Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Реферат
на тему: Конфлікти
Підготувала: учениця 11-В класу
Присяжна Наталія
Зміст:
1.Поняття конфлікту.
2.Різноманіття причин конфліктних ситуацій.
3.Типи та структура конфліктів.
4.Рівні конфліктів, зважаючи на учасників.
5.Фази виникнення конфліктів.
6.Поняття про політичні конфлікти.
7.Шляхи подолання конфліктів.
8. Висновки.
Поняття конфлікту
Конфлікт ( від лат. Conflictus – зіткнення) – зіткнення сторін, погляді, сил.
Зазвичай у процесі спілкування ми, самі того не бажаючи, можемо вступати в конфлікт або створювати конфліктну ситуацію. Ось простий приклад конфлікту: друзі запрошують вас піти в кінотеатр, проте ваші батьки наполягають на тому, аби ви прибрали у своїй кімнаті. З цього прикладу зрозуміло, що в основі будь-якого конфлікту лежить суперечність, яка усвідомлюється обома сторонами і здається значущою.
Об’єктивною основою конфлікту є конфліктна ситуація, що виникає через суперечності в інтересах і потребах сторін. Це іще не власне конфлікт, оскільки суперечність може деякий час не усвідомлюватися учасниками взаємодії. Та врешті-решт настає мить, коли суперечність усвідомлюється і саме тоді, виникає конфлікт.
Різноманіття причин конфліктних ситуацій
Існують такі причини ситуацій, які призводять до виникнення конфліктів:
- соціально-політичні та економічні;
- соціально-демографічні, які відображають розбіжності між людьми, зумовлені їхньою статтю, віком, належністю до етнічних груп;
- соціально-психологічні, тобто явища в соціальних групах ( взаємини, лідерство, настрої, групова думка);
- індивідуально-психологічні, тобто індивідуальні особливості особистості ( здібності, темперамент, характер, мотиви).
Звісно, конфлікти є неприємними для обох сторін, тому що тоді в нас погіршується самопочуття, виникає відчуття ворожнечі, погіршення співпраці.
Типи та структура конфліктів
Усі конфлікти можна умовно поділити на три групи:
1-конфлікти цілей;
2-конфлікти пізнання;
3-емоційні конфлікти.
1. Конфлікти цілей
Як правило, це позиційні конфлікти. Вони виникають, коли сторони, що виконують одне й те саме завдання, займають різні позиції, переслідують свої цілі, по-різному бачать стан об’єкта в майбутньому. Типовим прикладом таких конфліктів є така ситуація, коли у батьків виникають протилежні точки зору щодо організації дозвілля дитини: батько хоче, щоб син займався боксом, а мати – бальними танцями.
2.Конфлікти пізнання (творчі конфлікти)
Вони виникають, коли сторони мають різні погляди, ідеї та думки щодо вирішуваної проблеми. Такі конфлікти, зазвичай, є дуже продуктивними, адже ввони дають можливість всебічно розглянути питання та звернти уваг на такі його аспекти, які за інших умов залишилися б непоміченими. Типовим прикладом таких конфліктів є ситуації на роботі під час обговорень у творчих групах, коли кожен пропонує власний варіант вирішення проблеми.
3. Емоційні конфлікти (чуттєві конфлікти)
Основний вихідний момент, що визначає природу і функцію емоцій, полягає в тому, що в емоційних конфліктах встановлюється зв'язок, взаємовідношення між ходом подій, що відбуваються в відповідність або врозріз з потребами індивіда, ходом його діяльності, спрямованої на задоволення цих потреб. Емоційні процеси виконують у житті і діяльності людини, в його спілкуванні з оточуючими людьми мотивуючу функцію. Крім того, можна відзначити, що емоційні процеси пов'язані з діяльністю та спілкуванням людини за типом обумовлення. Такі конфлікти викликають в людей сильні роздратування і антипатію одне до одного.
Рівні конфліктів, зважаючи на учасників
Зважаючи на учасників конфлікту, можна вирізнити такі його рівні:
-внутрішньоособистісний;
-міжособистісний;
-між особою та групою;
-міжгруповий.
1. Внутрішньоособистісні, тобно конфлікти всередині особистості. Такі конфлікти вважаються найпоширенішими, адже з ними ми стикаємося чи не кожного дня. Наприклад, ми не можемо вибрати між бажанням піти в кіно і необхідністю виконувати домашнє завдання. Також, типовим прикладом таких конфліктів є вибір професії у випускників шкіл та абітурієнтів.
2. Міжособистісні, тобто такі, що виникають між людьми через відмінність їхніх цілей та інтересів. Типовим прикладом таких конфліктів є суперечка з подруго.
3. Між особою і групою, коли особа займає позицію, відмінну від усієї групи.
Прикладом таких кофліктів є суперечка батьків і дитини.
4. Між групові, учасниками яких виступають соціальні групи. До цієї групи належать міжетнічні та міжконфесійні конфлікти. Прикладом таких конфліктів є суперечки між вболівальниками різних команд з футболу.
Фази виникнення конфліктів
Латентна фаза – це фаза зародження конфлікту. Ззовні майже не виявляється, але відчувається стриманість, уникнення одне одного, ігнорування. У цій фазі може бути достатньо розмови, аби конфлікт зник.
Демонстративна фаза – це фаза усвідомлення сторонами виникнення конфлікту, який переходить у відкриту фазу. В цій фаза спостерігається протиставлення інтересів, взаємні звинувачення, емоційні суперечки. Обидві сторони все-таки прагнуть уникнення конфлікту, проте, сподіваючись на зміну позиції протилежної сторони. Ще існує можливість припинити конфлікт.
Агресивна фаза – це фаза, яка наступає, коли конфлікт не вдалось вирішити. На цьому етапі в учасників конфлікту виникає бажання якомога сильніше дошкулити одне одному, одночасно відбувається пошук сторонньої підтримки. На жаль, в цій фазі про мирне вирішення конфлікту вже й не йдеться.
Батальна фаза – це фаза вирішення конфлікту, або вихід з нього. Вона набуває форми відкритої війни, зростає конфронтація. Сторони забувають про головну причину конфлікту, їхньою метою є завдання суперникові щонайбільшої шкоди.
Найвища точка конфлікту – це кульмінація. Після того, як конфлікт досягає цієї точки, сторони усвідомлюють необхідність пошуків виходу з нього.
Поняття про політичні конфлікти
Політичний конфлікт – це зіткнення, протиборство різних соціально-політичних сил з метою реалізувати власні інтереси й цілі, пов’язані, насамперед, із боротьбою за владу, її перерозподілом, зміною політичного статусу, а також із політичними перспективами розвитку суспільства.
Міжнародні конфлікти можна поділити на такі:
1. Міжнародна криза – це конфліктна ситуація, за якої: зачіпаються життєво важливі цілі діючих суб'єктів міжнародної політики; для прийняття рішення суб'єкти мають украй обмежений час; події зазвичай розвиваються непередбачувано; ситуація, однак, не переростає у збройний конфлікт. Криза — це ще не війна, а радше, приклад ситуації "ні миру, ні війни". Це такий вид стосунків між суб'єктами міжнародних відносин, за якого жодна із сторін не бажає війни або насильства, але обидві вважають свої цілі достатньо вагомими, щоб ризикувати задля них можливим розв'язанням війни.
2. Конфлікти малої інтенсивності. Відносини між державними та недержавними суб'єктами доволі часто захмарюються дрібними сутичками на кордонах, індивідуальним або невеликим груповим насильством. їх небезпеку почали розуміти лише сьогодні. Вона полягає в тому, що, по-перше, такий конфлікт може перетворитися у повномасштабний. По-друге, при сучасних військових озброєннях навіть конфлікт малої інтенсивності може призвести до великих руйнувань. По-третє, в умовах тісного взаємозв'язку сучасних незалежних держав порушення мирного життя в одному регіоні впливає на всі інші. Наприклад, радянсько-китайські прикордонні конфлікти.
3. Тероризм. Основна його мета — це розв'язання спору. Багато держав підтримують терористичну діяльність — Іран, Лівія, Сирія. Усі вони заперечують свою причетність до тероризму, проте відвойовують право боротися збройними методами проти "американського імперіалізму".
4. Громадянська війна і революція — це конфлікти у самій державі між двома чи більше сторонами через розбіжності поглядів щодо майбутнього ладу цієї держави чи кланових протиріч. Водночас, у громадянських війнах зазвичай бодай одна з воюючих сторін здобуває підтримку від закордонних політичних сил, причому зовнішні суб'єкти політики часто життєво зацікавлені у конкретному результаті.
Громадянські війни і революції посідають специфічне місце в будь-якій типології війн і насильства: вони дуже жорстокі та криваві. Згідно з дослідженнями, 10 із 13 найбільш смертоносних конфліктів XIX і XX ст. були саме громадянськими війнами.
5. Війна — це великомасштабний конфлікт між державами, що прагнуть досягти своїх політичних цілей за допомогою організованої збройної боротьби. Світова війна виникає, коли у військовий конфлікт утягуються групи держав, що переслідують глобальні цілі, вона призводить до чималих людських і матеріальних втрат.
Отже, збройні конфлікти коштують людству вкрай дорого як у людському, так і в матеріальному вимірах. Перед людством виникла потреба знайти способи уникнення збройного розв'язання суперечностей. Для успішного подолання конфліктів необхідні передусім взаєморозуміння, взаємні поступки і компроміси конфліктуючих сторін. Ефективне вирішення конфлікту зумовлене наявністю в кожної зі сторін позиції, що визнає необхідність компромісів, межі компромісних поступок, характер і обсяг можливих взаємних компенсацій за ці поступки. Конфлікт не може бути вирішеним, якщо одна або обидві сторони будуть глухими до пропозицій свого партнера на переговорах.
На жаль, вічний мир сьогодні залишається ілюзією. Наявні різні погляди політичних діячів на те, як саме досягти миру. Наприклад, за допомогою релігії можна позбутися агресивності та збройних конфліктів. Інші наголошують на потребі зміцнення соціально-політичної системи в середині країни, потребі досягти більшої соціальної рівності й таким чином подолати конфлікт. Дехто вважає, що для підтримування миру потрібно нагромаджувати зброю. Популярною є ідея створення всесвітнього державного порядку, тобто певної організації, що матиме найвищу владу у розв'язанні світових проблем і зможе змусити суб'єктів міжнародних відносин виконувати її рішення, з ціллю уникнення збройних конфліктів. І другий варіант — переговори як шлях до врегулювання конфліктів.
Шляхи подолання конфліктів
Подолання конфліктів веде до оздоровлення колективу, подальшого його розвитку. Один із відомих праксеологів Я. Зеленевський вважає, що внутрішній конфлікт в організації може бути подоланим:
1. Шляхом структурних змін, які підвищують ступінь організації, і шляхом узгодження особистих інтересів з інтересами колективу.
2. Шляхом усунення елементів, які припинили сприяти успіху цілого.
Таким чином, визначають два напрями подолання конфліктів:
- позитивний;
- негативний.
При позитивному, передбачається усунути причини, які заважають нормальній узгодженій діяльності людей. При негативному - усунути одну з конфліктуючих сторін.
До позитивних заходів слід віднести:
- поліпшення організації праці;
- цілеспрямованість;
- ритмічність;
- координованість;
- легкість;
- продуктивність.
У конфліктних ситуаціях люди часто обирають для себе одну з таких моделей поведінки:
1- співпраця – зорієнтована на виграш обох сторін. Цей варіант можливий тільки якщо сторони здатні прийняти інтереси супротивника та шляхом переговорів знайти оптимальний шлях виходу з конфлікту;
2- компроміс – це орієнтація на взаємні поступки;
3- ухиляння – це ситуація, коли одна сторона конфлікту ухиляється від розв’язання конфлікту, оскільки результат для неї не має важливого значення і вона не бажає витрачати на це зайві сили. Така стратегія не веде до розв’язання проблеми, яка з часом може поглибитись.
Висновки:
Як правило, конфлікт виникає в результаті незнання тих чи інших властивостей іншої людини, як результат напівзнання, ілюзорного, суто суб'єктивного уявлення про людину та її поведінку. У вирішенні конфліктних проблем дуже значна роль може відводитись "третім особам" (родичі, сусіди, друзі, знайомі). Чим вища фаза розвитку конфлікту, зазначають соціологи, тим активнішою повинна бути їх діяльність. Слід мати на увазі, що узгоджувач, координатор, терапевт, арбітр — це люди, які залагоджують конфлікт з формального боку, тоді як "треті особи"—це близькі люди учасників конфлікту. Саме "треті особи" в період, коли конфліктуючі зрозуміли безплідність і шкідливість конфлікту, начебто беруть на свої плечі частину відповідальності за те, що сталось, і те, що буде після нього. То ж разом з формальною стороною—узгоджувачем, координатором, терапевтом і арбітром вони здатні допомогти вийти з конфлікту, налагодити ритм життя організації в спокійному руслі.
Тож ми повинні всяко уникати конфліктів у нашому житті.