Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство культури України
Львівське державне училище культури і мистецтв
РЕФЕРАТ
На тему:
«Товариськість , дружба, любов і сім’я»
Виконала:
Студентка IV курсу
Режисерської групи
Куришко Ганна
Викладач:
Лавринів Г.П.
Львів 2013
План
Вступ
Моральна цінність міжособистого спілкування проявляється у ставленні особи до іншої як цінності людини, визнання її значущості, довірі й повазі, її бажання творити добро, дарувати щастя їй, допустити у свій внутрішній світ. Така орієнтація і спрямованість, як правило, реалізується у стосунках товариства, дружби, любові, що виступають справжньою мірою гуманності, порядності, людяності.
Товариськість ,дружба ,любов є основою сім’ї ,шлюбу.
Товариськість — це міжособисті стосунки, які базуються на єдності інтересів у спільній діяльності і передбачають єдність мети, відповідну рівність, подібність життєвих поглядів.
Дружба – це міжособистісні відносини, що мають моральну цінність. Дружба має набагато більшу цінність чим товариськість ,вона заснована на довірі і підтримці, несе в собі емоційну прихильність і потребу .
Любов — найбільш таємничий, багатозначний і складний феномен: "любов до своїх дітей" ("материнська любов", "батьківська любов"), "любов до свого народу", "любов до музики" тощо. Одне — знати, що таке любов, навіть уміти визначати відповідне поняття, інше — звідати почуття любові.
Сім'я - первинна група суспільства. Вона заснована на кровноспоріднених, духовних, економічних та юридичних (правда, сім'я не завжди оформлена юридично) зв'язки людей.
Товариськість
Знайомство - це взаємна симпатія, що виникла на основі поверхневого сприйняття одне одного, стосунки знайомства не мають моральної цінності і не накладають додаткових моральних зобов'язань.
Приятельські стосунки формуються переважно на основі спільності неістотних інтересів і тимчасових незначних проявів особистих симпатій. На цьому рівні можливі, хоч і не є обов'язковими, однаковість уявлень про сенс життя, зацікавленість долею один одного. Це доброзичливі стосунки, вони виявляються в особистих зустрічах, телефонних розмовах, взаємних послугах, обміні думками, оцінками життєвих подій тощо. Приятельські стосунки не передбачають спільного досягнення значущих життєвих цілей, душевної близькості, яка зумовлює вдосконалення особистих якостей. Вони не ґрунтуються на міцних, істотних засадах, а тому досить легко руйнуються, припиняються.
Приятельські відносини:
- Не мають високої моральної цінності;
- Є стійкими відносинами;
- Мають на увазі комфортність спілкування;
- Не включають повне взаєморозуміння, довіру і взаємовиручку;
- Не припускають додаткових зобов'язань, крім норм.
Товаришування є міцнішими і багатшими стосунками між людьми, ніж приятелювання. їх об'єктивною основою є потреба у спілкуванні, спільній діяльності, подоланні самотності, душевної ізольованості. Породжується товаришування вищим рівнем потреб у спілкуванні та спільній діяльності, подібними умовами життя, що зумовлює відповідну емоційну забарвленість стосунків. Виявляється вона у вибірковості, взаєморозумінні, симпатії, готовності до взаємодопомоги. Товариські стосунки виникають на основі істотніших життєвих обставин, потреб та інтересів людей, ніж приятельські.
Товариськість - це міжособисті стосунки, які базуються на єдності інтересів у спільній діяльності і передбачають єдність мети, відповідну рівність, подібність життєвих поглядів. . Духовна єдність виникає внаслідок особистісної симпатії і спільності інтересів. Спільна діяльність - суттєва риса товариськості, спільні інтереси викликають потребу спілкування, надають емоційного забарвлення стосункам, передбачають взаємодопомогу, солідарність, підтримку.
Товариські стосунки — один із виявів принципу колективізму, забезпечують особі взаємоповагу, довіру, моральну і психологічну захищеність, будуються за правилом не ущемляти інтересів один одного і не залишатись байдужим до недоліків своїх і чужих.
У товариськості як формі моральної культури реалізується потреба людини у спілкуванні, а єдність цілей, схожість життєвих поглядів (як основа товариськості) надають емоційного забарвлення стосункам. Для товариських стосунків найхарактернішою є спільна діяльність. Саме слово "товариш" походить від слів "майно", "товар” і означає рівний в усьому, помічник, співпрацівник, співучасник. Розрив чи порушення єдності інтересів може зруйнувати товариські стосунки.
Народний епос свідчить про те, що почуття товариськості було притаманне нашим предкам ще у давні часи. Воно виникло з необхідності виконувати спільну справу, але поступово перетворилося на одну з найблагородніших потреб людини, у незамінну моральну цінність суспільства й особистості. Товариськість збагачує зв'язки, що встановлюються між людьми в кооперації, де вони виступають як партнери, і у співпраці, де вони - колеги, доповнюючи їх новими формами спілкування: спільні дозвілля, спорт, громадська робота тощо.
Специфіка різних сфер соціального життя відображається у багатстві смислових відтінків поняття "товариськість". Наприклад, товариші по зброї, по службі, фронтові тощо. Сутність цього поняття полягає у взаємодопомозі у спільній справі і прагненні вдосконалити особистісні риси кожного в інтересах досягнення мети.
Товариство - відносини:
- Що мають моральну цінність;
- Виявляються в основному у групових відносинах;
- Є оцінкою відносин в групі людей (колективі тощо);
- Засновані на рівності та взаємній повазі;
- Нівелюють відмінності соціальні, економічні та ін;
- Засновані на інтересах спільної діяльності.
Дружба
Як ми розуміємо значення слова "дружба"? Безумовно, воно викликає у нас уявлення про почуття глибоке, чесне, яке базується на довір'ї та відвертості. На відміну від товариськості, дружба передбачає внутрішню близькість.
Сьогодні дружба є основним елементом нашого життя, не дивлячись на існуючу думку про те, що вона з часом втратить сенс і зникне, поступившися місцем позаособистісним стосункам. Однак емпіричні дослідження доводять зворотнє, а головні характеристики дружби - те, що відрізняє її від інших видів міжособистісних стосунків, - залишилися незміненими протягом віків.
Історія культури дає можливість прослідкувати процес становлення дружби як особливого соціального і морального феномена, який має специфічну цінність для суспільства й особистості, і тому забезпечується системою моральних норм, що регулюють дружні стосунки.
Становлення дружби пов'язане з поступовою втратою абсолютної цінності для життя суспільства кровнородинних, родоплемінних стосунків. У різні епохи і в різних суспільствах форма дружби, уявлення про її істинність були різними. Спочатку стосунки були ритуалізовані й дуже нагадували родинні, що можна прослідкувати на матеріалі античної культури.
У класичний період відбувається подальше відокремлення дружніх і родинних стосунків. Формується ідеал дружби. Слід зазначити, що Аристотель розрізняв три типи дружби:
1) утилітарну, яка базується на взаємовигоді;
2) гедоністичну, що грунтується на емоційній прив'язаності до людини, спілкування з якою втішає, приносить задоволення;
3) моральну, коли друга люблять безкорисливо, заради нього самого. Саме останній тип Аристотель вважав справжнім. Дружба стає більш вибірковою, означає контакти однодумців, об'єднаних спільними інтересами. Таке розуміння дружби переходить у римську культуру, в якій вона розглядається як стосунки, властиві прибічникам одних політичних поглядів.
Розуміння моральної цінності дружби залежить від рівня внутрішньої культури особистості, на формування якої спрямована виховна система суспільства. На кожному етапі формування особистості, у кожному віці існує властиве йому розуміння дружби. Головними моральними цінностями дружби є розуміння іншого і вміння дати можливість для саморозкриття.
Глибокий етичний зміст дружби полягає в тому, що друзі ставляться один до одного краще, ніж до інших людей, тобто приблизно так, як повинні ставитися один до одного всі люди. Дружба прагне до ідеалу моральної досконалості.
Дружба - це:
- Міжособистісні відносини, що мають моральну цінність;
- Відносини взаєморозуміння, довіри та підтримки, які носять індивідуальний, вибірковий характер;
- Заснована на взаємній прихильності і спільності інтересів і переконань.
Дружні відносини можуть реалізовуватися у формах:
- Емоційної прихильності;
- Ділової спільності;
- Духовної спільності;
- Компліментарності (взаємодоповнюваності) і ін.
Отже, дружба ґрунтується на важливих життєвих обставинах, спільності поглядів та інтересів, єдності життєвих цілей, уявлень про сенс життя, серйозній заінтересованості долею один одного. Полягає вона у взаємодопомозі, внутрішній близькості, прив'язаності, взаємній довірі, щирості, особистій симпатії, відвертості, безкорисливості, відданості і вірності, вимогливості і принциповості, а також в інтимному спілкуванні. Дружба є самоцінна, а друг — у певному розумінні найближчою людиною. Друзі допомагають один одному не з корисливих мотивів, а часто навіть на шкоду особистим інтересам.
На відміну від кровних чи родинних зв'язків дружба має індивідуально-вибірковий характер і ґрунтується на взаємній симпатії. Часто її розглядають як найвищу моральну цінність, вершину істинно людських стосунків. Арістотель вважав дружбу найнеобхіднішою потребою життя. Ніхто, за його словами, не обирає життя без друзів, навіть в обмін на всі блага в житті. Дружба несумісна з прагматизмом. Навіть А. Шопенгауер захоплювався феноменом дружби, хоч і сумнівався в її можливості, вважаючи корінною властивістю людини егоїзм.
Для друзів притаманні: безкорисність, відданість, чуйність, щирість і сердечність, взаємна довіра, чесність, вірність, уміння берегти таємниці, вимогливість та принциповість, великодушність і відхідливість, здатність пробачати необдумані вчинки, повага до честі та гідності, простота у поведінці. Наявність друзів — неодмінна умова задоволення життям. Дружба несумісна з егоїзмом і зрадою.
Дружба — глибоке, інтимне почуття до певної людини. Вона передбачає високу довіру, відкриття другові своїх таємниць, намірів, станів душі, самовідкритість. Цього не відбувається між приятелями чи товаришами, навіть рідними. Правда, і в спілкуванні друзів є межі відкритості, потрібен такт. Адже навіть у "спілкуванні" з собою кожна людина не цілком розкривається.
До дружби як необхідної складової щастя необхідно готуватися, опановуючи El неписані правила, згідно з якими друзі мають:
— доповнювати, збагачувати один одного, а не дублювати;
— допомагати людині, яка є другом;
— бажати другові щастя словом і ділом;
— дбати, щоб другові було приємно у товаристві;
— ділитися з другом успіхами і невдачами;
— висловлювати другові інтелектуальну й емоційну підтримку;
— захищати друга за його відсутності і не критикувати при інших;
— довіряти другові та зберігати довірені ним таємниці;
— бути терплячим до його друзів;
— не набридати один одному;
— поважати внутрішній світ друга.
Щоб мати друга, потрібно і бути другом. До таких стосунків готові не всі. Серед людей бувають і ті, чиї моральні якості не викликають сумніву. Нездатними до дружби можуть бути люди сором'язливі, некомунікабельні, спрямовані на переживання свого внутрішнього світу.
Любов
Однією з найважливіших проблем, що хвилюють людину протягом усього життя, і особливо в молодості, є любов. Любов - це істинне морально-естетичне почуття, яке базується на емоційно-духовному переживанні, зацікавленості, симпатії, що виражається у цілеспрямованій прихильності до предмета любові, у безкорисливому і самовідданому прагненні до нього.
Поняття любові в етиці багатозначне. Це любов до Бога, ідеї, людини, справи (професії), батьківщини, народу, материнська й батьківська любов до дітей, дитяча любов до батьків, кохання між чоловіком і жінкою - тобто любов має найрізноманітніші форми і способи виявлення. Специфічний зміст любові складають вибірковість, самовідданість, духовна близькість і висока емоційно-духовна напруга, ідеалізація предмета любові, потреба у з'єднанні з ним, взаємопроникнення, здатність до загостреного сприйняття навколишнього світу. Любовні стосунки за своєю природою вибіркові й само-цінні. Почуття любові виявляється у найрізноманітніших людських стосунках.
Можна виділити:
- Любов до всього світу, любов до Бога, всім людям, здатність до милосердя (підносить любов);
- Любов до батьківщини, народу тощо (лежить в основі світогляду);
- Любов до батьків, дітям, жінці або чоловіку (можеі бути складовою сенсу життя людини);
- Любов до предметів, занять (конкретної моральної цінності не має).
Любов між чоловіком і жінкою як моральне почуття:
- Засновано на біологічному потязі, але не зводиться до нього;
- Стверджує іншої людини як унікальна істота;
- Означає прийняття коханого таким, як він є, як абсолютну цінність;
- Відкриває особистість іншого (його найкращі, ще не Реалізовані можливості).
Можна виділити любов-турботу (батьківська, братня і тп.) Її компонентами є:
- Турбота про об'єкт любові (намагання вберегти його від небезпек, проблем, праця для його блага і пр.);
- Відповідальність (почуття тісному зв'язку з предметом любові, виконання обов'язку);
- Повага, ставлення до об'єкта любові як самоцінної особистості.
Любов - одна з фундаментальних властивостей людського існування. Моральна цінність любові полягає у її здатності мобілізувати всі сили особистості, збуджувати в ній творчу енергію, створювати і формувати людину і людське в ній. Вона - основа шлюбно-сімейних стосунків. Це величезна сила, яка може бути творчою і викликати до життя глибинний, прихований потенціал, душевну щедрість. Хоча не виключається і її руйнівний характер.
З усіх різноманітних виявів любові юнацтво більш за все хвилює кохання чоловіка і жінки (індивідуальна статева любов). Так, як і дружба, любов відзначається високим рівнем вибірковості й інтимності, близькості, прихильності й потягу, граничною емоційністю, інтелектуальною і вольовою напругою у стосунках між закоханими. Важливою особливістю кохання (індивідуальної статевої любові) є єдність фізичного потягу, естетичного й морального переживання, насолоди.
Тільки в любові і завдяки любові людина стає людиною. Без любові вона є неповноцінною, позбавленою справжнього життя, нездатною адекватно пізнати інших і себе, ефективно, творчо діяти. Людський досвід усіх часів і народів свідчить про найбільшу потребу людини у любові. Про любов пишуть не лише митці, а й філософи, але "пишуть" по-різному.
Норми стосунків між закоханими людьми настільки "гнучкі", що іноді взагалі не піддаються моральним оцінкам. У зв'язку з цим, за словами І. Кона, загальновідомі моральні правила поведінки та оцінки втрачають свою незаперечність, стають відносними. Адже любов — вияв свободи людини. Вона "виводить" людей за межі загальноприйнятого, буденного, прагматичного ставлення до дійсності. Почуття любові є не тільки моральним, а й естетичним. Любов — одна з найвищих форм переборення відчуженості людей, тому її вважають вершиною морального (істинно людського) ставлення до людини. На думку Августина (Аврелія), ми пізнаємо настільки, наскільки любимо. За словами Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, любов "знімає" всю одноаспектність, усі винятки, межі чеснот. Любов — високе мистецтво, яке потребує від людини самоудосконалення, творчості, внутрішньої свободи.
Закохані люди не завжди здатні бути справжніми друзями, що пояснюється різними видами їх діяльності, сфер інтелектуальних інтересів, різним рівнем інтелектуальних потреб тощо. Тому людина, яка кохає, часто відчуває потребу в друзях. І в цьому немає антагоністичної суперечності.
Сім'я
Сім'я - первинна група суспільства. Вона заснована на кровноспоріднених, духовних, економічних та юридичних (правда, сім'я не завжди оформлена юридично) зв'язки людей.
У сім'ї людина знаходить:
- Почуття безпеки, комфортності, підтримки;
- Умови для самовдосконалення;
- Полегшення життєвих турбот;
- Моральну свідомість, уявлення про добро і зло, відносинах людей та ін. (для дітей).
Сімейні відносини мають на увазі:
- Почуття обов'язку;
- Відповідальність за членів своєї сім'ї;
- Самообмеження, підпорядкування егоїстичних прагнень, пристрастей інтересам сім'ї.
Сімейні стосунки регулюють різні вимоги: дотримання взаємних зобов'язань подружжям, турбота про дітей, старих та ін.
Специфіка моралі й етики сімейних стосунків зумовлена специфікою суперечностей і конфліктів у сім'ї. Виникнення сімейних суперечностей зумовлено неоднаковими темпераментами, характерами, звичками, уподобаннями, світоглядами та ідеалами людей. Однією з причин їх згасання часто є вияв важливих рис характеру, непроявлених і непомітних у дошлюбний період життя. До цього можуть додаватися брак житла, низька заробітна плата, безробіття тощо. Інші причини суперечностей чи конфлікту — нездатність подружжя знаходити компромісні варіанти розв'язання непорозумінь; порушення моральних норм подружнього життя (зрада, ревнивість); психологічна чи біологічна (сексуальна) несумісність; різні погляди на виховання дитини (дітей); непорозуміння між батьками і дітьми; неправильні стосунки подружжя з родичами, знайомими, співробітниками; несумісність інтересів, потреб, уподобань, характерів, ідеалів. Загалом більшість сімейних суперечностей виникає через дрібниці. Причиною суперечності чи конфлікту бувають і принципові питання. Вирішуючи їх, важливо знаходити компроміс, не пригнічуючи "я" партнера і власне я; уміти забувати образи; поважати звички, уподобання, погляди, ідеали чоловіка (дружини), а намагаючись змінити їх, робити це аргументовано, тактовно, не нав'язуючи свого погляду, не принижуючи гідність. Не слід розв'язувати суперечності привселюдно, "виносячи сміття з хати".
Висновок:
Моральні норми поведінки людей гнучкі, універсальні, що досягається насамперед їх неписаним характером. Межі цих норм не піддаються жорстким, однозначним визначенням. Це сприяє виявам свободи волі людини, більшим можливостям її вибору (свобод волевиявлення).
Моральні норми особистісних стосунків є гнучкішими порівняно з іншими, наприклад, із нормами ділових моральних стосунків. А норми приятельських стосунків гнучкіші, ніж ділові, товариських — ніж приятельські, дружніх — універсальніші, ніж приятельські й товариські, закоханих — ніж усі інші. Відмінність особистісних і неособистісних моральних норм виявляється в тому, з якими проханнями можна звертатися до приятеля, товариша, друга чи коханого (коханої); яку допомогу йому (їй) можна пропонувати; куди і в якій формі його (її) можна запросити (до себе в гості, в ресторан, на дачу тощо); які питання у спілкуванні є коректними; наскільки допустима критика; які жарти пристойні. Навіть форми вітання приятелів, товаришів, друзів, закоханих мають свою специфіку.
Список використаної літератури
Етика - Тофтул М.Г. Вид‑во 2011 р. – 67 с.
Етика (Лозовий В.О) Києв 2010 -140 с.
Етика: Навч. посібник / Т.Г. Аболіна та ін. - К.: 1992, - 25 с.
Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.: 2001 -50 с.
Етика : Навчальний посібник / Мовчан В. С - К.: Знання, 2007.- 483 c.