Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1 Державний кредит- економічні відносини з приводу вторинного перерозподілу ВВП між державою в особі органів влади та управління з одного боку, і фізичними та юридичними особами з іншого, у яких держава виступає позичальником, кредитором гарантом.
Державний кредит поєднує в собі як фінансові так і кредитні відносини.
Функції державного кредиту:
-фіскальна(розподільча)-передбачає мобілізацію додаткових коштів для формування централізованих грошових коштів або їх використання;
-регулююча-передбачає вплив держави на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок, виробництво і зайнятість через механізми кредитування;
-контрольна-передбачає державний контроль за процесами кредитування.
Форми внутрішнього державного кредиту:
1)державні позики - основна форма держ. кредиту, яка характеризується тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються для фінансування суспільних потреб через різні види державних цінних паперів;
2)ощадна справа – є формою, коли залучення внесків населення відбувається через комерційні банки, які скуповують боргові зобов’язання держави на тимчасово вільні кошти;
3)використання державою коштів позикового фонду – характеризується тим, що державні кредитні установи передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду напряму;
4) казначейські позики – виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади на умовах терміновості, платності і зворотності;
5)гарантовані позики – форма, яка передбачає гарантії безумовного погашення позики урядом, надається на умовах платності, строковості, забезпечення та зустрічних гарантій отриманих від інших суб’єктів.
Форми зовнішнього кредиту:
1)державні зовнішні позики – надаються на умовах терміновості, платності, поворотності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими відсотками включаються в державний борг країни;
2)позики міжнародних фінансових інституцій (європейський банк реконструкції та розвитку, МВФ), їх прийнято поділяти на 4 групи: позики надані для реалізації проектів макроекономічної стабілізації економіки країни; проекти структурних перетворень в окремих секторах економіки; інвестиційні проекти; проекти технічної допомоги;
3)позики, одержані від іноземних комерційних структур.
2 За правовим оформленням: забезпечені цінними паперами(облігаційні); позики що надаються на підставі угод(безоблігаційні).
Залежно від місця розміщення: внутрішні, зовнішні.
За правом емісії: державні позики-випускаються центральними органами управління і надходять в державний бюджет; місцеві- випускаються місцевими органами управління, мобілізують кошти у місцеві бюджети.
За характером використання цінних паперів: ринкові - вільно купуються і продаються на фінансовому ринку; неринкові- не допускаються до обігу на фінансовому ринку, не можна перепродати.
Залежно від встановлення забезпеченості: заставні позики-забезпечені певними доходами чи майном; без заставні.
Відповідно до терміну погашення: короткострокові(до 1 року); середньострокові(1-5); довгострокові(більше 5).
За характером виплати доходу: процентні( позики з твердим доходом -ставка фіксується на весь період, з плаваючим доходом –ставка процента визначається під дією різних чинників); виграшні- дохід отримується у формі виграшу та тими облігаціями, які потрапили до виграшного тиражу; дисконтні- ті, які купуються зі знижкою, а погашаються за номінальною вартістю.
За характером погашення заборгованості: одноразова виплата; виплата частинами (погашається рівними частинами, наростаючими сумами, суми щоразу зменшуються).
Залежно від зобов’язань держави у погашені боргу: з правом дострокового погашення, без права дострокового погашення.
Джерела погашення державних позик:
-доходи від інвестування позичених коштів у високоефективні проекти;
-додаткові надходження від податків;
-економія коштів від зменшення видатків;
-емісія грошей;
-залучення від нових позик(рефінансування).
3 Державний борг- сума заборгованості держави перед кредиторами.
Загальна сума державного боргу складається із усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, відсотків за ними, включаючи надані гарантії за кредиторами котрі надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам.
Розрізняють поточний державний борг- сума заборгованостей що підлягає погашенню у поточному році і належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними позиками.
Структурно державний борг поділяється:
1)внутрішній- зобовязання держави перед резидентами;
2)зовнішній – зобов’язання перед нерезидентами.
За типами державній внутрішній борг:
1)номінальний – сукупність державних запозичень на кредитних та фондових ринках, передбачає погашення основної суми боргу та виплати процентів у визначені терміни;
2)реальний – крім номінального він включає також невиконані фінансові зобов’язання перед суб’єктами економіки (заробітна плата, неоплачені державні замовлення, невідшкодований ПДВ).
Коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу розраховують як відношення всіх платежів із зовнішньою заборгованістю до валютних надходжень держави, виражене у відсотках(прийнятий рівень 25%). Коефіцієнт внутрішнього розраховують аналогічно.
Управління державним боргом – комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених органів з визначеням умов залученням коштів, їх розміщення і погашення та забезпечення платоспроможності держави.
Принципи управління державним боргом:
1)безумовності - безумовне виконання державою своїх зобов’язань;
2)єдності – врахування всіх видів зобов’язань;
3)зниження ризику – передбачає розміщення та погашення зобов’язань таким чином, щоб максимально знизити вплив спекулятивних тенденцій на фінансовий ринок;
4)оптимальність структури – врахування строків обігу погашень;
5)забезпечення фінансової незалежності – прагнення до поступового заміщення зовнішніх запозичень внутрішніми;
6)зниження вартості обслуговування;
7)прозорості.
Етапи управління державним боргом:
1)залучення коштів;
2)розміщення запозичених коштів;
3)повернення боргу та виплата відсотків.
Методи управління державним боргом застосовуються з метою забезпечення платоспроможності держави, включають:
1)рефінансування державного боргу – погашення основної заборгованості і процентів за рахунок коштів отриманих від розміщення нових позик;
2)реструктуризація – угода про прийняття нового плану погашення боргу;
3)конверсія – зміна доходності позик(добровільна, обов’язкова , примусова);
4)консолідація – збільшення термінів дії раніше випущених позик;
5)уніфікація позик – об єднання кількох випущених в одну;
6)анулювання боргу.