Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Штучнавентиляція легень.
Показання:абсолютні (апное, патологічні типи дихання, гіповентиляція); відносні (набряклегень, глибока кома, декомпенсована циркуляторна, кардіальна чи дихальнанедостатність).
Методи:
• з рота до рота;
• з рота в ніс;
• з рота в рото- або носоглотковий повітровід;
• через маску (з рота в маску) або в інтубаційну трубку (з рота в трубку);
• за допомогою ручних дихальних апаратів, мішка Амбу;
• з використанням автоматичних дихальних апаратів.
В екстрених умовах найчастіше використовують штучне дихання способом з рота дорота або з рота в ніс.
Методика штучного дихання з рота до рота або з рота в ніспередбачає: запрокидування голови (при підозрінні на перелом або вивих ушийному відділі хребта гіперекстензія не дозволяється), висування нижньоїщелепи уперед, розтулювання рота - потрійний прийом Сафара відновленняпрохідності верхніх дихальних шляхів.
При наявності сторонніх тіл у верхніх дихальних шляхах забезпечення прохідностіїх усуненням досягають прямим способом (видалення пальцями стороннього тіла зротової порожнини); або непрямим (опосередкованим) способом усунення сторонніхтіл з гортані:
а) постукуванням основою долоні по хребту в міжлопатковій зоні;
б) енергійним кількаразовим стисканням реаніматором, що знаходиться позадупотерпілого, руками його грудної клітки в прередньо-задньому напрямку на рівнінижньої третини грудини.
Ефективність опосередкованих способів суперечлива. Рідини, які аспіровані удихальні шляхи, усувають самопливом, надавши дренажну позицію потерпілому.
Для проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ) з рота до рота реа¬ні-матор,глибоко вдихнувши повітря і щільно обхопивши губами рот потерпілого (абоніздрі), вдмухує повітря в його легені, візуально контролюючи екскурсію грудноїклітки і надчеревної ділянки (при цьому ніс пацієнта затиснений рукою).
При ефективній ШВЛ грудна клітка потерпілого помітно розширюється під часвдування повітря. Видих проходить масивно, самостійно. ШВЛ з рота до ротазначно полегшується, коли у ротову порожнину введено повітровід. При ШВЛ з ротадо носа вдування роблять у носові ходи потерпілого, його рот при цьомузакривають долонею або притискають нижню губу до верхньої пальцями.
ШВЛ з рота в ніс проводиться:
• при ушкодженні губ, нижньої щелепи, язика;
• коли неможливо досягнути герметизації під час дихання з рота до рота;
• коли неможливо розсунути щелепи.
ШВЛ методом з рота до носа
Застосування ручнихдихальних апаратів (РДА), мішка Амбу.
Ефективність штучного дихання при їх застосуванні досягається щільнопритиснутою маскою до обличчя потерпілого. При стисканні мішка повітря з ньогонагнітається в дихальні шляхи потерпілого. Видих проходить через спеціальнийклапан, при цьому балон (мішок) розправляється самостійно.
Частота ШВЛ:
1) для дітей:
• новонароджених - 40-60 разів на 1 хвилину;
• молодшого віку - 30 разів на 1 хвилину;
• старшого віку - 20-24 рази на 1 хвилину;
2) для дорослих: 12-20 разів на 1 хвилину.
При проведенні апаратної ШВЛ, попередньо виконується інтубаціятрахеї (окремий еталон). Вибір параметрів здійснюють за загальноприйнятоюметоди¬кою. Дихальний об'єм залежить від віку та конституції хворого, йоговира¬ховують за формулою: для новонароджених - 10,0-12,0 мл/кг; для дітейстаршого віку та дорослих - 8,0-10,0 мл/кг. Критерієм достатності ШВЛ єсинхронізація хворого з апаратом без застосування седативних та пригнічуючоїдії на ЦНС засобів. Найточнішим показником достатньої вентиляції є реєстраціягазів крові.
Догляд за хворим, якому проводиться ШВЛ охоплює наступні основні заходи:
• підтримання синхронізації власного дихання хворого з респіратором;
• періодичний туалет дихальних шляхів і видалення секрету;
• контроль за газами крові;
• постійне спостереження за пацієнтом, якого не можна лишати самого бездогляду.
Можливі ускладнення ШВЛ: баротравма та розриви легень, пневмо-торакс,аспіраційний синдром, зниження венозного повернення до серця.
-
- Однак, основні обмінні процеси, хоча й різкознижені, але все ж зберігаються на протязі 5 - 7 хвилин. На протязі цього часув найбільш вразливих тканинах ще не наступають незворотні зміни, що робитьможливим оживлення організму. Нормальний кровообіг забезпечується: а) викидомкрові серцем; б) збереженням об'єму кровоносних судин; в) адекватним об'ємомциркулюючої крові.
Несподіване припинення кровообігувиникає внаслідок: а) фібриляції шлуночків серця; б) зупинки шлуночків; в)порушення передсердно-шлуночкової і внутрішньошлуночкової провідності при такзваній гетеротропній брадіарітмії, що переходить в зупинку серця
Найбільш частими причинамимиттєвої зупинки кровообігу є: 1 ) загострення ішемічної хвороби серця, гострийінфаркт міокарда; 2) гостра недостатність дихання, асфіксія; 3) електротравма;4) грубі порушення балансу електролітів; 5) передозування кардіотоксичних наркотиків(фторотану); 6) інтоксикація серцевими глікозидами, передозування чи підвищеначутливість до антиаритмічних препаратів (новокаїнаміду); 7) катетеризаціясерця, ангіографія.
При постійному моніторномуспостереженні ЕКГ передвісниками миттєвої зупинки кровообігу е вираженатахікардія або брадикардія шлуночків. Діагноз зупинки кровообігу повинен бутипоставленим на протязі 8 - 10 сек. Досліджуючий піднімає віко і реєструє станзіниці, в ділянці трикутника прощупує пульс на сонній артерії, потім спостерігаєза диханням: при аномальному диханні гортань робить рідкі рухи догори та вдолину. Одночасно відмічає колір шкіри. Прощупувати пульс на променевій артеріїне слід: по перше відсутність пульсу на променевій артерії ще не означаєзупинки кровообігу; по-друге відчуття пульсації дрібних артерій пальцівдосліджуючого може скласти хибне уявлення пульсації променевої артерії.Наявність трьох ознак зупинки кровообігу в будь-якому об'єднанні достатньо длядіагнозу гострої зупинки кровообігу та початку реанімаційних міроприємств. Незавжди зупинка кровообігу буває такою наявною, як це відмічалося вище. Припроведенні операції під наркозом і керуючим диханням вмить розпізнати зупинкукровообігу допомагає відсутність пульсу на сонній артерії, "чорна кров"в операційній рані, дані постійного моніторного спостереження ЕКГ. Як тількипоставлений діагноз зупинки кровообігу, слід відмітити час зупинки та негаючичасу приступити до серцево-легеневої реанімації.
Необхідні етапи серцево-легеневоїреанімації: Особа, яка встановила миттєву зупинку кровообігу, приступає допроведення реанімаційних заходів: вдування повітря з роту в рот, або з роту вніс і до штучного кровообігу методом непрямого масажу серця, розуміючиголовну мету - підтримання кровообігу в організмі і, насамперед, в головномумозку. Принцип зовнішнього масажу серця заключається в тому, що при зупинцісерця між грудиною та хребтовим стовпом забезпечується викид крові з лівогошлуночка в аорту - систола. При припиненні тиску на грудину, за рахунокеластичних властивостей грудної клітини, відновлюється її вихідне положення ісерце заповнюється кров'ю, настає діастола.
Техніка зовнішнього масажусерця:
1. Хворого кладуть на твердуоснову (в постіль під верхню частину тулуба кладуть щит або швидко перекладаютьхворого на підлогу). Для профілактики травми печінки ремінь треба розстебнути.
2. Руки того, хто надає допомогуставлять так, щоб основа долоні однієї руки впиралась на нижню третини грудини(на два поперекових пальця вище мечовидного відростка), основою долоні іншоїруки він опирається на тил іншої рук припідняті та не торкаються грудноїклітини.
3. Той, хто надає допомогу,суворо в передньо - задньому напрямку здійснює плавне та сильне натискання нагрудину, використовуючи тягу верхньої половини корпусу, швидко зупиняє тиск,створюючи умови для еластичного відновлення форми грудної клітини та штучноїдіастоли. Натиск на грудину повинен бути досить сильним, у дорослих вонапрогинається на 3,5-4 см. При ефективному зовнішньому масажі серця синхронно знатисканням на грудини на сонній артерії відчувається "пульсовахвиля".
Зовнішній масаж серця в поєднанніз штучною вентиляцією легень забезпечує мінімальну оксигенацію головного мозкута збереження на протязі години або більше. Однак, в окремих випадках непрямиймасаж серця неефективний, тоді проводять відкритий масаж серця. Показання допрямого маса жу серця слідуючі:
- поранення серця та тампонадаперикарда - масаж серця проводиться в ході операції;
- багаточисельні переломи ребер;
- зупинка серця на фоні значноїкрововтрати. В таких випадках непрямий масаж серця з швидким та масивнимпоповненням крововтрати як внутрішньоартеріально так і внутрішньовенно. прицьому слід пам'ятати, що прямий масаж серця - лікарська хірургічна процедура,яка проводиться в операційній підготовленим персоналом.
Якщо зупинка серця виникає ухворого на очах у лікаря при моніторному спостереженні ЕКГ, для стимулюваннясерця допускається "передсерцевий поштовх", який наносять ребромдолоні по нижній половині грудини.
Техніка серцево - легеневоїреанімації при одному реаниматорі.
Прохідність верхніх дихальнихшляхів забезпечують максимальним роз гинанням голови в атланто - потиличномусуглобі, потім здійснюють 3-4 енергійних "вдохи", потім вдуванняповітря з рота в рот або з рота в ніс, переконавшись в їх ефективності попіднятті грудної клітини, проводять непрямий масаж серця: 15 натисків на нижнютретину грудини з частотою 80 натисків на грудину. Приймаються можливі міри длявиклику помічників.
Техніка серцево-легеневоїреанімації при двох реаніматорах.
Забезпечують прохідність верхніхдихальних шляхів і після перших 3 - 4 вдихів - вдувань, переконавшись вефективності їх по підніманню грудної клітини, один реаніматор проводить ШВЛ зчастотою 12 циклів за хвилину, другий, розмістившись навпроти першого, здійснюєштучний кровообіг - зовнішній масаж серця з частотою натискань 60 в 1 хв. Вкінці кожного п'ятого натискання коротким вдуванням здійснюється"вдих" без пауз, розмістившись між натисканнями. Відношення натисканьна грудину до вдування складає 5:1. Реаніматор, який проводить ШВЛ, контролюєпульс на сонній артерії під час зовнішнього масажу серця.
Показники ефективностісерцево-легеневої реанімації слідуючі: звуження зіниць, синхронна з натисканнямна грудину "пульсова хвиля" на сонній артерії (пальпує реаніматор,який проводить штучну вентиляцію легень), поява тонусу вік та змикання очноїщілини, ритмічні спонтанні рухи гортані, деякі зміни кольору шкіри.
Спеціалізований етапсерцево-легеневої реанімації:
- продовження ефективного етапуСЛР, поліпшення умов штучної вентиляції легень при підключенні джерела кисню додругих дихаючих апаратів, інтубація трахеї та проведення штучної вентиляціїлегень автоматичним дихальним апаратом 100 % киснем;
- встановленняелектрокардіографічного діагнозу зупинки кровообігу з реєстрацією фібриляціїшлуночків серця або зупинки серця з рідкими зміненими комплексами (призаписуванні ЕКГ зовнішній масаж серця та штучну вентиляцію легень не можназупиняти більш ніж на 5-6 сек.);
- медикаментозна терапія,основною задачею якої е підвищення тонусу міокарду, зниження порогудефібриляції, відновлення та підтримка нормального ритму серцевої діяльності.
Для проведення медикаментозноїтерапії використовують наступні препарати:
- адреналіна гідрохлорид - в 0,1% розчині по 0,5-1 мг для дорослих, розведений у 10 разів ізотонічним розчиномнитрія хлориду і в 0,1 % розчині для новонароджених дітей та грудного віку по0,1 мл на 1 кг ваги тіла. Шляхи введення: внутрішньовенно, внутрішньоартеріально,внутрішньосерцево. Адреналін підвищує перфузійний тиск при зовнішньому масажісерця, стимулює спонтанне скорочення серця, підвищує амплітуду фібріляційшлуночків серця, що полегшує дефібриляцію. Введення адреналіна гідрохлоридакомбінують з розчином атропіну сульфату. Повторне введення при необхідностіпроводять через 5 хв.
- кальція хлорид - в 10 % розчиніу дорослих по 0,3 мл на 1 кг ваги тіла, розводять у співвідношенні 1:1 з 5 %розчином глюкози. Шляхи введення: внутрішньовенно, внутрішньосерцево. Кальційвідновлює збудливість та скорочення міокарду, особливо при явищахелектромеханічної дисоціації, сприяє дефібриляції.
- натріюгідрокарбонат -в 4 % розчині по 2 ммоль на 1 кг ваги тіла у дорослих (2 мл 4%р-ну) і по 1 ммоль на 1 кг ваги тіла у новонароджених та грудних дітей напротязі перших 10 хв реанімації, потім призначається 1/2 початкової дози кожні10 хв. Шляхи введення: внутрішньовенний. Несумісний з кальцієм хлоридом. Натріюгідрокарбонат необхідний для буферування ацидозу, який розвивається при зупинцікровообігу. Ацидоз перешкоджає іонам кальцію виконувати функцію сопряжіннязбудливості з скороченням, порушує транспорт енергії в міокарді, знижуєефективність адреналіну.
- атропінусульфат -в 0,1 % р-ні в дозі 1 мг у дорослих та 0,03 мг на 1 кг ваги тіла уновонароджених та грудних дітей. Шляхи введення: внутрішньовенно,внутрішньотрахеально, внутрішньосерцево. Атропіна сульфат знижує тонусблукаючого нерва, покращує передсердно - шлуночкову провідність, особливо прирефлекторних зупинках серця у дітей.
Длявнутрішньовенного введення розчинів пунктують або катетеризують одну зпериферичних вен на кінцівках. Як тимчасова міра допускається катетеризаціявени спереду внутрішньої кісточки, легко доступній після невеликого розрізушкіри та поверхневої фасції. Внутрішньовенно крапельно переливають перш за всерозчин натрію гідрокарбонату.
Длявнутрішньотрахеального введення проводять чрезшкірний прокол трахеї та вводятьчерез голку розчини адреналіну гідрохлориду та атропіну сульфату. Якщо в трахеювведена інтубаційна трубка, ці ліки вводяться через неї після попередньогорозведення до об'єму 10 мл. Внутрішньотрахеальне введення розчинів по своїйефективності не уступає внутрішньосерцевому, яке може супроводжуватися важкимиускладненнями: гемоперикардити, пневмоторакси, пошкодження судин.Внутрішньосерцеве введення медикаментів при СЛР проводять наступним чином:зліва, по краю грудини, в четвертому міжребір'ї вводять голку (8 - 9 см) знасадженим на голку шприцом. Рухаючись спереду назад, трошки підтягують поршеньшприца. Про досягнення порожнини серця судять по з'явленню в шприці крові. Наперіод пункції серця проривають зовнішній масаж серця та ШВЛ. Внутрішньосерцевовводять розчин адреналіну гідрохлориду 0,5 мл 0,1 % р-ну, атропіну сульфату(0,5 мл 0,1 % р-н) та кальцію хлориду (5 мл 10 % р-ну).
Серцево-легеневареанімація.
Необхідні: повітровід, мішок Амбу, електрокардіограф, дефібрілятор,шприци, ватні кульки, спирт, джгут, валик, медикаменти.
1. Підтримка життєво важливих функцій організму:
2. Забезпечте хворим прохідність верхніх дихальних шляхів.
3. Здійсніть штучну вентиляцію легень методом “з рота врот” або за допомогою мішка Амбу чи апарата штучної вентиляції легень.
4. Пропальпуйте пульс на сонній артерії. Якщо пульсаціявизначається, продовжуйте ШВЛ до відновлення самостійного дихання.
5. Якщо пульс на сонній артерії не визначається, здійснітьнепрямий масаж серця до появи самостійної пульсації.
6. Відновлення самостійного кровообігу.
7. Введіть необхідні медикаменти, налагодьте систему дляв/в введення рідини.
8. Підключіть електрокардіологічний монітор.
9. Проведіть дефібриляцію (у випадку фібриляції).
10. Реанімаціямозку.
11. Оцінітьстан хворого, постарайтесь визначити причину смерті, оцініть можливістьврятування і лікування.
12. Проведітьгіпотермію (охолодження) головного мозку.
Застосовуйте медикаментознуінтенсивну терапію для корекції функцій органів та систем.
Визначенняознак клінічної смерті.
1. Визначіть стан свідомості: перевірте реакції на звуковіта фізичні подразники.
2. Визначіть відсутність дихання. Слідкуйте за рухамигрудної клітки, видихом теплого повітря через дихальні шляхи.
3. Визначіть зупинку кровообігу. Поставьте пальці однієїруки на проекцію сонної артерії, а другою підніміть верхню повіку і перевіртеширину зіниць.
Відновленняпрохідності верхніх дихальних шляхів за допомогою потрійного прийому Сафара.
1. Покладітьхворого на спину.
2. Станьтезбоку від потерпілого.
3. Проведітьрозгинання шиї
3.1 Підкладіть одну руку під шию хворого.
3.2 Підкладіть другу руку на чоло і максимально закиньтеголову хворого.
4. Виведітьнижню щелепу вперед:
4.1 Підведітьпальці обох рук під кути нижньої щелепи, великі пальці зафіксуйте напідборідді.
4.2 Висуньтенижню щелепу вперед і вверх так, щоб верхні зуби знаходились на одному рівні.
5. Відкрийтеротову порожнину:
5.1 Якщов результаті попередніх дій ротову порожнину не вдалося відкрити, то вказівнимипальцями однієї руки захопіть як гачком за різці верхньої щелепи, а великимипальцями на різці нижньої щелепи.
Штучнавентиляція легень методом “з рота в рот”.
1. Візьміть серветки.
2. Покладітьпотерпілого на спину.
3. Станьтезбоку від потерпілого. Покладіть руку під шию або фіксуйте нею підборіддя.
4. Щільнозатисніть ніс хворого великим і вказівним пальцем. Зробіть глибокий вдих.
5. Охопітьщільно своїми губами губи потерпілого і з силою вдуйте повітря в його верхнідихальні шляхи через серветку або хусточку (маску).
6. Залишайтешию хворого в розігнутому стані, рот і ніс відкритими при пасивному видихухворого.
7. Повторюйтеманіпуляцію до появи дихання з частотою 12-15 разів за хвилину.
Штучнавентиляція легень “з рота в ніс”.
1. Візьмітьсерветки.
2. Покладіть потерпілого на спину.
3. Станьте збоку від хворого, звільніть верхні дихальнішляхи.
4. Однією рукою закиньте голову пацієнта назад.
5. Другою рукою, підтягуючи за підборіддя, висуньте нижнющелепу вперед так, щоб закривати рот.
6. Зробіть глибокий вдих.
7. Губами охопіть ніс потерпілого і здійсніть видих черезсерветку.
8. Під час пасивного видиху потерпілого залиште шию врозігнутому положенні, рот і ніс відкритими.
9. Повторюйте маніпуляцію до появи дихання з частотою12-15 разів за хвилину.
Штучнавентиляція легень за допомогою повітровода.
1. Візьміть повітроводи, серветки, лейкопластир.
2. Покладіть хворого на спину.
3. Станьте від хворого збоку біля голови.
4. Закиньте голову хворого назад і відкрийте ротовупорожнину.
5. Очистить ротову порожнину за допомогою марлевоїсерветки.
6. Підберіть потрібний повітровід, що дорівнює відстанівід кута рота до кута нижньої щелепи.
7. Станьте біля голови хворого позаду.
8. Введіть повітровід увігнутою поверхнею по ходу язика дойого кореня.
9. Великими пальцями притисніть щиток до губівпотерпілого, а вказівними пальцями виведіть нижню щелепу вперед.
10. Закріпітьповітровід лейкопластиром або бінтом.
11. Зробітьглибокий вдих, а потім видих в повітровід.
12. Продовжуйтеманіпуляцію до відновлення самостійного дихання з частотою 12-15 разів нахвилину.
Штучнавентиляція легень за допомогою дихального апарата.
1. Візьміть дихальний апарат.
2. Відкрийте вентиль балона і за манометром переконайтесьв наявності кисню в балоні.
3. Встановіть тумблер вмикання апарата в положенні«ввімкнено».
4. Переконайтесь, що апарат почав працювати.
5. Підключіть апарат до пацієнта за допомогою ротоносовоїмаски.
6. Продовжуйте маніпуляцію до появи самостійного дихання.
Штучнавентиляція легень за допомогою мішка Амбу.
1. Візьміть мішок Амбу.
2. Покладіть хворого на кушетку.
3. Станьте біля голови хворого позаду.
4. Закиньте однією рукою голову хворого назад.
5. Щільно притисніть маску до лиця.
6. Тягніть підборіддя хворого 1-3 пальцями вгору.
7. Другою рукою витисніть повітря з мішка Амбу.
8. Повторюйте маніпуляцію до появи самостійного дихання зчастотою 12-15 разів за хвилину.
Непрямиймасаж серця.
1. Покладіть хворого на спину на рівну твердуповерхню.
2. Станьте збоку від потерпілого біля грудноїклітки.
3. Визначте місце розташування мечовидноговідростка.
4. Розмістіть ліву долоню на нижній третині грудини(на 2 пальці вище мечовидного відростка), а праву - на тильну поверхню лівоїруки.
5. Пальці рук трохи підніміть від поверхні грудноїклітки і розташуйте паралельно до ребер.
6. Прогніть, не згинаючи в ліктях руки, грудинувглиб на 4-5 см.
7. Зафіксуйте грудину в цьому положенні.
8. Швидко відпустіть грудну клітку, не знімаючи рукз грудини.
Повторюйте маніпуляцію довідновлення самостійних серцевих скорочень з частотою 60-80 разів на хвилину.
Проведеннядефібриляції.
1. Візьміть дефібрилятор, серветки, гіпертонічний розчин.
2. Змочить гіпертонічним розчином серветку.
3. Обгорніть серветкою, яка складена в 4 шари, спиннийелектрод.
4. Покладіть хворого на кушетку.
5. Покладіть спинний електрод під ліву лопатку пацієнта.
6. Змочіть гіпертонічним розчином серветку, розміром 10 × 10 см і складену в 4 шари.
7. Накрийте нею ліву підключичну ділянку пацієнта.
8. Підключіть дефібрилятор до електромережі і натиснітькнопку «мережа».
9. Встановіть перемикач доз в положення «3».
10. Натиснітьі утримуйте кнопку «заряд» до того часу, поки не засвітиться лампочка в кнопцігрудного електрода.
11. Притиснітьелектрод до грудей пацієнта в лівій підключичній ділянці в 3-4 межребер`ї.
12. Натисніть кнопку, в якій світиться лампочка.
13. Вимкнітьапарат або повторюйте п.п. 8-11.
Інтенсивнатерапія при клінічній смерті.
1. Візьміть шприци, голки, ватні кульки, спирт, системудля в/в введення, медикаменти: адреналіну гідрохлорид, атропін, дофамін,гормональні препарати, натрію бікарбонат, кровозамінники.
2. Здійсніть елементарну серцево-легеневу реанімацію.
3. Візьміть 1 мл 0.1% р-ну адреналіну гідрохлориду, 1мл 0.1% р-ну атропіну сульфата ірозчиніть в 8 мл ізотонічного р-ну NaCl. Введіть 5 мл отриманої суміші в/вструменево, або під вуздечку язика або ендотрахеально.
4. При відсутності ефекту введіть розчин адреналінуповторно через кожні 5 хв до відновлення роботи серця.
5. Введіть 5 мл 0.5% р-ну дофаміну в 150 мл ізотонічногор-ну NaCl в/в краплинно.
6. Введіть 150 мг преднізолону на 250 мл ізотонічного р-нуNaCl в/в краплинно.
7. При відновленні нормального ритму серцевих скорочень,введіть 300 мл 4% р-ну натрію гідрокарбонату в/в краплинно.
Примітка: Якщо причина клінічноїсмерті гіповолемія – введіть 400 мл поліглюкіну або желатинолю. Якщо причинаклінічної смерті фібриляція, то проведіть дефібриляцію і введіть 6 мл 2% р-нулідокаїну в/в струменево.