Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.4. Племінний облік у господарствах ведуть за такими
формами:
форма 1-св "Картка племінного кнура";
форма 2-св "Картка племінної свиноматки";
форма 3-св "Картка обліку продуктивності кнура";
форма 4-св "Журнал обліку парування (осіменіння) маточного
поголів'я свиней";
форма 5-св "Журнал обліку опоросів свиноматок та приплоду
поросят";
форма 6-св "Журнал обліку вирощування ремонтного молодняку
свиней";
форма 7-св "Звіт про результати бонітування свиней
відповідної породи";
форма 8-св "Станкова картка підсисної свиноматки";
форма 9-св "Картка оцінки племінних свиней за
відгодівельними і м'ясними якостями";
форма 10-св "Журнал реєстрації молодняку на контрольній
відгодівлі";
форма 11-св "Картка обліку витрачання кормів на контрольній
відгодівлі";
форма 12-св "Журнал обліку м'ясних якостей молодняку на
контрольній відгодівлі";
форма 13-св "Акт відбору молодняку та поставлення його на
контрольну відгодівлю";
форма 14-св "Результати контрольної відгодівлі свиней";
форма 15-св "Станкова картка контрольної відгодівлі свиней";
форма 16-св "Картка обліку продуктивності кнура за кількістю
та якістю спермопродукції".
Форми призначені для обліку первинної інформації, яка потім
заноситься в автоматизовану базу даних, де накопичується уся
інформація про тварин, що використовується для ведення
селекційноплемінної роботи.
2. Нумерація і мічення свиней
2.1. Нумерація проводиться шляхом присвоєння молодняку
гніздових та ідентифікаційних номерів.
2.2. Присвоєння номерів проводиться:
гніздових - з 1 січня кожного року, починаючи з одиниці;
ідентифікаційних - кнурцям - непарний, свинкам - парний,
починаючи з одиниці (двійки) до 99999 (99998) номера, після чого
відлік починається з початку.
2.3. Мічення свиней проводять татуюванням, бирками або
вищипами.
2.4. При міченні татуюванням та бирками номер ставлять:
гніздовий - протягом доби після народження на ліве вухо;
ідентифікаційний - у віці до 1 місяця на праве вухо.
2.5. При міченні вищипами ідентифікаційний номер ставлять
протягом першої доби після народження за спеціально розробленою
системою (цифровим ключем), що додається. Номер складається із
суми чисел, що відповідає певним вищипам. Вищипи по краях вух
роблять напівкруглими, у середині вуха - круглими.
3. Загальні вимоги до заповнення форм
племінного обліку
3.1. Усі графи у формах заповнюються чітко і розбірливо.
Необхідні виправлення здійснюють тільки чітким перекресленням
попередньої інформації. Не допускається зафарбовування та
підтирання записів.
3.2. Примітки при заповненні форм племінного обліку не
допускаються.
3.3. Кожна з ознак, що є у формах, записується певним числом
цифр у залежності від точності зважування або вимірювання.
3.4. При розрахунку середніх величин вищеназваних ознак
точність запису не змінюється. Визначення у балах комплексного
класу пробонітованої тварини проводиться з точністю до однієї
десятої (один знак після коми).
Мічення тварин і племінний облік
Мічення тварин — обов'язкова умова ведення племінної роботи в кожному господарстві. Кожній тварині при народженні присвоюють номер, під яким її записують у форми зоотехнічного обліку. На практиці застосовують такі способи мічення тварин:
Татуювання. Найпоширеніший спосіб мічення тварин. Для цього потрібні спеціальні татуювальні щипці з набором голчастих цифр і спиртовий розчин голландської сажі. До розчину слід додавати 2—3 краплі гліцерину. Інвентарний номер наносять на праве вухо з внутрішнього боку, де відсутні великі кровоносні судини і волосся.
Велику рогату худобу, овець і свиней, записаних до ДПК, додатково мітять порядковим номером за племінною книгою на лівому вусі, а рогатих тварин — на лівому розі.
Вищипи на вухах роблять спеціальними щипцями по відповідній системі (ключу). Кожному вищипу на правому і лівому вусі відповідає цифра, за сумою вищипів і визначають номер тварини (табл. 89).
Таблиця 89.
Ключ для мічення тварин вищипами на вухах
|
Місце вищипа |
Означає цифру |
|
|
на правому вусі |
на лівому вусі |
|
|
Верхній край вуха |
1 |
10 |
|
Нижній край вуха |
3 |
30 |
|
Кінчик вуха |
100 |
200 |
|
Круглий вищип посередині вуха |
400 |
800 |
|
Круглий вищип по краю вуха |
1000 |
2000 |
Таврування полягає в випалюванні розжареним або охолодженим в рідкому азоті металевим клеймом на відповідній ділянці тіла (з лівого або правого боку на шиї, лопатці, крупі та стегні) відповідного номера або знака (тавра). Випалювання на рогах (інколи на копитах) проводять також розжареним металевим клеймом.
Сережки і кнопки з вибитими на них номерами спеціальними щипцями вставляють у вухо.
Бирки — двусторонні поліетиленові мітки зразка ВІТ або бирки ББД-1, які можна читати на відстані 10—15 м. Широко використовують для мічення, особливо на комплексах, нашийники з нанесеними на них номерами тварин. Бирки закріплюють на вухах, голові, шиї, гриві і хвості у коней.
Кільця для мічення птиці виготовляють з алюмінію або пластмаси різного кольору. На них заздалегідь наносять відповідні номери.
|
Велика рогата худоба |
Свині |
Вівці |
Коні |
Птиця |
Кролі і звірі |
|
Татуювання на вухах |
Татуювання на вухах |
Татуювання на вухах |
Таврування (гаряче або холодне) |
Мітки на крилах |
Татуювання на вухах |
|
Вищипи на вухах (по ключу) |
Вищипи на вухах |
Вищипи на вухах |
|
Кільця на ногах |
|
|
Сережки і кнопки |
Бирки |
Сережки |
|
Проколю- вання перетинок між пальцями |
|
|
Випалювання на рогах (спеціальними клеймами) |
Хімічні барвники (для волосяного покриву) |
Випалювання на рогах (у рогатих племінних баранів) |
|
|
|
|
Таврування (рідким азотом) |
|
|
|
|
|
|
Бирки |
|
|
|
|
|
|
Нашийники з нанесеними на них номерами |
|
|
|
|
|
|
Хімічні барвники (для волосяного покриву) |
|
|
|
|
|
|
Вистригання номерів |
Основа зоотехнічного обліку — правильна нумерація та своєчасне мічення приплоду. Нумерацію здійснюють присвоєнням молодняку гніздових та ідентифікаційних номерів: гніздові — ставлять підсисним поросятам протягом доби після народження на лівому вусі, починаючи з одиниці щороку; ідентифікаційні — у віці до 1 міс на правому вусі (кнурцям — непарні, свинкам — парні), починаючи з одиниці (двійки) до 99999 (99998) номера, після чого відлік розпочинають з початку. Свиней мітять одним із трьох способів: татуюванням, вищипами або бирками.
Бонітування свиней — один із важливих заходів в організації селекційно-племінної роботи. На його основі розробляють способи поліпшення якісного складу стада. Комплексне оцінювання тварин проводять для визначення їх племінної цінності та виробничого призначення.
Бонітуванню підлягають кнури, свиноматки та ремонтний молодняк племінних господарств, племферм, племінних груп товарних господарств та племінних репродукторів промислових комплексів. Основними ознаками для визначення комплексного класу тварин є: молодняку до 6-місячного віку — жива маса, сумарний клас батьків; після 6 міс — жива маса, довжина тулуба, конституція, екстер’єр, оцінка за власною продуктивністю і сумарний клас батьків; свиноматок і кнурів — жива маса, довжина тулуба, конституція, екстер’єр, відтворювальна здатність та власна продуктивність. Після проведення контрольної відгодівлі потомків під час визначення комплексного класу свиноматок і кнурів ураховують оцінку за якістю потомства.
Конституцію й екстер’єр у тварин оцінюють за 5-бальною шкалою, але клас за ці показники не виставляється. Визначення класу за живою масою і довжиною тулуба проводиться: молодняку — у віці 6 і 9 міс, під час першого парування (осіменіння) та реалізації; свиноматок —на 5 — 10-й день після опоросу; кнурів — на дату народження, у віці 12 і 24 міс. Оцінка свиноматок за розвитком після першого опоросу, а кнурів у віці 24 міс є остаточною.
Власну продуктивність молодняку оцінюють за віком досягнення живої маси 100 кг і товщиною сала. Клас за відтворювальну здатність визначають: свиноматок — за багатоплідністю та масою гнізда при відлученні у передбачувані технологією строки кнурів — за багатоплідністю усіх спарованих (осіменених) ними свиноматок (і не менше ніж за п’ятьома), масою потомства у віці 45 або 60 днів, якістю спермопродукції. Клас свиноматок і кнурів за якістю потомства визначають за віком досягнення ним живої маси 100 кг, витратою корму на 1 кг приросту, товщиною шпику і довжиною півтуші.
Під час оцінювання племінних тварин за кожний показник виставляють клас (еліта-рекорд, еліта, перший, другий, позакласні, без оцінки), який переводять у відповідні бали. Визначивши середній бал, виставляють сумарний клас за комплексом ознак.
Після бонітування аналізують показники продуктивності стада, уточнюють розподіл тварин за виробничими групами, складають плани індивідуального підбору кнурів та свиноматок і виявляють кращі поєднання, визначають тварин для запису до Державної книги племінних свиней. Зведені дані бонітування використовують для порівняння продуктивності племінних стад.
для свиней 4 класи: еліта, 1,2 і 3-й класи.