Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.Висвітліть сутність та види б. о., його значення
Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам.
Метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Нині виділяють два види бухгалтерського обліку — фінансовий і управлінський.
Фінансовий облік охоплює всі ділянки обліку, завершується складанням фінансової звітності і ведеться для зовнішніх користувачів.
Управлінський (внутрішньогосподарський) облік — ведеться для внутрішніх користувачів.
Бухгалтерський облік дає інформацію для багатьох інших видів обліку, для аналізу, контролю та прийняття управлінських рішень, оскільки він ведеться безперервно і відображує всю господарську діяльність підприємства. Бухгалтерський облік тісно пов'язаний з іншими економічними науками — аналізом господарської діяльності, статистикою, галузевими економіками, фінансами, податковим обліком, менеджментом, маркетингом тощо.
На сьогодні роль і можливості бухгалтерського обліку в суспільстві настільки підвищилися, що бухгалтер повинен бути не тільки обліковцем, а й екаунтером, тобто не тільки формувати інформацію, а й активно її використовувати.
У сучасному суспільстві інтеграція економіки набула таких розмірів, що стала необхідною уніфікація бухгалтерського обліку для того, щоб звітність одних держав була зрозумілою в інших державах. З цією метою в 1979 р. створено Комітет із міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО) і розпочато розробку міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) — IAS (International accounting standards). В 1999 р. в Україні розпочалося реформування бухгалтерського обліку згідно з МСБО і національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО). З 2000 р. бухгалтерський облік в Україні ведеться відповідно до П(С)БО та нового Плану рахунків.
2.Склад та якісні характеристики фінансової звітності.
Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.
Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами). Стаття наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:
♦ існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею;
♦ оцінка статті може бути достовірно визначена.
До фінансової звітності входять показники діяльності філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства.
Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших подій, об'єднуючи їх в основні групи за економічними характеристиками. Виділяють п'ять груп елементів фінансових звітів (табл. 5.6). Активи, зобов'язання та власний капітал, що безпосередньо пов'язані з визначенням фінансового стану, відображені в балансі підприємства, а доходи і витрати—з оцінкою діяльності у Звіті про фінансові результати.
Якісні характеристики фінансової звітності
|
Назва характеристики |
Визначення |
|
Зрозумілість та Адекватність тлумачення |
Однозначне тлумачення інформації користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйнятті цієї інформації |
|
Достовірність |
Відсутність помилок і перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів звітності |
|
Змістовність |
Забезпечення можливості користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди, а також фінансові звіти різних підприємств |
|
Доречність |
Наявність інформації, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінювати минулі, теперішні й майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому |
3. Принципи підготовки фінансової звітності
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:
обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
повне висвітлення — фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
послідовність — постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
безперервність — оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
історична (фактична) собівартість — пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
єдиний грошовий вимірник — вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;
періодичність — можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
4.Групи користувачів фінансової звітності
Інформаційні потреби
1. Менеджери підприємства - Оцінка ефективності виробничої і фінансової діяльності; прийняття управлінських і фінансових рішень; Джерела - Внутрішні звіти; фінансова звітність підприємства
2. Органи оподаткування - Оподаткування Джерела -Фінансова звітність, податкова звітність, дані внутрішніх перевірок
3. Акціонери - Оцінка адекватності доходу ступеню ризику зроблених інвестицій; оцінка перспектив виплати дивідендів Джерела -Фінансова звітність
4. Кредитори - Визначення ступеня наявності ресурсів для погашення кредитів і сплати відсотківДжерела -Фінансова звітність, спеціальні довідки
5. Постачальники- Визначення наявності ресурсів для оплати поставок Джерела -Фінансова звітність
6. Покупці- Оцінка тривалості функціонування підприємства Джерела - Фінансова звітність
7. Службовці- Оцінка стабільності і рентабельності діяльності підприємства з метою визначення перспективи своєї зайнятості, отримання фінансових та інших пільг і виплат від підприємства Джерела -Фінансова звітність
8. Статистичні органи Статистичні повідомлення Джерела -Фінансова звітність, статистична звітність.
5. Правове регулювання організації бухгалтерського обліку та фін. зв. В Україні
Основні док.
1. Закону України від 16.07.99 р. №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
2. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО).
3. Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419.
4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капі галу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та розроблена до нього
Інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від ЗО.11.99р. №291
На сьогодні діє Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Даний нормативно-правовий акт поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
6. Дайте визначення облікової політики підприємства і наведіть приклади окремих елементів облікової політики
Організація б/о на п-ві передбачає розробку його облікової політики. Згідно П(С)БО 1 ”Загальні відомості до фінансової звітності” облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовується п-вом для складання та подання фінансової звітності. Основне призначення облікової політики полягає в:
- упорядкуванні облікового процесу підприємстві
- методологічному та методичному забезпеченні відображення майна п-ва, господарських операцій та результатів його д-сті
- забезпеченні ефективності обліку.
Облікова політика будь-якого під-ва повинна забезпечувати дотримання принципів організації б/о та складання фінансової звітності. Кожне п-во згідно Закону України та національних П(С)БО, самостійно визначає свою облікову політику, яку воно повинно застосовувати постійно, облікова політика розкривається у примітках до фін. звітів, де підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Якщо відбулися зміни облікової політики, то у примітках до фінансової звітності слід розкрити причини і сутність змін. Крім того, вони повинні бути обґрунтовані і оформлені наказом керівника.
На вибір облікової політики під-ва впливає значна кількість факторів, основними з яких є:
* специфіка та обсяги діяльності;
* організаційно-правова побудова:
* аспекти системи оподаткування,
* свобода в прийнятті рішень з питань ціноутворення та вибору партнерів;
* забезпеченість технічними засобами функцій менеджменту;
* рівень інформаційного забезпечення підприємства;
* рівень кваліфікації бухгалтерських працівників;
* чисельність працюючих на підприємстві та кількість матеріально відповідальних осіб.
Зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом або розпорядженням про облікову політику, що затверджується керівником підприємства. Він несе відповідальність за його зміст, оскільки саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним.
Облікова політика повинна дати відповідні на такі запитання:
1) хто веде облік
2) як ведеться облік
3) в які терміни та як здійснюється збір, обробка, узагальнення та надання інформації.
Визначаючи свою облікову політику, підприємство самостійно:
* обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них :
* розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписаній бухгалтерських документів;
* затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;
* може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення, які зобов'язані вести бухгалтерський облік з наступним включенням їх показників по фінансовій звітності п-ва.
7. План рахунків бух. Обл.. його побудова та порядок застосування
план рахунків бухгалтерського обліку — це обов'язковий для застосування в усіх галузях народного господарства систематизований перелік синтетичних рахунків, які забезпечують накопичення, групування та узагальнення облікової інформації про господарську діяльність з метою її використання для управління, контролю і звітності.
План рахунків та інструкцію з його застосування затверджено Міністерством фінансів України ЗО листопада 1999 р. для впровадження протягом 2000 р.
Рахунки класів 0—7 є обов'язковими для всіх підприємств.
Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуть всі підприємства, крім суб'єктів малого підприємництва, а також некомерційних організацій, що відкривають рахунки класу 8 «Витрати за елементами».
Рахунки класу 8 можуть запроваджувати також інші підприємства з метою забезпечення необхідної інформації для складання звітності. У цьому разі такі рахунки використовуються як транзитні.
План рахунків тісно пов'язаний із структурою балансу та звіту про фінансові результати. Так, залишки на рахунках класів 1—3 є підставою для складання активу балансу, класів 4—6 — пасиву балансу. А рахунки класів 7—9 побудовано з огляду на потребу підготовки звіту про фінансові результати. Дані рахунків класу 0 забезпечують інформацію, необхідну для заповнення приміток до фінансових звітів. Таким чином, планом рахунків передбачене відображення облікової інформації відповідно до вимог звітності, що значно полегшує та прискорює її складання.
Групування рахунків в окремі класи сприяє більш обґрунтованій побудові плану рахунків та спрощує його використання, застосування в повсякденній обліковій роботі.
Клас 1. Необоротні активи Клас 2. ЗапасиКлас 3. Кошти, розрахунки та інші активиКлас 4. Власний капітал та забезпечення зобов'язань Клас 5. Довгострокові зобов'язання Клас 6. Поточні зобов'язанняКлас 7. Доходи і результати діяльності Клас 8. Витрати за елементамиКлас 9. Витрати діяльностіКлас 0. Забалансові рахунки
На рахунках цього класу обліковують активи, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають в його користуванні, а також умовні зобов'язання. Облік на цих рахунках ведеться за простою системою без застосування подвійного запису.
8. Форми бухгалтерського обліку.
Форма бухгалтерського обліку — це технологія та організація облікового процесу з відповідними способами документування та облікової реєстрації (спосіб ведення обліку при тих самих елементах методу).
На сьогодні в Україні 5 основних форм бухгалтерського обліку:
1.Повна журнально-ордерна — 17 журналів-ордерів (ж-о) і відомості до них. Ця форма використовується на великих підприємствах. Облікові регістри — журнали-ордери, відомості, Головна книга.
2. Скорочена журнально-ордерна форма — 7 журналів-ордерів, використовується на підприємствах середнього розміру. Форми журналів затверджені Міністерством фінансів України [8]. Схему журнально-ордерної форми обліку подано на рис. 1.2
3. Спрощена форма обліку — для малих підприємств. Методичними рекомендаціями [10] передбачено ведення відомостей від 1-м до 5-м, кожна з яких складається з двох і більше розділів; узагальнюються облікові дані в оборотно-сальдовій відомості. Крім того, не скасовано форму, затверджену Вказівками [9], яка включає 9 відомостей від В1 до В8, шахову відомість В9 і оборотну відомість. Схему спрощеної форми обліку наведено на рис. 1.3.
Малі підприємства з незначною кількістю господарських операцій можуть вести просту форму обліку — Журнал обліку господарських операцій і відомість 3-м для аналітичного обліку розрахунків з оплати праці, з дебіторами і кредиторами.
4. Меморіально-ордерна форма — використовується в бюджетних організаціях, у банках. Регістр цієї форми — меморіальний ордер. Порівняно з журнально-ордерною ця форма більш докладна, але містить багато дублюючої інформації.
5. Комп'ютерна форма — за цією форми обліку порядок заповнення облікових регістрів та їх формат визначаються тією комп'ютерною програмою, яка використовується. Як правило, всі комп'ютерні програми формують журнали-ордери або відомості по кожному рахунку, шахову та оборотну відомості, а також всі форми звітності.
Оборотно-сальдова відомість по синтетичних рахунках (оборотний баланс) — таблиця, що містить залишки на початок звітного періоду, обороти за період і залишки на кінець періоду за дебетом та кредит синтетичних рахунків.
Шахова відомість — це таблиця, яка містить обороти за місяць по всіх рахунках, причому кожен рахунок повторюється в боковику (дебетові обороти) і в шапці відомості (кредитові обороти). Суми оборотів проставляються на перетині граф і рядків.
9. Зміст основних засобів, їх класифікація, та порядок оцінки
Основні засоби підприємства це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним та моральним зносом.
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:
1) основні засоби:
а) земельні ділянки;
б) капітальні витрати на поліпшення земель;
в) будинки, споруди та передавальні пристрої;
г) машини та обладнання;
д) транспортні засоби;
є) інструменти, приладдя, інвентар (меблі);
ж) робоча і продуктивна худоба;
з) багаторічні насадження;
і) інші основні засоби;
Відповідно до діючої типової класифікації основних засобів - групуються залежно від функціонального призначення, галузевої належності, речовинно-натурального складу тощо.
Залежно від функціонального призначення основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.
За галузевою належністю основні засоби поділяються на засоби промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту, зв'язку та ін.
За натурально-речовинним складом основні виробничі засоби поділяються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий та господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження; капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні засоби.
Існує декілька видів оцінки основних засобів (фондів):
1. в залежності від моменту проведення оцінки основних засобів (фондів):
— первісна (початкова) - це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання.
— відновна вартість - це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва.
2. з огляду на стан основних фондів:
— повна - це їх вартість у новому, не спрацьованому стані.
— залишковою вартістю - реально існуюча їх вартість, ще не перенесена на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані послуги), є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів.
10. Охарактеризуйте документальне оформлення руху основних засобів.
Всі операції зв’язані з рухом основних засобів підлягають документуванню. Основними первинними документами по руху основних засобів є такі форми:
03-1 називається акт приймання передачі внутрішнього переміщення 03 (основні засоби). Ця форма використовується для оформлення, зарахування до складу основних фондів окремих об'єктів та введення їх в експлуатації.
03-2 Акт приймання здачі відремонтованих, реконструйованих, модернізованих об'єктів, які застосовуються при виконанні робіт власними силами.
03-3 Акт на списання 03 складається при списанні 03 крім автотранспортних засобів.
03-4 Акт на списання автотранспортних засобів.
Накладна яка застосовується для внутрішнього переміщення. Всі цінності оприбутковуються на склад, де ведеться їх облік в книзі складського обліку матеріалів за видами , назвами, в кількісному виразі.
Покупець виписує довіреність своєму працівникові на отримання цінностей, строк діє довіреності 10 днів. Всі довіреності реєструються в журналі. В кінці місяця складається Акт. На основі довіреності покупець отримує цінності за накладною, оприбутковується на склад.
11.Синтетичний та аналітичний облік основних засобів
Аналітичний облік основних засобів ведеться на інвентарних карточках, які відкриваються окремо на кожний об’єкт і зберігаються по групах класифікації. Заповнені інвентарні карточки реєструються в описі.
Поступивши основні засоби приходуються на основі актів передачі.
Вибуття основних засобів оформляється:
при ліквідації: актом про ліквідацію;
при продажі на основі письмового розпорядження керівника.
На основі інвентарних карточок основних засобів складається відомість обліку руху основних заходів.
Підсумкові суми по відомості обліку руху основних засобів переносяться в журнал-ордер на рахунок 10.
12.Облік капітальних інвестицій в придбання та виготовлення основних засобів.
Під капітальними інвестиціями розуміють затрати на спорудження, виготовлення або придбання основних засобів, а також реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.
Джерелами фінансування капітальних інвестицій можуть бути як власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, бюджетне фінансування, фінансування сторонніх організацій в порядку пайової участі у будівництві та ін.), так і залучені кошти (банківські кредити та інші позикові кошти).
Капітальні роботи можуть виконуватися або підрядним способом (тобто спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями на договірних засадах), або господарським способом (тобто самим підприємством).
Порядок обліку затрат на капітальні інвестиції регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
Синтетичний облік затрат на капітальні інвестиції (незалежно від способу виконання робіт) ведеться на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» за субрахунками:
151 «Капітальне будівництво»;
152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»;
153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»;
154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»;
155 «Формування основного стада».
По дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» і його субрахунків відображають затрати (на придбання та створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів), по кредиту — списання зазначених затрат на закінчені та здані в експлуатацію об'єкти.
Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об'єктами капітальних вкладень.
На організацію обліку затрат на капітальні інвестиції впливає спосіб виконання будівельно-монтажних робіт.
При підрядному способі виконання робіт облік матеріальних, трудових і фінансових затрат на будівельно-монтажні роботи здійснює сам підрядчик. Підприємство-забудовник у цьому разі здійснює тільки облік затрат на капітальні інвестиції і розрахунки з підрядчиком за виконані і прийняті за актами роботи.
19.Облік вибуття основних засобів.
Об’єкт основних засобів виключаться з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.
Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається як різниця між доходом від вибуття і собівартістю (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям) і залишковою вартістю основних засобів. У разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів його первинна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первинної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта.
Документом на списування основних засобів у всіх випадках вибуття (крім передачі іншим підприємствам) є акт про ліквідацію основних засобів. Відображення в системі рахунків вибуття основних засобів залежить від характеру вибуття: ліквідація, продаж тощо.
На підприємствах вибуття основних засобів (залежно від його причини) у системі рахунків відображається поданими далі записами.
1) При ліквідації основних засобів
а) на суму нарахованої амортизації на день вибуття:дт 131 кт 10
б) на залишкову вартість основних засобів:дт97 кт10
Затрати, пов’язані з вибуттям (ліквідацією) основних засобів, відображають на рахунку «Собівартість реалізованих необоротних активів», а результати ліквідації (різниця між доходами і витратами) — залежно від їх характеру (прибутки або збитки) — «Фінансові результати»;
в) при нарахуванні, наприклад заробітної плати за розбирання об’єкта, буде зроблено запис:дт 97 кт 66
г) при одержанні матеріалів від розбирання ліквідованого об’єкта роблять такий запис:дт 20
д) відображення суми податкових зобов’язань з ПДВ робиться таким записом:дт 976кт 64
Основою для записів є акти про ліквідацію основних засобів, інвентарні картки, листки-розшифрування, групувальні відомості (машинограми) тощо.
20.Облік операцій з операційної оренди основних засобів
Оперативна оренда (лізинг) - це господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, який не Перевищує строк їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням цих засобів їх власнику після закінчення строку оренди.
Облік операцій по оперативній оренді. Передача і повернення об'єкта оренди оформляється актом приймання-передачі. Орендодавець зданий в оренду об'єкт основних засобів продовжує обліковувати на рахунку 10 «Основні засоби», тільки переміщує його інвентарну картку в окремий розділ картотеки. Орендар прийняті в оренду основні засоби зараховує на забалансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» за балансовою вартістю орендодавця, зазначену у договорі оренди, із збереженням інвентарних номерів орендодавця. Регістрами аналітичного обліку служить копія інвентарної картки орендодавця (або виписка з інвентарної книги), що додається до акта приймання-передачі. У разі повернення орендодавцю раніше прийнятих в оренду об'єктів орендар списує їх з забалансового рахунка 01 «Орендовані необоротні активи».
По переданих в оперативну оренду основних засобах орендодавець протягом строку оренди щомісячно нараховує амортизацію з відображенням на дебеті рахунка 23 «Виробництво» (окремий субрахунок для обліку витрат по орендних послугах) у кореспонденції з кредитом рахунка 131 «Знос основних засобів».
Наприкінці місяця витрати, відображені на дебеті рахунка 23 «Виробництво», списують з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг».
Орендна плата, як правило, включає: амортизаційні відрахування на повне відновлення орендованого майна, частку прибутку (орендний процент), який одержує орендодавець за передане в оперативну оренду майно, і податок на додану вартість.
21. Облік операцій з фінансової оренди основних засобів
Перехід об'єктів фінансової оренди після закінчення строку договору фінансової оренди у власність орендаря
відображається за дебетом рахунку 01 "Основні засоби" (відповідний субрахунок обліку власних основних засобів) і кредитом рахунку 01 "Основні засоби" (відповідний субрахунок обліку орендованих основних засобів). Одночасно сума нарахованого за час фінансової оренди зносу об'єктів фінансової оренди відображається за дебетом рахунку 02 "Знос (амортизація) майна" (відповідний субрахунок обліку зносу орендованих основних засобів) і кредитом рахунку 02 "Знос (амортизація) майна" (відповідний субрахунок обліку зносу власних основних засобів).
Якщо після закінчення строку фінансової оренди об'єкт фінансової оренди викуповується орендарем за залишковою вартістю, то таку вартість орендодавець на підставі документів на оплату відображає за кредитом рахунку 11 "Майно в оренді", субрахунок 2 "Орендні зобов'язання до надходження" у кореспонденції з рахунком 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами". Орендар також на підставі документів на оплату дебетує рахунок 99 "Заборгованість за майно в оренді", субрахунок 2 "Зобов'язання з фінансової оренди" у кореспонденції з кредитом рахунку 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами". Одночасно з погашенням кредиторської заборгованості використані кошти відображаються всіма підприємствами, крім малих підприємств, за кредитом рахунку 85 "Статутний фонд" і дебетом рахунків:
86 "Амортизаційний фонд" - на суму амортизаційних відрахувань, спрямованих на фінансування таких витрат;
81 "Використання прибутку", 87 "Фонди економічного стимулювання", 98 "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки) минулих років" - на суму прибутку (звітного та минулих років) і фондів, спрямованих на фінансування таких витрат.
22. Розкрийте особливості обліку малоцінних необоротних активів.
До малоцінних необоротних активів належать предмети праці і строк корисного використання більше 1 року (спецінструменти, пристосування), вартість яких погашається нарахуванням зносу з встановленою підприємством ставкою з урахуванням очікуваного способу використання таких об’єктів. Амортизація інші необоротні активи може нараховуватися таким способом як о.з. або 100% при підпуску необоротних активів в експлуатацію, або 50% при відпуску зі складу в експлуатацію, друга частина при ліквідації. Для обліку інших необоротних матеріальних активів передбачено рах. 11 ”Інші необоротні матеріальні активи”. Рахунок активний з дебетом надходження, сума витри що зв'язана з поліпшенням, сума дооцінки, за кредитом вибуття. Рах. 11 кореспондує за дебетом з кредиту рах. 15 «Капітальні інвестиції», 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» 23,37,42,46,48,71 За кредитом з дебетом рахунків 13 «Знос» 15,37,42.
23.Порядок проведення інвентаризації необоротних матеріальних цінностей та відображення в обліку її результатів
Інвентаризація основних засобів
Підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію:
1) будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів – не менше одного разу в три роки;
2) бібліотечних фондів - один раз у п'ять років;
3) інших основних засобів - не менше одного разу в рік. Інвентаризація основних засобів проводиться не раніше 1 жовтня.
До почату інвентаризації основних засобів слід перевірити: - наявність і стан реєстрів обліку (карток, книг, описів та ін.); - наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації;
- наявність документів на основні засоби, що здані чи прийняті установою в оренду, на зберігання, на тимчасове користування. За відсутності документів слід забезпечити їх отримання чи оформлення.
При виявленні розходжень і неточностей у бухгалтерському обліку або технічній документації необхідно в ці документивнести відповідні виправлення й уточнення.
Під час інвентаризації комісія в обов'язковому порядку проводить перевірку відповідності технічної документації, записує в описи повні найменування цих об' єктів і їхні інвентарні номери. У випадку відсутності технічної документації про це вказується в описах - у графі "Примітка".
1.оприб. виявлені лишки о.з дт10,12 кт746
2.виявлені лишки на фін рез. Дт746 кт793
3.списано нестачу на суму зносу дт 13кт 10,12 , на залишкову вартість дт976 кт10,12
4.суму нестачі віднесено на фін. рез.дт.793 кт.976
5.нарах. суму до сплати МВО дт.375 Кт. 746
6.відобр. суму ПДВ до бюджету дт746 Кт 64
7.різницю між сумою відшкод і ПДВ віднесено на фін. Рез дт746 кт 793
8.сплачено суму відшкод МВО дт30,31 кт 375
24.Сутність нематеріальних активів, ії класиф, порядок визнання та оцінка
Нематеріальні активи — це особливий вид необоротних активів; вони не наділені фізичною (матеріальною) основою, але мають вартість, оскільки здатні приносити власнику дохід. Цінність нематеріальних активів базується на правах та привілеях власників. Основні характерні риси нематеріальних активів такі:
До нематеріальних активів належать:
а) різні права підприємства на об’єкти власності: патенти (права на винахідництво), товарні знаки, торгові марки, авторські права, ліцензії, права користування землею та іншими природними ресурсами;
б) програмне забезпечення ЕОМ;
в) організаційні витрати;
г) наукові дослідження та дослідно-конструкторські розробки;
д) ноу-хау;
є) ділова репутація або ціна фірми — гудвіл.
121 «Права користування природними ресурсами», 122 «Права користування майном», 123 «Права на знаки для товарів і послуг», 124 «Права на об'єкти промислової власності»,125 «Авторські та суміжні з ними права», 126 «Гудвіл», 127 «Інші нематеріальні активи».
Відображення нематеріального активу на балансі відповідно до п. 6 ПСБО №8 “Нематеріальні активи” (далі ПСБО №8) здійснюється за наступних умов:
- підприємство має намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;
- підприємство має можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;
- підприємство має інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.
Оцінка :Первісна вартість,Спарведлива
Балансова вартість = Первісна (переоцінена) вартість – Знос (переоцінений знос)
27.Суть фінансових інвестицій, їх класиф, порядок визнання та оцінки
Під фінансовими інвестиціями розуміються активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (процентів, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора.
Фінансові вкладення можуть бути довго- і короткострокові. Розрізняють також вкладення у корпоративні права інших підприємств і вкладення в боргові фінансові інструменти тощо.
Довгострокові інвестиції поділяються на:
- інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення;
- інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства;
- інвестиції у спільну діяльність зі створенням юридичної особи контрольними учасниками;
- інші фінансові інвестиції.
Поточні фінансові інвестиції, в свою чергу, поділяються на еквіваленти грошових коштів та інші поточні фінансові інвестиції.
Залежно від видів придбаних паперів фінансові інвестиції також можна розподілити на дві групи: пайові (фінансові інвестиції, що надають право власності) та боргові (фінансові інвестиції, що не надають права власності).
У фінансових звітах використовуються у різних комбінаціях кілька різних методів оцінки, які визначені національним П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції". Вибір методів оцінки залежить від видів фінансових інвестицій (поточні чи довгострокові).
Під час придбання всі інвестиції оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю, яка формується відповідно до активів, які були передані в оплату (рис. 2).
Проте оцінка фінансових інвестицій на дату балансу залежить від того, поточна інвестиція чи довгострокова і які цінні папери формують їх пакет. Згідно з П(С)БО 12, всі поточні фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.
Оцінка довгострокових інвестицій залежить як від виду цінних паперів, що формують інвестиційний портфель, так і від рівня впливу інвестора на операційну і фінансову діяльність підприємства, акції якого були придбані. Так, довгострокові фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства та у спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного підприємства) на дату балансу відображаються за вартістю, що визначена за методом участі у капіталі.
28. Облік довгострокових фінансових інвестицій
Бухгалтерський облік фінансових інвестицій ведеться залежно від того, за якими методами обліковують фінансові інвестиції.
Порядок облікових записів щодо надходження фінансових інвестицій визначається, виходячи з джерела такого надходження. Підприємства можуть купувати фінансові інвестиції (цінні папери), одержувати їх як внесок до статутного капіталу, а також в оплату заборгованостей.
Облік надходження фінансових інвестицій, що одержані в результаті внесків засновників.
1. Оголошено статутний капітал дт 46 кт 40
2 . Одержано довгострокові фінансові інвестиції від засновника як внеску до статутного капіталу дт 14 кт 46
Облік придбання довгострокових фінансових інвестицій
1. Оприбутковано інвестиції, придбані в кредит дт14 кт63
2 . Здійснено фінансові вкладення за грошові кошти дт 14 кт30,31
Облік придбання інвестицій в обмін на емітовані власні акції
1. Сформовано статутний капітал на вартість випущених акцій дт 46 кт 40
2. Відображено одержання фінансових інвестицій (сума відображення дорівнює номінальній вартості випущених підприємством акцій) дт 14кт 46
3. Доведено вартість фінансових інвестицій до справедливої вартості переданих акцій: — якщо вартість фінансових інвестицій більша за номінальну вартість акцій дт 14 кт 421
— якщо вартість фінансових інвестицій менша за номінальну вартість акцій дт 975 кт 14
Бухгалтерський облік довгострокових фінансових інвестицій
1 Придбано фінансові інвестиції за грошові кошти дт 14 кт 30,31
2 Переведено поточні фінансові інвестиції до складу довгострокових дт 14 кт 35
3 Збільшено частку інвестора в сумі збільшення додаткового капіталу підприємства, що інвестується, в результаті проведеної дооцінки дт 141 кт 423
4 Погашено заборгованість засновників (учасників) підприємства довгостроковими фінансовими інвестиціями дт 14 кт 16
5 Придбано довгострокові фінансові інвестиції за рахунок позики банку дт 14 кт 50
6 Збільшено вартість фінансових інвестицій на суму одержаних брокерських послуг дт 14 кт 68
7 Одержано дохід у вигляді довгострокових фінансових інвестицій дт 14 кт 70,71,72,73,74
8 Погашено фінансові інвестиції нематеріальними активами, грошовими коштами дт 12,30,31 кт 14
9 Переведено довгострокові фінансові інвестиції до складу поточних дт 35 кт 14
10 Відображено частку інвестора в дивідендах підприємства, що інвестується дт 373 кт 141
11 Відображено погашення кредиторської заборгованості за кредитами за рахунок передачі кредитору права на довгострокові фінансові інвестиції підприємства дт 50,60,68 кт 14
12 Відображено зменшення довгострокових фінансових інвестицій на суму понесених збитків від них дт96кт14
13 Списано вартість довгострокових фінансових інвестицій: — у зв'язку з їх реалізацією дт 971 кт 14
- у зв'язку з їх знеціненням дт 975 кт 14
29. Облік довгострокової дебіторської заборгованості.
Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому слід розуміти, що при віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової до уваги береться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.[
До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:
- заборгованість орендаря за фінансовою орендою, яка відображається в балансі орендодавця;
- надання позик іншим підприємствам;
- надання позик фізичним особам;
- заборгованість, що виникає при надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.
Рахунок 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» – активний, балансовий, призначений для обліку господарських процесів, довгострокової дебіторської заборгованості фізичних та юридичних осіб. По дебету цього рахунку відображається виникнення (збільшення) довгострокової дебіторської заборгованості, по кредиту – її погашення (списання) або переведення до складу поточної.
Даний рахунок має наступні субрахунки:
- 161 «Заборгованість за майно, що передано у фінансову оренду» - відображаються чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду, визначені згідно П(С)БО 14 «Оренда»;
- 162 «Довгострокові векселі одержані» - призначений для обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості;
- 163 «Інша дебіторська заборгованість» - призначений для обліку довгострокової дебіторської заборгованості, яка не відображається на інших субрахунках рахунку 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість», зокрема розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими позиками, інші види розрахунків.
Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів, а синтетичного – журнал-ордер 3. Сальдо по цьому рахунку відображається у розділі II активу балансу.
30. Розкрийте поняття запасів, їх класифікацію та порядок оцінки.
Запаси — матеріальні ресурси необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального в-ва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.
Відповідно до п.4 П(С)БО 9 запаси – це активи, які:
- зберігаються для наступного продажу, в умовах звичайної господарської діяльності;
- перебувають у процесі в-ва з метою наступного продажу продукту в-ва;
- зберігаються для споживання при в-ві продукції, виконання робіг і надання послуг, а також для управління під-вом.
Запаси поділяються на виробничі і товарні.
Виробнич запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємств.
Бух.облік передбачає такий склад запасів
-сировина, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності;
- незавершене в-во у вигляді незакінчених обробкою та складанням деталей, вузлів тощо;
-гогова продукція, що виготовлена на під-ві;
-товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та знаходяться на під-ві з метою наступного продажу;
-МШП, строк використання яких становить не більше 1 року;
- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського і лісового госп.
Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс за первісною вартістю.
Під-во, відображаючи вартість запасів у фін.звітності, використовує меншу з двох оцінок:
-первісну вартість (історичну собівартість);
-чисту вартість реалізації.
Чиста реалізаційна вартість - очікувана ціна реалізації активу в умовах звичайної госп. діяльності за вирахуванням витрат на завершення його в-ва та збут.
Облік запасів ведеться на рахунках класу 2 "Запаси".
Рах.20 - Виробничі запаси (субрах. 201-209);
Рах 21 - Тварини на вирощуванні • та відгодівлі (субрах, 211-218);
Рах 22 - "МШП";
Рах 23 - "Виробництво"
Рах.24 - "Брак у в-ві"
Рах.25 - "Н/ф"
Рах.2б - "Готова продукція"
Рах.27 - "Продукція с/г в-ва"
31. Охарактеризуйте документальне оформлення наявності та руху виробничих запасів.
При веденні складського обліку виробничих запасів використовують затверджені наказом Мінстатом України ”Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини та матеріалів” такі типові форми первинного обліку запасів:
М-1 "Журнал обліку вантажів, що надійшли";
М-2 "Акт списання бланків довіреностей";
М-4 "Прибутковий ордер";
М-7 "Акт про приймання матеріалів";
М-8 "Лімітно-забірна картка";
М-9 "Лімітно-забірна картка"; до 28а
При оформленні запасів, які надійшли на підприємство від постачальників, підзвітних осіб, власних виробничих підрозділів, складається форма М-4 "Прибутковий ордер" (ф.№4) в одному примірнику.
При отриманні запасів безпосередньо від постачальників, доставлених їхнім транспортом або транспортом сторонньої організації, оформляється "Товарно-транспортна накладна" (ф. №1- ТН). У випадку надходження запасів із кількісними чи якісними відхиленнями від даних, вказаних у договорі та супроводжувальних документах, складається "Акт про приймання матеріалів" (ф. М-7). Для оприбуткування цих запасів за наказом керівника створюється спеціальна комісія, в яку обов'язково мають входити представники постачальника, а у випадку виникнення суперечливих питань з метою з'ясування непорозумінь можна залучати відповідних спеціалістів-експертів (юристів, аудиторів
Всі понесені витрати включаються до собівартості виробничих запасів.
При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті згідно з П(С)БО 9 оцінка здійснюється за одним з таких методів:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
- собівартості останніх за часом надходження запасів;
- нормативних затрат ціни продажу.
32. Аналітичний облік запасів.
Суть аналітичного бухгалтерського обліку виробничих запасів полягає в тому, що на кожний вид матеріальних цінностей (за номенклатурними номерами) відкривається аналітичний рахунок, в якому об'єкти обліку відображаються за їх кількістю (за прийнятими одиницями виміру) і сумою вартості (за прийнятою системою оцінки).
Аналітичні рахунки групуються за групами матеріалів, місцями зберігання, матеріально відповідальними особами, за синтетичними рахунками бухгалтерського обліку і субрахунку-ми.
Для звірки даних складського й аналітичного обліків потрібно здійснювати періодичну оцінку за обліковими цінами кількісних залишків за даними складського обліку на визначену дату і зіставляти одержані загальні суми з сумою залишку за обліковими цінами вартісного аналітичного обліку. Такий метод організації обліку називається сальдовим або оперативно-бухгалтерським.
33. Суть методів оцінки виробничих запасів при надходженні та вибутті.
При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.
Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.
Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.
Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.
Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.
34. Синтетичний облік надходження виробничих запасів
Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунками: 201 «Сировина й матеріали»,202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»,203 «Паливо»,204 «Тара й тарні матеріали»,205 «Будівельні матеріали».206 «Матеріали, передані в переробку»,207 «Запасні частини»,208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»,209 «Інші матеріали».
По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту — витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості
запасів внаслідок уцінки.
Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка, як зазначалося раніше, включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартість послуг товарних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо) Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка, як зазначалося раніше, включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, доставці до складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких і посередницьких організацій, вартість послуг товарних бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо)
На покупну вартість запасів (без ПДВ):Д-т рах. 20 ,22 К-т рах.
2) на суму податкового кредиту по ПДВ, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання:
Д-т рах. 641 К-т рах. 63
3) на суму, перераховану постачальникам в оплату вартості за придбані запаси (включаючи ПДВ):
Д-т рах. 63 К-т рах. 31
36. Документальне відображення та облік МШП
До малоцінних предметів і швидкозношуваних предметів, що включаються в запаси, належать предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває більше року. Одиницею обліку МШП, як і інших запасів, є їхнє найменування або однорідна група.
Видача малоцінних предметів (інструментів, пристосування, спецодягу) із складу в експлуатацію - в цехи, виробництва тощо, проводиться оформлення накладної на внутрішнє переміщення типової форми № М-11 Відомість форми № МШ-1 застосовується для обліку зміни запасу інструментів у цехових інструментальних коморах, де облік ведеться за методом встановлення постійного запасу обмінного фонду
Картка форми № МШ-2 застосовується для обліку МШП, виданих робітникам підприємства в індивідуальне користування.
.Форма № МШШ-3 застосовується на тих підприємствах, де ремонт інструментів проводиться проводиться в централізованому порядку
Акт вибуття форми № МШ-4 складається в одному примірнику майстром або начальником цеху.
Форма № МШ-5 застосовується для оформлення списання інструментів і обліку їх на придатні на тих підприємствах, де облік проводиться за методом обмінного
Форма № МШ-6 застосовується для обліку спецодягу, спецвзуття, захисних засобів, видається робітникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами
Форма № МШП7- застосовується для обліку прийнятих від працівника підприємства спецодягу, спецвзуття та інших захисних засобів для прання, дезінфекції, ремонту, літнього зберігання та повторної видачі для користування
Форма № МШ-8 застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів, спецодягу, захисних засобів після закінчення терміну використання і передання їх до комори для утилізації
За дебетом рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом - за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.
При поверненні на склад з експлуатації таких предметів, що придатні для подальшого використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та кредитом рахунку 71 "Інший операційний дохід".
Аналітичний облік малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться за видами предметів по однорідних групах, установлених, виходячи з потреб підприємства.
37. Інвентаризація товарно - матеріальних цінностей та відображення в обліку її результатів
При проведенні інвентаризації перевіряється реальність вартості зарахованих на товарно-матеріальних цінностей.Для проведення інвентаризації на підприємствах розпорядчим документом керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких включаються досвідчені працівники, а очолюють такі комісії керівник підприємства, його заступник або представник керівника.
За наслідками інвентаризації робоча інвентаризаційна комісія повинна скласти протокол із зазначенням у ньому результатів інвентаризації і висновків щодо них, а також пропозицій про залік нестач та лишків пересортицею, списання нестач у межах норм природного убутку та понаднормових нестач і втрат.
При проведенні інвентаризації інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що знаходяться в дорозі, не оплачені в строк покупцями відвантажені товари і цінності та ті, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці).
При регулюванні інвентаризаційних різниць допускається взаємний залік лишків і нестач тільки щодо товарно-матеріальних цінностей однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестача утворилися за один і той же період та в однієї і тієї ж особи, яку перевіряють.
Якщо при заліку пересортиці вартість цінностей, що виявилися у нестачі, більша від вартості цінностей, що виявились у надлишку, різниця вартості підлягає віднесенню на винних осіб.
Проте коли конкретних винуватців пересортиці не встановлено, то сумові різниці розглядаються як нестача цінностей понад норму природного убутку з віднесенням їх на результати фінансово-господарської діяльності.
Перевищення вартості цінностей, що виявились у надлишку, проти вартості цінностей, що виявились у нестачі при пересортиці, відноситься на збільшення даних обліку відповідних матеріальних цінностей і результатів фінансово-господарської діяльності.
Рз = [(Бв - А) х І інф + ПДВ + Азб] х 2, де: Рз - розмір збитків (у грн); Бв - балансова вартість матеріальних цінностей; А - амортизація (знос); І інф - загальний індекс інфляції; ПДВ - розмір ПДВ (у грн); Азб - розмір акцизного збору (у грн); 2 - коефіцієнт.
38. Суть витрат виробництва, їх класифікація, порядок визнання та оцінка
Існує декілька підходів до розгляду витрат виробництва.
По-перше, з точки зору всього суспільного виробництва витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок — підприємств. З позиції суспільного виробництва до витрат належать витрати, що відображені у вартості кінцевої продукції.
Витрати підприємства на виробництво являють собою важливий елемент відтворювального процесу первинної ланки і відтворюють у собі витрати підприємства на всі спожиті ресурси на виробництво продукції.
По-друге, на рівні підприємства одночасно існує два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський та економічний. В економічних дослідженнях особливу цінність мають економічні витрати, а в господарській практиці — бухгалтерські витрати. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податок на прибуток підприємств.
Економічні витрати — це ті виплати, які підприємство повинне зробити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.
Зовнішні витрати являють собою плату постачальникам ресурсів (праці, сировини, енергії і т. д.), які не є власністю даного підприємства. Але підприємство може використовувати ресурси, що належать до його власності.
Використання будь-якого ресурсу пов’язано з певними витратами, незалежно від того, кому він належить, і власні ресурси підприємства хоча й не оплачуються, але чогось коштують. Виходячи з логіки економічної доцільності власні ресурси теж підкоряються загальним закономірностям альтернативності використання ресурсів.
Витрати на власний і самостійно використаний ресурс є внутрішніми витратами.
Застосовуються різноманітні методи калькуляції промислової продукції:прямого розрахунку, розрахунково - аналітичного, нормативного,параметричного, виключення витрат , коефіцієнтний і комбінований.
Застосування того або іншого методу залежить від виду виробленоїпродукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробкисировини.
Метод прямого розрахунку застосовується на підприємствах, щовиготовляють однорідну продукцію. При цьому методі витрати на одиницюпродукції визначаються шляхом розподілу загальної суми витрат на кількістьвиробленої продукції.
На великих виробництвах з широкою номенклатурою більш поширенийрозрахунково-аналітичний метод. Сутність його полягає в тому, що прямівитрати на одиницю продукції визначаються на основі прогресивних нормвитрат ресурсів.
Нормативний метод—найбільш прогресивний. Він базується на нормах інормативах використання матеріальних і трудових ресурсів, на його основіможна робити розрахунок калькуляцій на нові види продукції.
Параметричний метод—застосовується для розрахунку витрат виробництваоднотипних, але різних за якістю виробів. Він грунтується на встановленнізакономірностей зміни витрат в залежності від зміни якісних параметрівпродукції. Методи виключення витрат, коефіцієнтний і комбінований базуються на
визначенні загальної суми усіх витрат на переробку вихідної сировини інаступного її розподілу на отримувану продукцію. Ці методи використовуютьсяна комплексних виробництвах (де з однієї вихідної сировини, у єдиномутехнологічному процесі одержують два або декілька різнорідних видівпродукції.)
39. Охарактеризувати склад та порядок обліку прямих витрат
Прямі матеріальні витрати – вартість сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів то підлягають монтажу або додатковій обробці.
До прямих витрат на оплату праці відносіть витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати включаючи будь які види допомог, витрати пов'язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів. Інші прямі витрати включають відрахування на соціальні заходи, орендну плату земельних і майнових паїв, амортизація необоротних активів, витрати на виправлення браку. Облік витрат ведеться на рахунку 23 «Виробництво» на цьому рахунку є субрахунки 231 «Основне виробництво» 232 «Допоміжне виробництво» - на цьому субрахунку обліковують витрати допоміжного виробництва, яке призначене для обслуговування основного виробництва інструментами, запчастинами та іншим. За дебетом списується прямі витрати пов'язані безпосередньо з наданням послуг та виконанням робот, а також непрямі витрати пов'язані з управлінням і обслуговуванням допоміжного виробництва. По кредиту відображають списання фактичної собівартості наданих послуг в дебет 90 «Собівартість реалізації»
71. Охарактеризуйте способи моделювання, які використовуються в детермінованих факторних системах, їх значення у рішенні аналітичних задач.
Моделювання - це один з методів наукового пізнання за допомогою якого створюється модель об'єкта дослідження. Зміст методу моделювання становлять конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта і виділенню властивих йому |характеристик. Модель повинна бути адекватною дійсності, відображати суттєві сторони і зав’язки досліджуваного об'єкта. Модель факторної системи це |математична формула яка виражає реальні зв'язки між явищами що аналізуються. У найбільш загальному вигляді вона може бути представлена наступним чином:
У=f(Х1,Х2,ХЗ,Х..)
де Х - випливаючи фактори
f - результативні показники.
У детермінованому моделюванні факторних систем можна виділити чотири типи кінцевих факторних систем: 1) адитивні моделі - • використовують у тих випадках якщо результативний показник є алгебраїчною сумою декількох факторних ознак: У=Х1+Х2+ХЗ+Хп 2) мультиплікативні моделі застосовуються якщо результативний показник є добутком декількох факторів: У=Х1*Х2*Хп; 3) кратні моделі застосовують якщо результативний показник отримують діленням одного факторного показника на величину іншого: У=Х1/Х2; 4) комбіновані (змішані) моделі взаємозв'язок результативного і факторних показників: У=(а+в)*с; У=а/в+с; У=а*в/с; У=а+в/с
40. Розкрийте склад, порядок розподілу та облік загальновиробничих витрат
До складу загальновиробничих витрат включаються (дебет рахунка №91): витрати на управління виробництвом (оплата праці апарат) управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи і медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); амортизація, основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва; витрати на опалення, освітлення водопостачання водовідведення та інше утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища; інші витрати.
Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні. До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до змін обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.
До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі накладні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.
41. Порядок оцінки та обліку незавершеного виробництва
До незавершеного виробництва відноситься продукція (роботи, послуги), що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання.
Для незавершеного виробництва передбачені різні варіанти оцінки (відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні): за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Право вибору варіанту оцінки лишається за підприємством.
Найбільш прийнятними оцінками незавершеного виробництва є:
- для готової продукції - виробнича собівартість;
- для товарів на підприємствах роздрібної торгівлі -продажна (роздрібна) ціна;
- на оптових складах і базах торгових та постачальницько-збутових підприємств - продажна (роздрібна) ціна або ціна, за якою вони закуплені.
Облік незавершеного виробництва і незавершених робіт (послуг) здійснюється відповідно до встановленого порядку на
рахунках бухгалтерського обліку, передбачених для узагальнення інформації про витрати основного і допоміжного виробництв та обслуговуючих господарств.
Витрати на незавершене виробництво визначаються за даними рахунка 23 «Виробництво», на якому протягом звітного періоду ведеться облік операційних витрат виробничого характеру.
42. Облік втрат від браку у виробництві.
Браком у виробництві вважають продукцію, напівфабрикати, вузли, деталі й роботи, що не відповідають за якістю встановленим стандартам, технічним умовам, будівельним нормам (проектам), і не можуть бути використані за прямим призначенням без додаткових затрат на їх виправлення. Не вважають браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливими підвищеними технічними вимогами, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам чи технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку. Не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції в нижчий сорт за якістю. Залежно від характеру дефектів, виявлених під час технічного приймання, брак поділяють на поправний і непоправний (остаточний). Поправним браком вважають вироби, напівфабрикати, деталі та вузли, які після усунення недоліків можна використовувати за прямим призначенням і виправлення котрих технічно можливе й економічно доцільне. Остаточним браком вважають вироби, напівфабрикати, деталі та вузли, що
не можуть використовуватися за прямим призначенням і виправлення яких технічно неможливе й економічно недоцільне. За місцем виявлення брак поділяють на внутрішній (виявлений на підприємстві до відправлення продукції споживачам) і зовнішній (виявлений споживачем у процесі складання, монтажу або під час експлуатації виробу). Собівартість внутрішнього остаточного браку складається з основних витрат, включаючи частину витрат на утримання та експлуатацію устаткування,і загальновиробничих витрат.
43.Облік основного та допоміжного виробництва.
Основне виробництво - частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає у безпосередньому перетворенні предмета праці на готову продукцію та проводиться у певних структурних підрозділах.
Допоміжне виробництво - частина виробничої діяльності підприємства, яка полягає в обслуговувані основного виробництва, забезпеченні безперебійного виготовлення і випуску продукції та проводиться у певних структурних підрозділах
231 Основне виробництво; 232 Допоміжне виробництво
Для виробництва продукції, крім основних сировини, матеріалів і заробітної плати, підприєм-ству необхідні витрати тепла, електроенергії, води. Крім того, сировину треба доставляти на підприємство, а готову продукцію - вивозити покупцям. Обладнання також потребує постійного обслуговування.
Прикладами допоміжних виробництв можуть бути:
- енергетичні цехи (дільниці); - котельні; - водоканалізаційне господарство; - компресорні цехи;
- ремонтні цехи; - транспортні цехи (дільниці); - тарні цехи; - очисні споруди.
44. Охарактеризувати документальне оформлення та облік готової продукції.
Готова продукція це продукція що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічної випробування, відповідає технічним умовам та стандартам, не потребує подальшої обробки і здана на склад. Готова продукція це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Готова продукція обліковується за фактичною виробничою собівартістю. Готова продукція оформляється здавальною накладною передається на склад. На великих підприємствах готова продукція прямо з виробництва проминувши склад відвантажується покупцям. Виконані роботи та послуги оформляються приймально-здавальним актом . На склад готова продукція обліковується у кількісному виразі за її видами на картках відомостях або книгах складського обліку. Облік в картках ведуть по найменуванням сортах. Записи роблять по кожному прибутковому і видатковому документі з виведенням залишку після кожного запису. Відпуск продукції з виробництва та передача її на склад оформляються накладними відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання, в яких вказується дата, цех, склад, найменування продукції, номер одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю. Покупцям готова продукція відпускається за довіреність або за наказом. У даних документах вказують куди і яким способом відправити продукцію. Комірник на відібрану продукцію виписує накладну у якій розписується представник покупця і працівник відділу збуту. Також може використовуватися наказ-накладна, що виписується у трьох примірниках. На основі наказ-накладна роблять відповідні записи в картках складського обліку про відпуск готової продукції зі складу. Узагальнюють інформацію про наявність і рух готової продукції підприємства на рахунку 26 «Готова продукція». На дебеті відображають надходження готової продукції за фактичною собівартістю, на кредиті - списання.
45. Порядок організації готівкових операцій.
Касові операції банку полягають в тому, що вони здійснюють прийом від клієнтів готівки, її видачу з кас банків, а також організацію обігу готівки між клієнтом і банком.
Комерційні банки виконують касові операції, додержуючись таких принципів:
· усі суб'єкти господарської діяльності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банку;
· суб'єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання;
· витрачання готівки суб'єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.
Касові операції регламентуються Інструкціями НБУ № 1, № 4, а також Положенням про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою НБУ 13.10.97 № 334).
Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні поширюється на підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності та їх відокремлені підрозділи, а також на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Це Положення стосується як резидентів, так і нерезидентів за деяким винятком. Підприємства та індивідуальні підприємці, що мають поточні рахунки в банку, зобов'язані зберігати свої кошти в установах банку. Готівка може бути одержана ними з власних рахунків у межах наявних на них коштів та на цілі, визначені у грошовому чеку.
Кошти на виплати, пов'язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), всі підприємства та індивідуальні підприємці мають одержувати виключно з кас банків. При цьому ними повинна забезпечуватись систематична і повна сплата податків та обов'язкових платежів до державних цільових фондів. Підприємства, що мають готівкову виручку, зобов'язані здавати її до банку для зарахування на їх рахунки.
Здавання виручки може здійснюватися шляхом:
а) безпосередньої передачі коштів самим клієнтом до кас установ банку, які можуть бути денними і вечірніми;
б) інкасації виручки інкасаторським апаратом НБУ або комерційних банків;
в) здачі готівки на підприємство зв'язку і подальшим переказом її на поточні рахунки підприємств.
Як було зазначено вище, підприємствам дозволяється тримати готівку у своїй касі в межах встановлених лімітів залишку готівки. Такі ліміти встановлюються банком усім підприємствам, які мають рахунки в банку і здійснюють операції з готівкою, щорічно протягом першого кварталу. Ліміт регламентує залишки готівки в касі на кінець робочого дня.
Колективні сільськогосподарські підприємства, колгоспи, селянські спілки самостійно визначають розміри готівки, що може постійно знаходитися в їх касах, з відповідним повідомленням банку, що їх обслуговує.
Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має бути повернена до каси підприємства не пізніше трьох робочих днів після закінчення відрядження, а готівка, видана на будь-які інші цілі, - десяти робочих днів з дня видачі її під звіт і здана до каси банку не пізніше наступного дня.
У разі неповернення у зазначений строк готівка, починаючи з наступного дня, включається до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня, і одержана сума порівнюється із встановленим лімітом залишку готівки в касі.
46. Документальне оформлення касових операцій
Підприємства, які здійснюють розрахунки в готівковій формі, мають касу і організують облік наявності та руху грошових коштів. Організація та облік готівкового обороту регламентується «Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні.
Каса підприємства — приміщення або місце, призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів, де, як правило, ведеться касова книга.
До початку записів касова книга оформляється: сторінки нумеруються, аркуші прошнуровуються і скріплюються печаткою підприємства. На останній сторінці касову книгу підписує керівник й головний бухгалтер.
Касові операції оформляються прибутковими і видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15 лютого 1996 року № 51 «Про затвердження типових форм обліку касових операцій».
Для заприбуткування готівки в касу оформляється прибутковий касовий ордер. До нього заповнюється квитанція, яка завіряється печаткою підприємства і вручається особі, що внесла готівку. Якщо готівка надійшла з банку, квитанція не заповнюється, або ж заповнюється і без печатки прикріплюється до виписки банку.
Для видачі готівки з каси оформляється видатковий касовий ордер.
Касові документи складаються в одному примірнику. Дійсні лише в день виписки. Виписуються в бухгалтерії, реєструються в спеціальній книзі і передаються касиру для виконання.
Кожний касовий ордер записується касиром у касову книгу під копірку в двох примірниках. Другий примірник касової книги служить звітом касира, який разом із касовими ордерами здається в бухгалтерію.
Для каси кожного підприємства встановлюється банком ліміт. Це граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня. Для контролю за дотриманням ліміту залишок готівки визначається в касовій книзі щоденно.
Звіт касира з доданими касовими документами ретельно перевіряється в бухгалтерії і служить основою для бухгалтерського обліку касових операцій на рахунку 301 «Каса в національній валюті».
Якщо на підприємстві є в наявності готівка в іноземній валюті, відкривається окрема касова книга. А бухгалтерський облік готівки в іноземній валюті ведеться на рахунку 302 «Каса в іноземній валюті».
47. Розкрийте порядок первинного синтетичного і аналітичного обліку касових операцій
Для обліку готівки в Плані рахунків передбачено активний рахунок 30 "Каса". Він має такі субрахунки:
301 "Каса в національній валюті" 302 "Каса в іноземній валюті"
По дебету рахунку 30 "Каса" відображають надходження готівкових коштів, а по кредиту їх використання.
Аналітичний облік можна вести за окремими касирами та в розрізі видів іноземних валют.
Дія обліку коштів в дорозі та грошових документів призначено активний рахунок 33 "Інші кошти", який поділяється на такі субрахунки:
- 331 "Грошові документи в національній валюті";
- 332 "Грошові документи в іноземній валюті";
- 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті";
- 334 "Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті".
По дебету 331 та 332 субрахунків відображають надходження у касу грошових документів в національній та іноземній валютах, а по кредиту — їх списання.
По дебету 333 та 334 субрахунків обліковується готівка, внесена до кас банків, Ощадбанків, поштових відділень для зарахування на банківський рахунок, але яка перебуває в дорозі. По кредиту відображається зарахування готівки банком на рахунок підприємства.
Кореспонденція рахунків з обліку готівки та інших коштів підприємства може виглядати наступним чином:
Надходження готівки з банку Дт 30 — Кт31
Погашення готівкою короткостроковий вексель 30 – 34. Погашення дебіторської заборгованості покупцем продукції, товарів, робіт, послуг 30 -36 Отримані кошти:
- від винних осіб за завдані збитки 30 -375
- від підзвітних осіб (залишок авансу) 30, 311-372
- отримано дохід від реалізації необоротних активів 30 - 742
- видача готівки Передано готівку на рахунок в банку 31-30
- оплачено постачальнику за отриману продукцію, товари, послуги 63 - 30
- погашено заборгованість перед:
пенсійним фондом 651 -30
фондом безробіття 653 - 30
Виплачено заробітну плату 66-30
48. Документальне оформлення руху грошових коштів на поточному рахунку.
Операції за рахунком №31 “Рахунки в банках” відображають на підставі перевірених виписок банку і грошових документів, доданих до них. Якщо у виписках банку виявляються операції, помилково проведені на рахунку №31 “Рахунки в банку”, то вони відображаються відповідно по дебету або кредиту рахунка №31 в кореспонденції з рахунком № 374 “Розрахунки за претензіями”. Про помилки письмово сповіщають установу банку і вимагають їх иправлення. Помилки, допущені в операціях рахунка №31 “Рахунки в банках”, необхідно своєчасно виявляти і слідкувати за їх обов’язковим і точним виправленням установою банку. Не виявлені або не виправлені помилки тягнуть за собою збитки грошових коштів і мають бути зрештою списані нв збитки підприємства. На рахунку №31 “Рахунки в банках” залишок на кожний даний момент часу має відповідати залишку грошей, зафіксованому у виписці банку за рахунком №31 “Рахунки в банках”.
Інструкція “Про прорядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах” затверджена Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.200 р. Ця Інструкція розроблена відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України “Про національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.
49. Розкрийте порядок відкриття поточного рахунку в банку, облік коштів на поточному рахунку.
Інструкція "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах" затверджена Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 р. Ця Інструкція розроблена відповідно до Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Рахунок №31 "Рахунки в банках" призначено для обліку, наявності та руху грошових коштів що знаходяться на рахунках у банках і можуть бути використані для поточних операцій.
Рахунок № 31 "Рахунки в банках" має такі субрахунки:
№ 311 "Поточні рахунки в національній валюті";
№ 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті";
№ 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті";
№ 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті". На дебеті рахунка №31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, на кредиті - їх використання.
Аналітичний облік на рахунку № 31 "Рахунки в банках" здійснюється за виписками банку, і лише за наявності на підприємстві розрахункових субрахунків відкривають окремі аналітичні рахунки для обліку відповідних. У разі необхідності деталізація кожного аналітичного рахунка здійснюється за виписками банку.
50. Форми безготівкових розрахунків
Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків:
· платіжними дорученнями; · платіжними вимогами-дорученнями; · чеками; · акредитивами; · векселями; · в порядку планових платежів; · заліку взаємних вимог.
1. Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.Платіжні доручення застосовуються як при місцевих, так й іногородніх розрахунках.
2. Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг.Строк здачі вимоги-доручення до банку платника передбачається в договорі, але не повинен перевищувати 20 днів.
3. Розрахунковий чек - це письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодателя (платника) на рахунок чекодержателя (отримувача коштів).
Чеки поділяються на два види: · чеки для розрахунків між юридичними особами; · чеки для розрахунків між фізичними та юридичними особами.
4. Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.
5. Розрахункова діяльність комерційного банку полягає також у виконанні доручень клієнтів по оплаті векселів. При цьому банки здійснюють такі операції: · інкасування векселів (послуга, що надається векселедержателю). · доміциляція векселів (послуга, що надається векселедавцю).
6. Розрахунки в порядку планових платежів. У разі рівномірних і постійних поставок товарів і наданих послуг покупці можуть розраховуватися з постачальниками в порядку планових платежів, при яких розрахунки здійснюються періодично за домовленістю сторін.
7. При цій формі розрахунків кожне підприємство є одночасно і покупцем, і постачальником різних видів товарів чи послуг.За даних умов доцільно використовувати такий спосіб розрахунків, як залік взаємних боргів, після чого кожне підприємство отримує або сплачує тільки різницю (сальдо). Переваги подібних розрахунків полягають в тому, що вони скорочують потребу в грошових коштах на суму зарахованих боргів.
51.52. Охарактеризуйте облік розрахунків з покупцями та замовниками, порядок створення та облік резерву сумнівних боргів
На рахунку №36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображають розрахунки за відвантажену продукцію, виконані роботи і послуги лише на тих підприємствах, у яких реалізація продукції планується в міру її відвантаження, з замовниками робіт та надання послуг. На рахунку №36 обліковують також заборгованість покупцям за одержану від них часткову оплату продукції, що знаходиться у відвантажених товарах або в платежах, що надійшли в оплату ще не відвантаженої продукції, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.
Рахунок № 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" має такі субрахунки: 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"; 362 "Розрахунки з іноземними покупцями"; 363 "Розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи". На дебеті рахунка № 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори, що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації; на кредиті - сума платежів, що надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, та інші види розрахунків. Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати Рахунком-фактурою.
Сумнівна дебіторська заборгованість - це заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, стосовно якої є ризик неповернення.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 ''Дебіторська заборгованість". Цим стандартом наведено визначення дебіторської заборгованості, довгострокової дебіторської заборгованості, поточної дебіторської заборгованості, сумнівного боргу, чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості. Безнадійна дебіторська заборгованість виключається з активів підприємства з одночасним зменшенням величини Резерву сумнівних боргів.
Облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення, ведеться на рахунку №38 "Резерв сумнівних боргів". Основні вимоги до визнання та оцінки Резерву сумнівних боргів викладені у П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Створення резерву сумнівних боргів відображається на кредиті рахунка №38 "Резерв сумнівних боргів"
53. Облік розрахунків за виданими авансами
У ряді випадків підприємства під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт (послуг), а також при оплаті продукції і робіт, прийнятих від замовників за частковою готовністю, можуть видавати аванси.
Аванс є грошовою сумою або іншою майновою цінністю, яка передається в рахунок виконання договірного зобов'язання (наприклад, у рахунок наступних поставок). Це повний або частковий платіж. Здійснюючи авансовий платіж, покупець фінансує продаж за деякий час до надходження товару.
Для обліку розрахунків за виданими авансами під поставку матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг), а також з оплати продукції та робіт, прийнятих замовником за частковою готовністю, передбачено рахунок 371 "Розрахунки за авансами виданими".
Авансові платежі постачальникам та іншим підприємствам оформлюють платіжними дорученнями, в яких міститься посилання на укладений договір. Підтвердженням проведених платежів є виписка банку. Зарахування оформлюється розрахунком (довідкою) бухгалтерії.
Аналітичний облік за рахунком 371 "Розрахунки за виданими авансами" ведеться в розрізі окремих одержувачів грошових коштів у вигляді авансових платежів (за кожним дебітором).
54. Розкрийте облік розрахунків з підзвітними особами.
Підзвітні особи – це працівники даного п-ва, які отримали грошові суми підзвіт для майбутніх витрат згідно наказу (розпорядження) керівника п-ва.
Підзвіт видається готівка на операційні, господарські та витрати пов’язані з відрядженням, на визначений термін і мету.
Направлення працівника у відрядження оформляється наказом (розпорядженням) керівника по п-ву з випискою посвідчення про відряджання Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи.
Працівники, які одержали готівку в підзвіт, зобов'язані подати до бухгалтерії п-ва авансовий звіт про витрачені суми, до якого повинні бути додані всі виправдовуючі документи: акт закупівлі, акти на списання представницьких витрат в межах передбачених норм з доданням відповідних документів на оплату рахунків ресторанів, кафе, готелів тощо. чеки, квитанції, рахунки магазинів, готелів, залізничні, авіаційні та інші проїзні квитки. Обов'язковим реквізитом авансового звіту є резолюція керівника п-ва чи уповноваженої ним особи про затвердження вказаної суми витрат і його підпис.
Підзвітні особи повинні внести до каси невикористану суму в такі терміни: при відрядженні - не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження; по сумах на закупівлю сільськогосподарської продукції - не пізніше десяти робочих днів з дня їхньої видачі; по інших сумах - не пізніше наступного робочого дня після видачі під звіт.
Після складання авансового звіту визначається різниця між сумою отриманого авансу і фактичними витратами. Якщо різниця позитивна, то це сума невикористаного авансу, а якщо від'ємна - то працівник витратив частину власних грошових коштів, тобто здійснив перевитрату авансової суми, яка повинна бути відшкодована працівникові без його заяви з каси підприємства. Бухгалтерський облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на активно-пасивному субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами".
Сальдо па субрахунку 372 може бути як дебетовим, так і кредитовим. Дебетове сальдо вказує на залишки одержаних під звіт авансів, по яких ще не подано звіти, тобто заборгованість підзвітних осіб перед п-вом. Кредитове сальдо відображає величину перевитрат по авансовому звіту, тобто заборгованість п-ва підзвітній особі. При цьому в балансі п-ва залишки субрахунку 372 відображаються розгорнуто.
55.Облік розрахунків за нарахованими доходами
Для відображення розрахунків підприємства за належними до отримання відсотками, дивідендами, роялті й іншими доходами від вкладень (інвестицій) в інші підприємства (у тому числі в спільну діяльність без створення юридичної особи), а також доходів, від передачі в оренду майна призначений рахунок 373 "Розрахунки за нарахованими доходами".
Роялті - платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торгових марок, авторського права, програмних продуктів тощо).
Проценти - платежі за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, які заборговані підприємству. Вони визнаються в тому звітному періоді, до якого вони відносяться, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами.
Дебіторською заборгованістю за нарахованими відсотками визнається різниця між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів, яка виникла внаслідок відстрочення платежу за продукцію (товари, роботи, послуги).
Податковий облік
Доходи, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті, відповідно до податкового законодавства вважаються пасивними.
Відповідно до податкового законодавства проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку; платіж за використання майна, отриманого в користування (орендні, у тому числі лізингові та рентні операції). Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту). Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.
56. Облік розрахунків за претензіями.
У процесі придбання (заготівлі) товарно-матеріальних цінностей і взаємодії з контрагентами підприємство може виявити порушення договірних умов (невідповідність цін, арифметичні помилки в розрахункових документах, недостача понад норм природного убутку, інші порушення умов договору про асортимент, упаковку тощо, виявлені при отриманні цінностей, що надійшли, невідповідність якості таких цінностей стандартам, технічним умовам тощо). У цих випадках сторони змушені вдаватися до примусового виконання умов договорів стороною, яка їх не виконала або виконала частково.
Строк позовної давності регулюється главою 18 Цивільного кодексу.
Передусім, з'явилося нове поняття, яке пов'язане із строком, - термін. Визначення понять строк і термін містяться у статтях 251 і 252 Цивільного кодексу.
Строком є певний період в часі, який вимірюється роками, місяцями, неділями, днями, часами.
Терміном є певний період момент в часі, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яке неминуче повинно наступити.
Позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися в суд з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в цивільному законодавстві поділяється на загальну і спеціальну. Загальна позовна давність, встановлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законодавством встановлюється спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала у порівнянні з загальною позовною давністю, а також - перелік вимог, на які позовна давність не поширюється.
Бухгалтерський облік розрахунків за претензіями ведеться на субрахунку 374 “Розрахунки за претензіями”. Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, на субрахунку 374 “Розрахунки за претензіями” ведеться облік розрахунків за претензіями, пред’явлених постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також за пред’явленими їм і визнаними штрафами, пенею і неустойками. На підприємстві за необхідності можна організувати аналітичний облік пред’явлених претензій у розрізі постачальників, а також за датами виникнення і погашення заборгованості з метою своєчасного відображення таких розрахунків у синтетичному обліку. За кожною претензією слід постійно контролювати стан її досудового врегулювання з постачальником і строк закінчення позовної давності.
57.Облік поточних фінансових інвестицій
Відповідно до П(С)БО 12, придбані підприємством ПФІ первісно оцінюються та відображаються у бухобліку за собівартістю. В свою чергу, собівартість визначається в залежності від форми сплати (грошовими коштами, обмін на інші активи інш.) при придбанні ПФІ. При виконанні звичайного договору куплі-продажу (наприклад, купівля ЦП (ФІ) за грошові кошти), собівартість ПФІ складається з ціни її придбання (наприклад, вартості ЦП на фондовому ринку), а також інших витрат, а саме: комісійних винагород посередників, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням такої фінансової інвестиції. Якщо ж придбання ПФІ здійснено шляхом обміну на ЦП власної емісії або на інші акти (наприклад, основні засоби, нематеріальні активи, запаси інш.), то собівартість визначається за справедливою вартістю 1 (див.табл.1), відповідно, або переданих ЦП або інших активів
За дебетом рахунку 35 відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та інших поточних фінансових інвестицій, за кредитом - зменшення їх вартості та вибуття.
58. Облік розрахунків векселями
Вексель являє собою письмове боргове зобов'язання векселедавця сплатити векселедержцю (власнику векселя) по настанні строку суму, вказану у векселі. Розрізняють векселі прості і переказні. У простому векселі беруть участь дві сторони: векселедавець І векселедержєць. У ньому фіксується безумовне зобов'язання векселедавця сплатити вказану суму пред'явнику векселя або особі, зазначеній у векселі, через певний час. Насправді він є борговою розпискою. Переказний вексель (тратта) виписується кредитором, тобто постачальником (трасантом). Він містить наказ векселедавця платнику (трасату) сплатити пред'явнику векселя певну суму у вказаний у векселі строк. Переказний вексель має бути акцептований
платником (трасатом), і тільки в цьому разі він набуває юридичну силу.
При одержанні векселів від покупців (замовників) за відвантажені (відпущені) товари (виконані роботи, послуги) в бухгалтерському обліку постачальника роблять запис по дебету рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані» і кредиту рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Одночасно роблять запис на списання відвантажених товарів (робіт, послуг) по дебету рахунка 90 «Собівартість реалізації» в кореспонденції з кредитом рахунків 26 «Готова продукція», 28 «Товари», 23 «Виробництво» тощо. Погашення покупцями (замовниками) заборгованості, забезпеченої векселями, в бухгалтерському обліку постачальника відображається записом по дебету рахунка ЗІ «Рахунки в банках» і кредиту рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані». По закінченні строку оплати по векселю підприємство погашає позику банку, а у разі, якщо векселедавець не заплатив у строк по векселю, пред'являє позов платнику. Витрати, пов'язані з протестом по векселю, відносяться на витрати діяльності підприємства. У разі продажу векселів банку (із сплатою облікового відсотка за встановленою ставкою) роблять запис по дебету рахунків: ЗІ «Рахунки в банках» (на суму, сплачену банком за продані векселі), 951 «Відсотки за кредит» (на суму облікового відсотка) і кредиту рахунка 34 «Короткострокові векселі одержані» (на вексельну суму).
Аналітичний облік розрахунків по одержаних векселях ведеться на підставі одержаних векселів і платіжних доручень, за якими погашається заборгованість по векселю.
Облік ведуть в розрізі покупців-векселедавців за заборгованостями, забезпеченими векселями. При цьому окремо виділяють векселі, дисконтовані в банку, і векселі, по яких не погашена заборгованість в зазначений строк.
Заборгованість по розрахунках з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами, забезпечена виданими векселями, обліковується на пасивному рахунку 62 «Короткострокові векселі видані». На суму виданих векселів підприємство-покупець (векселедавець) робить запис по
дебету рахунків 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та ін. і кредиту рахунка 62 «Короткострокові векселі видані».
59.Сутність витрат майбутніх періодів, порядок документального оформлення та особливості обліку
Витрати майбутніх періодів - витрати, вироблені у звітному періоді, але які відносяться до майбутніх звітних періодів.
Основну частину витрат майбутніх періодів в організаціях становлять витрати на підготовку і освоєння виробництва. Крім того, до витрат майбутніх періодів відносять витрати з ремонту основних засобів в сезонних галузях промисловості (коли не створюється ремонтний фонд), витрати, що відносяться частково на майбутні періоди, і ін
Облік витрат майбутніх періодів здійснюють по дебету активного рахунку 97 «Витрати майбутніх періодів» з кредиту відповідних матеріальних, розрахункових та інших рахунків (10, 70, 69, 76 та ін.) Щомісяця або в інші терміни враховані на дебет рахунку 97 витрати списують в дебет рахунків 20, 23, 25, 26, 44 «Витрати на продаж» та ін Терміни списання витрат майбутніх періодів, а також відповідні витрати або інші джерела, на які списуються зазначені витрати, регламентуються законодавчими та іншими нормативними актами або визначаються самими організаціями. Наприклад, витрати з ремонту основних засобів, враховані на початку року на рахунку 97, списують щомісячно або пропорційно обсягу виробництва по місяцях, або пропорційно плановим витратам на ремонт основних засобів, або рівномірно по місяцях.
|
Джерело |
Документування за рахунками |
|
|
Рахунок 39 “Витрати майбутніх періодів” |
Рахунок 47 “Забезпечення майбутніх виплат та платежів” |
|
|
Первинні документи |
Рахунки, платіжні доручення, акти, накладні, лімітно-забірні картки, прибуткові ордери, квитанції, договори оренди, чеки, патенти, видаткові касові ордери, авансовий звіт. |
Розрахунок бухгалтерії, наказ керівника, видаткові касові ордери, виписки банку |
|
Рахунки бухгалтерського обліку |
20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 23 “Виробництво”, 30 “Каса”, 31 “рахунки в банках”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”, 94 “Інші витрати операційної діяльності” |
20 “Виробничі запаси”, 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 23 “Виробництво”, 25 “Напівфабрикати”, 31 “рахунки в банках”, 661 “Розрахунки з заробітною платою”, 65 “Розрахунки за соціальним страхуванням ”, 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” |
|
Регістри обліку |
Журнал № 1 (з кредиту рахунку 31) Журнал № 3, № 4 за дебетом, Журнал № 5 за кредитом Головна книга |
Журнал № 1 (з кредиту рахунку 31) Журнал № 3, № 5 за дебетом Журнал № 7, Головна книга |
|
Форми звітності |
Форма № 1 “Баланс” (в активі, розділ 3) Форма № 3 “Звіт про рух грошових коштів”(Розділ 1, рядок 090) |
Форма № 1 “Баланс” (в пасиві, код рядка 410) |
60.Визнання, оцінка та класифікація зобов’язань
Зобов'язання - це борги (заборгованість) підприємства, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій по отриманню товарів, послуг, кредитів з відстроченням платежів. В результаті виникли обов'язки підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг у майбутньому іншому підприємству, які виникли в результаті минулих операцій чи подій. Іноді їх також називають власними фінансовими обов'язками. Основними документами, що передбачають права, обов'язки сторін і являються підставами для виникнення зобов'язань є договори, угоди, контракти. Як правило, підприємства мають кілька видів зобов'язань і значну кількість кредиторів.
Для бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на:
- довгострокові зобов'язання;
- поточні зобов'язання;
- забезпечення;
- непередбачені зобов'язання;
- доходи майбутніх періодів.
Зобов'язання - важливий елемент балансу. Статті зобов'язань у балансі являються джерелом облікової інформації і відіграють суттєву роль при визначенні та оцінці фінансового стану підприємства, рівня його платоспроможності, загальної та абсолютної ліквідності. Визнання, оцінка, класифікація та облік довгострокових та поточних зобов'язань регламентуються п.п.7-12, забезпечень - п.п.13-18 П(С)БО 11 і досить поширено коментуються в вітчизняних професійних виданнях59. Для обліку довгострокових зобов'язань в загальному Плані рахунків передбачені рахунки класу 5 "Довгострокові зобов'язання", поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів - рахунки класу 6 "Поточні зобов'язання", забезпечень - рахунки класу 4, зокрема 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 48 "Цільове фінансування і цільові надходження". Зупинимося на розгляді характерних для підприємств водо-, теплопостачання та водовідведення господарських операцій з обліку окремих видів зобов'язань, при відображенні яких на практиці допускаються помилки.
62. Облік короткострокових та довгострокових кредитів
Синтетичний облік розрахунків за короткостроковими позиками ведеться на рахунку 60 «Короткострокові позики». За кредитом цього рахунка обліковуються суми зобов’язань перед банком за одержані позики. Найчастіше одержана позика зараховується на поточні рахунки і відображається згідно з випискою банку на рахунках: Д-т 31 К-т 60
Але короткострокова позика може бути направлена на погашення заборгованості перед постачальниками і підрядчиками, на погашення заборгованості перед бюджетом з податків і на інші цілі. В такому разі суми одержаної позики обліковується на рахунках: Д-т 63 Д-т 64 та деякі інші К-т 60
За користування короткостроковими позиками підприємство згідно з кредитним договором нараховує і сплачує проценти, сума яких відображається на рахунках:Д-т 951 К-т 684
За дебетом рахунка 60 «Короткострокові позики» відображаються операції з погашення зобов’язань щодо позик, а також щодо переведення короткострокової позики в довгострокову в зв’язку зі змінами умов кредитування.
Погашення короткострокової позики і процентів за її користування відображається на рамках: Д-т 60 Д-т 684 К-т 31
Проценти за користування короткостроковими позиками наприкінці звітного періоду відображаються у складі фінансових результатів підприємства: Д-т 792 К-т 951
При відстроченні оплати короткострокових позик (переведенні в розряд довгострокових): Д-т 60 К-т 50
Аналітичний облік короткострокових позик організується окремо за кожною позикою. Аналітичні рахунки об’єднуються в такі субрахунки:
601 «Короткострокові позики банків у національній валюті»
602 «Короткострокові позики банків в іноземних валютах»
603 «Відстрочені короткострокові позики банків в національній валюті»
604 «Відстрочені короткострокові позики банків в іноземній валюті»
605 «Прострочені позики в національній валюті»
606 «Прострочені позики в іноземній валюті».
Рахунки за якими обліковуються довгострокові зобов’язання
50 "Довгострокові позики"
501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті"
502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті"
503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті"
504 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті"
505 "Інші довгострокові позики в національній валюті"
506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті"
51 "Довгострокові векселі видані"
511 "Довгострокові векселі, видані в національній валюті"
512 "Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті"
52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями"
521 "Зобов'язання за облігаціями"
522 "Премія за випущеними облігаціями"
523 "Дисконт за випущеними облігаціями"
53 "Довгострокові зобов'язання з оренди"
531 "Зобов'язання з фінансової оренди"
532 "Зобов'язання з оренди цілісних майнових комплексів"