Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН
з дисципліни: «Захист в Кримінальному процесі»
Дніпропетровськ -2013
Тертишник В. М., Безрукава О.Ф., Одинцова І.М., Швидка А.С. Кримінально-процесуальне право: методичні рекомендації до написання курсових робіт. - Дніпропетровськ: ДДУВС, 2013 – 61 с.
Рецензенти:
1. Антонов К.В., завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін Академії Митної служби України, доктор юридичних наук, професор.
2. Уваров В.Г., докторант Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук.
Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін „23” серпня 2013 року, протокол № 1
ВСТУП
Курсові роботи виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання.
Тематика курсових проектів (робіт) має відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичними потребами конкретного фаху. Порядок затвердження тематики курсових проектів (робіт) і їх виконання визначається вищим навчальним закладом.
Керівництво курсовими проектами (роботами) здійснюється, як правило, найбільш кваліфікованими викладачами. Захист курсового проекту (роботи) проводиться перед комісією у складі двох-трьох викладачів кафедри (предметної або циклової комісії) за участю керівника курсового проекту (роботи).
Результати захисту курсового проекту (роботи) оцінюються за чотирибальною шкалою ("відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"). Курсові проекти (роботи) зберігаються на кафедрі (предметній або цикловій комісії) протягом одного року, потім списуються в установленому порядку.
Наука кримінального процесу – юридична наука, яка представляє сукупність правових ідей і уявлень щодо правосуддя, аналізує розробляє і розвиває теорію кримінального процесу, вивчає систему кримінально-процесуального права, його окремі інститути і норми, аналізує практику застосування процесуальних норм при на різних стадіях кримінального процесу, визначає та досліджує актуальні проблеми удосконалення процесуального права, теорії і практики кримінального процесу та вносить пропозиції і рекомендації по їх розв'язанню, вивчає історичний шлях та тенденції розвитку кримінального процесу України і зарубіжних держав.
Кримінально-процесуальна наука вивчає закономірності розвитку кримінального процесу, систему його принципів, ефективність процесуальної
форми і процесуальних гарантій правосуддя, особливості статусу окремих учасників процесу та проблеми удосконалення їх правовідносин та процесуальної діяльності в цілому, проблеми забезпечення прав і свобод людини при здійсненні судочинства.
В вищому навчальному закладі студенти, слухачі залучаються до науково-дослідної роботи через написання курсових, дипломних та магістерських робіт, працю в студентських наукових кружках та лабораторіях. Науково-дослідна робота дозволяє одержати навички творчого мислення та самостійного розв'язання складних юридичних проблем.
Мета написання курсової роботи:
З даних цілей випливає, що курсова робота характеризується всіма ознаками наукової праці.
Вибір теми курсової роботи являє собою важливий етап наукової діяльності, від якого залежить досягнення мети роботи, успішний її захист.
Доцільно після ознайомлення з переліком тем курсових робіт, який складено кафедрою, звернутися безпосередньо до того викладача, під керівництвом якого Ви будете виконувати роботу.
В науковому дослідженні заохочується самостійний творчий пошук, неординарні гіпотези та концепції. З огляду на це слід надавати максимально можливу свободу наукового пошуку. Дуже важливо толерантно відноситись до задумок студента. Перед тим, як він спробує сформулювати тему свого дослідження доцільно запропонувати розробити план своєї теми, добре обміркувати і чітко уявити хід її виконання, враховуючи конкретні умови, в яких йому доведеться працювати. Це дасть можливість керівнику зважити і врахувати здібності студента, слухача, його підготовленість до виконання даної роботи, і зробити правильні висновки про те, яку йому надати допомогу саме там, де вона більш необхідна.
Підготовка курсової роботи вимагає серйозної уваги до власної мотивації. При здійсненні вибору теми необхідно враховувати наступні обставини:
Процес підготовки і написання курсової роботи складається із таких етапів:
І етап – визначення об’єкту, предмету, мети і методів дослідження.
Об’єктом дослідження є явища та процеси, усе те, на що спрямована діяльність дослідника, вся сукупність зв’язків, відношень об’єктивної дійсності. В юридичних науках об’єктом дослідження виступає певна сукупність правовідносин, окремі інститути права та певні аспекти юридичної практики.
Предмет дослідження – це певна концепція, яка як результат абстрагування, дозволяє виявити певні закономірності розвитку досліджуваного об’єкта, суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню, є головними, визначальними для конкретного дослідження.
Іншими словами, об’єктом виступає те, що досліджується, а предметом – те, що в цьому об’єкті дістає наукове пояснення.
ІІ етап – безпосереднє дослідження.
Цей етап включає такі елементи:
Не слід формалізувати саме дослідження, яке частіше, якщо воно творче, передбачає нерозривну єдність емпіричного пізнання і аналітичної діяльності. Дослідження здійснюється з застосуванням певної методології – системи методів, принципів, правил пізнання.
Методи науки кримінального процесу представляють собою систему логічних і спеціальних пізнавальних засобів і прийомів, застосовуваних в необхідно доцільному порядку для проведення дослідження. Вони включають загальнонаукові методи дослідження, застосовувані в суспільних науках.
Конкретно-соціологічний метод включає в себе метод спостереження, вивчення юридичних актів і інших документів, опитування, комплексного соціального дослідження, статистичного аналізу, соціального експерименту. Він є базовим методом кожного емпіричного дослідження.
Спеціально-юридичний метод – метод обробки і аналізу стану законодавства та практики його застосування, який включає описування норм права, емпіричне дослідження практики, встановлення юридичних ознак правових явищ, вироблення наукових понять і визначень, встановлення їх співвідношень між собою і з відомими теоретичними положеннями, їх пояснення1.
Порівняльно-правовий метод – метод співставлення декількох правових систем, інститутів чи норм. Він дозволяє розширити бачення шляхів розв'язання досліджуваних проблем, забезпечити його повноту і всебічність, оптимізувати наукове дослідження.
Статистичний метод – метод емпіричного дослідження, який полягає в виявленні і аналізі кількісних показників тих чи інших явищ і фактів. Він включає в себе логічну обробку фактів (класифікацію) і аналіз залежностей (пошук зв'язків і перевірки гіпотез).Історичний метод – метод розгляду явищ і фактів в тісному зв'язку з конкретними історичними обставинами та тенденціями розвитку.
Формально-логічний метод – метод застосування логічних законів для доведення тих чи інших умовиводів та тлумачення правових норм.
В науковому дослідженні з необхідність виникає потреба в емпіричних знаннях – пізнання окремих емпіричних фактів і їх взаємозв'язків. Об'єкт, якому притаманна безмежна множина властивостей і відносин – зовнішніх проявлень своєї суті, відображається в багатьох фактах, які будучи виявлені, входять в емпіричний базис науки. В гносеологічному плані факти представляють собою обгрунтоване знання, яке отримано шляхом описання окремих фрагментів дійсності в визначеному просторово-часовому інтервалі2.
Факти, які входять в емпіричний базис науки поділяються на дві групи – нормативні матеріали (зміст правових норм, стан правотворчої діяльності) та практика застосування правових норм.
Емпіричне пізнання включає як безпосереднє встановлення досліджуваних фактів, так і логічну їх обробку – виявлення взаємозв'язків окремих сторін правових явищ, встановлення емпіричних закономірностей. Тут важливу роль має статистичний метод.
Емпіричне знання слугує першоосновою системи наукового дослідження для переходу до теоретичного знання - пізнання глибинних якостей і закономірностей правничої діяльності, теоретичних законів найвищої форми узагальнення.
В процесі теоретичного пізнання з'ясовується зміст явищ і фактів, розкривається їх внутрішня сутність, єдність і протиріччя, виявляються причинно-логічні зв'язки. Тут одержані на емпіричному рівні дані піддаються науковій обробці, аналізу, обміркуванню від конкретного до абстрактного і навпаки. Емпіричні дослідження можуть виконувати тут роль перевірки наукових гіпотез.
Умовно наукове дослідження можна моделювати по такій схемі. Пер за все визначається проблема – протиріччя між теорією і емпірикою, законом і практикою, протиріччя в самих теоретичних положеннях чи в законодавстві, недоліки практики застосування законодавства. Якщо в науці існують білі плями – ні теоретично ні емпірично не досліджені явища ставиться задача дослідження таких явищ. В юридичній науці проблема часто представляє собою окрему задачу, яку слід вирішити. Вирішення проблеми можливо в єднанні теоретичних і емпіричних досліджень. Для його провадження висуваються наукові гіпотези.
Гіпотези – допущення, система умовиводів що до причин явищ, уявні моделі шляхів розв'язання проблеми. При висуненні гіпотез використовуються емпіричні знання, індукція, аналогія, інтуїція, мисливе моделювання. З гіпотези за допомогою дедукції виводяться можливі слідства, Безумовно для їх перевірки знову застосовуються методи емпіричного дослідження.
Концепція - загальна ідея, головний задум, якому підкорено все дослідження, система взаємозв'язаних поглядів на те чи інше явище.
Розрізняють емпіричну і концептуальну перевірність гіпотез і теоретичних положень взагалі. Емпірична перевірність зводиться до співставлення виведених з гіпотези слідств з фактичними даними емпіричних досліджень. Концептуальна перевірність - аналіз узгодження гіпотези з існуючими принципами і теоретичними положеннями юридичної науки. Якщо гіпотеза підтвердилась – вона стає елементом теоретичного знання. Якщо ні – вона видозмінюється і знову перевірюється, а бо ж відкидається взагалі.
Наука кримінального процесу досліджує розвиток процесуальної теорії і законодавства в нерозривному зв'язку з розвитком державності в цілому, вивчає досвід зарубіжних країн, історичну спадщину, досягнення правової думки людства. Вона спирається на узагальнення слідчої, судової, прокурорської і адвокатської практики і має своєю головною задачею сприяння поліпшенню практичної діяльності, яка вирішується шляхом усунення виявлених недоліків, втілення передового досвіду, внесення наукових пропозицій і рекомендацій по удосконаленню законодавства і практики його застосування.
Аналіз тенденцій розвитку процесуальної науки дозволяє зробити висновок що все більшої актуальності набувають дослідження проблем: удосконалення дослідчого кримінального процесу і діяльності органів дізнання, зокрема інституту безпосереднього виявлення злочину, зміцнення статусу процесуальної самостійності і незалежності слідчого і суддів, теорії і практики доказування, допустимості доказів, використання в доказуванні даних, здобутих оперативно-розшуковим шляхом та з допомогою сучасних науково-технічних методів і засобів, зміцнення гарантій істини і захисту прав і свобод людини, зокрема захисту сфери приватного життя при провадженні досудового слідства, забезпечення безпеки учасників кримінального процесу, участі захисника на досудовому слідстві, провадження слідчих дій, удосконалення провадження в справах приватного обвинувачення і по протокольній формі; розширення прав потерпілого і забезпечення відшкодування завданої йому злочином матеріальної і моральної шкоди, удосконалення інституту повернення справи на додаткове розслідування, становлення суду присяжних, мирових суддів і спрощення процесуальної форми судочинства, реалізації принципу змагальності в кримінальному процесі, забезпечення справедливості правосуддя, реабілітації невинуватих і відшкодування заподіяної їм шкоди.
ІІІ етап – включає відпрацювання основного питання, яке поставлено на розгляд в роботі, викладення змісту роботи згідно складеного плану. Всі структурні елементи плану повинні бути взаємопов’язані і логічно продовжувати один одного.
IV етап – включає літературне оформлення роботи та підготовку її до захисту.
Для того щоб написати курсову роботу необхідно правильно провести наукове дослідження, зібрати певний емпіричний матеріал, всебічно його проаналізувати, дати вірну інтерпретацію фактичним даним, а потім дати опис отриманих результатів, викласти наукову концепцію та аргументувати внесені пропозиції і рекомендації.
Науковий аспект курсової роботи визначає серцевину її змісту, відрізняє курсову роботу від звичайного реферату, у якому переказуються з посиланнями на авторів їх думки. Без проведення наукового дослідження курсова робота неможлива. А дослідження вимагає інтелектуальних зусиль, застосування певної методології наукового дослідження.
Друга складова частина дій, спрямованих вже на написання, визначається структурою курсової роботи, у котру входять вступ, основна частина, висновок, перелік літератури. Порядок відповідний дій представлений у Таблиці 1.
Таблиця 1. Порядок написання курсової роботи
|
Назва етапу |
Зміст етапу |
Результати етапу |
|
I. Підготовка вступу курсової роботи |
Написання тексту вступу за наявною схемою |
Текст вступу, обґрунтування у вступі структури роботи. |
|
II. Огляд літератури |
Підбір літератури, її вивчення, конспектування, складання огляду, складання списку літератури. |
Огляд літератури, виписки з посиланнями на джерела, список літератури, складений за відповідними вимогами. |
|
III. Написання основної частини роботи |
Написання тексту основної частини роботи з розділів і підрозділів |
Текст основної частини курсової роботи |
|
IY. Написання Висновку |
Підготовка наукових висновків і практичних рекомендацій з розділів і узагальнення їх у тексті висновку |
Текст висновку |
|
Y. Підготовка чистового тексту курсової роботи |
Узгодження всіх частин роботи в аспекті висновків, редагування |
Закінчена робота |
Аналіз практики підготовки курсових робіт дозволяє виділити їх типові недоліки, типологія і характеристика яких наведена в Таблиці 2.
Таблиця 2. Характеристика типових недоліків курсових робіт
|
Тип недоліку |
Його характеристика |
|
Недоліки назви |
|
|
Недоліки структури |
|
|
Недоліки вступу |
|
|
Недоліки основної частини |
|
|
Недоліки висновку |
|
|
Недоліки тексту |
|
|
Недоліки бібліографії |
|
На Таблицю 2 варто звернути саму серйозну увагу і спробувати виявити й усунути наявні в роботі недоліки. Завдання попередньої діагностики роботи повинний виконати науковий керівник, який повинен допомогти виявити недоліки роботи.
Неприпустимо, якщо значну частку тексту роботи складає плагіат, спостерігається невідповідність її назви плану, а плану змісту. У цьому випадку робота не допускається до захисту, тому що вона не може бути оцінена задовільно. Наявність істотних недоліків у роботі приводить до значного зниження оцінки під час захисту.
Курсова робота складається з вступу, основної частини, розбитої на розділи і підрозділи, висновків і списку використаної літератури. Усі структурні елементи роботи представлені у наведеній нижче Таблиці 3:
Таблиця 3. Структура курсової роботи
|
Назва фрагмента |
Кількість сторінок |
Зміст фрагмента |
|
Титульний аркуш |
1 |
Повна назва навчального закладу, кафедри. Курсова робота, її назва. ПІБ студента, ПІБ наукового керівника, його учений ступінь і учене звання. Місто і рік. |
|
Зміст |
1 |
Перелік: вступ, розділи і підрозділи курсової роботи, висновок і перелік літератури. |
|
Вступ |
3-4 |
Об'єкт, предмет, актуальність, огляд літератури, мета і завдання роботи, характеристика використовуваних методів. |
|
Основна частина роботи |
до 25 друкованих до 35 рукописних |
Являє собою виклад матеріалу, згрупований по розділах і підрозділах |
|
Висновок |
3-4 |
Висновки в цілому по роботі |
|
Використана література |
Література в переліку пронумерована, розміщається за абеткою. Перелік розпочинається з нормативних документів, потім йдуть підручники, монографії, навчальні посібники, статті. Назва роботи пишеться за відповідними правилами їх бібліотечного оформлення. |
Структура вступу моделює в згорнутому виді основні елементи процесу наукового дослідження. Вона визначає структуру основної частини роботи, тому що у вступі дається обґрунтування структури змісту.
Формулювання цілей курсової роботи задають назви її розділів, а формулювання завдань, що являють собою результат декомпозиції цілей на прості складові, визначають назви конкретних підрозділів. Тому структура роботи не є випадковою, а випливає з логіки дослідження. При цьому можливі наступні варіанти форми структури змісту, що представлені у наведеній нижче Таблиці 4.
Таблиця 4. Види структури і їхня характеристика
|
Назва структури |
Форма плану роботи |
Переваги і недоліки |
|
1. Лінійна структура |
Вступ Розділ 1…....…..……… 1.1………………… 1.2...……….……… Висновок Перелік літератури |
Достоїнство в простоті. Але при вивченні явищ дуже складно представити рівнозначними ті чи інші аспекти предмета. Тому така структура часто порушує логіку викладу, не дозволяє заглиблено розглядати деякі аспекти предмета. |
|
2. Двоступенева структура |
Вступ Розділ 1...………… 1.1………………… 1.1.1……………… 1.1.2………………. 1.2……………….. 1.2.1……………….. 1.2.2………………. 1.3.........………...... Розділ 2...……… 2.1………………. 2.2………………. 2.3...……………… Висновок Перелік літератури |
Ця структура дозволяє добре працювати над темами, у яких чітко обґрунтовані дві мети дослідження і які припускають аналіз (Розділ 1) і розробку нововведення (Глава 11), або осмислення наявного вітчизняного і закордонного досвіду державного будівництва (Розділ 1) і його застосування в конкретних умовах України (Глава11). Недоліками такої структури може бути дрібнота або значний ріст обсягу параграфів. |
Слід мати на увазі, що збільшення кількості розділів і підрозділів може призвести до небажаних наслідків: до перевищення обсягу курсової роботи чи до дрібноти параграфів, що можуть виявитися настільки малими, що в них буде неможливо втиснути накопичений матеріал. Неприпустимими є й істотні диспропорції у розмірі розділів і підрозділів. Вони виникають найчастіше через неправильний вибір форми структури. Тому при її виборі потрібно задумуватися про переваги і недоліки тієї чи іншої структури. Гарна курсова робота відрізняється структурною гармонією, рівномірним розподілом інформації в межах роботи.
Зміст курсової роботи залежить від її структури. Лінійна структура припускає виклад деяких аспектів об'єкта, кількість яких визначається кількістю глав. При цьому лінійна структура робить ці аспекти рівнозначними.
Двоступенева структура інакше визначає зміст. Перший розділ тут звичайно присвячений теоретичному аналізу проблеми, осмисленню накопиченого досвіду, а другий - припускає або проведення самостійних емпіричних досліджень, які можуть бути здійснені студентом під час проходження практики в органах внутрішніх справ або розробку пропозицій по удосконаленню правового регулювання та практики діяльності підрозділів дізнання та досудового слідства в системі МВС. Таким чином, тут реалізується принцип “наука – практика”.
Вступ у курсовій роботі виконує кілька функцій:
У структурі вступу виділяються:
У Таблиці 5 даються основні поняття по всіх 10 пунктах.
Таблиця 5. Понятійний апарат вступу курсової роботи
|
Поняття |
Його визначення |
|
Яке-небудь явище, процес, об'єкт, частина кримінально-процесуальної діяльності, кримінально-процесуального права чи науки. |
|
Яка-небудь сторона, властивість, аспект об'єкта дослідження, що безпосередньо вивчається. |
|
Аргументи важливості, необхідності дослідження, що висуваються з погляду науки і з погляду практики. |
|
Класифікація й оцінка літературних джерел з погляду відображення ними об'єкта й особливо предмета. |
|
Орієнтація на пізнання і практичне вирішення складових проблеми |
|
Результати декомпозиції цілей на прості складові. |
|
Визначення основних методологічних принципів, підходів, використовуваних теорій, понять і методів одержання й аналізу інформації. |
|
Сукупність фактів, статистичних даних, на яких ґрунтується магістерське дослідження. |
Правила оформлення роботи, що виконується на комп’ютері. Курсова робота друкується за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 х297) через півтора інтервали між рядками до 30 рядків на сторінці. Мінімальна висота шрифту не повинна перевищувати 1,8 мм.
Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм. Шрифт повинний бути чітким, рядок – чорний колір середньої жирності. Чіткість печатки тексту повинна бути однакової.
Друковані помилки, описки і графічні неточності, що виявляються в процесі написання роботи, можна виправляти зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на цьому місці чи між рядками правленого тексту машинописним способом.
Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ», друкуються заголовними буквами симетрично тексту. Заголовки підрозділів друкуються малими буквами (крім першої великої) з абзацним відступом. На початку підрозділу вказується його номер, перша частина якого відображає номер розділу, а друга його - місце в розділі, наприклад, 3.2. означає другий підрозділ третього розділу. Наприкінці заголовка крапка не ставиться. Відступ між заголовками повинен складати 3-4 інтервалу. Кожну структурну частину роботи потрібно починати з нової сторінки. Бажано повне наповнення сторінок, відсутність “хвостів”.
У загальний обсяг курсової роботи перелік літератури не входить. Але всі сторінки роботи підлягають наскрізній нумерації.
Нумерація сторінок, розділів, підрозділів здійснюється арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться, а на наступних сторінках номер проставляється в правому верхньому куті.
При написанні курсової роботи слухач повинний давати посилання на кожну цитату, запозичену думку, цифру, приклад на того автора, у якого вони запозичені. Відсутність посилань змушує розглядати роботу як плагіат, а зведення її до посилань – як реферат.
Посилання в тексті на літературне джерело даються в вигляді автоматизованих комп'ютерних посилок (в кінці сторінки чи в кінці тексту) або за допомогою квадратних дужках. При цьому перша цифра вказує номер літературного джерела в наведеному наприкінці курсової роботи списку використаних джерел, а друга цифра вказує ту сторінку, з якою запозичена цитата, цифра, факт і т.п. Наприклад, [13, с. 34] означає, що посилання зроблене на 34 сторінку джерела, зазначеного в переліку під № 13. Цитата повинна бути максимально точною. У тому випадку, якщо точність цитування не є істотною, а важлива сама думка, запозичена в автора, то авторський текст викладається вільно в межах думки, що цитується, але посилання все рівно робиться. Може застосовуватися посилання на джерело літератури без зазначення сторінки. Такі посилання використовуються при огляді літератури з досліджуваної проблеми.
Правила рукописного оформлення курсової роботи. Рукописне оформлення курсової роботи здійснюється за правилами, викладеними вище. Окрім того, слід враховувати, що робота має бути написана розбірливим почерком. Титульний аркуш треба оформити друкованими літерами. Титульний аркуш і текст роботи виконується синіми або чорними чорнилами. Використання інших кольорів (зеленого, червоного та інших) не допускається.
Перелік літератури міститься наприкінці курсової роботи, але готується на самому початку її написання. При цьому потрібно постаратися скласти найбільш повний перелік тих джерел, що використовуються для написання роботи. До переліку включаються наступні види робіт:
Список літератури має самостійну нумерацію. На перше місце виносяться джерела першого пункту приведеного вище переліку. Вся інша література розміщається за абеткою прізвищ авторів або перших слів назв, якщо автори не зазначені.
Авторів з однаковими прізвищами розміщають за алфавітом їх ініціалів, а роботи одного автора – за алфавітом заголовків його робіт чи відповідно до хронології їх написання.
При визначенні літературного джерела – книги, брошури, журналу – необхідно інформацію подавати в такому порядку:
Наприклад: Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України. – Київ: Юрінком Інтер, 1999. – 575 с.
При внесенні в список статті, опублікованої в книзі, газеті чи журналі, дані подаються в такому порядку:
Наприклад: Гончаров І. Деякі аспекти процесуальної самостійності слідчого // Право України. – 1995. - № 7. – С. 26-27.
Оцінювання курсової роботи передбачає врахування різноманітних критеріїв. Серед них такі:
Тематика
курсових робіт з дисципліни „Захист у кримінальному процесі” для
студентів денної та заочної форм навчання юридичного факультету Навчально-наукового інституту права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
Тема № 1. Презумпція невинуватості та забезпечення
доведеності вини як гарантія захисту прав, свобод
і законних інтересів особи
Тема № 2. Захист прав, свобод і законних інтересів
підозрюваного та обвинуваченого з використанням
юрисдикції Європейського суду з прав людини
Тема № 3. Змагальність у кримінальному процесі як форма
захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного
та обвинуваченого
Тема № 4. Захист прав, свобод і законних інтересів
підозрюваного у кримінальному процесі
1. Поняття підозрюваного та його процесуальний статус.
2. Діяльність сторони захисту по забезпеченню прав, свобод і законних інтересів підозрюваного.
Тема № 5. Захист прав, свобод і законних інтересів
обвинуваченого у кримінальному процесі
1. Поняття обвинуваченого та його процесуальний статус.
2. Діяльність сторони захисту по забезпеченню прав, свобод і законних інтересів обвинуваченого.
Тема № 6. Захисник у кримінальному процесі
Тема № 7. Участь захисника на досудовому
розслідуванні
Тема № 8. Захисник як суб’єкт доказування в
кримінальному процесі
Тема № 9. Захист особи при затриманні
Тема № 10. Забезпечення захисту підозрюваного та
обвинуваченого при обранні запобіжних заходів
Тема № 11. Захист підозрюваного та обвинуваченого
при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання
під вартою
Тема № 12. Забезпечення захисту підозрюваного при
проведенні слідчих (розшукових) дій
Тема № 13. Захист особи при повідомленні про
підозру
Тема № 14. Забезпечення захисту підозрюваного на етапі
звернення до суду з обвинувальним актом, клопотання
про застосування примусових заходів медичного або
виховного характеру
2. Захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного при відкритті матеріалів досудового розслідування у разі звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Тема №15. Захисна діяльність підозрюваного та його
адвоката при закритті кримінального провадження
Тема № 16. Захист підозрюваного та обвинуваченого під
час кримінального провадження на підставі угод
Тема № 17. Діяльність сторони захисту під час судового
слідства
Тема № 18. Судова промова захисника
1. Поняття, значення і композиція (конкретна побудова) судової промови захисника.
2. Структура і зміст судової промови захисника. Використання психології для досягнення емоційного впливу промови та інших експресивних засобів риторики.
Тема № 19. Особливості діяльності сторони захисту в
суді присяжних
Тема № 20. Здійснення захисту під час кримінального
провадження щодо неповнолітніх
Тема № 21. Здійснення захисту під час кримінального
провадження щодо застосування примусових заходів
медичного характеру
1. Загальні правила кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Тема № 22. Захисна діяльність засудженого та його адвоката
під час провадження в суді апеляційної інстанції
Тема № 23. Захисна діяльність засудженого та його адвоката під час провадження в суді касаційної інстанції
Завідувач кафедри
кримінально-правових дисциплін
доктор юридичних наук, професор В. М. Тертишник
Інформаційне та методичне забезпечення.
Рекомендована література
1. Основні нормативні акти:
1.1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30.
1.2. акти міжнародного права:
1.2.1. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини. Прийнята 4 листопада 1950 р. // Вісник Верховного Суду України. - 1997. - № 3.
1.2.2. Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятий на пленарному засіданні в Страсбурзі у жовтні 1988 р.
закони:
1.3.1. Закон України „Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793 із наступними змінами.
1.3.2. Закон України „Про міліцію” // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 4. - Ст. 20 із наступними змінами.
1.3.3. Закон України „Про Службу безпеки України” // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 27. - Ст. 382 із наступними змінами.
1.3.4. Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 1. - Ст. 1; 2004. - № 8. - Ст. 66; 2006. - № 12. - Ст. 102.
1.3.5. Закон України від 25 лютого 1994 року „Про судову експертизу” // Голос України від 21 квітня 1994 року.
1.3.6. Закон України від 23 грудня 1993 року „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 11. - Ст. 51.
1.3.7. Закон України від 18 лютого 1992 року „Про оперативно-розшукову діяльність” // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 22. - Ст. 303 із наступними змінами.
1.3.8. Закон України „Про судоустрій і статус суддів” // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №№ 41-45. - Ст. 529 із наступними змінами.
1.3.9. Закон України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 5.07.2012 року.
1.3.10. Закон України „Про безоплатну правову допомогу” // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - № 51. - Ст. 577.
1.3.11. Кримінальний кодекс від 5 квітня 2001 р.
1.3.12. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р.
1.4. підзаконні акти:
1.4.1. Загальні принципи етики юристів (затвердженні Міжнародною асоціацією адвокатів) // Адвокат. - 1996. - № 1.
1.4.2. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури. Затверджено Указом Президента України від 5 травня 1993 р. № 155/93 // „Голос України”. - 1993. - 13 травня.
1.4.3. Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Затверджено Указом Президента України від 5 травня 1993 р. № 155/93 // „Голос України”. - 1993. - 13 травня.
1.4.4. Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. - № 302 // Урядовий кур’єр. - 1993. - 20 квітня.
1.4.5. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. Затв. наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 серпня 2012 року.
1.4.6. Положення про порядок застосування електронних засобів контролю. Затв. наказом МВС України № 696 від 9 серпня 2012 року.
1.4.7. Статут Спілки адвокатів України // Адвокат. - 1996. - № 1.
1.4.8. Правила адвокатської етики: схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року; протокол № 6/УІ від 1-2 жовтня 1999 року. - К.: Редакція журналу „Адвокат”, 1999. - 44 с.
1.5. постанови, інші рішення, роз’яснення судів (Конституційного, Верховного):
1.5.1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві” // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В.Т. Маляренка. - К., 2004.
1.5.2. Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-17/2000 за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16.11.2000 р. за № 13-рп/2000 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 47. - Ст. 2045.
1.5.3. Рішення Конституційного Суду України: прийняте 30 вересня 2009 року у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) // Офіційний сайт Конституційного Суду України {Електронний ресурс}. - Режим доступу: www.ccu.gov.ua.
2. Навчальні посібники, інші дидактичні та методичні матеріали:
Аврах Я.С. Психологические проблемы защиты по уголовным делам. - Казань, 1992.
2.2. Адвокат - воин: Принципы и техника уголовной защиты / Сост. А.В. Поляков. - М.: Статут, 2007. - 447 с.
2.3. Адвокат в уголовном процессе. Учебное пособие / Под ред. П.А. Лупинской. - М.: Новый Юрист, 1997.
2.4. Барщевский М.Ю. Адвокатская этика. 2-е изд., испр. - М.: «Профобразование», 2000.
2.5. Бойков А.Д. Этика профессиональной защиты по уголовным делам. - М.: Юрид. лит., 1978.
2.6. Бойцов В.В. Служба защиты прав человека и гражданина: Мировой опыт. - М.: БЕК, 1996.
2.7. Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве. - К., 1998.
2.8. Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі: навч. посіб. / І.Ю. Гловацький. - К.: Атіка, 2003. - 352 с.
2.9. Зинатуллин З.З. Общие проблемы обвинения и защиты по уголовным делам. - Ижевск, 1989.
2.10. Защита по уголовному делу: Пособие для адвокатов / Под ред. Е.Ю. Львовой. - М.: Юристъ, 2000.
2.11.Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: Наук.- практ. посіб. - К.: Вища шк., 2002. - 271с.
2.12. Зейкан Я.П. Право на захист у кримінальному процесі. Зразки процесуальних актів: Збірник. - К.: Юридична практика, 2005. - 384 с.
Калашникова Н.Я. Гарантия права обвиняемого на защиту при изменении обвинения и наказания. - М.: Юрид. лит., 1975.
2.14. Козырев Г.Н. Взаимодействие следователя с защитником-адвокатом на предварительном следствии. - Горький, 1990.
2.15. Корчева Т.В. Проблеми діяльності захисника у досудовому провадженні та в суді першої інстанції / Т.В. Корчева. - Х., 2007. - 200 с.
2.16. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. Научно-практическое издание. - К.: Юринком Интер, 1999.
2.17. Молдован В.В. Судова риторика. - К.,1998.
2.18. Рыжаков А.П. Защитник в уголовном процессе: научно-практическое руководство / А.П. Рыжаков. - М.: Изд-во «Экзамен», 2007. - 479 с.
2.19. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности / М.С. Строгович. - М.: Наука, 1984. - 144 с.
2.20. Судебные речи знаменитых русских адвокатов/ сост. и ред. Е.Л. Рожникова. - М.: «Гардарика», 1997. - 392 с.
2.21. Судові промови адвокатів України. - К., 2000.
3. Монографії та інші наукові видання:
3.1. Попелюшко В.О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: монографія / В.О. Попелюшко. - Острог: Вид-во Нац. ун-ту „Острозька академія”, 2009. - 634 с.
3.2. Попелюшко В.О. Функція захисту в кримінальному процесі на сучасному етапі / В.О. Попелюшко // Адвокат. - 2008. - № 8. - С. 7-12.
3.3. Попелюшко В. Чи можливий справжній змагальний судовий розгляд в українському кримінальному процесі? / В. Попелюшко // Право України. - 2006. - № 3. - С. 94-97.
3.4. Сімонович Д.В. Європейські стандарти забезпечення прав людини у досудових стадіях кримінального процесу України: монографія / Д.В. Сімонович. - Х.: НикаНова, 2011. - 272 с.
3.5. Сліпченко В.І. Вплив практики Європейського Суду з прав людини на формування положень нового КПК України / В.І. Сліпченко // Новації кримінально-процесуального законодавства. - Дніпропетровськ: Асоціація адвокатів України, 2012. - С. 9-23.
3.6. Тесленко М. Право кожного бути вільним у виборі захисника своїх прав / М. Тесленко // Право України. - 2002. - № 3. - С. 55-58.
3.7. Тертишник В.М. Захисник у змагальному кримінальному процесі / В. Тертишник // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - № 12. - С. 90-95.
3.8. Тертишник В.М. Функція захисту у кримінальному судочинстві / В.М. Тертишник, Н.В. Михайлова // Право і суспільство . - 2010. - № 6. - С. 229-233.
3.9. Титов А.М. Основні принципи та особливості участі захисника на досудовому слідстві: монографія / А.М. Титов. - Донецьк, 2005. - 244 с.
3.10. Уваров В.Г. Застосування практики Європейського Суду з прав людини та норм міжнародно-правових актів в удосконаленні кримінального судочинства України: монографія / В.Г. Уваров; за заг. ред. д-ра юрид. наук В.М. Тертишника. - Дніпропетровськ: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ; Ліра ЛТД, 2012. - 268 с.
3.11. Шейфер С.А. Роль защиты в формировании доказательственной базы по уголовному делу / С.А. Шейфер // Государство и право. - 2006. - № 7. - С. 59-65.
3.12. Шиян А.Г. Вільний вибір захисника своїх інтересів - невід’ємне право обвинуваченого / А.Г. Шиян // Науковий вісник Дніпроп. юрид. ін-ту МВС України. - 2000. - № 2.-– С. 140-149.
3.13. Янович Ю.П. Захисник на попередньому слідстві: лекція / Ю.П. Янович. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1995. - 32 с.
4. Інші джерела:
Періодичні видання:
Адвокат.
Вісник Академії прокуратури України.
Вісник Верховного Суду України.
Вісник Конституційного Суду України.
Вісник прокуратури.
Влада. Людина. Закон.
Держава і право.
Офіційний вісник України.
Підприємництво, господарство і право.
Право і практика.
Право і суспільство.
Право України.
5. Інтернет-ресурси:
5.1. Офіційний cайт Верховної Ради України: www.zakon.rada.gov.ua
5.2. Сайт нормативно-правових документів Кабінету Міністрів України: www.kmu.gov.ua
5.3. Офіційний cайт Верховного Суду України: www.scourt.gov.ua
5.4. Офіційний сайт представництва Президента України: www.prezident.gov.ua
5.5. Офіційний сайт Міністерства Юстиції України: www.gdo.kiev.ua
5.6. Офіційний сайт Вищої ради юстиції України: www.vru.gov.ua
5.7. Газета "Урядовий кур'єр": www.ukcc.com.ua
5.8. Газета "Юридична практика": www.practix.com
5.9. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ: www.dduvs.dp.ua
5.10. Академія правових наук України: www.aprnu.kharkiv.org
5.11. Юридичний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка: www.lawschool.lviv.ua
5.12. Юридичний факультет Академії управління та інформаційних технологій: www.ariu.berdyansk.net
5.13. Юридичний факультет Київського національного економічного університету: www.uf-kneu.kiev.ua
5.14. Юридичний сайт Київського національного університету внутрішніх справ: www.naiau.kiev.ua
5.15. Освітній портал Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна: www.osvita.org.ua
5.16. Бібліотека національного університету державної податкової служби України: www.library.ufei.ukrsat.com
5.17. Юридичний факультет Запорізького державного університету: www.lib.profi.net.ua
5.18. Вісник податкової служби України: www.visnuk.com.ua
5.19. Вiсник державної служби України: www.guds.gov.ua
5.20. Обговорення правових питань "LIGA ONLINE": www.liga.kiev.ua
5.21. Юридичний сайт "ЮРИСТ": www.urist.com.ua
5.22. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського: www.nbuv.gov.ua
5.23. Національна Парламентська бібліотека України: www.nplu.kiev.ua
5.24. Бібліотека ім. Лесі Українки: www.lucl.lucl.kiev.ua
5.25. Бібліотека Верховної Ради України: www.rada.kiev.ua/library
5.26. Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка: www.korolenko.kharkov.com
5.27. Електронний каталог Рівненської державної обласної бібліотеки:
www.libr.rv.ua
5.28. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А. Тімірязєва: www.library.vinnitsa.com
1 Алексеев С. Пробемы теории права. - Свердловск, 1973. – Т.2. – С. 299-300.
2 Ядов В.А. Социологическое исследование. - М., 1972. – С. 19.