Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Національна академія Прикордонних військ України
УДК 159.9:355.2
Спеціальність 20.02.02 –
військова педагогіка та психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Здобувач Платонов І. В.
Робота виконана в Національній академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, Державний комітет у справах охорони державного кордону України.
Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Томчук Михайло Іванович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, Вінницьке представництво, Перший заступник керівника, заступник керівника з навчально-виховної роботи.
Офіційні опоненти:
доктор психологічних наук, професор Савчин Мирослав Васильович, Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, кафедра психології, завідувач кафедри, м. Дрогобич;
кандидат психологічних наук, доцент Тімченко Олександр Володимирович, Національний університет внутрішніх справ МВС України, кафедра прикладної психології, доцент кафедри, м. Харків.
Провідна установа:
Інститут психології імені Г. С. Костюка АПН України, лабораторія психології особистості, м. Київ.
Захист відбудеться “ 27 ” вересня 2001 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46.
Автореферат розісланий “ 20 ” серпня 2001 року
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат педагогічних наук,
доцент галімов а. в.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Входження України в світовий правовий простір, розвиток і вдосконалення національного права вимагають відповідної орієнтації частини громадян на здійснення професійної правоохоронної діяльності, на забезпечення належного правопорядку в державі. Підготовка фахівців цього профілю здійснюється не лише у вищих цивільних, але й у ряді вищих військових закладів освіти (ВВЗО), серед яких і окремий факультет Внутрішніх військ (ВВ) Національної академії Прикордонних військ України (НАПВУ). Підготовка спеціалістів правоохоронного профілю у сьогоднішній складній криміногенній обстановці, що склалась в Україні, має важливе державне і соціальне значення, оскільки сприяє стриманню суспільства від хаосу, безладдя, насилля, забезпечує належні правові відносини між громадянами, створює сприятливі умови для підвищення рівня їх добробуту.
Серед найважливіших функцій правоохоронної діяльності, яку здійснюють окрім міліції і Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України (ВВ МВС України), є забезпечення громадського порядку, охорона особливо важливих державних об’єктів, розшук і затримання правопорушників, особливо небезпечних та озброєних злочинців, припинення групових і масових порушень громадського порядку в населених пунктах тощо. Подібна службово-бойова діяльність військовослужбовців ВВ проходить не просто в складних, а переважно в екстремальних умовах і вимагає від особистості високого рівня розвитку психологічної готовності, стійкості, сформованості спеціальних здібностей, якостей та властивостей. Військовослужбовці ВВ МВС України, працівники органів внутрішніх справ (спецпідрозділи міліції, патрульно-постові наряди тощо) виконують службово-бойові завдання, що постійно пов’язані з ризиком для життя, із застосуванням зброї й ураженням нею іншої людини. Вони характеризуються раптовістю, неочікуваністю, масштабністю, що, як об’єктивно, так і суб’єктивно, є джерелом психічної напруженості, і вимагають від особистості достатньо високого рівня розвитку мотиваційної, когнітивної й емоційно-вольової сфер.
Реальна практика підготовки офіцерів у ввзо переконує в необхідності суттєвого вдосконалення процесу формування військових фахівців з вищою освітою не лише для виконання функцій із захисту кордонів України, але й для виконання завдань з правоохоронної діяльності. Це стосується не лише офіцерів-прикордонників, яким часто, згідно службових обов’язків, доводиться забезпечувати правопорядок на території застави, ділянки кордону, але, у першу чергу, майбутніх офіцерів ВВ, підготовка яких також здійснюється в НАПВУ.
Психологічному аналізу різних аспектів правоохоронної діяльності присвячені числені праці вчених В. Л. Васильєва, Д. О. Кобзіна, М. В. Костицького, О. О. Назарова, В. С. Медведєва, О. В. Тімченка, О. О. Телічкіна, В. Б. Толубка, Г. А. Юхновця, С. І. Яковенка та ін.
Проте, у дослідженнях військових психологів проблема формування психологічної готовності майбутніх офіцерів до зазначеної діяльності ще не стала до сьогодні предметом спеціального наукового вивчення та аналізу і вимагає розробки адекватних умов та засобів покращання процесу професійної підготовки курсантів факультету ВВ НАПВУ, як майбутніх працівників правоохоронної сфери, і вдосконалення їх фахової майстерності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності до планів науково-дослідних робіт Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України і Прикордонних військ України (НДР № 299-0018 К, НДР № 200-1202 І).
Об’єкт дослідження - процес підготовки майбутніх офіцерів ВВ до правоохоронної діяльності.
Предмет дослідження - динаміка становлення психологічної готовності майбутніх офіцерів ВВ до правоохоронної діяльності.
Мета дослідження полягає в обгрунтуванні структури психологічної готовності майбутніх офіцерів ВВ до правоохоронної діяльності, виявленні детермінант її розвитку, вікових та індивідуальних відмінностей у динаміці формування.
Відповідно до мети дослідження вирішувалися такі завдання:
1. Обгрунтувати структуру психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності.
2. Розробити методики психодіагностики компонентів психологічної готовності майбутніх офіцерів до вищезазначеної діяльності.
3. Вивчити особливості динаміки розвитку психологічної готовності до правоохоронної діяльності у старшокласників, курсантів НАПВУ, працівників міліції.
4. З’ясувати чинники, що детермінують зниження рівня психологічної готовності особистості курсанта факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної діяльності.
5. Визначити психолого-педагогічні умови та засоби вдосконалення процесу формування психологічної готовності курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної діяльності.
Гіпотеза дослідження. В основу нашого дослідження було покладено припущення, що психологічна готовність до правоохоронної діяльності являє собою складне психологічне утворення особистості, її інтегральну властивість, єдність мотиваційної, загальної професійної й емоційно-вольової компонент. Максимальне врахування психологічних особливостей сучасної правоохоронної діяльності, вікових, індивідуальних особливостей курсантів і створення адекватних їм навчально-виховних умов у ВВЗО сприятиме формуванню високого рівня психологічної готовності особистості майбутнього офіцера ВВ до професійної правоохоронної діяльності.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали психологічні принципи та положення про системний підхід до розуміння особистості (Б. Г. Ананьєв, Г. С. Костюк, К. К. Платонов, Б. Ф. Ломов та ін.); про діяльнісний підхід до розвитку особистості (П. Я. Гальперін, О. М. Леонтьєв, В. В. Давидов, С. Д. Максименко та інші); про закономірності розвитку особистості у навчально-виховному процесі (І. Д. Бех, О. Ф. Бондаренко, Л. С. Виготський, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, Н. В. Чепелєва та ін.); про готовність особистості до військової діяльності (М. І. Дяченко, Л. О. Кандибович, М. В. Савчин, О. Д. Сафін, М. І. Томчук та ін.); про підготовку особистості до правоохоронної, юридичної діяльності (В. Л. Васильєв, С. К. Делікатний, Ж. Ю. Половникова, М. В. Костицький, В. С. Медведєв, О. В. Тімченко та ін.).
Для досягнення мети, перевірки робочої гіпотези та вирішення поставлених завдань був застосований комплекс методів:
загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення науково-теоретичних і дослідних даних);
методи емпіричного дослідження (спостереження, бесіди, інтерв’ю, анкетування, тестування, метод узагальнення незалежних характеристик, аналіз результатів діяльності особистості, експеримент та ін.).
З метою обробки результатів дослідження та перевірки їх достовірності використовувались методи математичної статистики (факторний, кореляційний і варіаційний аналіз).
Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось протягом 1998-2001 років і передбачало декілька етапів наукового пошуку.
На першому етапі (1998-1999 рр.) – проводилось вивчення стану розробки наукової проблеми на теоретичному та прикладному рівнях, планувались програми дослідження.
На другому етапі (1999-2000 рр.) – розроблялась модель психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності, проводився констатуючий експеримент з вивчення динаміки й особливостей розвитку психологічної готовності учнів, курсантів вищого військового навчального закладу, працівників міліції до охорони громадського порядку, захисту прав і свобод громадян.
На третьому етапі (2000-2001 рр.) - перевірялась гіпотеза дослідження, здійснювався пошук психолого-педагогічних умов, засобів удосконалення процесу формування психологічної готовності курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної діяльності.
Дослідження проводилось на базі Національної академії Прикордонних військ України, м. Хмельницький, середніх загальноосвітніх шкіл № 10, 12 м. Хмельницького, органів внутрішніх справ Управління МВС України по Хмельницькій області, Вінницького училища професійної підготовки працівників державної служби охорони ГУДСО при МВС України. Дослідженням було охоплено 150 старшокласників, 58 курсантів училища державної служби охорони, 369 курсантів НАПВУ, 59 офіцерів – молодих спеціалістів органів МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів:
- уперше: розроблено й апробовано модель психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності; виявлено та обгрунтовано принципи, умови, шляхи вдосконалення процесу формування психологічної готовності курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної діяльності;
- уточнено: зміст понять “правоохоронна діяльність”, “мотивація особистості до правоохоронної діяльності”, структуру мотивації особистості до правоохоронної діяльності; виявлено чинники та психологічні закономірності її розвитку у старшокласників, майбутніх офіцерів ВВ, працівників міліції;
- набули подальшого розвитку: зміст і структура концептуальних положень, які поглиблюють розуміння сутності психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності; психологічні механізми переходу особистості із об’єкта в суб’єкт правоохоронної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає: у розкритті динаміки становлення психологічної готовності курсантів НАПВУ до правоохоронної діяльності та чинників, що її детермінують; у розробці методик психодіагностики мотиваційного, загального професійного й емоційно-вольового компонентів зазначеної готовності; у розробці рекомендацій, які дозволяють викладачам факультету ВВ НАПВУ, інших вищих військових навчальних закладів, що готують офіцерів для правоохоронних органів, керівному складу обласних управлінь МВС України вдосконалити процес підготовки особистості до правоохоронної діяльності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження доповідались й обговорювалися на міжвузівських науково-теоретичних конференціях у НАПВУ (Хмельницький, 2000, 2001 рр.); науково-практичних семінарах працівників районних відділів МВС України (Хмельницький, 1998-2001 рр.); наукових семінарах психологів районних відділів УМВС України (Хмельницький, 1999-2001 рр.); на засіданнях кафедри педагогіки та психології НАПВУ (Хмельницький, 1998-2001 рр.); у статтях збірників наукових праць Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, НАПВУ, Прикарпатського державного університету ім. Василя Стефаника. Результати дослідження впроваджено у НАПВУ.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у чотирьох авторських статтях, із них три - у фахових наукових збірниках.
Структура та обсяг дисетрації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 205 найменувань і 7 додатків. Основний зміст роботи викладено на 158 сторінках. Текст містить 11 таблиць, 5 рисунків.
Основний зміст ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання, методи дослідження та основні етапи експериментальної роботи, розкривається наукова новизна, практична значущість дисертації, наводяться відомості про апробацію і впровадження результатів дослідження, описана структура дисертації.
Перший розділ “Готовність військовослужбовців до правоохоронної діяльності як проблема психології” присвячено вивченню наукових досліджень з обраної проблеми. У ньому на основі аналізу широкого спектру психолого-педагогічної, військової, юридичної літератури зроблено спробу дати соціально-психологічну характеристику служби у ВВ України, проведено психологічний аналіз сучасної правоохоронної діяльності, на основі чого запропоновано професіограму особистості офіцера ВВ. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено структуру психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності.
У роботі зроблено спробу визначення категорій “служба у Внутрішніх військах”, “служба в міліції” і розкриття їх змістовного психологічного наповнення.
Військова служба у ВВ подається як специфічний суспільно значущий вид діяльності, який охоплює навчальну та службово-бойову діяльності. Остання характеризується такими типовими функціями як: організаційно-управлінська, прогностично-дослідницька, навчально-виховна, а також складними умовами протікання, які закономірно відображаються на психічному рівні в особистості у вигляді тривожності, страхів, стресів тощо. У числі чинників, що детермінують їх появу, виділяються: раптовість; несподіваність виникнення різних ситуацій та їх швидкоплинність; можлива загроза нормальній життєдіяльності і здоров’ю індивіда; невизначеність обстановки; дефіцит часу; високий рівень відповідальності за результати діяльності тощо.
Правоохоронна діяльність, служба в міліції визначається нами як життєдіяльність людини в особливих, екстремальних умовах, які характеризуються достатньо високим рівнем нормованості, регламентованості та контрольованості. Вона проходить за певних моральних, часових, просторових та інших обмежень і тим самим може бути ототожнена, у певній мірі, зі службою у підрозділах ВВ МВС України. Серед об’єктивних соціально-психологічних чинників, які в значній мірі детермінують власне суб’єктивну психологічну готовність особистості до правоохоронної діяльності, називаються такі: 1) висока соціальна та державна значущість правоохоронної діяльності; 2) значна фізична, інтелектуальна й емоційна напруженість, високий темп і динаміка її проходження; 3) більш жорстка, у порівнянні з іншими професіями, регламентація та правове регулювання взаємовідносин між її учасниками; 4) висока ступінь колективності діяльності; 5) часта зміна одних видів діяльності, дій на інші, що може бути зумовлено різною оперативною обстановкою; 6) високий рівень організації взаємин по вертикалі і по горизонталі та інші.
Робиться спроба уявити умови, за яких структура об’єктивної правоохоронної діяльності трансформується у власне структуру суб’єктивної психологічної готовності до неї. Вказується, що цей процес відбувається у випадку співпадання суспільно значущої мети і значення діяльності та особистісного смислу служби в правоохоронних органах. В останні роки служба в окремих підрозділах МВС України почала дещо втрачати у молоді певний особистісний смисл, знизився і рівень її соціально значущої мотивації. Вказується, що це детерміновано складними економічними та соціально-психологічними процесами, які відбуваються в суспільстві.
На основі розкритих В. Л. Васильєвим, Ю. В. Чуфаровським сторін, особливостей діяльності спеціаліста юридичного профілю автор виділив і проранжирував за вагомістю у структурі професійної правоохоронної діяльності особистості офіцера ВВ такі її компоненти: 1) організаційну діяльність; 2) комунікативну діяльність; 3) пошукову діяльність; 4) реконструктивну діяльність; 5) посвідчувальну та 6) соціальну діяльності. Розкрито сутність та особливості кожної з них. У структурі професіограми офіцера ВВ, яка, на нашу думку, являє собою систему професійно сформованих, соціально значущих індивідуально-психологічних властивостей особистості, окрім умов діяльності, виділяються такі її складові:
1) професійна мотивація: переконання у вірному виборі професії; почуття професійного обов’язку та відповідальності, упевненості в своїх силах; готовність до самопожертви заради спасіння інших людей; чесність, порядність, почуття поваги, справедливості до людей; наявність ідеалу, прикладу людини-професіонала, гідної наслідування; інтерес до підвищення свого фахового рівня; бажання служити в правоохоронних органах тощо;
2) професійний досвід: необхідні для правоохоронної діяльності знання та навички; професійна спостережливість; добра просторова орієнтація; високий рівень розподілу та переключення уваги; винахідливість; швидкість і пластичність мислення; неординарність у прийнятті рішень; високий рівень розвитку комунікативних і перцептивних здібностей; професійна пам’ять; фізичні навички, які дозволяють забезпечити не лише особисту безпеку, але й безпеку громадян; звички до дотримання дисципліни; уміле володіння зброєю, технікою, пристроями, необхідними для успішного виконання функцій правоохоронної діяльності;
3) якості, властивості емоційно-вольової сфери: емоційна стійкість; здатність до психічної саморегуляції; готовність до професійного ризику; організованість; сміливість; рішучість; цілеспрямованість у досягненні поставленої мети; здатність переносити тривалі фізичні і психічні навантаження тощо;
4) якості, властивості сенсомоторної сфери: здатність до координації рухів, до формування складних сенсомоторних комплексів; швидка реакція на зорові, слухові, тактильні, рухові та інші подразники; точність рухів і здатність до швидких дій в умовах дефіциту часу тощо.
Проблему психологічної готовності курсантів ВВЗО до правоохоронної діяльності з наукової точки зору в психології майже не розроблено. У дослідженнях психологічної готовності до діяльності взагалі немає єдності в розумінні її сутності й особливостей. Одні психологи розглядають її на функціональному рівні, з урахуванням стану психічних функцій людини: інтелектуальних, вольових, емоційно-почуттєвих тощо (А. Д. Ганюшкін, А. А. Генкін, М. Д. Левітов, А. С. Нерсесян та ін.); інші, яких значно менше, - на особистісному рівні (М. І. Дяченко, Л. О. Кандибович, М. І. Томчук та ін.). На нашу думку, готовність особистості до правоохоронної діяльності не може розглядатись відокремлено від розуміння сутності понять “особистість”, “правоохоронна діяльність”, поза самим навчально-виховним процесом у ВВЗО. Саме тому з позицій системно-структурного аналізу, на важливість використання якого в наукових дослідженнях вказує цілий ряд учених (І. Д. Бех, М. Й. Боришевський, Б. Ф. Ломов, С. Д. Максименко, В. Д. Шадриков та ін.), на початковому етапі дослідження було висунуто гіпотезу про те, що психологічна готовність особистості до правоохоронної діяльності являє собою складну, інтегральну властивість людини, яка характеризує її придатність до виконання загальних вимог професійної правоохоронної діяльності. У дисертаційному дослідженні визначено, що структуру зазначеної готовності складають такі три взаємопов’язані компоненти: мотиваційна готовність, загальна професійна й емоційно-вольова готовності.
Мотиваційна готовність до правоохоронної діяльності характеризується складною системою мотивів, які скеровують, посилюють та обумовлюють активність індивіда щодо зазначеної діяльності. Загальна професійна готовність характеризується рівнем розвитку професійних знань, навичок і вмінь, що необхідні молодому спеціалісту на початковому етапі професійної діяльності та сформованістю його психічних пізнавальних процесів, які сприяють результативності діяльності працівника правоохоронних органів. Емоційно-вольова готовність до правоохоронної діяльності характеризується здатністю особистості до свідомої регуляції своєї поведінки, дій у будь-яких ситуаціях зазначеної діяльності у відповідності до законів і вимог суспільства.
Згідно прийнятої нами моделі психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності, у першому розділі дисертації подано результати її експериментальної перевірки на вибірці молодих офіцерів-працівників правоохоронних органів. З цією метою використовувались спеціальні психодіагностичні методики, результати опитування офіцерів-правоохоронців звірялись з оцінками експертів, для змістовного аналізу та перевірки достовірності нашої гіпотези про можливість виділення трьох компонентів готовності використовувались методи кореляційного та факторного аналізу (за Спірменом). За його результатами підтверджено правомірність існування запропонованої структури психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності на рівні значущості р < 0,05 і встановлено, що у відсотках від загальної психологічної готовності її компоненти складають: мотиваційна готовність – 48,1 %; загальна професійна готовність - 30,2 %; емоційно-вольова – 21,7 %. Розрахунки середньостатистичних значень показників, які виявились у межах р < 0,05, давали нам повне право за результатами експериментального вивчення психологічної готовності курсантів факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної діяльності у певній мірі судити про готовність до неї курсантів інших ВВЗО зазначеного профілю.
У другому розділі “Розвиток компонентів психологічної готовності майбутніх офіцерів Внутрішніх військ до правоохоронної діяльності” розкриваються особливості становлення психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності в межах такої фази онтогенезу як “рання юність - пізня юність – дорослість (молодість)”.
З урахуванням основних методологічних принципів психологічної науки розкриваються авторські або адаптовані ним психологічні методики на дослідження кожного з трьох компонентів психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності; описується процедура їх перевірки на валідність, надійність.
У процесі дослідження визначено структуру мотивації особистості до правоохоронної діяльності, в якій виділено десять груп мотивів: 1) соціально значущі мотиви діяльності; 2) мрії про юридичну професію, ідеали людини правоохоронця; 3) професійні інтереси, прагнення; 4) мотиви розвитку та самовдосконалення особистості у правоохоронній діяльності; 5) мотиви, що зумовлені змістом правоохоронної діяльності, служби в органах внутрішніх справ; 6) мотиви, що сформовані в умовах попередньої життєдіяльності особистості (під час служби у ВВ, Збройних Силах України, роботи, навчання тощо); 7) мотиви матеріального характеру; 8) соціальні гарантії та пільги як мотиви вибору професії правоохоронця; 9) мотиви престижності професії; 10) мотиви утилітарного характеру.
За результатами констатуючого експерименту виділено центральні, провідні та менш вагомі, супідрядні мотиви правоохоронної діяльності. Як видно з табл. 1, до провідних мотивів у всіх експериментальних групах належать соціально значущі мотиви. Найбільшу вагомість вони мають у молодих спеціалістів – офіцерів правоохоронних органів, дещо нижча вагомість зазначеної групи мотивів - у майбутніх офіцерів ВВ.
У структуру провідних мотивів входять і мотиви розвитку та вдосконалення особистості. Більшість старшокласників, курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ розглядають правоохоронну діяльність, навчання в НАПВУ як період для свого подальшого інтелектуального, фізичного, вольового розвитку та професійного вдосконалення.
У старшокласників і в курсантів молодших курсів НАПВУ в групу провідних мотивів попадають також і мотиви матеріального характеру. Це зумовлено, на нашу думку, нинішньою складною соціально-економічною ситуацією та дещо сильнішим, ніж у курсантів старших курсів та офіцерів органів МВС України, практицизмом щодо вибору професії, значно вищими матеріальними запитами і, одночасно, неадекватними уявленнями окремих з юнаків про службу в органах міліції як засіб особистого збагачення й отримання матеріальної вигоди.
У групу менш вагомих, супідрядних мотивів входять утилітарні мотиви, мотиви престижності професії правоохоронця серед населення, молоді. Більшість курсантів НАПВУ не стимулюють до правоохоронної діяльності соціальні гарантії, винагороди та пільги за результати її виконання. Аналізуючи відмінності в структурі соціально значущих мотивів правоохоронної діяльності, нами виявлено, що їх вагомість у майбутніх офіцерів НАПВУ всіх профілів від курсу до курсу дещо знижується. Це зумовлено як складними соціально-політичними, економічними процесами, що відбуваються сьогодні в суспільстві, так і недостатньою проорієнтаційною роботою серед молоді. Це вимагає, безперечно, певного посилення корекції виховної роботи саме серед курсантів факультету ВВ НАПВУ.
Таблиця 1
Динаміка мотивації особистості до правоохоронної діяльності
У дослідженні вивчався рівень розвитку моральної культури майбутніх працівників міліції, офіцерів ВВ. Виявлено, що дещо слабше сформованими у курсантів молодших курсів факультету ВВ НАПВУ, ніж у молодих офіцерів, є такі моральні якості особистості як гуманізм, людяність, які найперше потрібні працівникам правоохоронних органів.
Під час експерименту проведено вивчення й аналіз рівнів розвитку у курсантів і молодих офіцерів загальної професійної підготовленості до правоохоронної діяльності (табл. 2). Визначено, що найкраще сформованими у курсантів факультету ВВ НАПВУ є фізичні якості і значно гірше – психологічні якості та властивості особистості.
Серед психічних сфер, які вважають найкраще сформованими у себе курсанти молодших курсів факультету ВВ НАПВУ, є інтелектуальні та вольові якості особистості. Це зумовлено, напевне, тим, що у порівнянні зі старшокурсниками, вони ще не здатні адекватно оцінити рівень їх розвитку в себе. На адекватність оцінки психічних якостей курсантами четвертих курсів позитивно впливають їх стажування, участь у реальній правоохоронній діяльності, служба у ВВ МВС України тощо.
Підготовка до правоохоронної діяльності вимагає формування здатності особистості до саморегуляції негативних психічних станів (тривожності, страхів тощо) в умовах екстремальних ситуацій, які для неї характерні. Проведений нами аналіз дозволив констатувати, що найбільш репрезентативним показником рівня розвитку емоційно-вольової готовності особистості до правоохоронної діяльності є так звана соціально-ситуаційна тривожність. Її сутність розкрито в цілому ряді досліджень учених (О. Кондаш, А. М. Прихожан, М. І. Томчук та ін.). Виявлено, що чинниками, які детермінують розвиток ситуаційної тривожності в курсантів НАПВУ та молодих офіцерів, є зміст і складність правоохоронної діяльності та уявлення курсантів про свою готовність до майбутньої служби в ролі офіцера. Результати експериментального вивчення рівнів її розвитку подано в табл. 3.
Таблиця 2
Рівні розвитку у курсантів факультету ВВ НАПВУ та
офіцерів МВС України професійно значущих якостей особистості
Виявлено, що тривожність, яка зумовлена змістом і складністю правоохоронної діяльності, у майбутніх офіцерів дещо нижча (кожен п’ятий має має високу та дуже високу тривожність), ніж тривожність, що є результатом уявлень юнаків про себе як працівника міліції, самооцінки рівня своєї готовності до неї (кожен четвертий з опитаних має високий та дуже високий її рівень). Це є свідченням особливої потреби курсантів у власному самовдосконаленні та у пошуку резервів з формування навичок психічної саморегуляції у навчально-виховному процесі в НАПВУ. Встановлено, що у майбутніх офіцерів ВВ рівень зазначеної тривожності є значно вищим, ніж в їх старших колег - молодих офіцерів-працівників органів МВС України. Найбільш емоціогенними для курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ є ситуації служби, в яких відбувається приниження особистості (про це заявило 58,6 % з усього загалу опитаних), коли командири наказують або примушують виконувати розпорядження, які не сумісні з їх службовими обов’язками (висловилось 43,7 % опитаних) та ін.
Оцінюючи загалом рівень розвитку емоційно-вольової готовності особистості до правоохоронної діяльності у майбутніх офіцерів ВВ робиться висновок, що вона у них майже вдвічі нижча у порівнянні з їх ровесниками, які будуть у майбутньому служити на офіцерських посадах у Прикордонних військах України. Високий рівень соціально-ситуаційної тривожності є характерним для кожного чотирнадцятого офіцера МВС України. Це зумовило необхідність цілеспрямованого формування емоційно-вольової готовності до правоохоронної діяльності у курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ.
Третій розділ “Формування психологічної готовності майбутніх офіцерів Внутрішніх військ до правоохоронної діяльності” присвячено опису умов, шляхів і методів формування мотиваційної й емоційно-вольової готовностей курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної діяльності.
Одним із засобів подолання протиріч у мотивації до правоохоронної діяльності, які виникають здебільшого на основі суперечностей між соціально значущими та вузько особистісними потребами, стало залучення курсантів у процесі навчання в НАПВУ до активної творчо-перетворюючої діяльності. Базовою основою для формування в юнаків позитивних соціально значущих мотивів служби стало широке залучення їх до всіх форм суспільно-корисної, патріотичної, громадської діяльності, трансформації в окремих з них негативного, індиферентного ставлення до правоохоронної діяльності у позитивне, відповідальне ставлення. Створення, з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей курсантів, відповідних умов, системи адекватних виховних заходів ефективно впливало на зміну їх внутрішньої позиції щодо майбутньої професійної правоохоронної діяльності.
Таблиця 3
Тривожність курсантів НАПВУ та офіцерів органів МВС України,
що детермінована уявленнями про правоохоронну діяльність
Суттєво впливали на підвищення рівня мотивації курсантів до правоохоронної діяльності розширення змісту та форм проведення занять з ряду загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, зокрема, розширення можливостей навчально-пізнавальної діяльності, інтересів юнаків до способів самостійного здобування військових та спеціальних знань. Виявлено, що у 87 % курсантів це добре узгоджувалось з характерним для цього віку прагненням до самоаналізу, рефлексії своєї діяльності, до визначення слабких і сильних сторін особистості з погляду на майбутню офіцерську службу.
Ураховуючи проблеми з формуванням емоційно-вольової готовності особистості до правоохоронної діяльності, нами зроблено спробу навчання курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ способам і прийомам психічної регуляції та саморегуляції поведінки і діяльності в екстремальних ситуаціях. Це, насамперед, передбачало розвиток у них психологічної стійкості до негативної дії емоціогенних чинників службово-бойової діяльності та формування вольових, інтелектуальних якостей, властивостей уваги, рівень розвитку яких, як засвідчив констатуючий експеримент, виявився недостатнім. У формуючому експерименті всі зазначені способи та прийоми навчання було зведено нами в дві групи: 1) навчання способам регуляції психічних станів (різновиди дихальних вправ; вправи на зміну тонусу скелетних м’язів, мімічної мускулатури; прийоми на включення в регуляцію уявлень і почуттів тощо); 2) навчання прийомам і способам вольової саморегуляції (самоаналіз власних дій та вчинків; суворий контроль і вимогливість щодо виконання запланованих завдань; цілеспрямовані вправи та тренування щодо виховання вольових якостей особистості; формули самонавіювання тощо).
У результаті опитування виявилось, що за півроку про суттєві зміни в здатності до саморегуляції своєї поведінки, психічних станів заявило 60 % курсантів експериментальної групи, проти 19 % контрольної групи. Це свідчить про позитивний вплив запропонованих психолого-педагогічних засобів на формування психологічної готовності майбутніх офіцерів ВВ до правоохоронної діяльності. Ці показники було підтверджено також і результатами опитування експертів, в якості яких виступали досвідчені командири, викладачі факультету ВВ НАПВУ.
Запропонована система роботи сприяла підвищенню у курсантів факультету ВВ НАПВУ рівня розвитку мотивації до правоохоронної діяльності, емоційно-вольової готовності до служби у ВВ, органах МВС України.
Отримані результати підтвердили висунуту гіпотезу та дозволили зробити такі висновки:
висновки
1. Психологічна готовність особистості до правоохоронної діяльності являє собою складне утворення, інтегральну властивість особистості, єдність таких трьох взаємопов’язаних компонентів як мотиваційного, загально-професійного й емоційно-вольового. Проведений експеримент і факторний аналіз підтвердили правомірність існування такої структури психологічної готовності та дозволили констатувати, що найбільшу вагомість у ній має мотиваційна, а найменшу – емоційно-вольова її складові.
2. Мотиваційна готовність особистості до правоохоронної діяльності являє собою складну ієрархію з десяти груп взаємозалежних мотивів. Вона, як свідчить проведене експериментальне дослідження, зазнає у курсантів НАПВУ суттєвих змін з віком і в процесі професійного становлення. До провідних мотивів правоохоронної діяльності особистості майбутнього офіцера належать соціально значущі мотиви, ідеали, мрії, професійні інтереси та мотиви розвитку і самовдосконалення особистості. Групу супідрядних мотивів складають престижні, утилітарні та мотиви матеріального характеру.
3. Розроблені та адаптовані в дисертації методики діагностики виділених компонентів психологічної готовності до служби в правоохоронних органах дозволили визначити особливості та динаміку її розвитку у старшокласників, курсантів НАПВУ, молодих спеціалістів – випускників академії. Виявлено ряд проблем з формування мотиваційної й емоційно-вольової компонент готовності у курсантів у навчально-виховному процесі на окремому факультеті ВВ НАПВУ.
4. Встановлено чинники, які детермінують рівень розвитку кожного з виділених компонентів готовності. На розвиток психологічної готовності до правоохоронної діяльності негативно впливають неадекватні щодо служби у ВВ МВС України психологічні установки, які були сформовані в юнаків до початку навчання в НАПВУ; зміни в їх світогляді, інтересах, що детерміновані сьогоднішніми соціально-економічними умовами розвитку суспільства.
5. Обгрунтовано принципи побудови навчально-виховного процесу на окремому факультеті ВВ НАПВУ з метою формування у майбутніх офіцерів ВВ високого рівня психологічної готовності до професійної діяльності.
6. Запропоновано способи та прийоми вдосконалення мотиваційної й емоційно-вольової готовностей курсантів окремого факультету ВВ НАПВУ до правоохоронної діяльності у навчально-виховному процесі та підтверджено ефективність їх впливу.
Результати проведеного дослідження дали змогу окреслити перспективні, з нашої точки зору, напрямки подальшої роботи. Майбутні дослідження цієї проблеми ми вбачаємо у більш грунтовному аналізі впливу індивідуально-психологічних властивостей юнаків на формування їх готовності до правоохоронної діяльності, у вивченні готовності особистості до конкретних видів правоохоронної діяльності, у виявленні впливу особистості командира, викладача на становлення майбутнього офіцера-правоохоронця.
список опублікованих праць за темою дисертації:
1. Платонов І. В. Структура психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності // Психологія. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2000. - Вип. 11. - С. 320-326.
2. Платонов І. В. Психологічна характеристика правоохоронної діяльності особистості // Збірник наукових праць, № 13, ч. ІІ. Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції (Спеціальний випуск). - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2000. - С. 195-198.
3. Платонов І. В. Шляхи підвищення мотивації майбутніх офіцерів до правоохоронної діяльності // Збірник наукових праць, № 16, ч. ІІ. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2000. - С. 58-62.
4. Платонов І. В. Особливості мотиваційної готовності майбутніх офіцерів до правоохоронної діяльності // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського ун-ту, 2001. - Вип. 6, ч. І. - С. 122-127.
5. Платонов І. В. Емоційно-вольова готовність майбутніх офіцерів до правоохоронної діяльності // Психологія. - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2001. - Вип. 12. - С. 401-407.
6. Платонов І. В. Формування психологічної готовності майбутніх офіцерів Внутрішніх військ до правоохоронної діяльності // Збірник наукових праць, № 17, ч. ІІ. Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції (Спеціальний випуск). - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2001. - С. 141-150.
АНОТАЦІЇ
Платонов І. В. Динаміка психологічної готовності майбутніх офіцерів Внутрішніх військ до правоохоронної діяльності. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 20.02.02 – військова педагогіка і психологія. - Національна академія Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького, Хмельницький, 2001.
Динаміка психологічної готовності майбутніх офіцерів Внутрішніх військ до правоохоронної діяльності досліджувалась з позицій системно-структурного підходу до розуміння психологічної сутності особистості та професійної військової діяльності у Внутрішніх військах МВС України. Виділено компоненти психологічної готовності особистості до правоохоронної діяльності, якими є: мотиваційна, загальна професійна, емоційно-вольова готовності, а також виявлено їх взаємозв’язок і взаємообумовленість. Досліджено структуру, детермінанти розвитку та особливості становлення кожного з компонентів готовності курсантів НАПВУ в навчально-виховному процесі. Запропоновано систему психолого-педагогічних засобів цілеспрямованого впливу на розвиток мотиваційної й емоційно-вольової готовностей до правоохоронної діяльності у курсантів окремого факультету Внутрішніх військ НАПВУ.
Ключові слова: психологічна готовність особистості, правоохоронна діяльність, мотиваційна готовність, загальна професійна готовність, емоційно-вольова готовність.
Платонов И. В. Динамика психологической готовности будущих офицеров Внутренних войск к правоохранительной деятельности. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 20.02.02 – военная педагогика и психология. - Национальная академия Пограничних войск Украины им. Богдана Хмельницкого, Хмельницкий, 2001.
В диссертации освещается динамика становления психологической готовности курсантов отдельного факультета Внутренних войск Национальной академии Пограничных войск Украины к правоохранительной деятельности. В современной военной психологии недостаточно полно раскрыты социально-психологические особенности службы во Внутренних войсках и психологической готовности личности к ней. Большинство функций, которые выполняют офицеры Внутренних войск, связаны с выполнением правоохранительной деятельности. Служба во Внутренних войсках есть одним из важнейших строго нормированных и контролируемых видов социально значимой деятельности и предъявляет к психологическим и физическим качествам личности особые требования.
С позиций системно-структурного анализа описывается психологическая сущность личности и правохранительной деятельности, разрабатывается ее профессиограмма и предлагается теоретическая модель психологической готовности личности к службе в правоохранительных органах. В ходе експериментального исследования, с использованием методов математической статистики (кореляционного и факторного анализа), на виборке молодых офицеров – работников органов МВД Украины, была подтверждена гипотеза о возможности существования модели такой готовности.
Психологическая готовность личности к правоохранительной деятельности представляется как интегральное свойство, образование личности, как единство таких трех взаимосвязанных компонентов: мотивационной, общей профессиональной и эмоционально-волевой готовностей. Их генезис и динамика обусловлены влиянием целого ряда социально-экономических, возрастных и индивидуальных факторов.
Использование системы психодиагностических методик позволило выявить динамику становления каждого из выделенных компонентов готовности в системе “Старшеклассник - курсант Национальной академии Пограничных войск – молодой офицер правоохранительных органов”.
Установлено, что в структуре мотивации личности к правоохранительной деятельности ведущими являются социально значимые мотивы, мотивы развития и совершенствования личности (у старшеклассников, кроме того, - мотивы материального характера). В групу соподчиненных мотивов входят утилитарные и мотивы престижности профессии.
Выявлены особенности формирования у курсантов 2-4-х курсов общей профессиональной готовности к правоохранительной деятельности. Указывается на необходимость совершенствования развития многих волевых, интелектуальных качеств, необходимых офицеру Внутренних войск МВД Украины.
Эмоционально-волевая готовность личности к службе во Внутренних войсках характеризуется ее способностью к саморегуляции поведения, психических состояний в экстремальных ситуациях службы. Репрезентативным показателем уровня развития эмоционально-волевой готовности есть социально-ситуационная тревожность личности, которая проявляется в эмоциогенных ситуациях службы. Установлено, что наибольшую тревожность у курсантов отдельного факультета Внутренних войск НАПВУ вызывают ситуации, связанные с содержанием и сложностью воинской службы и представлениями будущих офицеров о своей готовности к ней, самоактуализацией представлений о сформированости необходимых для этой деятельности качеств личности. Наиболее эмоциогенными для них есть ситуации, связанные с унижением личности, с выполнением приказов командиров, которые несовместимы со служебными функциями и др.
Целью экспериментального исследования было совершенствование психолого-педагогических средств развития мотивационной и эмоционально-волевой готовностей курсантов отдельного факультета Внутренних войск НАПВУ к правоохранительной деятельности. Результаты проведенного експеримента показали высокую ефективность влияния предложеных способов и приемов на развитие мотивационного и волевого компонентов психологической готовности личности к правоохранительной деятельности, а в целом – на общую готовность личности к выполнению функций офицера органов МВД Украины.
Ключевые слова: психологическая готовность личности, правоохранительная деятельность, мотивационная готовность, общая профессиональная готовность, эмоционально-волевая готовность.
Platonov I. V. Dynamics of Internal Troops future officers’ psychological readiness for law enforcement activity. – Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific degree of psychological science candidate in speciality 20.02.02 – Military Pedagogy and Psychology. – National Academy of Border Troops of Ukraine named after Bogdan Khmelnitsky, Khmelnitsky, 2001.
Dynamics of Internal Troops future officers’ psychological readiness for law enforcement activity has been investigated on the basis of systematical and structural approach to the understanding of psychological essence of personality and professional Internal Troops (Ministry of Interior of Ukraine) military activity. The following components of psychological readiness for law enforcement activity including motivational, professional, emotional and volitional ones and their interconditionality and interrelation have been highlighted.
Structure, development determinants and their formation peculiarities in the integral educational process of National Academy of Border Troops of Ukraine named after Bogdan Khmelnitsky have been researched. T he system of psycho-pedagogical means of purposeful influence upon development of motivational, emotional and volitional readiness for law enforcement activity of Internal Troops separate faculty cadets has been proposed.
Key words: personality psychological readiness, law enforcement activity, motivational readiness, general-professional readiness, emotional readiness.