Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ВИСОКИЙ КАРДІОВАСКУЛЯРНИЙ РИЗИК І ПРЕДИКТОРИ НЕСТАБІЛЬНОГО ПЕРЕБІГУ
ІШЕМІЧНОЇ ХВОРОБИ СЕРЦЯ З ПІСЛЯІНФАРКТНИМ КАРДІОСКЛЕРОЗОМ
Лаба В.В., Лаба О.В.*
СумДУ, кафедра внутрішньої медицини післядипломної освіти з курсом пропедевтики
*ХМАПО, кафедра кардіології і функціональної діагностики
Ішемічна хвороба серця (ІХС) згідно робочої класифікації має шість клінічних форм – це раптова коронарна смерть, стенокардія стабільна і нестабільна, гострий інфаркт міокарда (ГІМ), кардіосклероз і безбольова ішемія (ББІ). До факторів ризику нестабільного перебігу ІХС і можливої раптової смерті відноситься більшість з наведених форм. В клінічній практиці важливим є пошук доступних маркерів вірогідної і явної дестабілізації перебігу захворювання. Крім характеристики больового синдрому мають значення інші клінічні, інструментальні і лабораторні ознаки.
Метою дослідження було вивчення поширеності різноманітних пре дикторів, як кардіоваскулярного ризику (КВР) взагалі, так і нестабільного перебігу ІХС, зокрема, у пацієнтів з післяінфарктним кардіосклерозом (ПІК) і розроблення пропозицій по їх мінімінізації.
Матеріали і методи дослідження. Проведено вивчення згідно розроблених анкет основних клініко-анамнестичних, інструментальних, лабораторних і лікувальних характеристик 82 хворих з ПІК, що перебували в кардіологічній клініці протягом 2009 року. Крім реєстрації електрокардіограми (ЕКГ) спокою, проведено тривале холтеровське моніторування 37 хворих. Вивчали прозапальні маркери – фібриноген, С-реактивний білок (СРБ), в ряді випадків при підозрі на гострий коронарний синдром (ГКС) досліджували тропоніни і МВ-КФК. Вивчався також ліпідний спектр крові і толерантність до глюкози.
Результати дослідження та їх обговорення. Серед пацієнтів, які в різні роки перенесли ГІМ, переважали чоловіки – 95,1 %, жіночої статі, відповідно, - 4,9%. Основною віковою групою були 50-69р., що склало більше 70% хворих. Артеріальна гіпертензія (АГ) різного ступеня, переважно третього, мала місце у 52,4%, гіперліпідемія у 45,7%, цукровий діабет (ЦД) у 17,1%, інсульт в анамнезі – у 6%, операція аорто-коронарного шунтування і хронічна аневризма серця відповідно у 1 і 2 хворих, СН ІІА стадії – у 85%, ІІБ – у 15% пацієнтів. Важливе значення приділяється електричній нестабільності серця. Так, фібриляція передсердь (ФП) була у 22%, екстрасистолія різного походження у 84,1%, з них високих градацій за Лауном – у 23,5%. Різні ступені внутрішньошлуночкових блокад були у 40%, а АВ-блокади І ступеня – у 8,5%, приблизно у чверті випадків вони були двопучковими. Явища безбольової ішемії міокарду, переважно ІІ типу, реєструвались у всіх 37 пацієнтів, яким проводилось холтер-моніторування. У 40% хворих було різного ступеня підвищення фібриногену і СРБ.
Лікувальні заходи включали стандартну терапію антиангінальними засобами, цитопротекторами, антиагрегантами, антикоагулянтами, дігоксином у хворих з ФП, а також засобами лікування хронічної серцевої недостатності. Протизапальне лікування статинами отримувало всього 37% хворих. Хворі з складними аритміями отримували аміодарон.
Висновки. 1. Всі хворі з ПІК відносяться до IV класу КВР. 2. Предикторами нестабільності ІХС у цих хворих є тахіформа ФП, екстрасистоли високих градацій, безбольова ішемія, комбінації аритмій і блокад, висока АГ і прозапальні маркери – СРБ, фібриноген. 3. Крім стандартної терапії необхідні також заходи індивідуальної корекції з обов’язковим використанням статинів.