Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Українська мова єдина національна мова українського народу . Відповідно до статті 10 Конституції України, українська мова є державною мовою України. “Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.”
В українській літературній мові виділяють такі функціональні стилі:
Українська мова єдина національна мова українського народу . Відповідно до статті 10 Конституції України, українська мова є державною мовою України. “Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.”
Державна мова – закріплена традиціями або законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління, громадських органах , на виробництві, в закладах науки, культури, у сферах зв’язку та інформації.
Національна мова – мова нації, що зберігає в свої основі основні структурні риси мови народу.
Мовний етикет – лінгвістична дисципліна, яка вивчає етичний аспект культури мовлення: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання.
Або
Мовний етикет – сукупність правил мовної поведінки, які представлені в системі стійких мовних формул.
Літературна мова – унормована, регламентована, відшліфована форма загальнонародної мови, яка обслуговує найрізноманітніші сфери діяльності людини: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.
Ознаки літературної мови:
Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Зачинатилем нової української літературної мови був І. П. Котляревський - автор перших великих художніх творів українською мовою (“Енеїда”, “Наталка Полтавка”, “Москаль-Чарівник”).
Він першим використав народнорозмовні багатства полтавських говорів і фольклору. Основоположником сучасної української літературної мови справедливо вважають Тараса Григоровича Шевченка. Саме він уперше своєю творчістю підніс її на високий рівень суспільно-мовної і словесно-художньої культури, заклав підвалини для розвитку в ній
наукового, публіцистичного та інших стилів української мови. У мові творів Шевченка знайшли глибоке відображення народнопоетична творчість, уснорозмовні форми народної мови. Традиції Т. Шевченка у розвитку української літературної мови продовжували у своїй творчості І. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. Коцюбинський та інші письменники.
Українська літературна мова постійно розвивається і збагачується. Цей процес супроводжується усталенням, шліфуванням обов'язкових для всіх літературних норм.
Епістолярний стиль - це стиль приватного листування.
Основне призначення стилю - поінформувати адресата про щось, викликати в нього певні почуття, які б відповідали емоційній настроєності автора.
Головні ознаки епістолярного стилю:
До епістолярного стилю зараховують не тільки листи видатних письменників, громадських і культурних діячів, учених, а й щоденники, записки, мемуари.
Мова професійного спілкування (професійна мова) - це функціональний різновид української літературної мови, яким послугуються представники певної галузі виробництва, професії, роду занять.
Лексична система професійна мова, не маючи власної специфіки фонетичного та граматичного рівнів, залишається лексичним масивом певної мови.
Розмовно-побутовий стиль – стиль, який обслуговує офіційне й неофіційне спілкування
людей, їх побутові потреби.
Основне призначення стилю - обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи на подання допомоги, виховний вплив.
Головні ознаки стилю:
Для розмовно-побутового мовлення характерне порушення літературних
норм - уживання русизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неправильна вимова слів.
Основні підстилі:
Мовна політика - це система заходів (політичних, юридичних,адміністративних), спрямованих на регулювання мовних відносин в державі, зміну чи збереження мовної ситуації в державі. Мовна політика є частиною національної політики, органічною
складовою певного політичного курсу держави.
Концепція державної мовної політики - це система засадничих нормативних постанов, які ґрунтуються на компетентному оцінюванні мовної ситуації в Україні, і якими мають керуватися органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїй практичній діяльності, регулюючи суспільні відносини в мовній царині.
Мовна ситуація – ситуація взаємодії різних мов чи різних форм
існування однієї мови в певній державі з огляду на їхню функціональну
специфіку й ареал поширення.
Правовою основою для здійснення державної мовної політики в Україні є Конституція України (ст. 10), Закон України “Про мови
в Українській РСР”, Рішення Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України.
У рішенні Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення статті 10 Конституції України подано визначення державної мови:
“Під державною (офіційною) мовою розуміється мова, якій державою
надано правовий статус обов'язкового спілкування у публічних сферах
суспільного життя”.
Цим рішенням також підтверджено обґрунтованість підстав для надання статусу державної саме українській, а не якійсь іншій мові:
“Конституцією України статус державної надано українській мові. Це повністю відповідає державотворчій ролі української нації, що зазначено в Преамбулі Конституції України, нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі”. Намагання надати статус державної якійсь
іншій мові - це політика руйнації держави України, розпалювання
міжетнічної ворожнечі, порушення конституційного ладу.
Отже, Конституційний Суд України робить вмотивований, обґрунтований висновок: “Таким чином, положення Конституції зобов'язують застосовувати державну - українську мову як мову офіційного спілкування посадових і службових осіб під час виконання ними службових обов'язків у роботі й діловодстві тощо, органів державної влади представницького та інших органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також у навчальному процесі в державних і комунальних навчальних закладах України”. Це рішення “є обов'язковим до виконання на всій території України,
остаточним і не може бути оскарженим.”
Здійснення державної мовної політики забезпечує система органів, яку репрезентують Національна рада з мовної політики при Президенті України, департамент з мовної політики Міністерства юстиції України, Національна комісія з питань правопису та мовних
норм Національної академії наук України, Національна рада з питань радіо та телебачення.
Державна мовна політика на сьогодні має зосереджуватися на таких пріоритетних напрямках:
1) внесення на розгляд Верховної Ради України проекту закону України про розвиток і застосування мов в Україні;
2) приведення мовного законодавства і практики його застосування у сувору відповідність з Конституцією України та Рішенням Конституційного Суду України;
3) утвердження української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України;
4) створення незалежної нормативної бази підтримки і пільг для україномовних ЗМІ;
5) вироблення дієвих засобів захисту від актів зовнішньої мовно-культурної експансії та публічної дискредитації української мови;
6) поліпшення якості українського на теле- і радіоканалах України;
7) сприяння розвитку мов національних меншин;
8) запобігання дискримінації за мовною ознакою;
9) сприяння підвищенню загальної культури громадян України;
10) створення системи контролю за дотриманням мовного законодавства;
11) врегулювання питань, пов'язаних з удосконаленням юридичної відповідальності за порушення законів, які регулюють питання використання державної мови.
Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах, пропагандистських виданнях).
Основне призначення стилю - обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, формування відповідної громадської думки, сприяння суспільному розвитку.
Головні ознаки публіцистичного стилю:
Публіцистичний стиль реалізується в таких жанрах:
Основні підстилі:
Мовна норма – сукупність загальноприйнятних правил, взірців, вживання мовних засобів, в написанні та усній формі.
Розрізняють такі норми:
Художній стиль - це мова художньої літератури, “особливий спосіб мислення, створення мовної картини світу”.
Основне призначення стилю - різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомоги художніх образів.
Головні ознаки стилю:
Основні підстилі:
Художній стиль реалізується в таких жанрах: трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка, епіграма.
Українська мова — мова, поширена у південно-східній Європі, належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини.
Є різні взаємовиключні концепції історичного розвитку української мови. Основними сучасними гіпотезами є дві:
словенська прамова, старослов’янська, російська, білоруська, македонська, сербська, нижньолужицька, кашубський і словінський діалекти польської мови, словенська.
Науковий стиль - функціональний різновид літературної мови,що обслуговує сферу і потреби науки, техніки, освіти.
Основне призначення стилю - повідомлення про результати наукових досліджень, систематизація знань, обґрунтування гіпотез, доведення гіпотез.
Головні ознаки стилю :
Жанри реалізації стилю – монографія, відгук, рецензія, анотація, лекція, доповідь на наукові теми,наукове дослідження і т.д.
Основні підстилі:
1622 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" К. Ставровецького.
1720 — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1763— указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.
1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: "жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може".
1876 — Емський указ Олександра про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.
1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 — заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 — указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
1922 — проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У "теорії" боротьби в Україні двох культур — міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1924 — закон Польської республіки про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях.
1925 — остаточне закриття українського "таємного" університету у Львові
1933 — телеграма Сталіна про припинення "українізації".
1947 — операція "Вісла"; розселення частини українців з етнічних українських земель "урозсип" між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
1984 — початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 — наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 — постанова ЦК КПРС про "законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної".
1990 — прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
2012 - прийняття Верховною Радою України проекту Закону "Про основи державної мовної політики", який загрожує значним звуженням сфери використання української мови у ключових сферах життя в більшості регіонів України.
Важливою складовою діяльності будь-якого фахівця є комунікативна компетенція, яка належить до ключових професійних характеристик. Вона містить три основні компоненти:
З огляду на це можна виокремити низку характеристик, які репрезентуватимуть професійний портрет фахівця:
Культура мови - це галузь мовознавства, що кодифікує норми, стандарти репрезентації мовної системи. Культура мови утверджує норми літературної мови і пропагує їх забезпечуючи їх стабільність.
Правильність мовлення – базова вимога культури мови, її основа.
Нормативний аспект культури мови є одним з найважливіших. Мова має величезний запас, який слід використовувати враховуючи ситуацію, сферу спілкування, статусні ознаки співбесідників.
Етичний аспект культури мови вивчає лінгвістична дисципліна - мовний етикет: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання. Неабияке значення мають і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно й доречно підтримати тему.
Високу культуру мовлення фахівця визначає досконале володіння мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Володіння культурою мовлення – запорука успіху і фахового зростання.
Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.
Основне призначення стилю - регулювання офіційно-ділових стосунків.
Головні ознаки стилю:
Жанри реалізації стилю - закон, кодекс, устав, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист, список, перелік, накладна тощо, а також виступи
на зборах, наради, прес-конференції, бесіди з діловими партнерами.
Основні підстилі:
Комунікативні ознаки культури мовлення:
Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства.
Основне призначення стилю - вплив на душевні переживання людини.
Головні ознаки стилю:
Жари реалізації стилю - Біблія, житія, апокрифи, проповіді, послання, молитви, тлумачення Святого Письма.
Основні підстилі:
Лексикографія (lexis – слово, grapha – записую) – розділ мовознавства основним завданням якого є систематизація словникового запасу мови та в складанні словників.
В сучасній українській мові розрізняють два типи словників:
Виділяють наступні енциклопедичні словники:
Виділяють наступні лінгвістичні словники:
Мовленнєвий етикет - реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження. Мовленнєвий етикет - поняття ширше, ніж мовний етикет і має
індивідуальний характер. Мовець вибирає із системи словесних формул найбільш потрібну, зважаючи на її цінність.
Спілкувальний етикет - сукупність мовних і немовних засобів спілкування, якими послуговуються у різних комунікативних ситуаціях.
Під час виконання професійних обов’язків використовуються різні стандартні ситуації, які мають етикетний характер:
Поняття “професійна мова” охоплює три функціональні різновиди літературної мови - офіційно-діловий, науковий, розмовний. Для цих стилів характерні спільні метатекстові одиниці, за допомоги яких можна:
Текст (від лат. textum - тканина, сплетіння, поєднання) - це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об'єднаних у тематичну і структурну цілісність.
Отже, текст виступає обов'язковим складником комунікативного процесу, допомагає фіксувати, зберігати і передавати інформацію в просторі й часі.
Лінійно розташована сукупність речень є одиницею тексту. Найменша одиниця тексту - надфразна єдність, абзац, що є одиницями різних принципів членування тексту.
Надфразна єдність - це сукупність семантично й граматично поєднаних висловлень, що характеризуються єдністю теми й особливим синтаксичним зв'язком компонентів. У діалозі надфразна єдність складається з питань й відповідей; репліки й реакції. Синоніми
надфразної єдності - складне синтаксичне ціле, прозаїчна строфа, гіперсинтаксема й ін.
Абзац - це структурно-змістова одиниця членування тексту, що характеризується єдністю теми і графічного позначення, відступом праворуч у початковому рядку, якими починаються виклад нової думки.
За способом репрезентації тексти переділяються на письмові, усні та друковані.
Основні ознаки тексту :
Елементи і компоненти тексту поєднуються такими видами зв'язку:
Виокремлюють два основні види тексту - монологічний і діалогічний.