблиці свідчать про поки що незначну роль фермерських господарств України у виробництві сільськогосподарської продукції. Чисельність фермерських господарств за останні 11 років зросла у 20 разів, площа сільгоспугідь збільшилась у 71 раз, а виробництво зерна - в 348 разів, соняшнику – у 220, цукрових буряків – у 388, молока – у 87, яєць – у 44 рази. Разом з тим частка фермерських господарств у валовій продукції всіх категорій господарств ще залишається низькою . Так, при їх питомій вазі у загальній площі сільгоспугідь 7,4% частка виробленої валової продукції становить 2,7%, у тому числі рослинництва – 4,2% і тваринництва – 0,6%.
Спеціалізація є основою масового виробництва товарної продукції сільського господарства. У зв’язку з цим напрям спеціалізації сільськогосподарського виробництва визначається структурою виробленої товарної продукції (табл. 18.2).
господарств України у 2003р., %
Вид продукції |
Україна |
Вінницька область |
Кіровоградська область |
Черкаська область |
|
Рослинництво - всього |
80,2 |
60,7 |
83,7 |
75,1 |
|
у тому числі: зернові та зернобобові - всього |
40,3 |
35,6 |
38,7 |
44,6 |
|
з них: озима пшениця |
11,6 |
8,8 |
8,3 |
2,6 |
|
кукурудза на зерно |
8,3 |
5,2 |
10,2 |
17,2 |
|
ячмінь |
12,9 |
10,8 |
16,2 |
20,9 |
|
Соняшник |
21,3 |
4,0 |
35,1 |
10,7 |
|
Цукрові буряки |
8,6 |
16,4 |
7,7 |
16,2 |
|
Овочі |
1,4 |
0,3 |
0,1 |
1,1 |
|
Тваринництво - всього |
19,8 |
39,3 |
16,3 |
24,9 |
|
у тому числі: молоко |
7,1 |
10,9 |
6,5 |
8,6 |
|
м’ясо ВРХ |
8,5 |
22,3 |
5,6 |
6,5 |
|
м’ясо свиней |
3,0 |
5,3 |
3,3 |
8,4 |
Пріоритетний розвиток рослинництва в фермерських господарствах України зумовлений тим, що:
- по-перше, тваринництво є капіталомістким та трудомістким процесом і в сучасних умовах у фермерів немає необхідних коштів для забезпечення всіх потреб такого виробництва;
- по-друге, рослинницьку продукцію легше зберігати, транспортувати і можна реалізувати в міру необхідності. Вона швидко забезпечує віддачу вкладених коштів порівняно з тваринництвом;
- по-третє, сезонність виробництва дає можливість фермеру близько половини річного бюджету робочого часу використовувати для власних потреб, на відпочинок, підвищення кваліфікації, комерційну діяльність тощо.
Розміри фермерських господарств тісно пов'язані з їх спеціалізацією. З одного боку, виходячи з наявної площі землекористування, фермер підбирає виробничий напрям діяльності з тим, щоб ефективніше використовувати землю і вкладений капітал. З іншого – спеціалізація виробництва і здійснювані ради неї відповідні інвестиції, що склались, примушують фермера ухвалювати рішення по розширенню або обмеженню земельних угідь. За спеціалізацією в Україні діють фермерські господарства наступних типів:
рослинницькі господарства (зернові, соняшник, цукрові буряки). В структурі товарної продукції таких господарств більше 50% припадає на два-три види продукції рослинництва;
господарства рослинницько-тваринницького типу (зерно-молочні, зерно-свинарські). На таких фермах раціонально використовується побічна продукція і займаються переважно двома галузями, на які приходиться більше 60% товарної продукції;
господарства з вузькою спеціалізацією, які займаються виробництвом окремих видів продукції тваринництва (частіше птахівництва чи свинарства на покупних кормах), виробництвом овочів або ж нетрадиційними видами продукції (бджільництво, рибництво, квітникарство і ін.);
багатогалузеві господарства.
Структура товарної продукції фермерських господарств України свідчить , що дані підприємства мають зерно-технічний напрям спеціалізації з розвинутим скотарством .Про це свідчать також такі додаткові показники спеціалізації як структура посівних площ та чисельність поголів’я тварин даних організаційних структур (табл.18.3 та 18.4).
18.3. Структура посівних площ фермерських господарств України
(% до всієї посівної площі)
|
Показник |
1995р. |
2000р. |
2003р. |
В сільгосппід-приємствах, 2003р. |
|
Зернові та зернобобові |
68,4 |
59,0 |
55,7 |
52,7 |
|
у тому числі: пшениця |
22,9 |
23,2 |
12,5 |
12,2 |
|
ячмінь |
29,5 |
18,4 |
26,3 |
21,5 |
|
Кукурудза на зерно |
2,1 |
6,1 |
7,9 |
8,1 |
|
Технічні культури |
23,1 |
28,4 |
35,0 |
24,9 |
|
у тому числі: цукрові буряки |
5,4 |
3,2 |
3,1 |
3,4 |
|
соняшник |
17,5 |
23,9 |
28,9 |
18,4 |
|
Картопля та овоче-баштанні культури |
3,1 |
2,1 |
1,4 |
0,8 |
|
у тому числі: картопля |
0,5 |
0,3 |
0,3 |
0,1 |
|
овочі |
1,0 |
0,9 |
0,7 |
0,4 |
|
Кормові культури |
5,4 |
10,5 |
7,9 |
21,6 |
|
Вся посівна площа |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
На перших порах господарювання фермерам притаманна багатогалузева модель розвитку. Ведення господарства при такій спеціалізації пояснюється ще й тим, що це є однією з можливостей зменшити ризик банкрутства. Виробництво декількох видів продукції дозволить, у випадку невдачі, збитки від одного виду продукції перекрити чи урівноважити прибутками від інших. На думку економістів, цей вид спеціалізації є стартовим, характерним тільки для початкового періоду. В процесі зміцнення економіки і підвищення рівня технічного забезпечення, господарство може бути перетворене в галузеве, коли в його товарному виробництві почне домінувати одна з галузей.
Спеціалізація фермерських господарств на вирощуванні зерна пояснюється сезонністю даного виробництва та порівняно низькими затратами матеріальних ресурсів та праці на один гектар. Збільшення частки посівів соняшнику у 2003 році до 28,9% пов’язане з високою дохідністю даної культури. Зростання частки посівів кормових культур до 7,9% свідчить про поступове відновлення обсягів виробництва продукції тваринництва. З цим пов’язане майже в два рази зростання поголів’я тварин в даних організаційних структурах (табл. 18.4).
фермерських господарствах України (на кінець року тис. голів)
|
Вид тварин |
1995р. |
2000р. |
2003р. |
|
Велика рогата худоба |
27,3 |
102,5 |
106,2 |
|
в тому числі: корови |
14,9 |
35,8 |
36,0 |
|
Свині |
37,8 |
54,0 |
88,2 |
|
Вівці та кози |
24,9 |
6,0 |
18,4 |
|
Птиця всіх видів |
201,3 |
115,9 |
269,6 |
3. Забезпеченість факторами виробництва та
ефективність їх використання
Для фермера, як і будь-якої підприємницької структури, створення відповідної ресурсної бази, узгодженості і збалансованості її окремих елементів є особливо важливим. Адже саме з цього і, зокрема, з обмежених можливостей розширення земельних наділів, придбання технічних засобів фермер виходить при формуванні своєї виробничої програми.
Розміри господарства, з одного боку, є як один з найважливіших чинників ефективності господарювання, а з іншого – є результатом його діяльності.
У США вважають, що для підтримки нормального рівня життя (американськими мірками), займаючись тільки сільським господарством, фермерська сім'я повинна обробляти 240 га землі. Але найефективнішими є ферми з площею землекористування близько 1000 га.
У той же час дрібні ферми більш конкурентноздатні з погляду реагування на зміну кон'юнктури ринку, фінансової і цінової політики держави. Проте дрібні ферми не сприяють ефективному використанню технічних засобів і не гарантують фермеру і членам його сім'ї необхідних доходів, що доволі часто вимагає, при подоланні фінансових труднощів, шукати роботу на стороні.
Отже, існує значна диференціація фермерських господарств за площею угідь в розрізі регіонів. Так, із 41945 фермерських господарств ,що мають землі на кінець 2003 року 3118 (7,2%) з них мали середню площу до 3 га; 3559 (8,3%) – до 5 га; 4758 (11,1%) – до 10 га; 5656 (13,1%) – до 20 га і 15692 (36,5%) до 50 га. Лише 21,3% фермерських господарств мають середні розміри понад 50 га сільськогосподарських угідь, але в них зосереджені 76,3% усіх земель фермерських господарств.
Матеріально-технічна база фермерського господарства формується за рахунок довгострокових капітальних вкладень, оборотних коштів, матеріально-технічних ресурсів і представляє собою сукупність ресурсів, предметів і засобів праці, які використовуються у виробництві та забезпечують нормальну діяльність господарства.
Значна роль у формуванні ресурсного потенціалу новостворених підприємств належить державі. Разом з тим фінансова підтримка з держаного бюджету через Український державний фонд підтримки фермерських господарств залишається на недостатньому рівні (табл. 18.5).
державного фонду підтримки фермерських господарств
|
Показник |
1997р. |
1998р. |
1999р. |
2000р. |
2001р. |
2002р. |
|
Передбачено ви-ділити, млн.грн. |
9,5 |
6,0 |
3,0 |
3,0 |
17,5 |
10,0 |
|
Усього видатків, млн.грн. |
4,31 |
5,85 |
4,68 |
3,52 |
13,60 |
7,40 |
|
Фактично виді-лено, млн.грн. |
1,80 |
4,27 |
1,83 |
1,20 |
8,80 |
4,20 |
|
у тому числі на: 1 фермерське господарство |
50 |
119 |
51 |
31 |
212 |
98 |
|
1 га с.-г. угідь, грн. |
2 |
4 |
2 |
1 |
3 |
2 |
|
одного працю-ючого у фермер-ському госпо-дарстві, грн. |
24 |
64 |
27 |
17 |
63 |
33 |
При найзагальнішому підході до фермерства, виходячи з об'єктивних і суб'єктивних причин, початкового капіталу в українського фермера на придбання засобів виробництва не виявилося. Саме можливість придбання технічних засобів є одним з найістотніших чинників, який припиняє розвиток фермерства. Низький рівень забезпечення фермерських господарств технічними засобами значною мірою обумовлений обмеженим їх придбанням в господарствах колишнього колективного сектора. Значна частина фермерів придбали перші технічні засоби саме в сільськогосподарських крупних підприємствах, які в більшості випадків дуже довго експлуатувалися і відслужили свій термін. В літературі вказується, що на 9-10 році експлуатації тракторів і зернозбиральних комбайнів їх річне вироблення зменшується в порівнянні з першими трьома роками на 15-20%, а експлуатаційні витрати – збільшуються в 1,8-2 рази.
Проте і такі можливості обмежені, а починаючи з 2000 року – вичерпані. І лише окремі фермери змогли купити технічні засоби механізації.
Ефективність використання сучасної сільськогосподарської техніки залежить від розмірів фермерського господарства. Коли воно збільшується, то підвищується завантаженість техніки та зростають показники ефективності її використання.
Згідно з даними Держкомстату України, в 2003 році на 100 фермерських господарств припадало 65 тракторів, 20 комбайнів, 19 автомобілів, 30 сівалок. Разом з тим, згідно рекомендацій Інституту аграрної економіки УААН на одне фермерське господарство повинно припадати 2,46 тракторів, 0,46 комбайнів різних типів, а також 0,51 вантажних автомобілів. Для досягнення такого рівня оснащення технічними засобами господарству необхідно затратити 464 тис.грн., а в цілому по Україні – 26,5 млрд.грн. При цьому на кінець 2003 року вартість всіх основних засобів фермерського господарства в середньому становила лише 34,4 тис.грн. Не набагато краще становище із забезпеченням фермерських господарств ґрунтообробною технікою, іншими технічними й транспортними засобами та обладнанням для тваринництва, будівельними матеріалами.
Як свідчить світова практика, основним елементом виробництва та формування ресурсів у фермерських господарствах є наявність робочої сили, здатної використовувати наявні засоби виробництва. У селянському господарстві, як відмічав О.Чаянов, який би з організаційних факторів виробництва не вважали головним, треба визначити, що організуючим елементом будь-якого виробничого процесу є робочі руки. Результативність господарської діяльності ферми значною мірою залежить від забезпеченості її трудовими ресурсами, їх професійно-кваліфікаційного рівня, здатності реалізувати свою потенційну продуктивну силу.
В одному фермерському господарстві в 2003 році працювало в середньому 3,1 особи, з них 1,5 - члени фермерських господарств, 0,6– залучені працівники за трудовими угодами на постійні та 1,0 – на сезонні роботи (табл. 18.6).
18.6. Чисельність працюючих в одному фермерському господарстві
|
Категорія працівників |
1997р. |
1999р. |
2001р. |
2003р. |
|
Чисельність працюючих – всього |
2,1 |
1,8 |
3,4 |
3,1 |
|
із них жінок |
- |
0,7 |
1,1 |
1,2 |
|
Зайнято в розрахунку на 100 га с.-г.угідь |
8 |
6 |
5 |
4 |
|
Із загальної чисельності: |
||||
|
членів фермерського господарства |
1,5 |
1,4 |
2,3 |
1,5 |
|
із них жінок |
- |
0,4 |
0,6 |
0,4 |
|
працюючих за трудовою угодою |
0,2 |
0,2 |
0,4 |
0,6 |
|
із них жінок |
- |
0,1 |
0,1 |
0,2 |
|
залучених на сезонні роботи |
0,4 |
0,3 |
0,6 |
1,0 |
|
із них жінок |
- |
0,2 |
0,4 |
0,6 |
Фермерські господарства, як і будь-які інші сільськогосподарські підприємства, характеризуються сезонним використанням праці. Взимку зайнятість у господарстві протягом дня в 2-2,5 рази менша, ніж влітку. Зайнятість та трудова активність фермера великою мірою визначається спеціалізацією виробництва, оскільки в господарствах тваринницького напряму фермер працює фактично щодня, в тому числі у вихідні та святкові дні. Відповідно в цих господарствах буде вища зайнятість працівників.
Найм робочої сили в аграрному виробництві характерний для економічних систем багатьох країн. Фермерське господарство відповідно до законодавства – це, насамперед, сімейне господарство з незначним залученням на сезонні роботи найманої робочої сили. У країнах Європейського Союзу третина всіх затрат праці припадає на фермера, 30-40% - на членів сім’ї, решта на найманих працівників. У Великобританії частка найманих працівників перевищує 40%.Очевидно,що в аграрній сфері України в найближчому майбутньому найм працівників утвердиться не лише у фермерських господарствах, а й в інших формуваннях, діяльність яких без найму спеціалістів та інших категорій працівників неможлива .
Фермери ведуть виробництво переважно на сімейній основі і тому рівень забезпеченості їх трудовими ресурсами по регіонах залежить від розмірів сім’ї та площ землекористування господарств. Так, у більшості степових і лісостепових областях чисельність працюючих в розрахунку на 100 га угідь та на одне господарство близькі до середніх по Україні. Проте у зв’язку із малоземеллям та великою густотою населення в Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській областях чисельність працівників на одне господарство вдвічі, а в розрахунку на 100 га угідь – в 5-6 разів більша. Це свідчить про значні потенційні можливості цих областей для розвитку інтенсивних трудомістких галузей (тваринництво, овочівництво, плодівництво).
Ефективність господарювання являє собою комплексне відображення кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу. Ознакою ефективності може слугувати необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими затратами громадської праці або часу .
Фермери покликані доповнювати та підтримувати зусилля України щодо створення ринкової економіки, так як допомагають формувати ефективний попит на нові конкурентоспроможні джерела постачання засобів виробництва і канали збуту, зберігання, переробки та розподілу.
Дослідження підтверджують, що визначальним напрямком у підвищенні ефективності виробництва будь-якої форми господарювання в умовах багатоукладної економіки, як і раніше, є раціональне і ефективне використання земельних ресурсів, матеріально-технічних засобів, худоби тощо.
Показники ефективності виробництва поділяються на натуральні (г, кг, тонни, м2) та вартісні (грошова оцінка). Одним з головних натуральних показників є урожайність сільськогосподарських культур (табл.18.7) та продуктивність тварин.
18.7.Динаміка урожайності основних сільськогосподарських культур у фермерських господарствах України, ц з 1 га
|
Вид культур |
1995р. |
1997р. |
1999р. |
2001р. |
2003р. |
|
Зернові та зернобобові |
14,7 |
15,7 |
16,9 |
25,9 |
14,4 |
|
у т.ч.: пшениця |
19,6 |
18,4 |
20,3 |
31,4 |
12,3 |
|
ячмінь |
12,6 |
12,0 |
15,1 |
24,6 |
12,4 |
|
кукурудза на зерно |
20,0 |
24,1 |
15,3 |
23,9 |
26,8 |
|
Цукрові буряки (фабричні) |
233,8 |
206,0 |
182,3 |
178,6 |
194,9 |
|
Соняшник |
9,7 |
8,3 |
8,3 |
7,8 |
9,7 |
|
Картопля |
69,5 |
73,2 |
73,6 |
113,1 |
139,7 |
|
Овочі |
64,2 |
65,1 |
64,1 |
80,5 |
106,9 |
Майже по всіх культурах, за винятком цукрових буряків та насіння соняшнику, спостерігається тенденція підвищення рівня врожайності, хоча вона й залишається на низькому рівні.
Для оцінки рівня ефективності роботи підприємства отриманий ним результат (прибуток) співставляється з витратами чи використаними ресурсами. Дохідність, прибутковість господарства визначається рівнем рентабельності, який показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва.Фінансові результати діяльності фермерських господарств України розглядається в таблиці 18.8.
18.8. Фінансові результати діяльності фермерських
господарств України у 2003р.
|
Область |
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг), млн.грн. |
Собівар-тість реалізо-ваної продукції (товарів, послуг), млн. грн. |
Чистий прибуток (збиток), млн. грн. |
Рівень рента-бельності (збитко-вості) усієї діяль-ності, % |
||
|
всього |
у т.ч. від продажу с.-г. продукції власного виробни-цтва |
питома вага у загаль-ному доході, % |
||||
|
Україна |
1461,4 |
1219,9 |
83,5 |
1226,6 |
192,7 |
15,7 |
|
Вінницька |
75,7 |
57,7 |
76,2 |
69,4 |
5,1 |
7,3 |
|
Кіровоградська |
143,4 |
130,4 |
90,9 |
111,5 |
28,8 |
25,8 |
|
Черкаська |
41,6 |
34,4 |
82,7 |
35,0 |
5,2 |
14,9 |
Розмір прибутку фермерських господарств як України, так і областей центрального Лісостепу країни свідчить про життєздатність даних організаційних структур. Особливо високий рівень розвитку приватного підприємництва в сільському господарстві характерний для Кіровоградської області, який, крім цього, є високорентабельним.
4. Шляхи підвищення ефективності роботи фермерських господарств
Для підвищення ефективності функціонування фермерських господарств та вдосконалення їх роботи можуть бути рекомендовані слідуючи пропозиції:
- кооперування фермерських господарств в галузі фінансів;
- з метою створення оптимального за розмірами земельного масиву 300-400 га, на якому можна ефективніше використовувати сільськогосподарську техніку.
- з метою створення власної інфраструктури (складів, гаража, ремонтної майстерні й інших об'єктів, які можуть будуватися фермерами і орендуватися в інших підприємств і організацій);
- в галузі постачальницької діяльності – це спільне придбання садивного матеріалу, паливо-мастильних матеріалів, запасних частин, кормів тощо;
- об'єднання зусиль в реалізації продукції і маркетинговій політиці.
З метою оптимізації розмірів фермерських господарств слід створити такі умови виробництва, за яких дані підприємства були б конкурентноздатними на світовому ринку. Досвід країн Західної Європи переконує, що ефективність виробництва значно вища там, де розміри землекористування перевищують 100 га, а у США - 400 га. За цих умов досягається повна трудова активність фермера, а ефективність використання фондів є найвищою.
Вітчизняними вченими-аграрниками і Інститутом аграрної економіки УААН розроблені методичні рекомендації по визначенню оптимальних розмірів фермерських господарств України. Ними визначені оптимальні розміри фермерських господарств, які володіють землею у межах 250-400га.
Оптимальний розмір ферми, безумовно, залежить від регіону, сфери їх функціонування і спеціалізації. І в цьому відношенні є вже розробки практиків-економістів, якими визначені наступні раціональні розміри земельних наділів (табл. 18.9).
Раціональні розміри землекористування обумовлені двома головними чинниками: 1) ефективним завантаженням (використанням) техніки; 2) додержанням науково обґрунтованих сівозмін .
Значне поліпшення технічного забезпечення приватного підприємництва в сільському господарстві може бути вирішено, по-перше, через ліквідацію монополізму в першій сфері АПК; по-друге, формуванням і розвитком лізингових поставок з боку держави; по-третє, забезпеченням фермерів цільовими кредитами під придбання технічних засобів. Крім того, для фермерства важливим є отримання техніки в оренду, прокат і лізинг.
З питань придбання техніки повинні враховуватися два моменти: а) набір основних і спеціалізованих машин повинен бути заснований на економічній вигідності, тобто купувати машини або одержувати їх на інших умовах; б) необхідно враховувати, що терміни використовування машин у фермерських господарствах при відповідному зберіганні і технічному обслуговуванні можуть бути значно продовжені. Відповідно до збільшення термінів використовування машин зменшуються витрати та їх зміст.
18.9. Раціональні розміри фермерських господарств України
|
Напрям спеціалізації |
Степ |
Лісостеп |
Полісся |
|
Зерновий |
300–400 |
300–400 |
250–350 |
|
Зерновий з вирощуванням соняшнику |
300–400 |
– |
– |
|
Зерново-буряківничий |
– |
300–400 |
– |
|
Картоплярський |
– |
– |
100–150 |
|
Зерново-льонарський |
– |
– |
150–300 |
|
Овочівницький |
25–50 |
25–50 |
25–50 |
|
Плодоягідний |
30–60 |
30–60 |
25–50 |
|
Виноградарський |
20–50 |
– |
– |
|
Виробництво: молока |
250–400 |
250–400 |
200–300 |
|
яловичини |
300–500 |
350–500 |
300–400 |
|
свинини |
250–400 |
200–400 |
200–400 |
|
продукції вівчарства |
200–300 |
200–300 |
– |
|
продукції птахівництва |
250–300 |
250–300 |
150–200 |
Фермерські господарства, як і інші сільськогосподарські виробники, не можуть успішно розвиватися без створення ефективної кредитної системи. Прийняття Земельного Кодексу в жовтні 2001р. потребує створення державно-комерційного Земельного банку, який буде надавати іпотечні кредити під заставу землі і майна. Необхідно ширше створювати селянські спілки для самокредитування. Держава через надання безпроцентних кредитів і прямих дотацій може стимулювати розвиток тваринництва в фермерських господарств.
223