неволею починаємо відстоювати свої права без яких ми ніхто
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Права та обов’язки дітей в сучасному суспільстві
Життя інколи подає нам такі уроки, що ми волею-неволею починаємо відстоювати свої права, без яких ми — ніхто. Тому важливо сьогодні знати кожному хоча б ази правової абетки для захисту своїх прав. За висновка ми всеукраїнського соціологічного опитування 8% підлітків не знає жодного з прав, декларованих Кон венцією про права дитини. Тільки 3% дітей впевнені в то му, що їх права виконуються. Ми часто чуємо і самі повторюємо слова: право, пра вильно, правило.
Всі ці слова мають один корінь, пов'язаний зі словом правий, той, хто дотримується правил, діє правильно. Отже, правило — це певне положення, в якому відби то взірець діяльності або поведінки людини.
Зрозуміло, що правила створюються для того, щоб їх дотримувались.
Але у повсякденному житті ми доволі часто зустріча лися з випадками, коли вони порушуються.
Чинні державні, соціальні та науково-технічні програ ми свідчать про державноу турботу про права та інтереси підлітків, але реалізація наших прав, на мій погляд, неможлива без розвинутої системи соціаль них інститутів в державі, бо без оволодіння науковими юридичними знаннями не можна навчити людину корис туватися своїми правами, захищати їх.
Усі люди народжуються рівними у своїй гідності й правах. Вони наділені розумом і совістю і мають чинити по відношенню один до одного в дусі братерства.
Стаття 2
Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.
У Загальній декларації прав людини проголошено, що кожна людина має право:
- на життя, на свободу, гуманне поводження з боку інших;
- на участь в управлінні своєю країною, на вільний доступ до інформації, на свободу думки і переконань;
- на працю, освіту, вільний час і медичну допомогу;
- на участь у культурному житті.
ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ПРАВА ДІТЕЙ
Кожен з нас, і дорослий і малий, є повноправним членом суспільства, його невід’ємною частиною, вільним і рівним у своїй гідності та правах.
Першим кроком для повної реалізації себе як повноцінного громадянина є ознайомлення з основними правами та обов’язками.
Адже, щоб запобігти порушенню своїх прав, а в разі порушення – захистити, то потрібно їх знати.
Для забезпечення дітям можливості визначити себе як особистість і реалізувати свої можливості в безпечних і сприятливих умовах, в середовищі сім’ї або опікунів, для підготовки їх до життя у вільному суспільстві та захисту дітей створено ряд документів на державному та міжнародному рівні.
Насамперед, почнемо з того, що в Україні Конституцією 1996 року офіційно закріплено право кожної людини на життя (ст. 27). В діючому законодавстві України регулюються такі аспекти цього права: по-перше, заборона здійснення медичними працівниками евтаназії – навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань; по-друге, наявність кримінальної відповідальності за позбавлення життя, зараження вірусом імунодефіциту людини та за інші злочини проти життя людини.
Частина 2 статті 28 Конституції України закріпила положення про недопустимість катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи покарання.
Згідно з частиною 3 статті 28 Конституції України жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам. Тобто забороняється проведення науково-дослідного експерименту на хворих, ув’язнених або військовополонених, а також терапевтичного експерименту на людях, захворювання яких не має безпосереднього зв’язку з метою досліду.
Значну кількість особистих прав людини охоплює поняття “недоторканість особи”, яке розглядається, з одного боку, як право на свободу та особисту недоторканість (ст. 29), а з другого, як право на охорону особистого та сімейного життя (ст. 32).
Право на свободу включає такі аспекти, як гарантії від незаконного арешту та затримання, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право залишати Україну та повертатись в Україну.
Недоторканість особистого життя означає, що ніхто без згоди громадянина не має права втручатися в його особисте життя, обмежувати його подружні, родинні, інтимні та інші прояви індивідуальної активності.
Серед норм законодавства України, що стосуються охорони особистого життя, слід окремо виділити такі.
Недопустимість збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, право громадян знайомитися із відомостями про себе. Тобто забороняється збирання відомостей про особу, якщо немає її попереднього погодження. Ви маєте право:
- знати під час збору інформації, які відомості про Вас, з якою метою, як, ким, з якою ціллю використовуються;
- заперечувати достовірність, повноту, доречність інформації.
Не припускається без згоди батьків або осіб, що їх замінюють, розповсюдження інформації про неповнолітніх, які здійснили злочин, про злочини щодо неповнолітніх, а також про самогубство неповнолітніх, якщо така інформація дає можливість ідентифікувати (розпізнати) особистість.
Право на збереження лікарської таємниці (ст. 31), за яким медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості.
Недоторканість житла (ст. 30). Це означає, що ніхто не має права знаходитися у чужому житлі проти волі його мешканців.
Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31).
Конституція закріплює свободу думки і слова, світогляду і віросповідання (ст. 34).
Свобода слова – це вільне вираження поглядів та переконань.
Свобода думки передбачає відсутність державної ідеології, нав’язаної громадянину як юридичний обов’язок.
Щодо питання свободи віросповідання, то законодавством України встановлено, що батьки мають право за взаємною згодою подружжя виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії. Також закріплено право навчатися релігійного віровчення та здобувати релігійну освіту. Зазначимо, що церква та релігійні організації відокремлені від держави, а школа від церкви.
Частина 1 ст. 52 Конституції України передбачає рівність дітей у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
Правовий статус дитини, окрім Конституції України, визначають ряд законів і підзаконних нормативних актів, які забезпечують розвиток дітей, встановлення гарантій і пільг для “маленьких громадян” нашої держави.
В Законі України “Про громадянство України” від 18.01.2001 року зазначено, що “дитина – особа віком до 18 років”.
В цивільному та сімейному законодавсті України поняття особи, що не досягла 18 років визначається поняттями “малолітньої” та “неповнолітньої”.
Відповідно до Цивільного кодексу України малолітньою є особа, яка не досягла 14 років та наділена частковою дієздатністю. Малолітні мають право:
- самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;
- здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.
Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
Неповнолітньою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та наділена неповною дієздатністю.
Неповнолітні особи крім правочинів, що можуть вчиняти малолітні особи, мають право:
- самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами;
- самостійно розпоряджатися майном, яке вони придбали на свій заробіток, стипендію чи дохід, за винятком нерухомих речей і транспортних засобів;
- з 16 років вправі влаштуватись на роботу;
- самостійно здійснювати права автора творів науки, літератури, мистецтва, права на об’єкти промислової власності чи власності на інші результати своєї творчої діяльності, що охороняються законом;
- бути учасниками та засновниками юридичних осіб;
- за нотаріально посвідченою згодою батьків здійснюють угоди стосовно транспортних засобів або нерухомого майна, яке їм належить;
- за згодою батьків розпоряджатися коштами, що внесли інші особи на їхнє ім’я в банківські установи.
Закон України “Про охорону дитинства”, прийнятий Верховною Радою України 26.04.2001 року на виконання Конвенції про права дитини, завданням якого є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав і законних інтересів дитини в Україні, забезпечує кожній дитині право:
- на житло – діти-члени сім’ї наймача чи власника житлового приміщення – мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником чи наймачем;
- на майно – кожна дитина в тому числі і усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку у спадщину майна і коштів батьків чи одного з них, у випадках їхньої смерті або визнання їх за рішенням суду померлими, незалежно від місця проживання; дитина, батьків якої позбавлено батьківських прав, не втрачає права на наслідування їхнього майна у випадку визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісті відсутніми, дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна.
Батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати угоди, що зачіпають майнові та житлові права дітей та належать нотаріальному посвідченню чи спеціальній реєстрації.
Окрім вищезгаданих, дитина має й інші, передбачені Сімейним кодексом України, Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”, Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, Законом України “Про освіту” права. А саме:
- бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім’ї;
- власності на майно, придбане батьками або одним з них для забезпечення розвитку, навчання та виховання (одяг, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання);
- висловити свою думку щодо способу управління її майном та на відшкодування матеріальних збитків за шкоду, завдану її майну;
- з 14 років брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання, а також і на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними;
- з 16 років змінити своє прізвище та ім’я у порядку, встановленому законом;
- з 14 років вільно самостійно пересуватися по території України і вибирати місце перебування;
- з 16 років вільно самостійно виїжджати за межі України;
- з 6 до 18 років об’єднуватись у дитячі громадські організації;
- з 14 до 35 років об’єднуватись у молодіжні організації;
- противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї;
- звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а з 14 років – безпосередньо до суду.
МІЖНАРОДНЕ ПРАВО ПРО ПРАВА ДИТИНИ
Усі ми повинні створити світ, сприятливий для дітей, світ у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де її думка буде поважатися, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу виховати здорове, щасливе, досконале покоління.
Оскільки сьогоднішні діти – завтрашні громадяни, то їх захист і розвиток є передумовою майбутнього розвитку людства.
І тому підвищення добробуту, рівня забезпеченості, виховання та забезпечення усього найкращого дітям стало головною метою багатьох держав.
Людство поступово втілює свої прагнення.
20 листопада 1959 року Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй було проголошено Декларацію прав дитини, 30 вересня 1990 року – Всесвітню Декларацію про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, 10 травня 2002 року – Декларацію та План дій “Світ, придатний для життя дітей.
5 жовтня 2000 року Верховною Радою України ратифіковано Конвенцію про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182.
Базовим документом, спрямованим на захист дітей є Конвенція про права дитини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1989 році та ратифікована Україною 27.02.1991 року. Держави-сторони взяли на себе обов’язок поважати і забезпечувати всі права дитини, передбачені Конвенцією. Конвенція визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.
Міжнародні документи надають дітям і дорослим багато прав, проте нам дозволено далеко не все. Здійснюючи свої права, не можна діяти всупереч інтересам інших або обмежувати їхні права. Права передбачають і певні обов'язки. Наприклад: кожна дитина має право на освіту, але й обов'язок ходити до школи;
• кожна дитина має право на медичну допомогу, але й обов'язок турбуватися про своє здоров'я;
• кожна дитина має право висловлювати свої думки. Проте вона мусить зважати на думки інших.
Чи замислювалися ви над тим, що життя ґрунтується на виконанні обов'язку? Бувають різні обов'язки - легкі й обтяжливі, проте всі їх слід виконувати. Є професійні обов'язки, які треба виконувати, обіймаючи певну посаду. Більшість людей виконують сімейні обов'язки, обов'язки щодо своїх родичів і друзів тощо. Нерідко трапляється, що людина сама бере на себе відповідальність за певну справу, тобто добровільний обов'язок щось робити. Наш Основний закон - Конституція України - визначає обов'язки громадян України. У документі, зокрема, зазначено, що кожен громадянин повинен захищати Батьківщину та її незалежність, шанувати державні символи, не чинити шкоди природі, культурній спадщині українського народу, сплачувати необхідні податки, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не зазіхати на права й свободи, честь і гідність інших людей.
Пропонуємо Вам основні положення Конвенції ООН про захист прав дітей, переказані дітьми з деякими коментарями.
Конвенція - договір між державами з якогось спеціального питання.
Ст. 1. До 18 років Я – дитина.
Ст. 2. Я маю право незалежно від того, якого кольору моя шкіра, хлопчик я чи дівчинка, скільки мені років, якої я нації, якою мовою розмовляю, в якого Бога вірю, багатий я чи бідний, здоровий чи хворий, які у мене батьки та ні від чого іншого. Ніхто не має права позбавити мене всіх прав чи покарати мене за те, що думаю, роблю я чи мої батьки.
Ст. 3. Держава в усьому, що мене стосується, повинна виходити з моїх найкращих інтересів.
Ст. 6. Я маю невід’ємне право на життя.
Ст. 7. Я маю право мати ім’я, знати своїх батьків та свою країну.
Ст. 8. Держава повинна поважати моє право на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки.
Ст. 9. Ніхто не може розлучити мене з моїми батьками без мого бажання. Я маю право бачити своїх батьків, коли мені цього захочеться.
Ст. 10. Якщо мої батьки живуть у різних державах, я маю право регулярно підтримувати з ними стосунки.
Ст. 11. Держава веде боротьбу з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону.
Ст. 12. Я можу вільно говорити, що думаю, навіть в присутності дорослих.
Ст. 13. Я маю право вільно виявляти себе, якщо це не торкається честі, здоров’я інших людей.
Ст. 14. Я маю право думати про все, що хочу, вірити в Бога, сповідувати релігію, незалежно від інших.
Ст. 15. Я маю право на свободу мирних зборів.
Ст. 16. Ніхто не може торкатися мене, заходити до моєї кімнати, читати мої листи, чіпати мої речі, якщо я цього не хочу чи мені це неприємно.
Ст. 17. Я маю право читати газети та журнали, дивитися телевізор, слухати радіопередачі, які розвивають мої здібності.
Ст. 18. Мої батьки несуть основну відповідальність за моє виховання та мій розвиток.
Ст. 19. Мої батьки не можуть бити мене, ображати, змушувати працювати, якщо я цього не хочу.
Ст. 20. Я маю право на захист та турботу держави, якщо залишусь один і мені буде дуже погано вдома.
Ст. 21. Якщо батьки мене не люблять або відмовилися від мене, я можу жити з новими батьками.
Ст. 22. Держава піклується про мене, якщо я навіть не такий як всі інші.
Ст. 23. Якщо я буду хворіти, мої батьки повинні турбуватися про мене, якщо це потрібно, то запрошувати вчителів додому.
Ст. 24. Якщо я захворію, мені буде надана найкраща медична допомога.
Ст. 27. Якщо батьки не можуть віддати мене в гуртки, клуби за інтересами, спортивні секції, – можу попросити про це державу.
Ст. 28. Я маю право безкоштовно вчитися в школі, право на шанобливе ставлення вчителів.
Ст. 29. Навчання повинно розвивати всі мої здібності, повагу до прав інших людей.
Ст. 31. Я маю право гратися, відпочивати, співати, танцювати, малювати, якщо це не заважає іншим.
Ст. 32. Ніхто не може змусити мене робити те, що шкодить моєму здоров’ю.
Ст. 33. Я маю право на захист держави від незаконного зловживання алкоголю, наркотиків та тютюну.
Ст. 35. Ніхто не може вкрасти мене.
Ст. 37. Ніхто не може скривдити мене, незаконно посадити у в’язницю. Якщо я попаду у в’язницю, – держава повинна піклуватися про мої найкращі інтереси.
Ст. 38. Ніхто не може примусити мене воювати.
Ст. 39. Якщо я залишусь без батьків, – я маю право на будинок, їжу, лікування.
Ст. 40. Якщо я що-небудь порушу, – мене можуть заарештувати до того, як докажуть мою провину; якщо заарештували – маю право на повагу; право мовчати; право викликати батьків, чи тих, хто їх заміняє; право на справедливий суд; право на повагу до мого особистого життя.
Концепція прав дитини включає такі аспекти:
- по-перше: кожна влада має свої обмеження;
- по-друге: у кожної дитини є своя автономна сфера, в яку ніяка сила не може втручатися;
- по-третє, кожна дитина може зробити серйозну заяву проти держави з метою захисту своїх прав.
Права та обов"язки дітей
|
Права Обов’язки 1 . Усі діти мають право на любов і турботу 2. Всі діти рівні у своїх правах
3.Особлива турбота — дітям-інвалідам 4. Усі діти мають право на повноцінне харчування
5. Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля
6. Усі діти мають право на освіту
7. Особлива турбота — дітям, які перебувають у конфлікті з законом 8. Діти мають право вільно висловлювати свої погляди
9. Всі діти мають право на медичну допомогу 10. Всі діти мають право на вільне спілкування
11 . Особлива турбота — дітям без сімей 12. Жодну дитину не можна примусово залучати до праці 13. Всі діти мають право на інформацію 14. Жодну дитину не можна ображати або принижувати 15. Всі діти мають право на життя 1 . Поважати і любити своє оточення. Ставитися до них так, як би ми хотіли, щоб ставились до нас 2. Поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини 3. Бути толерантним до таких людей. Поважати їх і допомагати їм 4. Дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до кінця терміну придатності. Поважати працю кухарів 5. Дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно приносило корись і не заважало іншим 6. Сумлінно навчатись; активно працювати на уроках, готуватись самотужки; старанно виконувати домашні завдання 7. Дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві. Намагатись не створювати ситуації, які призводять до порушення закону 8. Поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати свої думки. Не нав'язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні 9. Цінувати і дбати про своє здоров'я. Виконувати приписи лікарів у разі потреби 10. Поважати співрозмовників. Коректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету 11. З повагою ставитися до людей, які піклуються про нас 12. Виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров'ю. Виконувати всі види обслуговуючої праці 13. Самостійно знаходити інформацію в різноманітних джерелах 1 4. Не ображати і не принижувати оточуючих 15. Дотримуватись норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві. Не створювати ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки |
2. Государственный экологический контроль
3. I ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ Выставки собак НКП проводятся в соответствии с настоящим Положением
4. Цицерон Про державу
5. Chichester etc- Wiley 1996 XI 345 p
6. Словакия
7. Ошибочное завышение оценок
8. первых стиль повествования более литературный чем сценарный
9. Тема Италия Выполнила Ученица 11А кл
10. Дебиторская задолженность- имущество или обязательство
11. Место воспитания в целостной структуре образовательного процесса; Понятие воспитание употребляется
12. тематическая статистика
13. Бухгалтерский отчет об учебной практике
14. это уникальный персональный подарок
15. Реферат- Стандарты схем и их разновидности
16. ТЕМАТИЧЕСКИЙ ПЛАН
17. мой соратник. Мы оба вовлечены в одно и то же занятие; мы оба принадлежим миру дона Хуана Матуса
18. Внешнее дыхание ~ это процесс -
19. ПД ~ 4 Наименование получателя платежа УФК по Новгородской области филиал СПбГЭУ в г
20. Дисциплины Шифр дисциплины